ЗОЛОТЕ МІСТО ПРАГА
09/30/2003 | МАРІЧКА
МАРІЧКА ГАЛАБУРДА – ЧИГРИН
Понеділок 29.9.2003
ЗОЛОТЕ МІСТО ПРАГА
Прага – чудо місто, в якому я би дуже радо жила, якби....- ну, праця, відповідне товариство і українська громада...- такі висновки роблю після відвідин міста.
Виїхали ми з Мюнхену в п’ятницю 26.9.ц.р. по –обіді. На в’їзді до автостради кілометри авт. Надя виїхала на звичайну дорогу, бо ми рішили не марнувати часу у черзі. Слухали радіо, як розріджується автовий рух. Іхали до Інґольштату звичайною дорогою, а від Реґенсбургу в сторону Чехії не було великого автового руху. Їхало багато вантажівок, які з’їхавши з автостради сповільнювали нашу їзду, – а автострада двічі переривається по дорозі. Будується сполучення - тобто ті куски, які сполучать вже існуючу автостраду, як в пограничній полосі Німеччини, так і Чехії. Сполучення буде готове в 2006 році. Їхали ми з 5 годин, а то дещо довше.
В Европі “золотиста осінь”. Сонце заливало чудові краєвиди в Німеччині, де по селах і містечках, яких ми проїжджали взірцева чистота і багато господарств. Сонячні осінні проміння вигравали зеленими і поживклим листями... А коли ми переїхали німецько-чеську границю в околиці Розвадов – все різко мінялося.
Оця моя триднева подорож до Чехії підтвердила, радше, нагадувала постійно всі поняття, що до України. Маю на увазі, те, що кажуть ніби то змінилося там щось - в дійсності змінився центр Києва і дещо Львів – а решта як було так і є. Так же розповідають мені ті, хто недавно був в Україні. Включно з моїм батьком.
- “В Чехії зле, а в Україні ще гірше, хоч тут можна щось заробити” – твердять заробітчани з України, яких ми зустріли. Це все жах!!!!
Ми проїжджали менші містечка, а дорога до Праги лежить через ПИЛЗЕН. Це велике місто. Відразу ви бачите, що то соціялістична країна, чи бувша комуністична. Нічого ще не змінилося! Страшно дивитися на ці околиці! Все занепало. Брудне. Всі будинки облуплені, немальовані, занедбані. Дороги жахливі, діряві. Гопаєш автом – кишки відгопуються! Так, як в Україні чи Польщі! Лише головні дороги добрі.
Околиці, краєвиди гарні, навіть дуже гарні і це компенсує все погане. Пилзен, передмістя його на горі – це прекрасний вид. По обох боках дороги, ліси обгороджені колючими дротами, яких не звалили – це блище границі. Пригранична полоса гориста! Зелені, зелені сосни і причудові, високі тополі, які на пів зелені і дещо жовтіють, видніють червоні кущі й невеличкі дерева. Кольориста, чудова осінь!
Всі дорожні знаки не виразні. Ми верталися в місті Пилзен назад до одного перехрестя, бо стрілька показувала в один бік, а то було зовсім не правильно. Величезні вантажівки перед нами і за нами дещо бльокують вид навкруги, зокрема написи. Добре, що рішили вернутися і перевірити. Вже потім у Пилзен, в центрі міста вказівки були, як у европейських країнах величезні... і виразні.
На в’їзді і при виїзді міста багато секс-барів, з яких виблимували, мерехтіли червоні й померанчові світла у формі серця чи голої невиразної постаті - а на дорогах жінки-проститутки, навіть дуже вродливі. Це створює дуже неприємне враження, зокрема коли подумаєш, що там між ними може і хтось з наших українок. Одна, бачучи, що в авті нас троє жінок якось зніяковіла від нашого здивованого на неї погляду.
Вже за містом Пилзен продовжується широка автострада. Почав падати дощ. Чим ближче доїжджали ми до Праги, тимбільше появлялися різні реклямні написи. Переважали ті з оголошенням сексбарів і клюбів і Мекдоналдс!
Оскільки нам по Інтернеті вислали вказівки де з автостради звертати в місто, де знаходиться пенсіон, який ми замовили - проблем в нас не було. Аж вже в самому передмісті, житловому масиві Стодулки – що рахується Права 5 - кляті невиразні написи змусили нас запитатися прохожого де правильна вулиця, на розі якої стояло наше авто...
Прохожий подивився на автовий номер, не розумів німецької мови, якою Надя віддізвалася. Я її підказала говорити українською й почала розмову з.... - як ви думаєте? Ага, нашим земляком, який почувши українську мову, здавалося нам злякався, коли ми запиталися де такий то пенсіон. Він, відразу відпружився коли почув, що ми українки з Бельгії, що ми не з України. Надя додала, що ми замовили місця в пенсійоні...
Земляк нам сказав, що він тут нічого не знає, може лише запровадити до пенсіону, де живуть ті, з Украіни, хто приїхав до Праги на заробітки. Він один з них. Ми попращалися і підїхали до ґаражу – автонаправки, де поліція, яка там стояла, а до якої сестра звернулася з запитом – нас провела під самий пенсійон. Він був дослівно 500 метрів на ліво від місця де ми раніше стояли, але не могли знайти напис вулиці.
Пенсіон ІНКА – це велика приватна хата, пишно збудована й вдекорована квітами і чистенька, з усіма вигодами, хоч і з сов’єтськими холодільниками. Знайшли ми його по Інтернеті. А вибрали тому, що повідомлялося, що при ньому загородження – стоянка для авта. Нас попереджували, що крадуть в Празі авта, частини до авт, що потім сталося з іншими, які в пенсіоні ночували, а авта яких стояли на вулиці. Наше авто стояло всі три дні під огорожею і замком. Привітали нас дуже приємні власники. Пані завела до кімнат. Ми говорили до неї українською мовою, а що вона чи ми не розуміли – німецькою. Ознайомили нас з пляном округу, міста. Вказали як їхати до центру Праги - 15 хвилин метром, до якого доїжджається автобусом, який поруч хати. Дала пані нам і квитки на автобус, метро і розклад годин. І так почалися наші мандри по Празі.
Вечером ми докладно не бачили які околиці в які ми заїхали. Бачили лише, що недалеко великі крамниці, Ікея, Макро, Делгайзе й інші.
В суботу 27.9.ц.р. ранком після снідання, йдучи до автобусної зупинки все показалося в своїй яскравості...І старі облуплені будинки, і невеликий цвинтар, пам’ятник поляглим у Другій Світовій війні, і дірява дорога і проїжджі сов’єтські вантажівки, трактори, бар-ресторан, невеличка харчова крамниця, в якій приймають і Віза-кредитну картку. І новобудови, незграбно недокінчені... А біля входу до метро житловий квартал високих будинків... Люди в метро не всміхаються, всі задумані, мало хто говорив. Прислухаються як ми говоримо – то по українськи, то по флямандськи, аби нас не розуміли, бо ті хто прислухався може бути українцем. Ми сміло могли сказати, що ми якби в Україні... Ніхто же не усміхається на дорозі, всі в метро насуплені, видно знервовані, бо по крамницях усе же є - для жителів Праги - це дорого...бо зарплата низька - а що вже говорити про пенсії. ... Бідні, бідні люди! Шкода їх. Потім ми і тільки чули на ту тему розмови від наших земляків. Часами мені хотілося плакати, але вже навчилася я стримувати свої емоції.
