Відповіді

• 2003.09.02 | Andrij

  Re: Ваші слова та НУ б у вуха

  Мартинюк пише:
  > Тепер про доцільність самої реформи - звичайно завжди можна щось виправляти і доробляти. Однак реальною причиною всіх проблем України є не недоліки виконавчої (президент) чи законодавчої (парламент) влад, а повний параліч і нікчемне безсилля влади третьої - влади - судової.
  > Саме тому ми спостерігаємо все це беззаконня, саме тому не працють ні закони ні державні установи.
  
  100%. Більш того, правій опозиції НЕ МОЖНА сидіти та чекати на прихід Ющенка, про що тут вже казалось 1000000 разів. Таке сидіння є прямий програш, бо це позбавляє НУ та інших суспільної ініціативи. Ця ініціатива зараз переходить до людей на зразок Мєдвєдчука. Замість нагальної, болючої проблеми беззаконня в Україні ми всі разом обговорюємо проекти подовження повноважень бандократії.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.09.02 | Мартинюк

    Проблема у підміні реальних цілей псевдоцілями.

    Найосновніші псевдоцілі опозиції - пропорційна система виборів і і постулати переходу до парламентського правління.
    
    Не заперечуючи певних позитивів цих способів політичного устрою ( як і недоліків також) мушу наголосити що реалізація цих цілей не принесе бажаних результатів, оскільки вони знову не будуть реалізовані через бездіяльність і недорозвиненість судової системи. З таким самим успіхом в Україні можна проголошувати будь що - констиційну монархію, владу робітників і селян, диктатуру пролетаріату, але в результаті ми отримаємо того самого Кучму з сім'єю та олігархами.
    
    Вимоги пропорційних виборів та ліквідації поста президента мали під собою вузькі утилітарні цілі - прийти до влади і скинути Кучму разом з посадою яку він займає. Наївність і навіть дурість таких сподіваннь очевидна. Тому підживлювання цих лозунгів у своїй політичній пропаганді по великому рахунку є обманом народу. Народ потерпає не від браку пропорційності і парламентаризму, -народ потерпає від браку справедливості .
    
    Дійсно внаслідок недосконалості судової системи функції справедливості частково змушений виконувати Президент і система виконавчої влади. Дійсно зміна Президента та його оточення на людей менш нахабних і цинічних може дещо покращити стан із цією справедливістю. Але досягти того стандарту правової захищеності громадян , який ми бачимо на Заході можна лише суттєвою і копіткою роботою по реформуванню судочинства.
    
    Згоден, що це непросто пояснити народу ( якщо й до лідерів це доходить дуже туго). Однак тоді просто скажіть йому - ми прагнемо встановити справедливість у суспільстві. Якщо це буде сказано щиро - народ повірить. Він не такий дурний , як то дехто хоче показати...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.09.02 | Andrij

      Так кому вигідна підміна цілей псевдоцілями?

      Бо послухаєш лівих, тим би аби парламентська республіка, а там хоч Мєдвєдчук прем"єр, хоч Янукович. Послухаєш правих, тим би аби тільки Ющенко президент. Де та коли хтось каже про ладнання елементарних засад судочинства в Україні? Ні праві, ні ліві про це навіть і не згадують!
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.09.03 | Роман ShaRP

        Риторичне питання ...

        Andrij пише:
        > Бо послухаєш лівих, тим би аби парламентська республіка, а там хоч Мєдвєдчук прем"єр, хоч Янукович. Послухаєш правих, тим би аби тільки Ющенко президент. Де та коли хтось каже про ладнання елементарних засад судочинства в Україні? Ні праві, ні ліві про це навіть і не згадують!
        
        Це говорить (знову і знову) про якість нашого "політикуму", як лівого, так і правого з "центриським. І про його "єднання з народом" теж.
        
        Чи це,може , Марчук винуватий? Виступив колись "за справедливий суд", намахав, і очорнив усю ідею...
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.09.03 | Andrij

          Re: Щось занадто часто з вами погоджуюсь

          Може хоч цей незвичний факт спонукає нашу твердолобу опозицію до порятунку судової гілки влади та самих себе.

      • 2003.09.03 | Мартинюк

        На певно тут причиною елементарне нерозуміння.

        Людям легше зрозуміти закони які керують найрізноманітнішими речами аніж закони які керують ними самими.
        
        Необхідність реформи судової системи в Україні розуміють лише юристи ( однак не всі її хочуть) і люди які були змушені з нею зіткнутися - наприклад з усіх опозиційних політиків найкраще цю проблему усвідомлює Юлія Тимошенко, якій довелось побути і під слідством , і в СІЗО, а зараз доводиться визволяти своїх рідних і близьких.
        
        Протягом року після "перемоги" на парламентських виборах до розуміння цієї проблеми наблизився і Ющенко , який зіткнувся з серією абсолютно замовних судових "замахів" на "Нашу Україну".
        
        Цю необхідність однак дуже важко пояснити загалу який поки що не судився і потерпав від несправедливості судової.
        
        Ще менше людей розуміє суть відносин судової влади до двох інших гілок влади - навіть на Заході для того, аби інціювати судовий процес по важливих конституційних аспектах діяльності влади чи законодавців потрібен неабиякий інтелект і досвід судових процесів.
        
        Однак саме це робить демократичні установи демократичним, а закони та конституції - тим чи вони називаються , а не безглуздим набором друкованих папірців.

• 2003.09.02 | Гура

  Re: Молдованізація України.

  "...реальною причиною всіх проблем України є не недоліки виконавчої (президент) чи законодавчої (парламент) влад, а повний параліч і нікчемне безсилля влади третьої - влади - судової."
  
  Очевидно, що це помилка. Саме узурпація виконавчої влади Президентом разом з олігархами є причиною параліча судової влади.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.09.02 | Andrij

    Дозвольте не погодитись

    Гура пише:
    > Очевидно, що це помилка. Саме узурпація виконавчої влади Президентом разом з олігархами є причиною параліча судової влади.
    
