Ходорковського арештовано. Ультиматум Чубайса Хто керує Росією?
10/25/2003 | Оврул
Таємничі події останніх місяців, схоже, трішки прояснюються.
Ялта : підписання ЄЕП (Путін) і паралельно - заява Чубайса("сім'я") про "ліберальну імперію", яке, фактично, торпедує ідею ЄЕП.
Наїзди в Росії на "Юкос" - і затяжна політична боротьба "під килимом" між "сім'єю" і "новопітерськими".
Провокаційні по своїй суті заяви про "захист співвітчизників" і "превентивні удари".
Абсурдна(з точки зору дійсних інтересів Росії) дамба, яка вже зовсім загрожує зламати всю систему відносин на пострадянському просторі, виставляє персонально Путіна у вкрай невигідному світлі (нічого собі ядерна країна - де губернатор здатен спровокувати війну!) - перед Заходом (заяви Німеччини, Франції, Канади).
Зовсім уже нахабна заява Волошина("сім'я") про [ядерне] бомбардування України.
Єльцин, що дає дивне інтерв'ю про те, як він обирав приємників (недвозначний натяк Путіну про його місце).
Врешті - повернення Путіна з Азії, арешт Ходорковського і заява - як пряма вказівка - Чубайса, що Путін має негайно втрутитися в цю справу.
Все це вкладується в одну схему : боротьба між російськими кланами за власність і владу. В ядерній країні. Річ дуже небезпечна для усього світу.
Ялта : підписання ЄЕП (Путін) і паралельно - заява Чубайса("сім'я") про "ліберальну імперію", яке, фактично, торпедує ідею ЄЕП.
Наїзди в Росії на "Юкос" - і затяжна політична боротьба "під килимом" між "сім'єю" і "новопітерськими".
Провокаційні по своїй суті заяви про "захист співвітчизників" і "превентивні удари".
Абсурдна(з точки зору дійсних інтересів Росії) дамба, яка вже зовсім загрожує зламати всю систему відносин на пострадянському просторі, виставляє персонально Путіна у вкрай невигідному світлі (нічого собі ядерна країна - де губернатор здатен спровокувати війну!) - перед Заходом (заяви Німеччини, Франції, Канади).
Зовсім уже нахабна заява Волошина("сім'я") про [ядерне] бомбардування України.
Єльцин, що дає дивне інтерв'ю про те, як він обирав приємників (недвозначний натяк Путіну про його місце).
Врешті - повернення Путіна з Азії, арешт Ходорковського і заява - як пряма вказівка - Чубайса, що Путін має негайно втрутитися в цю справу.
Все це вкладується в одну схему : боротьба між російськими кланами за власність і владу. В ядерній країні. Річ дуже небезпечна для усього світу.
Відповіді
2003.10.25 | Гура
Вірно. Так що дамбою "керував" не Путін (-)
2003.10.25 | Людмила Коваль
Re: Вірно. Так що дамбою "керував" не Путін (-)
Гуро, ну що Ви вчипилися у версію "сім"ї", як блоха в собаку? Перепрошую за грубість, але цю версію Ви вже третій раз намагаєтесь підняти тут. Да, цікава версія, але має стільки ж "за", скільки й "проти" (як не більше).Я тут накидаю, те що "проти", можна?
По Вашому на Бирючому Кучма з Путіним про футбол говорили?(Мене Kaktuzz про це питав).
Вас не кремпує, що в середині червня Володимир Путін назвав Чорноморсько-Азовський регіон зоною стратегічних інтересів Росії. А вже у середині вересня з’явився закритий «План взаємодії міністерств та відомств із рішення дипломатичних і військових завдань у Азовсько-Чорноморському регіоні» (!!!)?.
Потім Бирючий (17 вересня).
Потім початок будівництва дамби (29 вересня).
А 30 вересня у Москві проводиться засідання ради безпеки Російської Федерації на тему «Про заходи із забезпечення національної безпеки РФ у прикордонній сфері».
На цьому засіданні Володимир Путін ставить зовнішньополітичному відомству Росії завдання: «Для остаточного вирішення проблем у цій сфері (забезпечення національної безпеки РФ у прикордонних районах - ремарка Л.К.) МЗС і силовим відомствам необхідно активізувати переговорний процес, вести його конструктивно, твердо відстоюючи наші національні інтереси».
Ну ще можна пригадати, що перед початком будівництва дамби в Краснодарському краї відбулися навчання російського флоту, причому саме в тих районах, котрі росіяни вважають спірними.
Усі ці факти скорше вказують на причетність Путіна, саме Путіна до даного конфлікту.
І чому на початку жовтня Кучма цілий тиждень пробував, але не міг зв"язатися по телефону зі своїм другом Путіним?
Мені здається найбільш правдоподібнішою версія про те, що Тузла є продовженням ЄЕПу. Після підписання ЄЕПу Росія сподівалася та таку ж легку перемогу.
"Розпочавши операцію «Тузла», Росія абсолютно зненацька для себе спіткнулася об больовий поріг української еліти. Великою несподіванкою для Москви стала реакція не стільки українського парламенту, скільки виконавчої гілки влади й самого Леоніда Кучми", - пише Мостова у статті "Бульдозери без краваток". Далі вона розвиває більше цю думку. Не буду повторювати. Бачила, що Ви читали цю статтю і вона Вам сподобалась.
Про щось подібне говорилося і тут на Форумі. Стаття Мостової ніби акомулювала наші думки (що приємно).
2003.10.25 | Androfag
Re: Вірно. Так що дамбою "керував" не Путін (-)
Та смішна версія що олігархи підставили Путіна не більш солідна аніж за випадок коли гебістів спіймали на закладці гексогену в будинок в Рязані і подальше пояснення - учєнія. Ця версія про підставу і народилась в нетрях нквд-кгб. Щоб вбить двох зайців зразу, урвати шмат української землі і пустить непокірних олігархів на м'ясо під крики 'Який великий Путін'.2003.10.25 | Людмила Коваль
Re: Ага, десь так.
Androfag пише:> Ця версія про підставу і народилась в нетрях нквд-кгб. Щоб вбить двох зайців зразу, урвати шмат української землі і пустить непокірних олігархів на м'ясо під крики 'Який великий Путін'.
Думаю, що саме ця версія є найбільш ймовірною.
2003.10.25 | Доктор Про
Не зовсім
Людмила Коваль пише:> Androfag пише:
> > Ця версія про підставу і народилась в нетрях нквд-кгб. Щоб вбить двох зайців зразу, урвати шмат української землі і пустить непокірних олігархів на м'ясо під крики 'Який великий Путін'.
> Думаю, що саме ця версія є найбільш ймовірною.
З точки зору контрагентів Путіна - якщо це він затіяв цю дурницю з дамбою - то це погано його характеризує. Але версія, що його "підставили" - ще гірша для Путіна, бо свідчить, що він реально НЕ контролює державний механізм. Як тоді з ним можна мати справу?
Щойно по РТР в "Зеркалі" Чубайс дав розгорнуте інтерв'ю, в якому пояснив суть своїх "вимог" до Путіна у зв'язку з арештом Ходорковського. По формі він говорив досить м'яко - але жорсткі речі. Він говорив про можливий розкол російської еліти з усіма наслідками з цього (уважний слухач міг вловити ледь-ледь вловимий натяк на громадянський конфлікт).