Доїхали до центру міста. Високі електричні сходи вивезли нас з метро на гору. Йшли ми довгими тунелями, щоби вийти на пишну вулицю. (подібно, як в Києві або в Москві) Розміняли гроші на крони й чекали на нашого земляка, пана Михайла, який чекав десь інше на площі і мобільним телефоном допитався, де ми. А в міжчасі ми купили квитки на прогульку автобусом по Празі. Коли врешті прийшов пан Михайло, познайомилися і розпиталися де українська церква. Він нас туди запровадив. Йшли ми вузькими, мальовничими доріжками. Обабіч них крамниці, ресторани, кафе...
На різних більших і менших площах дерев’яні будки, прикрашені соняшниками і бронзово-червоними листями, в яких продається всячина - від картин, шкіряних речей, ювілірних виробів до дерев’яних маріонеток, якими славиться Прага...
В Українській Греко-Католицькій Церкві відправлялася Служба Божа. Відправляв українською мовою молодий священик. Співав хор, а властиво перекрикувала його якась жінка, яка співала по старословянському всі молитви на майже одну мельодію. Так було і в неділю, ( хоч раз заспівав прекрасним голосом тенором, якийсь чоловік " Чашу спасіння" ...Як шкода, що лише одну стрічку - ) з тою різницею, що відправляв службу старший священик старослов’янською мовою і говорив русинським діялектом... А церква оба дні була заповнена – так, українцями з України, які і тут біля церкви сходяться.
Слухаючи спів на старословянській мові, що мене дратувало після чудового виступу хору “Покров” тиждень раніше в Альойтинґу, в Німеччині. - Я думала над тим, що конче треба було би щоби в тій прекрасній церкві в Празі Службу Божу заспівав хор „Покров“. Напевно всі мило були би заскочені. А в церкву заходили і туристи не українці...Можна було би наперед оголосити концерт хору по цілому місті! Треба на ту тему зв’язатися з хлопцями з Союзу Українців, бо що не пробувала телефонувати до їх – ніяк не могла з ними звязатися. Шкода!
Мала розмови з людьми - тих з України і “тамтешніх” і все зводиться до одного - все є - все дорого - жити дуже важко. А Прага робить вражіння західньо-европейського міста...
І тут же ті проблеми, що у нас в Сіднею. Так звані народжені в Чехії не дуже то спілкуються з новоприбулими, яких уважають “заробітчанами”.
- “ Вони зароблять гроші і їдуть додому,” – сказав мені один старший пан, який мене сам зачепив у церкві. Існує в нас Союз Українців Чехії і карпато-русинів...Одні з другими не дуже спілкуються.
А про Союз Українок незнайомий, але симпатичний пан, який дуже “чудувався” моєю українською мовою, думав, що я з Америки, ( напевно побачив тризуб на шиї!) не знав, хоч знав пан Михайло, але не вдалося нам з головою зустрітися! Хоч були в нас телефони – а виявилося, що такого телефону не має в Празі! Неправильно поданий! Ми зразу зрозуміли, що за такий короткий час нам не вдасться нічого зробити з намічених плянів. Не на тих людей ми вийшли, бо і в церкві пані, яка продавала свічки й іконки не мала поняття, що таке Союз Українок і хто її голова. А клятий телефон до знайомих по Інтернеті не відзивався...
Так тут поняття - тутешні, старі еміґранти і новоприбулі таке сильне й ми зрозуміли, що нічого спільного вони не мають – крім церкви до якої всі ходять. До речі відправлялися дві Служби в неділю – одна українською, друга старослов’янською...
А пан у церкві, коли довідався, що я живу в Австралії – передавав привіт українцям.
Так, що наше ходження два дні до української церкви не допомогли нам нав’язати відповідні зв’язки з Союзянками і Громадою в нашому европейському чи австралійському понятті. Виявилося, що це переважно старші пані старої еміґрації. Бувша голова пані Тетяна Беднаржова хвора, в лікарні, а з пані Христиною Йойковою нам не вдалося зустрітися. На такі організаційні зв’язки треба побувати кілька днів у місті, бо за два дні це не можливо – бо тоді місто не побачеш. Треба їхати на щонайменше 4 дні.
І врешті ми оглядаємо з автобусних вікон місто, про яке стільки чулося і читалося!
Прага - місто чудо! “Золоте місто” – гордо кажуть мешканці Праги. “Золоте”, бо блищать позолочені бані церков, урядових будинків. Нам показали місце, де спалився Ян Палах в 1968 році, в знак протесту проти сов’єтської інвазії Чехо-Словаччини, старе і нове місто, театри, численні церкви, Парлямент, Президенські палати, так званий Праґер Бург. Бачили ми і зміну почесної варти біля президентської палати, катедру св. Вейта, - звідки сходами спускалися в долину – де нас знову чекав автобус! Чудові численні мости над широкою рікою Молдавою, вздовж якої йшли ми якийсь час. Там як у Парижі біля ріки Сейни художники пробують звернути увагу туристів виставляючи свої твори... Ходили ми і по Карловому мості, де українські художники-карикатуристи з України малюють портрети, мисцеві мистці продають малюнки, чорнобілі фотографії і що тільки собі можна уявити – обов’язково маріонетки!
ПРАГА - це справді місто культури, поезії й пісні... На Карловому мості грали музики на різних інструментах, навіть ціла оркестра. В один момент здавалося, що хтось грав на бандурі і співав чудесно, а то був касетний запис...
Я зовсім не дивуюся, що до Праги приїжджали, жили і творили класики та велетні української літератури, взагалі культури! Це місто, яке сподобається відразу кожному...
Маса туристів у Празі - багато італійців, німців, яких не дуже полюбляють, японців, англійців, бельгійців, голяндців, які розкидають грошима, бо все дуже дешево, зокрема в ресторанах. І ми же не жаліли собі нічого – їли мисцеві страви – книдлі, печену качку, блинці і пили мінеральну лікувальну воду з Карлових Вар.
Погода тепла - чудова осінь. Ходили скільки ноги можуть нести. Сідали, відпочивали, знов ходили, слухали музику! А там грають і співають на кожному кроці – вересень в Празі місяць музики - опери - і в кожній ЦЕРКВІ концерт. В Европі дуже це поширено, що концерти відбуваються в церквах - не конче церковної музики.
А часто чути російську мову, тобто говорять нею не чехи, а ті заробітчани, яких тут маса, як в Італії чи Греції - росіяни і українці - які говорять українською.
Ходили до пізного вечора...
Нав’язали ми зв’язки і чули пропозиції, що до створення спільних підприємств, чи можливостей закупу квартир – так, як в Києві і ті же умови...на когось записати чи створити фіктивне спільне підприємство. Зауважили, що і тут тенденція аби схитрувати, припускаючи, що діяспорці не мудрі, в нічому не орєнтуються.... Так, так - до чого тільки не довела сов’єтська комуністична влада. Люди стали нечесними – багато крадуть, без моралі, а що найгірше вражає, що люди без національного хребта.
Все це нагадувало мою останню подорож в Україну і не гарне з тим пов’язане й я переконана, що роблю добре, що доки не маю готових до друку книжок, не їду в Україну!
І в неділю 29.9. після Служби Божої ми ще блукали вузькими празькими доріжками, слухали симфонічну оркестру...ніяк не додзвонилися до потрібних нам осіб ...і врешті вернули до пенсійону забрати авто, щоби вертатися до Мюнхену. Їхали ми з чудової Праги з гарними вражіннями. Місто дуже подобалося. Дорога до Мюнхена тривала 4 годин, бо майже не було автового руху... та і на границі жодних проблем ні затримок не було при в’їзді і виїзді.
