Відповіді

• 2003.10.23 | НеДохтор

  "Украина Криминальная": Прокурорское дело Гончарова(п.п.1-2)(/)

  http://www.cripo.com.ua/?sect_id=5&aid=1586
  
  -------------------
  ПРОКУРОРСКОЕ ДЕЛО ГОНЧАРОВА
  
  
  09:00 22/10/2003
  Мы начинаем публикацию текста постановления следователя Генпрокуратуры Гарника О.А. про закрытие уголовного дела по обвинению Гончарова И.И. в связи со смертью обвиняемого.
  
  
  
  ПОСТАНОВА про закриття кримінальної справи
  місто Київ 15 вересня 2003 року
  Слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України молодший радник юстиції Гарник О. А., розглянувши матеріали кримінальної справи № 62-2222, -
  
  ВСТАНОВИВ:
  Проходячи у вересні 1997 року службу в органах внутрішніх справ України на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Боярського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ ГУ МВС України в Київській області, Гончаров І.І. внаслідок покладених на нього посадових повноважень володів інформацією про наявність у окремих осіб значних грошових коштів, цінностей і дорогих предметів. Переслідуючи мету особистої наживи і збагачення злочинним шляхом, Гончаров І.І. вирішив організувати озброєну злочинну групу - банду - для вчинення нападів на громадян, підприємства, установи та організації різних форм власності, заволодіння їхнім майном, а також вчинення інших тяжких злочинів.
  
  Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на створення банди, Гончаров І.І. у вересні 1997 року запропонував старшому слідчому в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві майору міліції Гайдаю В.П., з яким був знайомий з початку 1990-х років під час роботи в складі слідчо-оперативної групи по кримінальній справі № 13-1309 і підтримував дружні стосунки, стати членом банди, що їм організовується, на що Гайдай В.П., маючи на меті особисте збагачення, дав свою згоду.
  
  У вересні 1997 року Гончаров І.І. також запропонував увійти до складу банди знайомому йому з 1994 року Мельникову В.С., з яким підтримував дружні стосунки, на що ніде не працюючий Мельников В.С., прагнучи збагатитися злочинним шляхом, дав свою згоду.
  Об"єднавшись у такий спосіб у вересні 1997 року при організуючій і керівній ролі Гончарова І.І. у злочинну групу, переслідуючи мету протизаконного заволодіння індивідуальним майном громадян, майном підприємств, установ і організацій різних форм власності, Гайдай В.П., Мельников В.С. і Гончаров І.І. вжили заходів до її озброєння.
  
  У результаті організаторської діяльності керівника банди Гончарова І.І., на її озброєнні, про що знали всі члени банди, знаходилась і використовувалась при нападах придатна для стрільби вогнепальна зброя і бойові припаси: револьвер системи «Наган» калібру 7,62 мм. і бойові припаси до нього, автомат «АК-74» калібру 5,45 мм № ЬЬ 48861993 і бойові припаси до нього, пістолет «ТТ» і боєприпаси до нього, револьвер і боєприпаси до нього, бойова граната наступальної дії, саморобний вибуховий пристрій.
  
  Разом з тим, члени банди для використання в ході вчинених бандою нападів мали на озброєнні й іншу невстановлену слідством вогнепальну зброю, що була придбана в невстановлений слідством час у невстановленому слідством місці в невстановлених слідством осіб, і яка зберігалася в невстановлених слідством місцях.
  
  Гончаров І.І., Гайдай В.П. і Мельников В.С., плануючи в ході своєї злочинної діяльності вчинення особливо тяжких злочинів, що вимагають наявності більшого числа їх виконавців, з метою полегшення скоєння таких злочинів, прийняли рішення про вербування кожним з них нових членів банди.
  
  При виконанні цієї злочинної домовленості Гайдай В.П. у вересні 1997 року запропонував стати членом банди жителеві м. Києва Свердлову О. О., з яким познайомився в 1992 році, як з обвинувачуваним по кримінальній справі № 13-1309, що знаходилася в його провадженні, а надалі підтримував з ним позаслужбові відносини. Свердлов О. О., переслідуючи корисливу мету особистого збагачення злочинним шляхом, прийняв пропозицію Гайдая В.П. і вступив в організовану Гончаровим І.І. банду.
  
  У 1997 році Мельников В.С. познайомився з раніше неодноразово судимим і не ставшим на шлях виправлення, ніде не працюючим Кеппелем П.А., з яким став підтримувати дружні відносини. Переслідуючи загальну з Гончаровим І.І. і Гайдаєм В.П. ціль - залучення до складу банди нових осіб, Мельников В.С. у вересні 1997 року за згодою Кеппеля П.А. залучив його до складу організованої Гончаровим І.І. банди.
  
  У вересні 1997 року Гончаров І.І., як організатор і керівник банди, зустрівся по черзі з Гайдаєм В.П. і Свердловим О.О., а потім з Мельниковим В.С. і Кеппелем П.А. При цьому вони обумовили плани, принципи і методи злочинної діяльності бандитського угрупування, спрямовані на здійснення викрадень громадян, незаконного позбавлення їхньої волі з метою одержання викупу за їхнє звільнення, інших тяжких злочинів, а також подальше розширення кількісного складу членів банди внаслідок вербування нових членів. Для конспірації членами банди використовувалися прізвиська: Гончаров І.І. - (ІМикола Петрович», Мельников В.С. -«Артур» і «Рижий», Кеппель П.А. - «Боря», Свердлов О.О. - «Леонтьєв» і «Кащей», Гайдай В.П. - «Вася». Гайдаю В.П. особливе прізвисько або псевдонім не присвоювались. З цією же метою з ініціативи Гончарова І.І. банда стала відрізнятися ієрархічністю структури: він, Гончаров І.І., - керівник, Гайдай В.П. - його найближчий спільник. Банда складалася з двох груп. Керівником однієї групи, в яку входили Кеппель П.А. і Мельников В.С., Гончаров І.І. призначив останнього. Свердлову О.О. Гончаров І.І. доручив сформувати й очолити ще одну групу, на що той дав згоду. Зазначені члени банди також обумовили інші питання діяльності банди, зокрема, зв"язані з забезпеченням її автомобільним транспортом і засобами зв"язку.
  
  Таким чином, у середині вересня 1997 року Гончаровнм І.І. для вчинення нападів на підприємства, установи, організації різних форм власності й окремих громадян, а також вчинення інших тяжких злочинів була організована банда, до складу якої ввійшли: Гончаров І.І., як керівник банди, а також її члени Гайдай В.П., Свердлов О.О., Мельников В.С., Кеппель П.А., а також невстановлена слідством особа. Надалі при організуючій ролі Гончарова І.І. до складу банди були залучені й інші невстановлені слідством особи.
  
  У виконання розпорядження Гончарова І.І. про залучення в банду нових членів, Мельников В.С. у лютому 1999 року залучив до її складу ніде не працюючого Нестерова Ю.П., який з метою конспірації повинен був використовувати прізвиська «Золотий» і «Юзеф».
  Свердлов О.О. у лютому 1999 року залучив до участі в банді жителя м. Бровари Київської області - Вознюка Т.І., який повинен був використовувати прізвисько «Возик».
  
  Гончаров І.І. у лютому 1999 року до участі в банді заступника начальника відділу ГУКП МВС України Лисенка В.В., з яким познайомився в 1982 році під час спільного проходження служби в УВС № 35 Восьмого ГУ МВС СРСР, і з яким підтримував дружні відносини. Лисенко В.В., усвідомлюючи злочинний характер пропозиції Гончарова І.І., переслідуючи корисливі цілі, дав згоду ввійти до складу очолюваної останнім банди. З метою конспірації Лисенко В.В. повинен був використовувати прізвисько «Петя».
  
  Гончаров І.І. у серпні 1999 року залучив до участі в банді оперуповноваженого УКП ГУ МВС України в Київській обл. Кісілевича С.В., з яким познайомився в 1993 році під час спільного проходження служби в УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві. Кісілевич С.В. прийняв пропозицію Гончарова І.І. і ввійшов до складу банди. З метою конспірації Кісілевич С.В. повинен був використовувати прізвисько «Руслан».
  
  У такий спосіб до серпня 1999 року Гончаровим І.І. був остаточно сформований склад організованої і керованої ним банди.
  
  Члени банди Лисенко В.В., Гайдай В.П., Кісілевич С.В., а в період до 1 червня 1998 року й сам Гончаров І.І. були діючими співробітниками органів внутрішніх справ, мали з
  право на носіння і зберігання закріпленої за ними табельної вогнепальної зброї і мали намір використовувати її при вчиненні бандою нападів. У той же час, знаючи про те. що табельна зброя співробітників правоохоронних органів проходить попереднє балістичне дослідження, -ьтати якого заносяться в єдину базу даних, члени очолюваної Гончаровим І.І. банди при невстановлених слідством обставинах придбали змінні стволи для пістолетів/ Зазначені стволи члени банди мали намір використовувати в табельній зброї замість штатних, у випадках застосування цієї зброї в ході вчинюваних нападів.
  
  Злочинні дії банди посягали на основи державного керування в сфері суспільної безпеки, а також на життя, здоров"я і власність людей.
  
  Створена Гончаровим І.І. банда мала стійкість, ієрархічність, строгу підпорядкованістю рядових її членів керівникові, що виявлялося в організованості, тісному зв"язку Гончарова І.І., Гайдая В.П., Лисенка В.В., Кісілевича С.В., Свердлова О.О., Вознюка Т.І., Мельникова В.С., Нестерова Ю.П., Кеппеля П.А. та невстановлених слідством осіб у їхній злочинній діяльності, як безпосередньо в момент скоєння злочинів, так і після них.
  
  Очолювана Гончаровим І.І. банда мала системно-структурну побудову і складалася з двох відносно самостійних груп, кожна з яких була наділена відповідними функціями. Одну з груп очолював Мельников В.С., і до її складу входили Кеппель П.А. і Нестеров Ю.П. Цій групі, підібраній за критерієм сили її членів, по розподілу злочинних ролей функціонально приділялося здійснення силових дій при вчиненні злочинів: захоплення потерпілих, їх охорона, одержання викупу за звільнення потерпілих.
  
  Другу групу в складі Вознюка Т.І. і Свердлова О.О. очолював останній, а завданнями її, крім участі в захопленнях потерпілих і їх охорони, були розвідувальні заходи, що передують вчиненню злочинів: спостереження за потерпілими, рекогносціювання місцевості, а також вживання заходів до усунення можливих перешкод для вчинення злочинів і забезпечення шляхів відходу з місць злочинів.
  
  Членам очолюваної Гончаровим І.І. банди, які були співробітниками міліції, приділялася особлива роль. Так, Гайдай В.П. і Кісілевич С.В., крім їхньої особистої участі в захопленнях потерпілих, використовуючи своє посадове становище і зв"язки в правоохоронних органах, займалися збором інформації про заможних осіб як потенційних об"єктів нападів, про що доповідали Гончарову І.І. Крім того, вони інформували членів банди про дії співробітників міліції, спрямовані на розкриття вчинених бандою злочинів, що визначало можливість тривалого функціонування банди.
  Гончаров І.І., дотримуючись строгої конспірації і твердої дисципліни, вкрай рідко проводив загальні збори членів банди. Питання її діяльності і вчинюваних нею нападів він обговорював або з кожним членом банди окремо, або з керівником групи, які, у свою чергу, доводив накази Гончарова І.І. до своїх підлеглих, або ж Гончаров І.І. збирав окремих членів банди для обговорення відповідних питань. Гончаров І.І. категорично забороняв будь-які контакти без його участі між членами банди, що входили в різні групи, а також працівників міліції - членів банди. Усі члени банди збиралися разом лише під час вчинення бандою злочинів. Глибина конспірації, що мала місце в організованій Гончаровим І.І. банді, виявлялася також у використанні незмінних протягом усього періоду діяльності банди строго обумовлених кодових слів і чисел для позначення місць зустрічей її членів.
  
  Гончаров І.І., як керівник банди, визначав рід і вид її злочинної діяльності. Володіючи даними, отриманими ним під час служби в органах внутрішніх справ України і з інших джерел, у тому числі і від інших членів банди і невстановлених слідством осіб про громадян, що мають значні грошові кошти або інші цінності, визначав об"єкти для нападів, їх час і місце, погоджував ці плани з іншими членами банди. Ведучу роль у банді також грали Гайдай В.П. і Свердлов О.О., внаслідок чого їхня думка значною мірою впливала на визначення об"єктів нападів банди. При досягненні згоди про об"єкт нападу, як правило, план вчинення злочину розроблявся Гончаровим І.І., Гайдаєм В.П. і Свердловим О.О., з іншими членами банди ці плани узгоджувалися і деталізувалися. Разом з тим, планування дій банди, пов"язаних з одержанням викупу і прихованням слідів злочинів, здійснювалося всіма членами банди спільно, при керівній ролі Гончарова І.І., Гайдая В.П. і Свердлова О.О. Члени банди розробляли схеми нападів, де кожному з них призначали роль і місце, а також способи відходу з місць скоєння злочинів, у тому числі при виникненні нестандартних ситуацій.
  
  Визначивши об"єкт для нападу, члени банда завчасно за розпорядженням Гончарова І.І. вивчали уклад життя потерпілого, його пересування, фізичні дані, оцінюючи можливості в наданні опору, а також збирали інші дані про його особистість, використовуючи можливості ведення прихованого спостереження за потерпілими. З урахуванням зібраних даних про потерпілого членами банди деталізувався план скоєння відносно нього злочину. Після цього Гончаров І.І. визначав остаточний час вчинення злочину і склад його учасників.
  
  У ході розробки планів нападів Гончаров І.І. і Гайдай В.П., використовуючи досвід ведення оперативно-розшукової і слідчої роботи, враховували можливі дії співробітників правоохоронних органів по розкриттю скоєних бандою злочинів і передбачали необхідні дії членів банди, спрямовані на дезінформування співробітників правоохоронних органів щодо обставин вчинення злочинів.
  
  Кожен член банди володів інформацією про всі її плани, а також знав про наявність у кожного члена банди відповідної зброї. Члени банди діяли з розподілом ролей по заздалегідь розробленим і схваленим планам, якими застерігалась також можливість виникнення непередбачених ситуацій в момент нападу, вживали заходів до приховання слідів злочинів, розподіляли між собою майно, здобуте злочинним шляхом.
  
  Члени банди усвідомлювали, що дії кожного з них є невід"ємною складовою частиною дій банди при вчиненні конкретних злочинів. Крім того, у процесі скоєння злочинів учасники банди з урахуванням соціального положення, психологічних якостей і фізичних можливостей кожного виконували конкретні і спеціалізовані ролі, спрямовані на досягнення загальних для всіх членів банди цілей.
  
  При цьому члени банди Гайдай В.П., Лисенко В.В., Мельнпков В.С. в ході захоплень потерпілих представлялися їм працівниками міліції, в окремих випадках пред"являючи при цьому службові посвідчення працівників міліції встановленого зразка, а також імітували складання процесуальних документів по затриманню потерпілих, під надуманим мотивом повідомляли їх про затримання або необхідність доставки в органи внутрішніх справ для з"ясування обставин нібито скоєних ними правопорушень або злочинів. Тим самим вони створювали у потерпілих переконання в тому, що особи, які їх затримують, дійсно є працівниками міліції і діють в межах прав і повноважень, наданих законом. Крім того, Гайдай В.П. і Лисенко В.В. після захоплення потерпілих, використовуючи своє посадове становище працівників міліції, забезпечували шляхом усунення .можливих перешкод з боку працівників ДАІ безперешкодну доставку потерпілих на автомобілях у заздалегідь підготовлені для фізичного насильства над потерпілими і їхнього вбивства приміщення.
  
  Свердлову О.О., Вознюку Т.І., Кісілевичу С.В., як членам банди, згідно заздалегідь розподілених функцій, були відведені ролі по збору інформації про потерпілих, по спостереженню за ними з метою встановлення часу виходу їх з будинку і маршрутів пересування.
  Свердлову О.О. і Гайдаю В.П. виділялась роль по примушуванні потерпілих до передачі належного їм майна після їх захоплення і доставки в місця утримання.
  
  Роль Кеппеля П.А., Мельникова В.С. і Нестерова Ю.П. у злочинній діяльності банди складалася в застосуванні фізичного впливу до потерпілих у випадку вчинення ними опору при захопленні і незаконному позбавленні волі, а також в охороні потерпілих при їхньому утриманні в спеціально відведених для цього місцях. Крім цього, Мельников В.С. і Нестеров Ю.П., згідно розподілу ролей, приймали участь у вбивствах потерпілих.
  
  Разом з тим, Гончаров І.І., крім здійснення ним злочинних дій як організатора і керівника банди, особисто вчиняв всі вищевказані дії, чим додатково схиляв інших членів банди до виконання своїх злочинних ролей.
  
  Для полегшення підготовки і вчинення злочинів Гончаров І.І. та інші учасники злочинів використовували формений одяг працівників міліції. Для зупинки автомобілів потерпілих Гончаров І.І. надавав іншим учасникам скоєння злочинів жезл працівника ДАІ.
  
