10/09/2003 | Бєлочка

http://epicentre.1plus1.net/latest/


Сюжет програми "Епіцентр" від 05 жовтня 2003 року:

Вячеслав Піховшек у студії

Ці менш однозначні та складні українські політичні реалії – розуміння мотивів українських політиків. Чому владі важливо зробити прорив на євронапрямку? Щоб ніхто назовні країни – і особливо всередині неї – не мав сумніву: влада не лише декларує євровибір, але й робить конкретні кроки. Тому давайте припустимо найбільш простіше і найбільш очевидне – владі потрібен зовнішньополітичний успіх. Для чого? Щоб бути більш популярною серед своїх громадян, відстоюючи національні інтереси України? Але поведінка влади (приміром із захисту прав українців за кордоном) – не в інтересах українського народу? І чи така поведінка влади не є європейською?

Підемо далі. Порівняймо підходи влади і опозиції до навколоукраїнських процесів. Позиція влади: нічого не втрачати, діяти в існуючих реаліях. Ось геополітика опозиції


http://epicentre.1plus1.net/overt/


Несекретні матеріали програми "Епіцентр" від 05 жовтня 2003 року:

П.Порошенко - про українську геополітику

„...Необхідно розвивати співпрацю у східному напрямку... Але це не повинно загрожувати європейському вибору України. Послідовність має бути така: вступ до СОТ, підписання протоколу з ЄС. Лише після цього, коли Україна як суб'єкт міжнародного права завершить ці питання, – перейти до східної інтеграції..."

Петро Порошенко, „Наша Україна", сайт „Майдан", 29 вересня 2003 року


http://epicentre.1plus1.net/latest/


Сюжет програми "Епіцентр" від 05 жовтня 2003 року:

Вячеслав Піховшек у студії

Петро Олексійович минулого тижня отримав урок реалій європейського вибору. Президент скасував урядову постанову про пільги Луцькому автозаводу (кажуть, що Порошенко має до нього стосунок). Офіційне пояснення – їх наявність суперечить нормам СОТ, гармонізації законодавства України і Євросоюзу. Слова Порошенка гарні на папері. Якби не кілька "якби". Якби ЄЕП почекав, поки Україна вступить до СОТ. Якби ЄЕП почекав, поки ЄС підпише протокол з Україною. Якби інтереси України і інших членів ЄЕП повністю збігалися. Для Петра Порошенка було б справді непогано, якби світ навколо слухався його логіки. Гадаю, однак, що це нереально. Очевидно, що говорити про політику і робити політику – це дві різні речі.

Коли хтось каже про неєвропейську поведінку влади, він ігнорує ініційовану владою політичну реформу. Ніхто ж не сперечається, що ця реформа має наблизити українську владу до стандартів, відомих кожному, хто буде зустрічатися з Кучмою у Ялті. І ніхто в українській політиці не проти її реформування – за винятком тих, хто хоче мати цю владу у повному обсязі. Ніхто не проти переговорного процесу в парламенті – знову ж таки, за винятком тим, хто виглядів собі майбутнє тепле місце біля майбутнього доброго короля. Влада заохочувала і обговорення реформи, і переговори. Чи така поведінка влади не є європейською? І чим вона не відповідає національним інтересам України і інтересам її громадян?

До аналізу мотивів української влади і політичних структур опозиції повернемось після короткого огляду подій навколо політреформи.