АНДРУХОВИЧ: ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ ЛЮБОВІ
10/11/2003 | Спостерігач
http://www.zn.kiev.ua/op/show/464/42973/
ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ ЛЮБОВІ
Юрій АНДРУХОВИЧ
Уперше я покінчив з Росією одинадцять років тому. Всю зиму і першу половину весни 1992 року я провів за писанням «Московіади» — безумовно, не найкращого, але все-таки найпристраснішого з моїх романів. Діялося це на старомодно-фешенебельній і по-буржуазному затишній віллі «Вальдберта», неподалік Штарнберзького озера, в околицях Мюнхена з його механічними ляльками та багатьма іншими принадами. Геополітичний вибір, таким чином, було зроблено без особливих вагань: Захід, Захід і ще раз він. Оскільки писаний мною роман я сам означував як «роман жахів», Росія і передусім Москва мусила поставати в ньому жахливою. Вся напруга романної пристрасті, як мені здається сьогодні, виникала від зіткнення реального (західного, баварського) та уявного (східного, московського) світів. Останній, хоч і зовсім ще свіжий у моїй пам’яті, вже зазнавав неминучих авторських спотворень. Можна припустити, що я енергетично підживлювався тим контрастом.
Драматизму додавали передачі російської служби радіо «Свобода», яке тоді ще базувалося в Мюнхені. Я слухав їх переважно вечорами, спустошений цілоденними блуканнями мене і мого героя уявною та напіврозваленою Москвою. Вісті з колишнього СРСР були загалом тривожні. Божевільні інфляційні стрибки, брак паперу, електрики, сірників і борошна — для України це могло закінчитися приблизно так само, як у 1918—1920 роках. 23 лютого якась «група офіцерів Радянської Армії» проголосила відновлення Союзу. Імперія прагнула зростися знову, що зовсім не потребувало якихось надприродних пасіонарних зусиль. Іноді здавалося, що це справа кількох тижнів або й днів. Із цим слід було щось робити — я робив що міг.
Отоді я й покінчив з Росією вперше.
Удруге я зробив це під час першої чеченської війни, утретє — під час другої.
З часів першої запам’ятався виступ якогось найвищого державного силовика у програмі «Час» (в нас тоді ще показували програму «Час»). Він казав, що після взяття Грозного війна переходить у наступну стадію — партизанську. Але ми готові до такого повороту подій, запевняв він, будемо застосовувати західноукраїнський досвід кінця сорокових, там є досить багато напрацьованих нашими батьками методів.
При слові «методи» мені згадалися розповіді одного старезного московського професора-пушкініста. Наприкінці сорокових, коли він ще не був професором (але, вочевидь, уже був пушкіністом), він потрапив на дійсну службу до винищувального загону десь у Карпатах. Серед інших там була історія про «банду», що засіла в печері і люто звідти відстрілювалась, просто-таки плювалася вогнем, аж поки в бічних стінках печери не було попросвердлювано шурфи, крізь які пущено газ. Усі без винятку «бандити» позасинали навіки у страшних судомах. Ідея полягала в тому, що принаймні частина з них складе зброю і дасть викурити себе назовні. Але серед них не виявилося такого жодного, про що старезний професор відгукувався з повагою. Позбавлені будь-якої воєнної леґітимності «бандити» на очах перетворювались у цілком респектабельних «воїнів». Щоправда, в мертвих.
Я здогадуюся, навіщо мені був потрібен цей спогад. Можливо, мені йдеться передусім про себе самого. Я хочу любити Росію — ось у чому річ, мене вельми непокоять прояви моєї злостивості щодо братньої країни, яка — чого вже там відмовлятися? — давно стала суттєвою частиною нас самих. На жаль, Російська держава не залишає мені шансів, час від часу здійснюючи чергову газову атаку і паралізуючи в зародку себе інакшу — ту, що нею я прагну захоплюватися. Щоб мій ідеал Росії став яснішим, окреслю його більш точно, але все ж не без деякої приблизності: мені йдеться про її, Росії, іншу, неімперську можливість. Невже з цього так ніколи нічого й не вийде?
Я по-дитячому розкреслюю аркуш паперу на дві вертикальні половини і намагаюся вписати в одну з них «позитив», а в іншу «неґатив». Це стосується Росії, тобто що я про неї думаю. Колись у школі ми саме в такий спосіб аналізували образ Гомерового Одіссея — розумний, але хитрий, кмітливий, але підступний, цілеспрямований, але безжальний, герой, але сволота. Цього разу в позитивній частині аркуша в мене «інтелектуально-душевна широта, глибина і відвага», «чудова не-від-світу-цьогошність», «особлива анархічна здатність літати над побутом і дрібнотою», «незаперечна культурна самодостатність та інтенсивність». У неґативній частині — «поліційний/спецслужбістський характер влади», «маніпулятивно-дезінформуючі ЗМІ», «цинічно-технологічний політикум», «ксенофобська — расова, релігійна, національна — нетерпимість загалу». Неважко зауважити, що все позитивне корелює з індивідуальним, з окремо взятими особистостями, тоді як усе неґативне — з суспільним, із системою в цілому. Іншими словами, залишається визнати рацію чи то де Кюстінову, чи то ще чиюсь — зараз уже не пам’ятаю точно, чию, — в тому, що «вони [росіяни] викликають захоплення як окремо взяті люди і відразу — як суспільний, об’єднаний у державну цілість організм».
Для України перебування в «російській зоні світу» обертається копіюванням передусім російського «неґативу». Генетична близькість нинішньої української державно-владної верхівки до «російського естетичного ідеалу» передбачає не тільки щирий захват від фільму «Брат 2» чи салонно-блатнякової попси, а й — що неминуче випливає зі специфіки смаків — уперте намагання «стабілізувати» свою власну державу за російським зразком, досягнути путінської непохитності та безальтернативності. Для втілення цього проекту не вистачає лише такої дрібниці, як наявність цього самого крихітки «українського Путіна». Таким чином, залишається цілком реальною перспектива остаточної здачі свого містечкового суверенітету — ясна річ, в обмін на певні майнові та, сказати б, юридичні ґарантії — в руки Путіна справжнього і єдиного.
Те, що трапилося минулого вересня в Ялті, робить цю перспективу настільки очевидною, що якось навіть безглуздо закінчувати ці рядки оптимістичним «Я дуже хотів би помилятися».
ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ ЛЮБОВІ
Юрій АНДРУХОВИЧ
Уперше я покінчив з Росією одинадцять років тому. Всю зиму і першу половину весни 1992 року я провів за писанням «Московіади» — безумовно, не найкращого, але все-таки найпристраснішого з моїх романів. Діялося це на старомодно-фешенебельній і по-буржуазному затишній віллі «Вальдберта», неподалік Штарнберзького озера, в околицях Мюнхена з його механічними ляльками та багатьма іншими принадами. Геополітичний вибір, таким чином, було зроблено без особливих вагань: Захід, Захід і ще раз він. Оскільки писаний мною роман я сам означував як «роман жахів», Росія і передусім Москва мусила поставати в ньому жахливою. Вся напруга романної пристрасті, як мені здається сьогодні, виникала від зіткнення реального (західного, баварського) та уявного (східного, московського) світів. Останній, хоч і зовсім ще свіжий у моїй пам’яті, вже зазнавав неминучих авторських спотворень. Можна припустити, що я енергетично підживлювався тим контрастом.
Драматизму додавали передачі російської служби радіо «Свобода», яке тоді ще базувалося в Мюнхені. Я слухав їх переважно вечорами, спустошений цілоденними блуканнями мене і мого героя уявною та напіврозваленою Москвою. Вісті з колишнього СРСР були загалом тривожні. Божевільні інфляційні стрибки, брак паперу, електрики, сірників і борошна — для України це могло закінчитися приблизно так само, як у 1918—1920 роках. 23 лютого якась «група офіцерів Радянської Армії» проголосила відновлення Союзу. Імперія прагнула зростися знову, що зовсім не потребувало якихось надприродних пасіонарних зусиль. Іноді здавалося, що це справа кількох тижнів або й днів. Із цим слід було щось робити — я робив що міг.
Отоді я й покінчив з Росією вперше.
Удруге я зробив це під час першої чеченської війни, утретє — під час другої.
З часів першої запам’ятався виступ якогось найвищого державного силовика у програмі «Час» (в нас тоді ще показували програму «Час»). Він казав, що після взяття Грозного війна переходить у наступну стадію — партизанську. Але ми готові до такого повороту подій, запевняв він, будемо застосовувати західноукраїнський досвід кінця сорокових, там є досить багато напрацьованих нашими батьками методів.
При слові «методи» мені згадалися розповіді одного старезного московського професора-пушкініста. Наприкінці сорокових, коли він ще не був професором (але, вочевидь, уже був пушкіністом), він потрапив на дійсну службу до винищувального загону десь у Карпатах. Серед інших там була історія про «банду», що засіла в печері і люто звідти відстрілювалась, просто-таки плювалася вогнем, аж поки в бічних стінках печери не було попросвердлювано шурфи, крізь які пущено газ. Усі без винятку «бандити» позасинали навіки у страшних судомах. Ідея полягала в тому, що принаймні частина з них складе зброю і дасть викурити себе назовні. Але серед них не виявилося такого жодного, про що старезний професор відгукувався з повагою. Позбавлені будь-якої воєнної леґітимності «бандити» на очах перетворювались у цілком респектабельних «воїнів». Щоправда, в мертвих.
Я здогадуюся, навіщо мені був потрібен цей спогад. Можливо, мені йдеться передусім про себе самого. Я хочу любити Росію — ось у чому річ, мене вельми непокоять прояви моєї злостивості щодо братньої країни, яка — чого вже там відмовлятися? — давно стала суттєвою частиною нас самих. На жаль, Російська держава не залишає мені шансів, час від часу здійснюючи чергову газову атаку і паралізуючи в зародку себе інакшу — ту, що нею я прагну захоплюватися. Щоб мій ідеал Росії став яснішим, окреслю його більш точно, але все ж не без деякої приблизності: мені йдеться про її, Росії, іншу, неімперську можливість. Невже з цього так ніколи нічого й не вийде?
Я по-дитячому розкреслюю аркуш паперу на дві вертикальні половини і намагаюся вписати в одну з них «позитив», а в іншу «неґатив». Це стосується Росії, тобто що я про неї думаю. Колись у школі ми саме в такий спосіб аналізували образ Гомерового Одіссея — розумний, але хитрий, кмітливий, але підступний, цілеспрямований, але безжальний, герой, але сволота. Цього разу в позитивній частині аркуша в мене «інтелектуально-душевна широта, глибина і відвага», «чудова не-від-світу-цьогошність», «особлива анархічна здатність літати над побутом і дрібнотою», «незаперечна культурна самодостатність та інтенсивність». У неґативній частині — «поліційний/спецслужбістський характер влади», «маніпулятивно-дезінформуючі ЗМІ», «цинічно-технологічний політикум», «ксенофобська — расова, релігійна, національна — нетерпимість загалу». Неважко зауважити, що все позитивне корелює з індивідуальним, з окремо взятими особистостями, тоді як усе неґативне — з суспільним, із системою в цілому. Іншими словами, залишається визнати рацію чи то де Кюстінову, чи то ще чиюсь — зараз уже не пам’ятаю точно, чию, — в тому, що «вони [росіяни] викликають захоплення як окремо взяті люди і відразу — як суспільний, об’єднаний у державну цілість організм».
Для України перебування в «російській зоні світу» обертається копіюванням передусім російського «неґативу». Генетична близькість нинішньої української державно-владної верхівки до «російського естетичного ідеалу» передбачає не тільки щирий захват від фільму «Брат 2» чи салонно-блатнякової попси, а й — що неминуче випливає зі специфіки смаків — уперте намагання «стабілізувати» свою власну державу за російським зразком, досягнути путінської непохитності та безальтернативності. Для втілення цього проекту не вистачає лише такої дрібниці, як наявність цього самого крихітки «українського Путіна». Таким чином, залишається цілком реальною перспектива остаточної здачі свого містечкового суверенітету — ясна річ, в обмін на певні майнові та, сказати б, юридичні ґарантії — в руки Путіна справжнього і єдиного.
Те, що трапилося минулого вересня в Ялті, робить цю перспективу настільки очевидною, що якось навіть безглуздо закінчувати ці рядки оптимістичним «Я дуже хотів би помилятися».