Соняшний небо під вечір почало хмаритися. Коли ми покидали Чехію падав легкий дощ... а написи при виїзді країни запрошували нас ще раз вернутися – що обов’язково скоро зробимо!
Я переконалася, що після Києва - Прага найкраще місто в якому я була, хоч і подобається мені Рим!
Понеділок 29.9.2003
ЗОЛОТЕ МІСТО ПРАГА
Прага – чудо місто, в якому я би дуже радо жила, якби....- ну, праця, відповідне товариство і українська громада...- такі висновки роблю після відвідин міста.
Виїхали ми з Мюнхену в п’ятницю 26.9.ц.р. по –обіді. На в’їзді до автостради кілометри авт. Надя виїхала на звичайну дорогу, бо ми рішили не марнувати часу у черзі. Слухали радіо, як розріджується автовий рух. Іхали до Інґольштату звичайною дорогою, а від Реґенсбургу в сторону Чехії не було великого автового руху. Їхало багато вантажівок, які з’їхавши з автостради сповільнювали нашу їзду, – а автострада двічі переривається по дорозі. Будується сполучення - тобто ті куски, які сполучать вже існуючу автостраду, як в пограничній полосі Німеччини, так і Чехії. Сполучення буде готове в 2006 році. Їхали ми з 5 годин, а то дещо довше.
В Европі “золотиста осінь”. Сонце заливало чудові краєвиди в Німеччині, де по селах і містечках, яких ми проїжджали взірцева чистота і багато господарств. Сонячні осінні проміння вигравали зеленими і поживклим листями... А коли ми переїхали німецько-чеську границю в околиці Розвадов – все різко мінялося.
Оця моя триднева подорож до Чехії підтвердила, радше, нагадувала постійно всі поняття, що до України. Маю на увазі, те, що кажуть ніби то змінилося там щось - в дійсності змінився центр Києва і дещо Львів – а решта як було так і є. Так же розповідають мені ті, хто недавно був в Україні. Включно з моїм батьком.
- “В Чехії зле, а в Україні ще гірше, хоч тут можна щось заробити” – твердять заробітчани з України, яких ми зустріли. Це все жах!!!!
Ми проїжджали менші містечка, а дорога до Праги лежить через ПИЛЗЕН. Це велике місто. Відразу ви бачите, що то соціялістична країна, чи бувша комуністична. Нічого ще не змінилося! Страшно дивитися на ці околиці! Все занепало. Брудне. Всі будинки облуплені, немальовані, занедбані. Дороги жахливі, діряві. Гопаєш автом – кишки відгопуються! Так, як в Україні чи Польщі! Лише головні дороги добрі.
Околиці, краєвиди гарні, навіть дуже гарні і це компенсує все погане. Пилзен, передмістя його на горі – це прекрасний вид. По обох боках дороги, ліси обгороджені колючими дротами, яких не звалили – це блище границі. Пригранична полоса гориста! Зелені, зелені сосни і причудові, високі тополі, які на пів зелені і дещо жовтіють, видніють червоні кущі й невеличкі дерева. Кольориста, чудова осінь!
Всі дорожні знаки не виразні. Ми верталися в місті Пилзен назад до одного перехрестя, бо стрілька показувала в один бік, а то було зовсім не правильно. Величезні вантажівки перед нами і за нами дещо бльокують вид навкруги, зокрема написи. Добре, що рішили вернутися і перевірити. Вже потім у Пилзен, в центрі міста вказівки були, як у европейських країнах величезні... і виразні.
На в’їзді і при виїзді міста багато секс-барів, з яких виблимували, мерехтіли червоні й померанчові світла у формі серця чи голої невиразної постаті - а на дорогах жінки-проститутки, навіть дуже вродливі. Це створює дуже неприємне враження, зокрема коли подумаєш, що там між ними може і хтось з наших українок. Одна, бачучи, що в авті нас троє жінок якось зніяковіла від нашого здивованого на неї погляду.
Вже за містом Пилзен продовжується широка автострада. Почав падати дощ. Чим ближче доїжджали ми до Праги, тимбільше появлялися різні реклямні написи. Переважали ті з оголошенням сексбарів і клюбів і Мекдоналдс!
Оскільки нам по Інтернеті вислали вказівки де з автостради звертати в місто, де знаходиться пенсіон, який ми замовили - проблем в нас не було. Аж вже в самому передмісті, житловому масиві Стодулки – що рахується Права 5 - кляті невиразні написи змусили нас запитатися прохожого де правильна вулиця, на розі якої стояло наше авто...
Прохожий подивився на автовий номер, не розумів німецької мови, якою Надя віддізвалася. Я її підказала говорити українською й почала розмову з.... - як ви думаєте? Ага, нашим земляком, який почувши українську мову, здавалося нам злякався, коли ми запиталися де такий то пенсіон. Він, відразу відпружився коли почув, що ми українки з Бельгії, що ми не з України. Надя додала, що ми замовили місця в пенсійоні...
Земляк нам сказав, що він тут нічого не знає, може лише запровадити до пенсіону, де живуть ті, з Украіни, хто приїхав до Праги на заробітки. Він один з них. Ми попращалися і підїхали до ґаражу – автонаправки, де поліція, яка там стояла, а до якої сестра звернулася з запитом – нас провела під самий пенсійон. Він був дослівно 500 метрів на ліво від місця де ми раніше стояли, але не могли знайти напис вулиці.
Пенсіон ІНКА – це велика приватна хата, пишно збудована й вдекорована квітами і чистенька, з усіма вигодами, хоч і з сов’єтськими холодільниками. Знайшли ми його по Інтернеті. А вибрали тому, що повідомлялося, що при ньому загородження – стоянка для авта. Нас попереджували, що крадуть в Празі авта, частини до авт, що потім сталося з іншими, які в пенсіоні ночували, а авта яких стояли на вулиці. Наше авто стояло всі три дні під огорожею і замком. Привітали нас дуже приємні власники. Пані завела до кімнат. Ми говорили до неї українською мовою, а що вона чи ми не розуміли – німецькою. Ознайомили нас з пляном округу, міста. Вказали як їхати до центру Праги - 15 хвилин метром, до якого доїжджається автобусом, який поруч хати. Дала пані нам і квитки на автобус, метро і розклад годин. І так почалися наші мандри по Празі.
Вечером ми докладно не бачили які околиці в які ми заїхали. Бачили лише, що недалеко великі крамниці, Ікея, Макро, Делгайзе й інші.
В суботу 27.9.ц.р. ранком після снідання, йдучи до автобусної зупинки все показалося в своїй яскравості...І старі облуплені будинки, і невеликий цвинтар, пам’ятник поляглим у Другій Світовій війні, і дірява дорога і проїжджі сов’єтські вантажівки, трактори, бар-ресторан, невеличка харчова крамниця, в якій приймають і Віза-кредитну картку. І новобудови, незграбно недокінчені... А біля входу до метро житловий квартал високих будинків... Люди в метро не всміхаються, всі задумані, мало хто говорив. Прислухаються як ми говоримо – то по українськи, то по флямандськи, аби нас не розуміли, бо ті хто прислухався може бути українцем. Ми сміло могли сказати, що ми якби в Україні... Ніхто же не усміхається на дорозі, всі в метро насуплені, видно знервовані, бо по крамницях усе же є - для жителів Праги - це дорого...бо зарплата низька - а що вже говорити про пенсії. ... Бідні, бідні люди! Шкода їх. Потім ми і тільки чули на ту тему розмови від наших земляків. Часами мені хотілося плакати, але вже навчилася я стримувати свої емоції.
