Силу адмінресурсу також потрібно розраховувати.
10/14/2003 | Майдан-ІНФОРМ
Якщо у Форумах демократичних сил в Таращі та Богуславі взяли участь відповідно 250 і 230 осіб, то у Рокитному їх виявилося лише 60. Це пояснюється як більш потужним ніж у сусідніх районах адміністративним тиском, так і нечисельністю місцевої опозиції, хоча остання є досить рішуча. Про силу Рокитнянського адмінресурсу може свідчити той факт, що тут блок „За Єду” набрав 13% голосів на парламентських виборах, тоді як загалом по Київщині показав вдвічі гірший результат. В готовності влади до боротьби з опозицією пересвідчилися й високі гості Рокитного (народний депутат Є. Жовтяк та його помічники, голова обласної організації НРУ М. Бондаренко, заступник голови обласної організації УНП М. Стельмах і голова управи цієї партії І. Михайлишин): у день проведення Форуму влада наказала всім власникам магазинів зачинитися й припинити торгівлю, доки Форум не закінчиться. Чесно кажучи, мотивація такого вчинку й досі залишається для нас загадкою, оскільки під час проведення Форумів в інших районах відчинені магазини не мали жодного позитивного впливу на їх перебіг. І навіть дрібною підлістю пояснити мотивацію влади також неможливо, бо на жодному з Форумів (а до Рокитного їх відбулося 20) не спостерігалося не лише нашестя його учасників до магазинів, а, навпаки, відвідування крамниць демократами було майже на нульовому рівні.
В Ставищі влада була більш прямолінійна і просто відмовилась надавати приміщення для проведення зібрання, пославшись на необхідність проведення в Будинку культури урочистого засідання з приводу 80-річчя району. Насправді ж це урочисте засідання закінчилося задовго до того, як мав розпочатися Форум, однак хтось, очевидно, надав наказ продовжувати свято „до переможного кінця”. Тому, не дивлячись на те, що все начальство вже поїхало, час від часу до культурного закладу підвозили групи людей, яких запускали з „чорного ходу”. Парадні навіщось двері міцно зачинили, бо перед Будинком біля 100 ставищан зібралося на Форум у вигляді мітингу.
Передбачивши такий розвиток подій, місцеві опозиціонери (як, до речі, і в усіх інших районах) одночасно з заявкою про надання приміщення подали повідомлення про проведення мітингу. Влада намагалася послати їх „на Чайку” – місцевий стадіон, однак нашоукраїнці показали їй статтю 39 Конституції України, де чорним по білому написано, що заборонити мітинг у вказаному заявниками місці можна лише через суд. Оскільки до суду можновладці не наважилися, то „на нет і суда нет”.
Це все було б смішно, якби не один випадок. Під час проведення мітингу до Будинку культури під”їхав автобус, і з нього вийшов дитячий хор, який через чорний хід завели до зали. Тривалий час діти готувалися, оскільки їм сказали, що вони вітатимуть „батьків району” та „передовиків” з „ударниками” на урочистому засіданні на честь 80-річчя району. Наївні діти, які ще не розбираються в цинізмі політиків, чекали цього дня, не розуміючи, що стали картою у великій грі. Бо, коли їх привезли, всі урочистості вже давно скінчилися, „батьки району”, „передовики” та „ударниками” вже не одну годину святкували в іншому місці й у більш неформальному колі, а діти своєю присутністю разом зі звезеними глядачами, мали підтримувати тезу, що зала зайнята.
Ставищанський Форум став другим з 25 районних форумів, який проходив на вулиці. До цього демократичним силам не надали приміщення лише у Бородянці.
В Миронівці чиновники виявилася більш винахідливими ніж у Ставищі та Рокитному. Спочатку вони також намагалися не дати приміщення, потім, побачивши повідомлення про мітинг, надали, однак у день проведення районного Форуму демократичних сил раптом перервалося транспортне сполучення між селами та райцентром. Щоправда, опозиція передбачила такий розвиток подій, тому подбала про доставку людей заздалегідь своїм транспортом.
Адмінресурс Миронівського району (до речі, там в селі Ємчиха мешкає теща Володимира Литвина) лютує чи ненайбільш на Київщині, про що свідчать хоча б 24% „Єди” на минулих виборах. Однак тут чиновники перегнули палку, бо, судячи з виступів учасників Форуму, вони вже просто не можуть далі терпіти і у відчаї, готові на все, позбулися страху. Люди відверто розповідали про неприховані залякування з боку влади не лише тих, хто має хоч краплину навіть не опозиційних поглядів, а просто людської гордості, але й всіх підряд з „профілактичною”, так би мовити метою. Підкріплені невиплатою зарплати (теж часто „з профілактичною метою”) погрози не виорати город чи не дати навіть труни є ще квіточками, оскільки під час виборів чиновники казали, що тих, хто не віддасть голос „Єді”, виселятимуть із села.
Особливо драматичним був виступ директора СТОВ „Зеленьки” Валентини Препіяло, яка детально розповіла про ті знущання над нею та її господарством за те, що жінка стала членом Соціалістичної партії, і над людьми, які вперто, попри тиск влади, знову обирають її директором, бо, не зважаючи на постійні спроби паралізувати роботу господарства з боку податкової та правоохоронних органів живуть, зеленьківські показники все ж кращі ніж в цілому по району, і люди відчувають це на своїй кишені.
