Для відродження Української Нації потрібен український ПІНОЧЕТ!
09/12/2003 | Володимир
Наприкінці мунулого 20-го століття по нелюдській і відверто сатанинській тоталітарній комуністичній системі було завдано нищівного удару. Значною мірою цьому посприяв у політичному і частково військовому плані ЗОЛОТИЙ ТРИКУТНИК ДОСКОНАЛОСТІ ПРА ВОЇ ІДЕОЛОГІЇ, який суб”єктивно уособлювали:
- Аугусто ПІНОЧЕТ – видатний чілійський диктатор, національний герой і рятівник Чілі й всієї Латинської Америки від червоної комунофашистської чуми;
- Маргарет ТЕТЧЕР – колишній прем”єр-міністр Великобританії (консерватор), британська “залізна леді”, історична постать, яка перетворила свою країну з економічно нестабільної у справді міцну державу на міжнародній арені, політично знищивши супротивників з лівого (комуно-тред-юніоністського) табору;
- Рональд РЕЙГАН – 40-й президент США (республіканець), який навів лад у Америці після правління демократів, був автором “рейганоміки”, висловлювання “імперія зла” (щодо СРСР), СОІ і т. з. “зоряних війн”.
Зупиняючись на військовій диктатурі Піночета в Чілі, слід зазначити, що переворот був здійснений рівно 30 років тому – 11 вересня 1973-го. Заколот організовувався чілійськими прогресивними, тобто всіма правими антикомуністичними силами з допомогою спецслужб США і зухвало й цинічно був здійснений військовими на чолі з генералом Піночетом. Внаслідок перевороту було покінчено з трирічною диктатурою деструктивних і злочинних лівих елементів, які очолювались Сальвадором Ал”єнде. За період його бездарного і жахливого правління країна встигла остаточно відійти не тільки від християнських цінностей, а і навіть демократичних засад, позбутися елементарних прав людини. Національне багатство Чілі безоглядно розкрадалось і знищувалось внаслідок тотальної націоналізації, а то й дарувалось “братам-соціалістам” за кордоном. Зовнішня політика була однобічно орієнтована на комунофашистську імперію СРСР, Кубу і весь т. з. “соцілістичний табір”. Прогресивна частина чілійського суспільства відразу несприймала цю комуняцьку кримінальну хунту і не могла далі терпіти цей суцільний жах і ті знущання. Народу була необхідна націонал-антикомуністична революція. Під час повстання військових, коли авіацією наносились бомбові удари по урядовим установам в Сантьяго жорстокий “чілійський” тиран застрелився. Злочинний режим Ал”єнде замінила військова хунта правих сил. Влада повністю перейшла до генерала Піночета. Ворожі елементи були не тількі відсторонені від влади, почалось їх масове й нещадне, але справедливе покарання, яке здійснювалось арештами, тортурами й мордуванням в тюрмах та концентраційних табрах і навіть фізичним знищенням. За 17 років нової диктатури загинули або пропали без вісті не багато, але і не зовсім мало – три тисячі НЕлюдей...
Натомість, досить швидко після небаченої деградації держава була відбудована у всіх сферах і галузях суспілного життя. Економіка не лише відродилась, а й перетворила Чілі у одну з провідних на той час у країну всієї Північної Америки. Тобто на прикладі Чілі вчергове довела свою всебічну ефективність саме ПРАВА ідеологія у її досконалості в умовах військової диктатури і тимчасовій відсутності деструктивної лівої опозиції. Втім, Піночет ризикнув повернути Чілі до “демократії”, погодившись на відповідний референдум, що стало його фатальною помилкою. У кінцевому підсумку вельмишановний пан Аугусто “був вимушений” зріктися влади. З кінця 80-х - початку 90-х років Чілі прогрес у розвитоку Чілі сильно загальмувався, а з поверненням до керма лівих “демократів” кілька років тому остаточно зупинився. Більше того, все більш очевидним стає регрес, що звичайно ж недивно. В умовах начебто демократичного розвитку тривають переслідування військових (прибічників колишньої патріотичної влади) і політиків правого спрямування, спостерігається зубожіння населення. Такі “досягеннення” можуть призвести до громадянського конфлікту ідеологічно розколотого суспільства (на запальних противників і прихильників Піночета), що вже можна бачити, наприклад, у Венесуелі...
***
Чи зможе з приходом до влади менше ніж через 500 днів лідер Української Нації і ПРАВОГО блоку політпартій “Наша Україна” Віктор Ющенко керувати Україною саме так як це робили Аугусто Піночет в Чілі або “залізна леді” Маргарет Тетчер в Британії? Чи як в тоді в США Рональд Рейган, зараз Джордж Буш-молодший? Не завадило б ВАЮ брати приклад в італійського прем”єр-мінстра Сільвіо Берлусконі, австралійського Ховарда, японського Дзюнітіро Коідзумі. Зразками можуть слугувати навіть жінки – латвійський президент Ваіра-Віке Фрайберга, філіпінський Глорія Аройо та інші...
Для цього необхідні такі важливі риси характеру як сміливість, наполегливість і рішучість.
