Відповіді

• 2003.09.20 | Адвокат ...

  От що мене,-- таки!-- здивувало, так це тримтячі руки Ку-чма.

  Чого він так засцяв?
  
  Адже ні для кого не є таємницею його стратеґічно- тактичний інструментарій. Весь побудований на одній ідеї: створювати якомога більше хаосу в Державі, аби ніхто інший не міг.-- навіть,-- прагнути Україну впор'ядкувати. І "ЄЕП вашу Неньку",-- абсолютно вкладає си у рамці Ку-чми-ного інструментарію. Але чом же рученята так дрижали? Чом же Ку-чмо так засцяв? Невже второпав, що "Ваван", опісля підписання аншлюсу, облишить грати се у любов до Ку-чма? Тай розпочне практичну підготовку до "наведення економічного ладу в Україні",-- економічної Чечні? Може згадав "ґарант- іґнорант" долю Джохара Дудаєва? Коли стояв той на горбочку, розмовляв по телехвону, аж ЄЕП'лись,-- моськальська ракета! І нема Льоньчіка, тобто Джохара.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.09.20 | trick

    Re: От що мене,-- таки!-- здивувало, так це тримтячі руки Ку-чма.

    Sxozhe sho Vovan "KeGeBe" Putin znajshov "argumenty" shob zastavyty Q pidpysaty togo papircya (mabut Q pochav shos py*dity v ostannij moment).
    Cikavo bulo b znaty, sho to za argumenty, jakymy mozhna zastavyty prezydenta krainy pidty na zradu?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.09.20 | Адвокат ...

      "Прєзідєнти,-- тоже мужикі!"

      trick пише:
      > Sxozhe sho Vovan "KeGeBe" Putin znajshov "argumenty" shob zastavyty Q pidpysaty togo papircya (mabut Q pochav shos py*dity v ostannij moment).
      > Cikavo bulo b znaty, sho to za argumenty, jakymy mozhna zastavyty prezydenta krainy pidty na zradu?
      
      Subj!
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.09.20 | trick

        A jaksho serjozno?

        "Sartir" buv rozluchenyj, mig zgaryacha shos bovknuty nezvazhajuchy na vyshkil, pry chomu take, sho Q. led' ne vs*avsya. Chym tak mozhna zalyakaty Q (osoblyvo pislya togo jak tomu zijshly z ruk kasetnyj ta kolchuzhnyj skandaly)?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.09.22 | Адвокат ...

          Re: A jaksho serjozno?

          "Ваван" "КҐБ" Пуцін не міг, немав жодної можливості, сказати що сь не добре про Ку-чмо, чи стосовно Ку-чма. Адже, у разі, аби він публічно принизив би Ку-чмо, він власними ж руками, чи пак,-- власним язиком,-- звів би на нівець велич власного досягнення.
          
          Вельми можливо, що Пуцін був розлючений саме "не адекватною" поведінкою Ку-чма та "Луки". Не адекватною,-- в сенсі,-- не поважною, не достойною. Поведінка "Вавана" свідчила, що оте ЄЕП,-- йому вельми важливе. А Ку-чмо з "Лукою", не розуміючи того, утнули блюзнірство, кожен на свій лад. В одного рученята тремтіли, інший взагалі,-- мов у діжку перднув.
          
          Таке враження, що Пуцін,-- лише на тій пресовій конхверенції,-- побачив з яким непотребом се зв'язав. І йому страшенно кортіло "замачіть" отих бовдурів... але він лише сичав на журналістів.
          
          
          
          Ку-чмо ж, як на мене, засцяв з того, що збагнув вельми не добру для себе новину: він абсолютно не розуміє ані власної ролі, ані сценарію, що його створили "Ваванові" підлеглі. Але він доволі добре збагнув, що потрапив у халепу. Що то за халепа,-- він тоді ще не знав. Можливо, не зна й досі. Ото ж, сцяв він з не визначености, не зрозумілости власного нового статусу.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.09.22 | Максим’як

            Re: Думаю, що психологія теперішнього росіянина інша.

            Для нього будь-хто герой, що принизив "хохла". Наполеглива пропаганда це зробила. Це видно у кінофільмах "Брат", "Єрмак" іт.п. Якщо появився Мазепа, то це тут же було винесено на міжнародний рівень і Семиноженко вже аж підручники історії збирався переписувати!
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.09.22 | Адвокат ...

              Тутечки важко сказати, хто кого та як принизив.

              Великий мачо "Ваван" верещав на пресовій конхверенції, мов недорізана коза. А В Ку=чмо, лишень, тремтіли кінцівки...
              