Доїхали до центру міста. Високі електричні сходи вивезли нас з метро на гору. Йшли ми довгими тунелями, щоби вийти на пишну вулицю. (подібно, як в Києві або в Москві) Розміняли гроші на крони й чекали на нашого земляка, пана Михайла, який чекав десь інше на площі і мобільним телефоном допитався, де ми. А в міжчасі ми купили квитки на прогульку автобусом по Празі. Коли врешті прийшов пан Михайло, познайомилися і розпиталися де українська церква. Він нас туди запровадив. Йшли ми вузькими, мальовничими доріжками. Обабіч них крамниці, ресторани, кафе...
На різних більших і менших площах дерев’яні будки, прикрашені соняшниками і бронзово-червоними листями, в яких продається всячина - від картин, шкіряних речей, ювілірних виробів до дерев’яних маріонеток, якими славиться Прага...
В Українській Греко-Католицькій Церкві відправлялася Служба Божа. Відправляв українською мовою молодий священик. Співав хор, а властиво перекрикувала його якась жінка, яка співала по старословянському всі молитви на майже одну мельодію. Так було і в неділю, ( хоч раз заспівав прекрасним голосом тенором, якийсь чоловік " Чашу спасіння" ...Як шкода, що лише одну стрічку - ) з тою різницею, що відправляв службу старший священик старослов’янською мовою і говорив русинським діялектом... А церква оба дні була заповнена – так, українцями з України, які і тут біля церкви сходяться.
Слухаючи спів на старословянській мові, що мене дратувало після чудового виступу хору “Покров” тиждень раніше в Альойтинґу, в Німеччині. - Я думала над тим, що конче треба було би щоби в тій прекрасній церкві в Празі Службу Божу заспівав хор „Покров“. Напевно всі мило були би заскочені. А в церкву заходили і туристи не українці...Можна було би наперед оголосити концерт хору по цілому місті! Треба на ту тему зв’язатися з хлопцями з Союзу Українців, бо що не пробувала телефонувати до їх – ніяк не могла з ними звязатися. Шкода!
Мала розмови з людьми - тих з України і “тамтешніх” і все зводиться до одного - все є - все дорого - жити дуже важко. А Прага робить вражіння західньо-европейського міста...
І тут же ті проблеми, що у нас в Сіднею. Так звані народжені в Чехії не дуже то спілкуються з новоприбулими, яких уважають “заробітчанами”.
- “ Вони зароблять гроші і їдуть додому,” – сказав мені один старший пан, який мене сам зачепив у церкві. Існує в нас Союз Українців Чехії і карпато-русинів...Одні з другими не дуже спілкуються.
А про Союз Українок незнайомий, але симпатичний пан, який дуже “чудувався” моєю українською мовою, думав, що я з Америки, ( напевно побачив тризуб на шиї!) не знав, хоч знав пан Михайло, але не вдалося нам з головою зустрітися! Хоч були в нас телефони – а виявилося, що такого телефону не має в Празі! Неправильно поданий! Ми зразу зрозуміли, що за такий короткий час нам не вдасться нічого зробити з намічених плянів. Не на тих людей ми вийшли, бо і в церкві пані, яка продавала свічки й іконки не мала поняття, що таке Союз Українок і хто її голова. А клятий телефон до знайомих по Інтернеті не відзивався...
Так тут поняття - тутешні, старі еміґранти і новоприбулі таке сильне й ми зрозуміли, що нічого спільного вони не мають – крім церкви до якої всі ходять. До речі відправлялися дві Служби в неділю – одна українською, друга старослов’янською...
А пан у церкві, коли довідався, що я живу в Австралії – передавав привіт українцям.
Так, що наше ходження два дні до української церкви не допомогли нам нав’язати відповідні зв’язки з Союзянками і Громадою в нашому европейському чи австралійському понятті. Виявилося, що це переважно старші пані старої еміґрації. Бувша голова пані Тетяна Беднаржова хвора, в лікарні, а з пані Христиною Йойковою нам не вдалося зустрітися. На такі організаційні зв’язки треба побувати кілька днів у місті, бо за два дні це не можливо – бо тоді місто не побачеш. Треба їхати на щонайменше 4 дні.
І врешті ми оглядаємо з автобусних вікон місто, про яке стільки чулося і читалося!
Прага - місто чудо! “Золоте місто” – гордо кажуть мешканці Праги. “Золоте”, бо блищать позолочені бані церков, урядових будинків. Нам показали місце, де спалився Ян Палах в 1968 році, в знак протесту проти сов’єтської інвазії Чехо-Словаччини, старе і нове місто, театри, численні церкви, Парлямент, Президенські палати, так званий Праґер Бург. Бачили ми і зміну почесної варти біля президентської палати, катедру св. Вейта, - звідки сходами спускалися в долину – де нас знову чекав автобус! Чудові численні мости над широкою рікою Молдавою, вздовж якої йшли ми якийсь час. Там як у Парижі біля ріки Сейни художники пробують звернути увагу туристів виставляючи свої твори... Ходили ми і по Карловому мості, де українські художники-карикатуристи з України малюють портрети, мисцеві мистці продають малюнки, чорнобілі фотографії і що тільки собі можна уявити – обов’язково маріонетки!
ПРАГА - це справді місто культури, поезії й пісні... На Карловому мості грали музики на різних інструментах, навіть ціла оркестра. В один момент здавалося, що хтось грав на бандурі і співав чудесно, а то був касетний запис...
Я зовсім не дивуюся, що до Праги приїжджали, жили і творили класики та велетні української літератури, взагалі культури! Це місто, яке сподобається відразу кожному...
Маса туристів у Празі - багато італійців, німців, яких не дуже полюбляють, японців, англійців, бельгійців, голяндців, які розкидають грошима, бо все дуже дешево, зокрема в ресторанах. І ми же не жаліли собі нічого – їли мисцеві страви – книдлі, печену качку, блинці і пили мінеральну лікувальну воду з Карлових Вар.
Погода тепла - чудова осінь. Ходили скільки ноги можуть нести. Сідали, відпочивали, знов ходили, слухали музику! А там грають і співають на кожному кроці – вересень в Празі місяць музики - опери - і в кожній ЦЕРКВІ концерт. В Европі дуже це поширено, що концерти відбуваються в церквах - не конче церковної музики.
А часто чути російську мову, тобто говорять нею не чехи, а ті заробітчани, яких тут маса, як в Італії чи Греції - росіяни і українці - які говорять українською.
Ходили до пізного вечора...
Нав’язали ми зв’язки і чули пропозиції, що до створення спільних підприємств, чи можливостей закупу квартир – так, як в Києві і ті же умови...на когось записати чи створити фіктивне спільне підприємство. Зауважили, що і тут тенденція аби схитрувати, припускаючи, що діяспорці не мудрі, в нічому не орєнтуються.... Так, так - до чого тільки не довела сов’єтська комуністична влада. Люди стали нечесними – багато крадуть, без моралі, а що найгірше вражає, що люди без національного хребта.
Все це нагадувало мою останню подорож в Україну і не гарне з тим пов’язане й я переконана, що роблю добре, що доки не маю готових до друку книжок, не їду в Україну!
