09/21/2003 | Доктор Про

На людство накочуються "вали" глобальних проблем. Ресурси тануть, споживання росте. Врешті все це перетвориться на "дев'ятий вал", що затопить багатох і багатьох, - новий «Всесвітній потоп».

Випробування такого масштабу стояло перед людством тільки в часи "неолітичної катастрофи", коли, озброєна списами і луками "людина розумна" драматично скоротила чисельність великих, "найрентабельніших" у полюванні, тварин. Перехід до багато більш ефективного відтворюваного господарства - землеробства - не тільки врятував людство, але й зробив, врешті, людей тими, чим вони є зараз. Але, перш ніж це сталося, жертви були колосальні.

Сьогодні це [майже] розуміють основні “геополітичні” гравці і готуються до цього. І, схоже, це не досить розуміє. ні Українська держава, ні Українська нація. Проблеми Української держави – то на 90% психологічні проблеми Української нації. Ми все ще спимо летаргійним сном, ми не маємо власної візії світу, ми не знаємо, чим ми хочемо бути. Якщо ми не знаємо, чим ми хочемо бути – то як ми тим станем? Не маючть власної візії світу, власного сценарію його розвитку - ми будемо вічною “підтанцовкою” на чужих виставах. Психологічні проблеми Української нації явно треба вирішувати за допомогою психологічних же методик підняття самооцінки, мотивації. На перших порах, згодиться і “старий добрий підсрачник”.

Як Ви гадаєте, на кого то кричав Путін на прес-конференції у Ялті? На “політиканів”, які “страхають” відновленням СССР? На того мужнього журналіста, який задав це питання? Ні, шановні, - він кричав на НАС. Аби ми прокинулись від летаргійного сну – хоча, може, й сам того не усвідомлював. Чиста, класична “перекачка” енергії на ментальному рівні. Ось це і є “підсрачник”. Спасибі йому за це.

Наша проблема в тому, що ми “можемо” – але не “хочемо”. А нас же не даремно “виводили” на протязі століть чи навіть і тисячоліть. Україна – це ж не тільки витвір суто українського етносу. Це ще і “сума геополітик” багатьох супердержав як Давнього, так і Нового, так і Новітнього Світу. У нас має бути якась спеціальна функція саме зараз. Нам від того не відкрутитись ніяк, ніяк! У нас “вклали акції” арії і кімерійці, скити і сармати, готи і гуни, Атілла і Германаріх, Дарій і Джігнісхан, поляки і татари, американці і росіяни, німці і гебреї…. Список “акціонерів” можна продовжити безконечно. В нас було вкладено колосальні ресурси. Ми маємо перед акціонерами зобов’язання – так само як і перед їх нащадками. Ми маємо прокинутись -озирнутись навколо – і зрозуміти, чим ми є у цьому світі і яка наша функція в цьому світі. Підказати нам того не може ніхто. То – своєрднийй тест : “зрозуміли” – значить “готові”.

На сьогодні, в умовах очікуваного “дев’ятого валу” глобальних пробем , стратегія «на пальцях» основних геополітичних гравців зводиться до наступного:

США : «Ковчег».
Забезпечити себе запасами і перечекати «потоп». Головний «транспорт» - США, до якого «припнуті» Канада і Мексика, Велика Британія і Південна Африка, Австралія і Нова Зеландія. Названі країни щасливим чином утворюють «сітку» для ефективного контролю за процесами у світі.

Китай : «Сто років – не строк». Для Китаю.
Всі півтораміл’ярди китайців «не потонуть», хтось обов’язкого спасеться. Більше того – відкриваються нові можливості на “очищеній” землі. Поки що – максимально розосередитись. Так, за існуючих тенденцій, через 15 років в Росії буде кожен четвертий – китаєць.

Росія : ”Отсідімся за високім забором”.
“Комора” – сякі-такі ресурси – є. То нічого, що вєсь мір нас обідєл і розвалив нам нашу харошу і правільну імперію. Настане ресурсний голод – самі на пузє пріползут назад. Щас, главно дєло, забор повише сдєлать, аби до нас нє лєзлі. Ну чи “контрольно-слідову полосу” у вигляді ЕЄП.

Європа.
Європа!… Європа….
Наша мрія і наше розчарування.
Європа, схоже, ще не перейшла від рослинного способу існування до більш вищого тваринного. Розмножується виключно вегетативно. Ніякого сексу, ніяких почуттів! Європейські бюрократичні структури - це тільки хлоропласти або колонії грибів. А ми пробуємо розмовляти з колоніями грибів!….

Я не знаю, чи у рослин є душа. Якщо і є, то її відрухи помітити дуже важко.

Стратегії перших трьох геополітичних гравців - активні і егоїстичні.

Стратегії ж Європи не існує. Бо то звірята здатні спасатися від лісової пожежі, але не рослини.

Бо вся Європейська спільнота існує нині як колонія рослинних кліток. Бо немає європейського Духу, немає поривань, немає почуттів.

В мені зріє неясна думка, що в тому є і наша вина.

Що є ДУХ ? - то є тисячекратне і багатовимірне ХОЧУ!

В якому з європейських народів мало б міститися те “ХОЧУ”?

Я знаю два таких народи – найбільших кандидати на ту роль.

Два великих європейських народи, гноблені двома велетенськими комплексами.

Українці - комплексом бездержавності , і німці - комплексом вини за Другу Світову Війну.

Мені важко говорити за німців – вони самі мають пройти свою частину шляху.

Але, можливо, Європейський Дух живе саме в нас? Може тому і непомітно його у Європі?

Може, “якщо гора не іде до Магомета, то Магомет іде до гори”?

Але для цього “Магомету” треба прокинутись і зійти на “гору”. І її вершини знайти інший вихід ДЛЯ ВСІХ перед лицем “дев’ятого валу”, що насувається, а не тільки “мишачий” вихід для себе особисто, як це роблять нині основні “геополітичні гравці”?

Може, в цьому і полягає наша функція і наше призначення?.

Не відповідайте одразу - це точно не той випадок, коли потрібні реактивні відгуки.