Світлана і виховання дитини (журналістів)
09/29/2003 | Гайди До Байди
Ну, віримо Світлані, що вона бажає добро журналістам чи як хтось замість цього слова вживає віснарям.
Ото, чи вона може досягнути намірене з її матірніми доганами?
- Дитино, ти погана, цього не роби!
- Дитино, руки треба над пириною, головно після передач в укр. далекобаченні!
Чи Світлана матиме з таким виховницьким способом успіху? Чи вона радше викликає з таким вихованням наперекірність?
Гадаю, щоб на цьому місці нагадувати Світлані, що дитина, отож, тим паче віснарі, учаться крізь власний розсудок, а не крізь побиття.
Що можна вивчити крізь побиття чи догану? Ну, дитина-журналіст вивчає, що не дуже мудро, коли тебе хтось по-гарячому спіймає.
Тож мудра людина тепер при цьому ставиться запитання, чи виховнику слід називатися виховником?
Відповіді не дам, бо хочу, щоб дорогий читач, тим паче український, над цим застановився.
Я особисто переконаний, що людина вчиться крізь власний розсудок, котрий вона набуває, маючи можливість дійти до розуміння справ.
Залякуваність, навіть не страх, це найпоганіший виховник, тобто вчитель. Ну, либонь для раба, щоб він був би панові послушний. Проте, чи послушник дозрілий громадянин, котрого потребують у розвинутому суспільстві?
Гм, мабуть, у цьому не тільки я сумніваюся.
Отже, замість докорів, було б краще журналістам, розумно доказувати на наслідки їхнього послушного ставлення в цьому рабському суспільстві.
Неминучо, смертельний засуд душманові Кучмі і його кучмистами
Unvermeidlich, die Todestrafe fuer den Unterdruecker Leonid Kutschma und seinen Кutschmisten
Unavoidably, the death penalty for the oppressor Leonid Kuchma and its Kuchmists
Ото, чи вона може досягнути намірене з її матірніми доганами?
- Дитино, ти погана, цього не роби!
- Дитино, руки треба над пириною, головно після передач в укр. далекобаченні!
Чи Світлана матиме з таким виховницьким способом успіху? Чи вона радше викликає з таким вихованням наперекірність?
Гадаю, щоб на цьому місці нагадувати Світлані, що дитина, отож, тим паче віснарі, учаться крізь власний розсудок, а не крізь побиття.
Що можна вивчити крізь побиття чи догану? Ну, дитина-журналіст вивчає, що не дуже мудро, коли тебе хтось по-гарячому спіймає.
Тож мудра людина тепер при цьому ставиться запитання, чи виховнику слід називатися виховником?
Відповіді не дам, бо хочу, щоб дорогий читач, тим паче український, над цим застановився.
Я особисто переконаний, що людина вчиться крізь власний розсудок, котрий вона набуває, маючи можливість дійти до розуміння справ.
Залякуваність, навіть не страх, це найпоганіший виховник, тобто вчитель. Ну, либонь для раба, щоб він був би панові послушний. Проте, чи послушник дозрілий громадянин, котрого потребують у розвинутому суспільстві?
Гм, мабуть, у цьому не тільки я сумніваюся.
Отже, замість докорів, було б краще журналістам, розумно доказувати на наслідки їхнього послушного ставлення в цьому рабському суспільстві.
Неминучо, смертельний засуд душманові Кучмі і його кучмистами
Unvermeidlich, die Todestrafe fuer den Unterdruecker Leonid Kutschma und seinen Кutschmisten
Unavoidably, the death penalty for the oppressor Leonid Kuchma and its Kuchmists
Відповіді
2003.09.29 | Світлана
Re: Гайдо, я не бажаю добра журналістам, які зробили свою роботу
Гайдо, я не бажаю добра журналістам, які зробили свою роботу заробітком. Я не поважаю людей, які маючи можливість писати правду цього не зробили. Не стали псами демократії. Стали зрадниками свого народу. Гайдо, я бажаю добра Україні, а не її журналістам, які не склали іспит на честь і совість2003.09.29 | Гайди До Байди
Re: А моя мова задля чого?
