Питання до Михайло Свистовича про Георгія Гонгадзе
09/17/2003 | Журналіст
Наскільки мені відомо, ви добре знали Георгія Гонгадзе й були одним з зачинателів акції "Україна без Кучми". Ваші слова і звернення були переконливими. Але вже дуже давно від вас не чути про Гонгадзе ні слова. І не лише у статтях, але й загалом у політиці сайту "Майдан".
Якщо, приміром, на "Українській правді" час від часу з'являються новини по справі Гонгадзе, статті, інші матеріали, на "Майдані" цього майже не видно.
Не видно і вашої особистої думки. Я досить уважно читаю форум, і, здається, жодного разу не зустрічав ваших коментарів щодо розслідування справи Гонгадзе. Навіть коли з'явилися листи Гончарова, від Михайла Свистовича не пролунало ні звуку.
Чомусь ви не побажали виступити вчора ні в Таращі, ні в Києві, а скромно стояли у натовпі. Не з'явилося на "Майдані" нічого особистого, приміром, якоїсь статті до 3-ї річниці зникнення Георгія. Та й репортаж про вчорашні події був собі так-сяк. Він значно поступався тим прямим репортажам "Майдану" з акції "Повстань, Україно!"
Я без образ, може я чогось не розумію, впевнений, що боротьба з режимом займає у вас багато часу, і ви нічого не встигаєте, беручись за кілька справ одночасно. Ця боротьба дуже важлива, та не повинна все ж заступати такі ось моменти як 16 вересня. І я хочу лише вияснити ваше ставлення до справи Гонгадзе, бо, якби не ваші полум'яні звернення трирічної давності, я б може інакше ставився до подій в Україні. Сумніви щодо того, що все це інспіроване ззовні в мене були досить сильні. І вам тоді майже вдалося їх розвіяти. Зараз же вони знову посилюються, та й інші додаються.
Якщо, приміром, на "Українській правді" час від часу з'являються новини по справі Гонгадзе, статті, інші матеріали, на "Майдані" цього майже не видно.
Не видно і вашої особистої думки. Я досить уважно читаю форум, і, здається, жодного разу не зустрічав ваших коментарів щодо розслідування справи Гонгадзе. Навіть коли з'явилися листи Гончарова, від Михайла Свистовича не пролунало ні звуку.
Чомусь ви не побажали виступити вчора ні в Таращі, ні в Києві, а скромно стояли у натовпі. Не з'явилося на "Майдані" нічого особистого, приміром, якоїсь статті до 3-ї річниці зникнення Георгія. Та й репортаж про вчорашні події був собі так-сяк. Він значно поступався тим прямим репортажам "Майдану" з акції "Повстань, Україно!"
Я без образ, може я чогось не розумію, впевнений, що боротьба з режимом займає у вас багато часу, і ви нічого не встигаєте, беручись за кілька справ одночасно. Ця боротьба дуже важлива, та не повинна все ж заступати такі ось моменти як 16 вересня. І я хочу лише вияснити ваше ставлення до справи Гонгадзе, бо, якби не ваші полум'яні звернення трирічної давності, я б може інакше ставився до подій в Україні. Сумніви щодо того, що все це інспіроване ззовні в мене були досить сильні. І вам тоді майже вдалося їх розвіяти. Зараз же вони знову посилюються, та й інші додаються.
Відповіді
2003.09.17 | Анатолій
Чекайте на відповідь, чекайте на відповідь, чекайте на ... (-)
2003.09.17 | Михайло Свистович
Re: Пане Анатолію, у Вас щось зі здоров"ям?
Ви уявили себе Михайлом Свистовичем і почали відповідати?Чи Вас ввели в оману, надіславши Вам нотаріально засвідчене доручення від мого імені відповідати за мене?
Чи Вас просто погано виховували у дитинстві й не пояснили, що негарно відповідати, коли Вас не питають?
2003.09.17 | Мінор
Не ображайся. Думаю він невдало пожартував
та й не над тобою, до того ж. А так Анатолій надзвичайно цікава і ввічлива людина.2003.09.17 | Михайло Свистович
Re: Дурні жарти.
Наді мною хай жартує, але тут більше йдеться про Гію.Мінор пише:
> та й не над тобою, до того ж. А так Анатолій надзвичайно цікава і ввічлива людина.
Можливо, от тільки чомусь в інтернеті багато людей не такі, як в житті. Хтось краще, хтось гірше...
2003.09.18 | Анатолій
Я таки пожартував щодо Свистовича, і гадаю вдало!
Бо пан Свистович на мої до нього неодноразові звернення відмовчувався.Може за Свистовичем - мовчання золото, але мені на той час, коли я йому показував етичність дій його модератора, потрібно було його срібло.
А отже, я зробив висновок, що в нього як на телефоні автоматі - чекайте відповіді...
Цей жарт ніскільки не відноситься до особи Гонгадзе, а повністю до особи пана Свистовича.
Анатолій
2003.09.18 | Михайло Свистович
Re: У Вас критерії жартів перекошені
Анатолій пише:> Бо пан Свистович на мої до нього неодноразові звернення відмовчувався.
> Може за Свистовичем - мовчання золото, але мені на той час, коли я йому показував етичність дій його модератора, потрібно було його срібло.
> А отже, я зробив висновок, що в нього як на телефоні автоматі - чекайте відповіді...
