10/09/2003 | Ігор Немашкало

Школярів примушують писати твір "Край дитинства". При чому потребують написання такого твору, який за своїми рекламуючими суспільство якостями переважають творіння та вимоги навіть радянських часів. Принаймні не згадаю таких творів. Не знаю, як діти розуміють соціальне замовлення, але якимись нутрощами розуміють. Тільки так можна пояснити появу такої перлини, коли одна дитина написала, що в неї щасливе та ситне дитинство (???). Цікаво, як може дитина зрозуміти, що у неї дитинство ситне, не голодуючи. Я б не зміг назвати своє дитинство ситним, мабуть саме тому, що не голодував. Ну їв щось та й усе. Це щоб таке написати, треба харчуватися як голодний кіт. От мій кіт мабуть міг би таке написати, бо він у мене часом з квасом. Тобто якщо б це розуміли викладачі, це і є критика режиму. Однак відсікли твір мого племінника, який не розмазував, а чесно написав про свої дитячі ігри з виделками, а потім як вбіг з занять, та їх потім карала завучка. Так цей твір вирішили не передавати на перевірку до районо, бо це була саме перевірка з районо, а написати, що його цього дня не було у школі. Мабуть за легендою цього дня він допався до чогось ситного.