Ви так сікаєтеся на кого? Я доволі чітко доводив на наслідки вашого розмаху.Ставиться патиння, чи це Вами якраз бажано?
Ви тут без потреби почухраєте цілу званеву галузь. Мені, радше здається, що Ви з вашими випадами на журналістів захищаєте якраз злочинну владу, передаючи її вину на віснарів.
Одна річ боротися проти злочинної влади та інша виховувати укр. суспільство.
Ви сліпо вимагаєте, одночасно оправдуючи злочинну владу. Ото, тому відгукнувся, застерігаючи Вас, щоб не сліпо бігати в гидкі обійми Медвечука.
Де треба шукати жертву та де здибати на свідоме сприяння злочинній владі?
Неминучо, смертельний засуд душманові Кучмі і його кучмистами
Unvermeidlich, die Todestrafe fuer den Unterdruecker Leonid Kutschma und seinen Кutschmisten
Unavoidably, the death penalty for the oppressor Leonid Kuchma and its Kuchmists
2003.09.29 | Світлана
Re: Гайдо, ви навіть не починали за щось боротися
Гайдо А ви ж хоч починали боротися за свою свободу?А чи ви знаєте, що таке справжня боротьба?
По вас і ваших журналістах, цього не скажеш, що ви борці за щось-небудь справжнє. Тим більше за Україну.
Більше того, я думаю, ви не здатні до боротьби.
2003.09.29 | Гайди До Байди
Re: Я, то ані журналіст, ані чогось іншого
Ваші узагальнені вирази промовляють до мене ані найменше.Неминучо, смертельний засуд душманові Кучмі і його кучмистами
Unvermeidlich, die Todestrafe fuer den Unterdruecker Leonid Kutschma und seinen Кutschmisten
Unavoidably, the death penalty for the oppressor Leonid Kuchma and its Kuchmists
2003.09.30 | Михайло Свистович
Re: Гайдо, я не бажаю добра журналістам, які зробили свою роботу
Світлана пише:> Гайдо, я не бажаю добра журналістам, які зробили свою роботу заробітком.
Наприклад, Корчинський
> Я не поважаю людей, які маючи можливість писати правду цього не зробили. Не стали псами демократії.
Наприклад, Корчинський
2003.09.29 | Світлана
Re: Світлана і виховання дитини (журналістів)
Гайдо В світі ще існує таке поняття, як шляхетність, честь, совість.І можливо світ через це ще не загинув. У народу, де переважають такі поняття, як мораль і честь є майбутнє.
Носіями таких понять, як честь, совість і моральність, в тому числі є журналісти. А також твоя мама і бабуся, якщо ти вдався.
2003.09.29 | Гайди До Байди
Re: Розуміння шляхетність, честь, совість - це сила
Це безглуздо вимагати такі якості. Щоб бути шляхетним чи мати совість, то треба мати свідоме ставлення до цих вартостей.А як у цих теперішностях видобувати такі якості? Ви їх не можете вимагати, а їх треба передавати.
Для мене це ціклом очевидно, що ваші закиди ніде не прищіпляються. Коли від когось вимагаєте совість, то треба наперед заторкати його душу, а не його пересипати з доганами. Бо він тоді тільки замкнеться у своїй гордині.
Та як Ви переклали б слово МОРАЛ на укр. мову? Чи можна його попросту з словом ЦНОТА? Та не забудьте, що з пня морал також створили слово моралізатор. Та моралізатори тільки назовні видають своє совісне ставлення. Як ці ксонце в східній "Польщі", котрі знасилують молодих українок у, так звано, публічних домах.