До цього часу подібні речі Чубайс не говорив ніколи. Між кланами в Росії явно йде "перетирка". Справа йде серйозна - про багатомільярдну власність. За законом "сполучених судин" в "розмови" втрутиться Захід. Це може закінчитись чим завгодно. Буквально - "чим завгодно". І з того, і того боку "крутиє парні", які не звикли поступатись.
2003.10.25 | Людмила Коваль
Re: Не зовсім
Безумовно арешт Ходорковського свідчить про те, що в Расєє ідьот расборка "па панятиям".Арешт Ходорковського під час "тузлування" Росії з Україною не можна вважати співпадінням, але й висновки з цього на користь версії "сім"я" робити передчасно (як мінімум).
2003.10.26 | Доктор Про
Згоден
Хто "зробив дамбу" - до кінця не ясно. Причому те, що дав вказівку Путін, ще не значить, що цю ідею не підкинули йому навмисне, знаючи його "реактивний" характер. Його заява про "мухи і котлети" справила дуже велике вражіння в Білорусі - і з того часу відношення до Росії там суттєво змінилося.Україні (а надто в ситуації, що складується) потрібно розуміти, що не існує "Росії взагалі", а є конгломерат груп вливу, що перебувають між собою в певних взаємовідносинах і боротьбі.
2003.10.26 | Androfag
Re: Не зовсім
Справа ще в тому, що кгб властива надзвичайна брутальність, ігнорування будь яких цивілізаційних норм і використання варварських методів для досягнення своїх цілей. На мою думку є великою помилкою вважати що ці люди здатні до серйозного прогнозування наслідків тих операцій які вони проводять. Будівництво дамби - це їх стиль, на 100%.2003.10.26 | Людмила Коваль
Re: Згідна.
Androfag пише:> Справа ще в тому, що кгб властива надзвичайна брутальність, ігнорування будь яких цивілізаційних норм і використання варварських методів для досягнення своїх цілей. На мою думку є великою помилкою вважати що ці люди здатні до серйозного прогнозування наслідків тих операцій які вони проводять. Будівництво дамби - це їх стиль, на 100%.
2003.10.25 | Максим’як
Re: Людмило, ця версія справді цікава, але ...
Важливо у цій ситуації точно знати, чи тримає Путін ситуацію під контролем. Багато залежить від ЗМІ, які у Росії і Україні, абсолютно непідвладні. Тобто, вони можуть розкручувати ту чи іншу тему, у тому напрямку, який Путіну зовсім не вигідний.На мою думку, ситуація з Тузлою вийшла з-під контролю Путіна. Олігархів Путін ганяє і без Тузли і для арешту Ходорковського зовсім не обов"язково будувати дамбу.
Я не не бачу зараз зв"язку між двома подіями, які ув"язані вище. А читаючи інформаційні повідомлення про активізацію есдеків з темою ура-патріотизму, бачу, що не тільки Путін причетний до будівництва дамби. Це алогізм, що чуки пропагують антиросійські настрої.
Зрештою, не кагебісти фінансували будівництво дамби і не місцева влада. Думаю, що це є очевидним.
Зрозуміло, що без дозволу Путіна ніхто дамби не будував би. Можливо, ідея була закладена підняти проросійські настрої в Україні, зробити патріотичну рекламу Путіну, але зараз ситуація виходить на міжнародний рівень і Захід вже уважно слідкує, а цього Путіну, переконаний, зовсім не потрібно, тим більше якогось військового конфлікту. Я переконаний, що коли б Путіну дійсно та Тузла була потрібна, то Кучма би її відддав чи поділив без жодних заперечень. Зовсім мало людей знали про ісування Тузли і все могло би так само бути, як із молдавськими прикордонниками - а тут прийшли російські і стали поряд і все.
Конфлікти потрібні якраз мафії в Україні, щоб дестабілізувати ситуацію, створити хаос, запустити корчинських у герої і далі те все розігрувати і втикати опозиціонерам і Ющенку. Взагалі, хаос, то природнє середовище есдеків, оскільки вони завжди залишаються організованою силою і можуть у таких ситуаціях втілювати легко свої задуми.
2003.10.26 | Людмила Коваль
Re: Людмило, ця версія справді цікава, але ...
Максим’як пише:> На мою думку, ситуація з Тузлою вийшла з-під контролю Путіна. Олігархів Путін ганяє і без Тузли і для арешту Ходорковського зовсім не обов"язково будувати дамбу.
>
Ситуація з Тузлою однозначно вийшла з-під контролю Путіна.
Арешт Ходорковського є непрямим, але підтвердження тОму .
Вчора мені це тільки "чуйка" підказувала, а нині дочиталася до фактів.
Факти узяті із статті Тетяни Силіної " “НЕ ДАМО СЕБЕ «ВІДТУЗЛИТИ» в останньому номері ДТ.
Якщо Ви теж пропустили цю статтю, як я вчора, то дуже раджу все ж прочитати.
Тетяна Силіна розкопала історію з привласненням Росією двох островів в Каспійському морі, які належали Казахстану. Сталося це минулого року. У справі привласнення Росією о.Укатного і Жосткого неоціненно велику роль відіграла МІСЬКА ВЛАДА Астраханської області.
Головним же чинником успішного привласнення казахстанської території стала смиренність Назарбаєва і МОВЧАЗНА незгода громадськості. Мовчала навіть опозиція.
Росія застосувала казахський сценарій на Тузлі. І все було б гаразд. І Кучма з"їв би путінську пропозицію, та російську гру попсував шалений спротив українського політикуму. На це Росія не розраховувала. Після підписання ЄЕПу вона була переконана у покірній керованості ВР Кучмою. Усе мало пройти тихо, та не вийшло. Один тільки Тигибко мимрив щось невнятне. Усі інші, навіть Азаров, були рішуче категоричними. Кучмі нічого не залишалося, як підспівати своїм і теж висловити незгоду з діями Росії на Тузлі.
Таким чином, я хочу сказати, що, по-перше, Тузла - це робота рук Путінсько-ГБіської команди. Вони діяли по Казахському штампу.
По-друге, можу констатувати, що їх план провалився і у зв"язку з цим почала діяти, завбачливо запущена, версія причетності "сім"ї" до конфлікту на Тузлі.
Як програли (майже програли) острів, то хоч з домашніми справами облаштуються.
Адже, крім того, що з арештом Ходорковського "сім"ї" добряче потлумлять, так на неї ще й собак повісять, як на затійників "Тузли".
> Я не не бачу зараз зв"язку між двома подіями, які ув"язані вище. А читаючи інформаційні повідомлення про активізацію есдеків з темою ура-патріотизму, бачу, що не тільки Путін причетний до будівництва дамби. Це алогізм, що чуки пропагують антиросійські настрої.
>
Ну це вище пояснила.
> Зрештою, не кагебісти фінансували будівництво дамби і не місцева влада. Думаю, що це є очевидним.
>
Але й не "сім"я" думаю.
Враховуючи розпрацьовані програми на посилення Російської безпеки у прикордонній зоні, гроші на плюгаву дамбу знайти було не складно.На кону стоями національні інтереси Росії.