Щоденно до мене надходить кілька звернень, і я відповідаю лише на ті, де моя відповідь має сенс для справи.
2003.09.19 | Zdyvovanyj
pane Svystovychu, zdayet'sia Vy stayete narzysom.
Chy vy nym i buly? Zvidky stil'ky aplombu?2003.09.19 | Михайло Свистович
Re: Ні, просто я не стаю циніком (-)
2003.09.19 | Анатолій
Це у Вас перекошені критерії світосприйняття у бік агресії!(-)
2003.09.18 | Гура
Re: Не ображайся. Думаю він невдало пожартував
Мінор пише:> та й не над тобою, до того ж. А так Анатолій надзвичайно цікава і ввічлива людина.
Тільки страдає на маніакальну хворобу, хамство та розумову примітивність.
2003.09.18 | Анатолій
Ну а Гура, як завжди, без мудизму ніяк не може!!(-)
2003.09.18 | Михайло Свистович
Re: Цим своїм дописом Ви лише підтвердили висновок Гури (-)
2003.09.19 | Анатолій
А я також підтверджую до Вас те, що сказав Гурі!(-)
2003.09.19 | Михайло Свистович
Re: Мені Ваша думка про мене по-барабану
Це одна з причин моєї мовчанки на Ваші листи щодо Майдану2003.09.18 | Анатолій
Re: Пане Свистовичу, у мене зі здоров"ям краще ніж у Вас?
Я, слава Богу, грипом не хворів і провалом пам"яті не страждаю.Я тільки не поважаю, коли людинаи не відповідає взаєминами на запитання інших. Я розумію, що мною поставлені питання щодо духовних якостей Вашого модератира це Вам як серпом по яйцям, але на будь-яку коротку відповідь я таки розраховував. А отже, я думав, що Ви, як і до мене, до всіх зайняли позицію відмовчування. Крім того, це є ДЛЯ ДЕКОГО вільний форум, і тут коли займаєшся сексом з однією особою, то поради чути від усіх, а отже, я Вас не підміняв, а встромив свої 5 копійок згідно з Вашими правилами.
Цей мій жарт зовсім не стосується особи Гонгадзе, а тільки Вас.
Анатолій
2003.09.18 | Михайло Свистович
Re: Пане Свистовичу, у мене зі здоров"ям краще ніж у Вас?
Анатолій пише:> Я, слава Богу, грипом не хворів і провалом пам"яті не страждаю.
Останнім я також не страждаю
> Я тільки не поважаю, коли людинаи не відповідає взаєминами на запитання інших.
Якщо я відповідатиму на всі звернення, що надходять до мене, то в мене не вистачить часу на конкретні важливі справи. Ваше звернення мене не зацікавило.
> Я розумію, що мною поставлені питання щодо духовних якостей Вашого модератира це Вам як серпом по яйцям
Мені ці питання не по яйцях, а по тому, що знаходиться біля них. І зовсім не серпом. Бо форум "Релігія" мене не цікавить, оскільки часу на нього не маю.
>
> Крім того, це є ДЛЯ ДЕКОГО вільний форум, і тут коли займаєшся сексом з однією особою, то поради чути від усіх, а отже, я Вас не підміняв, а встромив свої 5 копійок згідно з Вашими правилами.
Я не помічав сексу на форумі. Хіба що онанізм.
2003.09.17 | DevRand
ваші твердежння не відповідають дійсності
Свистович, думаю, за себе сам відповість, а поки що я напишу щодо "політики сайту", що може перевірити будь який читач.> Якщо, приміром, на "Українській правді" час від часу з'являються новини по справі Гонгадзе, статті, інші матеріали, на "Майдані" цього майже не видно.
зробіть просту дію: наберіть у адресній стрічці вашого бровзера
адресу "maidan.org.ua", або "maidanua.org", і підрахуйте скільки новин на першій сторінці сайту стосуються справи Георгія.
Я тільки що це зробив сам, тому можу підказати, що там їх майже половина.
http://maidan.org.ua/n/news/1063622644
http://maidan.org.ua/n/news/1063628590
http://maidan.org.ua/n/news/1063710673
http://maidan.org.ua/n/news/1063720323
http://maidan.org.ua/n/news/1063720535
http://maidan.org.ua/n/news/1063724838
http://maidan.org.ua/n/news/1063725572
http://maidan.org.ua/n/news/1063727629
http://maidan.org.ua/n/news/1063728606
http://maidan.org.ua/n/news/1063744211
http://maidan.org.ua/n/news/1063777712
http://maidan.org.ua/n/news/1063788434
Зверніть увагу, в статтях (це праворуч) є також інтерв"ю "гром. радіо" з Мирославою Гонгадзе.
2003.09.17 | Михайло Свистович
Re: Відповідь на питання про Георгія Гонгадзе
Звичка проглядати форум знизу догори іноді буває шкідливою. Я 10 днів хворів грипом, виходячи в інтернет лише пару разів на короткий час, щоб відіслати термінові повідомлення з найближчого інтернет-кафе та одним оком кинути на форум. Тому сьогодні, оскільки вже пару днів як здоровий, вирішив продивитися все, що тут було за мою відсутність. Якби помітив раніше, написав би більш розлогу відповідь.Постараюсь відповісти коротко, хоча поставлені питання вимагають розлогої відповіді. Щоб якось її структурувати, розіб"ю Ваше питання на блоки, трохи переставивши абзаци Вашого тексту.