Неминучо, смертельний засуд душманові Кучмі і його кучмистами
Unvermeidlich, die Todestrafe fuer den Unterdruecker Leonid Kutschma und seinen Кutschmisten
Unavoidably, the death penalty for the oppressor Leonid Kuchma and its Kuchmists
2003.09.29 | Світлана
Re: Розуміння шляхетність, честь, совість - це сила
Я думаю, українська журналістика вже отримала догану, від українців, яких змушують читати тільки "Факти" , "Сєгодня! і іншу таку ж дебільну, муру-витяжку з І-нету.Народ у нас розумний. Він або не читає твори тєпєрєшніх журналюг, в продавщихся на кону газетах, або якщо й читає, - то робить свої висновки. І ці висновки не на користь українських журналістів, яких він, народ, обізвав журналюгами. Народ їх зневажає. вони не українські, вони вщерть-жовті-інтернаціоналасти. І не робіть з себе міфу. Не працює вже ваш захудалий імідж. За те,щоб тебе пожаліли треба спочатку по- справжньому постраждати.
2003.09.29 | Гайди До Байди
Уже чимало постраждав, прочитавши ваші відгризання
Хоча на цей раз, невже малий поступ? Уже, ледь-ледь, і вона збирає свої прошибання докупи?Похвально, щось про "Факт" і...
Ще сто років і з Вами прийдеться як не сперечатися.
Неминучо, смертельний засуд душманові Кучмі і його кучмистами
Unvermeidlich, die Todestrafe fuer den Unterdruecker Leonid Kutschma und seinen Кutschmisten
Unavoidably, the death penalty for the oppressor Leonid Kuchma and its Kuchmists
2003.09.29 | Світлана
Re:Якщо боротьба має місце- це стає відомим
Про боротьбу. якщо вона триває, - стає відомо громадянам твоєї країни. Якщо ні-підписується ЄЕП. А тебе після цього не називають громадянином. І всю твою країну зачисляють до підвладної території.Жаль, і це факт, -не справилися надії українців на свободу преси в Україні. Свобода преси і українські журналюги, - речі не сумісні. Для цього принаймні треба народитися вільним. Хоча можливо вам боляче від непрофесіоналізму "псів демократії в Україні". Мені теж боляче.
2003.09.29 | Гайди До Байди
Re: Підготовляють черговий наступ на вільне слово
Страсбурґ обурений діяльністю Медведчука і Кучмиwww.ПРАВДА.com.ua, 29.09.2003, 10:18
Парламентська асамблея Ради Європи у понеділок має розглянути звіт щодо України. У документі, який підготовлений членами моніторингового комітету ПАРЄ Ханною Северінсен і Ренатою Вольвенд, пропонується продовжити моніторинг України.
Серед пропозицій, які мають бути проголосовані у понеділок, є надіслати до України спеціальну місію для "спостереження за підготовкою проведення" наступних президентських виборів.
ПАРЄ також "декларує намір спостерігати за проведенням" самих виборів глави держави у 2004 році.
У проекті резолюції вказано, що "ПАРЄ схвильована спробами президентської адміністрації встановити ще щільніший контроль над державними, контрольованими олігархами та незалежними засобами масової інформації".
ПАРЄ "висловлює своє глибоке занепокоєння … практикою систематичних вказівок, що даються найвищим посадовцем (в оригіналі – highest executive) Генеральній прокуратурі стосовно окремих справ кримінального переслідування та, зокрема, тих, що стосуються журналістів".
ПАРЄ також висловлює "занепокоєння" продовженням практики надання журналістам "певним чином офіційно схвалених настанов щодо висвітлення подій (так звані "темники") як нового виду прихованої цензури".
ПАРЄ закликає органи влади України забезпечити опозицію "справедливим доступом" до державних загальнонаціональних каналів телебачення.
ПАРЄ також "засуджує дуже часті випадки насильства проти журналістів", серед найрезонансніших вказані вбивства Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова.
"Асамблея також схвильована зловживаннями, особливо в регіонах, з боку податкових, регуляторних органів та органів внутрішніх справ, спрямованими на залякування опозиційних ЗМІ".
"Асамблея повторює свій заклик до органів влади України проводити свою політику щодо засобів масової інформації таким чином, щоб переконливо показати їх повагу до свободи слова в країні".
Говорячи про політреформу в Україні, ПАРЄ наголошує, внесення змін до Конституції має проходити у "неухильному дотримані усі положення чинної Конституції".