              Не було чистої перемоги. А це для моськальського царка,-- приниження. Бо вийшло, що він шантажист, а не мачо.

    • 2003.09.20 | Максим’як

      Re: Недавно написав маленьку розвідку "Портрет кагебіста" -

      Не зовсім до теми, але пояснює багато у поведінці Президента Кучми і кагебешних вихованців. Нижче приводжу її повністю.
      ------------------
      Портрет каґебіста.
      Максим’як О.
      
      При слові каґебіст українець не відчуває нічого доброго для себе. Це слово викликає певні асоціації у пересічного українського громадянина, які неминуче є пов’язані із страхом і невизначеністю, які часто переходятьу лють і ненависть чи, навпаки, викликають ейфоричне захоплення.
      
      До середини 70-х років каґебістська система із масово-каральної служби, де головним інструментом було вбивство «ідеологічного» противника, поступово перетворилася у психоаналітичну службу, де головним інструментом стали психічні тортури громадян.
      
      Перехід на нову методологію у КҐБ зумовала розгалужена мережа донощиків, до якої, крім інших, були залучені всі без винятку рядові партійці та комсомольські функціонери. Така система сексотів дозволяла збирати різноманітну інформацію на всіх повнолітніх громадян, часто інформацію досить невинну - про щоденний побут людини, якісь погані звички, захоплення іт.п. Але, як розповідали люди, які потрапляли на «співбесіди» у середині 80-х років, ця інформація була шокуючою, вона ламала всі духовні уявлення про самого себе і весь оточуючий світ, включно із найближчими дорогими людьми. Складалося враження, що ще хтось невидимий постійно поруч і записує твоє кожне слово, слідкує, як ходиш на гощок чи замилувано поглядаєш на молоду сусідку. Для аналізу зібраної інформації, щоб виявити потенціних «противників» комуністичної держави і далі їх нейтралізовувати, у КҐБ виникає потреба у кадрах із задатками психоаналітиків.
      
      Малюючи портрет знаного в Україні кагебіста, нам варто його успішну кар’єру у першу чергу пов’язувати із цими професійними якостями. Бо коли стає зрозуміло, що радянський союз неминуче вже буде перебудований у стилі декларованих Горбачовим ідей, а ці процеси перебудови потрібно тримати під контролем, то потреба у таких спеціалістах сильно зросла. Ось так, Україна отримала у спадок при розвалі тоталітарної комуністичної системи свого каґебіста – українця, особу неодинарну і послідовну у своїх набутих у КҐБ ідеалах.
      
      Наприкінці 80-х ситуація в КҐБ, подібно до всієї тоталітарної системи, залежала від дилеми – застосувати силові масштабні заходи для утримання імперії чи намагатися утримувати під контролем перебудову. Очевидно, тоді всередині КҐБ могли бути тертя між «силовиками» і «психоаналітиками». Нарешті «союз нєрушимий» розвалився.
      
      Гроші партії пройшли повз нього, торгівля зброєю теж, зрештою він був переферійним каґебістом-українцем та й це не було його спеціалізацією. Але можна з великою ймовірністю припустити, що він пішов далі працювати за своїм профілем і саме він, переведений з Полтави у Київ, створює активну агентурну мережу у прискорено розвиваючомуся українському національно-визвольному русі. Так само, цілком логічно припустити, що у руки йому потрапляють досьє на всю агентурну мережу та досьє на партійну номенклатуру, з якої власне мала би формуватися підконтрольна влада в Україні і триматися під контролем нові організації, рухи та новостворювані партії.
      
      Отже, він, ставши головним розпорядником інформації, міг реально впливати на формування влади. Як високоосвічена людина із великим інтелектом, він цілком реально бачив для себе можливість стати Президентом держави, більше того, тримаючи у руках досьє партноменклатурників, у яких за десятки років були зібрані всі доноси на них і їх доноси на інших, нічого крім зневаги у душі не міг відчувати до таких осіб.
      