> Я переконаний, що коли б Путіну дійсно та Тузла була потрібна, то Кучма би її відддав чи поділив без жодних заперечень. Зовсім мало людей знали про ісування Тузли і все могло би так само бути, як із молдавськими прикордонниками - а тут прийшли російські і стали поряд і все.
>
Про це теж вище писала. Якби Кучма був Назарбаєвим, то усе було б "тіп-топ". На наше щастя Кучма більше не Назарбаєв, а Україна не Казахстан. І у цому велика заслуга опозиції.
> Конфлікти потрібні якраз мафії в Україні, щоб дестабілізувати ситуацію, створити хаос, запустити корчинських у герої і далі те все розігрувати і втикати опозиціонерам і Ющенку. Взагалі, хаос, то природнє середовище есдеків, оскільки вони завжди залишаються організованою силою і можуть у таких ситуаціях втілювати легко свої задуми.
Мені здається, коли постала реальна загроза державним інтересам, то навіть есдеки виявилися патріотами.
Поки що монолітна єдність політичних сил у питанні Тузли мене дуже тішить і обнадіює.
Хоча все ще дуже хлипко.
А, да. На всякий випадок скидаю сюди ту частину статті Тетяни Силіної, де йдеться про Казахстанську історію. Може хтось не читав.
Тетяна Силіна. “НЕ ДАМО СЕБЕ «ВІДТУЗЛИТИ»
ДТ. № 41 (466) Субота, 25 - 31 Жовтня 2003 року
Як «Укатали» Казахстан
У деяких питаннях азовсько-керченської проблематики Україна могла б надихнутися прикладом Азербайджану, який свого часу першим виступив за поділ Каспійського моря (дна, води, повітряного простору з усіма природними багатствами) на національні сектори під повним суверенітетом кожної відповідної прибережної держави. Понад те, РА проголосила азербайджанський сектор Каспійського моря частиною своєї території і закріпила це в Конституції країни.
А ось із кого брати приклад не слід, то це з Казахстану...
Тузлинську кризу в Україні часто порівнюють із радянсько-китайським конфліктом навколо острова Даманський. Проте, на наш погляд, українським політикам і експертам було б дуже корисно глибоко ознайомитися з набагато свіжішим і, головне, куди більш схожим на тузлинський прикладом російсько-казахської «дружби».
Офіційну інформацію про те, як кілька казахських островів у Каспійському морі стали торік російськими, зібрати досить важко. Казахи не люблять згадувати історію островів Укатного і Жосткого, про що свідчить хоча б коментар, даний «ДТ» радником посольства РК в Україні Каїртаєм Жанбатировим, котрий повідомив нас, що ніякої проблеми з каспійськими островами в Казахстану з Росією не було, принаймні йому про це невідомо.
Проте навесні минулого року російські ЗМІ досить активно писали про перемогу РФ і взяття нею під свою юрисдикцію кількох островів у Каспійському морі, поруч із якими є кілька багатих нафтогазових родовищ і водиться багато осетрових. Острови розташовано в казахському секторі Каспійського моря, і після розвалу Союзу казахи, природно, вважали їх своїми. Але острови дуже подобалися і росіянам, котрі під орудою рішучого губернатора Астраханської області взяли й освоїли ці шматочки казахської суші. Значною мірою їм допоміг той факт, що, на відміну від української Тузли, казахські острови були ненаселеними. Крім того, знов-таки на відміну від української, казахська громадськість мовчала, і навіть опозиційні ЗМІ майже нічого не писали про суперечку з приводу островів. А з провладних мас-медіа можна було дізнатися, що в Астани й Москви набагато більше спільних інтересів у регіоні та взаємовигідних каспійських проектів, тож прикордонні розбіжності цілком можна врегулювати.
Проте переговори, за свідченням заступника начальника управління міжнародної безпеки Ради Безпеки РФ Олександра Стоппе («Известия» — «Волга-Каспий», 14 червня 2002 р.), були «дуже складними, емоційними, доходило до казусів: інша сторона (казахська. — Т.С.) спочатку порушувала питання, що цих островів взагалі не існує, а потім раптом заявляла, що вони належать їй». Але, зрештою, острови Укатний і Жосткий таки стали російськими, що й було закріплено минулого року в угоді про розділ Каспійського моря. У результаті цього родовище Хвалинське й Центральне потрапили під юрисдикцію Росії, а Курмангази — під юрисдикцію Казахстану. Усі вони розроблятимуться на паритетних засадах, а податки одержуватиме та держава, у чиїй юрисдикції перебуває родовище. Крім того, росіянам удалося провести так звану модифіковану серединну лінію, проходження якої залежало від того, кому належать Укатний і Жосткий. А тепер увага! Цікава деталь для юристів-міжнародників: як пояснює той-таки О.Стоппе, «лінію тому названо модифікованою, що крім географічних враховує й інші чинники — історичні, витратні (хто скільки вклав грошей у розвідувальні роботи) тощо». Ну як тут не згадати про історичні екскурси глави держдумівського комітету з міжнародних справ Дмитра Рогозіна та краснодарського губернатора Олександра Ткачова.
До речі про губернаторів. Пан Стоппе у своєму торішньому інтерв’ю «Известиям» окремо відзначав роль у вирішенні питання спірних каспійських островів місцевої влади Астраханської області. За його словами, Укатний і Жосткий стали російськими «значною мірою завдяки тим дуже якісним матеріалам (зокрема картографічним), які підготували фахівці в Астрахані». Ану що там позавчора говорив про зібрані краснодарцями й передані уряду РФ і в МЗС документи краснодарський губернатор Ткачов? Схоже, справді російська федеральна й місцева влада відповідно до рішення Радбезу серйозно взялася за «спірні території». Але Казахстан виказав слабкість і втративши частину своєї території разом із значними природними ресурсами.
І тут слід нагадати про ще один чинник, який відіграв мало не вирішальну роль у програші Казахстану в боротьбі за острови. Ось що писав «Центральноазіатський бюлетень» ще 12 травня 2000-го, тобто за два роки до здачі островів і «модифікації» кордону між Казахстаном і РФ: «З відставкою Бориса Миколайовича маятник хитнувся в інший бік. Експерти з президентської команди занадто довго подавляли роздратування й тепер дали йому вихід. Доба всепрощення для Назарбаєва скінчилася. Команда Путіна має серйозні претензії до президента РК й оцінює його без біловезької ностальгії. Звідси — низка кроків, які за Єльцина, напевне, викликали б обурену реакцію Астани, а нині провокують щось середнє між готовністю до компромісу й «глухою обороною». Москва дозволила провести кілька пікетів біля казахського посольства, російська преса пише про «ганебний» судовий процес над російськими громадянами в Усть-Камєногорську, ЛУКойл має намір «модернізувати» кордон на Каспії на свою користь, прикордонники відмовляються віддавати Казахстану острів Укатний... Наступним кроком Москви, якого дуже побоюються в Астані, може стати демонстративно привітальний жест на адресу казахстанської опозиції: мовляв, нічого не бійтеся, із вами не тільки Захід, а й демократична Росія. Проведення в Москві чергових демократичних конгресів, брифінги лідерів опозиції, видання відповідної друкованої продукції, — страшний сон Назарбаєва, котрий і без того почувається дедалі менш стало в президентському кріслі.