Відповіді
2003.10.12 | Георгій
Re: АНДРУХОВИЧ: ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ ЛЮБОВІ
Дуже згоджуюся з тим, що Андрухович записав у позитив і в негатив. Але я б додав, що позитив притаманий не тільки російському індивіддуму, а й малюсінькій, щезаюче малій підгрупі російського соціуму - російській інтелігенції. В Україні все приблизно так само.2003.10.12 | Чучхе
Андрухович занадто емоціональний
Все-то йому не подобається: то Росія, то поїзд "Львів-Рахів"...А нині аргументи потрібні логічні, а не емоційні.
2003.10.12 | Георгій
Але ж він письменник :) (-)
2003.10.12 | KE
Это индульгенция такая? :) (-)
2003.10.12 | Роман ShaRP
ЗНОВУ запізнілі нещасні вторинні СОПЛІ АНДРУХОВИЧА. Mustdie !(-)
2003.10.12 | Людмила Коваль
Re: ЗНОВУ запізнілі нещасні вторинні СОПЛІ АНДРУХОВИЧА. Mustdie !(-)
Cтало звичним бачити Ваші антиАндруховицькі пости усюди, де з"являється згадко про нього? Однак не усе, що написав Андрухович зле.Зокрема його останній роман.
Поки боюсь радити до читання, бо ще не дочитала сама, але вже не хочеться відмовчуватись на образи Андруховича.
2003.10.12 | Shooter
Mustdie !
Людмила Коваль пише:> Cтало звичним бачити Ваші антиАндруховицькі пости усюди, де з"являється згадко про нього? Однак не усе, що написав Андрухович зле.
> Зокрема його останній роман.
>
> Поки боюсь радити до читання,
А навіщо?
Андруховичу ж до Скрябіна - як до неба рачки.
Чи не так, Романе?
2003.10.13 | Роман ShaRP
Так.
Shooter пише:> А навіщо?
>
> Андруховичу ж до Скрябіна - як до неба рачки.
>
> Чи не так, Романе?
В літературі, або "широкій популярності в вузьких колах" -- може й ні, а в житті на Україні (особливо моєму) -- так.
Можливо за кордоном Андрухович і фігура, але на Україні Скрябін знають краще. Вже не кажучи про те, що на моє життя Скрябін справив значно більший вплив, аніж Андрухович та усі його прихильники разом узяті.
2003.10.13 | Shooter
Кумедна самовпевненість хахла
Роман ShaRP пише:> Shooter пише:
> > А навіщо?
> >
> > Андруховичу ж до Скрябіна - як до неба рачки.
> >
> > Чи не так, Романе?
>
> В літературі, або "широкій популярності в вузьких колах" -- може й ні, а в житті на Україні (особливо моєму) -- так.
Романе, не будьте таким відверто смішним. Порівнювати Андруховича і Скрябіна - це все одно, що (переведу на єдину, виглядає, зрозумілу для Вас мову музики) порівнювати Небесного (якщо маєте уяву хто це такий) і Поплавського.
> Можливо за кордоном Андрухович і фігура, але на Україні Скрябін знають краще.
А ненависну Вам Кока-колу і МакДональдс знають в 10 разів краще за Скрябіна. Показник, еге-ж, Романе?
>Вже не кажучи про те, що на моє життя Скрябін справив значно більший вплив, аніж Андрухович та усі його прихильники разом узяті.
Бідне у Вас життя, одначе. Вбоге, би навіть сказав.
Крім того, Андрухович на Вас ніякого впливу за означенням не міг мати - Ви із його творами знайомилися посередництвом трейлеру Матриці...
2003.10.14 | Роман ShaRP
Совковість другого роду бандерлога.
Shooter пише:> > > А навіщо?
> > > Андруховичу ж до Скрябіна - як до неба рачки.
> > > Чи не так, Романе?
> > В літературі, або "широкій популярності в вузьких колах" -- може й ні, а в житті на Україні (особливо моєму) -- так.
> Романе, не будьте таким відверто смішним.
"Нє лучше ль на сєбя, кума оборотіться", © дідусь Крилов.
> Порівнювати Андруховича і Скрябіна - це все одно, що (переведу на єдину, виглядає, зрозумілу для Вас мову музики) порівнювати Небесного (якщо маєте уяву хто це такий) і Поплавського.
Так це вам
> > Можливо за кордоном Андрухович і фігура, але на Україні Скрябін знають краще.
> А ненависну Вам Кока-колу і МакДональдс знають в 10 разів краще за Скрябіна. Показник, еге-ж, Романе?
Ну я не сказав би, що так вже й в 10 разів. Тоді вашого Андруховича за популярністю порівнюємо з мацою
> >Вже не кажучи про те, що на моє життя Скрябін справив значно більший вплив, аніж Андрухович та усі його прихильники разом узяті.
> Бідне у Вас життя, одначе. Вбоге, би навіть сказав.
"У кожного своя доля і свій шлях широкий"
Бо я ж казав, навіть моя сестра, велика любителька українського та сучасного, сміється з спроб Андруховича пхатися в політику
Я знаю що різні смаки (особливо) в різних людей то природньо, я вже скільки казав про то вам, та таким як ви. Але ви того не розумієте, скільки не кажи. Для вас тільки ваше -- правильне, панське, високе, а все інше -- якесь не таке (дитяче, кумедне, і т.д.). Ну то перечитайте ваше ж власне визначення "совка другого роду" -- це про вас.
І приказка "Дурень схожий на людину на горі -- йому все здається маленьким, а решті людей здається маленьким він сам" -- це теж про вас, і про таких як ви бандерлогів, Шутере.
> Крім того, Андрухович на Вас ніякого впливу за означенням не міг мати - Ви із його творами знайомилися посередництвом трейлеру Матриці...
Ну то й добре, що не міг. В чому я пересвідчуюся знову і знову коли бачу нове скиглення Андруховича
Тікайте, Шутере. У особі ShaRP'а з*явилися АГРЕСИВНІ ВОНИ.
І торррба тому, хто із Андруховичем і Ющенком кохався в Матриці холодній.
P.S. Зав*язували б ви, шутери, з "хахлами". Там, де з*являються "хахли" -- з*являються бандерлоги та assтети. Мілий Августін вже спробував. Йому не сподобалося. Думаєте, сподобається вам? Навряд чи.
2003.10.13 | Роман ShaRP
Не усюди
Людмила Коваль пише:> Cтало звичним бачити Ваші антиАндруховицькі пости усюди, де з"являється згадко про нього?
Ви влучно поставили знак питання
>Однак не усе, що написав Андрухович зле.
> Зокрема його останній роман.
Я знаю. Наприклад, "Єхидна".