Крім того, Асамблея закликає органи влади України прийняти „повною мірою” до уваги висновок Венеціанської Комісії, який поки ще готується.
ПАРЄ також закликає і далі здійснювати правову реформу в Україні,
У проекті резолюції зазначено, що Україна "не виконала всі свої зобов’язання як країна-член Ради Європи", при цьому відзначається "досягнутий помітний прогрес".
Водночас, за інформацією "Української правди", до цього проекту резолюції українськими депутатами з пропрезидентських фракцій, які є делегатами ПАРЄ, підготовлено 18 поправок.
Головною тезою є припинення процесу моніторингу України.
"Українська правда", Страсбург
2003.09.29 | Гайди До Байди
Re: Піскуну не повірили в ПАРЄ
Піскуну не повірили в ПАРЄ щодо справи Гонгадзе. Новий екзамен – у січніwww.ПРАВДА.com.ua, 29.09.2003, 12:30
Парламентська асамблея Ради Європи у січні ініціюватиме нові заходи для розкриття справи Гонгадзе. Про це повідомив президент ПАРЄ Пітер Шидер на прес-конференції у Страсбурзі.
"Ми запитали Україну щодо розслідування справи Гонгадзе. Ми хочемо почути відповідь, який буде вислід. Ми дамо Україні деякий час. Але коли ми не почуємо нічого в цьому році, то у січні ми обговорюватимемо нові кроки у справі Гонгадзе", - сказав Шідер.
Шідер сказав, що не згодний з пропозицією екс-спецпредставника ПАРЄ Ганса Крюгера закрити справу. "Ми не вважаємо, що справу закрито. Повинен бути по-справжньому відкритий звіт (у справі Гонгадзе)".
Шідер розповів про свою зустріч минулого тижня з генпрокурором Святославом Піскуном у Страсбурзі. "Він хотів здебільшого обговорити пункти проекту резолюції ПАРЄ (по Україні). Але я сказав, що не збираюся з ним обговорювати".
Як відомо, у понеділок ПАРЄ має заслухати звіт моніторингового комітету щодо України, де містяться претензії до офіційного Києва щодо нерозкриття вбивства Гонгадзе, тиску на пресу, інших питань, які перебувають у компетенції генпрокурора Піскуна.
У проекті резолюції ПАРЄ "висловлюється своє глибоке занепокоєння … практикою систематичних вказівок, що даються найвищим посадовцем Генеральній прокуратурі стосовно окремих справ кримінального переслідування...".
ПАРЄ також закликає органи влади України виконати разом з Радою Європи Спільний план дій щодо реформування органів прокуратури України.
Українська правда, Страсбург
Читайте також:
Страсбург обурений діяльністю Медведчука і Кучми
2003.09.29 | Гайди До Байди
Re: КУЧМІСТИ ПРОГРАЛИ У СТРАСБУРзі
КУЧМІСТИ ПРОГРАЛИ У СТРАСБУРЗІwww.ПРАВДА.com.ua, 29.09.2003, 17:24, оновлено о 19:03
Парламентська асамблея Ради Європи вирішила продовжити проведення нагляду України. За резолюцію, яка містить дану норму, проголосували 104 депутати ПАРЄ, проти 5 депутатів, 3 утрималися.
Перед цим відбулося голосування за поправки до резолюції ПАРЄ. Дві спроби відмінити нагляд та перейти до "післянаглядних переговрів" не були підтримані Парляментською асамблеєю. Дані поправки ініціювали делегати від України з пропрезидентських фракцій Верховної Ради.
Загалом ПАРЄ підтримала лише одну із понад двадцяти поправок, які внесли українські депутати із пропрезидентських фракцій для пом’якшення тексту резолюції.
Делегати ПАРЄ відмовилися підтримувати поправки, які вилучали із тексту резолюцій засудження дій української влади щодо вказівок генпрокурору України "стосовно окремих справ кримінального переслідування". Також ПАРЄ залишила норми про цензуру в українських ЗМІ, "темники" та відсутність доступу опозиції до електронних засобів масової інформації.