  Для мобільності банди її членами використовувалися різні типи і марки автомобілів. Так, Мельников В.С. надав у розпорядження членів банди автомобіль «Вольво-240» з невстановленим слідством державним номерним знаком Республіки Естонія, «ВАЗ-2108» з невстановленим слідством державним номерним знаком, Свердлов О.О. - належні йому автомобілі «ВАЗ-21099» з державним номерним знаком Російської Федерації у220РХ і «ВАЗ-2109», державний номерний знак Російської Федерації х870СК, Гайдан В.П. -належний йому автомобіль марки «Мерседес-Бенц 300 Е» з державним номерним знаком 236-19 МО, а з грудня 1999 року - з державним номерним знаком 054-18 КН, Лисенко В.В. -належний йому автомобіль «Деу-Ланос» з державним номерним знаком 546-50 КВ, Нестеров Ю.П. - належний його батькові - Нестерову П.В., автомобіль «АЗЛК-2141», державний номерний знак М0384КІ і належний йому автомобіль «ВАЗ-2109» з невстановленим слідством державним номерним знаком. Перераховані автомобілі використовувалися для транспортування членів банди до місць вчинення злочинів, захоплення потерпілих, доставки до місць незаконного позбавлення волі, де вони піддавалися фізичному і психічному насильству, подальшому вивозу потерпілих за межі населених пунктів для їхнього вбивства, а також транспортування трупів для поховання. Для безперешкодного пересування при скоєнні злочинів і приховання слідів таких злочинів на зазначені автомобілі члени банди незаконно встановлювали проблискові маячки синього кольору, а також номерні знаки інших транспортних засобів. Для обмеження свободи пересування потерпілих після їх незаконного затримання і позбавлення волі члени банди використовували наручники, надягали на очі в"язані шапки, надані Гончаровим І.І.
  Під час скоєння злочинів члени банди використовували для зв"язку портативні радіостанції «Максон», мобільні телефони і пейджери.
  
  Згідно розроблених планів вчинення злочинів і досягнення загальних цілей, члени банди використовували заздалегідь підготовленим і приналежним іншим особам житлові приміщення - будинки в м. Києві і Київській обл., розташовані у відносно малолюдних районах. У цих приміщеннях утримувалися незаконно позбавлені волі потерпілі, де вони піддавалися фізичному і психічному насильству з метою вимагання в них майна, а також окремі з них були умисно позбавлені життя.
  
  Здобуті злочинним шляхом матеріальні цінності Гончаров І.І.. Гайдай В.П., Свердлов О.О. привласнювали і частково розподіляли між членами банди, використовували для розрахунків з особами, що не є її членами, але які залучалися для скоєння злочинів, а також для фінансового забезпечення злочинної діяльності банди.
  
  При вчиненні нападів члени банди діяли з особливою жорстокістю, застосовували до потерпілих катування і мордування, наносили тілесні ушкодження, завдаючи їм і страждання, позбавляли їхнього життя, заволодівали їх індивідуальним майном.
  Крім того, у ряді епізодів діяльності банди до участі у вчинених нападах залучалися особи, що не були обізнані про існування банди і про те, що вони вчиняють злочини саме в її складі: жителі м. Києва старший оперуповноважений відділу УКМСН МВС України Навроцький Ю.С., приватний підприємець Мочарний А.В. та інші невстановлені слідством особи.
  
  Також Гончаров І.І., не доводячи до відома інших членів банди свої злочинні наміри і, діючи разом з особами, що не є членами банди, 8 липня 1998 року на 56 км автодороги "Київ - Ковель" на території Бородянського району Київської області організував розбійний напад на Рамзу Ш.Я., і незаконне позбавлення його волі, самовільне присвоєння владних повноважень і звання службових осіб.
  
  У травні 2002 року злочинна діяльність Гончарова І.І. і очолюваної ним банди була припинена правоохоронними органами.
  
  Організована та керована Гончаровим-І.І. банда в складі її членів: Гайдая В.П., Свердлова О.О., Мельникова В.С., Кєппеля П.А., Лисенко В.В., Кісілевича С.В., Вознюка Т.І., Нестерова Ю.П. та інших невстановлених слідством осіб вчинила злочини при наступних обставинах:
  1. Перевищення влади і посадових повноважень, організація самовільного присвоєння владних повноважень і звання службових осіб, крадіжка індивідуального майна Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М., вимагання їхнього індивідуального манна, їхнє умисне вбивство.
  
  На початку вересня 1997 року Гончаров І.І., будучи старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах Боярського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ ГУ МВС України в Київській області, і володіючи в зв"язку з цим оперативною інформацією про наявність у жителів м. Києва Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М. значної суми коштів, отриманих ними внаслідок шахрайських дій у відношенні співробітників представництва Всесвітньої Американської торговельної компанії «Новетел-Холдинг» у м. Києві, разом з іншими членами очолюваної ним банди вирішив заволодіти цими коштами шляхом вимагання, припускаючи застосування фізичного і психічного насильства відносно потерпілих.
  
  До скоєння цього злочину Гончаров І.І. вирішив залучити Гайдая В.П. і Мельникова В.С. Зустрівшись з ними в м. Києві, Гончаров І.І. запропонував їм вчинити напад на Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М., на що ті погодилися. Після цього Гончаров І.І. разом з Гайдаєм В.П. і Мельниковим В.С. розробили план вчинення злочину, який передбачав захоплення Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М., доставку їх в заздалегідь підготовлене приміщення для застосування відносно них насильства як способу примушення до передачі майна, а надалі, з метою приховання вчинених у відношенні них злочинів - вбивства потерпілих.
  
  Для вчинення даного злочину Гончаров І.І., Гайдаїї В.П. і Мельников В.С. вирішили залучити інших членів банди - Свердлова О.О., Кєппеля П.А., а також не встановлену слідством особу, обізнану про існування банди і про те, що вона вчинятиме злочин у складі банди. Після доведення Гончаровим І.І. до відома цим особам всіх деталей раніше розробленого плану скоєння злочину, вони погодилися взяти участь у його вчиненні. Тоді ж члени банди повторно обговорили план вчинення злочинів, уточнивши роль кожного учасника нападу і домовившись про захоплення потерпілих 20 вересня 1997 року біля будинку № 9 по вулиці Драгоманова в м. Києві.
  
  Для утримання потерпілих під час здійснення у відношенні них вимагання Мельников В.С., згідно раніше розробленому плану, підшукав приміщення - будинок № 26 по вул. Гродненській в м. Києві, що належить його знайомому Хімічу В.В., який на прохання Мельникова В.С., не знаючи про існування банди і про намір її членів використовувати цей будинок у злочинних цілях, надав його в тимчасове користування.
  
  Близько 8 години 20 вересня 1997 року, діючи згідно розробленого раніше плану злочину, Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С. на автомобілі «Вольво-240» з не встановленим слідством державним номерним знаком Республіки Естонія, Свердлов О.О. на автомобілі «ВАЗ-21099» з державним номерним знаком Російської Федерації в220РХ , Гайдай В.П. на автомобілі «Мерседес-Бенц 300 Е» з державним номерним знаком 236-19 МО разом з невстановленою слідством особою прибули до будинку № 9 по вул. Драгоманова в м. Києві, де в квартирі № 16 проживали Аврамчук Є.П. і Жураківський М.М. Вивчивши обстановку і розставивши автомобілі для спостереження за прилеглою до будинку територією, учасники нападу стали очікувати потерпілих.
  
  Близько 11 години Аврамчук Є.П. вийшов з під"їзду будинку, у якому проживав, після чого Гончаров І.І. разом із Свердловим О.О. і Гайдаєм_В.П, діючи згідно раніше розподілених ролей, підійшов до нього. Гончаров І.І., як працівник міліції, будучи представником влади, явно виходячи за межі наданих йому законом прав і повноважень, пред"явив посвідчення співробітника міліції і повідомив Аврамчуку Є.П. про його затримання як підозрюваного у вчиненні злочину і запропонував проїхати з ним. Останній, не підозрюючи про дійсні наміри Гончарова І.І. та інших членів банди, погодився з його незаконними вимогами, після чого Гончаров І.І. спільно зі Свердловим О.О. і Гайдаєм В.П. одягли Аврамчуку Є.П. наручники, що мав при собі Гончаров І.І, і помістили його у вищевказаний автомобіль «Вольво-240». Там Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С. насунули Аврамчуку Є.П. на очі в"язану шапку, яка була у Гончарова І.І., після чого Мельников В.С. разом з Гончаровим І.І. вивезли Аврамчука Є.П. у заздалегідь підшуканий будинок № 26 по вул. Гродненської в м. Києві, тим самим незаконно позбавивши потерпілого волі.
  Свердлов О.О., Гайдай В.П. і не встановлена слідством особа, діючи згідно розробленого плану, залишилися у подвір"ї будинку № 9 по вул. Драгоманова в м. Києві з метою захоплення Жураківського М.М.
  
  Приблизно через 15 хвилин Жураківський М.М. також вийшов з під"їзду будинку. Свердлов О.О., згідно з планом злочину і розподілом ролей, підійшов до Жураківського М.М. і, представившись співробітником міліції, тим самим самовільно присвоївши собі владні повноваження і звання службової особи - працівника органів внутрішніх справ, наказав проїхати з ним у відділ міліції. Гайдай В.П. і невстановлена слідством особа, які знаходилися в автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ», усвідомлюючи незаконність вчинюваних ними узгоджено з іншими членами банди дій, спостерігали за цим, будучи готовими разом із Свердловим О.О., у випадку вчинення потерпілим активного опору вжити заходів до його подавлений. Жураківський М.М., приймаючи вимоги Свердлова О.О. за законні дії працівників міліції, сів у автомобіль «Мерседес-Бенц 300 Е» під керуванням Гайдая В.П.
  
  В автомобілі Свердлов О.О. разом з Гайдаєм В.П. і не встановленою слідством особою одягли. на Жураківського М.М. наручники і насунули на очі шапку, надану Гончаровим І.І., після чого також доставили в заздалегідь обумовлене місце утримання потерпілих - будинок № 26 по вул. Гродненській в м. Києві, тим самим незаконно позбавивши потерпілого волі.
  
  В другій половині того ж дня член банди Кеппель П.А., відповідно до його ролі у вчиненні злочину, прибув у будинок № 26 по вул. Гродненської в м. Києві, де разом з Мельниковим В.С. став охороняти потерпілих Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М.
  
  Продовжуючи свою злочинну діяльність, члени банди Гончаров І.І., Мельников В.С., Гайдай В.П., Свердлов О.О., Кеппель П.А. і не встановлена слідством особа, діючи в її складі, згідно розробленого плану, незаконно позбавивши потерпілих волі, застосувавши до них фізичне насильство, шляхом нанесення ударів руками і ногами в різні частини тіла, заподіюючи цим фізичний біль і загрожуючи вбивством, зажадали від Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М. передачі їм 100 000 доларів США, що станом на час скоєння злочину згідно курсу Національного банку України (НБУ) становило 186 100 гривень.
  
  Аврамчук Є.П. і Жураківський М.М., через обставини, що склалися, сприймаючи погрози як реальні й усвідомлюючи безвихідність свого становища, змушені були повідомити членам банди про те, що жадану суму в іноземній валюті можна одержати в банківських установах на підставі документів, які зберігаються по місцю їхнього тимчасового проживання в квартирі № 16 будинку № 9 по вул. Драгоманова в м. Києві, а також передали членам банди ключі від вищевказаної квартири і приналежних їм автомобілів.
  
  У пообідній час того ж дня Гайдай В.П. і Свердлов О.О., діючи в складі банди, переслідуючи мету заволодіння документами потерпілих, використовуючи передані Жураківським М.М. ключі від вищевказаної квартири, проникли до неї, звідкіля вилучили зазначену документацію.
  
  Після цього Гайдай В.П. і Свердлов О.О., діючи в складі банди, з метою крадіжки індивідуального майна потерпілих, у дворі будинку № 9 по вул. Драгоманова в м. Києві, використовуючи передані потерпілими ключі, проникли в автомобіль «БМВ-320», вартістю З 782,81 гривень з державним номерним знаком Республіки Латвія СТ 2725, що належав Аврамчуку Є.П. і автомобіль «Хонда-Акорд», вартістю 14 248,61 гривень з невстановленим слідством державним номерним знаком, що належав Жураківському М.М., відчинили двері цих автомобілів, і, заволодівши ними, перегнали на територію будинку № 26 по вул. Гродненської м. Києва, чим заподіяли потерпілим значної матеріальної шкоди.
  
  Згодом, у жовтні 1997 року, Свердлов О.О. продав автомобіль потерпілого Аврамчука Є.П. «БМВ-320» за 1500 доларів США своєму знайомому Жданову О.В., а Мельников В.С. у лютому 1998 року продав автомобіль потерпілого Жураківського М.М. «Хонда-Акорд» за 300 доларів США своєму знайомому Хімічу В.В.
  
  Виручені від продажу автомобілів потерпілих гроші члени банди розділили між собою і використали на особисті потреби.
  
  Заволодівши документами потерпілих і перевіривши можливість одержання на підставі цих документів наявні кошти у банківських установах, Гончаров І.І. і Свердлов О.О. встановили невідповідність цих документів для досягнення мети, про що повідомили іншим членам банди.
  Члени банди Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О., Мельников В.С., Кеппель П.А. і не встановлена слідством особа протягом майже двох тижнів продовжували насильно утримувати потерпілих під охороною Мельникова В.С. і Кеппеля П.А. у будинку № 26 по вул. Гродненській у м. Києві, незаконно позбавляючи їх волі, і погрожуючи вбивством, а також застосовуючи до них фізичне насильство шляхом нанесення їм ударів руками в різні частини тіла, чим спричиняли потерпілим фізичний біль. При цьому зазначені члени банди висували потерпілим вимоги, щоб ті зібрали 100 000 доларів США, звернувшись по телефону до своїх знайомих. Жураківський М.М. і Аврамчук Є.П. за допомогою мобільного телефону, наданого їм Свердловим О.О., дзвонили знайомому Жураківського М.М. Васку С.С. і іншим невстановленим слідством особам із проханням передати їм певні суми грошей, однак ті такого прохання не виконали і коштів не надали.
  Через неможливість одержання необхідної суми викупу за звільнення Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М., припускаючи, що у випадку звільнення потерпілі можуть звернутися з заявою в правоохоронні органи, з метою продовження діяльності банди, діючи в її складі, Гончаров І.І. разом з Гайдаєм В.П., Свердловим О.О., Мельниковим В.С., Кеппелем П.А. і не встановленою слідством особою, прийняли рішення їх вбити.
  
  Діючи в складі банди згідно раніше розробленого плану, з метою приховання раніше вчинених злочинів, Гончаров І.І. на початку жовтня 1997 року разом з Мельниковим В.С. і Кеппелем П.А., згідно розподілених ролей, у нічний час вивезли потерпілих Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М. вищевказаним автомобілем «Вольво-240» під керуванням Мельникова В.С. у ліс, розташований біля с. Гнідин Бориспільського району Київської обл. Потерпілих вивели з автомобіля в глиб прилягаючого до села лісу, де Гончаров І.І. і Мельников В.С. по черзі з метою позбавлення життя потерпілих, з револьвера системи "Наган", що знаходиться на озброєнні банди і який мав при собі її керівник Гончаров І.І., зробили три постріли в голову Жураківському М.М. і один постріл у голову Аврамчуку Є.П.
  
  Одержавши вогнепальні поранення голови з ушкодженням оболонок і речовини головного мозку, Жураківський М.М. і Аврамчун Є.П. померли на місці.
  
  Після вбивства потерпілих. Гончаров І.І. і Мельников В.С. на автомобілі (ІВольво-240» повернулися в будинок № 26 по вул. Гродненській в м. Києві, звідкіля взяли дві лопати, повернулися до місця знаходження трупів потерпілих, викопали яму, в яку помістили трупи потерпілих, і з метою маскування місця поховання закопали яму, насипавши в неї заздалегідь підготовлені уламки битого скла і присипали її сміттям і гілками, які підпалили.
  
  2. Організація розбійного нападу на Рамзу Ш.Я. і незаконного позбавлення його волі, самовільного присвоєння владних повноважень і звання службових осіб, умисне вбивство Євтушенка О.Д. і Пелюшка В.Г.
  
  1 червня 1998 року Гончаров І.І. був звільнений з органів внутрішніх справ України через хворобу.
  У червні 1998 року Гончаров І.І., знаючи про те, що по автодорозі «Ковель-Київ» здійснює рух прибулий із-за кордону транзитний автотранспорт, переслідуючи мету особистого збагачення протиправним шляхом, вирішив вчинити розбійний напад на іноземний вантажний автомобіль, заволодіти цим транспортним засобом і вантажем, який ним перевозився, продати його, а отримані гроші звернути на свою користь. Для вчинення цього злочину Гончаров І.І. вирішив залучити свого знайомого по спільній роботі в УБОЗ ГУ МВС України в Київській області Пелюшка В.Г., звільненого з органів міліції внаслідок інвалідності і ніде не працюючого.
  
  Зустрівшись в зазначений період часу з Пелюшком В.Г.. Гончаров І.І. виклав йому свій злочинний план і запропонував взятії участь у нападі на автофургон. Пелюшок В.Г., який був у скрутному матеріальному становищі в зв"язку з відсутністю роботи і народженням дитини, погодився з пропозицією Гончарова І.І. Тоді останній доручив йому підшукати співучасників для вчинення даного злочину.
  
  Реалізуючи зазначену злочинну домовленість, Пелюшок В.Г. вирішив залучити до вчинення даного злочину свого знайомого по спільному проходженню служби у ВШР «Сокіл» УБОЗ ГУ МВС України в Київській області Євтушенка О.Д. Зустрівшись в цей же період часу з .останнім. Пелюшок В.Г. запропонував йому взяти участь у нападі на автофургон і виклав при цьому запропонований Гончаровим І.І. план вчинення злочину. Свтушенко О.Д., який після звільнення з органів внутрішніх справ України також не мав постійної роботи і перебував у скрутному матеріальному становищі, погодився з пропозицією Пелюшка В.Г.
  