    Узурпація, безумовно, існує. Але, чи існує в судах достатньо законних підстав для їх незалежності від виконавчої влади? Чи існує достатньо парламентського та суспільного контролю над українськими прокуратурою та міліцією?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.09.02 | Гура

      Re: Дозвольте не погодитись

      Andrij пише:
      > Гура пише:
      > > Очевидно, що це помилка. Саме узурпація виконавчої влади Президентом разом з олігархами є причиною параліча судової влади.
      >
      > Узурпація, безумовно, існує. Але, чи існує в судах достатньо законних підстав для їх незалежності від виконавчої влади? Чи існує достатньо парламентського та суспільного контролю над українськими прокуратурою та міліцією?
      
      Так а хто згвалтував депутатів, щоб вони створили таку ЗАЛЕЖНУ судову систему? Вона САМА створилась, чи що?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.09.03 | Vadym Gladchuk

        Re: Дозвольте не погодитись

        Посилення влади у однієї людини відбулося протягом тривалого часу - кількох років. ВР сама віддавала свої повноваження. Велика роль у цьому і Конституційного Суду, що став маріонеткою Банкової

      • 2003.09.03 | Роман ShaRP

        Усю систему треба міняти ®

        Дозволю собі нагадати, ЗВІДКИ пішла така "чудова" система.
        
        Від "єдиновірної" КПРС, якій було підпорядковане УСЕ: і депутати, і міліція, і суди.
        
        А тепер питаннячко -- чи далеко падає яблуко від яблуньки?
        Рубати треба було це "деревце". На жаль, цього не зробили тоді, цього не роблять і зараз. Занадто мало говорять про те, про що треба говорити на кожному кроці.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.09.03 | Майдан

          Не всю , а лише судову

          Ви абсолютно праві в тому що нинішній жалюгідний стан судової системи є лишень відзеркаленням того стану, в якому вона знаходилася за часів Леніна-Сталіна-Брежнєва. Це була система яка лише освячувала і приводила в дію рішення, які у важливих випадків приймали не судді, а представники комуністичної номенклатури.
          
          Під час перебудови, "розбудови держави" та всього такого подібного пербудовувалися і творилися заново лише два елементи - виконавча влада ( яка отримала в Україні вигляд президенської вертикалі та структури Кабінету Міністрів) та законодавчої влади - Верховна Рада , і трішечки Ради місцеві.
          
          Однак судова система залишалася недоторканою у своїй сталінській простоті та примітивності.
          
          Простіше кажучи в судовій системі нічого суттєвого не змінилося напевно ще з часів Йосипа Віссаріоновича.
          
          Надалі найважливіші судочинні рішення приймаються поза межами судової системи, а суддя лише підтверджує те що вирішили президент, олігархи, кримінальні авторитети чи якісь інші впливові особи.
          
          Попри всю складність і незрозумілість для багатьох цієї проблеми, реформи в судовій галузі провести відносно нескладно - слід ввести певні, випробувані часом і цивілізацією механізми - суд присяжних, незалежність суддів, забезпечити судам і суддям належне матеріальне забезпечення ( на тому самому рівні який "досягнутий" владою виконавчою і депутаським корпусом).
          
          Звичайно судовою владою народ повинен так само вчитися користуватися як він вчився голосувати на виборах, звертатися до виконавчих органів і таке подібне. Безперечно цим залюки займуть різноманітні громадські організації, освітні програми і таке подібне. Однак перед тим все таки потрібно інсталювати в Україні більш менш цивілізовану судову систему.
          
          Звичайно для цього потрібна цілеспрямована діяльність як Верховної Ради так і виконавчих структур. А це можливе тоді коли проблема справедливості та судової реформи стане змістом пролітичних програм партій, громадський організації і врешті решт елементом масової свідомості.
          
          Ось тут партії ( принаймі ті які називають себе демократичним) повинні виступити як лідери і провідники народу, а не чекати що прості громадяни самі колись до цього дійдуть. Звичайно це колись станеться і без партій, особливо коли в Україну потроху повернуться мільйони теперішніх заробітчан із Західної Європи. Але я тоді зовсім не задритиму цим партіям ...
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.09.04 | Роман ShaRP

            Не лише судову.

            Майдан пише:
            > Звичайно для цього потрібна цілеспрямована діяльність як Верховної Ради так і виконавчих структур. А це можливе тоді коли проблема справедливості та судової реформи стане змістом пролітичних програм партій, громадський організації і врешті решт елементом масової свідомості.
            
            Судова реформа - судовою реформою, але якщо суддям і свідкам не забезпечити захист ... то тоді і тих і інших поприбиває за бабки УБОЗ. А якщо депутати приймуть дурнуватий кодекс -- теж не буде нічого хорошого.
            
            Неможливо змінити все, змінивши лише одну систему. Потрібні різносторонні зміни.
            
            > Ось тут партії ( принаймі ті які називають себе демократичним) повинні виступити як лідери і провідники народу, а не чекати що прості громадяни самі колись до цього дійдуть. Звичайно це колись станеться і без партій, особливо коли в Україну потроху повернуться мільйони теперішніх заробітчан із Західної Європи. Але я тоді зовсім не задритиму цим партіям ...
            
            Після 12 років .... не дуже доброї діяльності важко повірити в то, що вони отямляться.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.09.04 | Мартинюк

              Кримінально-процесуальний кодекс - це судова система

              Це один із важливих елементів судової системи. Оскільки ніхто не усвідомлює глибини тої ями , в якій зараз сидить ця судова система, то теперішня влада зараз під під виглядом реформ судочинства просто поглиблює цю яму і укріплює її вертикальні стінки.
              