У резолюції ПАРЄ зазначається, що "відсутній результат щодо притягнення до суду відповідальних за смерть Георгія Гонгадзе".
Єдина поправка, внесена пропрезидентськими фракціями і підтримана ПАРЄ, стосувалася темпів виконання в Україні рекомендацій Європейського комітету із запобігання тортур.
Раніше у своїх виступах доповідачі Ради Європи по Україні Ханне Северинсен і Ренате Вольвенд наполягали на продовженні моніторингу у країні.
Так, виступаючи на засіданні ПАРЄ з доповіддю про виконання зобов'язань, узятих Україною перед Радою Європи Вольвенд відзначила, що в Україні "спостерігається багато позитивних зрушень і значних поліпшень".
Доповідачка відзначила, що в Україні було прийнято ряд нових законодавчих актів, Кримінально-процесуальний і Цивільно-процесуальний кодекси.
Разом із тим, за її словами, не всі зобов'язання Україна виконала, зокрема, у сфері права. Вольвенд закликала Україну до виконання плану дій "Україна-ЄС", забезпечити незалежність органів прокуратури, які повинні бути підлеглі Міністерству юстиції. Крім того, невирішеною залишається проблема реєстрації мігрантів.
У свою чергу, Северінсен відзначила, що "українське суспільство як і раніше орієнтується на адміністративно-командну систему" і його "все ще не можна вважати відкритим".
За її словами, не можна назвати відкритими останні парламентські вибори, система виборів вимагає удосконалення. Северінсен підкреслила, що необхідно продовжити моніторинг, принаймні, до жовтня 2004 року, до проведення президентських виборів.
Крім того, необхідний моніторинг проведення політичної реформи в Україні й її відповідності нормам Конституції. За словами Северінсен, однією з причин продовження моніторингу є проблема у сфері свободи слова. Вона нагадала, що принцип свободи слова є одним з основних у країнах-членах Ради Європи.
Северінсен відзначила, що принцип свободи слова "наштовхується на серйозні перешкоди". За її словами, необхідно провести адекватне розслідування справ про убивства журналістів Георгія Гонгадзе й Ігоря Александрова, а також ряду інших справ пов'язаних з журналістами.
Северінсен підкреслила, що в Україні продовжує існувати цензура. За її словами, адміністрація президента "дає вказівки" засобам масової інформації про те, як висвітлювати події.
У той же час члени постійної делегації Верховної Ради України у ПАРЄ пропонували закінчити процедуру моніторингу України і перейти до постмоніторингової процедури. Так член делегації Верховної Ради Анатолій Раханський відзначив, що Україна уже виконала близько 30 зобов'язань, узятих при вступі до Ради Європи.
Раханський підкреслив, що стосовно України може бути припинена процедура моніторингу і почати "постмоніторинговий діалог". Цю пропозицію підтримав глава української делегації Борис Олійник, який також висловився за перехід до постмоніторингового діалогу.
2003.09.30 | Гайди До Байди
Стаття для Світлани
Після Ялти Україна може стати Фінляндією при Російській імперіїРоман Купчинський, для УП , 26.09.2003, 18:34
19 вересня президенти Росії, України, Казахстану і Білорусії, зібравшись в Лівадійському палаці в Ялті на щорічний саміт СНД, підписали установчі документи про створення Єдиного економічного простору. Український президент Кучма підписав документ із застереженням, що угода не повинна порушувати Конституцію України.
Попри сильну стартову опозицію, засновану на твердженнях, що створення ЄЕП порушувало б Конституцію, дозволяючи наднаціональному органу формулювати політику України, і що Україна, підписуючи угоду, ускладнювала б для себе можливість приєднання до Європейського Союзу і СОТ, президентська адміністрація досить швидко "переконала" противників, що в її і нації інтересах приєднатися до ЄЕП.