Астана сьогодні готова багато чим поступитися заради збереження жорсткої позиції Кремля щодо політичних опонентів Назарбаєва. <...> Можливо, Назарбаєв спробує випередити події та задобрити Кремль щедрими степовими дарунками: віддасть багате нафтове родовище в прикордонній зоні Каспію, відпустить з усть-камєногорського СІЗО російських громадян, обвинувачених у спробі збройного заколоту, відмовиться від острова Укатний, а, можливо, навіть продасть ЛУКойлу ще п’ять відсотків у «Тенгізшевройле».
Більшість прогнозів видання, як ми бачимо сьогодні, справдилася...
А «казахстанський» сценарій переноситься в Україну. Дуже хочеться вірити, що його фінал усе-таки буде інакшим, і якщо Казахстан росіянам вдалося «Укатати», то українці «відТузлити» себе не дадуть.
2003.10.27 | юрко
Re: Людмило, ця версія справді цікава, але ...
Максим’як пише:> Важливо у цій ситуації точно знати, чи тримає Путін ситуацію під контролем. Багато залежить від ЗМІ, які у Росії і Україні, абсолютно непідвладні. Тобто, вони можуть розкручувати ту чи іншу тему, у тому напрямку, який Путіну зовсім не вигідний.
на мою думку Путін цілком в курсі, що відбувається. Я переконаний, що цей конфлікт стався за його ініціативи і олігархи, чи хто інший, не причетні до цього. Конфлікт потрібен будь-кому, хто претендує на владу в Росії, бо це пов'язано зі зростом мілітаристських почувань населення Росії.
Саме тому Чубайс заговорив про ліберальну імперію, бо добре знав, що ця думка зігріє душу простого росіянина. Свого часу, відразу після розвалу совка, Єльцин грав на демократичних почуттях росіян, щоб вони підтримали його прихід до влади і якби він щось таке ляпнув про ліберальну імперію, то втратив би популярність. Політики ніколи публічно не висловлюють своїх власних поглядів, лише те, що подобається виборцям.
Тепер ситуація змінилася, росіяни, нажаль, бачать своє спасіння у відродженні імперії. Якщо б конфлікт стався без відома Путіна, то федеральні війська відразу б втрутилися, щоб запобігти можливому військовому розвиткові конфлікту. Також Рогозін, котрий є з табору Путіна, не розводився б про "істінно русскую тєріторію", бо для політика такого рангу при врахуванні, що Росія претендує на "європейськість", це означало б або різку зміну в зовнішній політиці Росії, або патякання дурня, що негайно викликало б гостру реакцію Путіна. Ніякої гострої реакції Путіна ми не спостерігаємо.
Приймаючи до уваги, що практично всі великі проекти в постсовковській Росії не можуть здійснюватися без відома центральної влади і кроки, які останніми роками робив Путін, щоб цю владу ще більше централізувати на відміну від єльцинської політики, можна цілком сміливо припустити, що Путін та його гебня стоїть за цим усім.
Про пряму участь Путіна у конфлікті говорить і висловлювання Волошина про бомбування, хоч ніби жартома, але в суті своїй, це виражає розуміння Волошином, що російське суспільство в принципі цілком підтримає таке висловлювання, що й показало опитування - ні п'яді руссой зємлі нє отдадім. Якщо б він знав, що таке висловлювання буде непопулярне, він би стримався його оприлюднювати. А тому, що Волошин також належить до близького кола Путіна, то очевидно, що він просто так цю фразу не ляпнув.
Інша справа, для чого саме Путіну це все було потрібне. Можна вважати, що політики у майбутніх виборах в Росії постійно звертатимуться до ідеї відновлення імперії для того, щоб сподобатися виборцям. Чубайс першим це показав і воно викликало захоплення. Путін не може виявитися в такій ситуації "голубом", як і будь-хто з російських політиків, бо чим більше "яструбиний", тим краще. Тепер тема імперії стане домінуючою на довгі роки.
Припускаю, що Тузла є лише першим кроком, особливо, як не відбудеться задумана ескалація конфлікту і потрібно буде інші, стимулюючі російське населення, події. Конфлікт з малими наслідками для країни і широкою підтримкою в населення є потрібним сьогодні кожному російському політикові.
Просто Україна, в розрахунках російських політиків, є найслабшим місцем, в принципі, без жодних можливих шкідливих наслідків, щось таке, як хлопчик для побиття. З Грузією чи Прибалтикою такі штучки були б складнішими, хоч і цілком можливими. Не забудьмо - Росія тепер партнер США у боротьбі з тероризмом і є важливим альтернативним джерелом нафти.
США в цю справу не втручатиметься, як і Західна Європа. Останніми тижнями в американській пресі часто описують Росію, як потенційного партнера у вільній торгівлі можливість її розвитку в китайському варіанті і про це пишуть в серйозних публікаціях. На її зростаючі мілітаристські настрої закриватимуть очі.
Цілком можливо, що стратеги в США вирішили, що краще контрольована противага у вигляді нового совка, ніж неконтрольовані атаки терористів з різних країн. Бо принаймі сильна влада у інших країнах впливатиме на нестабільні країни і стримуватиме можливих терористів від дій. Росії, можна вважати, передали поліційні функції над мусульманськими країнами, що входять до її сфери впливу.
Також, європейці разом з британцями поговорюють про утворення альтернативи НАТО. Як до того часу зміцниться Росія, то європейці два рази подумають, чи варто їм виходити з НАТО і утворювати щось своє, чи все таки триматися разом з США у НАТО.
2003.10.25 | NiFirst NiLast
Re: Вірно. Так що дамбою "керував" не Путін (-)
Разделяй и властвуй...(старо как мир)
===
Не верь глазам (только) своим, а тем более политикам, а тем более трескотне купленых шелкоперов и прочей чепухе, подаваемой через массмедиа, вроде кретиноскопа.
А чему же? Интуиции (основному разуму) и сердцу (поручикам с подругами молчать!).
Вот написал, а дальше что... Слов не хватает, чтобы объяснить, да ладно, кому надо и дано, тот сам поймет подоплеку.
Поскольку есть два вида мышления: одно я называю линейным (логическим, левополушарным, обычным- чему нас учит семья и школа), а другое- глубинным (интуитивным, алогичным, правополушарным,- то, что, к сожалению многим не дано, вернее было дано Богом, природой, генетически, но задавленным в зародыше семьей и школой).
Вкратце, что же произошло, как я думаю.
Или... Или...
1. Кто же правит бал в этом мире на самом деле? Кто толкает Россию на столь дьявольски изощренные ходы? Что за новые "гришки" при Кремле, или они совсем далече, где-то за Лас-Вегасом? Этим шагом Россия заставляет Украину:
провериться на "вшивость"- политический ай-кью, самоопределиться, доесть шматок сала, оторваться от столь милой сердцу хрюшки, сказать родной жабе "до свидания" и, наконец, вылезти из пещер хуторской идеологии.
Для этого надо, чтобы к власти в Украине пришли те люди, с которыми можно и в огонь, и в воду. Естественный, КАК БЫ, союзник в осуществлении планов (каких?)- подозреваю, что ни в интересах народов России и Украины. Дьявольщина какая-то...