Адже крім всього іншого для розбудови процвітаючої Великої України прийдеться так чи інакше вирішувати проблему українського суспільства, яке встигло штучно розколотися у жахливу радянську 70-річну добу і за 12-річний період державної незалежності, чому посприяли як комуняки, так і діючий злочинний режим.
- Аугусто ПІНОЧЕТ – видатний чілійський диктатор, національний герой і рятівник Чілі й всієї Латинської Америки від червоної комунофашистської чуми;
- Маргарет ТЕТЧЕР – колишній прем”єр-міністр Великобританії (консерватор), британська “залізна леді”, історична постать, яка перетворила свою країну з економічно нестабільної у справді міцну державу на міжнародній арені, політично знищивши супротивників з лівого (комуно-тред-юніоністського) табору;
- Рональд РЕЙГАН – 40-й президент США (республіканець), який навів лад у Америці після правління демократів, був автором “рейганоміки”, висловлювання “імперія зла” (щодо СРСР), СОІ і т. з. “зоряних війн”.
Зупиняючись на військовій диктатурі Піночета в Чілі, слід зазначити, що переворот був здійснений рівно 30 років тому – 11 вересня 1973-го. Заколот організовувався чілійськими прогресивними, тобто всіма правими антикомуністичними силами з допомогою спецслужб США і зухвало й цинічно був здійснений військовими на чолі з генералом Піночетом. Внаслідок перевороту було покінчено з трирічною диктатурою деструктивних і злочинних лівих елементів, які очолювались Сальвадором Ал”єнде. За період його бездарного і жахливого правління країна встигла остаточно відійти не тільки від християнських цінностей, а і навіть демократичних засад, позбутися елементарних прав людини. Національне багатство Чілі безоглядно розкрадалось і знищувалось внаслідок тотальної націоналізації, а то й дарувалось “братам-соціалістам” за кордоном. Зовнішня політика була однобічно орієнтована на комунофашистську імперію СРСР, Кубу і весь т. з. “соцілістичний табір”. Прогресивна частина чілійського суспільства відразу несприймала цю комуняцьку кримінальну хунту і не могла далі терпіти цей суцільний жах і ті знущання. Народу була необхідна націонал-антикомуністична революція. Під час повстання військових, коли авіацією наносились бомбові удари по урядовим установам в Сантьяго жорстокий “чілійський” тиран застрелився. Злочинний режим Ал”єнде замінила військова хунта правих сил. Влада повністю перейшла до генерала Піночета. Ворожі елементи були не тількі відсторонені від влади, почалось їх масове й нещадне, але справедливе покарання, яке здійснювалось арештами, тортурами й мордуванням в тюрмах та концентраційних табрах і навіть фізичним знищенням. За 17 років нової диктатури загинули або пропали без вісті не багато, але і не зовсім мало – три тисячі НЕлюдей...
Натомість, досить швидко після небаченої деградації держава була відбудована у всіх сферах і галузях суспілного життя. Економіка не лише відродилась, а й перетворила Чілі у одну з провідних на той час у країну всієї Північної Америки. Тобто на прикладі Чілі вчергове довела свою всебічну ефективність саме ПРАВА ідеологія у її досконалості в умовах військової диктатури і тимчасовій відсутності деструктивної лівої опозиції. Втім, Піночет ризикнув повернути Чілі до “демократії”, погодившись на відповідний референдум, що стало його фатальною помилкою. У кінцевому підсумку вельмишановний пан Аугусто “був вимушений” зріктися влади. З кінця 80-х - початку 90-х років Чілі прогрес у розвитоку Чілі сильно загальмувався, а з поверненням до керма лівих “демократів” кілька років тому остаточно зупинився. Більше того, все більш очевидним стає регрес, що звичайно ж недивно. В умовах начебто демократичного розвитку тривають переслідування військових (прибічників колишньої патріотичної влади) і політиків правого спрямування, спостерігається зубожіння населення. Такі “досягеннення” можуть призвести до громадянського конфлікту ідеологічно розколотого суспільства (на запальних противників і прихильників Піночета), що вже можна бачити, наприклад, у Венесуелі...
***
Чи зможе з приходом до влади менше ніж через 500 днів лідер Української Нації і ПРАВОГО блоку політпартій “Наша Україна” Віктор Ющенко керувати Україною саме так як це робили Аугусто Піночет в Чілі або “залізна леді” Маргарет Тетчер в Британії? Чи як в тоді в США Рональд Рейган, зараз Джордж Буш-молодший? Не завадило б ВАЮ брати приклад в італійського прем”єр-мінстра Сільвіо Берлусконі, австралійського Ховарда, японського Дзюнітіро Коідзумі. Зразками можуть слугувати навіть жінки – латвійський президент Ваіра-Віке Фрайберга, філіпінський Глорія Аройо та інші...
Для цього необхідні такі важливі риси характеру як сміливість, наполегливість і рішучість.
Адже крім всього іншого для розбудови процвітаючої Великої України прийдеться так чи інакше вирішувати проблему українського суспільства, яке встигло штучно розколотися у жахливу радянську 70-річну добу і за 12-річний період державної незалежності, чому посприяли як комуняки, так і діючий злочинний режим.