І в неділю 29.9. після Служби Божої ми ще блукали вузькими празькими доріжками, слухали симфонічну оркестру...ніяк не додзвонилися до потрібних нам осіб ...і врешті вернули до пенсійону забрати авто, щоби вертатися до Мюнхену. Їхали ми з чудової Праги з гарними вражіннями. Місто дуже подобалося. Дорога до Мюнхена тривала 4 годин, бо майже не було автового руху... та і на границі жодних проблем ні затримок не було при в’їзді і виїзді.
Соняшний небо під вечір почало хмаритися. Коли ми покидали Чехію падав легкий дощ... а написи при виїзді країни запрошували нас ще раз вернутися – що обов’язково скоро зробимо!
Я переконалася, що після Києва - Прага найкраще місто в якому я була, хоч і подобається мені Рим!
Відповіді
2003.09.30 | Людмила Коваль
Re: ЗОЛОТЕ МІСТО ПРАГА
Прага - це добре, але Київ КРАЩЕ.Дарма Ви відкладаєте свій приїзд до України.
P.S. Марічко, я Вас загубила ( в сенсі листування). Мені жаль. Є мотиви?
2003.10.01 | "Хто до кого там моргає..." ,-- О. Кобилянська!
Re: ЗОЛОТЕ МІСТО -- ПРАГА!!!!
Яка екзальтація! Я Вас також позагублював. Але Прага то не є місцем стріч вашого уподобання. Острів Лесбі є ще прекраснішим. Про це писали українські поетеси. Їм не повірити? Себе зрадити!2003.10.01 | XYZ
Блатные приемы
Блатные приемыСклоки, провокации, нецензурная брань - все это норма жизни веб-бригад. Своеобразны методики их работы с инакомыслящими дамами... В этом случае перечисляются названия частей тела и половых органов, указывается на отсутствие у оппонента сексуального партнера, на ее уродство, старость, чрезмерную полноту, проституцию и прочая.
А вот еще очень типичное выступление члена бригады: "Ты, долбанутая, ты что, тут у монитора кончаешь, что ли. Другим способом не можешь? Мужика нету? Хотя кому ты, придурь, нужна. Вот и торчишь тут с утра до вечера. Хоть какое-то общение для тебя. Яд свой (а точнее неудовлетворенность) выливаешь. Сними себе мужика и потрахайся как следует, глядишь ума прибавится, хотя последнее под вопросом."
И так далее, подряд, десятками и сотнями подобных текстов под разными никами. Любопытно, что после недели-двух наполнения форума подобными постами, большинство из которых мы не цитируем здесь по соображениям приличия, эта же группа авторов, устроившая травлю женщине-оппоненту, обычно пишет коллективное письмо администратору сайта с жалобой на то, что всех их, самоаттестованных "интеллигентных постоянных читателей", жестоко затравила именно та участница дискуссий, которой были посвящены такого рода тексты.
2003.10.01 | КZZ
Re: Блатные приемы???? Ты че? Да тут блататой и не пахнет.
"Блатной".От опорочить все святое! Так это нормально! Пишут! же , что в германских селах чистота! Между строк маляву читать надо. А тут еще открытие - П-Р-А-А-А-Г-Г-А!!!! Я Тоже конечно фигею от степени еб*нутости авторынь. Ну шо сделаешь! Против природы не дернешся! Так мадамы построят рай в шалаше на Вацлавском наместе. Наведаемся!2003.10.01 | Людмила Коваль
Re: Мужики,
чи може самці?Краще б ви вночі спали
"Хто до кого там моргає..." ,-- О. Кобилянська! . 01-10-2003 02:26
XYZ . 01-10-2003 03:20
КZZ . 01-10-2003 03:33
2003.10.01 | Мужик
Re: Мужики,
Та в мене в Австралії день, у той час, коли в Києві ніч. А Марічка Галабурда пані-таки прикольна. Ясно, що після австралійських кенгуру та абориґенів-папуасів прага то є справді чарівне місто. Ну як Колумб америку відкрив. Ій-Бо! А звідайте відень та опишіть, про те "яке миле, затишне місто. Запах віденської кави кружить голову. Ах! А як там вбираютьться дами. У них філігранно витончений смак до всього. Ох а яка прекрасна віденська опера.Найпрекрасніша, мабуть у світі. Я там дивилася "Щелкунчика", чи то пак українською: "Лузгавчика" композитора Чайковського. Ви чули про такого? Я раніше ні. Чайковський --хоч він , кажуть, і москаль мені си надто сподобав. Незабутні вражіння.2003.10.01 | Людмила Коваль
Re: Мужики,
Лузгавчику, якби ви перш ніж писати, почитали осьдички це http://maidan.org.ua/n/culture/1054031354то може не сиділи б зараз у калюжі власної шюткі-юмора.
2003.10.01 | Тестер
Re: Ніц такий не врозуміє. Він вже третий день п"я,
жінку б"я і неголений. Бидло, одним словом!2003.10.01 | МАРІЧКА
Re: Мужики,
Гей, гей паночку!Якби ви ЗНАЛИ де я вже бувала і що бачила у світі КРІМ чудесних звіряток канґуру і коалів - а парк де вони у мене біля хати - я же лише приїжджа в Австралію з Европи почерез подружжя і бувала в світі БАГАТО - ану давайте аби ви мені позаздрили -
в Пекинґу чи Бейджінгу, в Токіо, де чудовий вчений японець Казуо Накаї говорив зі мною і чоловіком по українськи і про Україну стільки знав та ще і співав українські пісні -
І у Відні була, і в в Київі - о місто найкраще в світі - і у Парижі з десяток разів, і в Торонті, і в Едмонтоні, і в Вініпезі, і в Тендурбей,і Монтреалі, і переїхала Німеччину в здовж і поперек, і в своїй Бельгії і в Голяндії і була в Чехії в Кошицях, Пряшеві і в Українському театрі була де Ярослав Сисак працює, і в Ужгороді - і в Франківську і Калуші і славній Коломиї - і Белграді, і Загребі, В Ґраці і де мене тільки не носила доля - всюди ми стрічалися з українцями і всюди не марнували час на пиття "запашної кави" ...була у Відні і кава там така як у Києві - чи Львові - чи пиття пива і не займалася НАКОЛЮВАННЯМ НІКОГо - а старалася навязати плідні звязки з українцями і про всі ці подорожі написати книжку
А ось збігом обставин не була у Празі - хоч можна було заїхати...
Австралія у порівнанні до Европи - країна де можна вигідно жити і спокшйно творити - де тебе не займають чи не перешкаджають телефонні дзвінки -
Оце Мирослав Скорик в Сіднеї писав більшість своєї опери " МОЙСЕЙ"
Так. що неробіть з мене наївної дури яка вперше виїхала може на вашу думку з країни дикунів -
Послухайте Людмили - зайдіть на САЙТ Культури і подивіться як і де я пила каву
А Відень мене не цікавить а Київ ...
Дай Боже Вам побачити КАНҐУРУ І КОАЛУ - я і на ніч ліг прийму земляка з Києва - ТО ПРОБЛЕМ!
ПРИВІТ!!!
2003.10.05 | Максим’як
Re: На Франківщині про таких мужиків кажуть - шмарок.