Ведь старый принцип- с другом не будет драки, если у вас друга нет.
2. Убрать окончательно Украину, как конкурента в борьбе за лидерство на пост-советском, а, почитай, и на пост-сэвовском пространстве. Ожидается реакция на линейном уровне мышления, т.е. заранее подразумевается недалекость украинского руководства: ах так- фиг вам ЕЭП, фиг вам какие договоренности, да мы сами с усами, да мы дяде Сэму скажем, да в спортлото напишем... Что и было, кстати, до сих пор. Ну, а что дальше? Догадайтесь сами. Тихо ... крыша... не спеша... провинция... тиха украинская ночь...
Что, в принципе, тоже результат.
Вот за что уважаю Диму Корчинского, что он это тоже просек, интуиитивно. Прямо не говорит, но вижу, что понимает. Он, в этом смысле, мой единомышленник. Я могу не приемлить его политические взгляды, его идеологию, но я его понимаю как думающего, а главное, интуиитивно чувствующего человека.
Вот такие люди сейчас нужны в украинском руководстве, а не скромные, может и хорошие как семьянины, бухгалтеры, или спустившие все свое мышление в задницу от долгого сидения, потерявшие совесть прожженые аппаратчики и чиновники.
Боитесь? Не бойтесь, хуже не будет. На любых реформаторов всегда найдутся консерваторы из той же породы, которые удержат систему в равновесии.
А если ничего не будет, то будет пункт 2- см. выше...
2003.10.25 | Гура
В такому разі:
1) Путін дійсно небезпечний, підступний, недалекоглядний (навіть для себе). "Отморозок", коротше кажучи.2) Наша влада усіма попередніми діями дозволила росіянам зневажати нас, не сприймати нас серьозно.
От ще ілюстрація намірів росіян:
http://www.korrespondent.net/main/81700
2003.10.25 | Людмила Коваль
Re: В такому разі:
Гура пише:> 1) Путін дійсно небезпечний, підступний, недалекоглядний (навіть для себе). "Отморозок", коротше кажучи.
>
УГУ.
> 2) Наша влада усіма попередніми діями дозволила росіянам зневажати нас, не сприймати нас серьозно.
>
АГА.
> От ще ілюстрація намірів росіян:
>
> http://www.korrespondent.net/main/81700
Злизали з УП. Там ця інфа з"явилася раніше на пару годин(див. Дамбу візяли під патронат кубанські козаки і студенти.
www.ПРАВДА.com.ua, 25.10.2003, 11:51).
.
2003.11.02 | Andrij
Re: Яка різниця, хто керував?
Тобто, яка реально різниця, хто саме в Росії розпочав цей конфлікт? Існує чітке бажання росіян "приростити російської землі". Рано або пізно знайдеться політик, котре спробує задовольнити це бажання. Хтось сказав, що договори з Росією не варті паперу, на котрому вони написані. Україна має це знати як ніхто інший.Повертаючись до персоналії Путіна, думаєте він не керує російським урядом на чолі з Касьяновим, котрий щойно казав про "суперечний" статус Тузли?
2003.10.25 | Ратибор
Я вам отвечу, - РУССКИЕ! И следующим будет Чубайс....(-)
2003.10.25 | Доктор Про
Та невже?!
Ратибор, ви давно були в Росії, а спеціально в Москві?Ситуація ахова - це без перебільшень. В Москві "рускі" (до яких "гамузом" відносять всіх - українців, білорусів, литовців, гебреїв... - аби не "кавказці" і не "азіати" - становлять менше 50%.
За даними останнього перепису в Росії мешкає 104 млн. "номінальних рускіх". З них 15 млн. - алкоголіки, 3 млн - наркомани, 25 млн - "прості" п'яниці. Порахуйте, скільки залишається відносно "нормальних". І стає зрозумілим, звідки взявся план "імпорту" громадян Росії з інших країн - який уже почав реалізовуватися. Прикиньте також, скільки мусульман служитиме в рос. армії уже через 5-10 років. І скільки там буде іноземних "легіонерів" - цей проект також проштовхується. Чия це буде армія? Руска? Як називатиметься ця країна? Росія? Можливо. Тільки етнічні "рускі" матимуть до цієї країни все менший і менший стосунок. І це ніякі не фантазії - це чітка і невлаганна тенденція. А ви кажете : "правлять рускі"! Для того, аби правити, треба бути свідомим, де ти і в якому стані знаходишся. Чи не тому саме зараз рукім підкидають "імперіалістиний" наркотик?
Рускі зникають, розчиняються.... Розуміють це одиниці, а основна маса "с воодушевлєнієм" вітає остаточне геополітичне оточення Росії шляхом встановлення "екологічної справедливості" через дамбу. То -страшна драма, але спостерігають і розуміють її, в основному, тільки "сторонні спостерігачі"...
2003.10.25 | KE
Вот такие они русские нацисты, которые «розчиняются» в РФ :) (-)
2003.10.26 | Ратибор
Дохтор, вам не мешало бы подлечиться....
Я живу в России, причем "специально" в Москве, информация о 50% кавказцев и среднеазиатов в Москве, - миф, предполагаю предназначенный для ушей украинской аудитории. Достаточно один раз проехать в метрополитене или пройтись по улицам города, чтобы понять, что это не так. Более того, если бы сами почаще бывали в Москве, вы бы заметили, как "зачищаются" улицы от нелегалов, в ключевых местах и переходах паспортные проверки. Границу с Китаем, под предлогом борьбы с атипичной пневмонией перекрыли, сейчас "зачищают" Дальний Восток....да проблем еще много, но власть сейчас скорее у русских, как будет дальше, посмотрим....и еще, Дохтор, проблема сокращения численности русских и роста переселенцев с Кавказа, Китая или Средней Азии, это лишь частная проблема в контексте проблемы европейцев (белых людей) в целом....я общался и с немцами и с французами, везде эта проблема стоит очень остро, Париж уже нельзя назвать городов французов, а в Германии уже 10% населения не являются этн. немцами и это в моноэтничной стране.... и если вы думаете эта проблема обойдет Украину стороной, вы либо глупец, либо подлец, который не хочет этого признавать....в моем родном городе Днепропетровске живет уже солидная община армян, есть мечети, в Харьков вьетнамские кварталы....снимите с себя шоры, дохтор
Ратибор
Доктор Про пише:
> Ратибор, ви давно були в Росії, а спеціально в Москві?
> Ситуація ахова - це без перебільшень. В Москві "рускі" (до яких "гамузом" відносять всіх - українців, білорусів, литовців, гебреїв... - аби не "кавказці" і не "азіати" - становлять менше 50%.
> За даними останнього перепису в Росії мешкає 104 млн. "номінальних рускіх". З них 15 млн. - алкоголіки, 3 млн - наркомани, 25 млн - "прості" п'яниці. Порахуйте, скільки залишається відносно "нормальних". І стає зрозумілим, звідки взявся план "імпорту" громадян Росії з інших країн - який уже почав реалізовуватися. Прикиньте також, скільки мусульман служитиме в рос. армії уже через 5-10 років. І скільки там буде іноземних "легіонерів" - цей проект також проштовхується. Чия це буде армія? Руска? Як називатиметься ця країна? Росія? Можливо. Тільки етнічні "рускі" матимуть до цієї країни все менший і менший стосунок. І це ніякі не фантазії - це чітка і невлаганна тенденція. А ви кажете : "правлять рускі"! Для того, аби правити, треба бути свідомим, де ти і в якому стані знаходишся. Чи не тому саме зараз рукім підкидають "імперіалістиний" наркотик?
