09/28/2003 | Shooter

Олександр Мороз: Відносно єзуїтства Медведчука – не треба його фетишизувати
"Телекритика"


З початком нового політичного сезону та передвиборної президентської кампанії з новою гостротою постають питання про роль українських медіа в політичних процесах, забезпечення доступу громадян до інформації та їхнього права знати, надання рівних можливостей різним політичним силам для пропагування через ЗМІ своїх ідей тощо.

Ці проблеми обговорювалися сьогодні на чат-конференції у "Телекритиці" з Олександром Морозом, головою парламентської фракції СПУ. Але, щойно розпочавшись дискусія зі знаним політиком вийшла за рамки заанонсованої тематики і перейшла в обговорення проблем політичної реформи в Україні, а також стратегії опозиційних фракцій у передвиборчих перегонах.


– Чи розцінюєте ви відставку Бутейка й заяву Плюща про вступ до фракції Ющенка як сигнал того, що накачки Банкової починають втрачати свою беззаперечну силу і ситуація виходить з-під контролю АП?

– Не зовсім так. Плющ робить свій крок свідомо, прорахувавши перспективи після виборів наступного року та виборів 2006 року. Очевидно, схожий крок зробив і Бутейко –хоча він більш здатний на подібні вчинки.

– За яке з двох лих, запропонованих як політична реформа, голосуватимуть соціалісти?

– Соціалісти голосуватимуть за той проект, який після висновку КСУ буде розроблений на базі кількох проектів. Маючи на увазі це не лихо, а конче необхідна справа.

– Вас весь час називали найбільш послідовним політиком. А ви пішли на переговори із владою у питанні нового проекту політичної реформи, що вже викликало критику на вашу адресу з боку ющенківців. Ваша логіка?

– Те, що сталося у серпні місяці, я передбачав уже три роки тому, говорячи про те, що президент змушений буде пристати на той варіант Конституції, котрий я підготував після фальшивого референдуму. Я розраховував, що це станеться в кінці нинішнього року. Очевидно, я помилився на кілька місяців.

Президент зрозумів безперспективність свого варіанту. І хоче на нашому варіанті знову проскочити до влади. Нічого утаємниченого в його позиції немає. И мені не потрібен ні президент, ні Медведчук. Мені потрібно 300 голосів у парламенті, які з їх допомогою можуть бути одержані.

Заради досягнення поставленої мети, програмних цілей, можна домовлятися навіть з ворогом. При цьому не втративши своїх позицій. А критика з боку ющенківців, очевидно, свідчить, що вони не враховують багатьох моментів політичної кампанії. Не треба робити передчасних висновків.

– Щодо "домовлятися з ворогом". Ви впевнені, що ворог вас банально не використає? Ви сумніваєтеся щодо єзуїтства Медведчука, наприклад?

– По-перше, ми ні про що не домовлялися. Через Медведчука президент консультувався, чи можуть соціалісти підтримати проект змін, який за змістом практично не відрізняється від підготовленого мною. Відносно єзуїтства Медведчука, гадаю, не треба фетишизувати цю постать. І на кожну хитру загадку є відгадка, щоправда, приказка ця звучить дещо інакше.

– Чи маєте ви особистий вплив на Симоненка і якою мірою?

– Про це треба запитати у Симоненка.

– Чи готові Ви підтримати Ющенка як опозиційного кандидата на майбутніх виборах?

– Відповідаючи на подібне запитання керівників соціал-демократичної партії Німеччини, я сказав: мене влаштовує президент Ющенко, президент Симоненко, президент Тимошенко і навіть Мороз, але я все робив і робитиму для того, щоб жоден із них не одержав тих повноважень, які є у сьогоднішнього президента.

Ключове завдання – не вибори президента. Позитивне для суспільства рішення тільки одне – зміна системи влади. А щодо єдиної кандидатуру, ми домовилися ще минулого року: не обговорювати цю тему до вирішення основного питання – зміни системи влади.

– Пане Олександре, якого характеру ваші стосунки із Богданом Федоришиним, що зі Львова?