Моя сестра дуже любить укрсучліт, і Андруховича також, але спроби останнього пхатися в політику викликають у неї щирий весееееелий сміх.
> Поки боюсь радити до читання, бо ще не дочитала сама, але вже не хочеться відмовчуватись на образи Андруховича.
В даній статі він не показав нічого крім своїх рефлексій, які мене абсолютно не цікавлять. Можливо, на Майдані багато прихильників Андруховича і кожного разу, коли вони бачать, що його очі не оминула та чи інша подія вони отримують величезну насолоду, але спробуйте подивитися на цю статтю безпристрасними очима ...
Там немає нічого (нового). Мені здається, що людина, яку Андрухович яко особистість не цікавить (це, наприклад, я), нічого в даній статті для себе не знайде.
Звідтам і моя оцінка того, як вторинного, запізнілого і не-аналітичного матеріалу.
Най воює з ким хоче, з Москвою чи з масонами за шафою і друїдами під столом
Matrix has him.
Андруховича як політика -- на мило!
2003.10.13 | Людмила Коваль
Re: Веселий сміх краще.
Роман ShaRP пише:…на Майдані багато прихильників Андруховича і кожного разу, коли вони бачать, що його очі не оминула та чи інша подія вони отримують величезну насолоду, але спробуйте подивитися на цю статтю безпристрасними очима ...
Там немає нічого (нового). Мені здається, що людина, яку Андрухович яко особистість не цікавить (це, наприклад, я), нічого в даній статті для себе не знайде.
Звідтам і моя оцінка того, як вторинного, запізнілого і не-аналітичного матеріалу.
Моя сестра дуже любить укрсучліт, і Андруховича також, але спроби останнього пхатися в політику викликають у неї щирий весееееелий сміх.
Андруховича як політика -- на мило!
Судячи з того, що активность дискусій на Майдані з приводу Андруховича завжди висока, у нього багато як прихильників так і противників на Майдані. Колись я вже казала, що таке явище не доводить геніальності Андруховича, але доводить його неординарність.
Подивитися на дану статтю Андруховича безпристрасними очима мені зовсім не важко, бо не є ані сліпим фаном, ані відданим шанувальником його творчості. Є речі, які мені подобаються, наприклад «Московіада» і не подобаються, наприклаж «Переверзія», «Моя Європа». Попри неоднозначне сприйняття цього автора, все ж беззастережно вважаю його письменником і поетом та дуже поблажливо ставлюся до його громадської діяльності. Мені не приходить в голову картати Андруховича за політичні ляпи, або сприймати серйозно подібні статті. Ну написав і написав. Ви не знайшли у статті нічого цікавого для себе, бо Ви на іншій сторінці. І я на іншій сторінці, бо теж нічого цікавого для себе не знайшла. Для Вас те, про що говорить Андрухович сьогодні , було ще вчора зрозумілим. І мені теж. Ну і що? Значить не для нас стаття. Є ще Петрики й Оленки, яким сказане може видаватися откровенням.
Спроби Андруховича пхатися у політику викликають веселий ВЕСЕЛИЙ сміх у Вашої сестри, посмішку у мене, а чому у Вас гнів? Може Ви не хочете, щоб він став другим Яворівським?
2003.10.14 | Роман ShaRP
Так для смішного є розділ "Гумор".
Людмила Коваль пише:> Судячи з того, що активность дискусій на Майдані з приводу Андруховича завжди висока, у нього багато як прихильників так і противників на Майдані. Колись я вже казала, що таке явище не доводить геніальності Андруховича, але доводить його неординарність.
Ну то я і не вважав його ординарним, проте його політичні опуси завжди видаються мені вторинними з домішкою бацилли хронічного АНМ ("аби не москаль"
> Подивитися на дану статтю Андруховича безпристрасними очима мені зовсім не важко, бо не є ані сліпим фаном, ані відданим шанувальником його творчості.
То й добре.
> Є речі, які мені подобаються, наприклад «Московіада» і не подобаються, наприклаж «Переверзія», «Моя Європа». Попри неоднозначне сприйняття цього автора, все ж беззастережно вважаю його письменником і поетом
Я також.
> та дуже поблажливо ставлюся до його громадської діяльності.
> Мені не приходить в голову картати Андруховича за політичні ляпи, або сприймати серйозно подібні статті. Ну написав і написав. Ви не знайшли у статті нічого цікавого для себе, бо Ви на іншій сторінці. І я на іншій сторінці, бо теж нічого цікавого для себе не знайшла. Для Вас те, про що говорить Андрухович сьогодні , було ще вчора зрозумілим. І мені теж. Ну і що? Значить не для нас стаття. Є ще Петрики й Оленки, яким сказане може видаватися откровенням.
> Спроби Андруховича пхатися у політику викликають веселий ВЕСЕЛИЙ сміх у Вашої сестри, посмішку у мене, а чому у Вас гнів? Може Ви не хочете, щоб він став другим Яворівським?
Гнів в мене викликають більше навіть не вони, а прихильники-фанати такої діяльності, Петрики-Оленки, Спостерігачі-Шутери. Якщо люди не розуміють, що це -- вторинне, якщо це видається їм откровенням, значить, -- вони мало знають (невже я повинен цим захоплюватися?), або ж ставлять персону (в даному випадку Андруховича) вище справи (в даному випадку, політичної).
Ну от уявіть собі таку ситуацію -- Андрухович цю статтю написав, фанати прочитали (вони ж знають, що він періодично з*являється в "ЗТ"), але на Майдані того не з*явилося, бо Майдану воно не потрібне.
На Майдані про всі ці події раніше, краще, інформативніше та дієвіше напише Майдан-Інформ. Всі задоволені, хіба не так? Навіть такий сердитий
Але вилазить
Що тут неприроднього?
Якщо Андрухович напише про політику щось нове, вартісне, цікаве, -- це буде добре, і, гадаю, я оціню то відповідно, а якщо там ще й не буде хронічогого АНМ і рефлексій в стилі "не ходить а сам себе носить"(таке я вже бачив в Тараса Чубая ... гм ... не подобається), то я буду просто в захваті (як я в захваті, наприклад, від тої самої "Єхидни").
Але, гадаю, його спосіб/вибір життя не дозволить йому того зробити.
Тому, на мою думку, політичним статтям "від Андруховича" краще на Майдані не з*являтися. Хіба це зробить когось нещасним?
А для того, що викликає посмішку, є розділ "гумор".
> "Уперше я покінчив з Росією...."