      Він мав простий план – привести «ніякого» Президента до влади, а потім ту владу відібрати у нього, розраховуючи на свій інтелект. Звичайно, що від нього залежало далеко не все – останнє слово казала Москва. Але як шеф спецслужб в Україні, він своїм словом багато вирішував. Звідси, його призначення головою уряду, можна вважати, як реалізацю попередньої домовленості. Перший Президент правильно зауважує, що прогледів його ходи. Але найближче оточення «ніякого» Президента, швидко «вирахувало» наміри каґебіста – ці нові гешефтмани тримали ніс за вітром і ще у часи комуністичної держави навчилися виживати і робити гроші. Ці гроші вони клепали у конфлікті із радянською владою, зазнаючи переслідувань, бо способи заробку грошей постійно «конфліктували» з ідеалами кагебістів. Гешефтмани тепер себе називають олігархами, але його і нині бояться і шукають кожної нагоди, щоб його десь витерти і забути про його потенційні можливості. Отже, його президентські наміри викрили і доносами Президенту на нього зупинили його кар’єру. І досі ми маємо це протистояння. Він може помститися, дай йому владу, бо ніколи не забуде, хто його викинув на вулицю. Презедент тут не береться до уваги – він недолугий і маніпульований.
      
      Це протистояння між близьким олігархічним оточенням Президента і ним особисто, створює у суспільстві видимість його непотоплюваності, бо вкусити його сильно ніхто не наважується, але погавкування із кущів, у стилі натяків та інших дрібних провокацій, створює враження, що він постійно виходить із води сухим. А фактично, його дістати не має як і чим, а появу чергового «листа» із його ініціалами можна віднести до тої самої серії дрібних провокацій (лист могли підправити, щоб там появилися ці ініціали, бо не видно можливості, як офіцер МВС нижчих чинів міг встановити контакти із генералом СБУ у відставці, при різних вимірах осіб і не видно потреби у кримінального офіцера так прозоро приховувати ім’я генерала).
      
      Мабуть, не варто дуже зупинятися на економічних задатках каґебіста, він є здібний і міг би і цю сферу у загальних рисах освоїти, принаймі, шляхом залучення кваліфікованих економістів та інших спеціалістів потрібних для вдалого керування державою. Але він вихований і сформований каґебіст, а у тому вихованні є багато ідеалізму, його навчили служити якимось фікс-ідеалам, часто на рівні мрійництва і зовсім далеким від реальності. Їх змушували чесно працювати на ідеали, коли партноменклатура спекулювала тими ідеалами. Причому, слідування ідеалам супроводжувалося повною зневагою до чужого людського життя. Опублікована ним версія української парадигми перевантажена мрійництвом і ідеалізмом і, якщо б він став Президентом держави, то це би був великий експеримент над українським народом, супроводжуваний жорстокими «чистками». Першими б звичайно поплатилися мафія та клани, але такі процеси не мають зупинки, бо ми знаємо, що ідеалістичні експерименти ніколи не завершуються успішно, а винуватих завжди можна знайти. Зрештою, він є українцем, а українська ментальність може пом’ягшувати його потенційну жорстокість при владі.
      
      Опинившись завдяки гешефтманам на вулиці, він втратив все, крім власного інтелекту і досьє на патрноменклатурників при владі та різних донощиків, яких він призначив раніше у різні організації та партії. З цього моменту, можна переконливо стверджувати, що він не мав ні ресурсів ні капіталу, щоб впливати на політику, тим більше тіньову в Україні. Звичайно, як каґебіст із великим стажем і психоаналітк, він міг все прораховувати і спостерігати за невидимими для нас процесами всередині верхівки режиму із гейтами включно.
      
      Все, що він хотів робити в Україні, він міг тільки робити через Москву, спираючись на старі зв’язки, і тільки так, з її «добро» вийти на президентські вибори 1999 року. В іншому випадку – це може виглядати на фантастику і свідчити про якісь надлюдські його здібності. Принаймі, поява раптом таких виразних націоналістичних настроїв у нього, цілком могла бути потрактована, як зрада попередніх кагебістських ідеалів і це йому так би даром не пройшло. Очевидно, що Москва дала йому дозвіл на мобілізацію необхідних кадрів, для проведення передвиборчої кампанії, та виділила для цього необхідні кошти. Наскільки відомо із чуток, то саме Ігорко фінансував його передвиборчу кампанію. Нафту давала Росія.Також відомо і інша сторона цієї фінансової афери, що з тих же грошей, під прикриттям головного податківця, мала фінансуватися виборча кампанія Президента, який ніколи не знав, що будує. Можна зробити припущення, що Москва організувала спільне джерело обох кампаній, відпускаючи йому тільки маленьку роль «громовідводу», який мав відвести народну напругу і не більше. Про це мав знати і Президент, може це йому не подобалося, але й у Президента великого вибору не було, як слухатися Москву. Інших варіантів продовжити президентські повноваження ще на п’ять років не існувало.
      
