Ну так і хто ж править світом?
09/12/2003 | Доктор Про
Ну так і хто ж править світом?
Ясно хто : Світовий уряд, Англо-Сакси, США, Гебреї, Масони, Спецслужби … Якби я був негром, я би ще сказав “Білі люди”. Якось неподалік московського Кремля зустрів пікетника, який був впевнений, що світом правлять “Хахли вмєстє с євреямі, коториє окопалісь в Крємлє” - і тримав плакат відповідного змісту.
Тим не менше, при всій притягальній силі вищенаведених версій (особливо останньої
, ризикну висунути ще одну, хоча, може, і не таку ефектну.
Зачєм мені ето нада? – Та щоб зрозуміти, що буде далі, які будуть, які нагальні завдання будуть стояти перед світом у наступній фазі розвитку ( ба більше, що фази зараз змінюються все швидше), якою буде соціальна структура наступного світу.
Для того, аби якимось чином визначити, “хто править світом”, досить його певним чином структурувати і зрозуміти, до якого саме елементу структури сходяться кінці прийняття рішень.
Світ можна поділити на континенти, можна на нації, можна за статевою ознакою, на тих, хто любит оселедці під “шубою” і тих, хто навіть не знає, що це таке.
Я поділю інакше :
- На Виробників матеріальних благ (товарів);
- Посередників - трансляторів цих матеріальних благ до Споживачів;
- На Споживачів;
Від Виробників через Посередників товари рухаються до Споживачів;
Від Споживачів через Посередників в протилежному напрямку рухаються Гроші – які є ні чим іншим, як загальновизнаним правом (такою собі квитанцією) на певну частку світових ресурсів. Виробники – це “добувачі” матеріалу для будівництва загальнолюдського організму. Клітинами в цьому організмі є Споживачі - люди, які, вочевидь, розмножуються поділом.
Все це разом – це тіпа Ринок.
Хто нині заказує музику на цьому ринку?
Споживачі! – як стверджує канонічна точка зору.
Можна також припустити, що Виробники сильно впливають на Ринок, придумуючи нові товари і знаходячи способи їх дешевшого виробництва.
Так би, здавалось, мало бути.
Але – чорта лисого! – Так не є. На світовому ринку домінуючими є Посередники – вони замовляють музику і вирішують, що виробляти, а що НЕ виробляти Виробникам ( бо це, наприклад, може підірвати уже усталені ринки); і що купувати, а що НЕ купувати Споживачам.
На сучасну пору доказів цьому є більш ніж досить. Якщо ви, скажімо, дама постбальзаківського віку, то вас цілком можуть заставити придбати якісь пілюлі для, гм..., збільшення пеніса…. – через рекламу, пряму і непряму; через створення “общєствєнного мнєнія” ; через “скидки”, “знижки”, “бонуси” і т.д. Якщо ж ви, скажімо, винайшли холодний термоядерний синтез, то вас так само “переконають“ не виходити з ним на ринок і нє “абрушівать устоявшієся ринкі”. Причому діапазон впливу на вас вражаючи широкий : авіакатастрофа, навчання дітей в престижному коледжі за кордоном і ще 1001 дрібниця, яка для тих, хто володіє фінансами(а, отже, акумульованими правами на ресурси цивілізації) є заіграшки. Тим більше, що вони самі (а спеціально фінансисти) і емітують ці права – гроші. Ви самі можете поспостерігати тисячі і тисячі подібних прикладів як на рівні ближнього до вашого будинку кіоска, так і на рівні гігатів світової економіки - полишаю можливість повправлятись у цьому вам самостійно.
Сучасний ринок, а тим більше, світовий ринок не є ВІЛЬНИМ і СПРАВЕДЛИВИМ. Ним монопольно – в стосунку Виробників і Споживачів – правлять посередники. І міра контролю Посередників за ресурсами світу зростає. Поскільки наша планета – то такий Острів Пасхи з обмеженими ресурсами, тільки трішки більший – величина конечна, обмежена – то контроль цей зрозстає саме за рахунок втрати можливостей контролю з боку Виробників і Споживачів.
Нині саме Посередники (а точніше – торгово-фінансовий капітал) правлять світом.
Це зовсім не означає, що вони є уособленням “Світового зла” – роль їх велика і потрібна для інгтеграції, “зшиванню до купи” всього людства. Що означає “глобалізація”? – означає “світову торгівлю”.
Але точно в той момент, коли Посередники виконають свою місію , вони втратять свою домінуюче положення у світі.
Визначальний вплив Посередників на “попит-пропозицію” у світі деформує світ, тлумить його здоровий розвиток, тлумить експансію людини як виду. Функція Посередників в “управлінні” ринком мала б зводитись тільки до трансляції сигналів про “попит-пропозицію” між Виробниками і Споживачами. Насправді ж вони все мешше просто транслюють, а все більше їх інтерпретують з точки зору власних поточних інтересів. В результаті помилки у розвитку світового ринку та і цивілізації загалом накопичуються і ростуть як снігова куля. Якщо Посередники – то кровеносна система людського цивілізаційного організму, то нині вона вже дуже “зашлакована”.
Рано чи пізно це приведе розв’язки.. І одного дня станеться величезна глобальна фінансова катастрофа. Лопне “мильна бульбашка” фондового ринку, вартість послуг – різних “консультантів-фінансистів-юристів- економістів- розносчиків піци” різко знизиться. Вартість сировини і матеріалів різко зросте. Як і спеціалістів, скажімо, обробки металів, хіміків, біологів… - всіх тих, хто має прямий стосунок до “реального сектора”.
Що це означає в нашому контектсті? Означає, що “контрольний пакет прав доступу до ресурсів світу” одномоментно перейде до Виробників. Наприклад, через гроші. Але не обов’язково. Способи утримання і реалізації цих прав можуть бути й інші. Скажімо, у формі якихось “Комітетів національого порятунку” з відповідним інструментарієм. І не допоможуть ніякі волання “про загрозу демократії”.
Дякуючи Посередникам світ об’єднується. Але він не просто так об’єднується – він має об’єднуватись “для чогось”. Очевидно, аби вийти за свої нинішні межі. Фундаментальна причина нинішнього передкризового стану світу – демографічний тиск елементарних-“комірок-клітин” Споживачів, створюваний в умовах обмеженості світу. Отже, цю обмеженість треба здолати.
А це це вже функція Виробників. Це вже їх завдання – як саме це реалізувати – через нові машини, матеріали, технології. І вони з цим з цим завданням впораються. В “Генервльному плані розвитку людства”, зложеному, очевидно, на небесах, все вже “заложено”. Ще з часів більшого впливу Виробників залишилось багато перспективних проектів та технологій. Їм просто треба дати хід; - тобто – забезпечити ресурсами.
Яке відношення все це має до “Майдану”, України і т.д.?
Найбезпосередніше.
Якщо ви напевне знаєте, який кінь прийде першим на перегонах, то ви ставите на нього і виграєте.
Якщо ви знаєте, яким далі має бути світ, то загодя готуєтесь до цього - і виграєте.
А світ, видається, буде таким:
1. Посередники (торгово-фінасовий капітал) перестануть домінувати у ньому. Скоріше це станеться одномоментно і називатиметься Світовою Економічною Кризою. Мурин (Посередники) зробив свою справу – об’єднання світу . Мурин може йти.
2. Наступить доба Прориву, Експансії. На перші позиції висунуться Виробники. І домінуватимуть досить довго – аж до осягнення наступної природньої межі. Можливо, границі Сонячної Системи, а можливо, чогось зовсім іншого і якісно нового, про що ми сьогодні не маємо зеленого поняття.
І з причин геополітичних та історичних Україна гратиме у цьому світі далеко не другорядну роль. Тим більше, що вже видно ознаки пробудження її від триваючого століттями летаргійного сну. Але це вже дещо інша тема, хоча і дотична до порушеної.
Ясно хто : Світовий уряд, Англо-Сакси, США, Гебреї, Масони, Спецслужби … Якби я був негром, я би ще сказав “Білі люди”. Якось неподалік московського Кремля зустрів пікетника, який був впевнений, що світом правлять “Хахли вмєстє с євреямі, коториє окопалісь в Крємлє” - і тримав плакат відповідного змісту.
Тим не менше, при всій притягальній силі вищенаведених версій (особливо останньої
, ризикну висунути ще одну, хоча, може, і не таку ефектну. Зачєм мені ето нада? – Та щоб зрозуміти, що буде далі, які будуть, які нагальні завдання будуть стояти перед світом у наступній фазі розвитку ( ба більше, що фази зараз змінюються все швидше), якою буде соціальна структура наступного світу.
Для того, аби якимось чином визначити, “хто править світом”, досить його певним чином структурувати і зрозуміти, до якого саме елементу структури сходяться кінці прийняття рішень.
Світ можна поділити на континенти, можна на нації, можна за статевою ознакою, на тих, хто любит оселедці під “шубою” і тих, хто навіть не знає, що це таке.
Я поділю інакше :
- На Виробників матеріальних благ (товарів);
- Посередників - трансляторів цих матеріальних благ до Споживачів;
- На Споживачів;
Від Виробників через Посередників товари рухаються до Споживачів;
Від Споживачів через Посередників в протилежному напрямку рухаються Гроші – які є ні чим іншим, як загальновизнаним правом (такою собі квитанцією) на певну частку світових ресурсів. Виробники – це “добувачі” матеріалу для будівництва загальнолюдського організму. Клітинами в цьому організмі є Споживачі - люди, які, вочевидь, розмножуються поділом.
Все це разом – це тіпа Ринок.
Хто нині заказує музику на цьому ринку?
Споживачі! – як стверджує канонічна точка зору.
Можна також припустити, що Виробники сильно впливають на Ринок, придумуючи нові товари і знаходячи способи їх дешевшого виробництва.
Так би, здавалось, мало бути.
Але – чорта лисого! – Так не є. На світовому ринку домінуючими є Посередники – вони замовляють музику і вирішують, що виробляти, а що НЕ виробляти Виробникам ( бо це, наприклад, може підірвати уже усталені ринки); і що купувати, а що НЕ купувати Споживачам.
На сучасну пору доказів цьому є більш ніж досить. Якщо ви, скажімо, дама постбальзаківського віку, то вас цілком можуть заставити придбати якісь пілюлі для, гм..., збільшення пеніса…. – через рекламу, пряму і непряму; через створення “общєствєнного мнєнія” ; через “скидки”, “знижки”, “бонуси” і т.д. Якщо ж ви, скажімо, винайшли холодний термоядерний синтез, то вас так само “переконають“ не виходити з ним на ринок і нє “абрушівать устоявшієся ринкі”. Причому діапазон впливу на вас вражаючи широкий : авіакатастрофа, навчання дітей в престижному коледжі за кордоном і ще 1001 дрібниця, яка для тих, хто володіє фінансами(а, отже, акумульованими правами на ресурси цивілізації) є заіграшки. Тим більше, що вони самі (а спеціально фінансисти) і емітують ці права – гроші. Ви самі можете поспостерігати тисячі і тисячі подібних прикладів як на рівні ближнього до вашого будинку кіоска, так і на рівні гігатів світової економіки - полишаю можливість повправлятись у цьому вам самостійно.
Сучасний ринок, а тим більше, світовий ринок не є ВІЛЬНИМ і СПРАВЕДЛИВИМ. Ним монопольно – в стосунку Виробників і Споживачів – правлять посередники. І міра контролю Посередників за ресурсами світу зростає. Поскільки наша планета – то такий Острів Пасхи з обмеженими ресурсами, тільки трішки більший – величина конечна, обмежена – то контроль цей зрозстає саме за рахунок втрати можливостей контролю з боку Виробників і Споживачів.
Нині саме Посередники (а точніше – торгово-фінансовий капітал) правлять світом.
Це зовсім не означає, що вони є уособленням “Світового зла” – роль їх велика і потрібна для інгтеграції, “зшиванню до купи” всього людства. Що означає “глобалізація”? – означає “світову торгівлю”.
Але точно в той момент, коли Посередники виконають свою місію , вони втратять свою домінуюче положення у світі.
Визначальний вплив Посередників на “попит-пропозицію” у світі деформує світ, тлумить його здоровий розвиток, тлумить експансію людини як виду. Функція Посередників в “управлінні” ринком мала б зводитись тільки до трансляції сигналів про “попит-пропозицію” між Виробниками і Споживачами. Насправді ж вони все мешше просто транслюють, а все більше їх інтерпретують з точки зору власних поточних інтересів. В результаті помилки у розвитку світового ринку та і цивілізації загалом накопичуються і ростуть як снігова куля. Якщо Посередники – то кровеносна система людського цивілізаційного організму, то нині вона вже дуже “зашлакована”.
Рано чи пізно це приведе розв’язки.. І одного дня станеться величезна глобальна фінансова катастрофа. Лопне “мильна бульбашка” фондового ринку, вартість послуг – різних “консультантів-фінансистів-юристів- економістів- розносчиків піци” різко знизиться. Вартість сировини і матеріалів різко зросте. Як і спеціалістів, скажімо, обробки металів, хіміків, біологів… - всіх тих, хто має прямий стосунок до “реального сектора”.
Що це означає в нашому контектсті? Означає, що “контрольний пакет прав доступу до ресурсів світу” одномоментно перейде до Виробників. Наприклад, через гроші. Але не обов’язково. Способи утримання і реалізації цих прав можуть бути й інші. Скажімо, у формі якихось “Комітетів національого порятунку” з відповідним інструментарієм. І не допоможуть ніякі волання “про загрозу демократії”.
Дякуючи Посередникам світ об’єднується. Але він не просто так об’єднується – він має об’єднуватись “для чогось”. Очевидно, аби вийти за свої нинішні межі. Фундаментальна причина нинішнього передкризового стану світу – демографічний тиск елементарних-“комірок-клітин” Споживачів, створюваний в умовах обмеженості світу. Отже, цю обмеженість треба здолати.
А це це вже функція Виробників. Це вже їх завдання – як саме це реалізувати – через нові машини, матеріали, технології. І вони з цим з цим завданням впораються. В “Генервльному плані розвитку людства”, зложеному, очевидно, на небесах, все вже “заложено”. Ще з часів більшого впливу Виробників залишилось багато перспективних проектів та технологій. Їм просто треба дати хід; - тобто – забезпечити ресурсами.
Яке відношення все це має до “Майдану”, України і т.д.?
Найбезпосередніше.
Якщо ви напевне знаєте, який кінь прийде першим на перегонах, то ви ставите на нього і виграєте.
Якщо ви знаєте, яким далі має бути світ, то загодя готуєтесь до цього - і виграєте.
А світ, видається, буде таким:
1. Посередники (торгово-фінасовий капітал) перестануть домінувати у ньому. Скоріше це станеться одномоментно і називатиметься Світовою Економічною Кризою. Мурин (Посередники) зробив свою справу – об’єднання світу . Мурин може йти.
2. Наступить доба Прориву, Експансії. На перші позиції висунуться Виробники. І домінуватимуть досить довго – аж до осягнення наступної природньої межі. Можливо, границі Сонячної Системи, а можливо, чогось зовсім іншого і якісно нового, про що ми сьогодні не маємо зеленого поняття.
І з причин геополітичних та історичних Україна гратиме у цьому світі далеко не другорядну роль. Тим більше, що вже видно ознаки пробудження її від триваючого століттями летаргійного сну. Але це вже дещо інша тема, хоча і дотична до порушеної.
Відповіді
2003.09.12 | lysyj
Красиво (-)
*2003.09.12 | Тестер
Re: 99 франків. Довгувато, але як по другому розмістити? Вибачте
99 франковРоман. Перевод с французского Ирины Волевич
Фредерик Бегбедер
Нас покинул Брюно Ле Му,
Эта книга посвящалась ему.
Раз уж так получилось,
Дарю ее Хлое,
Которая только что появилась.