Мабуть саме через те, що в Миронівському районі навіть цілковита покора не рятує від тотального владного свавілля, люди вирішили, що втрачати їм вже просто нічого. Тому, не зважаючи на слабку структурованість опозиції в районі (зараз вона в геометричній прогресії набирає там силу), Миронівський форум був найвелелюдніший. Зала змогла вмістити лише 300 чоловік, а кому не вистачило місця, слухали трансляцію на вулиці.
Коментуючи результати минулих виборів, Євген Жовтяк зазначив, що, провівши 25 районних Форумів (Мироніський форум проводився останнім), переконався: люди на Київщині, за винятком окремих пристоличних населених пунктів, всюди однакові. І успіх „Єди” можна пояснити лише фальсифікаціями та слабким контролем з боку опозиції, оскільки апріорі не може такого бути, щоб у селах (а такі села були) „Наша Україна”, БЮТ, СПУ та КПУ разом взяті не набрали жодного голосу.
В Ставищі влада була більш прямолінійна і просто відмовилась надавати приміщення для проведення зібрання, пославшись на необхідність проведення в Будинку культури урочистого засідання з приводу 80-річчя району. Насправді ж це урочисте засідання закінчилося задовго до того, як мав розпочатися Форум, однак хтось, очевидно, надав наказ продовжувати свято „до переможного кінця”. Тому, не дивлячись на те, що все начальство вже поїхало, час від часу до культурного закладу підвозили групи людей, яких запускали з „чорного ходу”. Парадні навіщось двері міцно зачинили, бо перед Будинком біля 100 ставищан зібралося на Форум у вигляді мітингу.
Передбачивши такий розвиток подій, місцеві опозиціонери (як, до речі, і в усіх інших районах) одночасно з заявкою про надання приміщення подали повідомлення про проведення мітингу. Влада намагалася послати їх „на Чайку” – місцевий стадіон, однак нашоукраїнці показали їй статтю 39 Конституції України, де чорним по білому написано, що заборонити мітинг у вказаному заявниками місці можна лише через суд. Оскільки до суду можновладці не наважилися, то „на нет і суда нет”.
Це все було б смішно, якби не один випадок. Під час проведення мітингу до Будинку культури під”їхав автобус, і з нього вийшов дитячий хор, який через чорний хід завели до зали. Тривалий час діти готувалися, оскільки їм сказали, що вони вітатимуть „батьків району” та „передовиків” з „ударниками” на урочистому засіданні на честь 80-річчя району. Наївні діти, які ще не розбираються в цинізмі політиків, чекали цього дня, не розуміючи, що стали картою у великій грі. Бо, коли їх привезли, всі урочистості вже давно скінчилися, „батьки району”, „передовики” та „ударниками” вже не одну годину святкували в іншому місці й у більш неформальному колі, а діти своєю присутністю разом зі звезеними глядачами, мали підтримувати тезу, що зала зайнята.
Ставищанський Форум став другим з 25 районних форумів, який проходив на вулиці. До цього демократичним силам не надали приміщення лише у Бородянці.
В Миронівці чиновники виявилася більш винахідливими ніж у Ставищі та Рокитному. Спочатку вони також намагалися не дати приміщення, потім, побачивши повідомлення про мітинг, надали, однак у день проведення районного Форуму демократичних сил раптом перервалося транспортне сполучення між селами та райцентром. Щоправда, опозиція передбачила такий розвиток подій, тому подбала про доставку людей заздалегідь своїм транспортом.
Адмінресурс Миронівського району (до речі, там в селі Ємчиха мешкає теща Володимира Литвина) лютує чи ненайбільш на Київщині, про що свідчать хоча б 24% „Єди” на минулих виборах. Однак тут чиновники перегнули палку, бо, судячи з виступів учасників Форуму, вони вже просто не можуть далі терпіти і у відчаї, готові на все, позбулися страху. Люди відверто розповідали про неприховані залякування з боку влади не лише тих, хто має хоч краплину навіть не опозиційних поглядів, а просто людської гордості, але й всіх підряд з „профілактичною”, так би мовити метою. Підкріплені невиплатою зарплати (теж часто „з профілактичною метою”) погрози не виорати город чи не дати навіть труни є ще квіточками, оскільки під час виборів чиновники казали, що тих, хто не віддасть голос „Єді”, виселятимуть із села.
Особливо драматичним був виступ директора СТОВ „Зеленьки” Валентини Препіяло, яка детально розповіла про ті знущання над нею та її господарством за те, що жінка стала членом Соціалістичної партії, і над людьми, які вперто, попри тиск влади, знову обирають її директором, бо, не зважаючи на постійні спроби паралізувати роботу господарства з боку податкової та правоохоронних органів живуть, зеленьківські показники все ж кращі ніж в цілому по району, і люди відчувають це на своїй кишені.
Мабуть саме через те, що в Миронівському районі навіть цілковита покора не рятує від тотального владного свавілля, люди вирішили, що втрачати їм вже просто нічого. Тому, не зважаючи на слабку структурованість опозиції в районі (зараз вона в геометричній прогресії набирає там силу), Миронівський форум був найвелелюдніший. Зала змогла вмістити лише 300 чоловік, а кому не вистачило місця, слухали трансляцію на вулиці.
Коментуючи результати минулих виборів, Євген Жовтяк зазначив, що, провівши 25 районних Форумів (Мироніський форум проводився останнім), переконався: люди на Київщині, за винятком окремих пристоличних населених пунктів, всюди однакові. І успіх „Єди” можна пояснити лише фальсифікаціями та слабким контролем з боку опозиції, оскільки апріорі не може такого бути, щоб у селах (а такі села були) „Наша Україна”, БЮТ, СПУ та КПУ разом взяті не набрали жодного голосу.