Журналіст пише:
> Наскільки мені відомо, ви добре знали Георгія Гонгадзе й були одним з зачинателів акції "Україна без Кучми". Ваші слова і звернення були переконливими. Але вже дуже давно від вас не чути про Гонгадзе ні слова. І не лише у статтях, але й загалом у політиці сайту "Майдан".
>
> Не видно і вашої особистої думки. Я досить уважно читаю форум, і, здається, жодного разу не зустрічав ваших коментарів щодо розслідування справи Гонгадзе. Навіть коли з'явилися листи Гончарова, від Михайла Свистовича не пролунало ні звуку.
>
> Якщо, приміром, на "Українській правді" час від часу з'являються новини по справі Гонгадзе, статті, інші матеріали, на "Майдані" цього майже не видно.
Я розумію, чому Вам до душі закрались сумніви і спробую їх розвіяти, бо не відмовляюся від жодного зі своїх слів, сказаних тоді.
Більше того, про справу Гонгадзе я не забуваю ні на день, і жодна зайнятість у боротьбі з режимом не змусить мене це зробити. Ви абсолютно правильно пишете, що ні в політиці Майдану, ні в моїх особисьтих дописах про Гонгадзе немає майже нічого. Бо все, що в нас було, сказано ще тоді, в перші тижні "України без Кучми".
Ми - не прихильники фальшивих слів, за якими нічого не стоїть. Тому заповнювати інтернет-простір вигуками без наслідків чи інформації - не в наших правилах. Щоб щось казати - треба знати. Серед нас немає таких, хто щось знає про вбивство Гонгадзе більше ніж пересічний читач інтернету. Ми не маємо довірених осіб ні серед його вбивць, ні серед замовників вбивства, ні серед тих, хто це вбивство покриває. Цим і пояснюється відсутність коментарів, бо, щоб щось коментувати - треба знати. А робити розумний вигляд і вибудовувати в мозку химерні схеми на підставі наявної в інтернеті інформації - це не для нас. Саме тому я і не коментую ні інформаційні повідомлення, ні листи Гончарова, бо нічого не знаю про факти, викладені в них. Я лише сприймаю їх як даність, і вважаю, що все це - дуже серйозно. Однак перевірити це не маю можливості.
Нам не надсилають інформацію "Репортери без кордонів" чи хтось інший, тому нічого нового сповістити ми не можемо. Передрукувати ж всуціль цю інформацію з "Української правди" немає сенсу. Майже всі, хто читає Майдан, читають і УП.
Поки що вся інформація, яка з"явилася за ці три роки, в тому числі й висновки Тимчасової слідчої комісії, не додали нічого нового, щоб ми з Вами не знали. Адже замовники і виконавці були відомі нам з плівок Мельниченка, і нічого з того часу не змінилось. Я занадто поважаю пам"ять Георгія, щоб піднімати рейтинг сайту чи свій особисто обсосуванням інформації з інших ЗМІ, лаючи вбивць чи всує згадуючи Гію. Моє ставлення до вбивць і до Гії всім відоме, і я його не змінив.
>
> Чомусь ви не побажали виступити вчора ні в Таращі, ні в Києві, а скромно стояли у натовпі.
Я виступав тоді, коли всі мовчали і не було кому виступати. Зараз бажаючих щось сказати є аж занадто, і нічого новго я не скажу. Все було сказано тоді, і воно залишається в силі. Тому я не вважав за потрібне домагатися собі слова (не було проблем його взяти) й робити власний піар на трагедії. Мені ж виступити ніхто не пропонував і може це на краще, бо зараз я бачу навколо імені Гії багато фальші, в тому числі і в промовах, тому мені навіть противно було б виступати в шерензі ораторів, не всі з них говорили щиро, а дехто читав з папірця. Це з тієї ж опери, що і партійні прапори під час встановлення хреста.
>
> Не з'явилося на "Майдані" нічого особистого, приміром, якоїсь статті до 3-ї річниці зникнення Георгія. Та й репортаж про вчорашні події був собі так-сяк. Він значно поступався тим прямим репортажам "Майдану" з акції "Повстань, Україно!"
Я вже писав, що не є журналістом. Я не вмію брати інтерв"ю, писати некрологи і панегірики. Не вмію писати на замовлення та до якоїсь дати, бо так треба. Я взагалі не люблю дат, навіть власного Дня народження, тому що стан моєї душі не залежить від дат. Він завжди однаковий.
Якість же нашого репортажу пояснюється нашими можливостями. Якщо на "Повстань, Україно" в нас були гроші (ми витратили за день кількасот гривень), то 16 вересня 2004 року ми не мали технічних можливостей забезпечувати якісний репортаж, оскільки не маємо навіть приміщення з комп"ютером. В інтернет виходимо від знайомих, але це просто знайомі, а не журналісти чи політично активні люди, вони не погодяться сидіти на телефоні й приймати інформацію та й викласти її не зможуть нормально. Хіба що диктувати їм по слову. а для цього треба мати гроші на мобільний телефон. Багато грошей. Домашні комп"ютери також не підходять. На жаль, серед нас немає жодного холостяка, який би мав вдома комп"ютер з інтернетом і міг би не зважати на протести родини, що він займає телефон.