Разумеется, новым тоталитарным режимам совершенно необязательно походить на старые. Управление государством с помощью репрессий и казней, специально организованного голода, арестов и ссылок не только антигуманно (в наши дни это мало кого волнует), но к тому же — и это можно доказать — неэффективно, а в эру передовых технологий неэффективность — страшный грех перед Господом. Тоталитарное государство, заслуживающее названия действительно “эффективного”, — это такая система, где всемогущий исполнительный комитет политических руководителей, опираясь на целую армию администраторов, держит в руках порабощенное население, которое излишне даже принуждать к труду, ибо оно с радостью приемлет свое рабство. Заставить людей полюбить рабское положение — вот главная задача, возлагаемая в нынешних тоталитарных государствах на министерства культуры, главных редакторов газет и школьных учителей.
Олдос Хаксли, новое предисловие к роману
“Лучший из миров”, 1946
Нам всем внушают
Желанья, которые нас удручают.
Ален Сушон. Сентиментальная толпа, 1993
Капитализм пережил коммунизм.
Теперь ему осталось пожрать самого себя.
Чарльз Буковски. Капитан ушел обедать,
а матросы захватили корабль.
THE NAMES HAVE BEEN CHANGED TO PROTEСT THE GUILTY.
I
Я
То, что невозможно изменить,
нужно хотя бы описать.
Райнер Вернер Фасбиндер
1
Все проходит: любовь, искусство, планета Земля, вы, я. Смерть настолько неизбежна, что всех застает врасплох. Как узнать про этот день — не последний ли он? Вы думаете, что у вас уйма времени впереди. А потом вдруг — здрасьте пожалуйста! — вы тонете, вы утонули, ваше время истекло. Смерть — единственная встреча, не записанная в вашем органайзере.
Все продается: любовь, искусство, планета Земля, вы, я. Эту книгу я пишу, чтобы заставить моих шефов уволить меня. Если я уйду по собственному желанию, не видать мне никаких компенсаций как своих ушей. Так что я вынужден подпилить сук, на котором зиждется мое благополучие. Моя свобода называется пособием по безработице. Я предпочитаю быть вышвырнутым из фирмы, нежели из жизни, ИБО МНЕ СТРАШНО. Сослуживцы вокруг меня мрут как мухи: остановка сердца в бассейне от переохлаждения, передозировка кокаина под видом инфаркта миокарда, взрыв личного самолета, крутой автомобиль, не вписавшийся в крутой вираж. Вчера ночью, например, мне приснилось, будто я тону. Я видел, как опускаюсь на дно, гладя по пути крылья гигантских скатов и впуская воду в легкие. Вдали, на пляже, меня звала какая-то красивая дама. Я не мог ей ответить, набравши в рот воды (соленой). Я тонул — но на помощь не звал. И все, кто находился в море, вели себя точно так же. Ныряльщики шли ко дну, не взывая о помощи. Я думаю, мне давно пора все бросить, ибо я разучился держаться на плаву.
Все проходит и все продается. Человек — такой же товар, как и все остальное, и у каждого из нас свой срок годности. Вот почему я решил уйти на пенсию в тридцать три года. Похоже, это идеальный возраст для воскресения.
2
Именуюсь я Октавом, одеваюсь в APC. Я рекламист: да-да, это именно я загаживаю окружающую среду. Я — тот самый тип, что продает вам разное дерьмо. Тот, что заставляет вас мечтать о вещах, которых у вас никогда не будет. О вечно лазурных небесах, о неизменно соблазнительных красотках, об идеальном счастье, подкрашенном в PhotoShop’e. Зализанные картинки, модные мотивчики. Но когда вы, затянув пояса, соберете денежки и купите наконец машину — предел ваших мечтаний, она моими стараниями давным-давно выйдет из моды. Я ведь иду на три круга впереди вас и, уж будьте уверены, позабочусь о том, чтобы вы чувствовали себя облапошенными. Гламур — это праздник, который всегда с другими — не с тобой. Я приобщаю вас к наркотику под названием “новинка”, а вся прелесть новинок состоит в том, что они очень недолго остаются таковыми. Ибо тут же возникает следующая новинка, которая обратит предыдущую в бросовое старье. Сделать так, чтобы у вас постоянно слюнки текли, — вот она, моя наивысшая цель. В моей профессии никто не желает вам счастья. Ведь счастливые люди — не потребляют.
Ваши страдания подстегивают сбыт. На жаргоне рекламщиков это называется “печаль пост-шоп”. Вы нуждаетесь в некоем товаре, но стоит вам завладеть им, как вы уже хотите чего-то нового. Гедонизм — это не гуманизм, это cash-flow. Знаете, каков его девиз? “Я трачу, следовательно, я существую”. Но для того чтобы зародить в человеке жажду приобретательства, нужно возбудить в его душе зависть, горечь, алчность — таково мое оружие. А моя мишень — вы сами.
Я расходую свою жизнь на то, чтобы лгать вам, и за это мне щедро платят. Я зарабатываю 13 тысяч евро плюс представительские, служебная тачка, биржевые акции и golden parachute. Евро был изобретен специально для того, чтобы непристойно высокие заработки богачей выглядели в шесть раз скромнее. Много ли вы знаете парней, которые загребали бы 13 тысяч евро, — в мои-то годы? Я пудрю вам мозги, а мне выдают за это новенький “мерседес SLK” (с крышей, автоматически убирающейся в багажник), или “BMW Z3”, или “Porsche Boxter”, или “Mazda MX5”. (Лично я питаю слабость к родстеру “BMW Z3”; в нем идеально сочетаются аэродинамическая эстетика кузова и мощь шестицилиндрового мотора в 321 л. с., что позволяет за 5,4 секунды развить скорость до 100 км в час. К тому же эта машина похожа на гигантский суппозиторий, что весьма практично, если хочешь воткнуть его Земле в зад.)
Я прерываю ваши телефильмы, чтобы навязать свои логотипы, а мне за это оплачивают отпуск на Сен-Барте, или в Ламу, или на Пхукете, или в Лакабане. Я заполоняю рекламными слоганами ваши излюбленные журналы и получаю в награду сельский дом в Провансе, или замок в Перигё, или виллу на Корсике, или ферму в Ардеше, или дворец в Марокко, или катамаран на Карибах, или яхту в Сен-Тропе. Я везде. Вам от меня не скрыться. Куда ни плюнь, всюду царит моя реклама. Я запрещаю вам скучать. Я мешаю вам думать. Терроризм, именуемый “новинкой”, помогает мне впаривать вам пустоту. Спросите у любого серфера, и он подтвердит: если хочешь удержаться на поверхности воды, необходимо, чтобы под ногами был провал. Серфинговать означает скользить по отвесной стенке гигантской пропасти (фанаты Интернета знают это так же хорошо, как чемпионы Лакано). Это я решаю, что есть Истина, что есть Красота, что есть Добро. Это я отбираю манекенщиц, на которых вы западете через полгода. Да-да, западете как миленькие и окрестите их топ-моделями; мои девки закомплексуют любую бабу старше четырнадцати. Вы боготворите моих избранниц. Этой зимой в моду войдут сиськи выше плеч и плоская задница. Чем смелей я играю с вашим подсознанием, тем безропотнее вы мне покоряетесь. Если я нахваливаю йогурт, залепив плакатами все стены вашего города, то, даю голову на отсечение, вы его купите. Вам-то кажется, будто вы свободны в своем выборе, но не тут-то было: в один прекрасный день вы углядите мой товар на полке супермаркета и возьмете его — просто так, чтобы попробовать; вы уж поверьте мне, я свое дело знаю туго.
М-м-м, до чего ж это приятно — влезать к вам в мозги! До чего сладко владеть вашим правым полушарием! Ваши желания больше вам не принадлежат — я навязываю вам свои собственные. Я запрещаю вам желать как бог на душу положит. Ваше желание должно быть результатом многомиллиардных инвестиций в евровалюте. Это я решаю сегодня, чего вы захотите завтра.
Все сказанное, вероятно, не пробуждает у вас симпатии ко мне. Вообще-то любой автор, заводясь с новой книгой, должен прикинуться эдаким симпомпончиком, но я не желаю скрывать правду: я нелицеприятный рассказчик. Более того, я представляю собой вполне мерзопакостную сволочь, способную загадить все, до чего дотронусь. В идеале желательно, чтобы вы уже сейчас возненавидели меня — перед тем как возненавидеть эпоху, которая меня породила.
Но самое удивительное, что все вокруг считают такую ситуацию нормальной! Эй, вы, меня тошнит от вас, жалких рабов, покорно выполняющих любой мой каприз! Ну зачем вы сделали из меня Повелителя Мира? Мне давно хочется разгадать эту тайну: как, каким образом на гребне нашей циничной эпохи рекламу провозгласили верховной властительницей? Никогда еще за последние две тысячи лет слабоумные кретины вроде меня не обладали таким могуществом.
Я хотел бы все бросить к черту и удрать отсюда, прихватив с собой башли, наркоту и парочку шлюх, на какой-нибудь дурацкий необитаемый островишко. (И все дни напролет я бы лежал и любовался, как Сорайя с Тамарой полируют друг дружке клитор, а мне — фактор.) Но нет, у меня кишка тонка уволиться самому. Вот почему я и пишу эту книгу. Меня выставят и тем самым позволят сбежать из моей золотой клетки. Я же вредоносен, так остановите меня, хотя бы из жалости! Бросьте мне в морду сто штук отступного, и я смоюсь навсегда, зуб даю! Разве я виноват, что человечество решило заменить Господа Бога товарами широкого потребления?!
Я усмехаюсь — знаете почему? Если с книжкой дело выгорит, мне не только не дадут коленкой под зад, но, наоборот, еще и зарплату повысят. Потому что в мире, который я собираюсь вам описать, любую критику глотают не поперхнувшись, наглость всячески приветствуется, донос оплачивается, поношения заказываются теми, кого поносят. Скоро у нас учредят Нобеля за Лучшую в мире провокацию, и тогда я уж точно буду первым на очереди. Бунт входит в правила игры. Прежние диктатуры боялись свободы слова, искореняли инакомыслие, сажали писателей, сжигали вольнолюбивые книги. Достославные времена мерзких аутодафе позволяли отделить агнцев от козлищ, добрых от злых. Рекламный же тоталитаризм — вещь куда более тонкая, тут легко умыть руки. Эта разновидность фашизма хорошо усвоила уроки провалов предыдущих режимов — в Берлине 1945-го и в Берлине 1989-го (интересно, почему обе эти варварские диктатуры отдали концы в одном и том же городе?).
Чтобы обратить человечество в рабство, реклама избрала путь въедливого, умелого внушения. Это первая в истории система господства человека над человеком, против которой бессильна даже свобода. Более того, она — эта система — сделала из свободы свое оружие, и это самая гениальная ее находка. Любая критика только льстит ей, любой памфлет только усиливает иллюзию ее слащавой терпимости. Она подчиняет вас в высшей степени элегантно. Все дозволено, никто тебя не тронет, пока ты миришься с этим бардаком. Система достигла своей цели: даже непослушание стало формой послушания.
Наши разбитые жизни оформлены красивей некуда. Вот вы сами, читатели этой книжонки, наверняка сейчас думаете: “Ну до чего же он мил, этот малыш-рекламист, плюющий в колодец; ишь как развоевался, ну да ладно, никуда ты не денешься, ты ведь в тех же тисках, что и остальные, ты будешь исправно платить налоги, как все мы!” И верно, из этого заколдованного круга выхода нет. Все двери на замке, охрана ласково улыбается. Вас держат в неволе с помощью долгосрочных кредитов, ежемесячных взносов, квартплаты. Вы не в настроении? Гляньте в окно: там миллионы безработных ждут не дождутся, когда вы освободите теплое местечко. И можете дуться сколько угодно — Черчилль давно уже сформулировал ответ: “Это самая плохая система, не считая всех остальных”. Заметьте, он не стал водить нас за нос; он не сказал “самая хорошая система”, он выразился именно так — самая плохая.
3
Сегодня в 9 утра я отзавтракал с директором по маркетингу отдела молочной продукции “Мадонны” — одной из крупнейших агропромышленных корпораций в мире (торговый оборот в 1998 г. — 84,848 миллиардов франков или 12,395 миллиардов евро) — в бункере из стекла и стали с дизайном в духе Альберта Шпеера. Чтобы проникнуть внутрь, надо предъявить свой бэдж: империю йогурта охраняют строже, чем военный объект. Никогда еще молочные продукты не оберегались так ревностно, как теперь. Не хватает только табличек со сроком годности над автоматическими дверями. Мне выдали магнитную карточку для входа в лифт, но сперва я прошел через предбанник с железными турникетами, как в метро, и внезапно возомнил себя такой важной птицей, точно наносил визит самому президенту республики, а не какому-то старперу-вэкакашнику в полосатой рубашке. Едучи в лифте, я продекламировал сам себе строфу Мишеля Уэльбека:
Сверкая никелем, набитые кабины
Возносят на Голгофу нас, к кресту.
Повсюду секретарши-магдалины
Наводят торопливо красоту.
Как-то странно и неуютно стало мне от этого холодного четверостишия.
По зрелом размышлении приходишь к выводу, что совещание в то утро и вправду было куда важнее встречи с президентом. Более того, оно оказалось самым важным в моей жизни, ибо предопределило все, что случилось дальше.
На девятом этаже “Мадонны” начальство щеголяет в полосатых рубашках и галстуках с узором в виде мелких зверюшек. Директор по маркетингу непрерывно терроризирует своих ассистенток, которые пухнут от невыплаканных слез. Его зовут Альфред Дюлер. Альфред Дюлер начинает все свои совещания одной и той же фразой: “Мы собрались здесь не ради собственного удовольствия, а ради удовольствия потребителя”. Как будто пресловутый потребитель существо иной породы, “Untermensh”! От этих слов меня каждый раз мутит и тянет “похвалиться харчами” — не правда ли, странная реакция для того, кто горбатится во славу этих самых харчей?! Представляю себе, как он по утрам отдается процедуре бритья, завязывает галстук, донимает деток вопросами о свежести своего дыхания, включает на полную катушку “Франс-Инфо”, читает “Эко”, стоя в кухне с чашкой кофе. Он не спит с женой аж с 1975 года, но и не изменяет ей (чего не скажешь о его половине!). Он читает ровно одну книгу в год, да и та написана Аленом Дюамелем. Он носит шикарные костюмы, свято верует в свою ключевую роль в холдинге, ездит на громоздком “мерседесе”, который утробно рычит в уличных пробках, говорит по сотовой “Мотороле”, звонко бибикающей в кожаном футляре над автомагнитолой “Pioneer”, откуда несутся рекламные вопли: “CASTO-CASTO-CASTORAMA!”, “ ‘МАМОНТ’ СОКРУШАЕТ ЦЕНЫ!”, “ВЫБИРАЙТЕ УДАЧНО, ВЫБИРАЙТЕ С УМОМ!”. Он глубоко убежден, что рост производства — величайшее благо, тогда как этот самый рост все чаще и чаще выливается в “перепроизводство” (Карл Маркс), в горы бесполезных, ненужных вещей, которые рано или поздно погребут нас под собой. Ибо у него есть ВЕРА. Он обрел ее на своих Высших курсах: “Да уверуешь в РОСТ ПРОИЗВОДСТВА!” Давайте выпускать миллионы тонн продуктов, и мы будем счастливы! Слава экспансии — двигателю заводов, которые двигают экспансией! Главное — не останавливаться и ничего не брать в голову!
Мы сидим в конференц-зале, абсолютно пустом, как и все офисы мира, вокруг большого овального стола с бокалами апельсинового сока и чашками кофе, который разносит в термосе, потупив взор, рабыня-секретарша; от подмышек собравшихся несет кислым потом вчерашних вечерних бдений.