15 вересня Кучму, активний прихильник ЄЕП, заявив, що "Україна ніколи не стане робити жодних кроків, які суперечили б її євроінтеграційній стратегії". "ЄЕП повинен розглядатися як структура для прискорення економічної співпраці, першим кроком якої буде створення зони вільної торгівлі…" Однак, виступаючи в Ялті в день підписання, Кучма змінив акценти, заявивши, що "Європа не хоче нас" і тому Україна повністю права, приєднуючись до ЄЕП.
17 вересня парламент умовно схвалив ЄЕП, заявивши, що Кучма може підписуватися за умови, що угода не буде порушувати Конституцію. Блоки Ющенка й Тимошенко залишили залу засідань на знак протесту ще до голосування. Пропозиція була підтримана традиційно опозиційними комуністами і Соціалістичною партією на чолі з Олександром Морозом, а також пропрезидентською більшістю.
ЄЕП можна розглядати як пасинка Співдружності Незалежних Держав – союзу, що ніколи не користувався великою підтримкою жодного з його членів із часу його заснування у грудні 1991. Рішення СНД не втілювалися в життя, до 2003 року воно існувало головним чином на папері, і його військовий квазісоюз був значною мірою міфом.
На початку 2002 стало очевидно, що в російській зовнішній політиці стався поворот. Причиною стала стратегічна потреба Росії взяти під контроль маршрути транспортування нафти і газу на Захід, для забезпечення її довгострокового економічного зростання й встановлення контролю над Каспійськими нафтовими резервами.
У лютому 2002 Володимир Путін запропонував "єдиний експортний канал" для експорту газу з Центральної Азії, негайно вступивши в суперечність із стратегією американців, що вважають за краще диверсифікувати канали експорту.
І хоч були інші регіональні економічні проблеми типу квот на стальні труби, цукор і зерно, енергоносії виявилися спільним знаменником, який привів до створення ЄЕП. Ключ до успіху цієї стратегії лежить у здатності росіян затягти Україну. Два інших партнери, Білорусія й Казахстан, виявилися нездатними чинити опір планам Росії.
Формуванню ЄЕП передувало обрання на початку 2003 Леоніда Кучми главою СНД, ініційоване Путіним. При тому, що Україна не була повноправним членом Співдружності, цей тактичний хід не викликав великих заперечень у Києві і розглядався швидше як жест солідарності Путіна з Кучмою, який був тоді під вогнем Заходу за його наміри продати радарну систему до Іраку.
З обранням Кучми главою СНД Україна була залучена до керівництва Співдружності, що в очах Москви стало серйозною перевіркою рішучості України. Великих проблем не виникло, і Росія перейшла до подальших дій.
Коли "Газпром" в кінці 2002 різко витіснив "Ітеру", незалежну газову компанію, яка займалася транспортуванням туркменського газу до України й інших колишніх радянських республік, стало ясно, що нова стратегія починає втілюватися в життя.
6 грудня 2002 "Ітера" втратила контракт на транспортування туркменського газу до України на користь "Eural Trans Gaz", тіньової компанії, яку "Газпром" і "Нафтогаз України" в союзі з одним московським мафіозі зареєстрували в сільському будинку поблизу Будапешта.
Фактично, "Eural Trans Gaz" ніякого газу не транспортувала, цим займався "Газпром", а "Eural Trans Gaz" існувала для відмивання грошей і уникнення оподаткування. "Ітера" ж заважала "Газпрому" брати трубопроводи під контроль і повинна була бути нейтралізована. Попри заперечення США, "Газпром" продовжував тиснути. "Ітері" віддали невеликий контракт на постачання газу до Саратовської області за російськими внутрішніми цінами і наказали не сунутися на ринки СНД.
Щоб далі керувати потоками газу до України, "Газпром" в квітні 2003 підписав контракт з "Туркменнафтогазом", діставши фактично виняткові права на постачання туркменського газу протягом 25 років, починаючи з 2006.
Чинний український контракт із Туркменією закінчується в 2005, після чого Україна може бути змушена звернутися до "Газпрому", щоб купувати 36 мільярдів кубометрів газу з Туркменії. Туркменія зараз не в змозі одночасно продати і Україні, і "Газпрому" таку кількість газу через обмежену пропускну спроможність Центрального азіатського трубопроводу "Центр".