> Рускі зникають, розчиняються.... Розуміють це одиниці, а основна маса "с воодушевлєнієм" вітає остаточне геополітичне оточення Росії шляхом встановлення "екологічної справедливості" через дамбу. То -страшна драма, але спостерігають і розуміють її, в основному, тільки "сторонні спостерігачі"...
2003.10.27 | Доктор Про
Показую як треба :"Спартак - чемпіон!"
Особисто я здоровий як ніколи. Надто після Тузли. А от у вас - хворе самолюбство. Ситуація в Москві рівно така, як я писав. Не потрібно бути Кассандрою, аби це побачити. Треба собі говорити правду, Ратиборе, якою б гіркою вона не була. Хоча ви до того і не звикли.P.S. Я радий за вас, що вам, врешті, вдалося повернутись на історичну батьківщину. У Дніпропетровську вас не вистачатиме
P.P.S. Я рекомендув би проявляти трішки більше творчості, і замість так характерного для вашого типажу "лєчіться надо" вживати щось інше. Ну хоча би "Спартак - чємпіон!" Бо інакше ваше повідомлення елементарно губиться серед подібних.
2003.10.27 | Ратибор
У вас хорошо получается...продолжайте скандировать......
Доктор Про пише:> Особисто я здоровий як ніколи.
самообман, так же как и самолечение до добра не доведет....вы же "дохтор", вам ли этого не знать?!
>>А от у вас - хворе самолюбство. Ситуація в Москві рівно така, як я писав. Не потрібно бути Кассандрою, аби це побачити. Треба собі говорити правду, Ратиборе, якою б гіркою вона не була. Хоча ви до того і не звикли.
если быть до конца откровенным то у вас в столице "не украинцев" гораздо больше, чем "не русских" в Москве, я бываю в Киеве, практически везде говорят на русском
оцэ воно такэ
Бувай Дохтор
P.S. "Дохтор" можете не лечиться, зачем на ветер деньги выкидывать
>
> P.S. Я радий за вас, що вам, врешті, вдалося повернутись на історичну батьківщину. У Дніпропетровську вас не вистачатиме
> P.P.S. Я рекомендув би проявляти трішки більше творчості, і замість так характерного для вашого типажу "лєчіться надо" вживати щось інше. Ну хоча би "Спартак - чємпіон!" Бо інакше ваше повідомлення елементарно губиться серед подібних.
2003.10.26 | Тінь
Re: Я вам отвечу, - РУССКИЕ! И следующим будет Чубайс....(-)
Вы чего, Ратибор? На создателя теории "либеральной империи" замахнулись?:-)2003.10.26 | Ратибор
Это не я замахнулся, а Путин :) (-)
2003.10.27 | Тінь
Re: Это не я замахнулся, а Путин :) (-)
Пардон.Но Путин и Чубайс помирятся. Империя же того.. строить надо:-)
Путину империя нужна. Особенно либеральная.
2003.10.27 | Адвокат ...
Еге ж! А в Пуціна клепки не вистачє, аби збагнути:
що то за херня така,-- "ліберальна гімперія". Що таке ліберальний,-- він знає; що таке гімперія,-- те ж. А як їх разом скласти,-- "сапоґі в смятку", та й квит! Але як звучить!Ото ж. Без Чубайса, як без півлітри, ту "ліберальну гімперію",-- хер просциш. І Пуцін те до-о-обре розуміє.
2003.11.01 | Ратибор
Спроси у Чубайса, он такой же "юрист" как и ты (-)
2003.11.01 | Адвокат ...
Сам питай у нього, він же твій брат, руssкій шалавєк. ( - )
2003.10.27 | Адвокат ...
Це той Чубайс, що придумав "ліберальну гімперію"?
Ви збожеволіли?"С кєм останітесь?"
2003.10.27 | Оврул
Путін "послав" Чубайса і його ультиматум.
Путін на засіданні уряду РФ зачитав спіч що до ситуації в Юкосі, в якому недвозначно дав зрозуміти, що ніякого "ходу назад" у цій справі бути не може. Схоже, "ультиматум" Чубайса його тільки розлютив.Чубайс, в свою чергу, оголосив про зниження тарифів на електроенергію в ряді регіонів Росії - в тому числі в С-Петербурзі.
В Росії розгортається масштабна політична боротьба. Можливо, за крісло президента-2004.
2003.10.27 | KE
Чубайс по-прежнему отрабатывает мальчиком для битья (-)
2003.10.28 | Оврул
Звідки тобі це знати, волошка :-) ?....
Шо ти можеш знати про це все, гіндичок ви наш2003.11.01 | line305b
И где наши блюстители величности России..
Алле, лен, ке, етс... Ну и - российский капитализм надо всеми, и великий гарант президент?.. Так куда скажете, катится, в очередной раз, ваша любимая империя? Продолжать Украине воссоединяться срочным темпом, или переждать какой час?Трубопроводные темы тоже внезапно позатихли. А ведь как хорошо было: и одну трубу российский бизнес построит, и другую, и еще десяток следом. И Одессу-Броды повернем и...А где теперь российский бизнес? Станет ли вдруг ТНК распыляться на инвестиции в Украине если вдруг кому-то приспичит наложить арестик-другой на половину-другую каких-то акций?
Ну, нарисуем мотифчик: сокращение инвестиций в российскую экономику, особенно энергетический сектор; глобальный пересмотр собственности; возрастающие риски для стран, зависящих от России; пересмотр взгляда на Россию, как экономического и политического лидера в регионе со стороны до сих пор излишне лояльных ЕС и Америки...
...Так.. не сдержался...
2003.11.01 | Shooter
Заволодіти Росією
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/467/43481/Віталій ПОРТНИКОВ
(Москва)
У четвер увечері стало відомо: генеральна прокуратура Російської Федерації наклала арешт на акції нафтової компанії ЮКОС, а президент Володимир Путін відправив у відставку главу своєї адміністрації Олександра Волошина. Криза, яка почала набувати чітких обрисів після затримання Ходорковського в Новосибірську, врешті-решт завершилася двома жорсткими рішеннями влади. Перше з них може означати або націоналізацію найбільшої нафтової компанії Росії, або спробу в перспективі передати її іншим власникам. Друге — готовність позбутися людини, котра уособлювала наступність єльцинського й путінського режимів. Волошин очолював адміністрацію президента Росії з 1999 року й відіграв ключову роль не лише в процесі передачі влади від одного президента до іншого, а й у процесі оформлення режиму Володимира Путіна. Більше того — багато спостерігачів вважали його мозком режиму, постаттю, котра вибудовувала владну вертикаль. Існування Волошина стало ознакою пропагандистської стабільності режиму, що базувався на співпраці непримиренних кланів. І нині треба зрозуміти, наскільки відставка Волошина може позначитися на самій системі управління, наскільки його спадкоємець Дмитро Мєдвєдєв буде здатний успадкувати від попередника вертикаль прийняття важливих для Кремля рішень, наскільки — за великим рахунком — Кремль залишиться центром впливу та влади.