Дюлер открывает совещание сакраментальными формулами: “Все, что здесь прозвучит, в высшей степени конфиденциально; протокол вести не будем; это собрание в условиях кризиса; придется изучить возможности новых закупок, но меня беспокоит ротация; конкуренты начали активно раскручивать товар-имитатор и, согласно данным из нескольких источников, намерены захватить часть наших рынков сбыта, так что мы стоим перед лицом реальной опасности”. В тот же миг все сидящие за столом начинают дружно хмурить брови. Нам бы сюда еще каски, мундиры цвета хаки да штабные карты, и был бы точь-в-точь “Самый длинный день”!
После традиционных метеорологических комментариев Жан Франсуа, экаунт-менеджер нашего агентства, берет слово, дабы вкратце обрисовать исходное задание; одновременно он включает проектор и демонстрирует на стене слайды.
— Итак, сейчас мы вам покажем скрипт тридцатисекундного ролика, призванного защитить “Мегрелет” от атаки дистрибьюторов товара-имитатора. Напомню стратегическую цель, поставленную во время предыдущего заседания: “Мегрелет” выходит на разрушающийся рынок как инновационный продукт и предлагает новое видение товара, благодаря новой, эргономичной упаковке”.
Оторвавшись от своих шпаргалок, он меняет слайд. Теперь на стене возникает текст, набранный жирным шрифтом:
----------------------------------------------------------------------------------------
Ключевые достоинства бренда (продолжение)
Эмоциональные характеристики
Для гурманов / устоять невозможно
Удовольствие / Мода Стройность / красота
“МЕГРЕЛЕТ”
Полезный / питательный Рациональные характеристики
--------------------------------------------------------------
Поскольку никто не реагирует, он продолжает долдонить то, что отпечатала в Word-6 его ассистентка (у которой ребенок как раз в тот день заболел отитом в яслях):
— Как было решено двадцать третьего числа, мы вместе с Люком и Альфредом основывались на мотиве потребительской выгоды: “С Мегрелет я останусь стройной и, кроме того, буду питаться разумно благодаря повышенному содержанию витаминов и кальция!” И действительно, анализ конкурирующих брендов в этом перенасыщенном секторе показал, что нам нужно делать ставку на двойную формулу “красота + здоровье”. “Мегрелет” полезен и моему телу, и моему духу. Так сказать, и волки сыты, и овцы целы, ха-ха... кхе-кхе-кхе!..
Эта речь — плод изысканий отдела стратегического планирования (две сорокалетние депрессушницы) и парочки замов по рекламе (птенцов гнезда дижонского — ВКК). Она составлена с учетом в первую очередь желаний и вкусов клиентов и обосновывает a priori скрипт, коим я разродился вчера вечером. Но тут наш Жан Франсуа (или попросту Джеф) перестает хихикать, осознав, что, кроме него самого, никто не веселится. И продолжает свой танец живота:
— Мы разработали единую концепцию, которая совпадает с идеями текстовиков и одновременно способна сделать максимально привлекательным обещание бренда, в частности на уровне визуального кода. Ну вот, а теперь передаю слово Октаву.
Поскольку Октав — это я, мне приходится встать и изложить проект ролика среди гробового молчания собравшихся, демонстрируя раскадровку из дюжины цветных картинок, нарисованных нашим художником за бешеные бабки.
— Значит, так: мы находимся на пляже Малибу в Калифорнии. Погода шикарная. Две ослепительные блондинки в красных купальниках бегут по песку. Вдруг одна говорит другой: “Ономастическая экзегеза входит в противоречие с ложной герменевтикой”. На что другая отвечает: “Осторожно! Главное, не впасть в онтологическую парономазию!” А в это же время двое загорелых серферов препираются прямо в море: “Тебе известно, что Ницше вознес плаванию поистине гедоническую хвалу в своей книге “Ecce homo”? На что другой сердито возражает: “Ничего подобного, он всего лишь защищал концепцию Большого Здоровья посредством аллегорического солипсизма”. Мы вновь возвращаемся на пляж, где две девушки теперь чертят на песке математические уравнения. Диалог: “Предположим, что корень кубический из Х изменяется как функция на бесконечности...” — “Верно, — говорит другая, — но ты еще не отделила множество, которое стремится к асимптоте”. Фильм завершается показом баночки “Мегрелет” с титром: “’МЕГРЕЛЕТ’ — ЧТОБ СТРОЙНЫМ СТАТЬ И ПРИТОМ СООБРАЖАТЬ!”.
В зале по-прежнему стоит гробовая тишина. Директор по маркетингу обращает взор на бренд-менеджеров, которые лихорадочно строчат в блокнотах, лишь бы их не заставили высказать свое мнение. Наконец Жан Франсуа решается — правда, без особого энтузиазма — исполнить свою партию:
— Ну и, конечно, в конце мы даем обычный джингл: “М-м-м, ‘Мадонна!’” Гм... мы решили, что это интересный поворот: представить на экране олицетворения стройности, ведущие в высшей степени интеллектуальные беседы... Кроме того, не будем забывать, что спорт на свежем воздухе все больше входит в мейнстрим. К тому же здесь есть возможность вариантов: парочка “мисс Франция” спорит о геополитике или о Брестском мире (1918 г.); двое голых чиппендейлов, трактуют наготу как телесную свободу и отрицание постмодернистского отчуждения и при этом демонстрируют накачанные мускулы и т. д. Разве не забавно?!
Тут наконец прорезаются Дюлеровы замы, которые комментируют услышанное в строгой иерархической очередности: “Мне импонирует такой подход”, “Я скорее за”, “Я не очень убежден, хотя сразу понял замысел”, “Это путь, требующий тщательного изучения”... Причем заметьте: каждый, как попка, слово в слово повторяет сказанное его непосредственным подчиненным. Наконец очередь доходит до самого Дюлера. Главный с низшими не согласен:
— К чему нам тут юмор?
В общем-то Альфред Дюлер прав: мне на его месте тоже было бы не до смеха. Давясь подступающей блевотой, я пытаюсь аргументировать свое мнение:
— Это очень подходит для вашей марки. Юмор делает вас симпатичным. Он великолепно способствует запоминанию. Потребитель никогда не забудет того, что вызвало у него смех: он сможет пересказывать эту хохму на званых обедах, на работе, на отдыхе. Возьмите, к примеру, комедии, которые сейчас идут на сцене. Люди ходят в театр или в кино, чтобы хоть немного развлечься...
В ответ Альфред Дюлер изрекает следующую бессмертную фразу:
— Да, но после этого они же не едят кинопленку.
Я прошу извинить меня и удаляюсь в туалет, думая по пути: “Тебе, дерьмо собачье, уже готово место в моей книге. Ты у меня будешь наипервейшим героем. Начиная с третьей главы. Которая так и будет называться — “АЛЬФРЕД ДЮЛЕР — ДЕРЬМО СОБАЧЬЕ”.
Всякий писатель — доносчик. А всякая литература — донос. Какой интерес писать книги, если при этом не плюешь в лицо своим благодетелям?! Так уж получилось, что я стал свидетелем определенных событий нашей эпохи, а кроме того, вожу знакомство с одним издателем, достаточно безумным, чтобы позволить мне их обнародовать. В начале пути я никого ни о чем не просил. Я угодил в самое сердце страшного механизма, который все перемалывает на своем пути, и не надеялся выбраться из него целеньким. Я только хотел дознаться, кто же тут в силах изменить наш мир, пока не уразумел: возможно, это я сам и есть.
4
В общих чертах их замысел сводился к тому, чтобы уничтожить леса и заменить их автомобилями. Это даже не был осознанный, продуманный план — все обстояло гораздо хуже. Они сами не знали, куда идут, но шли и шли, беспечно посвистывая, — после них хоть потоп (притом кислотный потоп!). Впервые в истории планеты Земля все люди во всех странах задались единой целью: заработать столько денег, чтобы уподобиться героям рекламы. На остальное они плевать хотели, последствия расхлебывать уже не им.
Маленькое уточнение. Я вовсе не предаюсь здесь самобичеванию или публичному психоанализу. Я просто пишу исповедь сына тысячелетия. Слову “исповедь” я придаю в данном случае чисто религиозный смысл. Желаю спасти свою душу перед тем, как свалить из этого мира. Ибо “на небесах более радости будет об одном грешнике кающемся, нежели о девяноста девяти праведниках, не имеющих нужды в покаянии” (Евангелие от Луки). Отныне единственное начальство, с коим я готов заключить бессрочный контракт, это Господь Бог. Хочу напомнить, что я пытался сопротивляться, даже сознавая, что одно лишь участие в таких сборищах, как это, уже есть коллаборационизм. Стоит сесть вместе с ними за стол в их унылых мраморных кондиционированных залах, и ты начинаешь содействовать всеобщему оболваниванию. Их выдает воинственный лексикон: слова кампания, цель, стратегия, удар не сходят у них с языка. Они планируют тактические задачи, первую атаку, вторую атаку. Они опасаются каннибализации, отказываются иметь дело с вампирами. Я слышал, что у Марса (фабриканта шоколадных батончиков, носящего имя бога войны!) делят год на 12 периодов по 4 недели каждый: там не говорят “1-е апреля”, там говорят “М4Н1Д1”! Одним словом, генералы, затеявшие Третью мировую войну. Реклама — это техника запудривания мозгов, изобретенная в 1899 г. американцем Албертом Дэвисом Ласкером, а в тридцатые годы нашего века ее блестяще усовершенствовал некий Йозеф Геббельс — с целью убедить немецкий народ посжигать всех евреев. Геббельс был гениальным концептуалистом, асом пропаганды: “DEUTSCHLAND UBER ALLES”, “EIN VOLK, EIN REICH, EIN FUHRER”, “ARBEIT MACHT FREI”... Старайтесь не забывать об этом: с рекламой шутки плохи.
Ибо разница между словами “потреблять” и “истреблять” не так уж велика.
В какой-то момент я решил, что могу стать той самой песчинкой, которая остановит этот убийственный механизм. Эдакий бунтовщик в еще плодоносящем чреве гадины, солдат-новобранец в пехоте глобального рынка. Я говорил себе: “Невозможно захватить самолет, не войдя в него; мир нужно менять изнутри, как считал Грамши (Грамши, хоть он и не такой крутой, как Троцкий, проповедовал все тот же принцип “внедрения”. Я мог бы процитировать здесь в том же смысле Тони Блэра или Даниеля Кон-Бендита.) Эта мысль помогала мне выполнять свою грязную работенку. В общем-то, парни 68-го начали с революции, а кончили рекламой; я же хотел действовать в обратном порядке.
Я воображал себя кем-то вроде либерального Че Гевары, мятежником в пиджаке от Гуччи. Вот именно: я был адъютантом командующего Гуччи! Viva Гуччи! Какой шикарный слоган! И прекрасно запоминается. Жаль только, что есть парочка проблем на уровне восприятия:
1) “Гуччи” звучит почти так же, как “Дуче”;
2) величайший революционер ХХ века — не Че Гевара, а Михаил Горбачев.
Иногда, вернувшись с работы в свою необъятную квартиру, я маялся бессонницей, сострадая бездомным. На самом-то деле мне мешал уснуть “кокс” — от его металлического привкуса постоянно першило в горле. Я мастурбировал в ванной, куда шел за таблеткой стилнокса. Просыпался я лишь к полудню. У меня больше не было женщины.
Мне кажется, изначально я хотел сеять вокруг себя одно добро. Но это оказалось невозможно по двум причинам: во-первых, мне мешали, во-вторых, я сам отрекся от своего намерения. Люди, питающие благие намерения, как раз и становятся чудовищами. Сегодня я уже знаю, что ничего не изменю, не смогу изменить, слишком поздно. Нельзя одолеть противника, который вездесущ, виртуален и нечувствителен к ударам. Возражая Пьеру де Кубертену, я бы сказал, что ныне главное — НЕ участвовать. Нужно просто свалить подальше — как Гоген, Рембо или Кастанеда, вот и все. Удрать на необитаемый остров с Анжеликой, которая будет умащать кремом грудки Джулианы, которая будет умащать (но не кремом) мое жало. Возделывать свой сад марихуаны, тешась надеждой, что сдохнешь раньше, чем наступит конец света. Торговая марка выиграла у людей битву в World War III. Особенность Третьей мировой войны состоит в том, что ее продули все страны одновременно. Заявляю вам с полной ответственностью: Давид никогда не победит Голиафа. Я был наивным дурачком. А наивность — не то качество, которое пользуется спросом в нашей гильдии. Вот меня и поимели. Как, впрочем, и вас — и это единственное, в чем мы с вами схожи.
5
Я выблевал все двенадцать чашек кофе в туалете “Мадонна-интернэшнл” и зарядил себя приличным дозняком, чтобы встряхнуться. Перед тем как идти назад, я ополоснул лицо холодной водой. Ничего удивительного, что на “Мадонну” не хочет горбатиться ни один креатор, — дураков нет! Но у меня в загашнике имелись и другие сценарии; я предложил проект под названием “Крутые телки”: три красотки скачут на экране под музыку соул семидесятых, целясь из пистолетов в камеру; они арестуют бандитов, декламируя стихи Бодлера и чередуя их с приемами дзюдо, ударами ногой в стиле кун-фу, прыжками, пируэтами и прочей акробатикой; одна из девиц смотрит в объектив, выкручивая руку бедняге гангстеру, вопящему от боли, и провозглашает:
— Мы не смогли бы осуществить это задержание без фруктового обезжиренного йогурта “Мегрелет”. Он держит нас в прекрасной физической и интеллектуальной форме!
Это предложение было отвергнуто так же, как и все последующие: 1) в стиле “индийский структуралистский фильм” ; 2) девица-агент 007 на приеме у психоаналитика; 3) римейк “Чудо-женщины” в духе Жан-Люка Годара; 4) лекция Юлии Кристевой, снятая Дэвидом Хэмилтоном...
Наш деревенский дурачок мирового масштаба продолжает ныть по поводу юмора:
— Вы, креаторы, воображаете себя великими творцами, только и мечтаете что о премии в Канне, а мне нужно принимать решение go/no go по поводу этой штуки, я должен наладить сбыт продукции, перед нами стоит важнейшая задача. Поймите, Октав, вы мне очень симпатичны, и ваши хохмы меня смешат, но ведь я не среднестатистическая “домохозяйка моложе пятидесяти”, мы работаем на рынке рекламы, наш долг — абстрагироваться от собственных мнений и прислушаться к мнению потребителей, которые увидят в супермаркетах наши “гондолы”.
— Не наши, а венецианские, — поправил я. — Оставьте уж гондолы Венеции.
Но Альфред-проктерианец не оценил по достоинству мое остроумие. Теперь он перешел к апологии тестов. Его “шестерки” продолжали строчить в своих блокнотах, от усердия едва не выпрыгивая из галстуков.
— Мы собрали фокус-группу из двух десятков покупательниц, и они ровно ничего не поняли в ваших бредовых сюжетах — не поняли и не смогли объяснить. Все, что им нужно, это конкретная информация: показ товара, цена товара — и точка! А потом, где она — моя визуальная идея, где, я вас спрашиваю? Ваши творческие замыслы конечно превосходны, но я простой торговец, мне нужно сбывать товар, и его реклама должна запасть в душу клиента на всю жизнь. Как я буду, например, делать ее в Интернете? Американцы уже разрабатывают “spam”, то есть рассылку рекламы по электронной почте, а вы застряли в двадцатом веке! Нет, так дело не пойдет! Я уже избавился от иллюзий, да-да! Твердая почва под ногами — вот главное! И тогда я готов купить нечто удивительное, но в границах наших требований.
Я изо всех сил старался держать себя в руках.
