08/30/2003 | Олег Непокора

Сьогодні я вчергове відчув себе повноцінним Громадянином України. Знову і знову ГОРДЖУСЯ за свій (+моєї дружини) вибір 2002 року.
Олег Непокора 29.08.2003 20:22


29 серпня 2003, 14:15
Тимошенко не сяде з Медведчуком за один стіл переговорів

Фракція БЮТ не підтримає конституційних змін, які сьогодні пропонуються у вигляді спільного законопроекту за домовленістю Адміністрації президента та опозиційних сил КПУ та СПУ. “У такому вигляді зміни призведуть до того, що політична тусовка в парламенті з сумнівними інтересами обере наступного року прем’єр-міністром Леоніда Кучму”, – заявила сьогодні на прес-конференції в Києві народний депутат України, лідер БЮТ Юлія Тимошенко, передає кореспондент ForUm’y.

Водночас Тимошенко підкреслила, що готова підтримати обговорення конституційних змін, які будуть запроваджені з 2006 року після того, як відбудуться парламентські вибори на пропорційній основі.

Тимошенко наголосила: “Наш блок чітко розділяє два поняття – конституційна реформа як технологія в ім’я збереження нині діючої влади і глибока, усвідомлена конституційна реформа, яка справді потрібна країні”.

За словами Тимошенко реформа у її другому розумінні - це сильний президент, сильний парламент і сильний прем”єр. Конституційна реформа як технологія Віктора Медведчука, на думку Тимошенко передбачає передачу усіх необмежених повноважень, якими користується нинішній президент, прем’єр-міністру.

Лідер БЮТ також проінформувала журналістів, що на таємній нараді лідерів парламентської більшості домовлено про те, що у разі проходження третього законопроекту вони змушені будуть обирати Леоніда Кучму прем’єр-міністром України. “Це і є ключовою позицією однієї з технологій Медведчука. У разі, якщо у такому вигляді з президентом-блазнем і можливістю проголосувати прем’єр-міністра цією більшістю (законопроект) не пройде, Медведчук та Кучма відразу втратять інтерес до Конституції”, – пояснила вона.

За підрахунком Тимошенко, у глави Адміністрації президента паралельно задіяні чотири технології. Перша технологія – вибори в один рік – довго мусолилася і врешті провалилася. Згідно другої, Кучма після прискореного прийняття законопроекту обирається прем’єр-міністром від більшості. Третя технологія - висунення Кучми від шестірки. Підтвердженням цього Тимошенко вважає заяву про єдиного кандидата. “Четвертий варіант буде застосований в крайньому випадку – коли Кучма буде шукати наступника для збереження своїх пожиттєвих гарантій”, – додала лідер БЮТ.

Тимошенко зазначила, що участь Адміністрації президента в процесі конституційних змін тільки дискредитує цей процес. За її переконанням процес внесення конституційних змін повинна очолити опозиція, коли акція “Україна без Кучми!” переросте в акцію “Конституційний процес без Кучми!”.


Леся Соловчук, ForUm

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

ТИМОШЕНКО: БІЛЬШОВИКИ ПООБІЦЯЛИ КУЧМІ ЗРОБИТИ ЙОГО ПРЕМ'ЄРОМ

www.ПРАВДА.com.ua, 29.08.2003, 14:12

Блок Юлії Тимошенко виступає категорично проти внесення будь-яких змін у Конституцію до обрання нового парламенту в 2006 році. Про це на прес-конференції у п'ятницю у Києві заявила лідер БЮТ Юлія Тимошенко.

Тимошенко додала, що почати реформу раніше 2006 року можна тільки після розпуску чинного парламенту і обрання нового за зміненим законом.

Свою позицію Тимошенко мотивувала тим, що в адміністрації президента домагаються того, щоб після внесення змін в Основний закон у 2004 році президент Леонід Кучма став прем'єр-міністром, який отримає президентські повноваження.

Тимошенко повідомила, що її блоку стало відомо про те, що ніби у Криму пройшли таємні збори представників фракцій більшості, на яких була досягнута домовленість обрати Кучму прем'єром після переходу до парламентської республіки у 2004 році.

"Мені предметно розповіла людина, яка була там присутня. Були всі лідери чи власники політичних сил більшості, тобто люди, від яких залежить ухвалення рішень", - зазначила Тимошенко в коментарі журналістам.

