08/24/2003 | KAKTUZZ

Майдан / Вільний Форум

22-08-2003 17:22, KAKTUZZ
Re: Марчук: "Кучма --алкаш і кретин !!!"

Версія до друку // Відповісти // Тема повністю // Редагувати // Стерти // переглядів: 19 // URL: http://maidan.org.ua/n/free/1061562168



Глава восьма.
Фізичний стан Кучми, алкоголізм. Самооцінка Кучми
Існує певна традиція, що походить ще з радянських часів, зберігати певною мірою у таємниці стан здоров'я перших осіб держави. Таку тенденцію хоча й легко пояснити, але не можна визнати природною: особа, що обрана на перші позиції, має бути оцінена суспільством як дієздатна.
Я виходжу з визнання очевидним певного факту, а саме того, що робота Президента України сама по собі є стресовою, що вимагає прийняття великої кількості „малокомпромісних" рішень, і, відповідно, виснажливою.
Самооцінка Кучми - на питання про ще один президентський термін Кучма відповів: „такую перспективу в штыки приняли и мои близкие. Действительно, огромная ответственность и бешенный ритм изматывают. Хочется еще пожить как нормальный человек" („Зеркало Недели", 28 грудня 1996 року"). Це дає підстави для висновку, що у сім'ї Кучма перебуває в стані стресу, пов'язаного з його службовими обов'язками, і що він зараз живе як „ненормальна людина". Кучма, до речі, сам визнає конфлікт сімейного і службового становища: „Новый год... - это семейный праздник. С другой стороны, как Президент, я хотел бы встретить его в более широком кругу" („Зеркало Недели", 28 грудня 1996 року). Ситуація, як видається, ускладнюється тим, що дружина Кучми, як це випливає з її слів („Всеукраинские Ведомости", 21 вересня 1996 року), не дає можливості Кучмі відпочивати (її слова в „Правді України", 7 березня 1997 року „я не відпочиваю і не даю цього робити своєму чоловікові"), не почуває себе комфортно в атмосфері Києва, в якому живуть близькі їй люди, але який, однак, залишається чужим для неї: „Просто інколи хочеться... зупинитися... озирнутись. Тоді їду на два-три дні в Дніпропетровськ. Але не більше, оскільки відчуваю непереборне бажання побачити рідних і близьких мені людей".
Визнання Кучми: „...сьогодні я мрію про те, щоб, вийшовши на вулицю, я відчував себе спокійно. Щоб люди ставилися до мене з повагою..." („Всеукраинские Ведомости", 10 вересня 1996 року). Вираз Кучми дає підстави для висновку, що „на вулиці" він „спокійно" себе не почуває. Контент-аналіз виразів Кучми подає його зневіру та апатію (вираз у „Зеркале Недели, 6-12 травня 1995 року „...весь час я декларую і сам не вірю вже в те, що декларую, а саме повна єдність влади законодавчої і виконавчої у досягненні спільної мети..."), - цінне самовизнання, коли людина не вірить у те, що вона говорить. Ці зневіра та апатія логічно переходять в істерику: „відсидітися з аквалангами на дні морському ні в кого не вийде" („День", 14 січня 1997 року), „я з вас усіх голови... з усіх спитаю" („Україна Молода", 10 грудня 1996 року). На 1997 рік залишилася тільки „рішучість": „...я по-прежнему полон решимости бороться со скальпелем в руках с раковой опухолью коррупции" („Зеркало Недели", 5 липня 1997 року).
Зауважимо, зі слів Кучми випливає, що значні психологічні потрясіння він відчув ще в дитинстві, під час німецької окупації. У „Зеркале Недели", 6-12 травня 1995 року, зустрічаються такі слова Кучми: „село, де я жив, спалили дощенту... З односельцями ми весь цей час перечікували в лісі... Голод був страшний. Пам'ятаю, як гнилець збирали - те, що залишилося від невикопаної картоплі". Наслідки стресу для дитячого організму, який ускладнювався умовами окупації, смертю батька, недоїданням та побутовими умовами, поза сумнівом, мали певний вплив на формування деяких особливостей психіки Кучми.
Ситуація ускладнюється природною впертістю Кучми: Контент-аналіз його „незаготовлених" виразів показує, що текстовий ряд його слів на зразок „я не тот человек, на которого кто-то может надавить" („Зеркало Недели", 28 грудня 1996 року) та „от своих слов я никогда не отказываюсь" зустрічається досить часто (див., наприклад, „Зеркало Недели", 14 жовтня 1995 року та „Киевские Новости", 21 червня 1997 року). Вираз Кучми „я абсолютно убежден в правильности курса" („Зеркало Недели", 28 грудня 1996 року) показує, що Кучма вже з почуття впертості не здатний до модифікацій в роботі. Додамо до цього ще й ознаки того, що об'єкт аналізу „боїться власної тіні": „Кампания в парламенте по поводу импичмента - это же не продукт выброса эмоций. Все отработано и отрежиссировано" („Зеркало Недели", 28 грудня 1996 року).
Але перед нами - не абстрактна, а конкретна людина. Нами зафіксовані згадки про хворобу Кучми та вислови у відкритій пресі, які дають можливості окреслити характер та рівень алкогольної залежності.
У газеті „Сільські Вісті", 21 листопада 1992 року зустрічаємо повідомлення: „Прем'єр-міністру Л.Кучмі 19 листопада зроблено планову операцію з приводу хронічного запалення щитовидної залози. Післяопераційний період проходить нормально. Для завершення лікування потрібно буде від 7 до 10 днів".
Для аналізу тиреотоксикозу, про який ідеться тут, нами використовувалися „Справочник невропатолога і психіатра" М, Медицина, 1969 рік та книга В.М.Кузнецова і В.М.Чернявського „Психіатрія", Київ, „Здоров'я", 1993 рік. Відомо, що зміна функції щитовидної залози впливає на стан як центральної, так і периферійної нервової системи, а також на м'язову діяльність. Невротичні симптоми, які супроводжують тиреотоксикоз - підвищена збудливість, роздратованість, зниження працездатності, втомлюваність, поганий сон, а такі симптоми, як непосидючість, тік і суєтливість - вказують на загострення хвороби, а саме на ураження головного мозку. При тяжкому тиреотоксикозі виражені трофічні розлади - випадання, депігментація волосся, зміна нігтів, гіпер-депігментація шкіри. Нормалізація функцій нервової системи спостерігається після адекватного лікування основного захворювання. Оперативне втручання у вигляді планової операції мало на меті саме нормалізацію функцій нервової системи Кучми.