  Після цього Пелюшок В.Г. і Євтушенко О.Д. вирішили залучити до участі в спланованому розбійному нападі знайомих останнього: жителів смт. Макаров Київської обл. Гаркушина О.А. і Рожнятовського Р.Б. При зустрічі з ними Пелюшок В.Г. і Євтушенко О.Д. запропонували їм взяти участь у зазначеному злочині. Гаркушин О.А. і Рожнятовськнй Р.Б., які також не мали постійної роботи, переслідуючи мету незаконного збагачення, погодилися взяти участь у розбійному нападі.
  До участі у вчиненні даного злочину Гончаровим І.І., Пелюшком В.Г., Євгушенком О.Д., Гаркушиним О.А. і Рожнятовським Р.Б. були залучені також і троє інших невстановлених слідством осіб.
  
  Про склад учасників спланованого злочину Пелюшок В.Г. повідомив його організатора - Гончарова І.І. Тоді останній разом з Пелюшком В.Г., Євтушенком О.Д., Гаркушиним О.А., Рожнятовським Р.Б. і невстановленими слідством особами розробили план скоєння розбійного нападу, розподіливши при цьому ролі кожного з них.
  
  8 липня 1998 року, близько 7 годин, Євтушенко О.Д. разом з Рожнятовським Р.Б. на автомобілі. «ВАЗ-2104» з державним номерним знаком 278-10 РЕ прибув на обумовлене місце зустрічі з іншими учасниками нападу - в 2-х кілометрах від смт. Бородянка Київської області по дорозі, що веде до м. Ковель. Після цього на автомобілі «ВАЗ-2107» до них під"їхав Пелюшок В.Г. і інші невстановлені слідством особи. Далі учасники нападу на двох зазначених автомобілях висунулися на 56-й км автодороги «Ковель-Київ». Там, діючи згідно раніше розробленого плану. Пелюшок В.Г., Євтушенко О.Д. і невстановлена слідством особа перевдяглися в придбану ними заздалегідь спеціально для цих цілей, за вказівкою організатора злочину - Гончарова І.І., форму працівників міліції. При цьому Пелюшок В.Г. одяг форму із розпізнавальними знаками капітана міліції, Євтушенко О.Д. і невстановлена слідством особа - сержантів міліції, тим самим самовільно привласнивши собі владні повноваження і звання посадових осіб - співробітників органів внутрішніх справ України. Ще один учасник нападу, знаходячись поблизу від них, спостерігав за навколишньою обстановкою. На дах автомобіля «ВАЗ-2107» учасники нападу встановили проблисковий маячок синього кольору, наданий Гончаровим І.І.
  
  Рожнятовський Р.Б.. як було передбачено планом вчинення злочину, на автомобілі «ВАЗ-2104» відїхав на відстань декількох кілометрів від інших учасників нападу, і на узбіччі зазначеної автодороги став очікувати появи іноземного автофургона.
  
  У цей же день, приблизно о 8 годині ЗО хвилин у напрямку м. Києва на автофургоні «Мерседес-Бенц 2038», державний номерний знак Республіки Польща НН РШ34, з вантажем чаю фірми «Пукала» рухався громадянин цієї країни Рамза Ш.Я. Рожнятовський Р.Б., відповідно до плану скоєння злочину і розподілених ролей, на автомобілі «ВАЗ-2104» почав рух за зазначеним автофургоном, обігнав його і проїхав дачі в напрямку інших учасників нападу. Останні, побачивши автомобіль Рожнятовського Р.Б., який наближається, що було умовним сигналом до початку нападу, зайняли вихідні позиції для вчинення злочину. Рожнятовський Р.Б., проїхавши повз Пелюшка В.Г., Євтушенко О.Д. та інших нєвстановлених слідством осіб, з"їхав з дороги і зупинився, очікуючи подальших вказівок.
  
  Коли Рамза Ш.Я. приблизно о 8 годині 45 хвилин під"їхав до зазначеного автомобіля «ВАЗ-2107». Євтушенко О.Д. зупинив його за допомогою наданого Гончаровим І.І. жезла працівника ДАІ, після чого, представившись працівником міліції, запропонував пред"явити документи. Рамза Ш.Я., побачивши перед собою людину, одягнену у форму працівника української міліції, автомобіль із проблисковим маячком синього кольору, що стояв на узбіччі, а також" ще одну особу у формі працівника міліції з радіостанцією в руці, що знаходилася поруч з автомобілем, вирішив, що перед ним дійсно знаходяться співробітники правоохоронних органів, і передав Євтушенку О.Д. своє ведійське посвідчення, документацію на автомобіль і на вантаж, який перевозився. Євтушенко О.Д., згідно плану вчинення злочину, з метою введення потерпілого в оману щодо вчинених щодо нього дій, взяв у Рамзи Ш.Я. зазначені документи і передав їх Пелюшку В.Г., який сидів на задньому сидінні автомобіля «ВАЗ-2107».
  
  Після цього, діючи відповідно до плану нападу, Євтушенко О.Д. знову підійшов до Рамзи Ш.Я., повідомив, що перевезений ним вантаж є контрабандою, і запропонував йому підійти до автомобіля «ВАЗ-2107» для з"ясування ряду питань із старшим автопатруля. Рачза Ш.Я., сприймаючи дії нападників як законні вимоги працівників міліції, вийшов зі свого автомобіля «Мерседес-Бенц 2038» і підійшов до автомобіля «ВАЗ-2107».
  
  У цей час, відповідно до розробленого плану, невстановлений слідством учасник нападу, який знаходився до цього в засідці, застосувавши фізичну силу, заштовхав Рамзу Ш.Я. на заднє сидіння автомобіля ВАЗ-2107». Одночасно на переднє пасажирське сидіння сів Євтушенко О.Д., а за кермо - друга невстановлена слідством особа у формі працівника міліції, після чого Пелюшок В.Г. одяг на Рамзу Ш.Я. наручники, які були у нього. Потім Пелюшок В.Г., Євтушенко О.Д., двоє нєвстановлених слідством осіб і незаконно позбавлений волі Рамза Ш.Я. на автомобілі «ВАЗ-2107» проїхали в прилеглий ліс.
  
  Там Пелюшок В.Г. дав Рамзі Ш.Я. пляшку з горілкою ємністю 0,7 л. і наказав її випити. Потерпілий, усвідомивши, шо на нього скоєно напад і реально побоюючись за своє життя, підкорився вимогам нападників і випив горілку. Після цього, діючи відповідно до плану нападу і розподілених ролей, невстановлениний слідством учасник нападу в цивільному одязі, змочивши в ефірі ганчірку, закрив нею Рамзі Ш.Я. рот, тим самим піддаючи небезпеці життя і здоров"я потерпілого. Рамзз Ш.Я. знепритомнів, після чого нападники очі і рот лейкопластирем і витягли з машини на землю. Обшукавши потерпілого, нападники заволоділи його індивідуальним майном: 200 доларами США, 700 :німецькими марками, 700 польськими злотими, наручним годинником вартістю 100 німецьких марок, всього на загальну суму згідно курсу НБУ станом на час скоєння злочину 1 746 гривень 70 копійок. Викрадене в такий спосіб індивідуальне майно Рамзи Ш.Я. було звернено нападниками на свою користь. Перевдягнувшись в цивільний одяг і залишивши одну з невстановлених осіб для охорони потерпілого, Пелюшок В.Г., Євтушенко О.Д. і невстановлена слідством особа повернулися до місця нападу.
  
  Прибувши до зазначеного місця, Євтушенко О.Д. пересів в автомобіль «ВАЗ-2104», у якому його очікував Рожнятовський Р.Б., а Пелюшок В.Г. і невстановлена слідством особа пішли на місце зустрічі з іншими невстановленими в ході слідства співучасниками. Після цісї зустрічі Пелюшок В.Г. разом з ними на невстановленому слідством автомобілі «Ауді» поїхав на станцію техобслуговування автомобілів, розташовану по вул. Фрунзе, 2. в смт. Макаров, де працював Гаркушин О.А., який їх очікував. Тим часом Євтушенко О.Д. разом з Рожнятовським Р.Б. на зазначеному автомобілі «ВАЗ-2104» поїхали в ліс. де знаходився незаконно позбавлений волі Рамза Ш.Я.
  
  Прибувши до місця утримання Рамзи Ш.Я., Євтушенко О.Д. разом з невстановленою слідством особою посадили його на заднє сидіння автомобіля «ВАЗ-2104», після чого поїхали до зазначеної вище станції техобслуговування, де на них очікували інші учасники злочину. По дорозі Євтушенко О.Д. зняв з рук Рамзи Ш.Я. наручники і лейкопластир з очей і рота.
  
  Близько 12 години Євтушенко О.Д. і невстановлена слідством особа разом з незаконно позбавленим волі Рамзою Щ.Я. на автомобілі «ВАЗ-2104» під керуванням Рожнятовського Р.Б. прибули на зазначене місце зустрічі з іншими співучасниками в смт. Макаров по вул. Фрунзе, 2. Там Євтушенко О.Д., Пелюшок В.Г., Гаркушин О.Д. і невстановлена слідством особа розмістилися в автомобілі «Ауді», а ще один невстановлений слідством учасник нападу - в автомобілі «ВАЗ-2104», після чого вони всі разом на двох зазначених автомобілях приїхали до місця стоянки автомобіля «Мерседес-Бенц 2038».
  
  Гаркушин О.А. спробував завести автомобіль «Мерседес-Бенц 2038» і почати на ньому рух, однак, у зв"язку з відсутністю навичок керування подібними автомобілями, йому це не вдалось. Тоді він зажадав у Рамзи Ш.Я. пояснень, яким чином завести автомобіль і здійснювати на ньому рух. Рамза Ш.Я., будучи незаконно позбавленим волі, знаходячись під впливом випитої всупереч його волі великої дози спиртного і застосування до нього ефіру, реально побоюючись за своє життя і здоров"я, підкорився вимогам нападників і відповів на цікавлячі їх питання. Після цього потерпілого помістили в багажний відсік автомобіля «ВАЗ-2104» і на цьому автомобілі Рожнятовський Р.Б. разом з невстановленою слідством особою поїхав у м. Київ на зустріч з Гончаровим І.І., який повинен був визначити подальшу долю Рамзи Ш.Я.
  
  Гаркушин О.А., на автомобілі «Мерседес-Бенц 2038», в супроводі автомобіля «Ауді» з Пелюшком В.Г., Євтушенко О.Д. та іншими невстановленими слідством особами, почав рух убік м. Києва. Під час руху до супроводу також приєднався згаданий автомобіль «ВАЗ-2107» під керуванням одного з учасників нападу, який став рухатися за автомобілем «Мерседес-Бенц 2038».
  
  Приблизно о 17 годині Рожнятовський Р.Б. разом з невстановленою слідством особою і незаконно позбавленим волі Рамзою Ш.Я. прибули у м. Київ в район с. Жуляни, де стали очікувати прибуття Гончарова І.І. Там до Рожнятовського Р.Б. підійшли співробітники ППСМ ГУ МВС України в м. Києві, які несли службу по охороні громадського порядку і почали перевірку його документів. Рамза Ш.Я., вибравшись з багажного відділення автомобіля «ВАЗ-2104» у салон, а потім на вулицю, повідомив співробітників міліції про скоєний відносно нього злочин. Побачивши це, Рожнятовський Р.Б. і його невстановлений слідством співучасник з метою запобігання затриманню і подальшому притягненню до кримінальної відповідальності за вчинене, сховалися.
  
  У цей же період часу Гаркушин О.А. на викраденому при розбійному нападі автомобілі «Мерседес-Бенц 2038», разом з іншими вказаними учасниками даного злочину, прибув у м. Київ в с. Жуляни на вул. Садову і зупинився напроти будинку № 6, де ними було перевантажено з фургона автомобіля «Мерседес-Бенц 2038», вартістю 65 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на час скоєння злочину складало 135 109 гривень, який належав громадянинові Німеччини Пукалі А.З., йому ж належне ж майно - 17 тонн чаю, у тому числі гранульованого, на суму 29 925 доларів США і пакетованого - на суму 2 090 доларів США, а всього на суму 32 015 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на час скоєння злочину складало 66 546 гривень 38 копійок. Таке майно в невстановлених слідством транспортних засобах вивезли в невстановлене слідством місце і розпорядилися за своїм розсудом. Автомобіль «Мерседес-Бенц 2038» був залишений нападниками за вказаною адресою, де згодом був виявлений співробітниками ППСМ ГУ МВС України в місті Києві, через що по незалежним від нападників причинам їх злочинний умисел, спрямований на подальшу реалізацію зазначеного транспортного засобу і звернення на свою користь отриманих від цього коштів, не був доведений до кінця.
  
  Вчинивши вказаний злочин, приблизно о 23 годині 8 липня 1998 року, двоє невстановлених слідством осіб разом з Євтушенком О.Д. і Пелюшком В.Г. на невстановленому слідством автомобілі «ВАЗ-2107» прибули до місця проживання останнього в м. Києві, по пр-ту Перемоги, 148/1 кв. 189, де зупинилися на ніч.
  
  Знаючи про те, що правоохоронним органам стало відомо про участь його й Євтушенко О.Д. у зазначеному розбійному нападі, з метою переховування від слідства, Пелюшок В.Г. зустрівся зі старшим оперуповноваженим відділу УКМСН МВС України Навроцьким Ю.С., з яким підтримував дружні стосунки. Пелюшок В.Г. розповів Навроцькому Ю.С. про скоєний розбійний напад, після чого попросив надати йому і Євтушенку О.Д. можливість тимчасового проживання в квартирі № 19 по вул. Кошового, 16 у м. Києві. Навроцький Ю.С., будучи співробітником органів внутрішніх справ, і зобов"язаний, відповідно до вимог ч. 2 ст. 10 Закону України «Про міліції» вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, затримання осіб, що їх вчинили, і сповістити про це в найближчий підрозділ міліції, зазначені вимоги закону не виконав і, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій по прихованню осіб, що вчинили тяжкий злочин, всупереч інтересам служби, дозволив йому і Євтушенку О.Д. проживати у вищевказаній квартирі.
  
  9 липня 1998 року Пелюшок В.Г. і Євтушенко О.Д. з дозволу Навроцького Ю.С., одержавши від нього ключі, оселилися в квартирі № 19 будинку № 16 по вул. Кошового в м. Києві, переховуючись там від правоохоронних органів.
  
  Через те, що проживаючі в квартирі Навроцького В.С., Пелюшок В.Г. і Євтушенко О.Д. порушували правила конспірації, що виражалося у вільному пересуванні їх по місту, спілкуванні з різними сторонніми особами, Навроцький Ю.С., побоюючись свого викриття, що тягне кримінальну відповідальність, знаючи про причетність Гончарова І.І. до зазначеного розбійного нападу, повідомив йому зазначені факти, на що Гончаров І.І. пообіцяв вжити відповідних заходів.
  
  Після цього Гончаров І.І., з метою приховання скоєних ним у відношенні Рамзи Ш.Я. злочинів, в середині липня 1998 року дав вказівку членові керованої ним банди Мельникову В.С. підшукати місце для тимчасового проживання розшукуваних правоохоронними органами в зв"язку з вчиненням зазначених злочинів Євтушенка О.Д. і Пелюшка В.Г. Мельников В.С., виконуючи вказівку Гончарова І.І., звернувся до свого знайомого Нестерова Ю.П. з проханням поселити Євтушенка О.Д. і Пелюшка В.Г. на розташованому в дачному селищі поблизу с. Бобрик Броварського район) Київської обл. будинку, що належить на праві індивідуальної власності його батькові Нестерову П.В., на що той погодився. Після цього Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С. на автомобілі останнього «ВАЗ-2108» з невстановленим слідством номерним знаком відвезли Євтушенко О.Д. і Пелюшка В.Г. у зазначений будинок, де ті сталі проживати.
  
  Через декілька днів Євтушенко О.Д. і Пелюшок В.Г. зажадали від Гончарова І.І. надати їм відповідні документи і грошові кошти для виїзду за межі України, загрожуючи в противному випадку розголосити відомості про причетність до зазначеного розбійного нападу Гончарова І.І. Тоді останній вирішив їх вбити і приховати тим самим свою причетність до розбійного нападу.
  Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство Євтушенка О.Д. і Пелюшка В.Г., Гончаров І.І. вступив в злочинний зговір з членами очолюваної ним банди Нестеровим Ю.П. і Мельниковим В.Є., яким запропонував вчинити вбивство потерпілих. Одержавши згоду Нестерова Ю.П. і Мельникова В.Є., Гончаров І.І. разом з ними розробив детальний план скоєння цього злочину, після чого вони розподілили між собою ролі під час його вчинення. Відповідно до розробленого плану, вбивство мало бути вчинене в будинку, де проживали потерпілі.
  
  Реалізуючи свій злочинний умисел, наприкінці липня - початку серпня 1998 року, зустрівшись, відповідно до попередньої домовленості, біля станції метро "Чернігівська", Гончаров І.І. і Нестеров Ю.П. на автомобілі «ВАЗ-2108» під керуванням Мельникова В.С., приблизно о 12 годині прибули в с. Бобрик на дачу Нестерова П.В., де знаходилися потерпілі, з метою їхнього вбивства. Пелюшок В.Г. попросив відвезти його в місто Київ, після чого Нестеров Ю.П., Гончаров І.І. і Мельников В.С. виконали таке прохання Пелюшка В.Г. і відвезли його в Київ, а самі повернулися на дачу, де залишався Євтушенко О.Д.
  