Відставка Волошина змусила на певний час забути про Ходорковського. Хоча без розуміння того, ким є глава ЮКОСу для сучасної Росії, важко усвідомити суть того, що відбувається. Зауважимо: не встигли за арештованим олігархом зачинитися двері слідчого ізолятора, як у цілій низці ЗМІ розпочалася романтизація затриманого. На екранах телевізорів Михайло Ходорковський виглядає таким собі добропорядним єврейським юнаком, котрий міг би добре грати на скрипці, а натомість виявився промисловим генієм. Мабуть, якби Ходорковський був американським або британським бізнесменом, у істинність цього образа можна було легко повірити. Але в Росії перехідного періоду інтелігентні юнаки з манерами випускників музичних шкіл не могли б заробити жодного цента. Пригадаймо добре відомі факти: свою кар’єру мільярдер починав, звісно, приблизно так, але цілком по-радянському, як і багато інших процвітаючих нині бізнесменів, — у райкомі комсомолу. І, власне, «Менатеп» Ходорковського — це і є центр, який зареєстровано свого часу при Фрунзенському райкомі ВЛКСМ радянської столиці й який став одним із фрагментів генеральної номенклатурної підготовки до приватизації державної власності, — комсомольської економіки.
Комсомольську економіку придумав тодішній секретар ЦК ВЛКСМ і нинішній віце-мер у московському уряді Йосип Орджонікідзе. При райкомах комсомолу почали виникати центри науково-технічної творчості молоді. Вони перетворилися на певні паралельні підприємства або паралельні менеджерські команди. Важлива особливість — відсутність у цих командах випадкових, не перевірених відповідними службами людей, котрі могли б вийти з-під контролю тих, хто збирався довірити їм державні гроші. Не було таких людей і в команді Ходорковського. Але спостерігачі переконані: секрет успіху Ходорковського — саме в тому часі й команді, члени котрої залишилися вірні своєму керівникові на довгі роки, переходячи з ним із комсомолу в банк, а з банку — в «нафтянку».
Утім, спочатку «Менатеп» займався цілком «комсомольськими» справами. Про Ходорковського в початковий період його підприємницької діяльності ходили різні чутки — і те, що він ввозив французький коньяк (нібито й не французький зовсім), і швейцарську горілку (нібито зовсім і не швейцарську, а польську), і те, що ввозив комп’ютери (цим тоді займалися всі, кому не ліньки). Дивуватися такій різнобічній діяльності нема чого: радянська економіка початкового періоду перебудови була справжнім хаосом, першу хвилю заповзятливих людей породили кооперативи, саме кооператори й зіштовхнулися з комсомольськими активістами. Отож не варто дивуватися з того, що майбутній власник медіа-імперії Володимир Гусинський, не досягши успіху як театральний режисер, підробляв приватним візництвом і створив маленький кооператив із продажу комп’ютерів, як і з того, що майбутній власник Альфа-банку Михайло Фрідман керував кооперативом із миття вікон.
У комсомольських підприємців від самого початку все було якось серйозніше — вони знали шлях до потрібних кабінетів і не соромилися радитися з старшими товаришами. Зрештою «Менатеп» із центру перетворюється на банк, утім, не найбільший, займається різними другорядними оборудками на кшталт обміну кубинського цукру на російську нафту. Банк прославився гучними прийомами за участі найвисокопоставленіших російських чиновників — Михайло Ходорковський уже тоді був вельми респектабельною людиною, тільки йому в той момент потрібно було справити враження не на західних політиків і бізнесменів, а на російську владу, на тих, хто, власне, і робив підприємців олігархами. До речі, банк Ходорковського благополучно загинув у дні серпневої кризи 1998 року, на превеликий жаль своїх численних клієнтів, — але, як казали злі язики, без особливих збитків для власників. Але тоді виникає закономірне запитання: а як же Ходорковський став мільярдером, як людині, котра нічим особливим не вирізнялася з-поміж інших, вдалося заробити такі гроші, ставши найбагатшою людиною в Росії?
Із цього приводу є відомий американський анекдот — інтерв’ю бізнесмена, що розповідає, як він заробив свій перший мільйон. «Я приїхав у Нью-Йорк із п’ятьма центами в кишені. Купив на них п’ять яблук і продав за десять. Наступного дня купив уже десять яблук і продав за двадцять». — «І так ви стали мільйонером?» — «Ні, просто на третій день помер мій дорогий дядечко й залишив мені мільйон».
Улюбленим дядьком Михайла Ходорковського виявилася російська держава. У грудні 1995 року «Менатепу» вдалося перемогти в заставному аукціоні і стати власником 78 відсотків акцій ЮКОСу — другої за величиною в Росії й четвертої в світі нафтової компанії. Гроші було віддано невеликі, можна навіть сказати сміховинні — 300 мільйонів доларів за компанію, яку нині оцінюють у 17 мільярдів доларів. Випадок справді безпрецедентний: комсомольський бізнесмен вторгається в імперію, чиїми господарями до того часу були «нафтові генерали», котрі працювали в нафтовій промисловості не один десяток років. Віддамо належне Ходорковському — від самого початку діяльності «Менатепу» він прагнув, на відміну від багатьох інших удачливих банкірів, стати хазяїном саме промислової, а не фінансової імперії — і не прогадав. Але ж комусь знадобилося, аби переможцем заставного аукціону став саме «Менатеп» — при тому, що опоненти Ходорковського не соромилися обвинувачувати його в тому, що грошей на придбання ЮКОСу в «Менатепу» не було й ми стали свідками банальної купівлі компанії в приватну власність за державні гроші. Навіть якщо це й не так, необхідно розібратися: чому тодішня російська влада віддала перевагу саме «Менатепу»?
До моменту великої покупки Ходорковського в Росії почав консолідуватися «сімейний» капітал, хоча саме поняття «сім’я» першого президента країни Бориса Єльцина ще не вживали. Примітно, тоді Ходорковського — як трохи пізніше хазяїна «Сибнефти» й покупця англійського футбольного клубу «Челсі» Романа Абрамовича — не сприймали всерйоз, вважаючи їх людьми набагато авторитетнішого олігарха Бориса Березовського. Але Березовський завжди більшою мірою цікавився політикою, ніж грошима, більше того — він нерідко використовує свої гроші для посилення власного політичного впливу. Такій людині просто небезпечно тримати всі гроші в одному місці, їй — і не їй одній — необхідні розпорядники власних капіталів. Ніхто з фахівців із російської економіки впевнено не скаже вам, ким є насправді Ходорковський і Абрамович —господарями російської економіки чи просто дуже багатими менеджерами, котрим довірено чужі промислові й фінансові ресурси.