Тому наш репортаж складався з коротких повідомлень, які ми надсилали знайомим, які потім шукали можливості поставити це в інтернет, продивившись попередньо ще електронну пошту, куди нам також слали повідомлення люди, яким, очевидно, телефонували інші учасники події. Звідси і недолугості, які я навіть не можу виправити по причині поганого інтернету, яким користуюсь у ці хвилини.
Звідси й недолугості в наших репортажах, і це мала втіха, що ці ж недолугості не оминули інших сайтів. Для прикладу можна навести 140-й кілометр, Таращу та узлісся, хоча знак встановлювався на 104-му кілометрі, за 10 км від Таращі і за 1,5-2 км від лісу, там, де дорога розходиться на Таращу і Чернин, де є клумба, на якій ми 2 роки тому насипали курган пам"яті.
Я їздив туди особисто від себе, а не від партії, бо мав таку внутрішню потребу. Не встиг навіть на початок мітингу, бо був там досить довго, тому що ми ходили до лісу шукати яму, де знайшли тіла Гії. Ви вже, напевно, прочитали, що знайшли не відразу та й то, можна сказати, випадково. Її знайшов директор агрофірми "Мрія", а я підтвердив, що це - саме та яма, а потім, щоб остаточно переконатися, ми з Євгеном Гудзем, студентом Могилянки відшукали й зарослу стежку й інші ознаки, які ще не знищили, ну й міток там понаставляли помітних і непомітних, щоб наступного разу, щоб там не сталося, знайти те місце.
>
> Я без образ, може я чогось не розумію, впевнений, що боротьба з режимом займає у вас багато часу, і ви нічого не встигаєте, беручись за кілька справ одночасно. Ця боротьба дуже важлива, та не повинна все ж заступати такі ось моменти як 16 вересня.
Образ немає, чому я повинен ображатись? Щодо боротьби з режимом, то для мене вона і досі нерозривно пов"язана з Гонгадзе, хоча багато хто про нього вже забув. Я не сприймаю слів, що ця справа не буде розкрита, і що ми маємо подякувати Георгію за порятунок України, але залишити непокараними вбивць заради майбутнього, якогось компромісу тощо. І для мене перемога над режимом означає не стільки економічний добробут (я особисто раніше при режимі, коли не віддавався цілком боротьбі, жив матеріально значно краще ніж зараз і все таке інше, скільки розслідування цієї справи до кінця. Я давно збираюся написати про це (і не тільки про це) статтю, але не знаю, коли це зроблю. У всякому разі не підганятиму її спеціально до якоїсь дати. Вона пишеться вже кілька місяців (але дуже повільно).
Я чудово розумію, що при цьому режимі справа розслідувана не буде. Тому єдине, що ми можемо зробити для правди сьогодні - це наблизити кінець цього режиму. Саме тому я й не вертаюсь на роботу, бо наговорив колись багато гарних і правильних слів. І, оскільки я говорив їх щиро, то мушу відповідати за них.
Щодо боротьби з режимом - в мене особисте специфічне ставлення. Бо я розглядаю її саме як спосіб розслідування справи Гонгадзе. Хочете вірте, хочете - ні, але цей чинник відіграє в моїх діях вагому роль.
Багато слів говорилось про акцію "Україна без Кучми", про причини і наслідки. Кожна людина індивідуально прийшла до цієї боротьби. Для мене ж особисто зникнення Гонгадзе було не приводом, а саме причиною. Ні, я не любив режим і боровся проти нього у вільний від роботи час. Але, якби зник не Гонгадзе, а хтось із відомих політиків чи з незнайомих мені журналістів, я б не покинув роботу і не пішов би на площу. Осторонь би не стояв, звичайно, ходив би на мітинги, щось би робив, але роботу б не кидав.
Я не можу пояснити чому так, це щось ірраціональне, бо ми не були аж такими близькими друзями, в останні роки взагалі бачилися рідко, але чомусь його зникнення вплинуло на мене саме так. Цьому дивувались мої співробітники банку, це не можу і не зможу, напевно, пояснити і я навіть сам собі.
Тому для мене перемога над режимом не є самоціллю, і не є кінцем. Це лише початок встановлення правди. І тут я буду більше діяти ніж говорити. А якщо і говорити, то у вузькому колі, а не на публіку. На публіку говоритиму лише в разі потреби, і якщо буде щось сказати нове, а не заради красного слівця.
Тому нечекайте від мене слів і коментарів того, де я не можу сказати. Я не хочу поповнювати собою лави лицемірів, яких, на жаль, повно і серед опозиційних політиків, і серед опозиційних журналістів. В мене є про кожного своя думка і смерть Гії багато що розставила на свої місця. Чим далі - тим більше я шокований справжнім нутром багатьох людей, і мені противно бути в одній когорті з ними. Саме тому я намагаюся рідко відвідувати публічні заходи й не проявляю на них активність.
Якщо Вас цікавлять прізвища, і моя думка про кожного в зв"язку із ставленням до Гії та словесними наворотами і діями навколо його імені, то я не назву їх публічно ніколи. Бо це виглядатиме як приватизація його пам"яті, а подібну річ я вже спостерігав, як і Ви, якщо пам"ятаєте, як приватизовувалась пам"ять Висоцького. У вузькому колі ми вже розставили оцінки, а деякі оцінки я зберігаю в собі. Хай це залишається на їхній совісті.