Хіба не смішно?
2003.10.13 | Адвокат ...
Знову Шарпова блювотина по Андруховичеву душу...
За тей час, що Ви тут блюзнірствуюте щодо постати та творчости Андруховича, написали б якого сь,-- бля!-- щедевру, свого власного! Уґу?2003.10.13 | Людмила Коваль
Re: У Романа є чудові вірші. (-)
2003.10.13 | Адвокат ...
Я дуже втішений, що вони Вам до вподоби.
З поезією зараз сутужно...Зато водки,-- до біса, і блюють після неї рясно. Як Шарп на Андруховича.
2003.10.13 | Роман ShaRP
Re: Я дуже втішений, що вони Вам до вподоби.
Адвокат ... пише:> З поезією зараз сутужно...
>
> Зато водки,-- до біса, і блюють після неї рясно. Як Шарп на Андруховича.
Знову ви зі своїми нееротичними фантазіями.
Ну от скажіть, що він у цій, чи інших статтях написав нового, істотного, важливого, дієвого?
Тупе, перепрошую, відробляння колонки з домішками власних рефлексій.
М*ясо з поля!
Хай створюють Форум Прихильників Андруховича і облизують його там. А тут що видав, те й отримав.
Аби ж він написав щось вартісне! Але знову розчарував.
2003.10.13 | Адвокат ...
Ваша затятість у "шляхетній справи" вибруднювання Андруховича
у Ваші соплі, блювотиння та дрислини, свідчить, що Ви брешете, коли стверджуєте, що Андрухович,-- то не цікавий автур.Якщо він такий не цікавий,-- нащо витрачаєте на нього Ваші мокроти? Чи така думка, аби просто скористати се з хусточки для носу,-- не забігала до Вашого ( глибоко поетичного та ориґінального ) розуму?
2003.10.14 | Роман ShaRP
Ворогові України.
Адвокат ... пише:> у Ваші соплі, блювотиння та дрислини, свідчить, що Ви брешете, коли стверджуєте, що Андрухович,-- то не цікавий автур.
Знову якісь фантазії. Звертайтеся до лікаря. Бажано -- до кількох лікарів.
> Якщо він такий не цікавий,-- нащо витрачаєте на нього Ваші мокроти? Чи така думка, аби просто скористати се з хусточки для носу,-- не забігала до Вашого ( глибоко поетичного та ориґінального ) розуму?
Читайте відповідь Людмилі Коваль отут http://maidan.org.ua/n/free/1066093344
Там усе-усе пояснено. Хоча ви не зрозумієте. Ви фанатик, ви ворог України.
Чому ворог? Колись ворогами України дехто назвав Сердючку і КВН, бо вони, мовляв, "створюють карикатурний образ українця" та "не мають до нього ніякої поваги".
То саме я можу сказати і про вас.
Повага та ваші "хахли" -- речі майже несумісні, ну а такого карикатурного образу як ваш я ніде більш не бачив -- годі, мабуть, і шукати.
2003.10.13 | Роман ShaRP
Я вже написав. Було на 1й сторінці Майдану
але під псевдоЯким -- не скажу.
2003.10.13 | Адвокат ...
Спробуйте ще. ( - )
2003.10.13 | пан Roller
Re: Сопли инфанта от матушки Терезы
Но, кроме соплей, я бы вывел Австро-Ивано-Венгро-Франковский аспект.Сопли от бабушки Марии Терезы. В те времена кардинал их матери Марии даже двоеженство разрешил на их "Украине", что бы породу разводить, как собачек. Но... прервалось.
Теперь, я читал, некие арии жалеют даже о том, что не тех детей носят мамы украинские, треба было других носить. Собственно, вся эта сопливая инфантильность - специальный налет, для предания лоска ветви австро-венгерской, не больше.
Просто когда не знаешь, думаешь чего это он. А когда знаешь, думаешь, ну E, сколько можно, сопли спускать .
Собственно, это и прельщает некую группу псевдо Ариев. Это даже и не "нацюки", а так половинка на серединку.
К ним пристраиваются галичане с поляками, которые часто не рубят, что это не из их оперы.
Но, проглатывают сопли инфанта с наслаждением. Публику, в основном, сама часто не понимает за что треба хвалить, и почему треба хвалить. Ну, треба, значит треба. Как в армии. А зачем? Да, что бы во враги не попасть и культурным казаться. Вот зачем. Где-то так.
Ларчик прост до предела. Ну и "За бугор поддерживает", вроде как выбрали в писатели.
Brgds
2003.10.13 | Чучхе
Ви не праві. Австро-Угорщина тут ні до чого
Андрухович -- типовий (=шаблонний) європейський (він навіть член якоїсь спілки письменників Європи) письменник з усіма притаманними йому комплексами (в т. ч. гострим антикомунізмом, антиросійщиною і телячим захватом від вільного світу) та бездарністю. По ньому можна судити про розумову деградацію континенту загалом. А австро-угорщина тут ні до чого.2003.10.13 | пан Roller
Re: Ешкин кот не Ексель бант.
Чучхе пише:> Андрухович -- типовий (=шаблонний) європейський (він навіть член якоїсь спілки письменників Європи) письменник з усіма притаманними йому комплексами (в т. ч. гострим антикомунізмом, антиросійщиною і телячим захватом від вільного світу) та бездарністю. По ньому можна судити про розумову деградацію континенту загалом. А австро-угорщина тут ні до чого.
Не знаю, можно ли по Андруховичу судить о розумовой деградаціи. Но, то, что вы отрицаете как австроугорщина, вы утверждаете как псевдо европейскость.
Возможно, это и разные вещи, особенно в отношении украинском. Я с этим практически не знаком, скажу еще чего не то, обижу кого.
Словом, это что-то этакое, видимое, и ощущается оно во все этой идиотской компании, которая всегда следует за написанием Андруховичем хоть чего небуть.
Не важно, хоть что, хоть на туалетной бумаге, но подписано Андрухович.
То есть, из него самого лепят бренд. И это-то и раздражает. Да еще бренд великого украинского писателя. Это раздражает окончательно. Кому бы это понравилось?
Что до бездарности, ну зачем же так? Во- первых, Андрухович «чересчур» начитан, как он сам сетует. Видимо это и мешает ему.
Вчера, я услышал мнение о том треба ли оканчивать, факультет журналистики, треба ли
учить писать? И ответ мне понравился. Треба учить тех, кто не умеет этого делать. Остальных не треба.
