10/08/2003 | Ігор Немашкало

Хоча мова йде швидше про захист тільки но відвойованих позицій.
Як я писав, нова редакція Закону України "Про рекламу", стаття 6 встановила обов'язок будь-яку рекламу на території України розповсюджувати виключно українською мовою. Контролюючими органами є Національна рада телебачення та радіомовлення для телебачення і радіомовлення, Державний комітет з технічного регулювання та споживчої політики для усіх інших об'єктів реклами. Я висловив сумнів, що цей Закон буде працювати на практиці і запропонував патріотам та любителям української мови власноруч моніторити рекламні оголошення і писати листи зі скаргами до контролюючих органів, якщо вони знайдуть порушення Закону у вигляді використання у галузі реклами неукраїнської мови. Сумніви у мене були і в цьому, бо як звісно, значно простіше балагурити про українську мову на форумах ніж зібратися з силами, щоб написати нудного листа на захист української мови українським чиновникам, а потім ще проконтролювати реальний та дієвий розгляд скарги. Романтики від мови на такі подвиги нездатні.
Перший мій сумнів, однак, не підтвердився. Бо найкрутіші рекламні видання послухалися Закону і перейшли у рекламі на суцільну українську мову. Це телебачення і видання з найдорожчою рекламною площиною, газета "Бізнес". У її черговому, 40 номері від 06.10.2003 уся реклама йде українською мовою. Я помітив тільки один ляп - російський вислів "Стиль жизни" на п'ятій сторінці. Не купував щоправда їхні прайс-листи, але й там мабуть все до ладу. Це легко пояснити, бо штрафи рахуються у вартості реклами, а для цих рекламних видань це будуть дуже великі штрафи, у мільйонах гривень. Тож вони з цим і не граються.
Однак на Закон вже чигає небезпека. У цьому ж 40 номері "Бізнесу" на сторінці 117 у інтерв'ю з генеральним директором видавничого дому "ITC" (журнали "Комп’ютерний огляд", "Домашній ПК", "Hot line" та інші) Сергієм Арабаджи написано, що його та і більшість вітчизняних видавців та громадян, що розмовляють російською мовою, особливо обурила ця 6 стаття нового закону про рекламу, яка змушує видавати рекламу виключно українською мовою. Він каже, що це вкрай погано, як з галузевої, економічної, так і політичної точки зору. Цитую далі його думку (переклад тут і надалі з російської мій):
"Стаття 6 утискує права наших громадян на отримання інформації їх рідною мовою. Російськомовні газети і журнали дорівнені до англо-, німецько- і інших іншомовних, і усі вони повинні розміщувати рекламу своїх клієнтів українською мовою. Навіщо іноземцям бачити рекламу українською мовою? Нісенітниця! Мені щиро шкода, і я звинувачую себе у тому числі, що такий закон став чинним, але, доки не пізно, закликаю депутатів переглянути цю статтю." "Бізнес" дає унизу свій коментар:
"За інформацією Всеукраїнської рекламної коаліції, профільний комітет ВР підтримав поправку до Закону "Про рекламу", яка повертає статтю 6 до попереднього виду, тобто реклама може бути багатомовною. Але поправка ця повинна бути прийнята Верховною Радою і ухвалена Президентом. Нагадуємо, що існуюча редакція ст. 6 прийнята "завдяки" зусиллям народного депутата Степана Гавриша."
Не знаю, як кого, а мене обурюють усі ці коментарі Арабаджи та "Бізнесу", бо вони насичені зневагою до української мови, зневірою у ній, як у рекламному носії. На мій погляд, українська мова цілком може справитися з роллю рекламного носія і допомога від чужинських мов їй тут непотрібна. Між іншим, Степан Гавриш пропрезидентський депутат, не просто член, а координатор більшості і зробив для української мови більше ніж патріоти та опозиціонери, узяті разом. Тепер і їх черга виступити на рішучий захист української мови, бо мова реклами на мій погляд, дуже й дуже важлива позиція для розвитку та затвердження української мови. Це такий редут, який залишати без великого бою не можна. Та його взагалі залишати не можна. Не Тузла звичайно, але теж важливо. Тож закликаю усіх, хто бажає активно захистити українську мову , хто має політичний вплив, використати його для захисту української мови, для того, щоб зарубати цю поправку до Закону про рекламу. Докладу зусиль для того, щоб помітити поправку конкретно та повідомити, коли вона буде розглядатися Верховною Радою.
Хоча от що (дещо роздратовано) пише “Бізнес” (стор. 23):
“Усю нашу історію українців зі всіх боків докоряють у пасивності та байдужості до своєї долі. Своєї та “неньки України”. Хоча заклики до активності та підвищеного патріотизму – насправді не більше ніж тупа спроба спіймати нас у сіть рабства, тиранії і ідейного абсурду. Але на заклики: “Ти, що дурень, тут сидиш? Бігом на мітинг”, ми не поспішаючи допиваємо своє пиво, підіймаємося і йдемо у бік від професійного любителя батьківщини, що нервово розмахує руками. ... без зайвих слів і зайвого патріотизму відразу видко, хто чого вартий. Точно так же живе більшість нормальних людей у Європі. Без натуги і порожнього піжонства. І є тільки один засіб стати частиною цієї Європи, раз це вже так необхідно – продовжувати робити це саме.”
Але при тому ж закликає до переробки закону про рекламу на користь російської реклами. От хто справжній професіонал.