Глава державної української газової монополії "Нафтогаз України" Юрій Бойко прилетів до Ашгабату 15 вересня, за чотири дні до підписання угоди про ЄЕП, щоб укласти новий 25-річний контракт на закупівлю газу, але повернувся додому ні з чим. Цю інформацію приховали від українських ЗМІ, оскільки це могло зашкодити підписанню угоди в Ялті Україною. Бойко сам заявив, згідно з "Комерсантом" від 16 вересня, що це було лише "заминкою" і що контракт буде підписаний під час візиту Кучми до Ашгабату в жовтні.
Український трубопровід, яким "Газпром" жене газ у Західну Європу, давно був стратегічною метою для Росії. У минулому, українське керівництво "Нафтогазу" часто звинувачували у викачуванні величезних кількостей російського газу і незаконному його продажу власним клієнтам в Польщі і Словаччині. У якийсь момент "Газпром" погрожував вжити заходів у відповідь і побудувати дуже дорогий новий трубопровід в обхід України. Це означало б серйозні фінансові втрати для України, якій "Газпром" платив за транзит. Але ідея нового трубопроводу зав'янула і, мабуть, через величезні витрати була значною мірою блефом. Тому був розроблений альтернативний план – міжнародний консорціум, який буде управляти старіючим трубопроводом і модернізувати його.
Членами цього консорціуму повинні були бути Росія, Україна й Німеччина. Німецький партнер, "Рургаз", однак, так до консорціуму і не приєднався (чи то вони так вирішили, чи то "Газпром" пообіцяв поступитися їм значною часткою своїх акцій). Українська сторона, попри риторичну прихильність до ідеї консорціуму, так і не зробила серйозних кроків до її втілення. До літа 2003 ідея консорціуму виявилася підвішеною.
Наступним важливим чинником був транспорт нафти.
Нафтопровід "Одеса-Броди" був побудований у 1990-х, щоб транспортувати нафту від Каспійського моря на захід. Спочатку Росія була опозиційно налаштована по відношенню до цього маршруту, але коли "British Petroleum" і "Тюменська нафтова компанія" стали формувати гігантську об'єднану нафтову компанію, Росія змінила думку щодо "Одеса-Броди".
Необхідність транспортувати нафту "BP-TНK" зробила трубопровід "Одеса-Броди" ідеальним рішенням. Це означало, що вона буде качати нафту на південь, від Бродів до Одеси на танкери, що прямують в Середземне море через вузький і переобтяжений Босфор. Кучма, попри тривогу Америки і незважаючи на заперечення міністрів-енергетиків, став активно лобіювати інтереси "BP-TНK". Остаточне рішення ще не ухвалене, але Кучма (і "BP-TНK", а також Путін) зробили ставку на реверсний маршрут.
Одним із ключових моментів у створенні ЄЕП була потреба Казахстану знайти спосіб транспортувати свою нафту і газ від Каспійських родовищ на захід. Це співпало з бажанням Росії нейтралізувати США, що підтримували нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан і газопровід Баку-Тбілісі-Ерзрум як частину диверсифікації маршрутів постачання каспійських енергоносіїв на Захід.
Ця політика була наріжним каменем американської стратегії в регіоні, спрямованої на запобігання можливому енергетичному шантажу з боку Росії. Підписання Казахстаном угоди про ЄЕП 19 вересня завдало серйозного удару по американських планах.
У 2003 Росія почала організований тиск на Грузію, щоб знову з'єднати її трубопровід із російським. У результаті Росія дістала право транспортувати майже всю нинішню й очікувану нафту Казахстану через російські трубопроводи.
Але для цього нафта, щоб добратися до Західної Європи, повинна пройти через трубопроводи, які контролюються не російською "Транснафтою", а Україною й Білорусією. Загнавши партнерів у спільну економічну зону, Росія отримала б законні підстави встановити спочатку контроль над цими трубопроводами, а потім і ставити під питання їх приналежність.