— Разрешите задать вам один вопрос, месье: каким образом вы собираетесь удивлять своих потребительниц, если заранее спрашиваете их мнение? Разве вы предлагаете своей супруге выбрать подарок, который хотите ей же преподнести сюрпризом ко дню рождения?
— Моя жена терпеть не может сюрпризы.
— Именно поэтому она и вышла за вас?
Жан Франсуа захлебнулся кашлем.
Я продолжал мило улыбаться Дюлеру, невольно вспоминая при этом фразу Адольфа Гитлера: “Если вы хотите завоевать любовь народных масс, говорите им самые нелепые и грубые вещи”. О это презрение, эта ненависть к народу, который считают покорным быдлом!.. Иногда мне кажется, что промышленники, так страстно желающие впарить людям свой товар, не постеснялись бы загнать их в вагоны для скота. Вы мне разрешите еще три цитатки? “Мы добиваемся не правды, а эффекта”. “Пропаганда утрачивает силу, как только становится явной”. “Чем ложь грубее, тем легче ей верят”. Все эти максимы принадлежат опять-таки Йозефу Геббельсу.
Альфред Дюлер меж тем продолжает свою диатрибу:
— Перед нами стоит конкретная цель — сбыть в этом году двенадцать тысяч тонн продукции. Ваши девицы, бегающие по пляжу с заумными рассуждениями, чересчур интеллектуальны; это годится для кафе “Флора”, а рядовая потребительница ни шиша не поймет! Что же до упоминания книги “Ecce homo”, то мне, например, ясно, о чем речь, но, боюсь, широкая публика учует тут педерастический душок! Нет, прямо вам говорю, вы должны все переделать с начала до конца, как это ни печально. Вам, конечно, известен принцип Проктера: “Не считайте людей дураками, но никогда не забывайте, что они и есть дураки”.
— Но ведь это ужасно! Это означает, что демократия идет к саморазрушению. С такими изречениями не мудрено вернуться к фашизму: сначала людей объявляют дураками, потом их под этим же предлогом уничтожают.
— О, только не вздумайте изображать здесь креатора-мятежника! Мы всего лишь продаем йогурты, а не устраиваем революции. Что это с ним сегодня? Почему такой злой? Не пустили вчера вечером в “Бэн”?
Атмосфера накалялась. Жан Франсуа попытался ее разрядить:
— Честно говоря, контраст между сексуальной внешностью девушек и их разговором о герменевтике... Он выражает как раз то, к чему вы стремитесь, — красоту и интеллект... так сказать, в одном флаконе... разве нет?
— Их фразы слишком длинны, они не уместятся на стенке фургона, — отрезал один из замов-очкариков.
— Позвольте напомнить вам принцип рекламы: создавать юмористический сдвиг (на нашем жаргоне он называется “креативным скачком”), способный вызвать улыбку зрителя и создать у него ощущение причастности, которое помогает продавать марку. Впрочем, для так называемых проктерианцев ваша стратегия, вы уж простите, скорее уязвима: формула “стройность и интеллект” как уникальное торговое предложение здесь прямо-таки напрашивается!!!
Жан Франсуа знаком попросил меня не упорствовать. Мне жутко хотелось предложить им другой слоган: “’Мадонна’ uber alles”, но я смалодушничал. Вам, наверное, кажется, что я делаю из мухи слона, что все это не так уж и серьезно. Но вы только вдумайтесь, какая игра велась на этой гнусной утренней сходке! Вовсе не обсуждение очередной рекламной кампании, нет, куда там! Это совещание было поважнее Мюнхенского сговора (в Мюнхене в 1938 г. руководители Франции и Англии, Даладье и Чемберлен, сдали Чехословакию нацистам просто так, за здорово живешь, подмахнув договор на уголке стола). Сотни оперативок, подобных той, что шла сейчас в “Мадонне”, ежедневно сдают целый мир. Тысячи Мюнхенов каждый день! То, что здесь творится, поистине страшно: это убийство идей, это запрет на перемены. Вы сидите лицом к лицу с типами, которые презирают народные массы, стремятся загнать их в рамки акта приобретения — бессмысленного, но заранее жестко обусловленного. Они зациклены на мысли, что имеют дело с умственно отсталой домохозяйкой моложе пятидесяти. Вы пытаетесь предложить им нечто забавное, говорящее хоть о каком-то уважении к людям и способное чуточку поднять их над самими собой, потому что надо же проявить хоть минимальную вежливость, когда врезаешься со своей рекламой в их телесериал. Надо — но это запрещено. И вечно одна и та же история, каждый день, каждый час... И вечно тысячи моих собратьев в своих тергалевых костюмчиках капитулируют, трусливо поджав хвост. И малодушно утешаются кто чем может. Шаг за шагом эти сотни тысяч дебильных совещаний подготавливают триумф хладнокровно рассчитанной, циничной глупости над простодушным и наивным стремлением человечества к прогрессу. В идеале при демократии следовало бы использовать потрясающую власть масс-медиа для того, чтобы будить умственные способности, вместо того чтобы давить их. Но такого никогда не будет, ибо те, кто обладает этой властью, предпочитают не рисковать. Рекламодатели хотят, чтобы все было заранее разжевано и протестировано, чтобы вы, боже упаси, не вздумали сами ворочать мозгами; им нужно превратить вас в баранов; я не шучу, вот увидите, в один прекрасный день они отштампуют у вас на руке магнитный код. Уж им-то известно, что ваша единственная сила — в кредитной карточке. Они не хотят давать вам свободу выбора. Они хотят свести все ваши немотивированные действия к одному в высшей степени мотивированному — к акту покупки.
Категорическое неприятие перемен — вот что исповедуют во всех этих безликих конференц-залах. Здесь царит Ее Величество Стагнация, ее дворец — это здание, ее подданные — эти вот “шестерки” с перхотью в волосах и супинаторами в ботинках. Им доверили ключи от власти — иди знай почему! Они — пуп земли! Политики ничего больше не контролируют, теперь нами правит экономика. Маркетинг — это демократия, поставленная с ног на голову, оркестр, командующий дирижером. Опросы общественного мнения определяют политику, тесты делают рекламу, анкетирование влияет на выбор музыки для радио, результаты sneak previews меняют развязку фильма? телеметрия определяет содержание программ TV, и все эти “исследования” организуются такими вот альфредами дюлерами по всему земному шару. Вся ответственность лежит только на альфредах дюлерах, больше ни на ком. Альфреды дюлеры держат бразды, но только никуда не едут. Big Brother is not watching you, Big Brother is testing you. Однако тестомания и есть залог косности, отречения от свободы. Вам больше не предлагают абы что, ведь это РИСКОВАННО — вдруг вам не понравится! Вот так и убивают новизну, оригинальность, творчество, мятеж духа. Результаты налицо. Наши клонированные судьбы... Наша сонная одурь... Одиночество в толпе... Полнейшее безразличие к уродству. Нет, это не рядовое совещание. Это конец света на марше. Нельзя одновременно прогибаться под мир и менять его. Когда-нибудь в школах будут изучать тему “Самоуничтожение демократии”.
Лет через пятьдесят Альфреда Дюлера будут судить за преступления против человечества. Всякий раз, когда этот тип произносит слово “рынок”, он подразумевает “навар”. И если он говорит об “исследовании рынка”, это следует понимать как “исследование навара”; “экономика рынка” означает “экономика навара”. Этот человек одобряет либерализацию навара, он намерен вбрасывать в продажу новые продукты ради навара, спешит завоевывать все новые и новые области производства во имя навара и никогда не забывает подчеркнуть мировое значение навара. Он вас ненавидит, знайте это. Вы для него всего лишь бессловесный скот, поставленный на откорм, собаки Павлова; его интересует только одно — ваши денежки в карманах его акционеров (американских пенсионных фондов, иными словами, шайки старперов с “подтяжкой” на мордах, одной ногой в гробу, другой — где-нибудь в бассейне Майами, штат Флорида). И да процветает во веки веков Лучший из Материальных Миров!
Я снова попросил разрешения выйти, чувствуя, что у меня вот-вот пойдет носом кровь. Вечная проблема с этим парижским кокаином: он до того разбодяжен, что нужно иметь железные ноздри. Я почувствовал, как прихлынула кровь, встал и на всех парах понесся в сортир; из носу вдруг полило как никогда, кровь не останавливалась, она была всюду — на зеркале, на моей рубашке, на валике с бумажным полотенцем, на полу; ноздри пускали большие кровавые пузыри. К счастью, в сортир никто не заходил; я глянул в зеркало, и оно отразило мою окровавленную физиономию — багровые губы и подбородок, грудь и умывальник в крови, кровь на руках, — вот-вот, на сей раз победа за ними, у меня буквально “руки в крови”; и тут мне пришла в голову замечательная мысль, я начертал кровью “Pigs” на стенах их шикарного сортира, затем “PIGS” покрупнее — на двери, вышел в коридор и изобразил “Pigs” снаружи, “Pigs” на ковровой дорожке, “Pigs” на стенке лифта и наконец удрал; камеры наблюдения наверняка запечатлели мой подвиг. В тот день я окропил капитализм своею кровью.
(Продолжение – в бумажной версии)
2003.09.12 | Shooter
Гм, гм...
Казка гарна...Проте Виробники в розвинутих економіках вже давно знаходяться не на чільних місцях. А от "Службісти" - так.
І так буде вовіки наступного віку - поки нафти вистачить. До того ж часу нове енерґетичне джерело, без сумніву, буде знайдене - і профайл залишиться таким самим.
Доречі, структурно "середні" економіки від "розвинутих" легко визначаються саме за цим показником: Виробники/Службісти. І будь ти хоч 6-тим виробником в світі сталі - все одно будеш 80-ою економікою.
Коммодітіс вже давно не в моді. В моді служби і сладкая парочка "продукт-сервіс".
2003.09.12 | Englishman
Ford, General Motors, GE, Shell, Boeing, Airbus-"не в моді"? (-)
2003.09.12 | Shooter
Чому ж ні
Я веду мову про дещо інше - про те, що Ви дуже добре знаєте, проте чомусь вдаєте, що не знаєте.А саме - що в розвинутих економіках частка GDP, котра припадає на промислове виробництво, вже років з 30, як неухильно зменшується.
2003.09.12 | Englishman
Чому не варто орієнтуватися виключно на сервісні галузі
1)Службісти, зазвичай, не дають експортної виручки, бо працюють на внутрішній ринок;2)Зарплатня у сервісних галузях (за виключенням фінансів) зазвичай є найнижчою, ніж у промисловості
3) Зменьшення промислового сектору (паралельно із зростанням третинного ринку) неухильно супроводжується збільшенням нерівності доходів у розвинутих країнах (тобто, bottom 50% of earners account for lesser share of national income eache year). Спробуйте здогадатися, чому.
4) І, головне, сильна промислова база є гарантом існування сильного третинного (tertiary) ринку, а не навпаки.
Взагалі ж, аналіз Доктора Про видається мені невірним (визнаю, що і не до кінця зрозумілим) хоча б тому, що на Заході зараз важко робити дістінкшн між фінансовим капіталом, промисловцями та посередниками. Часто-густо виробники повністю тримають під контролем весь процес від створення товару до його продажу. Маркетингові компанії дуже часто конотролюються виробниками. Взяти хоча б той же продаж автомобілів. Ну як можно серйозно казати, що посередники "строять" виробників, коли всі продажі йдуть через жорстко контрольованих ексклюзівних дилерів? Про видобуток та переробку нафти годі й казати. Деякі промислові гігіанти ( напр. GE) мають дуже потужні фінінсові інтереси. Що стосується слабких промислових галузей, то їх вже давно було переміщено до країн з дешевою робочею силою.
Що стосується фінансового капіталу, то він зазвичай не формує ринок, а лише реагує на короткотермінові "подразники". Він не може "вказувати" виробникам, що їм виробляти, а що ні (єдина можливість впливу- через підвищення "вартості" наданого капіталу, але рішення з цього приводу мають зазвичай об'єктивний характер, напр. великий ризик проєкту). Але все ци Ви і без мене добре знаєте, я є впевнений
Ото такє
2003.09.13 | Shooter
Чому не варто cперечатися з тим, що співбесідник не стверджує
Звісно ні. Варто "формувати" постіндустріальну глобалізовану структуру національної економіки. Вірніше, створити нормальні умови для функціювання економіки - і вона "сама" набере відповідного профілю, типового для сучасного дня.Зауважте, що для цього думаючий уряд частенько змушений приймати непопулярні рішення - як це, наприклад, робив уряд Тетчер в Англії в 80-і. Коли, наприклад, ґіґант Брітіш Стіл кожний день отримував 1 млн. фунтєй субсидій від уряду (на сьогоднішні гроші - то всі 2 буде), і працювало в ньому 300 000 людей. На сьогодні Corus (British Steel + бувший Hogoovens) мають згруба 55 000 працівників.
І ще тільки один факт: базова ставка Bank of England наприкінці 80-х була 14%, сьогодні - 3,5%. І в загальному сьогодні бритійська економіка себе почуває краще, ніж, скажімо, німецька чи французька - саме через жорсткі реформи Тетчер. Хоча "важкопромислові" сфери типу все того ж Corus'у проживають сьогодні далеко не найкращі дні.
Englishman пише:
> 1)Службісти, зазвичай, не дають експортної виручки, бо працюють на внутрішній ринок;
Помиляєтеся. Та ж Британія, 3 найбільші експортні статті:
1) Формула 1
2) (забув що, проте - не виробництво)
3) музика
> 2)Зарплатня у сервісних галузях (за виключенням фінансів) зазвичай є найнижчою, ніж у промисловості
Думаю, фінанси її з надлишком компенсують.
Хоча, в загальному я би не наважувався так стверджувати. Не думаю, що кваліфікований службіст в телекомунікаціях, IT чи навіть некваліфікований в торгівлі нерухомістю заробляє менше, ніж PhD технічного напрямку, котрий працює в "загальній" важкій промисловості (за виняток високоспеціалізованих виробництв таких як зброя чи high-tech). Крім того, промисловість - вона різна буває. Буває, як колись в Союзі, котра продукує в основному танки та ракети, а буває така, котра орієнтується на масового споживача.
> 3) Зменьшення промислового сектору (паралельно із зростанням третинного ринку) неухильно супроводжується збільшенням нерівності доходів у розвинутих країнах (тобто, bottom 50% of earners account for lesser share of national income eache year). Спробуйте здогадатися, чому.
Хочете боротися з телевізорами?
Доречі, зверніть увагу на цей показник в постсовіцьких країнах. Для прикладу - 20% топ прошарку в Росії заробляє 51% загального доходу, те саме в Польщі - 39%, в Україні - 37.8 (sic! аж сам здивувався
> 4) І, головне, сильна промислова база є гарантом існування сильного третинного (tertiary) ринку, а не навпаки.
Так ніхто не заперечує, що економіка без виробництва можлива. Стверджується лише, що в кращих економіках світу виробництво є вже настільки ефективним, що частка промисловости в GDP є сьогодні десь на рівні 35%.
Крім того, ще раз: варто розглядати окремо "традиційну" важку промисловість і high-tech, спрямований на споживача.
> Взагалі ж, аналіз Доктора Про видається мені невірним (визнаю, що і не до кінця зрозумілим) хоча б тому, що на Заході зараз важко робити дістінкшн між фінансовим капіталом, промисловцями та посередниками. Часто-густо виробники повністю тримають під контролем весь процес від створення товару до його продажу. Маркетингові компанії дуже часто конотролюються виробниками. Взяти хоча б той же продаж автомобілів. Ну як можно серйозно казати, що посередники "строять" виробників, коли всі продажі йдуть через жорстко контрольованих ексклюзівних дилерів? Про видобуток та переробку нафти годі й казати. Деякі промислові гігіанти ( напр. GE) мають дуже потужні фінінсові інтереси. Що стосується слабких промислових галузей, то їх вже давно було переміщено до країн з дешевою робочею силою.