  У цей же день, близько 16 години, Нестеров Ю.П., Мельников В.С. і Гончпров І.І. зайшли в дачний будинок Нестерова П.В. у с. Бобрик Броварського району Київської області, назустріч їм вийшов Євтушенко О.Д. Діючи спільно, відповідно до розробленого плану злочину, Нестеров Ю.П. разом з Мельниковим В.С. стали утримувати, лишаючи можливості потерпілого чинити який-небудь активний опір. Гончаров І.І., відповідно до розподілених ролей, одягнув Євтушенку О.Д. на голову заздалегідь заготовлений для цих цілей поліетиленовий пакет і став утримувати, перекриваючи тим самим потерпілому повітря, поки потерпілий не помер внаслідок механічної асфіксії. Потім труп Євтушенко О.Д. перенесли в одну з житлових кімнат і поклали під ліжко.
  
  Після цього Гончаров І.І., Нестеров Ю.П. і Мельников В.С. поїхали в Київ, де зустріли Пелюшка В.Г. і привезли його на дачу Нестерова П.В. Приблизно о 18 годині ЗО хвилин вони зайшли в будинок. Нестеров Ю.П. разом з Мельниковим В.С., діючи узгоджено, у відповідності с планом злочину, продовжуючи свої злочинні дії, стали утримувати, позбавляючи можливості потерпілого чинити активний опір. Гончаров І.І., відповідно до розподілених ролей, одягнув Пелюшку В.Г. на голову заготовлений заздалегідь для цих цілей поліетиленовий пакет і, перекривши ним доступ повітря, утримував, поки не настала смерть потерпілого внаслідок механічної асфіксії.
  
  У цей же день, після настання темряви, Гончаров І.І. разом з Нестеровим Ю.П. і Мельниковим В.С. з метою приховання трупів Євтушенка О.Д. і Пелюшка В.Г. викопали в лісосмузі поруч із залізничною колією, що проходить поруч із зазначеним будинком, яму, куди принесли трупи потерпілих. Поклавши трупи у викопану яму, Нестеров Ю.П., Гончаров І.І. і Мельников В.С., з метою маскування місця поховання, засипали його заздалегідь приготовленим негашеним вапном і уламками битого скла, після чого закопали яму, присипавши її дерном.
  
  Скоївши вбивство Євтушенка О.Д. і Пелюшка В.Г.. Нестеров Ю.П.. Гончаров І.І. і Мельников В.С. зібрали речі потерпілих і виїхали в м. Київ. По дорозі зазначені речі вони спалили.
  
  Далі буде
  
  -------------------

• 2003.10.23 | НеДохтор

  "Украина Криминальная": Игорь Гончаров обвиняет. Часть I. (/)

  http://www.cripo.com.ua/?sect_id=5&aid=1587
  
  -------------------
  ИГОРЬ ГОНЧАРОВ ОБВИНЯЕТ. ЧАСТЬ 1
  
  
  09:42 22/10/2003
  
  Мы публикуем заявление Игоря Гончарова, датированное 5 марта 2003 года, в котором он рассказывает о том, как "расследовалось" дело "оборотней". Читайте о том, под каким предлогом показания Гончарова по делу Гонгадзе не вносили в протокол. Кто по свидетельствам Гончарова похитил трех киевских бизнесменов. Версия Гончарова убийства бизнесменов поселка Счастливое Бориспольского района Киевской области. Кто "заказал" похищение Гонгадзе и кто – "отравление" водителей (возможно, речь идет о гибели водителя Ивана Плюща? – "УК") Верховной Рады.
  
  
  ЗАЯВЛЕНИЕ
  
  Поскольку боли в области живота у меня все усиливаются, я повторно, 4.03.03 при личной встрече со следователем прокуратуры Гарником, произошедшей в следственном отделении СИЗО, попросил назначить мне медицинское обследование. Также я попросил Гарника о том, чтобы у меня были приняты под протокол допроса сведения о преступлениях, которые до настоящего времени мне запрещал говорить под угрозой смерти начальник одного из отделов УБОП Киева Хомула.
  
  Гарник сказал, что свидетельства о похищении Гонгадзе и других преступлениях пока официально не надо, чтобы не было утечки информации и попросил сообщить ему о местонахождении собранных мною материалов. Я сообщил ему о месте, где хранятся эти материалы, а также о подробностях совершенных преступлений. Также я высказал Гарнику свои опасения в том, что Хомула попытается убить меня в СИЗО, представив в последствии мою смерть как итог какой-либо болезни, и возможно мое нынешнее ухудшение состояния здоровья имеет объяснение, иначе почему меня не показывают никаким врачам и не проводят МСЕК на которую меня официально направили при выписке из БСМП в декабре 2002 года.
  
  Мои сомнения усиливаются тем, что один из заключенных передал мне "от Хомулы", что я должен молчать о известных мне фактах преступлений, иначе буду убит еще до суда, а в противном случае, я буду осужден формально, а после суда мне будет оформлен иммунитет свидетеля по группировке Свердлова. Но я не хочу покупать себе свободу тем, что скрою, по совету Хомулы, преступления, которые совершали работники УБОП совместно с входившими в преступную группу Нестеровым и другими.
  
  Наверное нежелание неофициально допрашивать меня связано с тем, что заказчиком похищения троих молодых парней (Мартыненко, Зеленского и …), из офиса фирмы, расположенной в помещении торговом на 2ом этаже, неподалеку от корпусов КПИ (по трассе скоростного трамвая) – выступал директор этого офиса Василий – брат ректора КПИ, находившийся под "крышей" (покровительством) УБОП, а в самом похищении кроме Нестерова, Мельникова и Кеппеля, принимали участие работники УБОП (покровители Нестерова). Похищенных и их машину отвезли на автомотодром "Чайка" в Киево-Святошинском районе, где держали в одном из ангаров (ключи от которого имел Кеппель), впоследствии их вывезли в неизвестном направлении.
  
  Заказчиком убийства … (неразборчиво) бизнесменов в пос. Счастливое, Бориспольского р-на, Киевской области, было совершено Нестеровым, … (неразборчиво) и Мельниковым по "заказу" одного из банкиров и его "покровителя" – тогдашнего начальника УБОП Киевской области Терещенко. Сейчас Терещенко заведует рынком "Троещина", являясь ОДРом.
  
  Заказ на похищение Гонгадзе был получен, по словам Нестерова и его знакомых из УБОП, от министра МВД Украины Кравченко, а заказ на – отравление- водителей Верховной Рады был получен от одного из депутатов Верховной Рады прошлого и нынешнего созыва.
  
  Этот депутат также раньше получил от журналиста Гонгадзе информацию в отношении предпринимателя Твердохлеба (с которым вел войну за мясной комбинат, т.е. за инсулин), и в отношении депутата Деркача Андрея, якобы собиравшего материалы на этого депутата и обвинившего его через прессу в работе ранее на КГБ и МВД в качестве агента.
  
  Обо всем этом подробно и о многих других известных мне фактах, я рассказал Хомуле, рассчитывая помочь следствию в раскрытии указанных преступлений.
  
  Но оказывается, есть преступления, которые почему-то не хотят раскрывать. А то, что мне известно об этих преступлениях, и мои попытки дать по ним официальные показания, возможно, могут стоить мне жизни.
  
  5.03.2003 СИЗО 13 И.Гончаров.
  
  -------------------

• 2003.10.23 | НеДохтор

  "Украина Криминальная": Игорь Гончаров обвиняет. Часть II. (/)

  http://www.cripo.com.ua/?sect_id=5&aid=1588
  
  -----------------------
  ИГОРЬ ГОНЧАРОВ ОБВИНЯЕТ. ЧАСТЬ 2
  
  
  10:05 23/10/2003
  
  Игорь Гончаров называет фамилию человека, который по сведениям покойного УБОП-овца принимал непосредственное участие в похищении, пытках и убийстве Георгия Гонгадзе. Здесь же Гончаров раскрывает фамилию офицера, который по его сведениям руководил операцией по похищению журналиста. Где Гонгадзе содержали сразу после похищения на бульваре Леси Украинки. Что стало причиной похищения. Что пытались узнать у Гонгадзе похитители.
  Почему Гончаров не решился открыть место тайника с записями свидетельств по делу Гонгадзе следователю, ведущему это дело. Гончаров – о других преступлениях УБОПа.
  
  
  От Гончарова Игоря Игоревича 1959 г.р. подследственного СИЗО 13 по уг. делу 62.2222
  
  ЗАЯВЛЕНИЕ
  
  27.03.03 из-за сильных болей в желудке и ногах меня, меня носили на носилках в следственное отделение СИЗО 13 г.Киева, где старший следователь ген. прокуратуры Украины Гарник О.А.пытался заставить меня давать неправдивые показания. На мои просьбы вызвать хирурга для оказания мне медпомощи Гарник О.А. ответил отказом, сказав что я сначала должен дать те показания которые он мне продикутет а потом ко мне вызовут хирурга.
  
  Также Гарник угрожал мне тем, что я умру в медчасти СИЗО если кому-нибудь расскажу о том, что мне известно о похищении журналиста Г.Гонгадзе. Если я умолчу о том, что мне известно о похищении журналиста и буду сотрудничать и во всем слушаться следователей прокуратуры, то Гарник О.А. обещал не терроризировать мою семью и ... (слово отсутствует – "УК") меня по уголовному делу 62.2222 не обвиняемым а … (строка отсутствует – "УК").
  
  Тем не менее, я не хочу покупать себе свободу ценой лжи, и пишу это заявление которое надеюсь будет рассмотрено, и меня допросят о известным мне фактам.
  
  Вкратце сообщаю, что член группировки преступного авторитета "Киселя" – Нестеров Юрий совместно с двумя работниками спецподразделения "Сокол" при УБОП г.Киева и работником отдела УБОП г.Киева на Московской площади, используя информацию УКС (Управление криминального сыска – "УК") МВД Украины, похитили в сентябре 2000 года на бул.Л.Украинки журналиста Гонгадзе, и под предлогом доставки его в милицию отвезли на один из складов в Московском районе г.Киева, где подвергли пыткам через удушение удавкой (именно так Нестеров любил пытать задерживаемых им ранее по указанию УБОП бизнесменов), с целью узнать имя заказчика статей написанных журналистом против депутата Волкова и президента Украины. Со слов Нестерова у журналиста выяснялись его контакты с депутатами Морозом, А.Дерачем и Бродским. В ходе пыток удушением журналист был убит, тело его было отвезено дальше в лесопосадки в сторону пос. Украинка. Подробности этого преступления и запись диктофонную ра….(буквы отсутстувуют) Нестерова у меня …..(запись обрывается)
  
  
  --------------------
  Ко мне продолжает ходить работник прокуратуры Столярчук Юрий Васильевич (руководитель следственно-оперативной группы по делу Гонгадзе – "УК"), уговаривает меня дать показания по Гонгадзе, или назвать фамилии работников "Сокола" которые вместе с Нестеровым задерживали Гонгадзе и рассказать где я храню материалы которые собрал по указанию Марчука. Но я ему ни о чем не говорю, т.к. знаю что они уничтожат сразу все материалы и "уберут" меня как свидетеля. Генерала Астиона который руководил операцией по похищению срочно перевели на работу в Крым.
  
  Этот Астион когда меня задержали предложил мне свободу в обмен на те материалы что я и мои друзья собрали по Гонгадзе, и сказал что причина моего ареста это моя работа с Мельниченко , и работа по Гонгадзе, я не пошел с ним на сговор т.к. получив всю информацию меня сразу же убили.
  
  Поэтому мое заявление по Гонгадзе о похищении его работниками "Сокола" (УБОП) с Московской площади и"Киселевцем" Нестеровым , можно передать Ельцову тольков случае моей смерти. Тогда он может их опубликовать и тогда мой друг из СБУ передаст ему собранные материалы аудио и видео по задержанию и допросам Гонгадзе.
  
  
  
  --------------------
  
  ЗАЯВЛЕНИЕ
  
  Я, Гончаров Игорь Игоревич 1959 г.р., пишу это заявление для официального использования работниками прессы в случае моей смерти.
  
  Заявляю что кончать жизнь самоубийством я не собираюсь и проблем со здоровьем не испытываю.
  
  В начале марта 2003 года, когда по состоянию здоровья я не смог давать показания следователю Орленко в присутствии адвоката Смородинова, ко мне в следственный кабинет СИЗО зашел начальник следственной группы генеральной прокуратуры Гарник О.А., попросил всех выйти, и наедине стал угрожать мне в том, что если я не буду давать показания под диктовку следователей, или буду настаивать на своих заявлениях о тех преступлениях о которых следствие меня допрашивать не хочет, то меня переведут из медчасти СИЗО, на общий корпус где по просьбе работников УБОП меня спровоцируют на конфликт после чего убьют, инсценировав мою смерть как самоубийство либо как смерть вследствие болезни или отравления.
  
  Данное заявление прошу размножить и передать журналистам и в правоохранительные органы в случае моей смерти в СИЗО-13 г.Киева.
  
  В ходе бесед со мной Гарник О.А. отказался официально задокументировать мои показания по факту убийства журналиста Г.Гонгадзе и ряд других преступлений, - похищений и убийств в т.ч. известных журналистов.
  
  Убийства эти совершались работниками УБОП совместно с преступной группировкой Нестерова Юрия по кличке "Золотой", ранее входившего в группировку "Киселя".
  
  Данное заявление я написал т.к. мне стало известно от сокамерников о том, что УБОП разрабатывает варианты вовлечения меня в конфликт с уголовниками с последующим убийством в медчасти или на общих корпусах СИЗО-13.
  
  Написано собственноручно.
  
  Подпись.
  
  20.03.03 г.
  
  Также заявляю о том, что обвинения в отношении меня по уголовному делу 62-2222 которое ведет Генеральная прокуратура сфальсифицированы.
  
  Подпись.
  
  20.03.03 г.
  
  
  -------------------
  
  Примерно в 1998 году в поезде Киев-Львов совершено было разбойное нападение на женщину эмиссара, перевозившую деньги организации КУН (Конгресс укр-х националистов) им.Я.Стецько – находившихся предположительно в Киеве на улице Тарасовской, 9.
  
  Недалеко от Киева, когда поезд Киев-Львов (отправление около 21.00) ехал в строну Львова, в купе вошли три человека с удостоверением и оружием, и под видом милиции, отобрали около 150 т.$, при этом они стреляли. Совершили это преступление Нестеров Юрий и его друзья: Гена и Саша.
  
  Руководил ими мельников Валерий, наводку на курьера (женщину-эмиссара) давал Михайленко Л.
  
  -----------------------

• 2003.10.23 | НеДохтор

  "Украина Криминальная": Прокурорское дело Гончарова.(п.п.3-6)(/)

  
  
  
  --------------------
  ПРОКУРОРСКОЕ ДЕЛО ГОНЧАРОВА
  
  
  09:01 23/10/2003
  Продолжение
  
  
  3. Організація перевищення влади і посадових повноважень, організація самовільного присвоєння владних повноважень і звання службових осіб, розбійний напад з метою заволодіння індивідуальним майном Омельченко Ю.А., вимагання його індивідуального майна і його умисне вбивство.
  
  У вересні 1998 року Гончаров І.І., володіючи інформацією про наявність у Омельченка Ю.А. великої суми грошових коштів, отриманої ним внаслідок тривалого лікування хворих нетрадиційними методами, вирішив заволодіти його індивідуальним майном.
  Для реачізації цього злочинного умислу Гончаров І.І. вирішив залучити членів керованої їм банди: Гайдая В.П., Лисенка В.В., Мельникова В.С., Свердлова О.О., Нестерова Ю.П., Кеппеля П.А. і Вознюка Т.І.
  
  У вересні 1998 р. Гончаров І.І., зустрівшись в м. Києві з зазначеними членами банди, запропонував їм вчинити викрадення Омельченка Ю.А. з метою заволодіння його майном шляхом вимагання, на що ті погодилися, після чого зазначені особи спільно розробили детальний план цього злочину, що передбачав попереднє спостереження за потерпілим з метою одержання необхідних для вчинення злочину відомостей. Також планом передбачалося захоплення Омельченко Ю.А., доставка його в заздалегідь підготовлене приміщення для застосування щодо нього насильства як способу примушення до передачі майна, а надалі, з метою приховання вчиненого відносно його злочинів - вбивства.
  
  Для утримання потерпілого під час вимагання член банди Свердлов О.О., за вказівкою Гончарова І.І., підшукав приміщення - половину будинку № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари Київської обл., що належить його знайомому Дятлові С.М., який надав Свердлову О.О. це приміщення для тимчасового користування.
  
  Діючи згідно раніше розробленого плану злочину, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Лисенко В.В., Мельников В.С., Свердлов О.О., Нестеров Ю.П., Кеппель П.А., Возшок Т.І. з вересня 1998 р. по січень 1999 р. стежили за Омельченком Ю.А., зібравши при цьому дані про місця його роботи і проживання, маршрути і способи пересування, місця паркування автомобілів, що знаходилися в його користуванні, після чого зазначеними членами банди було прийняте рішення про захоплення Омельченка Ю.А., шляхом зупинення автомобіль під його керуванням і подальшим застосуванням насильницьких дій відносно потерпілого.
  