Докази проявів подібної симптоматики:
1. Підвищена збудливість. Кучма: „я человек эмоциональный. И вынужден признать: на решениях это каким-то образом сказывается" („Зеркало Недели", 28 грудня 1996 року").
2. Роздратованість. „Час.Тайм" 11 жовтня 1996 року наводить ситуацію, коли після звільнення Табурянського, „на прохання поставити в решті-решт законну „крапку" у цій справі", Кучма „не без подиву відповів: „Ми ж його відпустили, чого ж іще треба?". Кучма просто роздратований, йому навіть в голову не проходить, що перед людиною, яка несправедливо відсиділа у в'язниці, треба вибачитися, а винних покарати. Роздратування проривається і в публічних виступах Кучми: „Подібна ж... динаміка і з тролейбусним та трамвайним парками. Хто буде відповідати за наслідки „цього свідомого і цілеспрямованого розвалу? Президент брати на себе таку відповідальність не збирається" (з виступу Кучми на розширеному засіданні Координаційного комітету у боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України 14 лютого 1997 року, „Урядовий кур'єр" 18 лютого 1997 року), „знаєте, ніхто у світі критики не любить, особливо керівники, втім, і критика повинна бути конструктивною..." („Всеукраинские Ведомости", 11 липня 1996 року).
3. Зниження працездатності. Інакшими обставинами важко пояснити „проколи" у репліках (див. главу „Крилаті вирази Кучми") та повтори у публічних виступах. Воно також проглядається у зниженні порогу витривалості навантажень. Кучма відповідає („Всеукраинские Ведомости", 11 липня 1996 року) на питання про те, що він побажав би собі: „...намагатися інколи бути вище всього того, що робиться навколо фігури Президента". Зниження працездатності, в свою чергу, призводить до розгубленості, яка переходить у зневіру, а потім змінюється істерикою. В газеті „Урядовий кур'єр" 10 грудня 1994 року знаходимо слова Кучми: „...що буде, як Верховна Рада не прийме Закону про владу, проект якого надісланий Президентом у кінці минулого місяця? На це Леонід Кучма, зітхнувши, сказав: якщо так станеться, то він не знає, за якими ж законами житимемо і працюватимемо надалі...", в „Демократичній Україні", 6 травня 1995 року він каже: „...я вже втратив віру, що виконавча влада знайде розуміння у законодавчої", у „Киевских Ведомостях" 13 травня 1996 року каже: „...якщо на референдумі Конституцію не підтримають, повинен бути інший Президент". Кучма, за нашими оцінками, схильний тлумачити власну істерику як продумане рішення (див., наприклад, його слова у „Всеукраинских Ведомостях", 11 липня 1996 року „я був переконаний, що моє рішення додасть здорової злості на Президента... я у такий незвичайний спосіб намагався переконати... частину парламенту"), а загальне зниження працездатності - діями „зловмисників": „меня никто не может попрекнуть решением в пользу какого-то клана. Я говорю о сознательных решениях. Ведь иногда за красивой ширмой мощные умы, работающие на теневиков, прячут такие схемы, которые и не всякий узкопрофильный специалист расшифрует!" („Зеркало Недели", 28 грудня 1996 року"). Слова Кучми дають підстави вважати, що власне зниження працездатності він намагається приховати за „кваліфікацію" якихось „мощных умов".
4. Втомлюваність. Сам Кучма „...так устаю, что падаю с ног" („Киевские Новости", 21 червня 1997 року)
5. Поганий сон. „...читать успеваю газеты, беру их с собой домой. Поздно вечером, практически в постели, читаю, а потом, честно говоря, уснуть не могу. А на работе не хватает времени даже просто просмотреть газеты..." („Всеукраинские Ведомости", 11 липня 1996 року).
Те, що стан Кучми впливає на його здатність керувати людьми, визнає він сам: „...ви знаєте, мимоволі починаєш думати, що саме така природа людей: їм кажеш, просиш, пояснюєш - слухають, кивають, висловлюють готовність, а як тільки справа доходить до виконання, починаються „проволочки", відтягування часу, відкладення справ" („Зеркало Недели", 2-6 березня 1996 року, інтерв'ю Едварду Паріянцу з „Нового русского слова"). Відзначимо, що Кучма, із властивою хворим впертістю, що ніколи не дозволяє визнати себе хворим, „валить з хворої голови на здорову" і бачить проблему в чому завгодно і в кому завгодно, окрім себе самого.