Это как с талантами. «Бездари», те, кто умеют, пишут от сердца, от бога, сами пробьются. Такое вот мнение. А что? Правильно.
Кое- что я прочитал в книжке Анджея, как его..., поляка...., "Европа моя Европа", Андрухович как ни странно стоит в ней в числе авторов на втором месте. Хотя никто этого старается не замечать, из деликатности, наверное.
Основным поводом и информационным актом служит то, что Андрухович отказался от Шевченковской премии. -"Раз отказался, значит дали". -"А раз дали, значит, есть за что". Примерно, так может рассуждать рядовой читатель, слышавший ухом про Андруховича.
Это как в анекдоте. Раз пьет- значит « ссыт». А раз ссыт - значит…Ну, вы знаете, Е.
Так вот, не всегда это так, Ексель бант.
Но, было бы не честно критиковать что- либо, не прочитав. Это я себе отношу.. Собственно, и здесь, и постоянно, осуждается не сама работа Андруховича, не то, что там написано у него, ажиотаж создается вокруг того факта, что, дескать, написал, любязный.
Ах, написал. - Инфант проснулся,
Ах написал - Инфант умылся.
Ах, наконец-то. Инфант наполнил ночную вазу утренней росой.
Именно так и это. А то, что Андрухович там пишет? Да ради бога, кто запрещает? Кто б возражал? Я даже рад тому, что не перестал писать.
Творишь и твори себе. Но, не делай те из этого комиссариат, политработу.
-Ты же писатель, Ешкин кот, а не комиссар ее величества.
2003.10.14 | Роман ShaRP
Во-во.
пан Roller пише:> Ах, написал. - Инфант проснулся,
> Ах написал - Инфант умылся.
> Ах, наконец-то. Инфант наполнил ночную вазу утренней росой.
Вот именно!
2003.10.14 | пан Roller
Привет, сосед (-)
2003.10.14 | Чучхе
Re: Ешкин кот не Ексель бант.
пан Roller пише:> Не важно, хоть что, хоть на туалетной бумаге, но подписано Андрухович.
>
> То есть, из него самого лепят бренд. И это-то и раздражает. Да еще бренд великого украинского писателя. Это раздражает окончательно. Кому бы это понравилось?
Нікому. Обидно що оскільки Андрухович оголошений такою собі "вершиною", всіх інших письменників стали теж рівняти по цій вершині - і щоб ні в якому разі не був вищий. Це теж призводить до виродження. А геополітичні дописи Андруховичам - це наслідок того, що він сам повірив у свою месіянську роль. Втім, як показує в тому числі українська практика, письменників і поетів тре тримати від політики подалі, як профнепригодних (Драч, Павличко, Яворівський)
> Вчера, я услышал мнение о том треба ли оканчивать, факультет журналистики, треба ли
> учить писать? И ответ мне понравился. Треба учить тех, кто не умеет этого делать. Остальных не треба.
Я сам закінчував факультет журналістики. Там НІЧОМУ не вчать, викладачі переважно похилого віку відставники із партійних газет Києва та області, багато п"яниць. Віддав я навчанню шість років, а у мене на роботі хоч би раз диплом хтось спитав...
2003.10.13 | Shooter
Ух ти!
Чучхе пише:> Андрухович -- типовий (=шаблонний) європейський (він навіть член якоїсь спілки письменників Європи) письменник з усіма притаманними йому комплексами (в т. ч. гострим антикомунізмом, антиросійщиною і телячим захватом від вільного світу) та бездарністю.
Себто, вся Європа - суцільно бездарна? І різномаїта та тисячолітня європейська культурна спадщина нам, полуазіатам, нє указ? І ваабщє - в етой Європє оні всє кончєниє підераси, которих ми, русскіє, всю жізнь єбалі і єбать будєм!! (цитата з Брата-8)
Далеко підете, Чучхе.
Чи то щасливої дороги побажати?....
2003.10.13 | пан Roller
Жидкость должна быть жидкой, но крепкой.(/)
2003.10.12 | Правник
Назагал він правий. Я розходжуся з ним лише в одному
- я не хочу любити Росію (думаю, що і він сам не хоче). Сприймаю її як данність, як там у Кожелянка в "Дефіляді" - "все ж якась Росія буде"Стоп! Ще в одному не згоден - щодо недоречності навіть ремарки "хотів би помилитися". Ще не вечір.
2003.10.12 | пан Roller
Зробив ЧТО? P.S. А я то губу раскатал.
Спостерігач пише:> http://www.zn.kiev.ua/op/show/464/42973/
> ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ ЛЮБОВІ
>
> Юрій АНДРУХОВИЧ
>
Діялося це на старомодно-фешенебельній і по-буржуазному затишній віллі «Вальдберта», неподалік Штарнберзького озера, в околицях Мюнхена з його механічними ляльками та багатьма іншими принадами.
Вісті з колишнього СРСР були загалом тривожні. Божевільні інфляційні стрибки, брак паперу, електрики, сірників і борошна — для України це могло закінчитися приблизно так само, як у 1918—1920 роках.
> Отоді я й покінчив з Росією вперше.
> Удруге я зробив це під час першої чеченської війни, утретє — під час другої.
Зробив ЧТО? (АНДРУХОВИЧ: ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ ЛЮБОВІ)
И причем здесь Мюнхен, как говорит Кактус? Это можно было сделать в Украине.
Brgds
P.S. А я то губу раскатал.
2003.10.12 | Світлана
Українським критикам Андруховича, а також його ворогам
Українським критикам Андруховича, а також його ворогамКоли констатуєтья думка про неможливість зрозуміти кого чи щось, що тебе ненавидить, агресивно до тебе наставлене і не чує твоїх доводів, з'являється абсолютно нормальна реакція, - ти маєш справу з кревним своїм ворогом. І тоді проходить позиціювання. Свій-чужий. Андрухович це зробив.Андрухович та більшімь українців вже позиціонувалися щодо сучасної путинської Росії. Україні вже давно об'явлена війна. Кучма вважає, що вони з російськими положили Україну на лопатки
Ця відповідь Андруховича, можливо та риска, яку ми українці підвесли під нашими договорами, і останнім ЄП з Росією. Прийшов час не вижидати і пояснювати свій страх перед боротьбою.Але для цього, панове, необхідно визначитися і визначити, хто свій, а хто ворог.