У випадку Білорусії росіяни використали менш тонку тактику. Напередодні церемонії підписання договору про ЄЕП, "Газпром" оголосив, що в світлі відмови Білорусії дозволити "Газпрому" контролювати її газопровід, "Газпром" вимушений установити СНДівські ціни на газ, а не внутрішні російські, як зараз. Це створило б величезний борг і небезпеку, що газове постачання взагалі припиниться.
За кілька днів до підписання спікер Держдуми Геннадій Селезньов сказав пресі, що Росія могла б переглянути недавно встановлений тариф на російський газ, якщо українці приєднаються до ЄЕП. Це не було обіцянкою, бо Селезньов не був уповноважений її робити, а скоріше віртуальної морквинкою.
Нещодавно встановлений тариф створив би нові фінансові проблеми для України, але в той же самий час, оголосив Газпром, Україні будуть тепер дозволяти заробляти гроші, продаючи російський і її власний газ безпосередньо в Західну Європу, якщо будуть це робити через офіси "Газекспорту" – філії, що цілком належить "Газпрому". Це, у теорії, компенсувало б українцям втрати від нових тарифів і навіть дозволило б заробити трохи грошей.
До 19 вересня основа для підписання ЄЕП була готова. Це був тільки перший крок довгого і, ймовірно нелегкого шляху. Наступна стадія ЄЕП прийде після думських і президентських виборів.
Щоб функціонувати і досягти поставлених цілей, ЄЕП потрібен виконавчий орган і його повноваження затверджувати й проводити в життя нові законодавчі акти в межах економічної зони.
Ідея спільної валюти-рубля уже була запущена, щоб оцінити ступінь спротиву. Виконавчий орган ЄЕП, юридично правомочний видавати закони і втілювати економічну стратегію, вимагав би перегляду української Конституції. З огляду на природу пропрезидентської більшості в українському парламенті, це не стало би проблемою, але створило би глибокий розкол у країні.
З президентськими виборами, наміченими на 2004, пропозиція Кучми дозволити парламентові вибирати президента дає йому більший простір для маневру, щоб продовжити статус-кво і запобігти будь-яким спробам у майбутньому переглянути членство в ЄЕП.
Ідея Путіна про Єдиний економічний простір була задумана, щоб установити сильніший російський контроль, ніж він був у колишньому РЕВ – Раді економічної взаємодопомоги, сформованій у 1949 році СРСР, щоб підсилити контроль над соціалістичним блоком.
Якщо РЕВ проводила правило "одна держава, один голос", незважаючи на економічну міць або потенціал своїх членів, то версія Путіна проголошує в статті 4, параграфі 6: кількість голосів, що має кожна країна, пропорційна їх "економічному потенціалові". З цього погляду, Росії зараз належить 80% акцій ЄЕП.
І якщо РЕВ ніколи не вимагала, щоб країни відмовлялися від частини своїх суверенних прав на користь виконавчого регулюючого органу, то ЄЕП, ця "РЕВ молодша", робить прямо протилежне в статті 4.
Не виключено, що в майбутньому виконавчий орган ЄЕП може взяти під контроль український і білоруський трубопроводи через "Транснефть" або яку-небудь багатонаціональну компанію, контрольовану ЄЕП, що буде гарантувати інтереси зацікавлених сторін, відповідно до їхньої економічної міці і внеску.
З огляду на те, що велика частина нафти і газу, що проходить цими трубопроводами, була б російською і казахською, "фінляндизовані" українці і білоруси можуть залишитися ні з чим.
Що стосується входження України в ЄС або СОТ, незважаючи на оптимізм, висловлений деякими українськими посадовими особами, що стверджували, що одне не суперечить іншому, дійсність не така й безхмарна. Активно приймаючи сторону Росії в "великій грі" із каспійською нафтою, українці переоцінюють свої шанси на членство на цій стадії. Що відбудеться з розвитком ЄЕП - побачимо.
Автор: Роман Купчинский, екс-керівник української служби радіо "Свобода", редактор рубрики "Огляд організованої злочинності й тероризму" сайту корпорації "Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода"