10/08/2003 | Степан ДАВЕДЮК

нівцях стільки доларів.

Останніми роками докорінно змінили свій вигляд буковинські міста і села, будуються неймовірної краси котеджі і багатоповерхівки, населення за власні кошти розбудовує соціальну сферу. Стоматологічні кабінети, адвокатські контори, кафе, бари, магазини, бензоколонки, пункти комп'ютерних ігор і мобільного зв'язку, ресторани - ростуть як гриби.
На автобусній станції в Чернівцях поруч працюють дві каси - одна продає квитки, а друга розмінює валюту. І селяни, приїжджаючи вранці, міняють долари на гривні, а ввечері, після ходіння міськими маґазинами та ринками знову прибігають на автостанцію і спочатку розмінюють валюту, бо немає за що купити білет на автобус до села.
Це стає закономірним. Якщо раніше всі намагалися вивезти гроші за кордон, то тепер буковинці щомісяця отримують сотні тисяч іноземної валюти готівкою і відповідно вкладають їх у розвиток інфраструктури області і особисте побутове облаштування.
Коли в Чернівцях вам потрібно перейти вулицю, а світлофори не працюють, - практично перейти вулицю неможливо, бо тисячі "бідних" чернівчан щодня за кермом автомобіля, і потік машин безперервний. Фактично кожні 8 сімей з 10 є власниками автомобілів, утримання яких обходиться зовсім недешево.
Сотні "бідних" жіночок-пенсіонерів щодня за будь-якої погоди торгують в найлюдніших місцях цигарками, жуйками, екзотичними фруктами та іншим закордонним крамом, маючи по-бідному 35-40 грн. Щодня дохід - десь на рівні керівника, який тягне обласного воза.
В той же час міський центр зайнятості збився з ніг, бо має 5 тис. безробітних, але при цьому - не в змозі працевлаштувати і заповнити попит на 1000 вакантних посад. Тільки в ЖРЕПах нашого району дефіцит кадрів становить 160 чоловік.
Або розгортаєте паспорт безробіт-ного отримувача субсидій, а там - печатка про наявність у власності земельного паю - двох гектарів землі. Маючи таку безцінну власність, можна день і ніч працювати - всього не переробиш. Тож навіщо ми роздавали людям земельні паї? Щоб зробити їх безробітними?!
Щомісяця з трудового колективу вираховується 2,1% від фонду оплати праці та ще й 0,5% від нарахованої зарплати кожного працюючого - на безробітних. При цьому, за кожним колективом закріплені вулиці, сквери, річки з метою санітарної очистки, із залученням службовців і студентів. Прибираємо кладовища і парки, а безробітні отримують перераховані нами їм кошти. Кошти чималі. Тільки в нашому місті їм щомісячно виплачується небагато-немало - 130 тис. грн.
Можливо, в західних країнах і доцільно виплачувати безробітним просто так прожиткові суми, щоб не мітин-ґували. А при великих врожаях викидати частину продуктів в море, аби не допустити зменшення ринкових цін