      Отже, він стартує у виборчій кампанії і навіть дуже успішно атакує Президента. Книжка «П’ять років українській трагедії» справді сильний твір, але для перемоги на виборах, що, безумовно, було потаємним його планом і, зрозуміло, суперечило планам Росії, опора на обмежений національно-патріотичний електорат (Рухи йшли із своїми кандидатами) була недостатнім потенціалом. Ідея «канівської четвірки» належала йому і сильно вивищувала можливість перемоги, але кандидат соціалістів за кілька днів до виборів вийшов із коаліції. Ми можемо тільки здогадуватися про мотиви, якими керувався кандидат соціалістів, більш ймовірно виглядає, що він не захотів або отримав команду каґебіста «непущать» у президенти. «Папа-гарант» мав стати вдруге гарантовано Президентом і всі перешкоди з шляху оперативно усувалися. Треба було робити все грамотно і осторожно - завдання «громовідводу» він виконав, навіть якщо і підозри виникли, то їх було недостатньо, щоб знехтувати тою працею, яку він виконав для другого обрання свого «ніякого» Президента, зведеного у ранг Папи усіх гешефтманів.
      
      Його поява у колі Президента після виборів була шокуючою для всіх прихильників каґебіста. Хоча, одна частина прихильників тільки виконувала завдання, але інша вважала себе глибоко обдуреною. Але з точки зору кагебістів його дії були цілком оправданими – вони завжди себе вважали вищою кастою, у якій досягнення мети оправдовувало всі засоби. Крім того, як стведжували учасники «канівської четвірки», у нього на руках був вагомий компромат на Президента, який стосувався трагічної загибелі головного кандидата від противників режиму на президентських виборах. Компромат - це цілком у стилі кагебіста, бо інших інструментів дії він вже давно був позбавлений. У таборі переобраного Президента почулося виразне ремствування. Його чути і сьогодні. Для кланів він чужий саме за своїм ідеалістичним світоглядом, а з іншого боку, варто згадати, яким шляхом колись його позбавили місця при владі – і він та олігахи це добре пам’ятають і довіри між ними ніколи не буде.
      
      Отже, він став гловою Ради безпеки держави, про що Президент проголосив роздратованим голосом: «Він на то вчився, то хай і тим займається». Чи можемо ми виділити якісь особливі моменти його діяльності на цій державній службі?
      
      Перше, що нам кидається у вічі – це виразне лобіювання інтересів Росії у нафто-газовій сфері, але радикальних кроків чи яких-небудь конкретних результатів із того лобіювання ніхто так і не побачив. Очевидно, що він має на меті ще колись скористатися із цього фінансового джерела. Тому і підтримує нафто-газові російські інтереси в Україні.
      
      Друге, неперервні нападки на уряд молодого професіонала-банкіра. Тут його брала ревність і злість, що цей молодий вискочка втілює у життя його мрії, наводить порядок у державі не страхом, надійним кагебістським інструментом, а якимись економічно-фінасовими трюками, незрозумілими йому. Звичайно, він не міг собі дозволити діяти, як це робили дрібні кагебістські донощики, які уявляли себе чорним воронком та дзвонили по-ночах голові Уряду, щоб викласти свій «компромат». Компромату він не мав і йому залишалося тільки ритися у цифрах, але він так і не зрозумів: чому при цьому Уряді кількісно все залишається без змін, а життя в Україні якісно змінюється?
      
      Третє, ми повинні відзначити, що робота Ради отримала досить конструктивний характер, пропали популістські заходи у стилі попереднього голови. До суспільства мало доходило про діяльність цього органу, хоч на сайті Ради можна було регулярно відслідковувати, які важливі і цікаві проблеми нашої держави намагався вирішити цей орган. Насправді, ми не побачили жодних реальних втілень тих рішень Ради у життя - мафієзація, корупція, дика капіталізація України і далі розвивалася прискорено і без жодних обмежень. Окремо можна виділити повний хаос у зовнішньополітичній сфері та нехтування важливістю для безпеки України систем транспортування енергоносіїв, що може свідчити навіть про шкідливість діяльності Ради для національних інтересів України. Тому, виглядає, що він і присвятив час на збирання інформації і вислуховування думок спеціалістів, більш для власного розвитку, ніж для того, щоб щось змінити в Україні на краще. До всього, його інформація і знання були без потреби Президенту, той керувався у своїх рішеннях тільки доносами та побудованому на них власному світогляді.
      