              Трагедія ситуації полягає в тому що справедливий суд не потрібен сильним - він потрібен слабим ( проте для блага всього суспільства).Однак змінити щось можуть лише сильні - а їм і в голову не спадає ( попри очевидні реалії), що вони в будь який момент можуть також стати слабкими ( це протирічить всій природі мислення "сильних" - див. хоча б на Медведчука)
              
              Тому опозицію ( без жодного поділу на лівих та правих),зараз поки вона не відчуває себе "сильною" слід стимулювати до публічного зобовязання встановити справедливість у в суспільстві в разі приходу до влади ( що до речі їй у цьому дуже допоможе). А встановити і підтримувати справедливість може лише цивілізований суд.
              Бо коли опозиція прийде до влади ( а це станеться неминуче) то вона відчує себе сильною і перестане розуміти необхідність судових реформ - бо судді будуть імітувати слухняне виконання волі влади, насправді роблячи ( не роблячи) так як і раніше.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2003.09.05 | Andrij

                Варто казати про правоохоронну систему

                Або, у прямому перекладі з латини, систему справедливости. Ця система вбирає в себе міліцію, прокуратуру, в'язниці, адвокатів, СБУ, усіх можливих Беркутів, та навіть УБОЗ.
                
                Дефіцит справедливости відчувають в Україні всі. Депутати Верховної Ради тут далеко не виняток. Багато потерпає від постійних "наїздів" влади на свій бізнес. Але, звичайно, найбільше потерпають прості українці. Беззаконня та бандитизм влади веде до безробіття, низьких зарплат та високих цін. Інакше й не може бути, бо економіка ділиться на "своїх" та "всіх інших". "Свої" отримують монопольні права, податкові дотації та безкоштовні кредити. "Всі інші" стають здобиччю чиновників, тобто, "своїх". Таким чином українські ціни наближуються до американських, зарплати стають подібні до гвіанських.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2003.09.05 | Мартинюк

                  Дійсно суд без міліції (поліції) недієздатний.

                  Фіктично міліція ( поліція) та інші структури типу прокуратури, судових виконавців, тюрем забезпечують виконання судових рішеннь.
                  Коли ведеться слідсво, когось затримує міліція, тощо, то це все є якби авансом того що потім затвердить суд, чи принаймі буде підтверджено з якимось судовим рішенням, яке було раніше в подібній ситуації.
                  
                  Авторитет суду в західних демократіях формувався сотнями років саме тому що ці рішення приймалися присяжними і справді ( а не демагічно) відображали думку місцевої громади себто народу. Виконати таке судове рішення не було жодних проблем - кожен громадянин чи вільна повноправна особа ( у випадку феодальних демократій) допомагала виконати це рішення ( наприклад повісити вбивцю на гілляці).
                  У нас зараз проблема з виконанням - авторитет суду нульвий і суспільсво байдужк спостерігає за спробами виконати ( невиконати) те чи інше судове рішення.

  • 2003.09.03 | Мартинюк

    Судову владу просто не міняли

    Були впроваджені багатопартійні вибори та вибори керівників виконавчої влади різних рівнів. Подекуди в цьому досягнуто доволі вдалої імітації цивілізованих стандартів.
    
    Однак судова влада перебуває в стані сталінсько-беріївських трійок
    суддя-прокурор і адвокат , який фактично зведений до статусу пердавача хабарів двом першим.

• 2003.09.03 | Franko

  Ще один класний аналіз (/)

  Принцип "Великого Майорату"
  Тарас Батенко
  
  http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=13351
  
  Усе, відтепер і, як мінімум, до листопада 2004 року відпочинок потенційним кандидатам у президенти тільки снитиметься. Президентські перегони стають реальністю, від якої не втечеш і не сховаєшся. Але цю реальність можна, як виявляється, легко зробити віртуальною.
  Зараз президентові Леонідові Кучмі -- найважче, мабуть, за весь період його президентської кар'єри. Донедавна він думав, що має ще трохи часу для того, щоб визначитися зі спадкоємцем. Зараз він, здається, знову почав розуміти, що окрім себе, „високорожденного", іншого спадкоємця бути не може. Так, Кучма перестає вірити у реальність сценарію „спадкоємець". Президентові активніше, ніж завжди, наспівують східні мотиви на зразок легенд про насреддинового „порушника спокою". Час спливає, мов нестримна гірська річка. Ви ступили у неї вчора і зупинили свій погляд на відданому і доброчесному слузі, який тільки те й робить, що піклується про спасіння душі свого господаря. Та, ставши у річку сьогодні, ви переконалися у користолюбстві вашого кандидата, який ще вчора встиг заробити на відданості вам ваших-таки „триста таньга". Не потрібно було Леонідові Даниловичу заявляти про намір приєднатися до Євразійського економічного союзу. Тепер азіатські мотиви не залишатимуть його ні у сні, ні на яву. Й кожного разу поставатиме в уяві подразником образ президента Азербайджану Гейдара Алієва, який, коли здоров'я припекло, передав владу синові. Скромно і по-східному витончено. Бо таким є на Закавказзі принцип "великого майорату": країна -- велика земельна власність, що передається найстаршому зі спадкоємців. В Україні скромніше, ніж в Азії.
  
  
  
  Леонід Данилович, як правдивий українець, „і сам не гам, і другому не дам", вкотре у серпні задумав поставити владу з ніг на голову. Нині він якось похапцем підтримує ідею несподіваного і, здається, протиприродного тріумвірату „Медведчук -- Симоненко -- Мороз" про новий парламентський варіант конституційної реформи. Від свого президент уже встиг відмовитися. Хоча мотивація його ініціатив і досі залишилася не зрозумілою. Останній порятунок для Кучми -- це парламент, так не любий йому в минулому.
  
  Отож, з початком роботи нової сесії Верховної Ради ми зможемо з'ясувати, наскільки реальною виявиться ідея обрання президента парламентом. Не дивно, що Леонід Кучма так активно її підтримав. Коли 1661 року французький король Людовік XIV випитував першого міністра кардинала Джуліо Мазаріні, який вже лежав на смертному одрі, останню пораду про те, як керувати державою, то одержав несподівану для себе відповідь. Всемогутній кардинал начебто запропонував монархові скасувати після його смерті пост першого міністра Франції. Нинішні ініціативи Кучми -- це бажання після своєї політичної смерті стерти сильний інститут президентства, зробити його маріонетковим, віддати до рук олігархічних парламентських вождів. Саме такою була слабка парламентська Франція перед приходом до влади генерала Шарля де Голля, такою є парламентська Італія з її постійними урядовими кризами, такою є парламентська Молдова (але це окреме питання для дискусії). Однак якщо Мазаріні, коли радив королеві скасувати пост першого міністра, дбав про гегемонію Франції у Європі, то зведення в Україні інституту президентства до представницьких, церемоніальних функцій ламає політичну та економічну опірність України перед сусідами та внутрішньополітичними катаклізмами. Більш огидного плану, ніж цей, для України нині важко придумати. Порятунок Кучми сьогодні -- це слабка президентська влада у майбутньому, що є прямим доказом неспроможності влади виграти президентські вибори у жовтні-листопаді 2004 року.
  
  Інтрига навколо ідеї внесення змін до Конституції, що передбачає обрання президента парламентом, буде основною, як мінімум, упродовж наступного місяця-два. Нагадаємо, що три роки тому парламент сусідньої Молдови проголосував за перехід від президентсько-парламентської до парламентської республіки. Молдова -- одна з не багатьох пострадянських країн, яка має пропорційну виборчу систему. Майже половину депутатських місць належить комуністам. Однак, навіть скасувавши інститут сильного президентства і відправивши в історичне забуття Петру Лучинськи, парламент Молдови більш як місяць не міг обрати президента країни. В результаті ним таки став лідер комуністів Володимир Воронін. В українському варіанті, можна не сумніватися, комуністи обома руками підтримають ідею обрання президента парламентом. Адже це єдиний шанс для Петра Симоненка в ймовірному альянсі з соціалістами та представниками різноманітних селянських партій стати главою держави чи главою уряду. Якими радісними були очі Леоніда Кучми, який вітав те, що ініціативу про обрання глави держави у Верховній Раді схильні підтримати і комуністи, і соціалісти. Колишні запеклі вороги стають стратегічними партнерами?
  
  А що ж Янукович, Медведчук, Тигипко, Пустовойтенко і Ко? Якщо ініціатива буде зреалізована, Партія регіонів, СДПУ (о), Трудовики, НДП та інші мали б просто розділити Україну на шматки та розпочати боротьбу за парламентські місця, не гребуючи, звичайно, найвишуканішими зразками адміністративного ресурсу. Арсенал боротьби за вибори мера Мукачевого -- лише тривожний сигнал. Для СДПУ (о) парламент давно став метою політичної боротьби. Однак для Партії регіонів та особисто Януковича вже є що втрачати: вкладено чималі гроші в президентську розкрутку нинішнього прем'єра, а тому погоджуватися на варіант парламентської республіки з фінансової точки зору цілком невиправдано.
  
  „Наша Україна", яка вже давно стартувала зі своїм кандидатом у президенти, мала б відмовитися від своєї самодостатньої ролі і з не допустити такого сценарію в роботі парламенту. Доведеться переконати соціалістів та особисто Олександра Мороза, що обрання президента парламентом -- це не „останній і рішучий бій" за повалення нинішнього політичного режиму. А навпаки, режим лише трансформується і буде перенесений у парламентський зал. „НУ" треба буде подбати про збереження власних лав і реанімувати „опозиційний тріумвірат".
  
  Кучма, підтримуючи чисту модель парламентської республіки, робить, фактично, безпрограшний крок. Адже він позбавляє опозицію можливості оперувати „барикадною тематикою". Головна і остання барикада за цих умов -- це парламент, закритий в собі, відірваний від народу у передчутті "великого майорату".
  
  "Великий майорат" означатиме, що за мізерного впливу президента, парламент в руках олігархічного клубу стає... політичною нерухомістю, яку можна буде передавати найстаршому зі своїх спадкоємців. Хоча політичні династії і так вже проросли в кількох парламентських фракціях. Принцип майорату -- найкраще, що може спокусити депутатів. Коли лідера ЛДПР Володимира Жириновського запитали, що він залишить своїм дітям, той, не замислюючись, відповів: „Я вже передав синові парламентську фракцію. Це розумне поєднання виборності і передачі у спадок демократії і спадкової монархії". Спадкова демократія -- найкраще, про що може мріяти нинішня влада, зрештою, і будь-яка інша, котра коли-небудь прагне нею стати. Спокуса залишається великою.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.09.03 | Мартинюк

    Феодальні мотиви ...

    Мені останнім часом пробують присвоїти звання винахідника концепції неофеодалізму , як пануючого зараз в країнах СНД суспільного устрою.
    Таке розуміння суспільно-політичного укладу конкретно для України було викладено мною у напівсерйозній статті "Річ Посполита Українська", яку до речі можна почиатти і на "Майдані" - http://maidan.org.ua/n/lib/982778299
    
    Після широкого оприлюднення цієї статті наприкінці 1999 року , в різних серйозних виданнях почали появлятися вже серйозні статті на цю тему і поступово термін "неофеодалізм" почав викликати реакцію "та це ж усім вже відомо". За "неуместно употребление" цього поняття стосовно актуальних російських реалій не так давно схоже вкоротили життя моєму доброму знайомому Юрію Щекочіхіну.
    
    Поняття "майорат" дуже мило вписується в цю неофеодальну концепцію постсовківського простору.
    
    Від себе нагадаю що саме при феодалізмі правитель здійснюва і судові функції - судді часто були чимось на манір секретарів-дорадників, а справедливий король( цар, магнат, шляхтич, тощо) вирішував як відрубати і куди повісити голову "підсудного".
    
    На "майорат", тобто на потребу передати свою владу у спадщину дітям, як причину неминучої реставрації приватно-власницьких відносин в СРСР вказува колись і Троцький. Він безапеляційно ствердив, що сталінська правляча верхівка рано чи пізно захоче передати у спадок своїм дітям і потомкам ту "народну власність", якою вона колективно розпоряджалася при соціалізмі. Згідно прогнозу Троцького , для цього в СРСР рано чи пізно буде проведена реставрація капіталізму . Однак що дійде аж до феодаліму - то цього навіть Троцький зміг собі уявити ...