При „накладанні" стресового характеру службової діяльності Кучми на прояви його захворювання, на особливості ситуації в сім'ї та на його риси характеру, можна припустити, що всі ці фактори значною мірою впливають на його поведінку. У медичній літературі зустрічається також аналіз впливу наслідків операції щитовидної залози на сексуальність чоловіків та аналіз поведінки таких чоловіків. За браком публічно висловлених Кучмою доказів залишимо цю тему, так би мовити, за дужками.
Окрім того, контент-аналіз його виразів, зокрема і публічних, дає підстави фіксувати виражену присутність алкогольної теми в його словесному ряді. Коли Кучма говорить про „відсутність протягом останніх років реального плану будівництва держави і її економіки", він додає, що „з атрибутикою української держави у нас справи ідуть добре, а от, скажімо, виробництво української ковбаси чи горілки ми ще не почали" (виступ Прем'єр-міністра України Л.Д.Кучми на спільному засіданні постійних комісій Верховної Ради України за участю Уряду і Президента України 20 січня 1993 року). За словами Чернявського, шефа протоколу Кучми („Известия", 28 травня 1997 року), „...глав держав нагодують „дуже маленькими порціями" осетрини, семги, ікри, рулетом з судака, варениками та обов'язково борщем з пампушками. „Українською з перцем" поїти не будуть („це не краща екзотика"), запропонують „Давньокиївську" горілку, Новосвітське й Артемівське шампанське...". Публічні вирази підтверджуються усними доказами.
Важко кваліфікувати стан Кучми як певний вид захворювання на алкоголізм, але певні підстави для цього є. Наприклад, у інтерв'ю газеті „Киевские Новости", 21 червня 1997 року Кучма на питання „из сугубо конфиденциальных источников мне известно, что всем благородным крепким отечественным напиткам Президент предпочитает виски..." відповідає „Точно. Виски со льдом, с содовой - это гораздо более щадящий вариант, чем водка или коньяк".
Порівняння слів Чернявського і Кучми показує, що останній був змушений принаймні у травні-червні 1997 року комбінувати „сильніші" та „легші" спиртні напої.
Виходячи з класифікації американського вченого Єлінека, можна припустити, що Кучма перебуває в стадії альфа- або бета-алкоголізму. Якщо, алкоголізм є тривалим психічно-біологічним захворюванням з фізичною чи психологічною залежністю від алкоголю і наступною дефіцитарною, токсичною енцифалопатією, синдромом анатомо-патологічних змін в нервовій тканині мозку, що зумовлює певні клінічні, психологічні і неврологічні наслідки, то альфа-алкоголізм характеризує вживання алкоголю для полегшення стану психічної напруги без залежності від алкоголю, коли зберігається самоконтроль, а бета-алкоголізм супроводжується соматичними розладами, такими як гепатит, цироз печінки, гастрит без залежності від алкоголю.
Оскільки алкоголізм призводить до зниження опірності організму, зокрема до стресів, а людина, яка має будь-які соматичні захворювання, що впливають на нервову систему, вживає алкоголь, то це в сукупності ще більше ускладнює стан нервової системи.
Організм Кучми, ослаблений внаслідок перенесення певного захворювання, яке має психологічні і неврологічні наслідки, зазнає додаткового навантаження впливом алкоголю на організм. А якщо тільки при послідовному лікуванні, в тому числі і після операції, можна нейтралізувати наслідки гормонального дисбалансу, який є характерним для захворювання щитовидної залози, то, відповідно, будь-яке лікування, що супроводжується вживанням алкоголю, визнаним за нормальне бути не може.


Версія до друку // Відповісти // Тема повністю // Редагувати // Стерти // переглядів: 19 // URL: http://maidan.org.ua/n/free/1061562168


П.С. Пропоную тепер Марчука поставити офіціяльно лідером опозиції!!!