08/21/2003 | Неосвічений

СЬОГОДНІ ПРАВЛЯТЬ П'ЯТА І ШОСТА КОЛОНА РІДНИХ ПЕРЕВЕРТНІВ

Мирон ЛУЦИШИН, Штат Арізона, США
За нашу Україну №32 (139) 8 серпня 2003 р
(Київська обласна організація УНП)


Паперова Конституція і химерна Попелюшка

Сьогодні Україною керують московські чинники з допомогою п'ятої і шостої колон рідних перевертнів та чужої агентури. Україна - це новітня держава з Конституцією, яка, на жаль, існує поки що на папері, насправді ж законодавчими діями Верховної Ради завідують органи мафії-олігархів. Зрадники українського народу, які за московську нафту продають нашу державність, спричиняють кризу нашого прикрого сьогодення, зокрема втечу рідних громадян з України на Захід у пошуках заробітку, а то й забезпечення своїх родин від голодної смерті, зумовленої постійним зубожінням. Що за іронія долі?! Україні належить третина найкращих чорноземів світу, вона має прекрасне географічне положення, працьовитий народ, сприятливе підсоння. Жодна країна не може зрівнятися з нашою благословенною землею. Чому ж тоді народ такий бідний?

"А чужина - не родина..."

Наші рідні вимушені покидати свою батьківщину, свої родини, щоб тинятись по нужденних заробітках у різних країнах - Португалії, Італії, Польщі, Чехії та в інших чужих землях. А там приймають наших громадян на найгірші роботи, де їхні власні люди не хочуть працювати, та й за найнижчу платню. Переїжджаючи Україною, я запримітив, що в більших містах щораз частіше видно чужинців з Африки, Азії, які створюють власні фірми на шкоду нашим підприємцям, про яких рідна держава не дбає, залишивши їх, беззасібних, напризволяще.Хто ще таке чував, щоб рідні люди втікали з батьківщини в добровільну неволю заради виживання? Наша крайова інтелігенція роз'їздиться по чужині за найгіршою роботою заради шматка хліба. Україна втрачає свою інтелектуальну верству - продумана московська стратегія, щоб непокірних сусідів позбавити проводу, а собі привласнити економічні здобутки, перебираючи українські заводи й індустріальні об'єкти у свої руки. Таким чином легше впливати на обезголовлений народ, зубожілий, позбавлений енергоносіїв, приневолений думати лише про наживу.

Маріонетками водить ... Москва

Більшість чужинців приїжджає в Україну через прозорі кордони з Росії. То чому ж не сприяти приїздові в Україну наших співвітчизників, яких незаконно вивезли в Сибір, Казахстан та інші табірні місцевості СССР насильним способом? Вони допомогли б у відбудові справжньої української держави, з рідною мовою, з рідним духом, з рідним проводом.
Уже 12 років незалежності України, а й досі немає справжнього українського уряду, який би дбав про народ. Той уряд, що маємо, не діє на користь українського населення. Україна ще й досі в московському затиску, Москва наставляє своїх паразитів, що опанували в 70 відсотках Православну церкву, Службу безпеки, вони міцно тримають у своїх руках державне будівництво. У Москві добре знають, що хто має владу над релігією, той і володіє в народі (Cujus est religio, illus est regio).
Чужинці, що все масовіше наїздять в Україну під час виборів, здобувають чисельну перевагу, а це, своєю чергою, призводить до опанування державних посад нерідними елементами. Уся адміністративна система в Україні насправді протиукраїнська, всюди в південно-східних областях верховодять московські люди, та ще й репетують, що все населення України домагається говорити російською мовою.

Нищівна хода "родичів з Півночі"

А Верховна Рада не зважає на 10-ту статтю Конституції про верховенство української, як державної мови. В усіх школах на території України повинні навчати тільки державною мовою, а що ж до решти шкіл національних меншин - польських, російських, єврейських, то вони мають право навчати тільки своєю мовою у своїх школах, але без державних дотацій. Україна неспроможна платити за чужомовне навчання скупими збереженнями українського зубожілого народу. Такого ніде в світі не водиться, щоб держава платила за навчання недержавної мови. Того домагається саме Москва, яка, зрештою, обдурює світ, начебто в Україні з очевидною перевагою російщини дискримінують російську мову. Сама ж вона не визнає існування в Росії жодних шкіл із чужою мовою навчання на державні кошти. А до того ж майже безкоштовно опанувала українську пристань над Чорним морем у Севастополі. Чому ж наш уряд не зупинить такої очевидної експансії Москви, що доводить до витіснення нашого народу та його культури із власної землі? І якого ж походження отакі зайшлі люди, як Медведчук, Суркіс, Янукович, Волков та багато інших із неукраїнським світоглядом? Україна для них означає тільки власне збагачення, а тоді можна б їм і переселитись у Москву чи деінде.

Якщо ми тут, у вільній діаспорі, не застережемо народ перед новим наступом Москви, то в майбутньому на карті Європи, де позначено Україну, може й не бути вже корінних українців. Це, мабуть, такий план Москви на XXI ст. - якщо неможливо прибрати їх силою, то можна "добровільним" витісненням автохтонів позбутись.

Яка ж причина трагедії? При державній владі є ж московсько-комуністичні вихованці; до вище названих можна додати куди більше, також і зятя Президента Л. Кучми - Пінчука, а ще Ахметова, які за 12 років незалежності України привласнили собі її багатства, завдяки ожебраченню нашого народу. В їхніх руках наша преса, радіомовлення, телебачення. Друковані та електронні засоби служать їхнім матеріалістичним, клановим, московсько вигідним цілям.

Рятуймо рідну Україну, поки ще є час!

Самостійні сили України, з допомогою рідної діаспори, повинні побудувати власні медіа - радіостанцію, телебачення, комп'ютерну систему, де правдиво висвітлюватимуться історія, цивілізація, культура України рідною мовою на основі патріотизму. Це повинно стати першочерговим завданням всіх вірних земляків України, і їхні співвітчизники в діаспорі, рядові люди, фахівці, вчені, виховники молоді створять одну всенаціональну дійову силу для від реставрування рідних національних прав у сучасній зросійщеній Україні та введення нашого народу у прикметну кожному народові у світі провідну роль у
своїй державі. Інакше буде наш народ далі підлеглий Москві та своїм і чужим російськомовним олігархам. Рятуймо рідну Україну, поки ще є час!