– Я знайомий з Богданом Федоришиним. Наша партійна організація підтримувала його кандидатуру на посаду мера міста. У мене склалося враження, що це один із підприємців, які діють в ладу із законом.

– 9-го березня під Шевченком народу пообіцяли єдиного кандидата. З тих пір справа не лише не зрушила, а фактично унеможливилась. Назвіть причину, з котрої народ має вірити "лідерам" і надалі?

– Я вже відповідав по суті в одному з попередніх питань. А біля пам'ятника Шевченку я нікому нічого не обіцяв.

– Які шанси і які загрози ви бачите для єдності соціалістів, комуністів і бютівців? Що може пересварити ці три фракції?

– Треба мати на увазі, вочевидь, єдність дій в конкретному напрямку. Ми її намагаємося забезпечити, бо єдність взагалі неможлива. Мова йде про занадто різні партії та фракції.

– Яким є ваше ставлення до політичної реклами. Чи припускає СПУ використання комерційних ЗМІ (звісно, за гроші) в період передвиборчих кампаній?

– Це робиться постійно й усіма.

– Як вступ в ЄЕП вплине на українські ЗМІ? Чи не втратять вони і без того хиткі позиції і буду скуплені російськими медіамагнатами?

– І нинішні, і майбутні медіамагнати, цілком ймовірно, лишатимуться лише патріотами свого бізнесу. Подивіться теперішні телепередачі і знайдіть, що в них є українського.

– Яким ви прогнозуєте майбутнє парламентської більшості після недавнього бунту міністрів і частини пропрезидентських партій стосовно ЄЕП?

– "Бунт" був інсценований і погоджений президентом, щоб йому було м'якше падати. Схоже він і цим не скористався. Тому ні на більшості, ні на міністрах це не відіб'ється.

– Чи не є вступ в ЄЕП намаганнями існуючої влади і певними кланами здобути підтримку в Росії перед виборами і, зокрема, фінансову.

– Угода про створення ЄЕП на нинішній момент всього на всього піар-хід. Нашим кланам на вибори своїх грошей вистачить, але теми і виборів, і ЄЕП треба розглядати окремо.

[...]

– Будь ласка, прокоментуйте інформацію про антагонізм "Вінський - Луценко".

– В нашій партії кожен її член вільно висловлює своє бачення з різного приводу. Вінський і Луценко – люди з різними характерами, з різним досвідом, але антагонізм між ними – блеф.

– Наскільки реальним є висунення єдиного кандидата від "об’єднаних лівих"? Чи вірите ви в єдиного кандидата після провалу "канівської четвірки"?

–Як ви пам'ятаєте, "канівська четвірка" не була об'єднанням лівих. Сама ж по собі ідея кандидата від об'єднаних лівих – продуктивна.

– Зараз все більш стає очевидним, що майбутні президентські вибори пройдуть за чинною Конституцією, а кандидат, що виграє президентські вибори, буде наділений такими ж повноваженнями, які зараз має Кучма. У випадку, якщо президентом стане Ющенко, чи не виключаєте ви свій відхід в опозицію до нього?

– Перша частина питання дискусійна. Давайте вирішимо цю проблему, а потім говоритимемо про конкретику. Бо все може бути.

– Як ви ставитесь до жінок-політиків, які в них є переваги над чоловіками-політиками?

– Ставлюся нормально, хоч є різні політики – і жінки, і чоловіки.

– Як щодо комуністів? Вони проголосують за новий проект про обрання президента парламентом?

– Я думаю, що комуністи як і всі представники опозиції, не голосуватимуть ні за що до тих пір, поки не буде прийнято закон про вибори на пропорційній основі.

– Чи готова опозиція протистояти інформаційній блокаді на цих виборах і як?

– Блокаді протистояти не треба, її треба проривати. Варіанти різні. Один з них був. Це – "канівська четвірка". Багато хто до цих пір не хоче цього розуміти.

– Чи не здається вам, що комуністи вже давно продані адміністрації президента, і що Симоненко виконує функцію розколу опозиції?

– Не здається.

– Вибори 1999 року СПУ провалила, "завдячуючи", зокрема, невмінню організовувати штабну роботу. Ви особисто зробили якісь висновки з цього приводу?