Зате, мабуть, багатьом у Кремлі це відомо краще. Для багатьох людей із найближчого оточення Володимира Путіна повідомлення про прийдешнє об’єднання ЮКОСу Ходорковського й «Сибнефти» Абрамовича стало справжнім сигналом про те, що «сім’я» не лише не збирається йти з політичної та підприємницької сцени Росії, а й об’єднує свої безрозмірні капітали напередодні парламентських і президентських виборів у країні. Володимир Путін привів із собою в Кремль чимало колишніх товаришів по службі — ще не старих і амбіційних людей, упевнених, що близькість до президента й високі посади забезпечать їм контроль над основними фінансовими потоками країни. Насправді з’ясувалося: фінансові потоки контролюють зовсім інші люди. Кому це сподобається, тим паче коли чекання грошей триває роками? Тим паче що стало відомо про політичні амбіції Ходорковського, про те, що він фінансує відразу кілька політичних об’єднань — називали Союз правих сил, «Яблуко» й навіть комуністів, говорили і про президентські амбіції самого Ходорковського, котрий начебто не проти витратити гроші на виборах 2008 року на власну кандидатуру. Ходорковський стає дедалі помітнішим ньюсмейкером, часи, коли він перебував у тіні олігархів «першої хвилі», давно минули, та й самих цих олігархів давно вже немає в Росії. ЮКОС стає дедалі прозорішою компанією — принаймні так вважають численні західні спостерігачі, роздаючи компліменти Ходорковському. Найближчий соратник Ходорковського — його колишній заступник Леонід Невзлін — очолив Російський єврейський конгрес після від’їзду на Захід Володимира Гусинського. І хоча громадська діяльність Невзліна тривала недовго (мабуть, він виконував прохання президентської адміністрації, не зацікавленої в позиціонуванні єврейської організації як гнаного опозиційного руху), готовність ЮКОСу взяти участь у благодійній діяльності тільки додала йому респектабельності в західних бізнес-колах. Ще одним проектом Ходорковського став фонд «Відкрита Росія» — практично з допомогою грошей ЮКОСу з Росії фактично вижили фонд Джорджа Сороса «Відкрите суспільство», але виглядало це аж ніяк не черговим виконанням вказівки Кремля, а бажанням допомогти розвитку громадянського суспільства. Такий Ходорковський — важливий для «сім’ї», потрібний Кремлю й шанований на Заході — швидко міг стати неприступним для нападів. І його противники вирішили діяти, поки не пізно. На їхнє щастя, в архівах генеральної прокуратури можна знайти компрометуючий матеріал практично на будь-яку велику російську компанію. Але потрібно розуміти: кінцевою метою опонентів Ходорковського був зовсім не він і навіть не ЮКОС, а влада — реальна влада в Росії. І відставка Олександра Волошина — свідчення справжніх цілей тих, хто бореться з Ходорковським.
Про відставку Волошина ще довго говоритимуть як про одну з головних подій поточного року. Але відставка ця породжує сьогодні більше запитань, ніж відповідей. Повторюся — поки що. Главою адміністрації призначено Дмитра Мєдвєдєва (постать скоріше технічна, ніж пітерська). Першим заступником Мєдвєдєва — Дмитра Козака, одного з найближчих до Путіна людей. Заступником — одного з найближчих людей Волошина Ігоря Шувалова, котрий свого часу вижив із апарату уряду Михайла Касьянова. Що все це означає? Втрату позицій «сім’ї» та її швидкий занепад? Чи прагнення піти від відповідальності за те, що відбувається в країні, й мінімізувати роль президентської адміністрації, проте зберігши важелі впливу на неї шляхом збереження своїх людей у кремлівських кабінетах. Чи розвиватиметься наступ «пітерських», і якою мірою Володимир Путін захоче підтримати посилення своїх настільки, аби сприйматися вже не як арбітр міжкланових сутичок, а як представник перемігшого угруповання, залежний від її провідних постатей? І чи може цей наступ розвинутися до переможного кінця? Адже взяття адміністрації — це лише технічний успіх. На шляху наступаючих — фортеця Білого дому. Чи збирається президент відправляти у відставку прем’єра й чи так уже це просто? А потім — найголовніше. Припустімо, справді всі висоти взято, усіх противників знищено. На практиці це означає: на всіх серйозних посадах опиняються люди, котрі практично не мають досвіду стратегічного управління. І такі самі люди біля керма всіх державотворчих монополій — за умови, ясна річ, що ці монополії не буде зруйновано зусиллями генеральної прокуратури. Невже для того, аби оволодіти Росією, її обов’язково потрібно знищити?
Це, звісно ж, усе — риторичні запитання. Але вже нині зрозуміло: еліта, психологічно готова до арешту Михайла Ходорковського, була явно не готова до заходів із знищення ЮКОСу й панічно розгублена в зв’язку з відставкою нібито вічного Олександра Волошина. В еліті склалася певна система конфіденційних зобов’язань, внутрішніх обмежень, загального розуміння безпеки — і нині все це зруйновано, більше того, президент, котрого його соратники зі старої єльцинської гвардії видавали за передбачуваного та зрозумілого політика, від котрого не варто чекати різких рухів, виявився абсолютно непрогнозованим і робить один різкий рух за іншим. Для багатьох провідних політиків Росії те, що відбувається, зовсім не стане сигналом вишикуватися. Навпаки, для них відставка Волошина може стати симптомом прийдешнього хаосу, коли кожен за себе, і про колишню видимість єдності не може бути й мови. І, можливо, це не вельми далеко від істини. Бо те, що відбувається, — закономірний результат загальної кризи влади. Мені неодноразово доводилося писати про це, але зараз не гріх і повторитися. Крах російської політичної системи закладений у самій формулі російського наступництва — коли на зміну ветерану великої політики прийшла малодосвідчена й маловідома людина, котра робила винятково чиновницьку кар’єру. Було зрозуміло: з часом ця людина, виявившись здатною генерувати власну популярність, може захотіти реальної влади. Зрозуміло, до оволодіння реальною владою його підштовхуватимуть ті соратники з найближчого оточення, хто, як і Путін, одержав лише посади, а не контроль над фінансовими потоками й політичними процесами. Зрозуміло, рано чи пізно угруповання-суперники мали розпочати зведення рахунків — їм ніяк було ужитися. Зрозуміло, у разі перемоги «сімейного» угруповання настане крах режиму стабільності, бо цьому угрупованню не потрібен Путін-бунтівник, а іншого харизматичного лідера в неї немає. Зрозуміло, у разі перемоги «пітерських» режим стабільності приречений, бо настане криза управління. Зрозуміло, оптимістичного сценарію тут немає. Зрозуміло, люди, котрі задумували наступництво, замислювалися не про стратегію розвитку Росії, а про тактику власного виживання — і цілком досягли успіху. На певний час, звісно. А сьогодні Росія починає пожинати плоди ініційованої ними 31 грудня 1999 року кризи. Арешт Ходорковського, розгром ЮКОСу, відставка Волошина — це лише початок...
2003.11.02 | Доктор Про
Віталік має рацію (-)
2003.11.02 | Andrij
Re: Драма не буде довгою
>Ходорковського, розгром ЮКОСу, відставка Волошина — це лише початок...Це початок та кінець. Російські олігархи не зможуть та не захотять протистояти КГБ. Вони не мають реальної політичної влади в Росії. Все буде дуже швидко. По суті, все ВЖЕ вирішено. 17 мільярдний ЮКОС конфіскували за один день. Буде спроба вивезти рештки олігархових капіталів за кордон. Скоріш за все не дуже вдала. Росія перетворюється на пародію совка.