"Вони кров'ю підписали, що прем'єром з новими повноваженнями, фактично з нинішніми повноваженнями президента, буде обрано Кучму", - додала лідер БЮТ.

За словами Тимошенко, більшовики оберуть Кучму прем'єром, оскільки вони самі "як скорпіони у банці, їм органично потрібен арбітр".

На її думку, "всі політичні сили мають ставитися до політичної реформи вже із знанням цієї інформації".

Пояснюючи своє ставлення до політреформи, Тимошенко сказала, що виступає "за розумне обмеження повноважень президента, який був би поставлений під суспільний контроль".

У заяві очолюваної Тимошенко партії "Батьківщина" повідомляється, що вони виступають за прямі вибори "глави держави – керівника центральної виконавчої влади, незалежно від того, як він буде називатися – президентом чи прем'єром".

Також партія Тимошенко за закріплення в Конституції "цілком пропорційної системи виборів", автоматичну втрату мандата депутатами-перебіжчиками, введення "державного інституту парламентської опозиції", встановлення "реальних дієвих" механізмів імпічменту та відкликання членів представницьких органів влади.

Прогнозуючи розвиток політреформи, Тимошенко сказала, що у неї "є переконання", що ні КПУ, ні СПУ не підтримають сценарій Медведчука. "В 2004, я переконана, ми обратимемо президента з повноцінними повноваженнями".

Вона також висловила упевненість, що переговори Медведчука з Морозом і Симоненком активізують усі українську політику, і, зокрема, "Ющенко почне серйозні переговори про створення передвиборчої коаліції".

Тимошенко запевнила, що партія "Батьківщина" обов'язково буде брати участь у президентських виборах, але не уточнила, в якій якості. Вона також додала, що має "щоденні консультації з Морозом і Симоненком".

"Українська Правда"

================================================================================================================================================================

Вибори 2002 року для мене були ПЕРШИМИ виборами, на яких я був налаштований прийняти САМОСТІЙНЕ рішення, дозволивши собі навіть дещо посперечатися із своїми найближчими рідними (старшого покоління), для яких підтримка "Нашої України" була поза всяким сумнівом. У 1998 р. (парламентські вибори) мені було лише 20, і політикою я цікавився постільки-поскільки, тому й проголосував під диктовку батьків. У 1999-му, на другий тур, хотів голосувати за Симоненка, сподіваючись на т.зв. "болгарський варіант". Однак, усвідомивши (і тоді не без "допомоги" батька), що віддавши голос за Симоненка я буду ВДПОВІДАЛЬНИМ за плачевні наслідки дій КПУ при владі, навіть якщо в кінцевому результаті вони дійсно привели б до поитиву - "болгарського варіанту". Ото ж проголосував "не підтримую жодного"! Тому, на відміну від тих, хто "повівся" на "червону загрозу" і проголосував за тирана Кучму з думкою "аби не за комуняку" (мабуть їм нині добряче ікається!), я знову ж таки залишився поза відповідальністю за нинішнє трагічне становище України-з-Кучмою.

Після перемоги рижого тирана, я на короткий період утратив надію на покращання життя моєї країни. На короткий період - до перших результатів робот уряду Ющенка-Тимошенко! У моєму житті це якраз був період поступового переїзду зі Львова до Києва, що надавало мені змогу на власні очі спотерігати за життям своїх рідних у західному регіоні. (Зараз - лише з преси. Правдивої, звісно!) З грошима я тоді був трохи, як то кажуть, "на коні", і тому при кожній поїздці до свого діда на Тернопільщину, не від"їжджав, щоб не залишити йому "гуманітарну допомогу" до "солідної" селянської пенсії, яку дід не отримував "всього-навсього" 2 чи 3 роки. ("Ну па-адумаєшь!"). Свічки й "керосинка", яка для мене, як для кожної цивілізованої людини, асоціюється з 19 століттям, в роки "незалежності" стала невід"ємною частиною побуту не лише для діда та його односельчан, а навіть і для ЛЬВІВ"ЯН (Обласний центр + неформальна столиця всього західного регіону!).

Пізня осінь 2000-го. Я вчергове заїжджаю в село. На кілька днів. Звідти планував їхати до Львова, а не до Києва, тому бензину заправив відповідний об"єм. (Тоді я вже жив у Києві, але автомобіль тримав ще у Львові, оскільки в Києві ще не розжився на гараж). "Карти" сплутала телефонна розмова, після якої я мав терміново їхати до Києва. Брати гроші у діда пенсіонера я СОРОМИВСЯ! Тому навіть і не повідомляв йому про свої "заморочки", а сидів і думав, як вийти з ситуації. Дід добре все прочитав на моєму обличчі, і довго й нудно доптував "що таке?". Надвечір я таки "розколовся": "Та на Київ їхати треба. А грошей нема. І бак заправлений лише до Львова". "Ну то чо ж ти не кажеш?" "А що буду казати? У вас мені гроші брати незручно." "Оце ти даєш! Та гроші є! Скільки тобі треба, щоб на Київ заправитись?" "... та як мінімум ще літрів 30 долити треба... У вас я брати не буду. Подзвоню в Київ, хай жінка поїздом передасть" "Олег, не роби дурниць! Грошей у нас тепр є достатньо. ЮЩЕНКО ПОГАСИВ НАМ З БАБУСЕЮ УСЮ ПЕНСІЮ! ТАКОЇ СУМИ Я Й ЗА СОЮЗУ В РУКАХ НЕ ТРИМАВ" - розплакався мій дід - "і світло, кажуть, вже не будуть виключати взимку, бо вугіль на станціях весь закупили!"

Ця дороа до Києва стала моїм переломним моментом в осмисленні перспектив моєї України і нас, Українців, у ній. "Все ж таки, ще не вмерла... . І буде жити!" - думав я, їдучи у "Форді", що заправив мій дід-пенсіонер аж на Київ, і навіть просив не повертати гроші . (Звісно, я потім "не послухався").

* * *

Зима 2000/01. Щодуху набирає обертів "касетний скандал". Тітка моя у Львові, теж пенсіонер, в минулому - викладач, спершу розцінює усе це як "комуністичну провокацію" Мороза: "Тільки трохи зачинає поліпшуватися, пенсію віддали і підвищили, Юлька трохи тих суркісів за хвоста прищемила, і світло тепер не виключають, як та червона зараза знову лізе до влади! Замість того щоб помогти тому Ющенкові, то вони з якимось дурними касетами, і ще дідько знає з чим! Позабивала би!" Важко тоді було переконати сповнену оптимізмом людину, що Ющенко Ющенком, а Кучма Кучмою, і не провокація "червоних" це - а правда про режим, у якому живемо.

2001-й! Арешт Тимошенко... відставка Ющенка...
Я знову відвідую Львів - моє колись рідне місто. Дома сідаю писати... вже не пам"ятаю що, чи дипломну, чи курсову. Проект треба було віддати науковому керівнику на наступний день. І тут бац! Світло "вирубається"! Просто так! Без пояснень! Дзвоню до тітки, питаю, чи в них є світло. "Та вже є! Щойно включили!". Поїхав до неї на квартиру дописувати "дипломку". Адже завтра здавати! "Олег, а шо це в вас тоже світло виключили?" "Так. Тільки що. Було, було і нема! Мабуть, десь аварія якась!" (В Києві, по крайній мірі в моєму районі, ще такого "беспредєлу" не було, і тому я вже встиг відвикнути від всяких "коників" із світлом, водою, опаленням тощо). "Хлопче! Та яка там аварія! Вони ЗНОВ щодня виключають, то в тому районі, тов тому! І тільки зимою не виключали...". "Зимою? Так зимою ж якраз тут, пригадую, постійно перебої були!" "Ні! Зимою ні разу не виключали! Перший раз за всі ті роки! Була Юлька, було в хаті світло,і топили, і гаряча вода... А тепер її нема, і світло шляк трафив! А ті сволочі ще її судити хочуть! Ну ти видиш!!! То все за то шо вона тим суркісам повітря перекрила!"

Цю мою історію читач може сприйняти як "агітуху". Хочете вірте, а хочете й ні: ні мій дід, ні мої родичі у Львові ніколи не були і не є ні політиками, ні агітаторами якихось партій, ані журналістами. До будь-якого рівня бізнесу - теж непричетні! Тому їх голос - це справжній, незаангажований голос НАРОДУ!

* * *

Зима 2001/02. Початок виборчої кампанії. Вже тоді я був здатним САМОСТІЙНО, без "напутствий" від "страшого покоління" оцінювати політичну ситуацію, аналізувати позицію і висловлювання того чи іншого політика, виходячи з його (ЇЇ!) попередньої діяльності, а головне - сутності його (її) політичних "друзів", "партнерів", "ворогів", "мішеней". У цьому моїм добрим помічником був... комп"ютер і модем, завдяки чому я міг отримувати справжню інформацію, про те, що робиться у світі. В акцію "УБК" був втягнутий "во всю". Дивом не "попав" 9 березня 2001р.! Дивом! Просто якраз у той день я був на своєму тодішньому "місці постійного проживання" - за кермом в "дальньому бою"! Таке тоді життя у мене було - на колесах.

Скрупульозно спостерігав за становленням ФНП (тепер БЮТ), "Нашої України" (не виходить з пам"яті відкритий лист Ю.Тимошенко до В.Ющенка з її зауваженнями щодо "кадрової" політики при формуванні "НУ"), поведінкою СПУ Мороза, пасивністю і тупим "антиющенкізмом" КПУ Симоненка. Довго вагався між Ющенком і Тимошенко. "Оточення" (батьки, родина) ні на йоту не сумнівалися щодо Ющенка. Якщо така позиція їхня когось здивує, то раджу прочитати мої "нудні" розповіді з власного життя (див. вище). Тому я довго "штудіював" спільності і відмінності між цими двома політиками та їх політичними силами.

Звісно, я не маю права не поважати Ющенка! І готовий вирвати язик кожній собаці, яка посміє гавкнути як нього (навіть якщо він справді помиляється), так і на Юлю (за неї готовий РОЗІРВАТИ НА ДРІБНІ ШМАТКИ!)! А цих собак хватає не лише на веб-форумах Тимошенко та "Нашої України"!

Однак на виборах треба було приймати рішення за когось одного. І я прийняв його, чітко усвідомивши, що Ющенко без Тимошенко не буде тим Ющенком, якого в ньому бачить народ. При усій повазі до Віктора Андрійовича, не можна закривати очі на те, що він, не опираючась у своєму правлінні на РАДИКАЛЬНУ політичну силу на кшталт "Батьківщини" та її лідера, хоча й буде робити все можливе для процвітання України, однак цей процес буде не ПЕРЕЛОМНИМ, а скоріш "вялотекущим".

* * *

Не менш тверезо осмисливши поведінку лідерів акції "Повстань, Україно" у 2002 році, низку голосувань у парламенті, таких, як імпічмент, Ірак, підвищення мінімальної зарплатні за рахунок скорочення фінансування АП в її РОЗШИРЕНОМУ понятті (до АП де-факто невід"ємно входять ГПУ, ДПА, МВС, ДУС, РНБО, ВРЮ а після обрання Маляренка - і ВС), звіт начальника ГПУ Піскуна перед Народними депутатами, поведінку опозиції під час т.зв. політичної реформи (а точніше - спроби справжнісінької "Великої ...-евої соціал-демократично-об"єднаної революції"), я після кожного виступу, появи в ефірі ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО відчував справжнісіньку ГОРДІСТЬ за свій вибір 2002-го. Почув себе свідомим і повноцінним громадянином своєї держави, своєї України.

А ще я зрозумів, що справжня загроза НАШОМУ З ВАМИ майбутньому іде не стільки від Кучми, який неупинно відходить з політичної арени (Ми ще побачимо, як про нього забудуть його нинішні "прихлебателі"), а саме від Медведчука, який у своїй патологічній ЖОРСТОКОСТІ може запросто потягатись і з Гітлером, і з Сталіним, і з будь-яким відомим в історії людства диктатором-кровопивцею. Адже показово, що навіть такі вірні кучмівські пси-силовики, як Кравченко, Азаров, Деркач, Потебенько ПОПЕРЕДЖАЛИ свого шефа про те, що Медведчук є архи-небезпечною людиною. Його (Кучми) дружина, зрештою... Та й що можна сказати про людину (яку там в біса людину? Нелюда!), улюбленими словами якої є "кримінальна відповідальність"! І тому крокуючи Києвом під час акції "Повстань, Україно" (звісно - в колоні під рідними й близькими трикольорами: синьо-жовто-малиновими), я, як усі, кричав загальноприйняте "Кучму геть", час від часу переходячи на своє "авторське" "Смерть Медведчуку! Смерть обрізаним", до якого намагався залучити інших учасників!

* * *

Соромно було за "нашоукраїнців" та Ющенка, коли ті голосували за відправку наших хлопців до Іраку - на прикриття кучмівської сідниці перед ЧЕСНО-ПРОДАЖНОЮ Америкою. Дивно було, коли вони "завлили" підвищення мінімальної зарплатні, питання звіту медведчуківського сатрапа Піскуна перед депутатами й народом (радіослухачами).

Водночас не менш контроверсійні почуття викликала нищівна критика Ющенка з боку лівих (Мороза, а про Симоненка я й узагалі мовчу!) на адресу Ющенка. Адже я розумів, що ця Людина скоріш за все стане тим рятівним кругом (хай і не ідеальним) народу на виборах 2004. Водночас не міг я непогоджуватися із таки справедливою критикою з боку соціалістів на адресу Ющенка. Однак твердо знав, що таке плямування Ющенка в очах виборців, таке виставляння наготи, є ПАГУБНИМ для опозиції, а значить і для України, для НАРОДУ!

Тоді ж для мене Мороз здавався не менш непохитним (в плані сепаратних переговорів з режимом), ніж Тимошенко. Допоки я недавно не повернувся з відпустки, де (за "нєімєнієм" інтернету) встиг дещо відійти від політики. І ось тут на тобі - Симоненко (я десь і підозрював, що цей "товариш" не є надійним) і... хто би міг подумати... МОРОЗ... пішли на переговори з... та ні, не з Кучмою! Гірше!!! Ніколи не сподівався що Олександр Олександрович настільки "поведений" на своїх (не медведчукових!) ідеях отої "парламентської республіки", що сяде за стіл із найбільш ярим уособленням новітнього доморощеного фашизму! Сталося...

Однак не поспішатиму ставити "жирного хреста" на Морозові і Симоненкові. Вони ж бо щиро сподіваються ВИКОРИСТАТИ безперспективне становище медведчука (а воно таким є при будь-якій "системі влади". Хіба що - Велика ...ева соціал-демократична революція) для втілення своїх ідей європейського парламентаризму (Мороз), чи то пак "радянської влади" (Симоненко). В такому руслі намагається захистити своїх ще не втрачених вчорашніх партнерів і Юлія Тимошенко! Що ж, дай Боже, щоб так воно й було. Дай Господи, уму-розуму Вам, Олександре Олександровичу, та й Вам, Петре Миколайовичу! Дай боже Вам, Юлю, і розуму, і переконливості, і дипломатичності, та чого б це не коштувало, утримати своїх лівих соратників від КРОКУ В ТРЯСОВИНУ(о)!

І, нарешті... Щодо самої Тимошенко. Довго мене турбувала її "відпускна" мовчанка в той час, коли Україна продовжувала, наче Чорне чи Середземне море, вирувати політичними пристрастями. Переживав, що її волю вже зламано славнозвісним ГПУшним поданням. Молив Бога, щоб їй удалось бодай надійно переховатися від щупалець "доблесного" відомства Піскуна, ображеного до того ж "клятими" європейцями та американцями, які (відітє лі!) відмовляються грати в український прокурорський цирк.

І от сьогодні душу зігрів красномовний заголовок одного з інтернет-видань: "Тимошенко не сяде за переговори з Медведчуком"!

Так тримати, Юлю! Простіть мене, що знову недооцінив Вашу незламність!
Надія на Вас, і на Ющенка, чиєю надійною ОПОРОЮ Ви маєте стати!!!

Ба й справді - відступати нікуди! За нами - Україна! За нами народ! За нами нація!

Олег Непокора, м.Київ

P.S.

Хто Україну врятує мою?
Тільки два "Ю"

(випадкова слухачка "Радіо Свободи")

Вставай, страна огромная,
на долгий трудный бой
с куЧМОвской силой чёрною -
с (о)брезанной ордой!

(О.Н. Хай вас не разить рос.мова! Головне - гасло!)