10/18/2003 | СЕМЕН

Кучма їде з країни – саме коли Росія вторгнеться на територію України

Тетяна Ніколаєнко, Ліля Буджурова, УП , 18.10.2003, 16:03



Малюнок Комсомольської правди
Кучма оригінально складе екзамен Тузлою. Він на нього просто… не прийде.

Конфлікт навколо Тузли буде чимсь, м'яко кажучи, дуже непередбачуваним. І від того – ще більш небезпечним. Українські прикордонники по-суті залишаються один на один з проблемою – з одного боку, вони повинні зупинити Росію, з іншого – вони розуміють, що їх можуть зробити крайніми у разі відкриття вогню і появи жертв. Оскільки Кучма від конфлікту відсторонився.

На момент, коли російська дамба повинна увійти на українську територію, і коли прикордонники повинні цьому перешкодити, гарант цієї самої України, її верховний головнокомандувач буде перебувати дуже далеко. З різницею у 5-7 годин і з відстанню в тисячі кілометрів від Києва.

У понеділок, 20 жовтня Кучма на одинадцять (!) днів залишить територію України. До 31 жовтня він буде перебувати "з офіційним візитом в країнах Латинської Америки", як повідомила "Українській правді" його прес-секретар.

А росіяни повинні добудувати дамбу до України в районі 25 жовтня. У суботу перший заступник глави Державної прикордонної служби України Михайло Коваль повідомив, російська сторона продовжує активно зводити дамбу. "До кінця суботи залишиться менше 700 метрів до українського держкордону, позначеного буями", - передає його слова "Інтерфакс-Україна".

На питання Громницькій, як такий довготривалий відліт Кучми може в'язатися з вірогідним конфліктом навколо Тузли, вона справедливо сказала, що додати до слів Кучми їй немає чого.

Від нахабства росіян Кучма публічно обурювався двічі, висловившись в дусі "не можу не розцінити ці дії як недоброзичливі щодо України", "хороший сусід так не робить".

Але висловитися Кучма – висловився, а свариться далі з Путіним не став, відправивши на передову міністра закордонних справ.

Грищенко в суботу на спецбрифінгу повідомив, що Україна проводить консультації з міжнародними партнерами у зв'язку з ситуацією навколо Тузли. "Ми виходимо з того, як і наші партнери, що цього (перетину кордону України) не станеться і не повинно статися", - сказав Грищенко.

Він повідомив, що "всі країни", з якими Україна підтримує контакти з цього приводу, "однозначно виходять з того, що ця ситуація повинна бути вирішена саме на основах міжнародного права і загальновизнаних принципів".

"А це означає, що дамба просто не може перетинати цю лінію (російсько-українського кордону)", - підкреслив Грищенко.

При цьому глава МЗС зазначив, що в цьому контексті в української сторони "є загальна підтримка". "Адже ніхто не хоче реагувати, поки це не трапилося (перетин лінії кордону), оскільки на гіпотетичний розвиток ситуації ніхто не готовий реагувати заздалегідь", - додав він.

Менше оптимізму у групи депутатів, які за рішенням Верховної Ради виїхали на Тузлу, щоб розібратися з ситуацією на місці.

Увечері в п'ятницю, приїхавши з остова до Сімферополя, керівник депутатської делегації Анатолій Матвієнко перерахував кілька речей, які викликають занепокоєння у депутатів.

"Дуже сумно спостерігати, як на 13-ому році незалежності України й Росії наші кораблі стоять в морі один проти одного", - сказав Матвієнко. Тривогу депутатів викликав факт односторонніх дій Росії в районі державного кордону України, що навело їх на думку про "елемент зради після підписання Договору про ЄЕП".

Ще одна причина неспокою, зі слів Матвієнко – відсутність твердої позиції уряду й президента України в цьому питанні. Ескалації конфлікту може, на його думку, протистояти "тільки наша єдність і рішучість – не тільки на рівні міста або регіону, але передусім з боку вищих ешелонів влади - президента й прем'єр-міністра України".

"Чому мовчить Путін?" - це питання також непокоїть українських депутатів. "Сумно стає від тієї брехні, яку поширюють в Україні і Росії, що будівництво дамби – це ініціатива Краснодарського краю, що ніхто не знає, що вони там творять, а насправді виділяються мільярдні суми, видаються розпорядження МНС Росії й накази про мобілізацію людей на будівництво".

Депутатську тривогу викликала і остання заява Леоніда Грача про існування в Криму філіалу Аль-Каїди. Вона, зі слів Матвієнка, з'явилася дуже "вчасно" і схожа на "артпідготовку". "Нам незрозумілі заяви деяких політиків, які занадто синхронно ведуть до загострення ситуації", - сказав він.

Матвієнко нагадав, що Росія ухвалила нову доктрину "про захист своїх інтересів в інших регіонах, якщо вони стосуються стратегічних інтересів Росії". Такої ж точки зору дотримується і член депутатської делегації Рефат Чубаров, який розцінив заяви Грача як провокацію і "прикриття для можливих дій Росії в Криму".

