Засновник українського ГРУ Олександр Скипальський: „Не вірте (/)
09/06/2003 | Shooter
Засновник українського ГРУ Олександр Скипальський: „Не вірте інформації, яка компрометує українську розвідку”
Тарас Друм, „Главред”
Ігор Смешко був другим в історії України керівником Головного розвідуправління, обійнявши посаду після „батька” української розвідки генерала Олександра Скипальського. Той же пересів у крісло заступника міністра надзвичайних ситуацій, згодом – заступника голови СБУ.
Ставши депутатом Верховної Ради ІІІ скликання від партії „Собор”, Олександр Олександрович зайшов в конфлікт зі своїми вчорашніми колегами, прославився афоризмом „Україна – полігон для спецслужб”. Востаннє в інформаційних потоках фігурував як „незалежний експерт в галузі геополітики”.
Олександре Олександровичу, останнім часом, можливо, в зв’язку з кадровими змінами в керівництві силових відомств, з’явилися критичні матеріали про стан української військової розвідки. При цьому основна критика спрямована проти вас, людини, яка, власне, створила і вперше очолила цю службу. Ви могли б це прокоментувати?
Крім чогось на зразок замовної статті „Козаків з розвідки” (Інтернет-видання „Объективная газета”. – Ред.), я не зустрічав якихось поганих оцінок військової розвідки. Тим більше життя показало, що військова розвідка, незважаючи на невеликий свій вік (зараз їй 11 років), проявила себе дуже добре, за оцінкою всіх міністрів оборони, колегії Міністерства оборони та колег з інших відомств – МЗС, Служби безпеки. Тому ці спроби протиставити керівників ГРУ один одному я кладу на карб тим, хто хотів би внести певний розлад в її роботу. Я вважаю, що військова розвідка відбулась, кожний з керівників вніс свій позитивний вклад. В кінці кінців результатом цього є призначення Ігоря Смешко керівником Служби безпеки. Це оцінка, дана Президентом держави, і для мене це дуже важливо.
Ви, як людина, яка безпосередньо причетна до розвідувальної служби, могли б дати оцінку Ігоря Смешка на посаді керівника ГРУ?
Я дуже задоволений, що доля звела мене з тоді ще молодим підполковником, доктором наук Ігорем Смешком. Можливо, тільки вам, як поважній інформаційній структурі в нашому Інтернеті, я скажу, що сам особисто і разом з іншими доклав дуже багато для того, щоб Ігор прийшов у розвідку. Я пишався ним і в Америці (В 1992-1995 роках Смешко займав посаду військового аташе в США. – Ред.), і на інших його посадах.
А як ви оцінюєте особисті якості Смешка?
Я наведу вам один приклад. В одній з країн, де ми були, коли він ще був моїм підлеглим, ми зустрілися для дружньої ділової розмови з високими посадовими особами однієї впливової держави. І ці дуже поважні люди мені потім дякували: „Пане Олександре, дякуємо вам, що ви познайомили нас з офіцером Смішко і його колегами, які знають англійську літературу, культуру англосакського народу краще, ніж ми. Ми в захваті від того, що українці так усе це розуміють”. То як би ви оцінили нинішнє призначення, маючи таку об’єктивну життєву характеристику?
Ви могли б прокоментувати інформацію, яку подає „Україна кримінальна”, нібито з приходом Ігоря Смешка в ГРУ почалася зачистка старих кадрів, це правда? Це ж видання розповідає про загибель приблизно в той же час і при сумнівних обставинах кількох полковників з апарату ГРУ...
Я на жаль, не знайомий з цією статтею, але можу запевнити, що нічого там не відбувалося. Те, що була така інформація... Наберіть в пошуковику моє прізвище, і ви знайдете там мегабайти інформації, яка дезінформує наше суспільство відносно моєї особистої ролі. Але я радий, що доля мені відвела більше 35 років роботи в спецслужбах. Я не реагую на провокативну інформацію, я оцінюю кожну людину диференційовано. І я не можу погодитися, що з приходом Смешка в ГРУ почалися, як ви кажете, чистки і так далі. Він, що мені приємно, зміцнив систему. Вніс нові елементи, вніс свій інтелектуальний заряд. Мене особисто, напевно, в чомусь стримувала стара школа КДБ – я був, можливо, в чомусь обережний, нерішучий. А вони чітко виконували свою роботу. Так що не вірте інформації, яка компрометує українську розвідку.
А чому ви самі полишили державну службу?
Я її не залишав. Я є держслужбовцем першого рангу. Я радник міністра юстиції і, крім того, залишаюся на військовій службі.
Різні видання називають Смешка людиною Віктора Медведчука. На вашу думку, новий керівник СБУ – людина, заангажована політично, чи можна розраховувати на його безпристрасність?
Я думаю, це лише догадки. Ніде не було озвучено, що Смешко – людина Медведчука. Але, відповідаючи на ваше питання щодо його заагажованості, я можу сказати, що Смешко дійсно людина партійна, але партійна в тому сенсі, що він любить Україну, буде відстоювати національні інтереси України, її народу, і при цьому він толерантно ставиться до людей, які сповідують певні партійні інтереси. Я переконаний, що для нього головним буде безпека людей, держави. Він один з тих, що не бояться терміну „захист національних інтересів України”.
Олександре Олександровичу, ви не думаєте повернутися тепер до безпосередньої роботи в спецслужбах, в розвідці чи в службі безпеки?
Зі спецслужб, в тому числі з розвідки, ніколи не йдуть. І я так само не пішов, інформацію про це ви ніде не знайдете. Інша справа, що, можливо, будуть якісь нові призначення. Але я працюю. Працюю на безпеку Української держави. До речі, можете мене поздоровити, першого вересня було 39 років, як я на цій роботі.