  Для вчинення даного злочину Гончаров І.І. і Лисенко В.С. також залучили старшого оперуповноваженого відділу профілактики правопорушень серед неповнолітніх і організації діяльності прий.мачів-розподільників для неповнолітніх УКМСН МВС України ст. лейтенанта міліції Навроцького Ю.С., який не входив до складу банди і не знав про її існування, якому конкретизували його дії щодо Омельченка Ю.А., не повідомивши йому при цьому про заплановані після захоплення Омельченка Ю.А. злочинні дії.
  
  Наприкінці січня 1999 року, приблизно о 19 годині, Навроцький Ю.С., відповідно до досягнутої раніше домовленості, прибув на вул. Бажова в м. Києві для участі в незаконному затриманні Омельченка Ю.А., де переодягся в наданий йому Гончаровим І.І. формений одяг працівника міліції з розпізнавальними знаками старшого лейтенанта. У цей час Лисенко В.В., якому як працівникові негласного складу органів внутрішніх справ, відповідно до вимог п.п. 5.1 і 5.11 наказу МВС України № 005 «Про заходи щодо подальшого удосконалення роботи підрозділів кримінального пошуку органів внутрішніх справ України і затвердження нормативних актів, що регламентують їх діяльність» від 4 червня 1992 року, було категорично заборонено носіння форменого одягу працівників міліції, за вказівкою Гончарова І.І. в салоні свого автомобіля переодягнувся у форму працівника міліції, чим і порушив зазначені вимоги відомчого нормативного акта.
  
  Після цього Гончаров І.І. надав Навроцькому Ю.С. жезл працівника ДАІ і радіостанцію «Максон», а також дав точні вказівки в частині його дій при н. затриманні Омельченка Ю.А. - зупинити автомобіль, на якому буде рухатися потерпілий, перевірити документи, оглянути салон автомобіля на предмет наявності в ньому інших осіб і повідомити про це по радіостанції учасникам захоплення.
  
  Близько 20 години Омельченко Ю.А., виїхавши на своєму автомобілі «Фольксваген-Мультивени. державний номерний знак 562-14 КЕ, з вулиці Бажова, почав рухатися по вул. Краківській. Навроцький Ю.С., який стояв біля узбіччя проїжджої частини цієї вулиці, зупинив автомобіль потерпілого, після чого представився Омельченку Ю.А. співробітником міліції і запропонував надати документи для перевірки.
  
  У цей час Гончаров І.І., Лисенко В.В., Мельников В.С.. Нестеров Ю.П. і Кеппель П.А, знаходилися неподалік від Навроцького Ю.С., спостерігаючи за ним і очікуючи від нього передачі на наявну у Лисенка В.В. радіостанцію сигналу, по якому вони повинні були під"їхати на задіяних ними автомобілях - приналежному Лисенку В.В. «Деу-Ланос» з державним номерним знаком 546-50 КВ, і приналежному Мельникову В.С. «ВАЗ-2108» з невстановленим слідством державним номерним знаком, до Омельченка Ю.А., і провести його захоплення.
  
  Навроцький Ю.С., побачивши, що в салоні автомобіля, крім Омельченка Ю.А., знаходиться ще одна особа, повернув йому документи і надав можливість їхати, що той і зробив.
  Переконавшись в складності реалізації раніше розробленого злочинного плану, члени банд» прийняли рішення захопити Омельченка Ю.А., коли той буде повертатися додому у вечірній час, біля будинку № 13/9 по вул. Бажова в м. Києві, де в квартирі № 4 він проживав. Після цього члени банди уточнили план вчинення злочину, конкретизували роль кожного учасника і визначили точну дату захоплення потерпілого - 17 лютого 1999 року.
  
  Було вирішено, що в захопленні Омельченко Ю.А. приймуть участь Гончаров І.І.. Гайдай В.П., Лисенко В.В.. Мельников В.С., Свердлов О.О., Нестеров Ю.П., Кеппель П.А.. Вознюк Т.І. Крім того, Гайдай В.П. повинен був забезпечувати своїх співучасників інформацією про дії органів міліції у зв"язку з вчиненням такого злочину.
  
  Відповідно до злочинного плану, 17 лютого 1999 року, близько 21 години, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Лисенко В.В., Мельников В.С., Нестеров Ю.П., Вознюк Т.І. і Кеппель П.А. повинні були зустрітися біля станції метро «Дарниця», де Гончаров І.І. мав залишитися, очікуючи появи Омельченка Ю.А., а інші члени банди - проїхати до зазначеного будинку, у якому проживав останній і очікувати одержання команди від Гончарова І.І. на захоплення потерпілого.
  
  17 лютого 1999 року, близько 21 години, вказані члени банди прибули до зазначеного місця зустрічі, після чого Лисенко В.В., який мав при собі радіостанцію "Максон", разом з Мельниковим В.С., Нестеровим Ю.П. і Кеппелем П.А. на автомобілі «Деу-Ланос», державний номерний знак 546-50 КВ, Свердлов О.О. разом з Вознюком Т.І. на автомобілі «ВАЗ-21099», державний номерний знак Російської Федерації в220РХ. Гайдай В.П. у формі співробітника міліції на своєму автомобілі «Мерседес-Бенц 300 Е» з державним номерним знаком 236-19 МО, близько 22 години прибули у подвір"я будинку № 13/9 по вул. Бажова в м. Києві, де, вивчивши обстановку і розставивши автомобілі для спостереження за прилягаючою територією, сталі очікувати появи Омельченка Ю.А. У цей час Гончаров І.І., маючи при собі радіостанцію ""Максон", продовжував знаходитися біля станції метро «Дарниця», очікуючи появи Омельченка Ю.А.
  
  Близько 22 години 40 хвилин Омельченко Ю.А. вийшов із станції метро «Дарниця» і пішов у напрямку свого будинку. Гончаров І.І. помітив Омельченка Ю.А. і пішов за ним. Переконавшись в тому, що потерпілий йде в напрямку свого будинку один і ніяких перешкод для його захоплення немає, Гончаров І.І. по радіостанції дав команду Лисенку В.В. провести захоплення Омельченка Ю.А., про що Лисенко В.В. відразу ж повідомив інших зазначених членів банди. Потім Лисенко В.В. переодягся у власну форму працівника міліції, що знаходилася в його автомобілі, і, з метою маскування, змінив номерні знаки на своєму автомобілі на інші, надані йому Гончаровим І.І. Крім того, з метою введення Омельченка Ю.А. в оману щодо осіб, які його затримуватимуть, і створення видимості законності їхніх дій, Лисенко В.В. поставив на дах автомобіля «Деу-Ланос» проблисковий маячок синього кольору, наданий йому для цих цілей Гончаровим І.І.
  
  Приблизно о 22 годині 50 хвилин, з появою у дворі Омельченка Ю.А., Мельников В.С. і Вознюк Т.І., діючи узгоджено, підійшли до потерпілого і представилися співробітниками міліції, тим самим самовільно привласнивши собі владу і звання службових осіб - працівників органів внутрішніх справ, і запропонували проїхати з ними у відділ міліції. У цей же час до Омельченка Ю.А. впритул підійшов Гончаров І.І., у руках якого знаходилася зазначена радіостанція. Також до Омельченко Ю.А. підійшли одягнені у форму працівників міліції Гайдай В.П. і Лисенко В.У, додаючи тим самим діям співучасників зовні законний характер, при цьому явно виходячи за межі наданих їм законом, як посадовим особам, прав і повноважень. Разом з ними до потерпілого підійшли Нестеров Ю.П., Свердлов О.О. і Кеппель П.А.
  
  Зазначені особи оточили потерпілого, притиснувши його до автомобіля «Деу-Ланос». Омельченко Ю.А., вважаючи пред"явлені йому вимоги незаконними, ліг на землю і заявив, що нікуди не поїде. Тоді вищевказані члени банди, діючи узгоджено, підняли потерпілого і помістили на заднє сидіння автомобіля «Деу-Ланос», де Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С. і Возиюком Т.І. одяглії на Омельченка Ю.А. наручники, а також одягли на голову і насунули йому на очі в"язану шапку, яку мав при собі Гончаров І.І, після чого доставили потерпілого в заздалегідь обумовлене місце утримання - будинок № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари Київської області, чим незаконно позбавили його волі.
  
  Доставивши Омельченка Ю.А. у вищевказаний будинок у м. Бровари, Гончаров І.І. спільно із Свердловим О.О., діючи в складі банди, з метою заволодіння індивідуальним майном потерпілого, наносячи йому удари руками і ногами в різні частини тіла і погрожуючії вбивством, заволоділи належним майном Омельченка Ю.А.:
  3000 доларів США, що станом на час скоєння злочину згідно курсу НБУ складало 10 389 гривень;
  наручний золотий годинник вартістю 2000 доларів США, що станом на час споєння злочину згідно курсу НБУ складало 6 926 гривень;
  
  золотий перстень вартістю 700 доларів США, що станом на час скоєння злочину згідно курсу НБУ складшю 2 380 гривень; - брелок дистанційного, управління з ключами від його автомобіля і квартири, які не представляють матеріальної цінності.
  
  У результаті потерпілому було заподіяно значної матеріальної шкоди на суму 19 695 гривень.
  Належні потерпілому 3000 доларів США члени банди розподілили між собою і використали на особисті цілі.
  
  Брелок дистанційного управління і золотий перстень потерпілого члени банди звернули на свою користь і розпорядилися за своїм розсудом.
  
  Згодом, наприкінці 1999 - початку 2000 років Свердлов О.О. продав належний Омельченку Ю.А. годинник за 2000 доларів США своєму знайомому Дубинському О.Я.
  
  Продовжуючи свою злочинну діяльність, переслідуючи загальну мету всіх членів банди на заволодіння протиправним шляхом майном Омельченка Ю.А., Гончаров І.І. І Свердлов О.О., незаконного позбавивши потерпілої волі, застосувавши до нього фізичне насильство шляхом нанесення йому ударів руками в різні частини тіла, чим заподіяли нем;, фізичний біль, і погрожуючи вбивством, зажадали від потерпілого передати їм 50 000 доларів США, що станом на час вчинення злочину згідно курсу НБУ складало 173 150 гривень. Тим часом, реалізуючи свій загальний злочинний намір, Гайдан В.П.. Лисенко В.В., Мельников В.С., Нестеров Ю.П... Кеппель П.А. і Вознюк Т.І. підшукали місце для залишення родичами Омельченка Ю.А. викупу, а саме, поблизу будинку 22 по вул. Космонавта Волкова в м. Києві.
  
  Омельченко Ю.А., побоюючись за своє життя і реально сприймаючи висловлені на його адресу погрози, змушений був погодитися з вимогами членів банди.
  
  Домігшись згоди Омельченка Ю.А. на передачу зазначеної грошової суми. Свердлов О.О., діючи відповідно до раніше розробленого плану, 18 лютого 1999 року у вечірній час доби дав потерпілому свій мобільний телефон, попередньо перемінивши в ньому СІМ-карту, і змусив його подзвонити матері - Омельченко Т.І., і повідомити їй про висунуті вимоги.
  
  Омельченко Ю.А., підкорившись вимогам Свердлова О.О., подзвонив до себе додому і попросив матір зібрати гроші і коштовності, що знаходяться в його домашньому сейфі, після чого передати їх викрадачам. Свердлов О.О., також розмовляючи по телефону з Омельченко Т.І., представившись їй «Романом», і, змінивши природне звучання свого голосу, повідомив про викрадення її сина, заявивши, що для його звільнення необхідно терміново зібрати 50 000 доларів США і наявні коштовності, після чого привезти їх до опівночі на вулицю Космонавта Волкова в м. Києві, і залишити поблизу будинку № 22 під невстановленим слідством вантажним автомобілем, що знаходиться там. Омельченко Т.І. погодилася з вимогами викрадачів.
  
  Продовжуючи свою злочинну діяльність, Гончаров І.І. визначив подальші функції кожного учасника банди при вчиненні даного злочину, відповідно до яких Мельников В.С., Кеппель П.А. і Вознюк Т.І. повинні охороняти Омельченка Ю.А. по місцю його утримання, Гончаров І.І. з Нестеровим Ю.П. і Лисенком В.В. - вести спостереження за місцем передачі грошей. Свердлов О.О. - вести переговори з родичами потерпілого про передачу грошей, а Гаіїдай В.П., використовуючи свої посадові повноваження - контролювати дії співробітників міліції, про які повідомляти своїх співучасників.
  
  Омельченко Т.І., довідавшись про викрадення свого сина, 18 лютого 1999 року звернулася в Дніпровське РУ ГУ МВС України в м. Києві з відповідною заявою. У цей же день біля півночі вона прибула на вул. Космонавта Волкова в м. Києві, де залишила в зазначеному викрадачами місці пакет з муляжем цінностей, які вимагались, після чого повернулася до себе додому. У цей час у районі місця передачі необхідної грошової суми, діючи згідно раніше розробленого плану, в автомобілі «Деу-Ланос» під керуванням Лисенка В.В. знаходився Гончаров І.І., а поблизу них у прилягаючому до вулиці Космонавта Волкова лісовому масиві - Нестеров Ю.П., які вели спостереження за оточуючою обстановкою. Встановивши, що місце передачі грошей знаходиться під контролем працівників міліції, Гончаров І.І. разом з Нестеровим Ю.П. і Лисенком В.В., не забравши залишеного Омельченко Т.І. пакета, повернулися в будинок у м. Бровари, де утримувався потерпілий.
  
  Близько 3 години 19 лютого 1999 року, Гончаров І.І. і Свердлов О.О., діючи в складі банди, маючи при собі викрадені в Омельченка Ю.А. ключі від його квартири, з метою крадіжки індивідуального майна потерпілого, прибули до місця його проживання. Переконавшись в неможливості свого безперешкодного проникнення в квартиру Омельченка Ю.А., Гончаров І.І. і Свердлов О.О. відмовилися від скоєння даного злочину.
  
  У денний час цього ж дня Гайдай В.П., який довідався з невстановлених слідством джерел про те, що Омельченко Т.І. звернулася з приводу викрадення сина в Дніпровське РУ ГУ МВС в м. Києві, яким проводяться в зв"язку з цим відповідні оперативно-розшукові заходи, прибув до місця утримання потерпілого і сповістив про це членам банди.
  
  Через те, що одержання викупу ставало неможливим, припускаючи, що у випадку звільнення Омельченк» Ю.А він може дати показання правоохоронним органам про вчинені відносно нього злочини, з метою продовження діяльності банди, спрямованої на збагачення її членів, Гончаров І.І. разом з Гайдаем В.П., Лиеенком В.В., Свердловим О.О., Мельниковим В.С., Нестеровим Ю.П., Кеппелем П.А. і Вознюком Т.І. прийняли рішення вбити потерпілого.
  
  У нічний час 19 лютого 1999 р., Гончаров І.І., Мельннков В.С., Нестеров Ю.П,, Свердлов О.О. і одягнутий у форму працівника міліції Лнсенко В.В., на згаданих автомобілях «ВАЗ-21099» і «Деу Лзнос» виїхали в лісову зону поблизу м. Броварн. Там Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С. і Нестеровнм Ю.П. підібрали місце і викопали яму для подальшого приховання трупа Омельченка Ю.А. Потім Гончаров І.І. із зазначеними учасниками банди повернулися в м. Бровари, де утримувався потерпілий, вивели Омельченка Ю.А. з будинку, помістили його в багажник автомобіля ^Деу-Ланос». після чого відвезли до заздалегідь підготовленого місця поховання. По приїзду в ліс одягнутиіі у форму працівника міліції Лисенко В.В. разом із Свердловим О.О. спостерігали за навколишньою обстановкою, щоб повідомити умовним сигналом Гончарову І.І., Мельникову В.С. і Нестерову Ю.П. про виникнення яких-небудь обставин, що перешкоджають злочину, а при необхідності - вжити заходів до їх усунення. У цей час Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С. і Несгеровим Ю.П., діючи узгоджено, підвели Омельченка Ю.А.. на руках якого були одягнені наручники, а на голові - насунута на очі в"язана шапка, до виритої в лісі ями, збили з ніг і уклали на землю лицем вниз, після чого Мельников В.С. і Нестеров Ю.П., сіли на нього і сталі утримувати потерпілого, а Гончаров І.І. обмотав навколо шиї Омельченка Ю.А. мотузку і сильно затягнув петлю, внаслідок чого потерпілий, одержавши тілесні ушкодження у вигляді перелому 4-го та 5-го ребер ліворуч по середньоключичній лінії, поперечний перелом грудині! в місці прикріплення рукоятки до тіла, перелом персневидного хряща з крововиливами у м"які тканини, помер від механічної асфіксії. Переконавшись в смерті Омельченка Ю.А.. Гончаров І.І.. Мельннков В.С". і Несгеров Ю.П., поклали труп потерпілого в яму і засипали землею.
  
  4. Самовільне присвоєння владних повноважень і звання службової особи, організація перевищення влади і посадових повноважень, розбійний напад з метою заволодіння індивідуальним майном Яроша В.О., крадіжка його індивідуального майна, вимагання його індивідуального майна і його умисне вбивство.
  
  Довідавшись від невстановлених слідством осіб про те, що житель м. Києва Ярош В.О., який займався торгівлею ювелірними виробами, у першій половині серпня 1999 року повинен одержати партію дорогоцінних каменів — діамантів, на велику грошову суму, Гончаров І.І. вирішив вчинити на нього напад, викрасти потерпілого і заволодіти ного майном. Для реалізації свого злочинного наміру Гончаров І.І. вирішив залучити членів очолюваної ним банди: Гайдая В.П.. Кісілевнча С.В., Свердлова О.О., Кеппеля П.А.. Нестерова Ю.П, і Вознюка Т.І.
  