Щоправда, не поділив тривогу своїх колег член делегації від фракції КПУ Віктор Мироненко. Він висловив розуміння діям російської сторони, оскільки "НАТОвські кораблі можуть увійти в Азовське море".

Комуніст закликав Україну товаришувати не з Америкою, а з Росією і навіть піти їй на поступки "заради дружби". Такою поступкою, на його думку, може бути згода України з пропозиціями Росії у делімітації кордону в Азовському морі.

Навіщо Росії Тузла?

Російсько-українські відносини дали тріщину по дну Азовського моря. Північний сусід вкотре показав, що жити він може тільки "по-братськи" – коли віддають більшу половину. На цей раз яблуком розбрату стала непримітна на карті Коса Тузла.

Через 10 днів після вселенського братання 19 вересня в Ялті з нагоди підписання ЄЕП, Росія показала "сапоги всмятку", почавши будівництво дамби, яка з'єднує Тузлу з Таманським півостровом. При цьому будувати стали швидко, упевнено й мовчки.

Визначення кордонів по Азовському морю є хворим місцем україно-російських відносин уже 11 років. У січні цього року Путін і Кучма підписали договір про державний кордон між Росією й Україною. Але в ньому лімітована тільки сухопутна її частина, акваторія ж Азовського моря і Керченської протоки визнані внутрішніми водами держав. Такою була плата України за визнання суходолу.

Від визначення "внутрішні води", безумовно, виграла Росія, а українські дипломати позбулися свого головного козиря – можливості погрожувати Росії, що одного разу біля її берегів можуть пройти військово-морські сили НАТО, які заїхали не тільки потренуватися на якийсь "Сі-бриз".

Але тут для Росії виникла інша проблема: Україна уперлася в питанні, як ділити внутрішні води.

Росія відстоює необхідність ділити акваторію тільки по дну, а українці наполягають на тому, щоб ділити і по поверхні, що повністю не відповідає ні геостратегічним, ні економічним інтересам Росії. І ось тут питання про Тузлу може стати вузловим.

Фактично питання стоїть так: хто володіє Тузлою, той володіє всім.

Росіяни вважають, що Коса Тузла замикає південну частину Таманського півострова в північно-західному напрямі і глибоко вдається в Керченську протоку.

Колись Тузла відносилася до побережжя Таманського півострова, тобто російського боку протоки. Але в 1925 році, в середині коси для зручності рибаків був проритий неглибокий канал. Пізніше внаслідок штормів і порушення екосистеми частина коси була розмита, і сьогодні вона зовні нагадує острів, зазначають російські ЗМІ.

Біль Росія від втрати Коси у сто разів посилилася після розвалу СРСР, коли виявилося, що придатні до проводки судів фарватери Керченської протоки лежать за межами Тузли, тобто в територіальних водах України. Через Керченську протоку в рік проходить до дев'яти тисяч суден. Більшість з них тримають курс в російські порти Азов, Ростов, Таганрог, Ейськ, Темрюк.

Таким чином, якщо не зміниться статус Тузли, Росія зазнає понесе втрати як мінімум у чотирьох напрямах, зазначають російські ЗМІ.

Стратегічний чинник. Хто володіє Тузлою, той володіє Керченською протокою і буде контролювати всі входи судів в Азовське море, в тому числі військових. Оскільки острів належить зараз Україні, вона повністю контролює фарватер і має можливість пускати в Азовське море чиї завгодно кораблі без згоди Росії. З іншого боку, Україна може заблокувати найважливіші російські морські і річкові порти, які знаходяться на азовському побережжі, а також на Дону й Волзі.

Економічний чинник. Україні відійде до 70 процентів акваторії моря. Таким чином вона отримає право на розробку мінеральних ресурсів підводного шельфу (120 перспективних родовищ нафти і газу). Сюди ж потрібно віднести і вилов риби, де в азовському басейні Росія зараз абсолютно домінує. Крім того, Україна отримує близько 200 мільйонів доларів на рік за прохід судів через Керченську протоку, зазначає "КоммерсантЪ.

Екологічний чинник. Росія не зможе запобігти (з чого ж усе і почалося!) екологічній катастрофі в разі аварії у вузькій протоці, внаслідок чого неминуче постраждають обидва береги.

Такі втрати Росії за української приналежності Тузли. Але все змінюється, якщо до Тузли простягнеться дамба….

Навіть якщо на Тузлі й не з'явиться прикордонна застава під трикольоровим прапором і з двоголовим орлом, то неабияк попсувавши нерви Україні з дамбою, Росія таким чином до переговорів "по всій проблематиці Азово-Керченської акваторії", намічених на 30 жовтня (ясно що до того часу дамба буде добудована), може отримати в рукав ще один козир, щоб відтяпати в України черговий жирний шматок.