Наостанок зазначу, що я б не хотів, щоб у когось склалося враження, що всі, хто у ці та інші дні щось говорить і пише про Гію, є людьми нещирими чи меркантильними. Це не так. Багато хто говорить, пише і діє щиро, і їхні слова, статті та дії заслуговують найвищої поваги.
2003.09.18 | Журналіст
Re: А що робити нам?
Ви пишете про фальш і що не хочете розводити зайвих розмов навколо пам'яті Георгія Гонгадзе. Але ж тим самим ви позбавляєте нас можливість дізнатися істинну суть тих, хто вживає його прізвище значно частіше ніх ви. І ці ж "друзі", поки ви мовчите, творитимуть його біографію для нащадків. І справа тут не лише в Гонгадзе, але і в тому, що ці люди впливають на наш перебіг життя. Людині з ознакою "друг Гонгадзе" більше довіряють, і ці люди беруть на себе роль дороговказів. бо ж серед них провідні журналісти та політики. І ми їм віримо, а вони, обманувши раз, можуть нас обманути і в інших речах.Я абсолютно поділяю вашу думку, що основне - це боротьба з режимом. Не поборовши його, ми не дізнаємося правди. І Мирослава Гонгадзе не зможе повернутися в Україну, поки тут панує режим, бо згине тут якщо не від орлів, то від непрямих переслідувань - перепони у прийнятті на роботу, бюрократичне побутове переслідування, яке зараз відбувається з матір'ю Гонгадзе.
Та я повертаюсь до фальші, і до чуток. Розумієте, я не хочу, щоб мене неправильно зрозуміли, але не останній опозиційний політик натякав ледь не привселюдно, що й з Мирославою щось не те. І про цей від'їзд за кордон багато говорять як про спецоперацію, і ще багато чого.
Але ж сьогодні ці люди кличуть нас на боротьбу. І що вони нам принесуть замість Кучми? І чим вони керуються? І хто з них каже правду, а хто вигадує? І чи не виходить від них небезпека для тих же рідних Гонгадзе? Адже Леся Гонгадзе живе в Україні, та й довгим рукам СБУ не так вже важко дотягнутися до Америки.
Як у всьому розібратись, коли такі як ви - мовчать?
2003.09.18 | Михайло Свистович
Re: Як людина невіруюча я пораджу Вам читати Біблію
Але спочатку про маму і дружину ГонгадзеЯ хоч і казав, що не вдаватимусь у подробиці й не називатиму прізвища та своє позитивне чи негативне ставлення до різних людей, пов"язаних між собою знайомством з Гонгадзе, однак тут зроблю виняток і два прізвища назву. Точніше прізвище одне, бо і мама, і дружина мають прізвище Гонгадзе.
Так от, щодо цих двох жінок можете не сумніватись і не задумуватись, а тим більше не заглиблюватись у конспірологію. Вони - позитивні.
Журналіст пише:
>
> Я абсолютно поділяю вашу думку, що основне - це боротьба з режимом. Не поборовши його, ми не дізнаємося правди. І Мирослава Гонгадзе не зможе повернутися в Україну, поки тут панує режим, бо згине тут якщо не від орлів, то від непрямих переслідувань - перепони у прийнятті на роботу, бюрократичне побутове переслідування, яке зараз відбувається з матір'ю Гонгадзе.
>
> Але ж сьогодні ці люди кличуть нас на боротьбу. І що вони нам принесуть замість Кучми? І чим вони керуються? І хто з них каже правду, а хто вигадує? І чи не виходить від них небезпека для тих же рідних Гонгадзе? Адже Леся Гонгадзе живе в Україні, та й довгим рукам СБУ не так вже важко дотягнутися до Америки.
Можу Вас заспокоїти, що побутове "переслідування" Лесі Гонгадзе з боку електромережі (я так розумію, що Ви мали це на увазі під словом "побутове") відбуваються не як матері Георгія, а просто як однієї з простих громадян, наж якими знущаються наші комунальні служби. В нашій дебільній державі тут всі прості люди рівні, над ними однаково знущаються. Ну і плюс дика черствість чиновників, бо все ж таки до матері Гонгадзе та ще й у Львові могли б поставитись більш людяно.
За безпеку пані Лесі також можете не турбуватися, бо вона, на жаль, не може вивести слідство на слід убивць, тим більше, що і сліди нікому не потрібні, бо все вже давно відомо: хто замовляв і хто вбивав (хіба що прізвища конкретних виконавців додались). За вплив на неї фальшивих друзів також не турбуйтесь, останнім часом вона не страждає на надмірну увагу з боку цих людей, хоча, наприклад, на місці Ющенка, я б не обмежувався б статею в газеті "Без цензури", а, перебуваючи у Львові, знайшов час, взявши з собою, скажімо, Катеринчука, завітати без попередження до того чиновника, що з нею так похабно себе поводив, і запитати: "Шановний, ти що, ох*їв?" Впевнений, що одна тільки несподівана для чиновника поява живого Ющенка (майбутнього президента з великою імовірністю) закрила б всі питання.
Пані Лесі більшу шкоду можуть нанести не фальшиві чи якісь там підіслані друзі, а щирі й дурні співчуваючі (я не Вас мав на увазі).