Прага справді чудове місто. І це щира правда, що з першого разу правильно автом так просто не можливо потрапити до цілі, керуючись тільки придорожніми знаками.Вперше був у Празі десь 1995 році. Їхав на зустріч із канадським вояджером (українцем), який консультував там вже біля року фірму "Боніта". Тоді ще чехи тільки будували ті всі мости та дорожні розгортки навколо Праги, а знаки та вказівки на об"їзди ніде не ставили. Я навіть мав підозру, що це вони так навмисно.
Я вже не пригадую, як звався той пансіон, у якому я кілька днів жив. Може той самий? Але платив 50 доларів за день, а того ніколи не забуду, бо так дорого готель коштував мені тільки у Москві.
Хороше місто Прага нагадалося мені.
2003.10.01 | Dworkin
Почему блатные??? Это про КГБ!
Это взято из статьи про методы работы КГБ (ой, простите его сейчас называют ПУТИНСКОЕ ФСБ) в Интернете!И Вы правы - очень похоже
2003.10.01 | МАРІЧКА
Re: ЗОЛОТЕ МІСТО ПРАГА
Людмило!Я ще вчора на адресу вашу вислала листа і дещо у причепі 0 воно не вернулося як всі інші листи вертаються і я вже сама думала над тим ЩО сталося???
Це просто якісь технічні причини - чому КОЖНИЙ ЛИСТ від вас вертається
Так колись було з Анатолієм з Москви - зараз все наладналося
В мене до вас ніяких притенсій - а навпаки
Я приїду - ще дещо роботи і надоїм вам всім -
Обнімаю!
2003.10.02 | Людмила Коваль
Re: Марічко,
щойно вислала Вам листівку. Чи отримали?P.S. Шалено перепрошую усіх, хто трафив оком на цю приватність, але у нас з поштою якась чудасія відбувається. СТО РАЗІВ СОРРІ
2003.10.02 | МАРІЧКА
Re: Марічко, ПОШТА СКАЗИЛАСЯ
Людмило!Наразі нічого не пройшло на обі мої адреси
Йнакше сказати як ПОШТА Е-МАЙЛСЬКА СКАЗИЛАСЯ не можу!
Може ще пройде - дам знати!
2003.10.08 | Людмила Коваль
Re: Марічко, ПОШТА СКАЗИЛАСЯ
Марічко, перевірте ще Надіну поштову скриньку. Може там остання листівка.Нічого не розумію.
2003.10.09 | MAРІЧКА
Re: Марічко, ПОШТА СКАЗИЛАСЯ
Людмило!І я нічого не розумію вже...
Я на обі адреси дивилася і нічого не має від вас ні в Наді
Чому все, що я вам висилаю повертається назад з заміткою, що такої адреси немає?
Або це суцільно робиться або як в Україні кажуть - це дурдом!
Що робити???
Привіт
Марічка
2003.10.09 | Тестер
Re: Марічко, ПОШТА СКАЗИЛАСЯ. Порада профі
Ваші поштові ящики мають певну місткість в кілобайтах.Вони можуть бути переповнені. Тобто там забагато інформації.
Почистіть папки, тобто видаліть непотрібне або зкопіюйте кудись в інше місце і все буде гаразд.
Успіхів!
2003.10.09 | Людмила Коваль
Re: Тестеру.
Дякую за пораду, шановний Тестере.Скринька дійсно заповнена вщент. Спробую почистити хоч маю сумніви, що допоможе. Якби містськість скриньки була вичерпана, то і спам не зміщався б, а він повзе, на відміну від листів, щоденно.
2003.10.10 | Тестер
Re: Людмилі
Треба чистити всі папки. А також при настройці пошти включити видачу підтвердження про відправку.А папки можуть бути забиті і в Марічки. Тоді також ефекту не буде.
Якщо пошта на всяких ру, чи нет, чи нотмайлах, то там за звичай дають 10 Мбайт памяті на все про все. Так що треба час від часу слідкувати за вмістимим.
Бажаю успіху.
2003.10.11 | Людмила Коваль
Re: Дякую. Здається спрацювала Ваша порада. (-)
2003.10.10 | Людмила Коваль
Re: Марічці.
Дорога Марічко, за порадою Тестера трохи почистила скриньку і ще раз спробувала відправити Вам листівку (навіть не листа).Якщо знову безуспішно, то ....
Хіба ще спробую через нашого спільного знайомого якось тримати з Вами зв"язок.
2003.10.10 | МАРІЧКА
Re: Марічці. - ВІДПОВІДАЮ
ЛЮДМИЛО!Дістала сьогодні вашу відкритку
Віддіслала вам коротку відповідь і ЗАРАЗА знов повернула її
Я ЩО ДНЯ ВИЧИШУЮ скринку - все що не требп викидаю - а спам ми відлучили вонойде в окремий файл - у мене місця довільно в скринках
Незнаю,чому це так робиться -але, як ен поможе ЧИСТКА У ВАС - бо каже, що ЗАБАГАТО у вас у скринці - так дослівно написано
Як нке пройдемо ще - треба спільного знайомого використати - а що робити?
Я їду у неділю вечером до мами - після виступу ансамблю зі Львова - ПІКАРДІЙСЬКА ТЕРЦІЯ - які беруть участь у міжнародному фестивалі а капела ансамблів
Вчора і сьогодня фільмує їх німецьке і французбке телебачення.
Привіт
2003.10.11 | Людмила Коваль
Re: УРА! Листа отримала! (-)
2003.10.01 | Тестер
Re: Не по темі форуму. В "культуру", однако...(-)
2003.10.01 | Михайло Свистович
Re: Звертаюся до жінок, що присутні в цій гілці
Можна я збережу для ці шедеври хамства з боку одного "мужика" під різними ніками і не вбиватиму їх? Ну так треба. Поясню в реалі або поштою для чого, якщо вас зацікавить.2003.10.01 | Мужик
Re: Звертаюся до жінок, що присутні в цій гілці
Вибивай грунт "одного" , настільки совісті тобі вистачить. Я не є екзальтований "путі"н"- шественнік". Перше -- Осло! Табір. ОК! Віза в Норвегію? -- хіляй далі. Прихіляв! Табір в Осло. Місяць інтерв"ю. Позитив! 2 місяціц в університеті Осло. Там Кажуть , їдте з вашими вимогами до Лювена! Там найкращий політико-психологічний аналіз. Поїхав! Приїхав. Все О.К.А потім я вже їздив не як студент по всіту, а з "Беджом "ІО"-- іnternational observer"! Прийшов я на Ваш сайт не через навмання часу. Я вас вважав , попри наші непорозуміння тим сайтом , до якого звертається оббріханий народ. Є Серйозні питання. Але коли мені описують Прагу і яка вона гарна? То ви вже вибачайте . Робіть стриптиз для мене. Я не ображусь.....
З глибочезною повагою Славко Волинський, Славко, КактуЗЗ і Циган!
Хай вам щастить.
2003.10.01 | Михайло Свистович
Re: Щодо совісті звернись до себе
Є деякі правила поводження у товаристві, де є жінки.2003.10.01 | KAKTUZZ
Re: Щодо совісті звернись до себе
КЕН-"ГУРУ " я бачив. А от "ГУРУ" -- Ні!!!! Вони не з їдного стада?2003.10.02 | Людмила Коваль
Re: ЗОЛОТЕ МІСЦЕ МАЙДАН!!!
І хто міг подумати, що з невинного допису Марічки про Прагу вийде таке.Славко Волинський, Славко, КактуЗЗ і Циган, мені жаль, що ви так безжалісно себе четвертували. Правда. Кожна ваша четвертушка була цікавою. Може спробуйте зібратися до купи? Вийде ціла літра, а це значно краще хоча б тому, що більше.