– Що ви маєте на увазі: "провалила"? За висновками команди президента, штаб соціалістів працював найефективніше. Невипадковим було запитання президента до Михайла Рябця наступного дня після голосування: "то скільки ж таки голосів насправді набрав Мороз?"

– Чому ви вважаєте, що у такій країні, як наша, може грати роль саме якась система влади? Хіба ми не впевнилися в тому, що все в решті решт вирішують особистості, підминаючи під себе як завгодно систему? І якщо за вашою допомогою Медведчук та Ко. прийдуть до влади (або де-юре, або де-факто), не зважаючи на те, з якими повноваженнями буде в нас президент – чи зможете ви виправдатись перед власним сумлінням? Адже з Марчуком ви вже лоханулися?...

– Не бачу підстав для докорів сумління. Сьогодні посадовець може підім'яти під себе існуючу систему, бо влада – узурпована, і від неї відсторонено народ як джерело влади. Зміни, що я пропоную, компенсують цю владу.

– Ви особисто вірите в кримінальну невинність пані Тимошенко?

– Ваше питання певною мірою некоректне. Тим паче говорити про невинність жінки.

– Чому Соцпартія не підтримала на минулих виборах, або не включила до свого списку одного з лідерів акції УБК Володимира Чемериса?

– Ми не протидіяли Володимиру Чемерису, і свою кандидатуру не виставляли в цьому окрузі, він би справді був корисний у парламенті. Відносно списку – питання складніше, бо в той же ряд можна було поставити і Головатого, й Єльяшкевича, багатьох інших. Але це був би не партійний список.

– Ваші опоненти багато уваги приділяють політтехнологіям. А ви?

– Достатньо.

– Чи знали ви про те, що Гонгадзе загрожує небезпека восени 2000 року? Чому ви не відповідаєте на запитання, коли саме до вас потрапили плівки Мельниченко? Чому ви їх не оприлюднювали відразу? Яку роль відігравав у справі Гонгадзе Марчук?

– На ці питання я дав вичерпну відповідь майже три роки тому. Про спостереження за Гонгадзе я дізнався з інших джерел, про що його попередив. Власне і зустріч його із спостерігачами відбулася після того. Відносно ролі Марчука сказати нічого не можу.

– Три роки тому ви першим оприлюднили інформацію, яка дала початок безпрецедентному скандалу "Кучма-гейт". Скандал вщух, розслідування справи Гонгадзе нічого не дало. Де ваші заяви і непримиримість сьогодні?

– Гадаю, ви тенденційно оцінюєте ситуацію. Розслідування результати дасть, але у вашому запитанні натяк на безрезультатність взагалі: і кроку, і боротьби, яка велася понад два років.

А чому ви не враховуєте, що якби не було мого виступу 28 листопада 2000 року, то була б прийнята диктаторська конституція. Ще в грудні того року пішов би у відставку уряд Ющенка. Збереглися б при посадах одіозні командос. І люди, і світ до цих пір би думали, що Україною править ангел-реформатор, і страх повністю сковував би людей так, що навіть на виборах-2002, практично, ніхто з опозиції не мав би ніяких шансів.

Справа Гонгадзе розбудила Україну. Вона зовсім не та, що була раніше. І вона принципово зміниться з часом. Ви в тому самі переконаєтеся.

– Є друзі Гонгадзе, які ініціюють поховання Гії без зайвого політичного галасу. Ваше ставлення до цього, адже, кажуть, ви маєте вплив на пані Лесю.

– Леся Теодорівна має свою думку і виняткове право на обставини щодо поховання сина. Втручатися у її рішення не вважаю пристойним. Поховання Гонгадзе колись станеться. Це буде знак шани до людини - жертви нинішнього режиму. Мимоволі це стане політичною акцією. І тут немає ніяких спекуляцій.

– Який з українських (друкованих чи електронних) ЗМІ найбільше задовольняє вас як джерело інформації?

– Газета "Дзеркало тижня" та інші газети, які пишуть не за "темниками". Телеінформація – як правило, жорстко цензурована. Вона виконує роль дезінформації.

