10/16/2003 | Vadym Gladchuk

Страшне майбутнє, яке віщує Ратушняк


Близько шестисот нещодавно замністованих колишніх в’язнів буде використано задля переслідування опозиції. Таке переслідування передбачатиме зокрема банальне відстрілювання опозиціонерів. Так гадає Сергій Ратушняк, народний депутат України, який нещодавно увійшов до фракції Наша Україна.
Наразі створено три ґрупи завбільшки від п’яти до п’ятнадцяти учасників задля фізичної розправи й знищення реґіональних лідерів опозиції, твердить Ратушняк. Завдання є просте й очевидне: сценарій на зразок Чорноволового не годиться, адже він є занадто виразний та має тяжкі внутрішні і зовнішні наслідки, офіційно повідомляє пресова служба Нашої України. Поготів Ющенко, Мороз і Тимошенко підуть разом, – додає Ратушняк.
На думку Ратушняка, планується вдарити по низах. Відстрілюються по два-три яскраві опозиційні лідери в п’яти-шести західних областях. Список вже складено. Ґрупа 600 готується для кримінального бєспрєдєла по всіх регіонах України. Підпали, розбої, вибухи, стрілянина, різанина... Далі надзвичайний стан і знов розгін парламенту і перехід на довічну систему без виборів і вибору, – каже Ратушняк.
Крім того напередодні нещодавнього форуму Нашої України, який відбувся 14 жовтня у Рівному, там було поширено листівки з наклепами на опозиційних діячів. На превеликий жаль це робилося з відома силових структур, а виконавці є криміналітет з пакету останньої амністії, – заявляє Ратушняк. Нагадаємо, що цей останній замністований пакет становить понад тридцять тисяч колишніх в’язнів.
Вельми обходить Ратушняка ще й ситуація на українській Косі Тузла, яку, як є відомо, планується з’єднати з російською територією. Події на Тузлі є чергова політична диверсія, розроблена на Банковій. Самий перебіг подій від минулорічних військових навчань Таманської дивізії (російської – Л.Л.) до сьогоднішньої реакції керівництва держави не залишають сумнівів в авторстві цієї надзвичайно загрозливої провокації, – каже народний депутат.
Завдання мінімум, на думку Ратушняка, – створити чергову кризу і потім шляхом “надлюдських титанічних зусиль” подолати її, вкотре продемонструвавши суспільству якості так званих менеджерів-кризовиків. Нагадаємо, що за одного з найбільших таких кризовиків вважається Віктор Медведчук, керівник адміністрації Президента Кучми.
Завдання ж максимум – спровокувати штучний військовий конфлікт з кількома жертвами з обох боків, запровадити в Україні надзвичайний стан і розігнати парламент, – впевнено твердить Ратушняк. Далі більше. Ухвалення всіх “необхідних” законів, призначення парламентських і президентських виборів, призначення складу і голови ЦВК, проведення “виборів” і “підрахунок” голосів... І все це – не виходячи з одного кабінету. І в решті-решт це є похорон РR-кампанії під кодовою назвою ЄЕП, – наголошує Ратушняк, цитований вже згаданою пресовою службою Нашої України.
“Демонічний” розмах публічної діяльності Сергія Ратушняка, що він саме увиразнився в отаких гострих заявах, є, найімовірніше, пов’язаний з входженням цього народного депутата до Нашої України. Це входження коштувало для останньої голосу іншого депутата – Едуарда Матвійчука, першого заступника голови партії Солідарність. А головою Солідарності є добре знаний Петро Порошенко, голова бюджетного комітету Верховної Ради та за сумісництвом, кажуть знавці, правиця Віктора Ющенка. Тобто hasta la vista Порошенкового застунника – це є вам не просто так алаверди.