Що стосується Мирослави, то можу Вас завірити, що навіть в нинішній Україні вона б не стояла на біржі праці. Більше того, вона б матеріально жила тут краще ніж зараз у США. До від"їзду вона працювала прес-секретарем ПРП, так що тут би не загубилася, тим більше, що зараз вона набула більшого досвіду і т.д.
Але кожна людина має бути на своєму місці, і вона на цьому місці зараз там перебуває, і ніхто її не може замінити. Вона більш потрібна там, і не лише для справи Гонгадзе, а для України в цілому. Бо там вона принесе більше користі і розслідуванню, і боротьбі з режимом, ніж тут. От з мене там користі - як з козла молока, а тут я можу дещо зробити.
І зовсім не факт, що їй потрібно повертатися в Україну відразу після перемоги над режимом. Я от сильно сумніваюсь на тлі загального настрою лідерів опозиції ("Атдайтє власть - ми всьо прастім"), що після перемоги над режимом справу Гонгадзе розслідуватимуть, засукавши рукави. Так що, можливо, потрібен буде тиск з Заходу, і Мирослава, як ніхто інший, може посприяти цьому тискові.
>
> Та я повертаюсь до фальші, і до чуток. Розумієте, я не хочу, щоб мене неправильно зрозуміли, але не останній опозиційний політик натякав ледь не привселюдно, що й з Мирославою щось не те. І про цей від'їзд за кордон багато говорять як про спецоперацію, і ще багато чого.
Мені здається, що я знаю цього не останнього політика. У всякому разі той, кого я знаю, дійсно говорив щиро, але як політик, а не як людина. Точніше. як політичний робот. Він сильно зіпсований такими поняттями як "імідж", "піар" тощо, від чого не має ні "іміджу", ні "піару", якого б йому хотілося.
Щодо спецоперації, то не читайте шпигунських романів і все буде добре. З виїздом Мирослави за кордон все було значно простіше, і ЦРУ не проводило спільних нічних нарад з ФБР, розробляючи план. Вона виїхала як мама двох дітей, яким тут загрожувала небезпека. Якщо Ви пригадуєте ті часи і володієте здатністю ставити себе на чиєсь місце, то погодитесь, що небезпека була реальною. Ну і ще додам, що Мирослава не прагнула ніколи виїхати до США, це була вимушена необхідність.
Взагалі є багато речей, які насправді значно простіші, ніж про них можна подумати. З певного часу я перестав намагатися робити висновки за допомогою логіки у випадках, де не володію інформацією. Я просто почитав, що пишуть (і дуже логічно, якщо подивитися збоку) про ті події, до організації яких я був причетний безпосередньо і знав про них все. Колись я вже писав, що Марчук на трьох сторінках описав Кучмі про "Україну без Кучми" як давно заплановану і ретельно підготовлену акцію, тоді як насправді до мене, невідомого нікому, просто прийшов такий собі невідомий нікому Олег Левицький. А потім ми пішли до також не дуже відомого Чемериса, а коли Чемерис повідомив дуже відомому Морозу, що ми виходимо на вулицю, то Мороз хоч і позитивно оцінив це, але був розгублений і зосереджений, бо ж звик, що до всього треба ретельно готуватися, а партія до виходу на вулиці не готувалася.
Якщо хтось ще буде Вам розводити конспірологічні речі щодо Лесі та Мирослави Гонгадзе як ланок якогось ланцюжка, а не просто мами і дружини Георгія, то можете сміливо посилати їх чи то на три, чи то на п"ять літер. А щоб до Вас не було претензій, можете сказати, що це я Вам так сказав робити.
Журналіст пише:
> Ви пишете про фальш і що не хочете розводити зайвих розмов навколо пам'яті Георгія Гонгадзе. Але ж тим самим ви позбавляєте нас можливість дізнатися істинну суть тих, хто вживає його прізвище значно частіше ніх ви. І ці ж "друзі", поки ви мовчите, творитимуть його біографію для нащадків.
Ви хочете, щоб біографію Гонгадзе творив я? Так я не буду цбого робити. Бо не зможу. Ми жили в різних містах, кілька років взагалі не бачились, він був одним із нас, тому, якщо чесно, я, оскільки не вів щоденника, вже багато чого забув, та й не збирався запам"ятовувати кожен крок всіх своїх знайомих. Тому біограф з мене кепський. Ми були разом в одних кампаніях і компаніях, він ночував у мене в гуртожитку, але не було такого, щоб ми з ним працювали над якоюсь конкретною ділянкою, відповідальність за яку покладалася тільки на нього і на мене. Ми не ділилися сокровенним, а просто говорили про справи, і взагалі ми вдвох перебували нечасто, бо в нас завжди були колективні справи. Коли я писав статтю про нього до нашого "Ірпінського вісника" (після його зникнення, але до акції УБК, і до плівок Мельниченка), то зміг пригадати лише два, так би мовити, ексклюзивних епізода з наших стосунків. Потім пригадав ще парочку, але не більше.
Я не знаю всіх його друзів і не хочу їх знати, щоб розбиратися "хто з них є хто". Серед них є, напевно, хороші і погані люди, але ж створювати Клуб любителів Гонгадзе ніхто, слава Богу, не збирається. І
не треба вірити людині тільки тому, що вона знала Гонгадзе чи будь-кого іншого. Це зовсім нічого не означає - ні хорошого, ні поганого. Це означає лише, що ця людина знала Гонгадзе. Не більше.