– Як вам 5-ий канал? Ви дивитесь ці "чесні новини"? Що скажете?

– Ще своєї думки не склав. Знаючи Андрія Шевченка, сподіваюся, що там буде об'єктивна інформація.

– Якщо вам СДПУ(о) відкриє доступ на ТБ, до кого ви підете: а) до ПРОТЕ, б) до ЕПІЦЕНТРА, в) до ПОДРОБИЦЬ г) ваш варіант? Чи підете ви на "кривий" ефір? Чому ані вас, ані ваших партійців немає на 5 каналі?

– СПУ телеканалу немає. Господарі цієї партії (СДПУ(о) мають свої канали. Тому мене цікавить в принципі телеефір, не має значення, яка це передача.

– Газету "Грані +" підтримує СПУ. Чи не замислювалися ви, що в разі вашої перемоги на президентських виборах усі газети візьмуть приклад з "Граней" – у сенсі ставлення до аргументованості інформації, посилань на джерела, літературної мови – то нинішня ситуація зі свободою преси в Україні здаватиметься дуже-дуже непоганою?

– Відповідь коротка. Серед шести кращих журналістів України – троє працюють в "Гранях +".

– Шкода, що Ви не в настрої...

– У мене чудовий настрій. Люблю спілкуватися з розумними людьми. Тим паче сьогодні реалізується мій давній план. У Києві проводиться Міжнародна конференція партії Європейських соціалістів. Члени цієї партії – в керівництві більшості європейських країн. Ми – СПУ – приймаюча сторона.

– Хотілося б почути вашу оцінку щодо ситуації з київським мером Омельченком і ваші прогнози щодо його подальшої політичної долі. Дехто вважає, що його виштовхують в опозиціонери...

– Омельченка в опозиціонери виштовхати важко. Хоч, правда, він один з небагатьох, хто вміє відстоювати свою думку.

– Чи реальне, на Вашу думку, повернення економічного устрою України до засад демократичного соціалізму?

– У нас ніколи не було засад демократичного соціалізму, тому ні про яке повернення мова не йде.

– Як ви ставитесь до діяльності Івана Чижа - колишнього вашого соратника - на посаді голови Комітету з телебачення та радіомовлення?

– Він діє у точній відповідності з інструкціями Адміністрації Президента.

– Прокоментуйте, якщо ваша ласка, заяви з боку офіційних структур Росії, про їх намагання надати статус російській мові статусу державної? Чи не є це однією з завуальованих вимог вступу України в ЄЕП? Чи не намагаються таким чином, певні кола в Росії закабалити Україну, спочатку економічно, а потім поступово поглинути як державу?

– Заяв подібного змісту з офіційних структур Росії я не чув. Гадаю, що їх не могло бути в природі. Пропозиції такого змісту з боку громадян України є. Договір про ЄЕП цієї теми не торкається. І взагалі про закабалення однієї держави іншою говорити не варто. Це – неточне формулювання, бо можна сказати і так: що, схоже, договір про ЄЕП скоріше міжклановий, не міждержавний.

– Ви вже депутат бозна-якого скликання. Чи не соромно вам разом зі своїми колегами голосувати за депутатські пільги, зарплати, авто, коли навіть на вулицях Києва повно жебраків?

– Чому бозна-якого? Четвертого. Ні, не соромно. Бо таке голосування останнього разу відбулося 1993 року.

– Як ви оцінюєте ситуацію з розкриттям убивства Александрова, адже Рибак був головним підозрюваним майже одразу після вбивства?

– Розкриття вбивства Александрова було здійснено два роки тому, і суть його обнародувана народним депутатом минулого скликання Олексієм Шеховцовим. Прокуратура спізнюється, очевидно, залагоджуючи позиції зацікавлених сторін.

– Ви на всі 100% вірите Олексію Шеховцову щодо версії вбивства Александрова? Чи все ж є сумніви? А, може, нав'язують знов Вередюка, тільки за №2?

– Вередюка вже нав'язували, і коли його ховали, то представник міліції так підвозив фотокореспондента до могили, що той не встиг.