Малєнковіч так і залишається паперовим опозиціонером
09/29/2003 | Янко Карпатський
Відповідь на статтю Володимира Малєнковіча
“Новий союз Кучми-Путіна так і залишиться паперовим тигром”,
http://www2.pravda.com.ua/archive/2003/september/25/3.shtml
Загальновідомим правилом подавання дезинформації, чи як висловлюються наші пн.-сх. сусіди, піару, є те, що брехня мусить супороводжуватися якомога більшою кількістю соусу із правдивої інформації, щоби викликати довіру авдиторії.
Пам'ятаючи це, і читаючи одну за одною правдиві, хоча вже й банальні, тези на початку статті добродія Малєнковіча, я все впевненіше очікував, що розділ “проте” буде щонайменше гідний однойменної телепрограми.
Тому не важко зрозуміти, що побачивши натомість давно запліснявілу лапшу про русскоязичіє, яку Малєнковіч приготував іще обслуговуючи Кучму Першого, я був дещо розчарований.
Отже, судячи з початку коментованої статті, її автор чудово розуміє, що Росія є державою, в якій неможливе цивілізоване життя. Тим не менше, на думку Малєнковіча, “більша частина України”(очевидно, "російськомовна") все-одно “дивитиметься в бік Москви”.
Перш за все, велика частина наших російськомовних співвітчизників є такими тому, що в умовах домінування російської мови перехід на українську вимагає завеликих зусиль. Це аж ніяк не робить цих людей фанатами Путіна.
Так само й попереднє аж ніяк не заперечує того факту, що багато наших громадян справді “дивляться” в бік змальованої Малєнковічем держави переможного кагебізму. Цьому факту бачимо два можливі варіянти пояснення.
Перший варіянт полягає в тому, що певна кількість співвітчизників не гірше за Малєнковіча розуміють “прогресивність” Росії, але все-одно прагнуть туди, свідомі всієї шкоди від цього. Не заперечуючи існування мазохізму як явища, ризикну все ж припустити, що він не є аж настільки поширений.
Другий варіянт – і лише він насправді може пояснити ті “безперечні” 70% із опитування, що на них посилається Малєнковіч – є те, що, на відміну від останнього, ті 70% не знають, що таке ЄЕП, і що таке Росія. І так само як Малєнковіч погано уявляють, хто такі Мазепа, Петлюра, чи Бандера.
Тобто це викривлена картина дійсності є тим, що заставляє багатьох наших співвітчизників підтримувати хибні рішення, собі на шкоду.
Це викривлення закладене колись совєцькою освітою і підтримується переважно за допомогою ЗМІ, які охоче надають трибуну Кучмі та Малєнковічу, але не звинувачуваним ними “націонал-демократам”.
ЗМІ переважно російськомовні, і представляють саме інтереси нелюбого Малєнковічу КГБ/Кремля, іноді за посередництва місцевих випускників Вищої Школи ФСБ.
Російська мова, таким чином, невільно стає основним провідником кагебістської дезинформації, і отже – інструментом утиску прав наших співвітчизників.
Яким чином надання інструментові утиску прав офіційного статусу допоможе ці права захищати – залишається загадкою. Мабуть приблизно так, як то відбувається в уже офіційно-російськомовних Білорусі та Киргизстані.
Недавня заява представника російського МЗС свідчить, що КГБ цілком солідарне зі своїм противником Малєнковічем у бажанні нав'язати Україні російську мову як офіційну. Чи не бентежить дисидента таке співпадіння?
Зі свого боку запевню, що саме держава Мазепи-Петлюри-Бандери тільки й може забезпечити права всіх українців, включно з українцями російського походження.
Що держава Петра Кривавого-Муравйова-Сталіна не може – Малєнковіч уже ніби розуміє. Що цього не може “Україна для всіх” Кучми-Малєнковіча-Табачника – також зроуміло вже багатьом.