Щодо біографії, то легенди супроводжують всіх відомих людей, тому навколо Гонгадзе були і будуть легенди. Я вже читаю багато такого, про що можу сказати, що воно не відповідає дійсності (а скільки я ще не знаю). Однак ці легенди не шкідливі, і нічого не віднімають й не додають до його біографії. Ви, так само як і я, знаєте його біографію досить добре, як і всі, хто нею цікавиться й читає інтернет. Все інше, що Ви не знаєте, несуттєве і більше підходить для сторінок газети "Бульвар". Наприклад, якщо хтось напише, що вони йшли з Гонгадзе по лісу, всі були в штанах, а він - у шортах, і його через це вкусила у ногу гадюка, а цей хтось взяв у нього наплечник, щоб Георгію було легше йти, то я не буду писати спростування, що такого бути не могло, бо Гонгадзе принципово не носив шорти (це гіпотетичний приклад, бо я не пам"ятаю його ставлення до шортів, оскільки не звертаю увагу на одяг людей взагалі).
Щодо фальші. Не все у житті чорно-біле. І ті люди, які дозволяють собі трохи фальші щодо Гії у промовах, текстах, політичних виступах не всі є поганими, хоча окремі "друзі" - це просто покидьки. Вони дійсно переживають його смерть, шкодують, що так сталося, і в їхніх словах і вчинках не лише піар. Але вони (як більшість політиків та журналістів) зіпсовані прагненням слави і в них уже на рівні рефлексу закладено "А як тут можна замалюватися?"
Багато з цих людей наближають перемогу режиму і прагнуть розслідування та покарання вбивць, і прагнуть це щиро, хоча піарівський черв"ячок тут присутній також. І я не буду називати за межами вузького кола неполітиків ці прізвища чи "гнєвно аблічать", бо виглядатиме це просто маразматично. Наприклад, якщо я знаю журналіста N як людину, то і знаю, коли він каже щиро, а коли - ні. Але які я докази пред"явлю? Що він, говорячи про Гонгадзе, трохи задумався і опустив очі? Так він напише, що повз нього пролітала зграя комах, одна потрапила до рота. а друга до ока. І все це буде виглядати як танці навколо мертвого та приватизація пам"яті, яка у кожного своя. Тому своє ставлення до цих людей (хороше чи погане) я висловлюю тільки тим людям (їх дуже мало), які не почнуть потім роздмухувати це навколо.
Мені не подобається, що так відбувається з героями, і я ніколи не ставитимусь на 100% класно до людей, які використовували чиюсь пам"ять (не лише Гонгадзе), однак шукати найкращого (чи вдавати такого із себе) теж не буду.
Отже, хто такий Георгій Гонгадзе - Ви знаєте. Знаєте, що це - надзвичайно позитивна людина. І це - правда. Все інше - суєта.
>
> Як у всьому розібратись, коли такі як ви - мовчать?
Читайте Біблію. Я хоч і не віруючий, але там є чимало розумних речей. Наприклад, порада судити по людях не за словами, а за справами. І тут я хочу поставити крапку щодо Гонгадзе, а написати взагалі.
Так ось, якщо взяти політику, то більшість людей судить по людях за словами. І не лише за його словами, а за тим, скільки про цю людину пишуть. І в людей складається хибне враження, що саме ця людина найактивніша та найрозумніша. Насправді це не так. Візьмемо, наприклад, двох народних депутатів. Один працює як Папа Карло, і в нього немає часу щось розумне написати, хоча він і може. А інший не робить ні фіга, але пише банальні і правильні промови. Або розгортає бурхливу видиму активність. І ось складається хибна думка, що птах-говорун і є лідером, мотором тощо. Насправді ж все не так.
Це стосується не лише депутатів. От поїхав я до Миколаївської області. До цього часу в мене було враження, що там активні одні люди. Приїхав і побачив я ту активність. Користі з неї - нуль. А є інші люди, про яких ніхто не знає. Тільки там, де працювали ці інші, НУ на виборах набрала 28%, а там, де ці "активні" - 6%.
А ще є в Біблії притча про лепту, тобто, треба дивитися, не тільки хто скільки зробив, а хто які має можливості. І хто на скільки викладається. Бо один депутат може за день зробити більше ніж Ви, наприклад, за місяць, а потім 30 чи 29 днів він кричатиме, що він оце зробив.
Ну і ще є мотивація: "Для чого це робиться?"
Візьміть собі для оцінки оці критерії, і зможете гідно оцінити будь-яку людину.
2003.09.19 | Анатолій
Отже, українець вам радить читати єврейську біблію, читайте?!(-)
2003.09.19 | Михайло Свистович
Re: І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (-)
2003.09.19 | trick
Re: А що робити нам?
A vam ne spadalo na dumku sho "specoperacija" - ce jakraz rospovsudzhennya danyx chutok?Proslidkujte dzherela sluxiv, i vse stane Vam jasno - ne meni ce vam kazaty, vy zh Zhurnalist...