Тарас Друм, „Главред”
Ігор Смешко був другим в історії України керівником Головного розвідуправління, обійнявши посаду після „батька” української розвідки генерала Олександра Скипальського. Той же пересів у крісло заступника міністра надзвичайних ситуацій, згодом – заступника голови СБУ.
Ставши депутатом Верховної Ради ІІІ скликання від партії „Собор”, Олександр Олександрович зайшов в конфлікт зі своїми вчорашніми колегами, прославився афоризмом „Україна – полігон для спецслужб”. Востаннє в інформаційних потоках фігурував як „незалежний експерт в галузі геополітики”.
Олександре Олександровичу, останнім часом, можливо, в зв’язку з кадровими змінами в керівництві силових відомств, з’явилися критичні матеріали про стан української військової розвідки. При цьому основна критика спрямована проти вас, людини, яка, власне, створила і вперше очолила цю службу. Ви могли б це прокоментувати?
Крім чогось на зразок замовної статті „Козаків з розвідки” (Інтернет-видання „Объективная газета”. – Ред.), я не зустрічав якихось поганих оцінок військової розвідки. Тим більше життя показало, що військова розвідка, незважаючи на невеликий свій вік (зараз їй 11 років), проявила себе дуже добре, за оцінкою всіх міністрів оборони, колегії Міністерства оборони та колег з інших відомств – МЗС, Служби безпеки. Тому ці спроби протиставити керівників ГРУ один одному я кладу на карб тим, хто хотів би внести певний розлад в її роботу. Я вважаю, що військова розвідка відбулась, кожний з керівників вніс свій позитивний вклад. В кінці кінців результатом цього є призначення Ігоря Смешко керівником Служби безпеки. Це оцінка, дана Президентом держави, і для мене це дуже важливо.
Ви, як людина, яка безпосередньо причетна до розвідувальної служби, могли б дати оцінку Ігоря Смешка на посаді керівника ГРУ?
Я дуже задоволений, що доля звела мене з тоді ще молодим підполковником, доктором наук Ігорем Смешком. Можливо, тільки вам, як поважній інформаційній структурі в нашому Інтернеті, я скажу, що сам особисто і разом з іншими доклав дуже багато для того, щоб Ігор прийшов у розвідку. Я пишався ним і в Америці (В 1992-1995 роках Смешко займав посаду військового аташе в США. – Ред.), і на інших його посадах.
А як ви оцінюєте особисті якості Смешка?
Я наведу вам один приклад. В одній з країн, де ми були, коли він ще був моїм підлеглим, ми зустрілися для дружньої ділової розмови з високими посадовими особами однієї впливової держави. І ці дуже поважні люди мені потім дякували: „Пане Олександре, дякуємо вам, що ви познайомили нас з офіцером Смішко і його колегами, які знають англійську літературу, культуру англосакського народу краще, ніж ми. Ми в захваті від того, що українці так усе це розуміють”. То як би ви оцінили нинішнє призначення, маючи таку об’єктивну життєву характеристику?
Ви могли б прокоментувати інформацію, яку подає „Україна кримінальна”, нібито з приходом Ігоря Смешка в ГРУ почалася зачистка старих кадрів, це правда? Це ж видання розповідає про загибель приблизно в той же час і при сумнівних обставинах кількох полковників з апарату ГРУ...
Я на жаль, не знайомий з цією статтею, але можу запевнити, що нічого там не відбувалося. Те, що була така інформація... Наберіть в пошуковику моє прізвище, і ви знайдете там мегабайти інформації, яка дезінформує наше суспільство відносно моєї особистої ролі. Але я радий, що доля мені відвела більше 35 років роботи в спецслужбах. Я не реагую на провокативну інформацію, я оцінюю кожну людину диференційовано. І я не можу погодитися, що з приходом Смешка в ГРУ почалися, як ви кажете, чистки і так далі. Він, що мені приємно, зміцнив систему. Вніс нові елементи, вніс свій інтелектуальний заряд. Мене особисто, напевно, в чомусь стримувала стара школа КДБ – я був, можливо, в чомусь обережний, нерішучий. А вони чітко виконували свою роботу. Так що не вірте інформації, яка компрометує українську розвідку.
А чому ви самі полишили державну службу?
Я її не залишав. Я є держслужбовцем першого рангу. Я радник міністра юстиції і, крім того, залишаюся на військовій службі.
Різні видання називають Смешка людиною Віктора Медведчука. На вашу думку, новий керівник СБУ – людина, заангажована політично, чи можна розраховувати на його безпристрасність?
Я думаю, це лише догадки. Ніде не було озвучено, що Смешко – людина Медведчука. Але, відповідаючи на ваше питання щодо його заагажованості, я можу сказати, що Смешко дійсно людина партійна, але партійна в тому сенсі, що він любить Україну, буде відстоювати національні інтереси України, її народу, і при цьому він толерантно ставиться до людей, які сповідують певні партійні інтереси. Я переконаний, що для нього головним буде безпека людей, держави. Він один з тих, що не бояться терміну „захист національних інтересів України”.
Олександре Олександровичу, ви не думаєте повернутися тепер до безпосередньої роботи в спецслужбах, в розвідці чи в службі безпеки?
Зі спецслужб, в тому числі з розвідки, ніколи не йдуть. І я так само не пішов, інформацію про це ви ніде не знайдете. Інша справа, що, можливо, будуть якісь нові призначення. Але я працюю. Працюю на безпеку Української держави. До речі, можете мене поздоровити, першого вересня було 39 років, як я на цій роботі.