Янко Карпатський,
директор української філії Європейського Інституту Експериментальної Політології
“Новий союз Кучми-Путіна так і залишиться паперовим тигром”,
http://www2.pravda.com.ua/archive/2003/september/25/3.shtml
Загальновідомим правилом подавання дезинформації, чи як висловлюються наші пн.-сх. сусіди, піару, є те, що брехня мусить супороводжуватися якомога більшою кількістю соусу із правдивої інформації, щоби викликати довіру авдиторії.
Пам'ятаючи це, і читаючи одну за одною правдиві, хоча вже й банальні, тези на початку статті добродія Малєнковіча, я все впевненіше очікував, що розділ “проте” буде щонайменше гідний однойменної телепрограми.
Тому не важко зрозуміти, що побачивши натомість давно запліснявілу лапшу про русскоязичіє, яку Малєнковіч приготував іще обслуговуючи Кучму Першого, я був дещо розчарований.
Отже, судячи з початку коментованої статті, її автор чудово розуміє, що Росія є державою, в якій неможливе цивілізоване життя. Тим не менше, на думку Малєнковіча, “більша частина України”(очевидно, "російськомовна") все-одно “дивитиметься в бік Москви”.
Перш за все, велика частина наших російськомовних співвітчизників є такими тому, що в умовах домінування російської мови перехід на українську вимагає завеликих зусиль. Це аж ніяк не робить цих людей фанатами Путіна.
Так само й попереднє аж ніяк не заперечує того факту, що багато наших громадян справді “дивляться” в бік змальованої Малєнковічем держави переможного кагебізму. Цьому факту бачимо два можливі варіянти пояснення.
Перший варіянт полягає в тому, що певна кількість співвітчизників не гірше за Малєнковіча розуміють “прогресивність” Росії, але все-одно прагнуть туди, свідомі всієї шкоди від цього. Не заперечуючи існування мазохізму як явища, ризикну все ж припустити, що він не є аж настільки поширений.
Другий варіянт – і лише він насправді може пояснити ті “безперечні” 70% із опитування, що на них посилається Малєнковіч – є те, що, на відміну від останнього, ті 70% не знають, що таке ЄЕП, і що таке Росія. І так само як Малєнковіч погано уявляють, хто такі Мазепа, Петлюра, чи Бандера.
Тобто це викривлена картина дійсності є тим, що заставляє багатьох наших співвітчизників підтримувати хибні рішення, собі на шкоду.
Це викривлення закладене колись совєцькою освітою і підтримується переважно за допомогою ЗМІ, які охоче надають трибуну Кучмі та Малєнковічу, але не звинувачуваним ними “націонал-демократам”.
ЗМІ переважно російськомовні, і представляють саме інтереси нелюбого Малєнковічу КГБ/Кремля, іноді за посередництва місцевих випускників Вищої Школи ФСБ.
Російська мова, таким чином, невільно стає основним провідником кагебістської дезинформації, і отже – інструментом утиску прав наших співвітчизників.
Яким чином надання інструментові утиску прав офіційного статусу допоможе ці права захищати – залишається загадкою. Мабуть приблизно так, як то відбувається в уже офіційно-російськомовних Білорусі та Киргизстані.
Недавня заява представника російського МЗС свідчить, що КГБ цілком солідарне зі своїм противником Малєнковічем у бажанні нав'язати Україні російську мову як офіційну. Чи не бентежить дисидента таке співпадіння?
Зі свого боку запевню, що саме держава Мазепи-Петлюри-Бандери тільки й може забезпечити права всіх українців, включно з українцями російського походження.
Що держава Петра Кривавого-Муравйова-Сталіна не може – Малєнковіч уже ніби розуміє. Що цього не може “Україна для всіх” Кучми-Малєнковіча-Табачника – також зроуміло вже багатьом.
Янко Карпатський,
директор української філії Європейського Інституту Експериментальної Політології