      Напевно ми не помилимося, якщо скажемо, що крім нього не має в Україні людини, яка би краще розібралася у душі середньостатистичного українця, у психології нинішніх лідерів, у психології режиму і у всіх суспільних язвах і процесах. Він володіє величезною базою знань, яким він сам не може дати раду, а режиму вони зовсім без потреби. Очевидно, що такі знання без економічної освіти привели його самого у психологічний глухий кут, до розуміння власного безсилля щось змінити у державі. Ми цілком можемо допустити, що з нього би вийшов добрий філософ, коли б не тридцятилітня служба в КҐБ, яка розвила у нього зневагу і зверхність до людей. Згадуючи його парадигму, можна говорити, що вихід він бачить для України у «сильній руці» до народу і «китайських» стрибках у економіці. З часом, він би знайшов прихильників своїх ідей, але ні олігархи ні Москва його не підтимають, а час вибігає невпинно.
      
      Тепер він зробив наступний крок до мети і став міністром оборони. Можна знову говорити про загадку, як він ним став, бо оточення Президента хотіло нарешті його позбутися і відправити до пенсії послом у Канаду і на тому забути амбітного і всезнаючого каґебіста. Щоб залишитися при владі, за логікою він мав би скористатися тими самими важелями, якими користувався і раніше – підтримка Москви і компромат.
      Проте, ми можемо говорити і про зародження якихось нових стосунків між Президентом і ним, про появу якогось нового розуміння і потреби у його кваліфікації. Армія справді потребує реформи і цю реформу повинна виконувати така особа, яка має добрі стосунки із Росією і не матиме тих проблем, які мали попередні міністри оборони – Росія дуже ревниво відслідковує всі процеси в Україні. Він має ці зв’язки. Крім цього він отримав дуже сильну можливість розставити свої кадри в армії під видом скорочень. Цього не може не розуміти Президент, а отже, він цього не боїться. Чому? Яку роль могла би відіграти у 2004 році повністю реформована ним під себе армія? Можливо режим таки планує фізичне усунення колишнього голови Уряду молодого фінансиста та банкіра і потенційні народні заворушення після такої події має брати під контроль армія, або, принаймі, зберігати нейтралітет?
      
      Знаючи нашого Президента, можна стверджувати, що його зовсім не цікавить армія, як важлива складова держави, як і все інше у державі – його цікавить тільки власне особисте життя. Тому, десь тут потрібно шукати причину призначення нового міністра оборони. Оскільки, наш Президент хитрує простакувато, то і причана призначення каґебіста цивільним міністром оборони є тривіальна. Більш ймовірно, що його призначення, інші недавні перестановки у верхівці режиму та повернення старих опальних імен до влади (той же Ігорко) має на меті запобігти переходу перед виборами, ображених раніше Кучмою, на сторону молодого фінансиста-банкіра, потенційного переможця виборів.
      
      З іншого боку, він має деякі степені свободи. Щоб зберегти владу і прихильність майбутнього Президента, він може висунути свою кандидатуру на виборах і відібрати кілька відсотків у режимного кандидата. О, це би був сильний удар і він потребував би від нього великої рішучості і сили волі. На місці молодого банкіра не варто нехтувати тим запасом його знань, хоч і дуже близько його тримати біля себе теж не варто.
      
      Отже, ми перебрали всі варіанти, включно із використанням армії, як карального засобу для утримання режиму. Нехай, така ситуація склалася у 2004 році. Малоймовірно, що новий міністр оборони захоче увійти в історію України у такому негативному форматі – боротися проти системи режиму чи відкрито виступити проти нього він ніколи не наважиться, так як це зробили, наприклад, недавно кілька українських дипломатів, але і сприяти утримуватися режиму далі він не буде, бо він ніколи не був свій для нього. Тут на заваді стоїть ідеалізм і філософський погляд на життя. Крім цього, ці риси завадять йому реформувати армію. КҐБ ніколи не давало практичних навиків праці у сфері економіки чи для реформи такої технічно складної та із своєрідним менталітетом структури, як армія. Каґебісти звикли працювати із людьми, які перебувають у страху і цей страх стане головним реформаторським знаряддям у армії – порядку буде більше, але боєздатності не прибавиться.
      