> Що стосується фінансового капіталу, то він зазвичай не формує ринок, а лише реагує на короткотермінові "подразники". Він не може "вказувати" виробникам, що їм виробляти, а що ні (єдина можливість впливу- через підвищення "вартості" наданого капіталу, але рішення з цього приводу мають зазвичай об'єктивний характер, напр. великий ризик проєкту). Але все ци Ви і без мене добре знаєте, я є впевнений
>
> Ото такє
100% згода
2003.09.14 | Englishman
Трошки помедитуйте над цим:
Трошки помедитуйте над цією інформацією (спеціально для Вас відкопав у Economist Intelligence Unit) та подумайте над відносною впливом виробництва та послуг на current account:United Kingdom
2002
Exports of goods (£ m; balance-of-payments basis)
Food, beverages & tobacco 9,961
Basic materials 2,641
Fuels 15,833
Oil 14,191
Semi-manufactured 49,945
Chemicals 28,116
Finished manufactured goods 106,169
Non-classified commodities 1,074
Total 185,848
Imports of goods (£ m; balance-of-payments basis)
2002 Food, beverages & tobacco -19,139
Basic materials -5,414
Fuels -9,819
Oil -8,806
Semi-manufactured goods -52,375
Chemicals -23,773
Finished manufactured goods -131,501
Non-classified commodities -1,451
Total - 220,242
Trade in services
Transport -3,064
Travel -14,274
Communications -139
Construction 110
Insurance 6,138
Finance 9,174
Computer & information 2,053
Royalties & license fees 1,230
Other business services 13,908
Personal, cultural & recreation 769
Government -383
Total services 15,522
Income
Direct investment 28,837
Portfolio investment -78
Other overseas investments -10,414
Earnings on reserve assets 820
Total investment income 19,165
Compensation of employees 68
Total income 19,233
Transfers EU -4,012
Other -5,035
Total transfers -9,047
Total invisibles 25,708
З того ж джерела:
The trade balance is persistently in deficit
With certain rare exceptions (notably in 1980-82, when a rise in the price of oil resulted in a sharp increase in export earnings), the UK runs a deficit on visible trade. Currently the UK is a net importer of foodstuffs and raw materials other than fuels, as well as of clothing and footwear, electrical machinery and motor vehicles (despite the presence in the UK of several foreign-owned car plants, which export a major share of their production to the rest of the EU). The UK is a net exporter of petroleum and petroleum-related products, chemicals products (particularly pharmaceuticals), tobacco, beverages (notably whisky) and mechanical machinery.
The deficit on trade in goods has deteriorated markedly in recent years, rising from £11.9bn (US$19.5bn) in 1997 to £34bn in 2002. Exports were hit hard by the downturn in the international economy in 2001-02, and for the fifth successive year the UK’s import bill rose by more than export earnings. In absolute terms the trade deficit in 2002 was the largest ever recorded. However, as a share of GDP the trade deficit amounted to 3.3%, which was still well-below the share recorded in 1989 (4.8%).
2003.09.14 | Shooter
Дякую :)
Englishman пише:> Трошки помедитуйте над цією інформацією (спеціально для Вас відкопав у Economist Intelligence Unit) та подумайте над відносною впливом виробництва та послуг на current account:
Інформація дійсно цікава. Проте, якщо зробимо імпорт-експорт баланс, то побачимо, що доля виробництва (особливо heavy industry) не така вже й велика. Хоча - признаюсь чесно, - очікував дещо інших чисел.
Крім того, The UK is a net exporter of petroleum and petroleum-related products, chemicals products (particularly pharmaceuticals), tobacco, beverages (notably whisky) and mechanical machinery.
Себто з важкого виробництва бачим лише одну позицію.
А те, що дефіцит торговий зростає і виробництво кочує в країни з меншими накладами - так буде постійно. Аж поки не вийдемо на якийсь рівень насичення, де встановиться певний баланс між виробництвом і сервісом.
Взагалі-то, було би цікаво побачити динаміку цих показників за якихось останніх 30 років. А також порівняти цей показник, скажімо, в країнах OECD, в економіках, котрі стабільно і відносно довго ростуть (скажімо, Китай, В'єтнам) та в постсовіцьких економіках.
А тоді вже починати медитувати.
2003.09.14 | SLAVKO
Re: Чому не варто орієнтуватися виключно на сервісні галузі
No!Mr.Englishman! Ma-an!Доктор правий в тому ,що не тупі службовці з департаментів "маркетінгу" у виробничих структурах є справжніми чинниками , які сприяють успішному продажу продукції їх роботодавця, а мафія посередників, які по при конкуренцію уміють добре домовлятись.Ви ось тут пишете:"4)На Заході зараз важко робити дістінкшн між фінансовим капіталом, промисловцями та посередниками. Часто-густо виробники повністю тримають під контролем весь процес від створення товару до його продажу. Маркетингові компанії дуже часто конотролюються виробниками. Взяти хоча б той же продаж автомобілів. Ну як можно серйозно казати, що посередники "строять" виробників, коли всі продажі йдуть через жорстко контрольованих ексклюзівних дилерів? Про видобуток та переробку нафти годі й казати. Деякі промислові гігіанти ( напр. GE) мають дуже потужні фінінсові інтереси. Що стосується слабких промислових галузей, то їх вже давно було переміщено до країн з дешевою робочею силою.
Частково і ви маєте рацію. Посереднику тяжко "построїти" нафтодобувника і його наступну ланку -- нафтоперевиробника. Не говоримо про Стовпів Світового Бізнесу. Але якщо такі речі, як перепродажа цукру, курячих ніхок, відходів для виготовлення ковбаси в Україні концерном "КОЛОС", імпортом із заходу поліпропіленових килимів, покриття для підлоги,горілчаних виробів,тютюнових і....!!! медикаментів, то тут таки посередники замовляють музику!
Ох не кажіт куме. Строїли і строят по стойці смірно! Тут домовленість між посередниками щодо запуску "струї". І тут фабрика , якщо ти вдало прогнав "струю" , тобі нормально відстібає, а інші фабрики перелаштовуються на візерунки тієї фабрики, яка пробила ринок. Зараз мої товариші в Україні не знють куди їм збагрити кілька....контейнеріів горілки "Абсолют" і віскі "Джонні Волкер". Це вони взяли в нагрузку, а основним товаром , який просто "улетел" -- була звичайна голандська горілка з такою простою етикеткою --" чорний фон і "піратська символіка:" череп і кістки. Домовився хто? Кілька посередників що першими вальнуть цю продукцію. І не помилились.
Це я з практично-базарної практики про виробництво і продаж тривіальної продукції за допомоги посередників. Я не кажу про "Боїнг", "Еарбас", але вже про баси " Мерседеса" , що ліпляться в Туреччині , то тут вже посередники відіграють велику роль.Вони мусять "втерти" покупцям, що річна партія оригінальних автобусів вже наперед продана,але лишки які відправлені до Туреччини ще можна придбати. Ось так і нагрівають лохів. Ризику---0,00000 мільярдних.І це щоденне життя. Зараз ведеться мова про закупку україною зерна. Покажіть мені тих хто просіюватиме харчове зерно й індустріальне? Правду знає лише посередник. "Де юре", виробник --"нічого не знає", "не чув"!, "навіть не здогадувався".
Ділера виробника у випадку якоїсь афери на оборудку не пускають. Цими речами спокон-віків займались посередники. Їх роль залишається у торговельній грі й надалі! Це офіційні шахраї!
2003.09.14 | Englishman
Re: Чому не варто орієнтуватися виключно на сервісні галузі
Маленькі виробники промислових товарів у галузях з вільною (або майже вільною) конкуренцією та великі в індустріях, де декілька виробників займають більшу частину ринку- "дві великі різниці". Якщо перші дійсно можуть сильно залежати від великих оптових покупців та рітейл-посередників, другі часто-густо диктують свої умови. Але навіть виробники товарів народного споживання (consumer goods) можуть бути великим за розмірами та домінувати у відносинах з посередниками. Приклади? Nestle, Proctor&Gamble, Unilever та т.п. Навіть для малих виробників вплив посередників проявляється, в першеу чергу, у вимогах дотримуватися стандартів якості, завжди поставляти товари у потрібній кількості та у потрібний час (proper inventory management), а не у силі формувати смаки покупців. Так що не треба перебільшувати їх вплив.2003.09.14 | Englishman
Невеличка поправка:
Мій попередній допис стосувався західного досвіду. Я погоджуюсь що в В Україні ситуація є іншою, але сподіваюся, що і у нас рано чи пізно ситуація зміниться на краще.2003.09.13 | Доктор Про
Ви вийшли з системи координат
Я запропонував систему координат "Виробники - Посередники - Споживачі", яка перекриває ВСЕ людство. В цій системі координат немає осі "Спецслужби". Це означає, що точка, чи множина точок "Спецслужби" існує, але вони є тільки суперпозицією точок по цим трьом запропонованим осям.І для кореrтної дискусії треба в цих трьох координатах і залишатись, або сказати : такий поділ світу непридатний з таких і таких причин.
Інакше виходить "божий дар з яєшнею".
2003.09.13 | Shooter
Re: Ви вийшли з системи координат
Доктор Про пише:> Я запропонував систему координат "Виробники - Посередники - Споживачі", яка перекриває ВСЕ людство. В цій системі координат немає осі "Спецслужби".
Не "спецлужби", а "служби". Котрі не є ні виробниками, ні посередниками, ні споживачами. А надавачами послуг.
2003.09.13 | Доктор Про
Sorry....
Да, от такий повний "Фройд"... - ввидно спецслужби добряче сидять мені в підсвідомостіТим не менш, "послуги" ближче до "Посередників", аніж до "Виробників".
Багато робочих місць в категорії "послуги", скажімо, в США, є просто не потрібними, а платою колишнім місцевим "пролетарям", аби "тихо сиділи", поки виробництво переміщується в країни "третього світу".
Тато Маркс багато в чому виявляється правим... "Пролетріат" не зник - він просто перемістився з тих же Штатів і Європи в країни Південно-Східної Азії.
2003.09.13 | Shooter
:)
Доктор Про пише:> Да, от такий повний "Фройд"... - ввидно спецслужби добряче сидять мені в підсвідомості
То таке, буває
> Тим не менш, "послуги" ближче до "Посередників", аніж до "Виробників".
>
> Багато робочих місць в категорії "послуги", скажімо, в США, є просто не потрібними, а платою колишнім місцевим "пролетарям", аби "тихо сиділи", поки виробництво переміщується в країни "третього світу".
Примарна причина зовсім не в тому, а у страшенно високій продуктивності праці. В порівнянні з індустріальним періодом.
> Тато Маркс багато в чому виявляється правим... "Пролетріат" не зник - він просто перемістився з тих же Штатів і Європи в країни Південно-Східної Азії.
З часів Маркса 4 епохи минуло: передіндустріальна (так до 1920-х), індустріальна (1920-1970), постіндустріальна (1970-1980-90), постіндустрально-ґлобалізаційна (наудейз енд онвордз). Тому пора вже нового метра витягувати, а Марксового заслужено повішати на цвяшок в музеї.
2003.09.12 | Раціо
І за що лише гроші платять всім тим економістам?
Всі питання економіки розв'язані раз і назавжди, і то задарма. Знай наших!Але перед тим як базувати якісь рішення на цій надзвичайно глибокій теорії, хотілось би знати, як відрізнити виробника від посередника, і їх обох від споживача.
2003.09.13 | Доктор Про
Світ не є плоским
Світ не є плоским.Один і той самий суб'єкт виступає в залежності від контектсу і в ролі Виробника, і Посередника, і Споживача.
Життя - це експансія. Навіть коли, експансії, здається, немає, то однаково вона є як експансія в часі (оскільки життя - процес нерівноважний).
Виробники здійснюють експансію загалом "від імені всього людства", залучаючи в обіг цивілізації речовину, простір, знання...
Посередники також здійснюють експансію, але вже всередині самого людства. Їх функція - перерозподіл, кінцевий адресат - Споживачі, які і "матеріалізують" включені в обіг речовину, простір, зання. Але перерерозподіляти можна лише те, що вже включено в обіг.
А в останні десятиліття "прирощення запасів " ресурсів, які включаються в обіг, значно загальмувалось. Причина банальна - Споживачів все більшає, а планета не гумова. Виробники, які були "фронтиром" людства зіткнулись з дефіцитом ресурсів і загальмувались. І ззаду їх почали "під'їдати" Посередники, які за своєю суттю і орієнтовані на "внутрішньовидову" ( в стосунку людства) боротььбу, в той час як Виробники, все-таки, орієнтовані на боротьбу з зовнішнім (що до людства) світом.
Посередники, як більш підготовані для "внутрішньовидової" боротьби, будуть і далі від'їдати і Виробників, і Споживачів.
Це буде означати, що якийсь час виробництвом буде займатись все менш вигідно, і виробнича компонента у діяльності компаній буде все менш рентабельна.[ Що ми і спостерігаємо на Світовому ринку : виробництво (наприклад в США) скорочується і заміщаєьбся "послугами"; а саме виробницвто переміщається в країни "Третього світу", де є дешева робоча сила.]
А Споживачам буде збуватися (і збувається) всілякий ерзац, непрямим (але логічним) наслідком чого буде якщо не зменшення, то стримування демографічного росту Споживачів(скорочення терміну життя).
2003.09.14 | композитор
Відділ збуту на заводі - виробник чи посередник ? \-\
2003.09.14 | Доктор Про
І те і інше. А також Споживач - в повному особовому складі (-)
2003.09.12 | Stepan Salo
І виробники і посередники одночасно являються споживачами. (-)
2003.09.13 | Доктор Про
Звичайно
"Чорне" не протирічить "квадратному".Статус "Посередника" не виключає статус "Споживача".
І, врешті, Посередники в якості Споживачів так само страждають від "засирання" світу.
2003.09.12 | Боровик
Самий придумав чи хтось підказав? :) (-)
2003.09.13 | Роман ShaRP
Світом правлять...
Гроші та сила.Роля посередників у цьому плані перебільшена, як показав пан Englishman.
Насправді, виробникові досить часто вдається контролювати весь шлях товару, в деяких галузях (ті самі автомобільні гіганти, що виходять на рівень домовленостей з урядом, або виробники ПЗ) -- практично тотально.
Виробники не дурні, вони розуміють, звідки беруться гроші.
Бувалі водії розповідали мені, що попереднє покоління німецьких машин міцніше за нинішнє, і це логічно -- чим швидше машина відпрацює свій термін, тим швидше куплять нову. Якщо подовжувати термін служби машин -- впадуть продажі. Таких прикладів багато. І до чого тут посередники?
> А світ, видається, буде таким:
> 1. Посередники (торгово-фінасовий капітал) перестануть домінувати у ньому. Скоріше це станеться одномоментно і називатиметься Світовою Економічною Кризою. Мурин (Посередники) зробив свою справу – об’єднання світу . Мурин може йти.
Вони й зараз не в усьому домінують. Комусь з них стає важче ... далі, можливо, буде ще важче -- але не просто так.
> 2. Наступить доба Прориву, Експансії. На перші позиції висунуться Виробники.
Не обов*язково. Крім того, виробники бувають різні. Mercedes то одне, а Microsoft -- то інше.
> І з причин геополітичних та історичних Україна гратиме у цьому світі далеко не другорядну роль. Тим більше, що вже видно ознаки пробудження її від триваючого століттями летаргійного сну. Але це вже дещо інша тема, хоча і дотична до порушеної.
Не буде грати. Вона не має важелів впливу на той процес, і не має сили, яка штовхнула б її до того (сили є, але їх доля і вплив не більші, а часто менші, ніж аналогічні "молоді" сили в інших країнах).
Поки що на Україну "вішають собак". Фінансових, кримінальних, та інших.
2003.09.13 | Доктор Про
Грош - то функція права. А не навпаки.
>Гроші та сила.Якось так непомітно "гроші" перетворились на якусь сакральну річ.
А це, всього-навсього, лише квитанція "на пред'явника" права на дещицю ресурсів цивілізації. Без наявності цих ресурсів купка гівна має більшу цінність, ніж купка грошей, бо гівно - то цінне добриво.
Здається, до 1973 року, гроші (світова валюта - долар) мали хоч якусь прив'язку до реального сектору - бо долар був прив'язаний до матеріально активу - золота. Але з того часу долар сам по собі, а світова економіка сама по собі. А це дає моживість впливати на його курс зовсім не економічними методами - заявами, скандалами і ще бозна чим, досить далеким від економіки. Чи оголошувати цінністю те, що, номінально, такою ціннісю не є. Наприклад завищувати ціну "послуг". Бо "послуга вартує стільки, скільки за неї дають". Що означає те, що Microsoft коштує, наприклад N млрд. дол, а завод "Південьмаш" (чи, скажімо корабельна верф в Гданьську) в 100 раз менше? З точки зору "стороннього спостерігача" означає лише те, що Віля Гейтс талановито навісив локшину на вуха всьому людству. Бо як "виробник" -він дуже "посередній", а от як "посередник" - з широким набором інструментарію з багажа саме Посередників - то титан!
Результат - "нев'язка", розбаланс у світовій економіці. Рано чи пізно це кінчиться крахом. Причому скоріше рано, аніж пізно.
>Не буде грати. Вона не має важелів впливу на той процес, і не має сили, яка штовхнула б її до того (сили є, але їх доля і вплив не більші, а часто менші, ніж аналогічні "молоді" сили в інших країнах).
Якщо виходити з того, що у світовій економіці "все нормально" і нічого не зміниться кардинально (до чого ви, видно, тяжієте), то не бачу [для вас] сенсу обговорювати роль України у "новому" світі, якого однаково не буде.
Але знаєте, я поміркований песиміст, і гадаю, що світ чекають драматичні зміни. Головна проблема Українців в тому, що вони все ще сплять летаргійним сном. Правда, не всі, і дехто уже прокинувся, але не показує цього. І правильно робить! - поруч же, часто, стоїть "санітар" зі шприцем і конячою дозою снодійного. Так що дуже розумно прикинутись сплячим і почекати, поки прокинеться більше народу
2003.09.15 | Раціо
Же през шаблю маєм право (І. Мазепа)
Доктор Про пише:> Якщо виходити з того, що у світовій економіці "все нормально" і нічого не зміниться кардинально (до чого ви, видно, тяжієте), то не бачу [для вас] сенсу обговорювати роль України у "новому" світі, якого однаково не буде.
В економіці не все нормально. Але це означає, що треба шукати розв'язки, а не зводити все до пари ідіотських понять. Бо буде сумно, як з марксизмом.
Проте я згоден, що роль України в "новому світі" обговорювати не має сенсу, тому що в Україні ще не подолані проблеми "старого світу", тобто олігархія. І якщо вони не будуть подолані, то не буде в новому світі ніякої України.
Україна не є суб'єктом, бо поведінка суб'єкта визначається його інтересами. Тому наразі можна говорити про роль Інтерпайпу та ІСД в новому світі, якщо це комусь цікаво. Але краще про те, як усунути зазначені від ролей, щоби все-таки Україні здобутися на роль.
2003.09.15 | Доктор Про
Добра порада
Раціо пише:> Але це означає, що треба шукати розв'язки, а не зводити все до пари ідіотських понять. Бо буде сумно, як з марксизмом.
Дам Вам одну пораду : не розмовляйте з ідіотами. Сенсу ж немає!
2003.09.13 | Горицвіт
виробники, посередники і зв'язок між ними
У цьому щось є.Проблема в тому, що все переплутано. А ця проблема випливає з того, що зараз неможливе натуральне господарство. Якби виробник міг щось винайти чи відкрити і тільки цим користуватися, то він був би Виробник в чистому вигляді. Інша людина взяла б цей винахід і пішла ним торгувати — міняти на інші вироби — це був би Посередник. Суть в тому, що Виробник міг би жити незалежно від інших, можна було би оцінити якість його життя по його праці (чисто Виробничій).
А в теперішньому світі кожен мусить торгувати і примушувати інших оцінювати свою працю. Візьмемо для прикладу згаданий вами Майкрософт. Ви кажете, що як виробник він поганенький. Мається на увазі, очевидно, якість продукції. Але фокус — у критерії оцінки. В умовах глобального обміну єдиний об'єктивний критерій — сума продаж. Якщо ви робите продукцію для споживача, то очевидно, що споживач повинен її купити. Стирається грань між "чисто" продукцією і технологіями її просування.
Продукція стає не коробкою, а коробка + сервіс + підтримка + навчання + стандартизація + довіра + мода + ...
І цей комплекс дуже важко розірвати. У світі розроблено дуже багато операційних систем, з яких багато кращих за windows. Тобто кращих технічно, як коробка з бітами. Здавалось би, бери встановлюй і користуйся. А їх розробники мали б збагатитися. Але ні. Бо треба забезпечити весь комплекс, куди входить і "виробництво" і "посередництво". Бо скрізь — люди.
Тобто межі між "виробництвом" і "посередництвом" дуже розмиті.
Відмінність є, принаймні в діяльності окремої людини. Скажімо, вчений-фізик скоріше "виробник", а маркетолог — скоріше, "посередник". Але якщо взяти трошки інституційно, то щоб обладнати для фізика лабораторію, потрібні гроші, а гроші повинен хтось дати: або бізнесмен (в розрахунку на великий прибуток в майбутньому — від продаж прибуток!), або державний бюджет (треба переконати уряд і парламент, що твоя праця потрібна — як переконати? — через культуру, моду і інші соціальні технології, які теж можна вважати "посередництвом").
2003.09.14 | юрко
щось воно не задуже з логікою...
якось і соромно у таку "дискусію" встрягати. А ну, запитання на засипку, щоб цю гілку ще дурнішою зробити - в кого перетвориться всевладний посередник, як куплений у виробника продукт не зможе перепродати споживачеві? Час іде, а помідори починають підгнивати...2003.09.14 | trick
Re: щось воно не задуже з логікою...
Xa. Rozpochne guchnu ta tupu (shob "pipl sxavav"(c)) reklamnu kompaniju pro "Nezrivnyanyj smak" ta "vynyatkovu korysnist" tomatnogo soku.IMXO.
2003.09.14 | Доктор Про
Друга ітерація
Друга ітерація :Маємо : людську популяцію(цивілізацію) і оточуєче середрвище. Оточуючим середовищем вважатимемо нашу планету, чи, точніше, її поверхню + прилеглу до поверхні атмосферу і прилеглі до поверхні надра. На ось цій “плівці” вид “людина розумна” і живе.
Людську діяльність поділяємо на :
- виробничу, коли з оточуючого середовища видобувається “сировина” і переробляється в “товари”. До “виробничої” діяльності віднесемо також і діяльність по “видобутку знань”. Загалом, “виробнича” діяльність здійснюється на “поверхні контакту” людської популяції з оточуючим середовищем. Для “виробничої” діяльності характерний високий ступінь перетворення початкової “сировини” в кінцеві “товари”.
- посередницьку, чи “транзитну” діяльність, коли вироблені виробниками “товари” доставляються до Споживачів уже всередині самої популяції (цивілізації). Для “посередницької” діяльності характерний низький ступінь переробки продукції “на вході” : пакування, наклеювання ярликів, ремейк раніше відзнятих фільмів, реферування раніше написаних творів. При необхідності, ця діяльність може піддаватися високому ступею автоматизації. Специфічним видом посередницької діяльності є фінанси. Грошовий обіг тече “протитоком” що до потоку товарів і головна його функція – передача квитанції-”еквіваленту” в протилежному до руху товарів напрямку - про право на дещицю ресурсів цивілізації.
- і діяльність “споживацьку”, - чи по відтворенню (бажано розширеному, бо сенс життя – в експансії) людиною самої себе. Тобто людина – як клітина-комірчина популяції “кормить” отриманими від виробництва через транспортну мережу доставки(посердників) товарами власне тіло , і його оточення, - одягається, будує і облаштовує житло, купує авто, тратить гроші на квіти та інші знаки уваги потенційному шлюбному партнеру і т.н.
Навколишнє середовище, в якому нині мешкає людина, має свої обмеження : ресурсні, просторові, екологічні і т.д. Виробнича діяльність уже “вперлася” в ці межі і стала пробуксовувати. Фокус активності суб’єктів економінчої діяльності, в результаті, перемістився в діяльність Посередницьку (трактовану широко). Відносна частина людей, задіяних в “посередницькому” секторі економіки драматично зростає, так само і “прив’язаних” до них прав на дещицю ресурсів цивілізації(грошей). Отже, зростають впливи “посередницкого” сектора економіки взагалі.
В країнах “золотого мільярда” це проявляється в зростанні долі “послуг” в ВВП, в фантастичному завищенні цінності бізнесів, побудованих на так званій інтелектуальній ( хоча часто є дуже великі сумніви - чи наявний там взагалі інтелект
На практиці це означає нераціональне використання загальнолюдських(!) обмежених ресурсів планети і рано чи пізно приведе до краху.
Настане “день Х” – і завалиться сектор “нової економіки” (старт-апи, дот-коми), індустрія розваг (“чорний день” Голівуду) , маленькі і великі фінансові піраміди (інвестиційні фонди , банки), тогівельні мережі і тд.
Не існує ніякого “постіндустріального суспільства” і “постіндустріальної економіки”. Сучасні так звані “постіндустріальні” суспільства реально є тільки великими офісами “розмитих” суперкорпорацій, руду і вугілля для яких потом і кров’ю добувають шахтарі і плавлять метал робітники ( в інших країнах), валять ліс лісоруби (в інших країнах), ловлять рибу рибалки (в далеких морях).
Не існує “постіндустріальної” економіки, бо вона сьогодні не може існувати без економіки індустріальної. Вона – тільки надбудова над фундаментом економіки індустріальної, а що фундамент цей, в більшості випадків перемістився за кордон – в країни тертього світу, то це часом неуважному спостерігачеві заважає зауважити його. Але тільки неуважному.
Постідустріальна економіка можлива, якщо можна буде, скажімо за допомогою нанотехнологій, складати товари з атомів, які брати з оточуючого середовища, як із конструктора. Коли буде реалізовано проект термоядерного реактора – який є, фактично, “філософським камнем” - для добування енергії.
Але так поки не є!
Отже :
1. Ми (цивілізація) - знаходимося в стані кризи. Наш рух-розиток уже зараз вперся в ресурсні обмеження.
2. Оскільки поступальний рух виявися різко загальмованим, його енергія перейшла в “тепло” - рух уже “всередині” цивілізації – в рух перерозподілу, в Посередницьку діяльність. Саме тому Посередники (торгово-фінансовий капітал) мають зараз визначальні впливи на стан справ у світі.
3. Ресурси обмежені, чисельність Споживачів росте, а рішення про те, “що робити далі” приймають Посередники, далекі від Виробництва. Резльтатом буде крах – за рахунок Споживачів і тих же Посередників.
4. Значить - треба бути Виробниками. Сучасна “постіндустріальна” американська модель - фікція. Американці зрадили власній “Американській Мрії.” Замість реально взяти її, вони зачинилися в Голівуді і вдалися до мастурбації . Чому вони так вчинили – то окреме питання. Але нам не слід повторювати їх помилок.
P. S. Вдячний всім за теплі слова . Але уявім собі, що просто хочемо собі поспати, як ми то й звикли, “під вишнями”, на хуторі “Україна”. Але хутор той, на такому перехресті!
То москалі приперлися ( з харатерним питанням : “Ти мєня уважаєш?!”), то поляки, то турки….
То готи прошвендяли зі Скандинавії, а то гунів китайці нагнали з Внутрішньої Монголії – і то все до нас, до нас! Нє хутор, а прахадной двор!
І якщо хочемо мати тут спокою, то маємо добре крутити головою “ тримати ніс за вітром”. А ще краще – впливати на процеси в “оточуючому” середовищі - і бажано набагато раніше, аніж ті процеси самі себе усвідомили. А значить - зауважити їх раніше.
2003.09.15 | юрко
Re: Друга ітерація
>1. Ми (цивілізація) - знаходимося в стані кризи. Наш рух-розиток уже зараз вперся в ресурсні обмеження.та нічого подібного. Нікуди він не вперся. Ваша ідея стара принаймі на століття. Знову повертаєтесь до Мальтуса. І ресурсні обмеження, як завжди, є тимчасова річ. Бо як лише ті обмеження з'являються, то ціна ресурсу піднімається вгору. Висока ціна означає високий прибуток. Що заохочує свіжий капітал для розв'язання цієї проблеми. І людська праця завдяки приходу більшого капіталу розв'язує проблему. Так було постійно і так буде далі. Свого часу нафта була дуже дешева, але як тільки ціна її сильно піднялася через політичні дії арабів, відразу прийшов капітал і це заохотило пошуки альтернативних родовищ - видобування з морських шельфів. Перед обмеженням ресурсу - такі видобування були занадто дорогими і ціна видобутої там нафти не могла конкурувати з нафтою, видобутою на суші. Але обмеження ресурсу і підняття ціни на нього стали нагодою заробити гроші через вкладення капіталу і праці. І так - у всьому. Як запаси нафти зменшаться, то її вища ціна заохотить розробляти альтернативні джерела енергії, бо на цьому можна буде заробити і т.д. Тому, не лякайте людей картинами апокаліпсу.
2003.09.15 | Доктор Про
Мальтус мав рацію
юрко пише:> Ваша ідея стара принаймі на століття.
Да. Згоден. Традиційний спосіб розмноження також трішки старуватий. Але працює, чортяка! Отже, справа не в "старості", справа в дієвості.
> Знову повертаєтесь до Мальтуса.
Повертаюсь. Очевидно. Мальтус описував ситуацію для Європи початку 19 ст. Потім "пара перенаселення" звідти була скинута в Америку, в Австралію, частково в Африку....
Нині такої "Америки не існує" - от у чому біда.
Вірніше вона є - у нас над головою. Космос, очевидно. Але потенційний бар'єр переселення (хай у формі хоча би часткового перенесення виробництва, коли там "завод", а "квартира" - на землі) дуже високий.
Мальтус правий і описував досить точний сценарій розвитку популяції у замкненій системі. Тоді, виявилось, що система, все-таки, ще не замкнена. Тепер - не так.
Та, власне, й після Мальтуса не раз уже вчені звертались до цієї тематики. Хоча би той же "Римський клуб" - ще у 60-70-х роках 20 ст. Була побудована модель світу, закладені темпи росту, ресурсні обмеження - і десь в році 2015-2030 чітко прогнозувалася глобальна катастрофа.
І графік руху до катастрофи, з того часу, чітко витримується... Бо люди є ліниві і егоїсти, і нічого не будуть робити, поки не отримають доброго "підсрачника" (за відсутності відповідного "смайлика" тут так і напишу - "сумна посмішка").
Що ж до "нових технологій", про які ви говорите, то мали б бути б уже зараз якісь прояви тих нових чудесних технологій. А їх немає...
Інтернет - це "чудо" і він не "спасе світ"... Генетично модифіковані організми з потенційно високою врожайністю та плодовитістю скоріше лише добавляють проблем, аніж вирішують.
На "чудо" тягне керований термоядерний синтез, бо це дозволило ю добувати енергію мало не з нічого. Але роботи по ньому йдуть у світі "не шатко, ні валко". Бо він не потрібен сучасним енергогігантам. Вони не тільки не дадуть грошей на ці роботи, а ще й всіляко заважатимуть, аби не псували їм курсу акцій непотрібними слухами. Зачєм баламутіть народ, так скзть!
2003.09.15 | юрко
Re: Мальтус мав рацію
Доктор Про пише:>Хоча би той же "Римський клуб" - ще у 60-70-х роках 20 ст. Була побудована модель світу, закладені темпи росту, ресурсні обмеження - і десь в році 2015-2030 чітко прогнозувалася глобальна катастрофа.
майбутнє легко прогнозувати - що не напишеш, можна сприймати як правду. Все одно немає способу його перевірити, аж поки не доживеш до нього. Коли там Мальтус пообіцяв кінець світу, на який рік, не підкажете? А римський клуб що казав про кінець 20 століття? В принципі будь-яку катастрофу можна підіпхнути під будь-які пророцтва, чи то Нострадамуса, чи то Мальтуса. Адже вони постійно трапляються, але чомусь людство і далі живе.
>
> Що ж до "нових технологій", про які ви говорите, то мали б бути б уже зараз якісь прояви тих нових чудесних технологій. А їх немає...
ну, справді, немає??? Хочете сказати, що нічого не змінилося від часу Мальтуса?
>
> Інтернет - це "чудо" і він не "спасе світ"... Генетично модифіковані організми з потенційно високою врожайністю та плодовитістю скоріше лише добавляють проблем, аніж вирішують.
Чому добавлять? А хіба звичайнісінька сільськогосподарська селекція не є, в принципі, генетичною модифікацією? Адже генетичні мутації постійно відбуваються в природі і кмітливий селекціонер саме й відбирає потрібну йому генетичну модифікацію, створюючи, скажімо, морозостійку пшеницю. То яка різниця, чи генетична модифікація сталася, як реакція на зміну навколишнього середовища в природній спосіб, чи в лабораторії?
>
> На "чудо" тягне керований термоядерний синтез, бо це дозволило ю добувати енергію мало не з нічого. Але роботи по ньому йдуть у світі "не шатко, ні валко". Бо він не потрібен сучасним енергогігантам. Вони не тільки не дадуть грошей на ці роботи, а ще й всіляко заважатимуть, аби не псували їм курсу акцій непотрібними слухами. Зачєм баламутіть народ, так скзть!
ага, саме про це я й кажу. Немає поки що нагальної потреби в цьому, бо ціна сучасних енергоносіїв відбиває їх достатню кількість. Як виникне дефіцит цих ресурсів і їх ціна підскочить, то більше грошей прийде на дослідження термоядерного синтезу, бо люди шукатимуть альтернативу дорогій нафті, і капітал побачить можливість на цьому заробити, отже, вкладе в пошук синтезу більше грошей.
2003.09.15 | Доктор Про
Римський клуб своєї обіцянки дотримує
Римський клуб своєї обіцянки, на жаль, поки що дотримує. Як обіцяв на рік 2020-2030, так все і йде за графіком.2003.09.15 | юрко
Re: Римський клуб своєї обіцянки дотримує
цей аргумент мені подобається. Слово - сильна штука, раз сказав, так і буде.2003.09.17 | Мартинюк
Обмеженість ресурсів то реальна проблема.
І ця проблема є постійним супутником людини - від рівня сімї, до рівня спільнот вищого рівня. Якщо ми хочемо увійти в число народів лідерів 9 а не аутсайдерів якими ми поки що є зараз) ми повинні усвідомлювати і брати на себе відповідальність за майбутній розвиток всього світу.Якщо не брати до уваги ці аспекти то буде дуже важко зрозуміти дії різноманітних світових "центрів впливу" типу МВФ чи промислово-фінансових груп. Їхні дії , спрямовані на стримування економічного розвитку світу, блокування нових технологій , часто знаходять пояснення ( чи ілюзію пояснення) аргументами порятунку світу від майбутньої катастрофи світового перенаселення ( надспоживання, перевиробництва, марнотратсва світових ресурсів і таке подібне).
Будь яка система , в тому числі і світ ,який на очах стає єдиною звязаною системою ( через фантастичний для наших дідів розвиток транспорту та телекомунікацій) потребує для свого виживання і тормозних, стримуючих механізмів. Роль таких механізмів пробують виконувати всілякі міжнародні інституції, типу МВФ чи СБ, легальні. напвлегальні і зовсім нелегальні центри та групи впливу. Заголом це процес закономірний і неминучий. Проблема однак полягає в тому що ці інституції не оприлюднють ці свої функції і наміри, маскують їх іншими , часто протилежними гаслами - економічний розвиток, боротьба з бідністю і т. п, і врешті решт впроваджують фактори нерівноправності народів та осіб, що входить у конфлікт з офіційно прийнятим зараз у світі засадами ( наприклад рівноправності і справедливості).
Україна з одного боку не повинна допускати дискримінації себе і своїх громадян у цих процесах, з другого розуміти необхідність стримування певних аспектів розвику світу ( це є справжньою суттю доктрини "стійкого розвитку" - недопущення різкого вибухового зросту економіки і споживання). Ми повинні пропонувати свої моделі "стійкого розвитку" світу. Це не фантазії, а сувора реальність. Інакше ми поза власним бажанням будемо "розвиватися" ( тобто перебувати у стагнації чи навіть занепадати) згідно чужих , часто егоїстичних моделей, спрямованих на забезпечення домінування і переваг для якихось груп і навіть народів.
2003.09.17 | юрко
Re: Обмеженість ресурсів то реальна проблема.
Мартинюк пише:> І ця проблема є постійним супутником людини - від рівня сімї, до рівня спільнот вищого рівня. Якщо ми хочемо увійти в число народів лідерів 9 а не аутсайдерів якими ми поки що є зараз) ми повинні усвідомлювати і брати на себе відповідальність за майбутній розвиток всього світу.
звичайно, ресурси завжди є проблемою. Якби було інакше, люди б не мусіли працювати, щоб зробити ефективнішими існуючими ресурси і утворити нові. Було б, як у Ільфа і Петрова "птічка божія нє знаєт ні заботи ні труда..." А щодо українського впливу на функціонування світу, то це є можливим лише завдяки зросту авторитету. І зовсім не обов'язково військового, є багато інших способів здобути собі повагу світу...
>
> Якщо не брати до уваги ці аспекти то буде дуже важко зрозуміти дії різноманітних світових "центрів впливу" типу МВФ чи промислово-фінансових груп. Їхні дії , спрямовані на стримування економічного розвитку світу, блокування нових технологій , часто знаходять пояснення ( чи ілюзію пояснення) аргументами порятунку світу від майбутньої катастрофи світового перенаселення ( надспоживання, перевиробництва, марнотратсва світових ресурсів і таке подібне).
я думаю, що це перебільшення вважати, що "центри впливу" спрямовані на блокування розвитку світу. Вони діють як і кожна інша велика бюрократична інституція - в першу чергу на самозбереження через показуху важливості свого існування. Ніхто не любить втрачати свою працю тільки через те, що вона просто нікому не потрібна. Кожен бюрократ стоїть перед подібною проблемою. А для підтримування враження своєї необхідності ці інституції мусять започатковувати та проводити великі проекти на які виділятимуться великі бюджети і тим переконувати, що вони керують. Що часто це лише шкодить, то тут також нічого нового немає. Коли яка дія місцевих бюрократів в Україні принесла користь? Те ж і МВФ та іншими. А як і принесла користь, то кошт її був таким, що це повністю руйнувало результати.
>
> Будь яка система , в тому числі і світ ,який на очах стає єдиною звязаною системою ( через фантастичний для наших дідів розвиток транспорту та телекомунікацій) потребує для свого виживання і тормозних, стримуючих механізмів. Роль таких механізмів пробують виконувати всілякі міжнародні інституції, типу МВФ чи СБ, легальні. напвлегальні і зовсім нелегальні центри та групи впливу. Заголом це процес закономірний і неминучий. Проблема однак полягає в тому що ці інституції не оприлюднють ці свої функції і наміри, маскують їх іншими , часто протилежними гаслами - економічний розвиток, боротьба з бідністю і т. п, і врешті решт впроваджують фактори нерівноправності народів та осіб, що входить у конфлікт з офіційно прийнятим зараз у світі засадами ( наприклад рівноправності і справедливості).
Я не думаю, що тут Ви маєте рацію. Нерівність існувала і тоді, коли не було міжнародних інституцій і країни взагалі не мали жодного пов'язання між собою, котре можна було б вважати причиною нерівності, бо хтось, хто сильніший давить слабшого. Хоч часто так буває, але нерівність в розвитку не є наслідком домінування однієї країни над іншою. В історії були в той сам час і високорозвинені цивілізації, і малорозвинені і вони навіть не знали про існування один одного не те.
>
> Україна з одного боку не повинна допускати дискримінації себе і своїх громадян у цих процесах, з другого розуміти необхідність стримування певних аспектів розвику світу ( це є справжньою суттю доктрини "стійкого розвитку" - недопущення різкого вибухового зросту економіки і споживання). Ми повинні пропонувати свої моделі "стійкого розвитку" світу. Це не фантазії, а сувора реальність. Інакше ми поза власним бажанням будемо "розвиватися" ( тобто перебувати у стагнації чи навіть занепадати) згідно чужих , часто егоїстичних моделей, спрямованих на забезпечення домінування і переваг для якихось груп і навіть народів.
Це, вибачте, марксизм. Бо означає, що хтось - чи особи чи окремі держави - знають і можуть планувати майбутній розвиток світу. Чим вони будуть відрізнятися від МВФ чи інших подібних? Всяке "недопущення" і "стримування" є звичайною плановою економікою, тобто, марксизмом. Світ уже через це перейшов і відкинув його, бо воно приводило до економічних катастроф 20 століття і не лише в СССР. Це не означає, що від планування згори економіки і розвитку відмовилися взагалі. У світі є ще повно елементів марксизму, бо, нажаль, відсутній очевидний і негайний зв'язок між таким плануванням, координуванням, стримуванням згори бюрократичним способом і негативними наслідками від них для економіки. Проходять роки, аж поки вилізає наскільки вони були шкідливими.
Українці не можуть пропонувати моделі, бо найкраща модель є власний приклад, який переконує більше, ніж будь-яка модель. Як країна з дисфункційною економікою може когось переконати, якщо її власний приклад цю модель нічим не підтримує? Взагалі, пропонування моделі є небезпечне тим, що вони мусять втілюватися на живих людях, і таким чином нищать життя цілого покоління, коли виявляються невірними. Світ існував без моделей, аж поки не з'явився марксизм зі своїми моделями. Більших катастроф, ніж ця модель принесла, світ не знав. Чому думаєте, що нові моделі не зроблять те ж саме?
Є цікава книжка "Against the Dead Hand: The Uncertain Struggle for Global Capitalism" автора Brink Lindsey, що є директором Center for Trade Policy Studies інституту Като. ("Проти Мертвої Руки - непевна боротьба за світовий капіталізм" - мертва рука тут, як аналогія "невидимої руки" Адама Сміта, тобто, під мертвою рукою автор розуміє не економічні принципи, а бюрократичні), де про це дуже добре написано, може колись перекладу кілька розділів. Невже Вам далі хочеться ще раз пересвідчитися, що марксизм не працює?
2003.09.18 | Доктор Про
Марнуємо час
Сума Ваших думок в цьому постингу, свідчить про те, що і Ви і, багато хто ще з "думаючих" українців думає, фактично, "чужі" думки суто в чужих, а не своїх - українських інтересах.І це є досить сумно, бо це є марнування тепер уже наших - українських - інтелектуальних ресурсів на "тусовку", на "прикриття" чужих цілком конкретних інтересів.
Ми марнуємо час на очевидні речі. Ви все ще граєтесь, як мала дитина - а уже далеко не до іграшок.
Сподіваюсь, що я Вас образив.
Нашим людям зараз потрібен в-е-е-ликий підсрачник!
Аби вони не жили в солодких снах, а нарешті встали з печі, позіхнули, почухали потилицю і відкрили, врешті, очі на світ.
2003.09.15 | Горицвіт
Re: Друга ітерація
Мені здається, що треба попрацювати над поняттями. Бо зараз воно виглядає суперечливо.> виробничу, коли з оточуючого середовища видобувається “сировина” і переробляється в “товари”. До “виробничої” діяльності віднесемо також і діяльність по “видобутку знань”.
> Для “посередницької” діяльності характерний низький ступінь переробки продукції “на вході” : пакування, наклеювання ярликів, ремейк раніше відзнятих фільмів, реферування раніше написаних творів. При необхідності, ця діяльність може піддаватися високому ступеню автоматизації.
Що в цьому означенні є визначальним? Видобуток-розподіл? Міра переробки сировини? Творчість-вторинність?
Кожен з трьох критеріїв розбиває множину "діяльностей" на свої (окремі) підмножини. Наприклад, копання траншей — це, очевидно, виробнича діяльність (а не "посередницька"). Але її можна легко автоматизувати, отже, вона не є "творчою". Ремейк фільмів, згаданий вами як "посередницька" діяльність (на відміну від, мабуть, "первинного" фільму) — не розділяється за жодним з трьох критеріїв. Бо "мейк" і "ремейк", мабуть, однаково переробляють "ресурси" (які?) і однаково не піддаються автоматизації.
Це головне моє зауваження до вашої теорії. Невизначеність базових понять. Тому дальші побудови просто розсипаються.
Наступне (випливає з першого):
> Настане “день Х” – і завалиться сектор “нової економіки” (старт-апи, дот-коми),
Ви розумієте значення слів старт-апи і дот-коми? До речі, дот-коми і "нова економіка" ВЖЕ завалилися кілька років тому. З тих пір ці терміни вживаються тільки в минулому часі.
Про Мальтуса, Римський клуб і т.п. прокоментую, мабуть, окремо.
2003.09.17 | Доктор Про
Коняка має мотири ноги. По одній на кожен кут :-)
“…В долгих муках она умирала.В каждой жилке стучали века.
И улыбка познанья играла
На счастливом лице дурака”.
Це - кінець історії , як Ваня-дурак з ученим ступенем зустрів царівну жабу… І йому стало цікаво, яка ж анатомія цього створіннячка - і вдався Ваня до розтину…
Як відомо, Земля тримається на трьох китах. “Базових елементах-понятія”, так би мовити.
Шо, так не є?… Не тримається? А висить у Всесвіті лишень на одному чесному слові Пана Бога? Да, дєла….
Що за механістичний світогляд, шановний?
Ви знаєте що таке “Виробник”? “Посередник”? “Споживач”?
Не віднєкуйтесь! Знаю що знаєте!
І що Вам заважає тоді оперувти ними?
Де Атлантичний океан? Та його ( з Вашим підходом) – не існує! Бо нільзя точно разгранічіть його повномочія з Північним, а також Тихим та Індійським.
Маємо – простір понять. І у цьому просторі – три точки : “Виробник, Посередник і Споживач.” Вони не висять у порожнечі, а одне плавано переходить в інше. З певним градієнтом, так би мовити… І будуйте собі відносно цих точок любий об’єкт “економічної” діяльності.
Про старт-апи і дот-коми, яких “уже нема… ”
По-перше, з чого Ви взяли, що “уже нема?…” Невже зовсім?!…. А то я тут затримався в парочці-трійочці, а світ, виявляється, уже пішов далеко вперед!… Сумно відчувати себе на обочині…
По-друге справа не в самих “страт-апах” і “дот-комах” як таких. В контексті обговорення (принаймі, в моїх постінгах), це – лише лише символ так званої “нової економіки”, “наросту” економіки віртуальної (можете сміливо сюди віднести величесзну кількість фінансових фондів”) над економікою реальною.