• 2003.09.04 | Майдан

  Головатий аналізує проект Медведчука-Симоненка-Мороза

  У окремих місцях цей проект іде навіть всупереч тим європейським завоюванням, яких ми досягли у 1996 році, всупереч європейським стандартам, які Україна дала зобов'язання перед Радою Європи запровадити у себе вдома. А під цими зобов`язаннями стоять підписи Кучми як президента й Мороза як голови Верховної Ради.
  
  Так, наприклад, у 121 статті цього проекту є пропозиція повернути те, що було у сталінсько-брежнєвських конституціях, та від чого ми відмовилися, створюючи Конституцію 1996 року: право Генеральної прокуратури здійснювати загальний нагляд за дотриманням законодавства.
  
  Така прокурорська функція вигадана головним "юристом-теоретиком" сталінського режиму Вишинським у трагічновідомі 1930-ті роки – в період тотальних репресій. Тоді нагляд прокуратури за дотриманням закону кожною людиною та держорганами й організаціями надав прокуратурі квазісудову функцію, поставивши прокуратуру і юридично, і фактично понад судами. Але це було в ті часи, коли в Радянському Союзі суди нічого не значили.
  
  Але навіть і тоді суди виводились за межі механізму прийняття остаточного рішення по відношенню до людини. А навіщо ж робити це зараз? Навіщо позбавляти суди притаманної за європейським стандартом лише їм (і більше нікому!) функції – визначити, чи відповідає дія особи (фізичної чи юридичної) закону?
  
  Тим більше, що Україна вже більш як сім років поспіль не може ніяк виконати обіцянку, дану нею офіційно усій європейській спільноті.
  
  І, отже, цей проект пропонує, по-перше, відновити сталінсько-берієвський атавізм у Конституції України; та, по-друге, забезпечити цій людиновбивчій функції конституційне життя впродовж 5-ти років. По сьогодні ця функція не скасована, прокуратура її здійснює неконституційно, бо вона й досі міститься у законі про прокуратуру радянського зразка, ухваленого в "доконституційні часи".
  
  Всі репресії, які здійснюються прокуратурою, все, що робив Потебенько, все, що робить Піскун – затримуючи людей, тримаючи їх роками під слідством, не передаючи справи до суду – це випливає з функцій загального нагляду!
  
  Це – просто жахлива річ! Це руйнація судової системи як незалежної гілки влади. У мене у зв`язку з цим є пропозиція до авторів конституційних змін: якщо ви пропонуєте ще на 5 років пролонгувати функцію прокуратури (але вже на конституційному рівні), завдяки якій вона здійснює юридичне прикриття переслідувань людей за політичні переконаннями (яскравим прикладом чого є довжелезний ланцюг кримінальних справ проти опонентів режиму Кучми – журналістів, суддів, адвокатів, політиків та бізнесменів), то чому б на конституційному рівні не дозволити лікарям – лікувати, а хірургам, зокрема, – дорізати людей в залежності від їхніх політичних поглядів та переконань?
  
  - Але це ідеться про прокуратуру. А як ви оцінюєте пропозиції з приводу перетворення України на парламентську республіку?
  
  - Ну немає тут парламентської республіки. Проект явно свідчать про те, що і в цьому питанні автор не досить добре володіє предметом. Зверніть увагу лише на одну дрібничку – автор ототожнює Кабінет міністрів із поняттям Уряд.
  
  Так, дійсно на будинку, де сьогодні розміщено Кабінет міністрів України, чи то за часів перебування Пустовойтенка на посаді головного адміністратора цього приміщення, чи за часів його прем`єрства, було прикріплено металеву табличку із написом "Будинок Уряду України".
  
  Ну, Валерія Павловича можна зрозуміти. Він тоді не писав Конституції, він – не є юристом-конституціоналістом, тому з нього, як кажуть "и спроса нет". Під час неодноразових відвідин Москви, йому, мабуть впав у око великолітерний напис на приміщенні розстріляного в свій час Єльциним будинку Хасбулатовського Верховного Совєта федеральної Росії – "Дом Правительства Российской Федерации".
  
  І подумав Валерій Павлович: "А чому б і собі такого не вліпити?". Та не відав прихильник запозичень, що російське поняття "правительство" виникло не в часи "політичної епохи Кучми", а в часи монаршого абсолютизму царської Росії, коли цим поняттям охоплювалася (як і в усіх інших монархіях) система здійснення влади, на чолі якої стояв абсолютний монарх, а йому підпорядковувалися міністри "Его Высочайшего Превосходительства".
  
  В радянські часи ця суто російська традиція перейшла до назви радянського "Совета министров", який здійснював свою діяльність не самостійно, а під пильним оком і "мудрим керівництвом" не меншою мірою "Высочайшего" – "Генерального Секретаря ЦК КПСС и его Политбюро".
  
  Якщо ж поцікавитися, що в європейській традиції (яка почала формуватися ще у вісімнадцятому столітті, коли абсолютні монархії скасовувалися і натомість виникали конституційно обмежені монархії та республіки) відповідає російському поняттю "правительство" та українському поняттю "уряд", то ми досить швидко переконаємося, що у них під цим поняттям (англійське – "government"; французьке – "gouvernement") означає: національне правління; система правління; державне правління (не плутати із поняттям "управління"); система здійснення державної влади; державна влада; врядування.
  
  У найширшому розумінні – це сукупність усіх органів публічної влади.
  
  За трохи вужчим значенням у класичних європейських парламентських моделях система державного правління (державної влади) включає логічний ланцюг елементів – починаючи від інститутів влади, які залучені до процесу формування виконавчої влади, продовжуючи цілісним інститутом, який власне здійснює виконавчу владу, та завершуючи інститутом, який від імені народу контролює виконавчу владу.
  