      Режим відверто побоюється його переходу на сторону противників, але сьогодні крім бажання залишитися при владі, у нього не має жодних підстав йти на такий ризик. Саме бажання залишитися при владі буде головним фактором, який визначатеме його поведінку. Він розуміє, що збирати компромат на нового Президента безнадійна справа. Враховуючи його психоаналітичні здібності, з цієї поведінки можна буде робити прогноз, на який бік у 2004 році схиляються чашки терезів у долі режиму: підтримка ним режиму, нейтралітет або м’яка критика режиму чи «невинне» висунення своєї кандидатури на виборах, свідчитиме про внутрішній стан режиму напередодні президентських виборів у наступному році.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.09.20 | АДАМОВ

        Re: Недавно написав маленьку розвідку "Портрет кагебіста" -

        Непогана муштарда!Але, на жаль після обіду!Проте вона такої... не домашньої, а фабричної якості з консервантами і її було б добре ще використати вже після цих ЄЕПів! То може б і подискутували?
        
        За нинішніх обставин -- цей допис(вибачайте) ны в тин ні у ворота, але незабаром , зовсім, зовсім скоро така можливість з"явится, пане(і) Максим"яка.
        
        Зокрема цікаве питання рукировок обласного керівництва СБУ? Одного із Республіки Західна Україна(це я вже так футурологічно пишу)бо згідно з прогнозами аналітииків ЦРУ в Україні може виникнути прецедент ,після цього ЄЕПу досить серйозного розколу на Західну Україну і ( лівобережну Малоросію).А зі сходу України шефа обласного СБУ перекидають на захід України,який ніц не тямить в прикордонних справах: нульовий! БЛЯ! Тупий у розумінні практичної площини взаємин польських комерсантів з українськими,НУЛЬОВИЙ щодо Румунської "експансії" на Буковині.По Волині!?! Ваапше дігінірат, крадій і мудак. Ноль у психології волиняків і їх здібностях. Центральний апарат! Сьогодні начальник політичної розвідки один , завтра другий. Агентурна мереже в шоці. Дайте вводні по новому шефу, пл. У відповідь--х*й. У будь- якій країні цивілізованого світу знають , що Держбезпека служить захисту держави і їх зокрема.
        У випадку України до СБУ-- ненависть, іронія, сарказм,в декого боягузство, а в декого комерцінтерес... СБУ відсутня в міжнародних списках , як ключових дефенсивних , а тим більше офенсивних держструктур країн світу. А випадок з Мельниченком--- викликає просто сміх.
        
        А ще що потішає, як наші тех - профі з Києва ведуть прослушку мобілок українських дипломатів за кордоном. Є об"єкти перманентної прослушки , а є вибіркової. Приходиш до провайдера і нарікаєш,що у вас регулярно з групою осіб фонові перешкоди. А тобі раз і видають що паралельно на цій лінії проходив з України анонім-кол. Чи то, пак -- прокол.
        
        Питання до керівництва держбезпеки! Не можна було попередити Кучму про згубність підписання ЄЕП? Провести привентивні заходи?
        
        То на благо чієї безпеки ваше нещасне ягня з Полтави працювало?
        А якщо він справіжній лицар Української Державності, тепер влився б у парад дипломатів,міністрів - бунтарів і своім ще не докінця сплюндрованим реноме він би міг(САМЕ ЗАРАЗ!!! Втрачати вже нічого -- "За нами Москва" зробити резонанс гучнішим і тривалішим ніж "справа Ґонґадзе"!
        
        Максим"як! Слабенький з Вас адвокат. Ослаб суттєво і підзахисний!
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.09.20 | Максим’як

          Re: Зрада, як спосіб життя.

          Боюсь, шановний, Ви не зрозуміли про що допис вище.
          
          На мою думку він мав пояснити, чому Кучма зрадив чи як стають зрадниками? Ці питання виникали при обговореннях у цій темі вище.
          
          Кагебіст кілька разів виражав так свою позицію, що це можна було б назвати зрадою - зрадою своїх прихильників чи зрадою українських національних інтересів. Звичайно, зрада президента держави чи високопоставленого чиновника - це величини різного порядку. Треба все ж таки оцінювати можливі наслідки.
          
          Мій аналіз нічого НЕ ОПРАВДОВУЄ - ВІН КОНСТАТУЄ. Тим більше, там не має жодних натяків на ЗАХИСТ у адвокатському стилі. Ви хотіли прочитати герой "поганий" чи "добрий", але читаючи Ви повинні самі робити висновок співрозмірно до власної моралі? Це все одно що дивитися на намальований портрет із великим підписом під-ним: "Джон - погана людина".
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.09.21 | Славко Волинський

            Re: Мій аналіз нічого НЕ ОПРАВДОВУЄ - ВІН КОНСТАНТУЄ

            Автор цього допису збив мене з пантелику. В українській мові не існує слова "КОНСТАНТУЄ"! Є -- "КОНСТАТУЄ". Часто плутають Костянтин з Константином! Це за цим правилом?
            