І ще собі так гадаю : нову економічну теорію, яка більш-менш би адекватно відображала картину світу не створять економісти - бо вони живуть “всередині” самої економіки, а для того, щоби намалювати цілісну картину, треба вийти назовні – окинути, так би мовити, оком стороннього спостерігача. Економістам заважає їх професіоналізм! Власне, а чого ви хотіли від бухгалтерів?…. Для створення нової теорії треба бути поетом!…
Не створять її і професійні математики з професійною “дискретною” свідомістю. Ну і, звісно, інженерами-механіки. Теж через специфчіну “дсикретну свідомість”.
Скоріше тут має пощастити людям, професійна діяльність яких пов'язана з відображенням широкої панорами картини світу. Наприклад, біологам, а спеціально екологам і спеціалістам з теорії еволюції. Власне, економіка, то, певним чином, вузький відділ екології.
Як не дивно, може пощастити також і “професійним творцям віртуальних світів” – письменниках, режисерам.
Широ Ваш,
Доктор Про, за сумісництвом - поет
2003.09.17 | Горицвіт
а, зрозумів, це поезія ...
давайте творити добро,а зла не будем робити,
на небі сонце зійшло,
дай же руку, кохана.
Мені на початку здалося, що ви справді хочете створити теорію, яка пояснить теперішній стан світу, дасть прогноз, підкаже, що робити. Знаєте, я сам не байдужий до таких теорій, тому мені сподобалася ваша спроба: такий свіжий відкритий погляд.
Видно, ви не зрозуміли моїх (і не тільки моїх) зауважень. От ви пишете:
> Ви знаєте що таке “Виробник”? “Посередник”? “Споживач”?
> Не віднєкуйтесь! Знаю що знаєте!
Не знаю. Тому і намагаюся уточнити. Ви не відповіли на конкретні приклади про землекопа і ремейк фільмів.
> І що Вам заважає тоді оперувти ними?
У мене є маса понять, якими я оперую. Багато з них суб'єктивні, тобто ними оперую тільки я і більше ніхто. Якщо ми з вами хочемо оперувати певними спільними поняттями, то треба чітко домовитися, що вони означають. Розумієте? Ви висуваєте певну теорію. З'являються запитання про базові поняття цієї теорії (зверніть увагу. їх ніхто не зрозумів) — отже, якщо ви зацікавлені в розумінні вашої теорії іншими людьми, то ви зацікавлені в проясненні.
Так робили всі видатні дослідники, які придумували нові поняття.
Якщо ж ви просто поет, і в дискусії не зацікавлені, то ради бога.
2003.09.18 | Доктор Про
В ідеалі мала б бути поезія
Коран, як відомо, тільки збірка віршів.Гадаю, ви не зовсім зрозуміли, про що йдеться.
Не варто у всьому покладатись на другу сигнальну систему - мову.
Це - лише перфострічка(таке собі лінійне письмо "А":-), в яку втиснуті початкові цілком об'ємні поняття. З відповідними спотвореннями. Тому кожен розуміє своє. "Мысль высказанная есть ложь".
Тестер цілком правий, коли дав художню ілюстрацію. Це дає хоч якусь об'ємну картину.
А дискусія між Вами і мною була б дискусію формату і довжини перфострічок.
2003.09.17 | Горицвіт
окремо про дот-коми
> Про старт-апи і дот-коми, яких “уже нема… ”> По-перше, з чого Ви взяли, що “уже нема?…” Невже зовсім?!…. А то я тут затримався в парочці-трійочці, а світ, виявляється, уже пішов далеко вперед!… Сумно відчувати себе на обочині…
Що таке "дот-коми" в контексті "нової економіки"? Це років 5 тому пішла така хвиля, що інтернет — це нове середовище для цілком нової економіки. Тому все, що пов'язано з інтернетом, страшно перспективне і прибуткове. Група людей могла могла взяти величезні інвестиції на розробку, наприклад, "веб-портала". Ідея була в тому, що треба швидко відкривати портали, бо вони відразу почнуть приносити шалені прибутки (людина заходить на портал, бачить там банерну рекламу, клікає на банер, попадає на сайт продавця, і там купляє повно товарів, платить карточкою. Все дуже легко, не встаючи з крісла, тому об'єм продаж різко підскочить). Але виявилося, що так не є. Що люди не такі дурні. Після чого різко впали інвестиції, ціна акцій "дот-комів" і зарплати програмістів і дизайнерів. Все це називалося "лопання мильної бульки нової економіки" і широко висвітлювалося в пресі.
2003.09.18 | Доктор Про
Див. попередній постинг про перфострічки (-)
2003.09.14 | композитор
Марксизм - Ідіотизм ця писанина \-\
2003.09.15 | Доктор Про
Гітлер як геніальний стратег
Напередодні 2-ї світової війни у Гітлера практично не було шансів – війна мало не з усім світом при вкрай обмежених ресурсах. Передусім : нафти - раз, залізної руди – два.Єдиний його шанс був - настільки швидко провести війну, щоби хватило наявних ресурсів – так з’явилась ідея “Бліцкрігу”. Яка оправдала себе – не дивлячись на те, що війна, в результаті, все-таки була програна.
Всім відомо про “гебрейське питання” і про те, як його вирішував Гітлер.
Здавалось би, уже в кого-кого, а у гебреїв має бути повна ідіосінкразія на все, пов’язано з Гітлером.
Але саме дякуючи стратегії «бліцкрігу» Ізраїль виграв «Війну судного дня» 1973 року. Бо ресурси Ізраїлю були просто не співставні з ресурсами Арабів. Це був його єдиний шанс – і він його використав.
Видно, треба бути гебреями, аби вчитися у своїх найлютіших ворогів. Принагідно зауважу, що використавши цю ідею Гітлера, гебреї не тільки виграли «Війну судного дня», але й здобули, певним чином, морально-ідеологічну перемогу в заочній суперечці про «недолюдей» з Гітлером. Бо змогли бути ВИЩИМИ, аніж Гітлер, в якійсь більш загальній системі координат, яка, все-таки, існує, раз ми всі – люди…
Я гадаю, що Українці нічим не гірші за Гебреїв. І нам так само не пристало навішувати ярлики на будь що і потім сахатися того, як чорт ладана.
Раз! – і зробили з марксизму догму - «єдінствєнно правільноє, патаму што вєрноє»!
Два! – і вже друга догма : «Марксизм – то ідіотизм!.» Точка.
Але це економічне вчення, яке за останні 100 років чи не найбільш адекватно описувало процеси у світі. І, у великому ступені, визначально вплинуло на світ. Ясно, що світ зараз не такий, який був 100 років тому. Але не настільки вже і змінився. Геометрія Лобачевського не відміняє геометрії Евкліда. Теорія відносності Ейнштейна-Пунакаре не закриває фізики Ньютона.
Тому давайте всі ярлики згребемо в купку і відсунемо вбік. Перейдемо на нижчий рівень деталізації і будемо розмовляти по суті.
P.S. Пані і панове! Я би не хотів тут далі обговорювати історію другої світової війни, «Війну судного дня», особу Гітлера і т.д. Бо в даному контексті – це лише прийом, фон, «резонатор»,
аби відтінити основну нитку дискусії.
2003.09.15 | композитор
Вчення, яке заперечує приватну власність - ІДІОТИЗМ \-\
2003.09.15 | Доктор Про
Ой чи посмію і сказати?...
Мені, яко ідіоту, невдобно і стидно спілкуватися з такими високовченими, як ото Ви.Але початково я ніде не говорив про приватну власність. Так само, як і про марксизм.
Ізвінітє, якщо щось не так сказав. Більше не буду. Та і Вам, який сенс втратчати час на ідіотів і ідіотизм?
2003.09.15 | Раціо
В тому й проблема, що Маркс не був економістом
Доктор Про пише:> Але це економічне вчення, яке за останні 100 років чи не найбільш адекватно описувало процеси у світі.
Марксизм НЕ є економічне вчення, а історична праця. Маркс описав економіку, якою вона була більше століття тому. Але він не розумів суті тодішніх проблем (дискримінація), а тому зрозуміло, що й поняття зеленого не мав, як їх подолати.
То й не дивно, ось Чемерис і досі не розуміє, що суть наших проблем у олігархії, і пропонує нам продовження її, але вже як "парламентської".
Поза описовою частиною, починаючи зі введення ідіотських понять, як ото "класи", і "класова боротьба", марксизм -- це ідіотизм. Поняття ідіотські, бо не абстрагують дійсності, отже не допомагають розв'язати проблеми, а навпаки породжують проблеми, бо малоосвічені люди вірять, що ті поняття пов'язані з дійсністю, і базують на тому рішення.
Це як не-лікар би описав симптоми хвороби, а тоді взявся на основі симптомів призначати лікування. Якщо це не назвати ідіотизмом, зрештою постраждають пацієнти.
Так само Ви вірно описуєте деякі симптоми сучасної економіки. Але вже ввели ідіотські поняття, які нічого не описують, а це перший крок до ідіотизму, подібного до марксизму.
2003.09.15 | Доктор Про
Маркс не був економістом, Гітлер - стратегом, Ейнштейн -вченимс
Далі продовжимо : Македонський - полководцем, Руслана Писанка - телеведучою. і т.д. і т.п. І взагалі вони всі не люди. А масони.І все це переконливо показали в своїх працях Фоменко і Носовський, бо, насправді, вся історія написана неправильно!
Давайте все таки виходити з ПРОСТИХ і ОЧЕВИДНИХ істин. Інакше неможливо не те що дискутувати, а взагалі, спілкуватись.
2003.09.15 | Раціо
Прості й очевидні істини:
1) Поняття "виробник", "посередник", "споживач" не є абстракцією жодних об'єктів дійсності, тому не можуть становити основу аксіоматики.2) Поняття "виробник", "посередник", "споживач" не є також корисними проміжними поняттями, вираженими через якусь іншу аксіоматику.
3) "Теорія", побудована Вами на основі цих понять не дозволяє розв'язати жодних проблем, що не дивно, враховуючи 1) і 2)
2003.09.15 | Тестер
Re:Запитання до раціо
А поняття фауна і флора є фундаментальними?2003.09.15 | Раціо
Спитайте в біологів.
Наскільки я знаю, то ні. А до чого це?2003.09.15 | Тестер
Re: До того, що це класифікація...
як і виробники, посередники та споживачі.І не треба вже так доскіпливо. Людина ж не претендує на істину в останній інстанції. То прерогатива Всевишньго.
2003.09.15 | Раціо
Як це не претендує? А це що?
Якщо ви знаєте, яким далі має бути світ, то загодя готуєтесь до цього - і виграєте.
А світ, видається, буде таким:
1. Посередники (торгово-фінасовий капітал) перестануть домінувати у ньому. Скоріше це станеться одномоментно і називатиметься Світовою Економічною Кризою. Мурин (Посередники) зробив свою справу – об’єднання світу . Мурин може йти.
2. Наступить доба Прориву, Експансії. На перші позиції висунуться Виробники. І домінуватимуть досить довго – аж до осягнення наступної природньої межі. Можливо, границі Сонячної Системи, а можливо, чогось зовсім іншого і якісно нового, про що ми сьогодні не маємо зеленого поняття.
Картина світу, як не як, не більше й не менше. Ще й до неї готуватися пропонують. Тобто маркс уже готовий. Тепер хай ще знайдеться лєнін, який почне втискати світ у цю картину -- і матимемо все за сценарієм минулого століття, лише без гепі-енду.
2003.09.18 | Доктор Про
Друже мій, ГоРаціо...
Звичайно, претендую на цілісну картину світу.Інтереси чийого бога при цьому я зачепив?
Бог називається "Маркс"? Чи "Антимаркс"?
Яка різниця? - То ж бо НЕ НАШ Бог.
З Ваших постингів виходить, що Ви округлі, як більярдна куля, і відбиваєте сонячні зайчики. Бо Вас нічим не зачепити. Що би а я не кидав Вам, в віддача одна : "Гвалт, марксизм!".
Все у світі відносне - сказав Ейнштейн. Світ можна правильно описати в будь-якій системі координат.
Але в деяких - зручніше ніж в інших.
Я вірю і ЗНАЮ, що у НАШІЙ системі координат його СПРАВДІ зручніше описати, аніж в існуючих досі.
А Ви живете в чужій системі координат. Ви не помітили?....
2003.09.18 | Раціо
Далі про очевидні істини.
Доктор Про пише:> Що би а я не кидав Вам, в віддача одна : "Гвалт, марксизм!".
Так марксизм -- він марксизм і є. Ви повторюєте ту саму помилку: не намагаєтеся зрозуміти світ, а будуєте убогу модель і проголошуєте що світ мусить їй відповідати.
> Світ можна правильно описати в будь-якій системі координат.
Та описати то можна. Питання в корисності. Якщо Ви хочете написати оповідання в стилі фентезі, то так і кажіть. Тоді сперечатися буде ні з чим.
> А Ви живете в чужій системі координат. Ви не помітили?....
Я живу в цивілізованій системі координат, тобто користуюся досвідом цивілізації. Ви хочете придумати все сам? То у Вас просто неадекватні уявлення про свої можливості.
2003.09.15 | Тестер
Re: ТОбто абстракціями(-)
2003.09.15 | Раціо
До речі, й Гітлер стратегом не був.
У нього просто були грамотні генерали. Стратегом був Маннергайм, врятував Фінляндію від ідіотизму.2003.09.15 | юрко
Re: Марксизм - Ідіотизм ця писанина \-\
це - складніше, ніж так просто. Адже, марксизм - логічне продовження німецького соціалізму, який в свою чергу дав приклад для світу, чим може бути планова економіка, тотальний контроль держави. Взагалі, просто так відкинути не вдасться. Марксизм навіть названо "індустріальною контрреволюцією", як би воно парадоксально не звучало, бо на довгий період зруйнував ті досягнення, котрі "індустрійна революція" збудувала. Якщо думаєте, що марксизм був лише злом СССР, то практично всі індустріальні країни світу свого часу втілювали його ідеї. З економічної точки зори саме ці ідеї стали причиною двох світових воєн. Зрештою, така знаменитість, як Муссоліні свого часу був марксистом. Гітлерівський 4-х річний план відбудови Німеччини був втіленням централізованого контролю економіки державою, тобто, марксизмом. В Англії між війнами було повно совка, навіть був період, коли держава примусово призначала, хто де має працювати, як за часів Сталіна. В США були цілі економічні школи і періоди коли економіка, як і у комуністичних державах, досить закрита для зовнішнього світу. Теперішній контроль держав політичними та економічними процесами в індустрійних країнах має часто марксистське підгрунтя. До певної міри Ваше життя в Україні є й далі життям у марксизмі і у світі є повно марксизму.2003.09.16 | Анатолій
Світом править "Таємний уряд" з 147 осіб! (-)
2003.09.17 | юрко
Re: Світом править "Таємний уряд" з 147 осіб! (-)
якось вони погано правлять, якщо світ і далі залишається таким непередбачувальним, яким він є. Ось в неділю шведи взяли і євро відкинули, незважаючи на тих "правителів". Просто взяли і проголосували проти. А це ж серйозне світове рішення, яке вплине на економіку принаймі Європи. Чи "негідна" поведінка британців також щодо євро. Ну, і як це ліпиться з Вашою теорією всесвітніх правителів, котрі все контролюють? Чи скільки там процентів українців проголосувало за незалежність України? Це знову "світові правителі" загіпнотизували людей? Ніби ж дорослі люди живуть в Україні, а й далі в байки про світових правителів вірять. Але я знаю, чому так думають. Це є психологічний спосіб уникнути відповідальності за своє життя і нічого в ньому не змінювати. Бо будь-яку бездіяльність чи лінивство можна скинути на непереборну вищу силу, яка й так переможе. Типовий український фаталізм.2003.09.16 | Горицвіт
В Дуґласа Адамса є гарний сюжет про правителя світу. (-)
2003.09.18 | Анатолій
Купіть у діда Івана на Майдані книжку про Таємний Уряд, і ОК(-)