ми програємо свій час, якого осталося так мало, клеймуючи своїх, за те, що самі не маємо власної, громадянської думки.
2003.10.12 | KE
умнеть собираетесь? нет?
1. не говорите от лица украинцев ! Мало того, что ВЫ соврали, Вы еще и соврали от лица людей, не дававших Вам право выступать от их лица.2. совершенно верно, Андрухович - враг. Враг Украины. Хотябы потому, что является врагом русскости, которая составляет значительную часть украинскости (культуры, истории, языка, экономики, религии и т.д.)
3. Никаких доводов, или аргументов у этого укрика нет. Есть только тупая ненависть. С Андруховичем могут быть согласны только похожие ему люди. Это уже даже не смешно и не страшно, просто противно читать вот такие опусы, наполненные пещерной ненавистью, с обвинением в ненависти.
4. вы проигрываете не потому, что вас ненавидят, а потому, что вы ненавидите
2003.10.12 | Людмила Коваль
Re: умнеть собираетесь? нет?
KE пише:> 2. совершенно верно, Андрухович - враг. Враг Украины. Хотябы потому, что является врагом русскости...
>
Чомусь мені здається, шановний КЕ, що Ви не прочитали ні одного роману Андрухочича і Ваш висновок: "Андрухович - враг", зроблений по одному допису, не менш суб"єктивний, ніж твердження Світлани.
Між іншим в останньому романі "Дванадцять обручів" "ворог Андрухович" дуже саркастично висміює русофобію українських западенців. Вам би сподобалось, якби почитали.
> 3. Никаких доводов, или аргументов у этого укрика нет. Есть только тупая ненависть. С Андруховичем могут быть согласны только похожие ему люди. Это уже даже не смешно и не страшно, просто противно читать вот такие опусы, наполненные пещерной ненавистью, с обвинением в ненависти.
Для Вас ніякі аргументи не будуть аргументами, бо в кожному крім себе Ви бачите ідіота (не в Roller-овому сенсі слова).
Андрухович - поет і письменник. Він ділиться почуттями, а не політ-економічними викладками.
4. вы проигрываете не потому, что вас ненавидят, а потому, что вы ненавидите
Ну да. Ми будемо брати приклад з Вас, бо Ви просто взірець любові і поваги до ближнього.
2003.10.12 | KE
Re: умнеть собираетесь? нет?
Людмила Коваль пише:> KE пише:
> > 2. совершенно верно, Андрухович - враг. Враг Украины. Хотябы потому, что является врагом русскости...
> >
>
> Чомусь мені здається, шановний КЕ, що Ви не прочитали ні одного роману Андрухочича і Ваш висновок: "Андрухович - враг", зроблений по одному допису, не менш суб"єктивний, ніж твердження Світлани.
>
> Між іншим в останньому романі "Дванадцять обручів" "ворог Андрухович" дуже саркастично висміює русофобію українських западенців. Вам би сподобалось, якби почитали.
Зачем мне читать его романы на продажу ? Мне достаточно почитать его высказывания из этого текста. А то, что он там вякает в романах, мне плевать. Он высказался в этом тексте больше чем нужно. Я таких писак знаю не мало и всегда оценивал писателей не столько по его произведениям, сколько по его личной жизни. Вот по этой причине не терплю я Пушкина, хоть сто раз он великий поэт, в жизни он был сволочью.
>
> > 3. Никаких доводов, или аргументов у этого укрика нет. Есть только тупая ненависть. С Андруховичем могут быть согласны только похожие ему люди. Это уже даже не смешно и не страшно, просто противно читать вот такие опусы, наполненные пещерной ненавистью, с обвинением в ненависти.
>
> Для Вас ніякі аргументи не будуть аргументами, бо в кожному крім себе Ви бачите ідіота (не в Roller-овому сенсі слова).
Если бы Вы были внимательны, Вы бы видели, что своих умных противников: Предсказамуса, Денак, Пинчука Георгия, я уважаю, и мнение их ценю. Так что не во всех я вижу идиотов и людей глупее себя. Но, справедливости ради отмечу, что большая часть украинских националистов, действительно тупые идиоты. У которых аргументов просто нет, а не то, что я их не слышу. Аргументов мне не предоставляют, только ругань
> Андрухович - поет і письменник. Він ділиться почуттями, а не політ-економічними викладками.
Андрухович, нацист и дебил, какой он там поэт, мне уже плевать.
>
> 4. вы проигрываете не потому, что вас ненавидят, а потому, что вы ненавидите
>
> Ну да. Ми будемо брати приклад з Вас, бо Ви просто взірець любові і поваги до ближнього.
Между прочим, имело бы смысл Вам , в этом, брать пример именно с меня. Вы бы уважали того, кто уважает Вас и ценили тех, кто ценит Вас.
2003.10.12 | Людмила Коваль
Re: умнеть собираетесь? нет?
Якщо у Вас Андрухович дебіл, Пушкін “скотина”, а майданівці ідіоти у своїй більшості, то нам видно треба пишатися своїм товариством і місцем, відведеним Вами для нас у плеяді неординарних особистостей.Ще Ви писали:
Если бы Вы были внимательны, Вы бы видели, что своих умных противников: Предсказамуса, Денак, Пинчука Георгия, я уважаю, и мнение их ценю. Так что не во всех я вижу идиотов и людей глупее себя. Но, справедливости ради отмечу, что большая часть украинских националистов, действительно тупые идиоты. У которых аргументов просто нет, а не то, что я их не слышу. Аргументов мне не предоставляют, только ругань
Я дійсно неуважна, але до Вас це не відноситься. Вас я просто майже не читаю. Від Ваших дописів по екрану мого монітора розтікаються агресивні флюїди, а у мене починається аритмія. .
Между прочим, имело бы смысл Вам , в этом, брать пример именно с меня. Вы бы уважали того, кто уважает Вас и ценили тех, кто ценит Вас.
О!
2003.10.12 | KE
Re: умнеть собираетесь? нет?
Людмила Коваль пише:> Якщо у Вас Андрухович дебіл, Пушкін “скотина”, а майданівці ідіоти у своїй більшості, то нам видно треба пишатися своїм товариством і місцем, відведеним Вами для нас у плеяді неординарних особистостей.
Пушкина я считаю не скотиной, а сволочью. Скотина, это человек не обладающий культурой, Пушкин был культурным, хотя и малообразованным человеком. Но он был сволочью в отношении женщин и тех, кто ему помогал в жизни.