  На початку серпня 1999 року керівник банди Гончаров І.І., зустрівшись по черзі з зазначеними членами банди, запропонував їм скоїти напад на Яроша В.О. і викрасти потерпілого з метою заволодіння його майном. Одержавши загальну згоду зазначених членів банди, Гончаров І.І. разом з ними розробив план вчинення такого нападу, який передбачав попередній збір інформації про потерпілого для одержання про нього необхідних відомостей, визначення місця захоплення Яроша В.О., а також розподілив ролі на час злочинної діяльності.
  
  Відповідно до розробленого плану злочину і розподілу ролей, Гайдай В.П.. використовуючи особисті зв"язки серед співробітників правоохоронних органів, повинен був зібрати дані про Яроша В.О. і повідомити їх іншим членам банди для здійснення злочину.
  
  Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і дій своїх співучасників. Гайдай В.П., при невстановлених слідством обставинах виконав вказівку керівника банди, зібравши інформацію про Яроша В.О., про що повідомив Гончарову І.І. Останній, з метою одержання додаткових відомостей про Яроша В.О., зокрема, про розпорядок його дня, маршрут пересування, доручив КісЬевнчу С.В., Свердлову О.О. і Вознюку Т.І. провести зовнішнє спостереження за потерпілим. Останні виконали поставлене керівником банди завдання -зібрали відповідну інформацію і повідомили її Гончарову І.І.
  
  Одержавши всі необхідні для вчинення злочину дані, Гончаровим І.І., Гайдаєм В.П., Кісілевичем С.В., Свердловим О.О.. Вознюком Т.І., Кеппелем П.А. і Нестеровим Ю.П. було прийняте рішення вчинити напад на Яроша В.О. біля будинку, у якому той проживав. Також було вирішено, що в захопленні Яроша В.О. будуть брати участь всі вказані члени банди. Крім цього. Гайдай В.П. повинен був підготувати фіктивні процесуальні документи по затриманню Яроша В.О. і забезпечувати своїх співучасників інформацією про дії органів міліції в зв"язку із вчиненням планованого злочину. Також усіма перерахованими членами банди було прийняте узгоджене рішення про вбивство Яроша В.О. незалежно від результатів заволодіння його індивідуальним майном, з метою приховання скоєних ними злочинів.
  
  Згідно розробленого плану, з метою створення у потерпілого враження про законність його затримання, Гончаров І.І., Гайдай В.П. і Кісілевич С.В. на час захоплення Яроша В.О. повинні були одягтися у форму співробітників міліції. Гайдай В.П. повинен був прибути на своєму автомобілі «Мерседес-Бенц 300 Е» з державним номерним знаком 236-19 МО, Свердлов О.О. - на автомобілі лВАЗ-21099», державний номерний знак Російської Федерації в220РХ, Несгеров Ю.П. - на автомобілі «АЗЛК-2141» з державним номерним знаком М0384КІ.
  
  13 серпня 1999 року, близько 8 годин, Гончаров І.І., Свердлов О.О., Кісілевнч С.В., Вознюк Т.І., Нестеров Ю.П. і Кеппель П.А., діючи відповідно до злочинного плану, зустрілися поблизу будинку № 17 по вул. Смілянській у м. Києві, де проживав Ярош В.О. У цей же час Гайдай В.П.. згідно розподілу ролей і плану вчинення злочину, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій і дій своїх співучасників, у своїй формі працівника міліції прибув на Повітрянофлотськнй проспект у м. Києві на автомобілі «Мерседес-Бенц 300 Е» і зупинився поблизу будинку Хо 21/2, у якому розташовувалося ТОВ «Стейдер», де працював Ярош В.О.. щоб з появою там потерпілого сповістити про це інших членів банди.
  
  Гончаров І.І. дав вказівку Кісілевнчу С.В., який знаходився на задньому сидінні автомобіля «ВАЗ-21099», одягти заздалегідь підготовлену ним форму працівника міліції.
  
  Кісілевич С.В., якому, як працівнику негласного складу органів внутрішніх справ, відповідно до вимог п.п. 5.1 і 5.11 наказу МВС України № 005 «Про заходи щодо подальшого удосконалення роботи підрозділів кримінального пошуку органів внутрішніх справ України і затвердження нормативних актів, що регламентують їх діяльність» від 4 червня 1992 року, було категорично заборонено носіння форменого одягу працівників міліції, і який був зобов"язаний згідно п.З наказу МВС України № 802 «Про затвердження Правил носіння форменого одягу особами начальницького і рядового складу ОВС і військовослужбовцями внутрішніх військ» від 27 листопаду 1997 року дотримуватись правил носіння установленої форми одягу, переодягся в наданий йому Гончаровим І.І. формений одяг працівника міліції з розпізнавальними знаками капітана, які не відповідали його спеціальному званню - лейтенанта міліції, чим грубо порушив зазначені вимоги відомчих нормативних актів. Гончаров І.І., у свою чергу, не будучи працівником міліції, одягнув форму працівника міліції із розпізнавальними знаками полковника міліції.
  
  Приблизно через годину після прибуття вказаних членів банди до будинку № 17 по вул. Смілянській у м. Києві з його під"їзду вийшов Ярош В.О. і, сівши за кермо свого автомобіля «ВАЗ-2108», державний номерний знак 296-64 КЕ, почав рух. Тоді Гончаров І.І. передав одну з радіостанцій «Максон», що мав при собі, Свердлову О.О., залишивши другу собі, і дав вказівку Свердлов)" О.О. їхати за автомобілем Яроша В.О., повідомляючи по радіостанції про маршрут руху потерпілого. Свердлов О.О. на зазначеному автомобілі «ВАЗ-21099», разом з Вознюком Т.І. і Кісілевичем С.В., почав рухатись за потерпілим. За ними також поїхали Гончаров І.І. і Кеппель П.А. на автомобілі «АЗЛК-2141» під керуванням Нестерова Ю.П.
  
  Близько 10 години Ярош В.О. прибув до будинку № 21/2 на Повітрянофлотському проспекті в м. Києві, в якому розташовувалося ТОВ «Стейдер», про що~Свердлов по радіостанції повідомив Гончарову І.І. Останній дав вказівку Нестерову Ю.П. також наблизитись до зазначеної адреси. Зустрівшись у вказаному місці, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Кісілевич С.В., Свердлов О.О., Вознюк Т.І., Кеппель П.А. і Нестеров Ю.П. остаточно погодили свої дії в ході здійснення запланованого злочину і вирішили захопити потерпілого в малолюдному місці, після одержання Ярошем В.О. дорогоцінних каменів.
  
  Через дві години Ярош В.О. вийшов з приміщення ТОВ «Стейдер», сів у свій автомобіль і почав рух, а члени банди в тому же складі разом з Гайдаєм В.П. на автомобілі «Мерседес-Бенц 300 Е» поїхали за ним.
  
  Відвідавши різні установи м. Києва, Ярош В.О. приблизно о 17 годин прибув на вул. Васильківську, 92 до навчального корпусу Київського Державного університету ім. Т.Шевченко, вийшов зі свого автомобіля і зайшов всередину вказаної будівлі. Нестеров Ю.П., Свердлов 0.0. і Гайдай В.П., згідно розробленого плану нападу, зупинили свої автомобілі поблизу автомобіля потерпілого «ВАЗ-2108». Гончаров І.І. з метою створення у потерпілого переконання в тому, що особи, які його затримуватимуть, є співробітниками міліції, і їхні дії носять законний характер, поставив на дах автомобіля «АЗЛК-2141» проблисковий маячок синього кольору, який мав при собі, і віддав наказ Нестерову Ю.П. перекрити виїзд автомобіля потерпілого автомобілем «АЗЛК-2141».
  
  Приблизно через ЗО хвилин Ярош В.О. вийшов з навчального корпуса КДУ і підійшов до свого автомобіля. У цей час, згідно вказівок Гончарова І.І., Нестеров Ю.П. почав рух на автомобілі «АЗЛК-2141» і зупинив його перед автомобілем потерпілого, лишаючи там самим Яроша В.О. можливості зникнути від нападників на своєму автомобілі. Одночасно з цим Гончаров І.І. по радіостанції дав вказівку всім учасникам нападу захопити потерпілого. Після зупинки Нестеровим Ю.П. автомобіля «АЗЛК-2141», всі учасники нападу узгоджено вийшли з автомобілів. Одягнуті у форму працівників міліції Гайдай В.П. і Кісілевич С.В., усвідомлюючи злочинний характер своїх дій і дій своїх співучасників, явно виходячи за межі наданих їм законом прав і повноважень, разом з також одягнутим у форму працівника міліції Гончаровим І.І. підійшли до потерпілого. Гончаров І.І. представився Ярошу В.О. співробітником міліції, пред"явив потерпілому посвідчення працівника міліції відповідного зразка, чим самовільно привласнив собі владні повноваження і звання службової особи, співробітника органів внутрішніх справ України, і запропонував Ярошу В.О. пред"явити документи. Останній, побачивши перед собою трьох осіб у формі співробітників міліції і автомобіль «АЗЛК-2141» з проблисковим маячком синього кольору на даху, сприйняв дії Гончарова І.І. та інших членів банди як законні вимоги працівників органів внутрішніх справ і надав документи, які були у нього. Гончаров І.І., подивившись документи Яроша В.О., запропонував відкрити валізу типу «дипломат», яка була при ньому. Потерпілий підкорився вимогам Гончарова І.І., поклав валізу на капот свого автомобіля і відкрив його. Тоді Гайдай В.П., відповідно до розподілення ролей, приступив до проведення огляду речей, які були у вказаній валізі Яроша В.О., імітуючи при цьому складання протоколу огляду. Створюючи видимість законності своїх дій, Гончаров І.І. разом з Гайдаєм В.П. запросили підійти до них Свердлова 0.0. і Вознюка Т.І., представивши їх Ярошу В.О. як понятих. Коли Гайдай В.П. закінчив протизаконний огляд змісту валізи потерпілого, Гончаров І.І. оголосив Ярошу В.О. про те, що він є підозрюваним у скоєнні злочину, а тому затримується і повинен проїхати з ним у відділ міліції. Одночасно Гончаров І.І. дав вказівку Нестерову Ю.П. і Вознюку Т.І. супроводити Яроша В.О. до автомобілю «АЗЛК-2141». Нестеров Ю.П. і Вознюк Т.І., виконуючи наказ керівника банди, підійшли до Яроша В.О., взяли його під руки і посадили на заднє сидіння автомобіля «АЗЛК-2141». Туди ж сіли Кісілевич С.В. і Кеппель П.А., а Гончаров І.І. сів на переднє пасажирське сидіння.
  
  Гайдай В.П. сів у свій автомобіль «Мерседес-Бенц ЗООЕ», а Свердлов О.О. і Вознюк Т.І. - в автомобіль «ВАЗ-21099». Гончаров І.І., знаходячись в автомобілі «АЗЛК-2141» передав Кеппелю П.А. наручники, які були у нього, в"язану шапку і дав вказівку одягти їх на потерпілого, що Кеппель П.А. і зробив. Далі, згідно плану вчинення злочину, всі учасники нападу разом з Ярошем В.О. почали рух до приватного будинку № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари, Київської області, раніше підшуканий Свердловим О.О., тим самим незаконно позбавивши потерпілого волі.
  
  Прибувши до зазначеного будинку в м. Бровари. Гончаров І.І. разом з Кеппелем П.А. вивели Яроша В.О. з автомобіля «АЗЛК-2141», завели на кухню будинку і посадили на стілець. Продовжуючи свою злочинну діяльність, Гайдай В.П. разом з Гончаровим І.І. і Свердловим О.О. обшукали потерпілого і, діючи в складі банди, з метою заволодіння індивідуальним майном потерпілого, наносячи йому удари руками і ногами в різні частини тіла, загрожуючи вбивством, відкрито викрали в Яроша В.О. невстановлені слідством дорогоцінні камені, і ювелірні вироби невстановленої вартості, а також мобільний телефон «Моторола-Стартак» вартістю 200 доларів США. що станом на час здійснення злочину згідно курсу НБУ складало 924 гривень 26 копійок, що малися при ньому, які перетворили у свою користь, чим заподіяли потерпілому значної матеріальної шкоди.
  
  Далі, переслідуючи загальну мету всіх членів банди на заволодіння протиправним шляхом майном Яроша В.О., Гончаров І.І. дав вказівку Свердлову О.О., Вознюку Т.І. і Кісілевичу С.В. поїхати в м. Київ до місця захоплення Яроша В.О. і викрасти належний потерпілому автомобіль «ВАЗ-2108». При цьому Гончаров І.І. попередив них, що у випадку їх затримання співробітниками міліції їм варто пояснити, що вони буксирують цей автомобіль у відділ міліції для проведення відповідної перевірки.
  
  Виконуючи вказівки керівника банди, Кісілевич С.А. і Вознюк Т.І. на автомобілі «ВАЗ-21099» під керуванням Свердлова О.О. прибули на місце захоплення Яроша В.О., де взяли зазначений автомобіль «ВАЗ-2108» на буксир і доставили його у м. Бровари. Заволодівши в такий спосіб належним Ярошу В.А. автомобілем «ВАЗ-2108» вартістю 3 500 доларів США, що станом на час вчинення злочину згідно курсу НБУ складало 16 264 гривень 50 копійок, Кісілевич С.В., Свердлов О.А. і Вознюк Т.І. поставили його в гараж, що знаходився в дворі будинку № 9 по вул. І. Сірка в м. Бровари, чим заподіяли потерпілому значної матеріальної шкоди. Зазначений автомобіль члени банди звернули на свою користь, продавши його окремі вузли й агрегати невстановленим слідством особам, розділивши отримані внаслідок цього гроші між собою.
  
  Оскільки у Яроша В.О. не виявилося діамантів, які члени банди мали намір викрасти, вони, загрожуючи вбивством, зажадали передачі їм грошей. Потерпілий, реально сприймаючи погрози своєму життю, прийняв умови членів банди. Тоді вони надали Ярошу В.О. належний йому мобільний телефон, з якого він о 20 годині 37 хвилин зателефонував своїй сестрі - Мосійчук С.О. і, згідно їхніх вказівок, попросив її передати гроші на ремонт автомобіля, нібито поламаного в ході ДТП. чоловіку, який незабаром прийде до неї. Мосійчук С.О., не підозрюючи про скоєний відносно брата злочин, зібрала 500 доларів США, які зберігались в домі, що згідно курсу НБУ станом на час вчинення злочину складав 2323 гривень 50 копійок, і передала їх невстановленому слідством членові банди, який відповідно до розподілених ролей, у той же день у вечірній час прибув по місцю проживання Яроша В.О. у м. Києві по вул. Смілянській. 17, кв.88, представившись при цьому «Миколою», що прибув з доручення Яроша В.О. Отримані грошові кошти члени банди звернули на свою користь і розділили між собою, чим заподіяли потерпілому значної матеріальної шкоди.
  
  Продовжуючи свою злочинну діяльність, Гончаров І.І. дав вказівку про те, що охорону незаконно позбавленого волі Яроша В.О. будуть здійснювати позмінно Нестеров ІО.П. з Кеппелем П.А. і Свердлов 0.0. з Вознюком Т.І. Після цього Кеппель П.А. і Нестеров Ю.П. залишилися з потерпілим, який весь цей час знаходився у наручниках, одягнених за спиною і шапкою на голові, що заподіювано Ярошу В.О. фізичні страждання, а інші члени банди виїхали. Протягом декількох наступних днів Нестеров Ю.П. з Кеппелем П.А. і Свердлов О.О. з Вознюком Т.І. по черзі здійснювали охорону незаконно позбавленого волі Яроша В.О.
  
  Через декілька днів Гончаровим І.І. та іншими членами банди було прийнято узгоджене рішення вбити потерпілого з метою приховання раніше скоєних ними злочинів, що відповідало раніше розробленому плану.
  
  Реалізуючи такий злочинний умисел. Гончаров І.І. і Свердлов О.О. розстелили на полу кухні зазначеного будинку в м. Бровари покривало, на яке поклали лицем вниз Яроша В.О., після чого загорнули його в покривало й обмотали мотузками. Потім Гончаров І.І. накинув йому на шию мотузку і затяг петлю, внаслідок чого потерпілий помер.
  
  Після цього Гончаров І.І. разом із Свердловим О.О., Кеппелем П.А. і Нестеровим Ю.П. винесли труп Яроша В.О. з будинку і поклали його в багажник належного Гайдаю В.П. автомобіля «Мерседес-Бенц ЗООЕ». Далі Свердлов О.О. на своєму автомобілі «ВАЗ-21099» поїхав перед, а Гайдай В.П. на своєму автомобілі, разом з Гончаровим І.І. і Нестеровим Ю.П. поїхали слідом. У лісі поблизу м. Бровари. Свердлов О.О. зупинився. Там Гайдай В.П. сказав Свердлову О.О., щоб той залишався на місці, а у випадку появи поблизу сторонніх осіб сповістив про це по мобільному телефону.
  Заїхавши в глиб лісу, Гончаров І.І. дав вказівку Гайдаю В.П. зупинити автомобіль, де Гончаров І.І. і вибрав місце для поховання трупа Яроша В.О. Після цього Гончаров І.І. разом з Гайдаєм В.П. і Нестеровим Ю.П. віднесли труп потерпілого до вибраного для його поховання місця, де Гончаров І.І. доручив Неетерову Ю.П. викопати могилу. Останній взяв з багажника автомобіля «Мерседес-Бенц ЗООЕ» заздалегідь приготовлену Свердловим О.О. лопату і став копати яму. У цей час Гончаров І.І. розрізав ножем мотузки і покривало, а також одяг, що був на трупі, зняв з голови Яроша В.О. шапку, з рук наручники. Одяг, покривало і мотузки Гончаров І.І. склав у привезений із собою поліетиленовий пакет. Переконавшись в смерті Яроша В.О., Гончаров І.І. зіштовхнув труп у викопану яму. Заривши її і замаскувавши місце приховання трупа гілками, зазначені члени банди роз"їхалися.
  