            Він! Ваш аналіз не констатує! Та й навіщо? За останні дні стільки констатацій і аналізів експертів різних рівнів, що виникає питання про доречність констатації. Мабуть - таки замуляло? Далі розвивати тему про зраду Президентом держави -- це одне. А от найкращим патріотом України у цій ситуації став Лукашенко.Він відверто розповів про місце і обставини антидержавної змови. А Кучма до Путіна їздив на дачу сам електричкою. А чим займався Азаров і що писав? Також ніхто не знав? А квазі дзвінки для провокації дипломатів? -- це теж нормально? А розвал тієї структури і системи , яка могла б запобігти державній зраді Президента України.
            
            А щодо зради, як такої то , пане Максим"як зверніться до психоантології. Історія наводить чимало прикладів. Один із них -- яскравий і відомий -- це КАНАРІС! Мотиви і причини не криються в якихось матеріальних факторах, а в ідеї. Коли партнерство грунтується на довірі, причому на довірі рівноправній, незалежно від віку і бізнесового, чи службового становища , то результати такого партнерства приносять взаємокористь. Але коли один із партнерів відчуває що ним крутять, прикриваються, проводять дабл - оборудки за спиною, то тоді цей партнер сатаніє. ТОДІ--ЦЕ ВЖЕ НЕ ЗРАДА ,А ПОМСТА!!!Знову ж веду Вас до психоантології. Рекомендую переглянути розвал потужних виробничих компаній, що складалась принаймні із трьох партнерів. " Рено"? "Сабена"? ........
            
            Ну це ми про бізнес. А ось Ялтинська зрада заслуговує на глибоке дослідження. Ґарант осатанів, коли, очухавшись, після тривалого шоку щодо його персональної зради, починаючи з тих прослушок, вбивств він утаємив у душі привід для реваншу! Я вже не кажу про довкільні моменти. Але він їх зрозумів. І зрозумів ціну.Ті хто цього не передбачили мусять знайти в собі силу волі й визнати помилки і взаємопробачитись. Це не легко.
            
            Сідаючи за шаховий стіл ,гравці грають відкрито. А є ж ігри коли гравцю затуляють очі і грають, сподіваючись на його сліпоту. А він навпомацки розуміє,що його використовують. Тоді питання ? Хто професійніший: той хто затуляв очі, чи той кому їх затуляли? Або відволікали увагу? Останній усвідмивши своє становище перетворюєься непросто в хижака, а захисника свого ЕГО, в створіння , яке плює на довкілля і оточення заради реваншу за будь яку ціну.А у випадку Ялтинської (з)Ради,навіть за ціну держави.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.09.21 | Максим’як

              Re: Думаю, що мене збила тут співзвучність із КОНСТАНТОЮ

              Константа і констатувати - це іменник і дієслово, які несуть одинаковий зміст.
              ---------
              На Ваш допис дам трохи пізніше більш грунтовну відповідь. Він мені сподобався.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2003.09.21 | Cлавко Волинський

                Re: Думаю, що мене збила тут співзвучність із КОНСТАНТОЮ

                Слово "Koнстанта" не може бути дієсловом. КОНСТАНТА --стала постійна величина. КОНСТАНТНИЙ -- той що не змінюється, а значить консервативний. То як трансформувати іменник -- постійна величина у дієслово? "Я коНстаНтую"??? Я "постійно величиную?" Це -- АБРАКАДАБРА! Ви, пане Максим"яка таки лишаєтесь людиною константною,незмінною , тією яка не любить визнавати помилок, навіть, якщо вони очевидні. Прошу перекладіть справді слово коНстаНтувати на українське, не запозичене з латині(constants) . Невже українська мова настільки бідна,що не знайдеться простішого і більш зрозумілого дієслова?
                
                А може вас збило з пантелику слово КОНСТИТУАНТА? І Ви КОНСТИТУАНТУВАЛИ? Це слово французького походження і означає збори.З нього можна витворити мертве дієслово. Воно, як народилося в Парижі, так там і вмерло.

            • 2003.09.21 | Максим’як

              Re: Кучма є зрадником не з помсти, а із страху.

              Не зовсім зрозуміло та і не правильно.
              
              Я думаю, що Кучма має слабку логіку, тягар партноменклатурного минулого, який йому психологічно перешкоджає піти далі у внутрішньому розвитку, а змушує його коритися сильному. Він розуміє своє безсилля повстати і щось змінити, бо тоді він виходить із звичного йому середовища і його терзає дискомфорт.
              