Вам нечем гордиться, Вы находитесь со мною только на одном форуме, в жизни я бы просто не стал бы тратить на Вас время.
На бОльшую часть майдановцев, стал бы, но только для того, что бы научить их вежливости, по завету Булгакова "не лгите по телефону, не хамите по телефону".
>
> Я дійсно неуважна, але до Вас це не відноситься. Вас я просто майже не читаю. Від Ваших дописів по екрану мого монітора розтікаються агресивні флюїди, а у мене починається аретмія. .
Вы вообще человек не внимательный. Так что это касается всего, в том числе и моих постингов. Что же касается агрессивности, то это не моя агрессия, а Ваше восприятие
>
> Между прочим, имело бы смысл Вам , в этом, брать пример именно с меня. Вы бы уважали того, кто уважает Вас и ценили тех, кто ценит Вас.
>
> О!
У меня очень много оппонентов и очень многих я уважаю, Майдан, показатель не моего уровня, а уровня моих оппонентов.
Вот недавно, я уважал РУ. Пытался с им вести дискуссии, но, оказалось, что этот человек ничего не слышит, это обычный укрик уважать которого нет смысла, так как он не уважает меня. Запомните этот простой принцип, пригодится в жизни !
2003.10.12 | Людмила Коваль
Re: умнеть собираетесь? нет?
Фініш. Пішла гуляти.2003.10.12 | KE
угу (-)
2003.10.12 | Гура
Бриллиант :-)
"Пушкин был культурным, хотя и малообразованным человеком."2003.10.13 | Тінь
Re: умнеть собираетесь? нет?
"Пушкин был культурным, хотя и малообразованным человеком. Но он был сволочью в отношении женщин и тех, кто ему помогал в жизни."Класс!!!
Уважаемый, а у Вас еще в запасе есть что-нибудь подобное?:-))
Это Пушкин был малообразованным человеком? Ню-ню.
Мне так нравится, когда судят только со своей колокольни. Эдак через столько годков, глянули на Александра Сергеича - и припечатали его к позорному столбу:-)
2003.10.13 | KE
Так, Вы не собираетесь? :)
Я давно заметил, что все укрики - образцы советского образования. Вы - живой примерНу, вот расскажите мне, что закончил и глу учился Пушкин
2003.10.13 | Тінь
Re: Так, Вы не собираетесь? :)
Ангел мой, КЕ.Пушкин получил домашнее воспитание и закончил Царскосельский лицей.
О каком образовании идет речь? Об окончании Московского университета?
А зачем это нужно было Пушкину? Простите, он не собирался идти работать и сидеть в какой-нибудь конторе. Он был барин:-)
Дадее. Какое отношение к гению поэта имеет полученное им образование?
Моцарт тоже высших учебных музыкальных заведений не посещал. Тем не менее, это ему не помешало:-)
А в укрики Вы меня зря зачислили:-)
2003.10.13 | KE
Я рад, что Вы прочли об образовании Пушкина :)
Тінь пише:> Ангел мой, КЕ.
Милейшая Тень!
> Пушкин получил домашнее воспитание и закончил Царскосельский лицей.
Ага
> О каком образовании идет речь? Об окончании Московского университета?
Да хотя бы. Раз он брался писать на исторические темы, такие, как о Борисе Годунове.
Хотя бы пусть бы писал грамотно, для высокого звания «отца российской словесности»
> А зачем это нужно было Пушкину? Простите, он не собирался идти работать и сидеть в какой-нибудь конторе. Он был барин:-)
Он был нищим. И в конце своей, не долгой жизни вынужден был бегать вместе с 14-18 летними юнцами, и то, с высочайшего разрешения.
Даже баринам в его время, надо было иметь образование. А при его мотовстве и образе жизни, при его заносчивости, хамстве и завышенном самомнении, ему точно надо было иметь хоть какую то должность. )
> Дадее. Какое отношение к гению поэта имеет полученное им образование?
Если бы мы его оценивали только как поэта, то никакого, но так, как его оценивают и как провидца и как историка
> Моцарт тоже высших учебных музыкальных заведений не посещал. Тем не менее, это ему не помешало:-)
А я и не оспариваю гениальность Пушкина – поэта. Я оспариваю как его знания, так и его человеческие качества.
>
> А в укрики Вы меня зря зачислили:-)
Возможно, тогда прошу прощения, но, пока, оставлю это под вопросом.
Итак: Пушкин, был воспитанным человекам (именно этому, в первую очередь учили дома и в лицее), но он был малообразованным. Впрочем, аналогично и его друзья – декабристы.
2003.10.12 | Світлана
Re: пані Людмилі Коавль
Пані Людмила мої дописи не є просто моєю суб'єктивною думкою. Це основи психології. Зрозумійте, що завжди треба позиціонуватися від ворога, а не пояснювати йому чого він такий не хороший, а ви так хочете, щоб він вас зрозумів. Якщо Ви цього не усвідомите завжди програєте і з вас буде сміятися ваш ворог, а ви будете плакати, що вас так і не зрозуміли. Але саме важливе, що тут питання не стоїть про мене або про Вас. Питання стоїть про втрату УКраїни. Про аншлюс України Ромією. Тому, що ми українці себе до цього часу проводили неправильно. Не так хоча б, як прибалти2003.10.13 | Людмила Коваль
Re: пані Людмилі Коавль
Шановна пані Світлано, позоціонуватися краще від власних інтересів, а не від ворога,особливо коли мова йде про твою Батьківщину. Нема вічних ворогів, є вічні інтереси.2003.10.13 | KE
эти слова были бы мудрые, если бы не остальные (-)
2003.10.12 | Світлана
Re: умнеть собираетесь? нет?
КЕ, якраз ми вміємо. А також вміємо розпізнавати свого ворога2003.10.12 | KE
Тем и занимаетесь, что определяете врагов, на свою голову.(-)
2003.10.12 | KE
Вопишь словами Андруховича? :) (-)
2003.10.12 | Петрик
Не витрачайте часу на КЕ .Москалем народився, москалем і помре
2003.10.12 | KE
Угу ! Не тратьте время на москалей! П******е, куда нибудь! :)(-)
2003.10.13 | Dworkin
А точнее хохлом :) (-)
2003.10.13 | Адвокат ...
Клінічні спостереження за отим клавойобом свідчать беззаперечно:
він не моськаль і не хахол. Він кацап.2003.10.13 | Petryk
takyh jak ty moskaliv(-) :-)