  Поліетиленовий пакет з одягом потерпілого, його особистими речами, покривалом і мотузками Гончаров І.І.. з метою приховання слідів вчиненого злочину, знищив.
  
  5. Самовільне присвоєння владних повноважень і звання службової особи, організація перевищення влади і посадових повноважень, розбійний напад з метою заволодіння Індивідуальним майном Титова Є.В., вимаганий ного індивідуального майна, його умисне вбивство.
  
  Свердлов О.О. і .Гайдай В.П., одержавши з невстановлених слідством джерел інформацію про наявність у директора ТОВ "Система маркет" Титова С.В. значної суми коштів, у 1999 році при зустрічі з Гончаровим І.І. та іншими членами банди, до складу якої вони входили, запропонували скоїти напад на Титова Є.В., викрасти його, шляхом вимагання заволодіти його майном, після чого з метою приховання вчинених відносно нього злочинів вбити.
  
  Гончаров І.І., як керівник банди, доручив Свердлову О.О. і Гайдаю В.П. зібрати більш повну інформацію про Титова Є.В.: встановити ного місця проживання і роботи, розпорядок дня, маршрути пересування та інші дані, необхідні для розробки детального плану цього злочину. Виконуючи вказівку, Свердлов О.О. і Гайдай В.П. залучили членів банди Вознюка Т.І. і Кісілевича С.В., разом з якими здійснювати спостереження за Титовим С.В. і збирали про нього необхідні відомості.
  
  У грудні 1999 року члени банди Свердлов 0.0. і Гайдай В.П. повідомили Гончарову І.І. зібрану ними відносно Титова С.В. інформацію, а також разом проведи рекогносціювання місцевості біля місця проживання потерпілого. Гончаров І.І, Свєрдлов О.О. і Гайдай В.П., обговоривши отримані дані про потерпілого, прийняли рішення здійснити свої злочинні наміри у відношенні Титова Є.В. Для цього вони розробили детальний план нападу на потерпілого, вчинення відносно нього вимагательства і наступного вбивства, погодили місце, час і спосіб здійснення цих злочинів, спланували свої дії і розподілили ролі між членами банди: Гончаровим І.І., Гайдаем В.П . Свердловим О.О., Кісілевичем С.В., Лисенко В.В., Мельниковим В.С.. Нестеровим Ю.П. і Вознюком ТІ.
  
  Для утримання потерпілого під час вимагательства Свердлов О.О., за вказівкою Гончарова І.І., підшукав приміщення - частішу будинку № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари Київської обл., що належить його знайомому Дятлові С.М., який надав Свердлову О.О. це приміщення в тимчасове користування.
  
  16 грудня 1999 року, діючи згідно розробленого плану і виконуючи відведені їм злочинні ролі, Вознюк Т.І. разом зі Свердловим О.А на автомобілі «ВАЗ-21099», державний номерний знак РФ у220РХ, під керуванням останнього, прибули близько 8 години до буднику № 3 на вул. Смоленській в м. Києві, звідки було видно вхід у будинок № 14/1 по вул. Академіка Янгеля, у квартирі № 27 якого проживав Титов Є.В., щоб повідомити по мобільному телефону членам банди про вихід потерпілого.
  
  У цей час у заздалегідь обумовлене місце збору поблизу будинку № 3 по вул. Смоленській в м. Києві прибули: Гончаров І.І., Нестсров Ю.П., Мельннков В.С. на автомобілі «Деу-Ланос», державний номерний знак 546-50 КВ, під керуванням Лисенка В.В., і Гайдай В.П. на своєму автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ» з державним номерним знаком 054-18 КН.
  
  Вивчивши на місці обстановку, Гончаров І.І., як керівник банди і організатор даного злочину, дав вказівку Лисенку В.В. і Гайдаю В.П. перевдягтись в їхній формений одяг працівника міліції, а також змінити номерні знаки на автомобілі Лисенко В.В.
  
  Гайдай В.П. і Лисенко В.В. виконали вказівки Гончарова І.І., при цьому Лисенко В.В.. якому як працівникові негласного складу органів внутрішніх справ відповідно до вимог п.п. 5.1 і 5.11 наказу МВС України № 005 «Про заходи щодо подальшого удосконалення роботи підрозділів кримінального пошуку органів внутрішніх справ України і затвердження норма пінних актів, що регламентують їх діяльність» від 4 червня 1992 року, було категорично заборонено носіння форменого одягу працівників міліції, грубо порушив зазначені вимоги відомчого нормативного акта.
  Потім Гайдай В.П. і Мельников В.С. пересіли в автомобіль до Свердлова О.О., щоб після виходу Титова Є.В. з будинку проїхати за ним і не допустити можливості його втечі з місця затримання. У цей час Гончаров І.І., Нестеров Ю.П. і Вознюк Т.І. на автомобілі «Деу-Ланос» під керуванням Лисенко В.В. під"їхали до будинку № 3 по вул. Індустріальній в м. Києві, зупинили автомобіль на шляху проходження Титова Є.В. і стали очікувати повідомлення від Свердлова О.О. про вихід потерпілого з будинку.
  
  Приблизно о 10 годині 15 хвилин Титов Є.В. вийшов з будинку № 14/1 по вул. Академіка Янгеля і направився по вул. Смоленській на автостоянку, розташовану біля гастроному «Центральний» по пр-ту Перемоги, 47 у м. Києві, де знаходився його автомобіль «Тонота Ленд Круизер», державний номерний знак 888-28 КЕ, про що Свердлов О.О. повідомив по мобільному телефону Гончарову І.І.
  Після того як Титов Є.В. пройшов повз автомобіль Свердлова О.О., Гайдай В.П. і Мельников В.С. вийшли з автомобіля і направилися за потерпілим, а Свердлов О.О. на своєму автомобілі поїхав слідом за ними, ведучи при цьому спостереження за навколишньої обстановкою і прилягаючої до місця нападу територією, щоб повідомити по телефону членам банди про виникнення яких-небудь обставин, що перешкоджатимуть вчиненню злочину.
  
  Біля будинку № 3 по вул. Індустріальної в м. Києві до Титова Є.В. підійшли Гончаров І.І., Лисенко В.В. і Нестеров Ю.П., а також Гайдай В.П. і Мельников В.С. Гончаров І.І. представився співробітником міліції, пред"явивши при цьому Титову Є.В. посвідчення працівника міліції відповідного зразка, чим самовільно привласнив собі владні повноваження працівника правоохоронного органу, і запропонував потерпілому проїхати у відділення міліції.
  
  При цьому Гайдай В.П. і Лисенко В.В., одягнені в форму працівників міліції. знаходячись поруч з Гончаровим І.І., будучи представниками влади і явно виходячи за межі наданих їм законом прав і повноважень, створювали у Титова Є.В. враження законності їхніх вимог, будучи при цьому готовими, разом з Нестеровим Ю.П., Мельниковим В.С. і Вознюком Т.І., у випадку чинення потерпілим активного опору, вжити заходів до його зменшення.
  
  Титов Є.В., не підозрюючи про дійсні наміри членів банди і сприймаючи їхні дії як законні вимоги працівників міліції, підкорився і сів на заднє сидіння автомобіля «Деу-Ланос», державний номерний знак 546-50 КВ, в якому також розташувались Вознюк Т.І. з Нестеровим Ю.П. На переднє пасажирське сидіння зазначеного автомобіля сів Гончаров І.І., а за кермо - Лисенко В.В. В автомобілі Гончаров І.І., Вознюк Т.І. і Нестеров Ю.П. одягли потерпілому наручники, а на голову спортивну шапочку, насунувши її на очі, після чого поїхали в заздалегідь підготовлене місце для подальшого незаконного утримання потерпілого в м. Броварн Київської обл.
  
  Свердлов О.О. разом з Мельниковим В.С. на автомобілі «ВАЗ-21099», державний номерний знак РФ у220РХ, і Гайдай В.П. на своєму автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ», діючи згідно раніше розробленого плану, поїхали перед автомобіля Лисенко В.В., повідомляючи по мобільному телефону Гончарову І.І. і іншим членам банди про відсутності яких-небудь перешкод.
  
  У результаті таких узгоджених дій членів банди Титов Є.В. був доставлений у будинок № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари Київської області, чим був незаконно позбавлений волі.
  
  Знаходячись у будинку, Гончаров І.І., Свердлов О.О., Гайдай В.П., Лисенко В.В., Нестеров Ю.П., Вознюк Т.І., діючи в складі банди, з метою заволодіння індивідуальним майном потерпілого, наносячи йому удари руками і ногами в різні частини тіла і погрожуючи вбивством, відкрито заволоділи наступним індивідуальним майном Титова Є.В.:
  
  мобільним телефоном «Моторола» вартістю 3 500 гривень,
  
  мобільним телефоном «Нокія 6110» вартістю 5 300 гривень,
  
  пейджером вартістю 100 гривень,
  
  шкіряним портфелем коричневого кольору вартістю 750 гривень,
  
  електронною записною книжкою вартістю 600 гривень,
  
  золотим ланцюжком вартістю 1 000 гривень,
  
  золотим хрестиком вартістю 500 гривень, золотою обручкою з каменем білого кольору вартістю 2 500 гривень,
  
  золотим кільцем з каменем білого кольору вартістю 1 000 гривень,
  
  годинником імпортного виробництва вартістю 6 000 гривень,
  
  шкіряним портмоне, імпортного виробництва вартістю 250 гривень,
  
  1 000 доларами США, що згідно курсу НБУ станом на час вчинення злочину складало 5
  157, 1 гривень,
  а всього на загальну суму 26 657, 1 гривень, чим заподіяли потерпілому значної шкоди. Викрадене майно члени банди розподілили між собою і використали за своїм розсудом.
  
  Після доставки Титова Є.В. у вищевказаний будинок у м. Бровари, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О., Лисенко В.В., Нестеров Ю.П., Мельников В.С. і Вознюк Т.І., реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на вимагання індивідуального майна потерпілого, продовжуючи діяти згідно розробленого плану, застосували до Титова Є.В. фізичне насильство шляхом нанесення йому ударів руками в різні частини тіла, заподіюючи тим самим фізичний біль, і, погрожуючи вбивством, стали вимагати передачі їм ЗО 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на час скоєння злочину складало 154 713 гривень.
  
  Титов Є.В., реально сприймаючи погрози членів банди і побоюючись за своє життя, змушений був погодитися з їхніми вимогами. Домігшись від Титова Є.В. згоди на передачу викупу, 16 грудня 1999 року близько 17 години Свердлов О.О. надав потерпілому можливість повідомити по мобільному телефону співробітникові ТОВ «Система маркет» Арзуманяну Г.С. про висунуту викрадачами вимогу передачі їм викупу в сумі ЗО 000 доларів США. на що Арзуманян Г.С. погодився.
  
  Близько 18 години 16 грудня 1999 року, Гончаров І.І. і Мельников В.С. на автомобілі Лисенка В.В. «Деу-Ланос» і під його керуванням, прибули до будинку № 5-а по пр-ту Г.Сталінграда в м. Києві. Після цього Мельников В.С., за вказівкою Гончарова І.І., відніс у перший під"їзд будинку № 7 по пр-ту Г.Сталінграда документи, що підтверджують право власності Титова Є.В. на автомобіль «Тойота Ленд Круізер», державний номерний знак 888-28 КЕ, і ключі від нього, що були виявлені ними у потерпілого Титова Є.В. Залишивши документи і ключі на сходах, що ведуть у підвал будинку, Мельников В.С. повернувся до автомобіля «Деу-Ланос».
  
  Потім Гончаров І.І. повідомив по мобільному телефону Свердлову О.О., який охороняв потерпілого у вищевказаному будинку в м. Бровари, точне місце, де були залишені документи на автомобіль потерпілого і ключі від нього. Свердлов О.О., діючії згідно плану, з метою одержання співробітниками ТОВ «Система маркет» коштів у розмірі ЗО 000 доларів США, під заставу автомобіля потерпілого і подальшої їхньої передачі членам банди, повідомив по телефону Арзуманяну Г.С. про місце знаходження цих документів і ключів. Одержавши це повідомлення, Арзуманян Г.С. у той же вечір приїхав до будинку № 7 по пр-ту Г.Сталінграда, де у вказаному членами банди місці їх забрав. Щоб впевнитися в тому, що співробітники ТОВ «Система маркет» не зверталися по допомогу в правоохоронні органи, процес одержання Арзумапяном Г.С. документів контролювався Гончаровим І.І., Лисенком В.В. і Мельниковим В.С., які знаходилися біля сусіднього будинку № 5-а по пр-ту Г.Сталінграда.
  
  17 грудня 1999 року близько 13 години Арзуманян Г.С., одержавши під заставу належного Титову Є.В. автомобіля «Тойота Ленд Круізер» ЗО 000 доларів США, повідомив по телефону вимагателям про наявність у нього необхідної ним суми грошей. Одержавши від Арзуманяна Г.С. це повідомлення, Гончаров І.І., Свердлов О.О., Гайдай В.П. та інші члени банди з метою приховання раніше скоєних ними відносно Титова Є.В. злочинів, вирішили його вбити.
  
  У той же день близько 20 години Свердлов О.О. на своєму автомобілі «ВАЗ-2109» і Гончаров І.І., Мельников В.С., Нестеров Ю.П. на автомобілі «Деу-Ланос» під керуванням Лисенка В.В. приїхали в ліс, розташований поблизу м. Бровари в напрямку с. Калинівка Броварського р-ну Київської обл. Там Свердлов О.О. вказав членам банди місце для поховання трупа потерпілого і передав їм лопати, після чого поїхав.
  
  Гончаров І.І., Мельников В.С. і Нестеров Ю.П., діючи узгоджено з іншими членами банди, викопали яму для подальшого поховання в ній трупа Титова Є.В. Лисенко В.В. в цей час знаходився неподалік, і відповідно до відведеній йому ролі, вів спостереження за навколишньою обстановкою, щоб повідомити Гончарову І.І., Мельникову В.С. і Нестерову Ю.П. про виникнення яких-небудь обставин, що перешкоджатимуть підготовці місця поховання. Викопавши яму, Гончаров І.І., Мельников В.С., Нестеров Ю.П. і Лисенко В.В. повернулися в будинок, у якому утримувався Титов Є.В.
  
  Продовжуючи діяти згідно розробленого ними плану, Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С., Свердловим О.О., Нестеровим Ю.П. і Вознюком Т.І., знаходячись на ...
  .........................................
  ... для одержання грошей, сповістили про це на пейджер Нестерову Ю.П. Одержавши таке повідомлення, останній вийшов з місця свого укриття і забрав залишені Арзуманяном Г.С. ЗО 000 доларів США.
  
  Заволодівши цими коштами, Нестеров Ю.П. повернувся до Гончарова І.І. і Гайдая В.П., які очікували його біля вищевказаного кафе, і разом з ними на автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ», під керуванням Гайдая В.П., сховалися з місця злочину.
  
  Надалі члени банди Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О., Лисенко В.В., Кісілевич С.В., Мельников В.С., Нестеров Ю.П. і Вознюк Т.І. розділили отримані як викуп за звільнення Титова Є.В. грошові кошти між собою і використали за своїм розсудом.
  
  Навмисними, погодженими і взаємозалежними діями Гончарова І.І. і інших членів банди, родині Титова Є.В. був заподіяно значної шкоди на суму ЗО 000 доларів США, що станом на час скоєння злочину згідно курсу НБУ складало 154 713 гривень.
  
  6. Самовільне присвоєння владних повноважень і звання службової особи, організація перевищення влади і посадових повноважень, вимагання індивідуального майна Малютп Я.С., крадіжка його індивідуального майна і його умисне вбивство.
  
  Наприкінці січня - на початку лютого 2000 року член банди Кісілевич С.В., працюючи на посаді оперуповноваженого управління кримінального пошуку ГУ МВС України в Київській області, брав участь в оперативно-розшукових заходах, що проводилися відносно голови правління АТЗТ «Укрнафтоімпорт» Малюти Я.С.
  
  У ході проведення цих заходів Кісілевичу С.В. стало відомо про наявність у Малюти Я.С. значної суми грошей, про що він взимку 2000 року повідомив при зустрічі керівникові банди Гончарову І.І. і запропонував йому вчинити напад на Малюту Я.С. та заволодіти належним йому майном. Кісілевич С.В. також повідомив Гончарову І.І. дані, які йому стали відомі в зв"язку з проведенням оператпвно-розшукових заходів відносно Малюти Я.С. — місце проживання і роботи, розпорядок дня, маршрути його пересування.
  
  Після цього Гончаров І.І., як керівник банди, доручив її членам Свердлову О.О., Вознюку Т.І. і Кісілевичу С.В. перевірити і уточнити спочатку надану останнім інформацію про Малюту С.В., у тому числі і провести спостереження за ним з метою збору більш повних даних, необхідних для розробки детального плану вчинення цього злочину, що ними і було здійснено.
  