              Такі, молоді, як Ющенко, вони йому чужі, вони не вміють лизати, прогинатися, служити. Інша “молодь”, яка хоч кілька років пробула у середовищі партноменклатури вміє його хвалити, брехати йому і вона йому звична і зрозуміла.
              
              Кучма не може не розуміти, що Україна потребує вже інших цінностей і багато від нього залежить, але він думає тільки про себе, про сім”ю. Він міг би стати великодушним для всього народу, якщо розумів би людей, розвивався сам, а так його оточення-“молодь” затулила від нього весь світ.
              
              Факт підтримки ідеї ЄЕП у Верховній Раді разом із комуністами і соціалістами дала йому моральне право так діяти. Хіба він один ЗРАДНИК? – він думає, - Ні, он всі такі і так думають. При цьому до нього ніколи не дійде, що він є раб і ніколи вільною людиною не був і те, що він створив владу рабів і його оточення “грязь, підстилка Москви” теж ніколи не була вільною.
              
              Ще гірше, що він впадає у запої. Ми знаємо, що алкоголізм не просто погана звичка, це відсутність душеної рівноваги, відсутність ідеї і мети життя, це внутрішній хаос, протиріччя розривають його. Алкоголізм – це втеча від самого себе і всього світу і небажання за щось відповідати.
              
              Алкоголік позбавляється логіки, у голові залишається, як правило, одна, або дві думки, які є протилежні і взаємнопоборюють одна одну. Ці думки стають навязливими. Загострюється страх. Цей страх може свідомо нагнітати і його оточення.
              
              Тому, Ялтинська зрада для Кучми – це втеча від відповідальності, перенесення відповідальності на сильнішого (Путіна, Москву), пошук спокою і безпеки. А не помста і лють. Ялтинська зрада Кучми – це підпис у власному безсиллі, зберегти ту систему, яку він створив. Стати справді “гарантом” для тих, хто його 10 років хвалив і лизав зад і це йому подобалося і це він любив і сьогодні він не хоче саме ЇХ ЗРАДИТИ, бо вони мають надійне місце у його свідомості, а український народ ніколи там місця не мав. ЗРАДА УКРАЇНИ та УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ не є для нього так важлива у цей момент, але через буквально якийсь час він зрозуміє багато.
              
              Щоб це розуміння до нього прийшло, потрібно справді проводити референдум. Цю ейфорію партноменклатури, яка нині є при владі може тільки розвіяти слово “досить” українського народу.
              
              -------
              
              P.S.
              Я зрозуміло написав? Повторю ще раз: константа - іменник, констатувати дієслово. Не бачу потреби для перекручень і роздумів не по темі.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2003.09.21 | настрадамус

                Re: Кучма є зрадником не з помсти, а із страху.

                Это очень похоже на истину !

  • 2003.09.20 | SLAVKO

    Re: От що мене,-- таки!-- здивувало, так це тримтячі руки Ку-чма.

    Ну, адвокате! ви вже не перебільшуйте. Руки тремтіли у Кучми , як завше з глибокого перепою. А Ваван алкашні не любить. Той прийшов непохмелений. То що його рукам робити? Або дрочити, або тремтіти! Пішов потім , паробаште в тувалєт і там засдив 0,33 віскаря. То вже почувався вільніше і навіть з братом вільних народів Лукашенком жартував. Типу:"Чьо ж ти все тайны раскрываешь? Це є у всіх стенограмах? --ЄЄЄ! Достатньо. Проведення сепаратистських таємних переговорів! Це що не зрада? --- Зрада , причому не треба багато викомбіновувати. Взяти виступ Кучми після виступу Лукагкенка. Тут вже не порібно експерт из плівуок, (на кшталт Мелльниченка). Тут подача прямо під варту за зраду.
    
    Ну що Вам пане Тарасюк, пані Тимошенко, Шкіль, Чорновіл, Ющенко ... ще треба????
    
    Він же ж відкритим текстом заявив про таємні переговори.Національна зрада!!! ТАЄМНІ СЕПАРАТИСТСЬКІ ПЕРЕГОВОРИ! Ви що в школі не вчилися?
    
    Рибінтроп- Молотов! -- Сепаратистські переговори....
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.09.21 | КAKTUZZ

      Я- ZZ!

      То кажи!І Я-- ZZ!Менше балалаганитиму! Кажеш : ЄС!!!!( тобто Європейський Союз )То ми відповодаємо: YE! ZZ!!!Про щтіблєти -лєти?! Продовження на 10 -й сторінці!