2003.10.03 | МАРІЧКА
Re: Звертаюся до жінок, що присутні в цій гілці
Ви у Бельгії???? Та ще у Лювені!ЯХ ТИ - нові землячки мені знайшдися чи як???
Он де в "рідній моїй стороні" знайшли пристановище..
Це ви з Славком отак си старшно збунтували за Прагу - а може хтось си бунтує проти того що ви отакі "нечемні"!!!
Хотіло би ся аби ви зробили і написали у житті разом стільки скільки я написала -
Як це не гарно отак бунтуватися проти сайту МАЙДАН і наколювати Свистовича! ФЕ! ФЕ! ФЕ!!!
Вам Михайла Свистовича не чіпати!!!
Ви напевно у Бельгії сидите...так догадуюся - правда як в моїй Бельгіх гарно, спокійно
2003.10.11 | KAKTUZZ
Re:Пані Марічко! Може у вас криптоманія?
Марічка пише:"Хотіло би ся аби ви і написали у житті разом стільки скільки я написала."Прага справді гарне місто! Я у зв"язку із своєю працею досить часто їзджу до Праги.Але, як на мене, ваш допис виглядає недоречним, щось на зразок твору школяра на вільну тему у списку тем де обговорюються болючі політико-економічні проблеми України. Навряд би ваша "Чарівна Прага" потрапила б на форум, як би не ваше знайомство із Свитовичом?
У світі тисячі чудових міст, а в Україні купа проблем, які слід розв"язувати, а Ви, пробачте, як Пилип з конопель зі своєю Прагою. То давайте перетворимо форум на альманах чарівних міст і сіл, і гір, і водопадів етс. і заходитись від екзальтації і особистих вражень?
Шкода що ви не описали празькі будинки розпусти і українських дівчат, які там працюють, не описали крамниці і ресторани , де на вітринах написано "вхід українцям заборонено", чому не описали тяжку чорну працю працю сотень українських заробітчан, які ремонтують Прагу і роблять її "Чарівною", чом вине описали, що Прагою заправляють мафіозі з усіх країн світу і розгорнули ігорний бізнес майже до того рівня що і в Аомині, чи в Атлантіл Сіті? Не зауважили , що "Чарівна Прага" стала одним із міст української бандитської малини.Перебільшую? То залиште десь на малолюдному місці авто. Другого дня воно вже знаходитиметься у таємному відстійнику в Ужгороді, або Львові. Про зоопарк ви ще не згадали і про те що там немає кенгуру і коали, зате є слон. Успіхів Вам і надхнення.
2003.10.01 | SLAVKO
Re: Звертаюся до жінок, що присутні в цій гілці
Ні! Пане, Свистовичу! Робіть як ПОЧЕСНИИЙ мужчина!РОЗВІНЧАЙТЕ МЕНЕ!2003.10.01 | Славко Волинський
Re:Ні!Вбивай наповал(-)! І ніки і взагалі! Що він хоче довести?(
2003.10.01 | Михайло Свистович
Re: Я хочу довести, що існують якісь норми спілкування
Особливо з жінками.2003.10.01 | KAKTUZZ
Re:Ні!Вбивай наповал(-)! І ніки і взагалі! Що він хоче довести?(
І парадигми українського соціуму. А хто цей соціум створив?Віртуальний?!!! Може Свистович,а може Демчук- Волинський, а може Уколов, чи (Вас багато)....? І підемо ми під однією скупиною свинів, або як вівці,але не буде вівчара щоби повести овече стадо до водопою.А Прага -- клас ! Особдиво в ночі! А кк-а-а-азіно! Пані, Галабурда не впустіть шанс!
2003.10.02 | МАРІЧКА
Re:Ні!Вбивай наповал(-)! І ніки і взагалі! Що він хоче довести?(
Гей хлопці в коло станьте бадьоро і заспівайте йнакшої!За Що і пощо ви завелися?
Я по касіно - ах не лажу і не трачу гроші на дурне а допомагаю тому хто вартий того а касіно для вас у Київі збудували
До речі і в Сіднеї і в Мюнхені лєється горілка й вино - та ще пивом заливають
О, Боже який гарний світ...а ви дурницями зайнялися!
2003.10.01 | Михайло Свистович
Re: Ви вже самі себе розвінчали (-)
2003.10.01 | КAKTUZZ
Ви вже самі себе розвінчали (-) А може ви поспіхом блох ловили?
2003.10.03 | "Люба- Любонька! Целую тебя в губоньки"(хвольельор)
Re: ЗОЛОТЕ МІСТО -- ПРАГА!!!!Але е-пошта скаженна!
Чекаю на тебе мила, доки маю відпустку до понеділка. З понеділка знову до немилосердної праці.Чекаю тебе коло пам"ятника Гавелу.А може пошта перестане скаженіти, то я дам тобі знати точніше де саме я стою.Завше твоя Любмила!
2003.10.03 | МАРІЧКА
Re: ЗОЛОТЕ МІСТО -- ПРАГА!!!!Але е-пошта скаженна!
Прийду, мій миленький, прийдуі
тобі, милому чорнобривому, СМЕТАНКУ - привезу!
2003.10.03 | Михайло Свистович
Re: Пані Марічко, напишіть мені листа
Щоб я знав, на яку адресу Вам надсилати свої листи, бо Ви ж мандруєте.2003.10.05 | KAKTUZZ
Re: Пані Марічко, напишіть мені листа і про чарівне Брюгге!
Старовинне бельгійське Брюге -- окрім футбольної знаменитої команди ---це щедевр світової архітерутури. Маленькі чепурні крамнички і кав"ярні. А які вироби із щоколаду.Коли потрапляєш до цього міста, то тебе охоплює настрій "безконечного" свята. Місто перекроєне водяними каналами. Ними за недорогу платню можа прокататися через усе місто. "Вражіння " передати словами тяжко.То може ви Марічко продовжете ессе про Брюгге. А кінчимо вже разом???
Але хочу додати , що Брюгге звуть іще північною Венецією. То ж ті, хто хоче мати справжню уяву про Брюгге, най спершу відвідає Венецію. Тільки щоб мати уяву про Брюгге, то їдьте у Венецію , але не восени, не тепер. Там теперичка вода цвіте і жахливо смердить , як в громадськім тувалєті на прикордонному переході на переході в Україну.
2003.10.05 | пан Roller
Фикус не примахивайся к женщинам (-)
2003.10.06 | МАРІЧКА
Re: Пані Марічко, напишіть мені листа і про чарівне Брюгге!
КАКТУЗЕ!!В Сіднеї у мене перед хатою і в заднім городі повно кактузів - алой. В Україні його називають столітником = а калючок в нього! Зате цвіте він десь вже у червні померпнчово-червоним кольором - чудо...Таке чудо і ви
Хочете мене вколоти..." А Я СИ НЕ БОЮ" співаїться в пісні
Згадка про Бруґе варта уваги - бо це дійсно чудо місто до якого возила кожного хто до нас з Украхни приїжджав
Якби ви читали у рубриці Культура. що я написала останньо - не так давно тому - то побачили би що там є згадка про Бруге - бо возили ми до нього нашого племінника Назара, який був на відпустці в Бельгії - не був він ще у тому місті...
А там подають у ресторанах " файні мушлі зварені у пиві"!
URL: http://maidan.org.ua/n/culture/1062510995
Не треба наколювати -
Я все сприймаю!