2003.09.18 | peter byrne
Re: Питання до Михайло Свистовича про Георгія Гонгадзе
UNSOLVED
By PETER BYRNE
Post Staff Writer
Sept. 17, 2003
As the nation marked the third anniversary of the abduction and murder of independent journalist Georgy Gongadze on Sept. 16, an opposition politician claimed to know the identities of some of the individuals involved in the unsolved crime.
Hryhory Omelchenko, a parliament deputy from the Yulia Tymoshenko Bloc and chairman of the ad hoc commission investigating Gongadze's murder and other crimes, said on Sept. 16 that commission members have unanimously concluded that President Leonid Kuchma, former Presidential Administration head Volodymr Lytvyn, former Interior Minister Yury Kravchenko and former State Security Service (SBU) head Leonid Derkach were all involved in planning Gongadze's abduction.
"This is the truth Ukrainians have to face up to before anything in this country can change," Omelchenko told several thousand opposition supporters who attended a memorial rally on Independence Square.
Omelchenko said a group of renegade police officers with ties to organized crime figures kidnapped and killed Gongadze, a conclusion that he said is substantiated by recordings clandestinely made in Kuchma's office by former security officer Mykola Melnychenko and in posthumous letters authored by a former police officer.
"We have concluded Gongadze's abduction was carried out on instructions received from Kuchma and top officials," said Omelchenko, who asked the crowd to disseminate the information to friends and relatives.
However, Omelchenko was careful to avoid suggesting that the four officials intended that Gongadze should be killed by his abductors.
Olena Prytula, the co-founder of Gongadze's Ukrainska Pravda website, is also certain that top government officials, including Kuchma, are to blame for Gongadze's disappearance. However, she acknowledged that it was unlikely that Kuchma ever issued a specific order for Gongadze to be murdered.
"It is difficult to formally accuse Kuchma because he did not say the word 'murder,'" Prytula said in an article appearing on Ukrainska Pravda on Sept. 16. "But in a system governed by informal rules, no one needs to say, 'I order you to kill that man.' 'That guy is beginning to irritate me,' is sufficient. The people who surround Kuchma live by their own code and don't need to be told twice."
Fresh evidence implicating top officials in Gongadze's abuction was provided last month by Ihor Honcharov, a retired police officer who was arrested in May 2002 for alleged involvement in killings by a gang including former policemen.
Honcharov died in custody on Aug. 1.
The International Media Institute, a Kyiv-based non-profit organization funded by philanthropist George Soros, and by the governments of the United States, France and the Netherlands, received Honcharov's letters by regular mail on Aug. 4.
Honcharov's posthumous letters say Kuchma and two former interior ministers, Kravchenko and his successor Yury Smyrnov, knew that members of Kyiv's organized crime bureau and of a criminal gang kidnapped and killed several individuals, including Gongadze.
"The instructions were carried out on the direct orders of [former] Interior Minister Yury Kravchenko and subsequently of Smyrnov," Honcharov wrote in a statement dated Feb. 24, 2003. "High-ranking government officials, including the president, were involved and knew about these abductions and murders."
Repeated attempts by the Post to obtain a response to Honcharov's allegations from the Interior Ministry were fruitless. The ministry is in the midst of a reorganization following Kuchma's dismissal of Smyrnov on Aug. 27. The receptionist of one of the ministry's top officials said it would take anything from a couple days to a couple of weeks to sort out personnel changes and list accurate telephone numbers.
Prosecutor General Svyatovslav Pyskun acknowledged on Sept. 11 that some details contained in Honcharov's letters have been verified, Interfax reported.
Investigators are checking "every word" written by Honcharov and "some facts have proved to be true," Pyskun was quoted as saying.
During the Sept. 16 demonstration, Omelchenko also quoted Pyskun as saying during a meeting with Yulia Tymoshenko Bloc members in parliament earlier that day that Smyrnov was fired in connection with the Gongadze case.
"I quote it verbatim: 'Smyrnov was fired from his post in connection with the Gongadze case,?" Omelchenko said.
Polina Bashkyna, a spokeswoman at the Prosecutor General's Office, would neither confirm nor deny the accuracy of Omelchenko's report on Sept. 17.
It is not just law enforcement bodies that are investigating the claims in Honcharov's letters.
The orginals of the letters are presently in the possession of IMI's former lawyer, Maria Sambur, who retained them after quitting IMI on Sept. 5.
Sambur told the Post on Sept. 15 that she has made the letters available to a group of journalists led by Valery Vorotnyk, the editor-in-chief of Antenna, an obscure oppositionist Internet news site based in Cherkasy (www.antenna.com.ua).
"The original letters are in our possession," confirmed Vorotnyk, who told the Post that his group required anonymity to adequately investigate Gongadze's disappearance without interference from law-enforcement agencies.
"We should publish the results of our investigation during the next several days," Vorotnyk added.
Reporters Without Borders, a non-profit free speech advocacy group based in Paris, on Sept. 16 said it deplored the failure of the Ukrainian authorities to solve Gongadze's murder.
"After three years of investigation and despite your repeated announcements that the case was about to be resolved, no significant evidence has been produced to explain why [Gongadze] was murdered and his killers are still at large," RWB Secretary-General Robert Menard wrote in a letter to Prosecutor General Svyatoslav Pyskun.
"We are still waiting for those who were responsible, at all levels, to be named and punished," Menard continued. "We will not be satisfied with just charging those who carried out the dreadful crime."