Матвійчук і Ратушняк є старі вороги і не менш старі поплічники. Колись саме Матвійчук розгорнув на Закарпатті й передусім в Ужгороді бурхливу кампанію за визволення Ратушняка зі слідчого ізолятора, куди той потрапив через фінансові махінації. Потрапив після декількарічного перебування, кажуть, в іспанській Барселоні. Екзиль Ратушняка почався по тому, як його удруге – 1998 року – обрали на Ужгородського міського голову.
Та саме тоді в Ужгороді працювала спеціальна комісія Ґенеральної прокуратури на чолі з неабияк відомою пані Колінько, яка мала вельми конкретне завдання копати під Рату, себто під Ратушняка. Той бо мав відверті зв’язки з Павлом Лазаренком тощо, тощо, тощо. Викопала комісія фактів чимало, і, кажуть знову таки знавці, зовсім не з пальця висмоктаних.
Тож безпосередньо, нібито, з Барселони, де мовляв Ратушняк відпочивав від щойно виграних виборчих перегонів, відтак надійшла факсом заява про зречення ним своєї керівної у місті посади. Потім Ратушняк автентичність цієї заяви заперечуватиме, твердячи, що насправді нічого такого не підписував. Та це йому не допоможе. За півроку відбудуться нові вибори, і міським головою в Ужгороді стане інша людина – Степан Сембер. Ратушняка ж офіційно шукатиме Інтерпол.
В Ужгороді почнеться наскрізна “дератизація”. Майже всі колись наближені до Ратушняка особи зречуться свого колишнього патрона чи принаймні виразно відійдуть від нього. Ратушнякова правиця Сергій Слободянюк, хоч не надто деформуючи істину, скаже навіть, що Ратушняк його зрадив. Лише Матвійчук відверто виступатиме на захист та підтримку Ратушняка, не забуваючи, звісно, працювати водночас на власний політичний імідж. Не останню роль відіграє в цьому саме тоді заснована Матвійчуком ґазета “Європа-Центр”, що згодом стане мало не найпопулярнішою в Ужгороді.
За декілька років Ратушняк “раптом перейде словацько-український кордон” поблизу Ужгорода та буде упійманий. Відтак потрапить до слідчого ізолятора. Отоді саме почнеться кампанія “Свободу Ратушнякові!!!”, у якій аж ніяк не останньою людиною стане Матвійчук.
Ратушняка випустять. Дехто каже, що згідно з якимись таємними угодами з СДПУ(О). Потім Ратушняк, подейкують, навіть писатиме заяву з проханням прийняти його до лав цієї колись вельми не шанованої ним партії. А Матвійчук буквально незабаром на сторінках контрольованої Ратушняком преси стане “Едічкою-митником” і мало не здирником, який накрався народних грошей. Позначиться колишня робота Матвійчука на митниці. Про стиль роботи митників, звісно, багато можна казати, та ж жодного факту проти Матвійчука ніде наведено не було.
Конфлікт між Ратушняком і Матвійчуком був, слід розуміти, надто персональний. Особиста образа Матвійчука, імовірно, стала тут одним з вирішальних чинників. Тож коли з’явилася реальна можливість входження Ратушняка до Нашої України, за списком якої 2002 року став народним депутатом Матвійчук, подальший розвиток подій в площині Матвійчук-Ратушняк можна було проґнозувати. Проґнози справдилися. І політика тут мабуть лишилася збоку.
Як не як, але Наша Україна обміняла одного на одного – Матвійчука на Ратушняка. Баланс нульовий. У кількісному, звісно, відношенні.
Віктор Ющенко коментує входження до Нашої України Ратушняка та вихід з неї Матвійчука отак: Безперечно, Наша Україна буде збільшуватися. Вихід Матвійчука – це тема особиста, яка виникла між деякими представниками фракції. Ющенко шкодує, що депутати не змогли вирішити особисті проблеми між собою. Хай це лишиться на їхній совісті, – каже очільник Нашої України.



Матерiал додано: Лесь Лишак, Для "Політичної України", Закарпатська обл.
(17:53 | 16.10.2003)