  На початку березня 2000 року члени банди Гончаров І.І., Свердлов О.О., Гайдай В.П., Лисенко В.В., Кісілевич С.В., Вознюк Т.І. і Нестеров Ю.П., зустрілися на вул. Саксаганського в м. Києві, неподалік від будинку № 15-6, в якому проживав Малюта Я.С. У ході цієї зустрічі Свердлов О.О., Кісілевич С.В. і Вознюк Т.І. повідомили Гончарову І.І. і іншим членам банди зібрану ними щодо Малюти Я.С. інформацію, а також спільно провели рекогносціювання місцевості біля його місця проживання.
  
  Гончаров І.І., Свердлов О.О. і Гайдай В.П., обговоривши отримані дані про Малюту Я.С., прийняли рішення його викрасти, шляхом вимагання заволодіти його індивідуальним майном, після чого вбити. Для цього вони розробили детальний план, яким визначалось місце, час і спосіб скоєння цих злочинів, розподілили злочинні ролі між собою і членами банди - Кісілевичем С.В., Лисенко В.В., Нестеровим Ю.П. і Возиюком Т.І.
  
  Для утримання потерпілого під час вимагання Свердлов О.О. підшукав приміщення -нежилу частину будинку № 9 по вул. І.Сірка в місті Бровари Київської обл., що належить його знайомому Дятлові С.М, який надав Свердлову О.О. це приміщення для тимчасового користування.
  
  б березня 2000 року, діючи згідно розробленого плану і виконуючи заздалегідь розподілені злочинні ролі, Вознюк Т.І. разом із Свердловим О.О. на автомобілі «ВАЗ-2109», державний номерний знак РФ х870СК, під керуванням останнього, близько 18 години прибули до будинку № 7 по вул. Саксаганського в м. Києві, де почали спостерігати за розташованою поблизу цього будинку автостоянкою ЗАТ «Альфа-Капітал», на якій Малюта Я.С. паркував свій автомобіль.
  
  В цей час до будинку № 15 по вул. Саксаганського в м. Києві прибули: Гончаров І.І., який не будучи працівником органів внутрішніх справ і не маючи права на носіння форменого одягу працівника міліції, був в такому одязі із розпізнавальними знаками полковника міліції, і Нестеров Ю.П. - на автомобілі «Деу-Ланос», державний номерний знак 546-50 КВ. під керуванням Лисенка В.В., Гайдай В.П. у своєму форменому одязі працівника міліції на належному йому автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ» з державним номерним знаком 054-18 КН, і Кісілевич С.В.
  Вивчивши на місці обстановку. Гончаров І.І., як керівник банди й організатор даного злочину, дав вказівку Гайдаю В.П. відігнати його автомобіль на сусідню вулицю Ш.Руставелі.
  
  Також Гончаров І.І. дав Лисенку В.В. і Кісілевичу С.В. вказівку переодягтися у формений одяг працівників органів внутрішніх справ, надавши при цьому Кісілевичу С.В. не належний йому формений одяг працівника міліції.
  
  Кісілевич С.В. і Лисенко В.В., яким як працівникам негласного складу органів внутрішніх справ відповідно до вимог п.п. 5.1 і 5.11 наказу МВС України № 005 «Про заходи щодо подальшого удосконалення роботи підрозділів кримінального пошуку органів внутрішніх справ України і затвердження нормативних актів, що регламентують їх діяльність» від 4 червня 1992 року було категорично заборонено носіння форменого одягу працівників міліції, виконали вказівку Гончарова І.І., і Кісілевич С.В. у салоні автомобіля Свердлова О.О., а Лисенко В.В. у салоні свого автомобіля, переодяглися у форму працівників міліції, чим грубо порушили зазначені вимоги відомчого нормативного акта. При цьому Кісілевич С.В., також у порушення встановлених п.З наказу МВС України X» 802 «Про твердження Правил носіння форменого одягу особами начальницького і рядового складу ОВС і військовослужбовцями внутрішніх військ» від 27 листопаду 1997 року правил носіння встановленої форми одягу, переодягся в наданий йому Гончаровим І.І. формений одяг працівника міліції із розпізнавальними знаками капітана, що не відповідало його спеціальному званню - старшого лейтенанта міліції.
  
  Потім Гончаров І.І. дав вказівку Гайдаю В.П. і Кісілевичу С.В. знаходишся біля будинку № 15 по вул. Саксаганського й очікувати Малюту Я.С., а після того, як потерпілий зайде в подвір"я будинку, у якому він проживав, простежити за ним, і не допустити можливості його втечі з місця затримання.
  
  Після цього Гончаров І.І., Нестеров Ю.П. і Вознюк Т.І. на автомобілі «Деу-Ланос.», державний номерний знак 546-50 КВ, під керуванням Лисенка В.В. заїхали у подвір"я будинку № 15-6 по вул. Саксаганського, у квартирі № 33 якого проживав потерпілий, де стали очікувати повідомлення від Свердлова О.О. про прибуття Малюти Я.С.
  
  Близько 20 години, після приїзду Малюти Я.С. на вищевказану автостоянку, Свердлов О.О. сповістив про це по мобільному телефону Гончарову І.І., а також Гайдаю В.П. і Кісілевичу С.В.
  Залишивши свій автомобіль на вищевказаній автостоянці, Малюта Я.С. пішки направився додому. Коли Малюта Я.С. зайшов у подвір"я будинку № 156 по вул. Саксаганського в м. Києві, до нього підійшли Гончаров І.І., Лисенко В.В. і Нестеров Ю.П., а також Гайдай В.П. і Кісілевич С.В.
  Гончаров І.І., будучи у формі працівника міліції - полковника, представився співробітником міліції, тим самим самовільно присвоїв собі владні повноваження і звання службової особи - працівника правоохоронного органу, і запропонував Малюті Я.С. проїхати у відділення міліції.
  
  Знаходячись поруч з Гончзровим І.І., одягнені у формений одяг працівників міліції Гайдзй В.П., Лисенко В.В. і Кісілевич С.В., будучи посадовими особами, і як працівники міліції - представниками влади, явно виходячи за межі наданих їм законом прав і повноважень, усвідомлюючи незаконність вчинюваних ними узгоджено з іншими членами банди дій, без наявності законних підстав, створювали у потерпілого враження законності їхніх вимог, будучи при цьому готовими, разом з Нестеровим Ю.П. і Вознюком Т.І., у випадку чинення активного опору Малютою Я.С. вжити заходів до його подолання.
  
  У цей час Свердлов О.О. вів спостереження за навколишньою обстановкою, щоб повідомити членам банди про виникнення яких-небудь перешкод вчиненню злочину.
  
  Малюта Я.С., не підозрюючи про дійсні наміри членів банди і сприймаючи їхні дії як законні вимоги працівників міліції, підкорився і сів в автомобіль «Деу-Ланос». державний номерний знак 546-50 КВ, під керуванням Лисенка В.В., на заднє сидіння, на якому також розмістилися Вознкж Т.І. з Нестеровим Ю.П.. а на передньому - Гончаров І.І. Вознюк Т.І. і Нестеров Ю.П. надягли потерпілому наручники, а на голову - спортивну шапочку, насунувши її на очі.
  
  Після цього, від"їхавши до перехрестя вулиць Саксаганського і Ш.Руставелі, Гончаров І.І. пересів в автомобіль до Гайдая В.П., а Кісілевичу С.В. дав вказівку сісти в автомобіль, у якому знаходився Малюта Я.С. і рухатися за автомобілем Гайдая В.П. до місця подальшого незаконного утримання потерпілого в м. Броваря Київської обл.
  
  Свердлов О.О. на своєму автомобілі «ВАЗ-2109» державний номерний знак РФ х870СК, діючи згідно плану, поїхав перед автомобілями Гайдая В.П. і Лнсенка В.В., повідомляючи по мобільному телефону Гайдаю В.П., Гончарову І.І. і іншим членам банди про відсутність яких-небудь перешкод до пересування.
  
  По дорозі, у селі Льотки Броварського району Київської обл., Гончаров І.І. і Гайдай В.П. помітили на маршруті їх руху автопатруль ДАІ, про що повідомили Лнсенка В.В. і інших членів банди. Після цього Лисенко В.В., діючи за вказівкою Гончарова І.І., розвернув свій автомобіль «Деу-Ланос», у якому знаходився Малюта Я.С., і, від"їхавши назад, звернув з дороги в ліс. У цей час Гайдай В.П. розвернув свій автомобіль «Мерседес-Бенц ЗООЕ.» поперек дороги, тим самим давши можливість іншим членам банди сховатися від працівників ДАІ. Впевнившись, що члени банди, які перевозили Малюту Я.С.. сховалися від працівників ДАІ, Гайдай В.П. поїхав на своєму автомобілі з великою швидкістю, ведучи за собою переслідуючий його автопатруль ДАІ.
  
  Малюту Я.С. доставили у будинок № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари Київської області, тим самим незаконно позбавивши потерпілої волі.
  
  Після доставки Малюти Я.С. у вищевказаний будинок у м. Бровари, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О..О., Лисенко В.В., Нестеров Ю.П., Кісілевич С.В. і Вознюк ТІ., реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на вимагання індивідуального майна потерпілого, продовжуючи діяти згідно розробленого плану, застосувавши до Малюти Я.С. фізичне насильство шляхом нанесення йому ударів руками в різні частини тіла, заподіюючи йому фізичний біль, і, загрожуючи вбивством, сталі вимагати передачі їм 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на час скоєння злочину складало 55 236 гривень.
  
  Малюта Я.С., побоюючись за своє життя, змушений був погодитися з вимогами про передачу викупу в сумі 10 000 доларів США за його звільнення. Домігшись протиправним шляхом від Малюти Я.С. згоди на передачу викупу, 7 березня 2000 року близько 22 години, Свердлов О.О. надав йому можливість повідомити по мобільному телефону своїй знайомій Донець Т.А. про їх вимоги.
  У той же вечір члени банди підтвердили по телефону Донець Т.А. свої вимоги про передачу їм коштів у розмірі 10 000 доларів США за звільнення Малюти Я.С. і вказати, що цю суму коштів потрібно залишити поруч із третім в напрямку м. Бровари стовпом опори електропередач, починаючи від автомобільного мосту, що знаходиться неподалік від будинку № 52 на Броварському проспекті у м. Києві. Донець Т.А. погодилася з вимогами вимагателів І при невстановлених слідством обставинах повідомила про них невстановленій слідством особі.
  Знайшовши при Малюті Я.С. ключі від його квартири і вилучивши їх, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О. і Нестеров Ю.П. вирішили таємно заволодіти майном потерпілого, що знаходилося в квартирі. З цією метою, близько 17 години 7 березня 2000 року, Гончаров І.І. і Нестеров Ю.П. на автомобілі Гайдая В.П. «Мерседес-Бенц ЗООЕ» і під його керуванням, приїхали до будинку № 15-6 по вул. Саксаганського в м. Києві, і, діючи умисно, з корисливих мотивів, відкривши вхідні двері квартири № 33 цього будинку за допомогою вилучених у Малюти Я.С. ключів, проникли в неї. У цей час Свердлов О.О., знаходячись у вищевказаному будинку м. Бровари і довідавшись від потерпілого про наявність і місцезнаходження коштовних речей у його квартирі, сповістив про це по мобільному телефону Гончарову І.І., Гайдаю В.П. і Нестерову Ю.П. Використовуючії отриману інформацію, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О. і Нестеров Ю.П. заволоділи наступним індивідуальним майном Малюти Я.С.:
  
  відеокамерою «Рапазопіс NV-DS5ЕN» вартістю 3 439 гривень;
  
  золотим кільцем з діамантом 0,6 карат вартістю 1 500 гривень;
  
  золотою каблучкою-печаткою вартістю 1 000 гривень;
  
  чоловічим золотим браслетом вартістю 300 гривень;
  
  двома золотими ланцюжками вартістю 450 гривень кожна, на суму 900 гривень;
  
  годинником спортивним вартістю 250 гривень;
  
  позолоченим затиском для краватки з перлиною вартістю 200 гривень;
  
  золотими запонками вартістю 400 гривень;
  
  шкіряним батогом вартістю 150 гривень,
  
  а всього на загальну суму 8 139 гривень, чим заподіяли потерпілому Малюті Я.С. значної матеріальної шкоди, після чого сховалися з місця вчинення злочину з викраденим, і, розділивши його між членами банди, використали за своїм розсудом.
  
  8 березня 2000 року Гончаров І.І., Свердлов О.О., Гайдай В.П. та інші члени банди, діючи згідно раніше розробленого ними злочинного плану, прийняли рішення скоїти передбачене цим планом вбивство Малюти Я.С. з метою приховання раніше вчинених ними у відношенні його злочинів після одержання викупу за звільнення потерпілого.
  
  У вечірній час цього ж дня Свердлов О.О. на своєму автомобілі «ВАЗ-2109» і Нестеров Ю.П. на вищевказаному автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ» під керуванням Гайдая В.П., реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на підготовку місця поховання трупа Малюти Я.С., приїхали в ліс, розташований поблизу м. Бровари в напрямку с. Калинівка Броварського р-ну Київської обл. Там Свердлов О.О. указав Нестерову Ю.П. точне місце для риття ями і передав йому лопату, що була у нього.
  
  Нестеров Ю.П., діючи узгоджено з іншими членами банди, викопав яму для подальшого поховання трупа Малюти Я.С. У цей час Свердлов О.О. і Гайдай В.П. знаходилися поблизу і, згідно відведених їм ролей, вели спостереження за навколишньою обстановкою, щоб повідомити Нестерова Ю.П. про виникнення яких-небудь обставин, що перешкоджали б підготовці місця подальшого приховання трупа. Після того як яма була викопана, Гайдай В.П., Нестеров Ю.П. і Свердлов О.О. повернулися у вищевказаний будинок і сповістили про це членам банди, що знаходилися там, Гончарову І.І. і Вознюку Т.І.
  
  8 березня 2000 року близько 21 години, Гончаров І.І. і Нестеров Ю.П. на автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ» під керуванням Гайдая В.П. приїхали до зазначеного місця передачі викупу. За вказівкою Гончарова І.І. Нестеров Ю.П. вийшов з машини і направився в ліс, що знаходиться поруч, очікувати від Гончарова І.І. і Гайдая В.П. повідомлення про доставку в обумовлене місце викупу за звільнення Малюти Я.С.
  
  Гайдай В.П. на своєму автомобілі разом з Гончаровим І.І. від"їхали на автозаправну станцію (АЗС), розташовану напроти будинку № 52 на Броварському проспекті в м. Києві, де гідно відведених їм ролей вели спостереження за навколишньою обстановкою, щоб повідомити Нестерову Ю.П. про виникнення яких-небудь обставин, що перешкоджають в одержанню ними викупу за звільнення Малюти Я.С.
  
  У той же вечір, приблизно о 21 годині ЗО хвилин невстановленою слідством особою грошові кошти за звільнення Малюти Я.С. у розмірі 10 000 доларів США були залишені в заздалегідь обумовленому місці. Гончаров І.І. та Гайдай В.П. повідомили на пейджер Нестерову Ю.П. про відсутність перешкод для одержання викупу, після чого той вийшов з місця укриття і забрав залишені грошові кошти. Потім Нестеров Ю.П. прийшов на вищевказану АЗС, де його очікували Гончарова І.І. і Гайдай В.П., після чого вони повернулися в будинок у м. Бровари, де утримувався охоронюваний Свердловим О.О. і Вознюком Т.І. потерпілий Малюта Я.С.
  
  Заволодівши коштами, отриманими за викуп Малюти Я.С., члени банди Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О., Лисенко В.В., Кісілевич С.В., Нестеров Ю.П. і Вознюк Т.І. розділили них між собою і використали за своїм розсудом.
  
  Продовжуючи діяти згідно розробленого ними плану, Гончаров І.І., знаходячись на кухні, змусив Малюту Я.С. лягти на підлогу, і, обернувши його тіло покривалом, позбавив можливості чинити їм опір. Потім Гончаров І.І., діючи узгоджено з іншими членами банди, з метою позбавлення життя, накинув мотузку на шию Малюті Я.С. і шляхом стягування її кінців задушив потерпілого.
  Під час вбивства Свердлов О.О., Нестеров Ю.П. і Вознюк Т.І., знаходячись у кімнатах цього будинку, а Гайдай В.П. у своєму автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ», що знаходився в дворі будинку, діючи відповідно до відведених їм ролей, вели спостереження за навколишньою обстановкою і прилеглою до будинку територією, щоб повідомити членам банди про виникненні яких-небудь обставин, що перешкоджають вчиненню вбивства Малюти Я.С. При цьому Гайдай В.П., діючи за вказівкою Гончарова І.І., з метою безперешкодного вивозу трупа Малюти Я.С. до місця його поховання, у салоні свого автомобіля переодягся у формений одяг працівника міліції.
  Після вчинення вбивства Малюти Я.С., Гончаров І.І. разом з Нестеровим Ю.П. помістив труп потерпілого в багажник приналежного Гайдаю В.П. автомобіля «Мерседес-Бенц ЗООЕ». Далі буде
  
  --------------------

• 2003.10.23 | KAKTUZZ

  Re:Олег! Ты в Сицилию , случайно не через Турин транзитом?

  Там в Турине тоже интересные дела раскапывают по укрраинской мафии. И тоже Всех собак на одного "чкловека" вешают.