ЯК БРУГЕ ПОВЯЗАНЕ З УКРАЇНОЮ...
А Бруге ЧУДО і хто має нагоду хай відвідає -
До речі з того міста походив бельгієць Алберт Газенбрук - якого в часі Другої світової війни зловили німці і увязнили - заанґажували до пропагандивно-економічного відділу в Україну і він попав був у Рівному у полон УПА - на німців зробили засідку.
Пан Газенбрук був в УПА - працював в Радіо Афродита - коли большевики знайшли і зліквідували криївку з станцію Афродита - Газенбрук попав у полон - його судили в Дрогобичі і він попав у Сибір в концтабір.
Після смерти товариша Сталіна він та ще кількох бельгійців були звільнені і Газенбрук повернувся до рідного Бруге - де писав спогади про УПА.
Він виступав на святі УПА - в 1968 році - там я його вперше зустріла. - Як цікаво було слухати спогади-промову земляка -бельгійця про його пережиття в УПА і побут в концтаборах.
Потім якось він захворів - я виїхала з Бельгії і звязок мій і пана Володимира Макара з Торонта, який був з Газенбруком в тому радіо Афродита урвався.
Вже з Австралії я шукала за Паном Газенбруком - на листи не приходилди відповіді - Моя сестра Надя звязалася була з одною радіостанцією і віддізвалася родина і дочка - Виявилося що пан Алберт помер - а жінка його спалила його спогади,яких нам не вдалося врятувати. Дуже це шкода.
У мене залишилися його листи - копія його промови на святі УПА - копії з бельгійських газет з королівської бельгійської бібліотеки де моя сестра Надя їх знайшла...Ну і в Літописах УПА є згадки про того для нас цікавого бельгійця з міста Бруге.
Мигнулого року з приводу круглої річниці УПа я написала довшу довідку про пана Алберта Газенбрука - але не маю її з собою тут в Мюнхені на диску - може ї у Бельгії.
Якщо вас така тема цікавить - як верну до Сіднею можу цю довідку подати на Майдані для Вас і зацікавлених....
Алберт Газенбрук похований у Бруге! Місто те завжди для мене тому маї е і особливе значення - символічне!
Так - що маєте листа від мене з надіюся цікавою вісткою, якщо УПА вас цікавить!
Так, що ваші " кактусові колючки" до мене несподівано породили оту квітку на ній, про яку писала вище...
А ви думали ЩО ВИ ЗНАВЕЦЬ про місто Бруге!!!
АГА! а того ви і незнали!
Вітаю
МАРІЧКА
2003.10.08 | Людмила Коваль
Re: Клас! (-)
2003.10.11 | KAKTUZZ
Re:Roller! То просто шелупень!
Господин Roller! Во первых ! Я Вам Благодарен за защиту по поводу конфиденциальности ников. Кстати , говорят:не бойтесь неожиданностей -- среди них бывают и приятные. Мы же с вами были всегда в противоечиях. А тут вот так: "москаль" защитил "нацюка". Но по -принципу. Спасибо. Может ваш последний постинг и сарказм? А может и искренно? Но то что, что самовлюбленный Свистович построил Майдан под семейную хату -- ДА!!! Базара нет. Пускай раскрывает ники и фамилию и адрес. Он дурачек!Тем кому это было нужно конкретно, уже все прокоцали: в день моего дня рождения прислати поздравительную карточку(точно по адресу)с поздравлением "В этот раз ты задуешь свечи на праздничном торте,но хватит ли тебе духа задуть свечи в следующем году"?Но это байда! Свистович не понял , что я хотел помочь ему и его недолугому форуму подняться! Теперь я сделал окончательные выводы: "майдан" в семейных интересах. Этого пускать, этого замазать.... Толлерантность бля...ть! ПОСТ ЭТОТ ОН ЕСТЕСТВЕННО ЗАТРЕТ! ПОТОМУ, ЧТО ТАКИХ "ПОЛИТ-ЛИДЕРОВ", КОТОРЫЕ ДЕЛАЮТ САЙТ СЕМЕЙНЫМ ПРЕДПРИЯТИЕМ нельзя пускать к народу на пушечный выстрел.
Но он же НЕ будет спорить со мной .Он просто затрет "лит-посылку"!
Чтобы спорить нужны аргументы. Их нету! А человчек он занятый. Это только я фиалки и грибы собираю.
Короче ! Roller!
84-й !Исключение из комсомола и университета, зона, строгач "Маневичи", "Антоисоветская пропаганда",ст.56 УРСР с кучкой примов, побег, СВОБОДА!!!(для того чтобы иметь представление о собеседнике -- достаточно).Желаю Вам успехов в борьбе с такими нацюками , как я! Пишу по русксски из - за толерантности.
Славко! Он же "KAKTUZZ"!
2003.10.14 | Михайло Свистович
Re: Ну то що Ви тут робите серед шелупені?
KAKTUZZ пише:> Господин Roller! Во первых ! Я Вам Благодарен за защиту по поводу конфиденциальности ников.
Ви їх самі розкрили. І не плутайте конфіденційність ніків з розмовами сам з собою.
> Но то что, что самовлюбленный Свистович построил Майдан под семейную хату -- ДА!!!
У самовлюбльонності з Вами не зрівняється ніхто.
> Пускай раскрывает ники и фамилию и адрес.
Ви самі розкрили своє прізвище.
> Он дурачек!
Я погоджуюсь. Аби Вам добре було.
> Он дурачек!
Тем кому это было нужно конкретно, уже все прокоцали: в день моего дня рождения прислати поздравительную карточку(точно по адресу)с поздравлением "В этот раз ты задуешь свечи на праздничном торте,но хватит ли тебе духа задуть свечи в следующем году"?
Пише несамовлюбльонний Кактус
>
> Но это байда! Свистович не понял , что я хотел помочь ему и его недолугому форуму подняться!
Не треба, ми краще залишимось недолугими.
>
> Теперь я сделал окончательные выводы: "майдан" в семейных интересах.
Ми не будемо Вас переконувати у протилежному.
>
> ПОСТ ЭТОТ ОН ЕСТЕСТВЕННО ЗАТРЕТ!
Дешевий прийом.
>
> ПОТОМУ, ЧТО ТАКИХ "ПОЛИТ-ЛИДЕРОВ", КОТОРЫЕ ДЕЛАЮТ САЙТ СЕМЕЙНЫМ ПРЕДПРИЯТИЕМ нельзя пускать к народу на пушечный выстрел.
Абсолютно погоджуюсь.
>
> Но он же НЕ будет спорить со мной .
А навіщо?
> Чтобы спорить нужны аргументы. Их нету! А человчек он занятый. Это только я фиалки и грибы собираю.
Колись, коли буде вільний час і натхнення, я просто напишу все про Славка Волинського, і це зніме у всіх нормальних тут присутніх людей всі питання.
>
> Короче ! Roller!
> 84-й !Исключение из комсомола и университета, зона, строгач "Маневичи", "Антоисоветская пропаганда",ст.56 УРСР с кучкой примов, побег, СВОБОДА!!!(для того чтобы иметь представление о собеседнике -- достаточно).
Пише несамовлюбльонний Кактуз.
Я навіть не дошуковуватимусь, де тут правда, а де брехня. Просто принцип Майдану такий: "Минулі заслуги нічого не значать". Тому Вам тут і некомфортно.
> Славко! Он же "KAKTUZZ"!
Та це всі давно вже зрозуміли за стилем.