  Усе це разом і називається "government", тобто – "уряд" як державна влада, система правління, влада в цілому (врядування) тощо.
  Тому в залежності від форми правління цей ланцюг складають: у конституційно обмеженій монархії, наприклад, у Великій Британії – монарх (який юридично є формальним главою виконавчої влади) та його кабінет (реально наділений владними повноваженнями виконавчої влади) та орган законодавчої влади, який формує та контролює кабінет.
  
  У парламентській республіці, наприклад, Німеччині – інститутами, які залучені до процесу формування кабінету, є президент та парламент; інститутом, який власне здійснює виконавчу владу, є кабінет міністрів на чолі з першим міністром (прем`єр-міністром); а контролює їх від імені народу - парламент.
  
  Все це як у Великій Британії, так і в різних європейських республіках і складає систему під назвою "уряд".
  
  Що ж нам пропонує автор проекту змін існуючої в Україні системи правління (влади)? Тут уся виконавча влада не виступає цілісним інститутом, відповідальним перед народом через парламент – вона зумисне роздроблена на три частини, які мають різну юридичну природу свого походження, і які відповідно по-різному підпорядковані іншим інститутам влади та по-різному контрольовані, а той узагалі не контролюються народом.
  
  Так, передбачається, що одна частина складу виконавчої влади призначається парламентом за поданням прем'єр-міністра.
  
  Друга частина - призначається парламентом за поданням президента.
  
  Третя частина – призначається Кабінетом міністрів за поданням прем`єр-міністра.
  
  І тільки та частина центральної виконавчої влади, яку складає Кабінет міністрів, називається у проекті "урядом". А такі складові як служба національної безпеки (яка мало змінилася як одна з головних загроз свободі людини), чи все те, що потрапляє під контроль керівників інших органів центральної виконавчої влади (не міністрів) – голів державних комітетів, взагалі випадає з-під сфери контролю народом через парламент.
  
  
  
  Повний текст коментаря Головатого
  http://maidan.org.ua/n/mai/1062682290

• 2003.09.05 | Dworkin

  Дискуссии про выборы президента - отвлекающий маневр.

  Мне кажется, что весь запал уходящий на то как избирать президента - Парламентом или прямым голованием - это "утка". Точнее такая "отвлекалочка", чтобы все поломали копья на этом, а тем временем пропустили бы другие заложенные в проект "подводные камни".
  Для тактики Медведчука это очень свой ственно.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.09.05 | Мартинюк

    Кучма як обєкт маніпуляції ...

    Можливо у сприйнятті Кучми та частини оточення це дійсно виглядає - "якщо не знаєш що робити, то роби ща перше спаде в голову".
    
    Однак нема ніяких гарантій що Кучмі це варіант підсунулизвідкись збоку черз "людей впливу". Медведчук до речі може бути каю людиною, враховуючи його кдбістське минуле і деякі заслуги початку 90 років ( наприклад опонування на виборах 1994 року першому міністру оборони України Констянтину Морозову. З того часу ( внаслідок зриву виборів) Медведчук деким сприймається як "герой ядерного розброєння України. А Морозов тоді як відомо чітко і однозначно засудив "ядерний стритптиз" який вчинила Україна під тиском великих держав.

• 2003.09.06 | Andrij

  Re: П'ять пунктів реформи від Ющенка, знов те саме

  Ющенко в котрий раз "забув" про головне - ПРАВООХОРОННУ РЕФОРМУ. Дійові та незалежні суди є справжньою запорукою проти підробок на виборах. Добре хоч реформа місцевого самоврядування поступово торує дорогу не без допомоги людей на зразок Омельченка. Класичний приклад партійної бюрократії, що плює на права виборців.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.09.07 | Роман ShaRP

    Re: П'ять пунктів реформи від Ющенка, знов те саме

    Andrij пише:
    > Ющенко в котрий раз "забув" про головне - ПРАВООХОРОННУ РЕФОРМУ.
    
    Ну як же про неї можна згадувати, побувавши на дні народження в Ахметова а потім прийнявши поздоровлення з власним від кучми.
    Ви що, знущаєтеся?
    
    >Дійові та незалежні суди є справжньою запорукою проти підробок на виборах.
    
    Одною з. Потрібна багатостороння громадська робота. Біда ще й у тому, що громадськості у багатьох випадках нас..ти на вибори?
    
    >Добре хоч реформа місцевого самоврядування поступово торує дорогу не без допомоги людей на зразок Омельченка. Класичний приклад партійної бюрократії, що плює на права виборців.
    
    Омельченка якого? Григорія?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.09.07 | Адвокат ...

      Re: П'ять пунктів реформи від Ющенка, знов те саме

      Роман ShaRP пише:
      > Andrij пише:
      > > Ющенко в котрий раз "забув" про головне - ПРАВООХОРОННУ РЕФОРМУ.
      >
      > Ну як же про неї можна згадувати, побувавши на дні народження в Ахметова а потім прийнявши поздоровлення з власним від кучми.
      > Ви що, знущаєтеся?
      
      Справа тут не у постаті Ахметова, чи привітаннях Ку-чма. Ющенко, на мою скромну думку, просто не вірить у можливість, як таку, ехвективного хвункціонування в Україні хвормальної правоохоронної системи. Себто, системи, що спирає си на звід правил. Єдине, що на його думку може ехвективно працювати,-- це правоохоронна система, що спирає си на мораль, духовність, реліґію.
      
      >
      > >Дійові та незалежні суди є справжньою запорукою проти підробок на виборах.
      >
      > Одною з. Потрібна багатостороння громадська робота. Біда ще й у тому, що громадськості у багатьох випадках нас..ти на вибори?
      
      Ви спрощуєте. Сучасний український публікум не є: ані байдужим до виборів, а ні громадськістю. А цікавість, причому чимала, публікуму до виборів має відверто не громадську, не громадянську вдачу.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.09.08 | Мартинюк

        Ющенко зараз достатньо сильний і не бачить проблему суду

        Суд потрібен слабим, а Ющенко врешті решт ніколи не був слабкою політичною фігурою, щоб не галасували прихильники ідеї "племінного вождя з великими яйцями і автоматом калашникова".
        
        Однак прийшовши до влади Ющенко не буде заважати природному процесу самоутвердження судової влади, в силу схильності поважити традиції, авторитети та інституції, із судовою владою включно. Безперечно при Ющенку справа судової реформи значно прискориться ( хоча б тому що Ющенко буде виконувати вимоги Євросоюзу стосовно сдової реформи, а не робити навпаки, як це роблять зараз кучмісти).Окрім того Ющенко здатний зрозуміти що нормальна судова система хдатна вирішувати до 90% всіх проблем, які зараз звалються на владу ( і врешті решт не вирішуються).
        
        Однак відсутність чітких заяв і концепції судової реформи у Нащої України заставляє турбуватися - по перше це зменшує її шанси на пермогу, по друге без судової реформи результати цієї пермоги не будуть такими , як хоче більшість українців.
        
        Судова реформа потрібна не Ющенку - вона потрібна всім нам - і ми повинні її домагатися у всіх хто є при владі чи стоїть в черзі за неї. Домогатися цього в останніх є особливо необхідно і перспективно.

    • 2003.09.09 | Andrij

      Re: Омельченко

      Роман ShaRP пише:
      > >Добре хоч реформа місцевого самоврядування поступово торує дорогу не без допомоги людей на зразок Омельченка. Класичний приклад партійної бюрократії, що плює на права виборців.
      >
      > Омельченка якого? Григорія?
      
      Олександра. Він, як відомо, активно проштовхує ідею сильного місцевого самоврядування. Це не погано, але на жаль, мер Омельченко має більше впливу на Ющенка та на решту опозиції ніж купа знедолених та безправних українців.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.09.10 | Роман ShaRP

        Re: Омельченко

        А ви читали
        ОЦЕ
        http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1062354431
        і ОЦЕ
        http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1062206204
        
        Як думаєте, з такого джерела може бути щось добре?
        
        Я практично не уявляю собі, аби СС Умєльченка турбувало щось крім власної влади і своїх грошей + грошей тих, кого він обслуговує.
        
        Наприклад, знамените "Київ будується" не може не мати зв*язку з тим, що Омельченко -- будівельник, і все життя займався будівництвом. За стільки років "у справі" і не мати "кінців"? Не повірю.
        
        Напевне, оце "сильне самоврядування" -- кучмореформа в мініатюрі. Щоб Омельченко ані від кого, або майже ані від кого не залежав.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.09.11 | Мартинюк

          Ви непослідовні.

          По першому - так Ви завжди доводите що Москва джерело культури від якої не можна відмовлятися. То чому Ви ставит це у вину Омельченку.
          По другому посиланню- місцеві адміністрації є складовою президенської вертикалі. Згоден що це не надто відповідає конституції, однак це узаконене. Тому Омельченко просто повинен виконувати директиви з АП.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.09.12 | Роман ShaRP

            Ні, я послідовний. А от дехто -- ні.

            Мартинюк пише:
            > По першому - так Ви завжди доводите що Москва джерело культури від якої не можна відмовлятися. То чому Ви ставит це у вину Омельченку.
            
            Невірно. Мені немає діла до Москви як до окремого міста чи взагалі чогось особливого (ліричний відступ: мене дико потішило, коли я почув від когось з музикантів чи журналістів, що російські музиканти люблять Київ більше, аніж Москву, правда, після Пітера).
            
            Ліва ця схема "російська мова(або російськомовна культура)=Москва", ой яка ліва.
            
            По-друге, я ніби ніде не підтримував офіційних "днів російської культури", чи "року Росії", здається, навіть, навпаки .
            
            До того ж, мені здається, що це "не парафія" Омельченка. В Києві вистачає інших нагальних справ.
            
            Я показував "багатоликість"-"багатовекторність" Умєльченка. Намагався показати тим, хто про то не знає, або забув, справжнє обличчя "українського мера". Самі ж бачили ,-- дехто (а, може, й багато хто) вірить в то, що мер в Києві "патріотичний" чи "бореться з кучмістами".
            
            Гм. Ну тоді хай Омельченко почне боротьбу з кучмістами з себе і піде повіситься. І в таких "достойників" та "патріотів", як Кучма, Чорномирдін, Грач та Лужков стане одним впливовим другом менше.
            
            > По другому посиланню- місцеві адміністрації є складовою президенської вертикалі. Згоден що це не надто відповідає конституції, однак це узаконене. Тому Омельченко просто повинен виконувати директиви з АП.
            
            Гм, а це цікавий момент. Що, була директива їхати на 225-річчя Дніпропетровська?
            
            Повторююся, мій твір-збірку присвячено тим, хто плекає ілюзії міфічного патріотизму чи антикучмізму Омельченка, або ж "закоханий" в його "роботу" провладного багатовекторного підлабузника.
            
            Я хочу, щоб вони зрозуміли: підтримуючи О.О. Омельченка вони тим самим підтримують Кучму, АП (дякую, що нагадали), Чорномирдіна, Лужкова, Грача, Лукашенка, та "подальшу тісну співпрацю з ними".
            

            ---

            
            
            І ще про послідовність ... по старій, але, як показали пости 2003-го, все ще живій темі. Багато хто говорив про продажність групи "Скрябін". Згодом дехто з цих "героїв" хвалив Омельченка. Вони -- послідовні? Хіба що в тому випадку, якщо вважають, що Омельченко "ідейний", а не продажний кучміст. Хоча мені здається, що їм не слід було б підтримувати і ідейних кучмістів.
            
            Не туди дивитеся, пане Мартинюк , не там непослідовність шукаєте.

        • 2003.09.12 | Andrij

          Re: Омельченко

          Роман ShaRP пише:
          > Напевне, оце "сильне самоврядування" -- кучмореформа в мініатюрі. Щоб Омельченко ані від кого, або майже ані від кого не залежав.
          
          Тобто, ви хочете, аби мер Києва, що обирається всіма киянами, не мав реальної влади? Ваші інтереси тут співпадають 1 до 1 з інтересами Адміністрації Президента.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.09.13 | Роман ShaRP

            Re: Омельченко

            Andrij пише:
            > Роман ShaRP пише:
            > > Напевне, оце "сильне самоврядування" -- кучмореформа в мініатюрі. Щоб Омельченко ані від кого, або майже ані від кого не залежав.
            >
            > Тобто, ви хочете, аби мер Києва, що обирається всіма киянами, не мав реальної влади? Ваші інтереси тут співпадають 1 до 1 з інтересами Адміністрації Президента.
            
            Я хочу, щоб і кучму і Умєльченка, і АП і інших кучмістів гнали нафіг поганою мітлою.
            
            Їх політичні ігри -- не така цікава і корисна річ, як ви собі можете подумати.
            
            Один "всенародно обраний президент" чого тільки вартий.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.09.13 | Andrij

              Re: Омельченко

              Роман ShaRP пише:
              > Andrij пише:
              > > Роман ShaRP пише:
              > > > Напевне, оце "сильне самоврядування" -- кучмореформа в мініатюрі. Щоб Омельченко ані від кого, або майже ані від кого не залежав.
              > >
              > > Тобто, ви хочете, аби мер Києва, що обирається всіма киянами, не мав реальної влади? Ваші інтереси тут співпадають 1 до 1 з інтересами Адміністрації Президента.
              >
              > Я хочу, щоб і кучму і Умєльченка, і АП і інших кучмістів гнали нафіг поганою мітлою.
              
              Я хочу лише, аби їх можна було переобрати.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2003.09.13 | Роман ShaRP

                Вибори по Умєльченковскі.

                Andrij пише:
                > Я хочу лише, аби їх можна було переобрати.
                
                У нас у районі був феномен "виборів по-омельченковськи": один кандидат "прямий" від київвлади, другий -- від ПРП, давній друг Омельченка, третій, типу від НУ, типу опозиціонер (колишній антикучміст), але теж друг Омельченка з 99го року і голова тої самої київської ПРП, від якої другий.
                
                Питання: що зміниться, якщо переобрати одного з них на іншого?
                
                Переобрати їх можна було і минулих виборів .... і слон в зоопарку може заточити мішок мандаринів. Навіть два. От тільки хто йому дасть?
                
                Для того, аби був нормальний вибір і нормальні вибори потрібно, аби при владі було менше таких кучмістів-кланівців як Умєльченко. Набагато менше. А ще краще, аби їх там взагалі не було.
                
                Усю систему треба міняти ®
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2003.09.13 | Andrij

                  Re: Так що пропонуєте?

                  Роман ShaRP пише:
                  > Для того, аби був нормальний вибір і нормальні вибори потрібно, аби при владі було менше таких кучмістів-кланівців як Умєльченко. Набагато менше. А ще краще, аби їх там взагалі не було.
                  
                  ОК, вибори вам не до смаку, бажаєте відстрілювати?
                  
                  >
                  > Усю систему треба міняти ®
                  
                  Як? ®
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2003.09.13 | Роман ShaRP

                    Re: Так що пропонуєте?

                    Andrij пише:
                    > Роман ShaRP пише:
                    > > Для того, аби був нормальний вибір і нормальні вибори потрібно, аби при владі було менше таких кучмістів-кланівців як Умєльченко. Набагато менше. А ще краще, аби їх там взагалі не було.
                    >
                    > ОК, вибори вам не до смаку, бажаєте відстрілювати?
                    
                    Кучманоїдно-умєльченковські вибори -- це не вибори, а Атака Клонів з Адмінресурсом і Пі(сю)Аром.
                    
                    Результат -- "всенародно обраний президент" та "всенародно обраний мер", який абсолютно підтримує "всенародно обраного президента".
                    
                    > > Усю систему треба міняти ®
                    > Як? ®
                    
                    Громадська активність в дусі того, що пропонує і робить Свистович (можете, до речі, спитатися в нього, як він любить Умєльченка).
                    
                    А ви пропонуєте сидіти і чекати поки "из под доброго царя" Омельченка "польется в рты мармелад"?
                    
                    Я вже бачив цю схему не один раз.
                    
                    а) за півроку до виборів Умєльченко різко стає хорошим в усіх газетах, яких у нього чимало...
                    б) через півроку "хороше" зникає (про "прозорість" взагалі можна не згадувати) і він сотоваріщі займається своїми справами, доки не настануть наступні півроку до виборів.
                    
                    Аналогічно працюють та живуть Азаров, Мельник, сам кучма та інші "достойники", від яких гауляйтер СС Умєльченко якщо й відрізняється -- то не набагато.
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2003.09.17 | Andrij

                      Re: Іншими словами, потрібна цивілізована судова система

                      Роман ShaRP пише:
                      > Результат -- "всенародно обраний президент" та "всенародно обраний мер", який абсолютно підтримує "всенародно обраного президента".
                      
                      Якби були справедливі суди, закони, та виконання судових рішень, принаймні половина зі згаданих вами проблем не існувала б.

  • 2003.09.11 | Мартинюк

    Ющенку про судову реформу забути просто не вдастсья.

    І приклад тому скандал із проектом Кримінально-Процесуального кодексу, в якому наші кучмолизи скомпонували "досягнення" нагірших поліцейських режимів, які тільки були в історії людства.
    
    Орвел в гробу перевертається - навіть він не зміг собі такого уявити.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.09.12 | Andrij

      Re: Поки що вдаєтья, як не дивно (-)

• 2003.09.17 | Navigator

  В Росії надзавдання- кріпити вертикаль влади

  и "внутрі" Росії і розрушати її в автономних республіках і приграничних країнах.
  Такий собі марш в протилежні боки для досягнення старого ефекту.
  Два в одному.
  Їхня вертикаль буде стирчати з часом в нашому заді.