Томенко в Харькові. Нормаальок!
10/27/2003 | Харьковонлайн
СТЕНОГРАММА ПРЕСС-КОНФЕРЕНЦИИ С Н.ТОМЕНКО (26 ОКТЯБРЯ 2003 Г.)
Пресс-центр информационного агентства "STATUS QUO" 26 октября провел пресс-конференцию с народным депутатом, председателем Постоянного комитета по вопрам свободы слова и информации Верховной Рады Украины Николаем Томенко.
Н.Томенко: Ми можемо нашу роботу побудувати наступним чином: я зроблю короткий вступ про роботу нашого комітету та його плани в сфері медійній (але великої законодавчої активності найближчим часом чекати нема чого, бо всі вже зайняті виборчою кампанією, тому можна перейти до ситуації загальнополітичної), а потім почнемо дискусію. Перший блочок - медійний. Ви знаєте, що на минулих сесіях наш комітет виходив з двох постулатів - політична свобода в широкому розумінні для журналістів та їх економічна свобода. Виходячи з цього, було розроблено два законопроекти. Перший - про політичну свободу журналістів. Закон, як я його називаю, по борьтьбі з цензурою, а правильно він називається "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забеспечення та безперешкодної реалізації прав людини на свободу слова". Я залишу вам наше офіційне видання, в якому ми посмістили не лише закон, а й роз'яснення до нього. Я хочу сказати, що це закон, за який мені не соромно. Крім того, за положеннями цього закону нам вже сьогодні вдалося десь близько 75-80 позовів проти журналістів або зупинити їх на стадії відкриття, або зробити їх виграшними для журналістів. Йдеться про заборону подавати позов проти журналістів для структур влади, це відтепер може зробити лише посадова особа, йдеться про термін оціночних суджень (ми вже маемо кілька рішень і незабаром видамо такий довідник судових рішень). Йдеться про те, що якщо ви, як журналісти, використали оціночні суждення, то проти вас взагалі не може відкриватися судова справа. Ми, що правда, нічого не вигадували, а лише перенесли до України відповідні норми європейського права.
Є в законі позиції, пов'язані з додатковим звільненням від відповідальності - ми вперше в історії українського права дали можливість журналістам використовувати конфеденційну інформацію, якщо громадський інтерес до неї значно перебільшує право власника. Ми не тільки під Мельниченка писали це положення, писали це під реальну країну. Часом ви як журналіст маєте інформацію, в якій абсолютно переконані (вам чиновник її розповів або співробітник місцевого СБУ), ви також знаєте, що люди в регіоні бажають почути саме цю інформацію, ви її оприлюднюєте. А в суді, якщо на вас подадуть позов, ви можете апелювати до цієї статті саме тим, що грамадський інтерес переважав над правом власника. До речі, цікаво, що саме ця норма закону виявилася найбільш скритикованою тим, що після прийняття закону вже з'явилося три законопроекти, щоб внести в цю статтю зміни.
І третя позиція пов'язана з грошима. Тобто, в Україні майже десятиліття точилася дискусія навколо сум відшкодування моральної, а не майнової шкоди. Була позиція журналістів встановити верхню межу (максимальну суму). З цього приводу ми радилися з експертами, в тому числі, з членами Конституційного суду, які переконали нас в тому, що президент цього не підпише або відхилять експерти-юристи з Адміністрації президента, бо це обмежує права людини та громадянина, тому що теоритечно може скластися ситуація, коли ви чи я подасте в суд позов проти когось на 10 мільонів, і це ваше право. Тоді ми знайшли формулу державного мита, яка сьогодні діє в залежності від суми позову (до 1700 грн - 1%, до 17 тис. - 5%, від 170 тис. грн. - 10% мита). Тобто, якщо на вас хтось подав позов на відшкодування 170 тис. грн., поки позивач не заплатив 17 тис. грн. мита, справа не відкривається.
Складність цього закону, при всій його геніальності, полягає в тому, що нам потрібно проаналізути та привести у відповідність масу нормативних актів, які вже існують. Голова Верховного суду в черговий раз мені пообіцяв, що до кінця жовтня (хоча я сумніваюся, що саме в жовтні) відбудеться пленум Верховного суду. Останній пленум щодо судових рішень стосовно журналістів відбувся 10 травня 2001 р. В зв'зку з появою нового закону ми наполягаємо, щоб пленум відбувся і проаналізував, як місцевим суддям діяти в цій ситуації, адже у деяких судах про цей закон взагалі не знають, а в деяких дещо інша генеральна лінія.
Другий закон, я б сказав, дещо більш конфліктний, - про економічну свободу засобів масової информації і називається непопулярним словом "Про рекламу" (це нова редакція). Ми рік продебатували про цей закон і в кінці-кінців він прийнятий, президент його підписав. З чого ми виходили, коли починали працювати над цим законом? З того, що основні риси функціонування рекламного ринку України суттєво відрізняються від принципів дії таких самих ринків усіх сусідніх держав (передусім, Росії, Польші й так далі). Російський ринок набагато ліберальніший, умови там набагато комфортніші, ніж в Україні, і всі засоби масової інформації (від телебачення і друкованих) страждали від того, що не могли залучити від реклами більші кошти, аби стати більш незалежними або від власників, або від влади. Я теж пройшов еволюцію, бо раніше був досить критично налаштований стосовно розширення можливостей реклами, скажімо, на телебаченні, але на сьогодні я змінив свою точку зору, й закон прийнятий і підписаний.
Що, на мою думку, вдалося зробити цим законом? Я абсолютно переконаний, що в наступному, 2004 році, ми побачимо, що доходна частина рекламних бюджетів телебачення (останні три роки зростала десь на 20-30%) зросте в кілька разів. Тому що телевізійники, які дещо втратили за рахунок алкоголю, бо алкоголь (реклама повинна зберігтися лише після 23.00, але зберігається мало, адже компанії вважають, що ця реклама не має сенсу) можна рекламувати лише як торгові марки та бренди, та й ті лише під час спортивних та кіноконцертних трансляцій. Сьогодні телекомпанії говорять, що вони терплять збитки, тому що стратили вигідні замовлення. Але вони це надолужать, по-перше, наданою можливістю переривати фільми (практично щопівгодини, але не менше ніж за двадцять хвилин до кінця). Більш ліберальні формули запропоновані по спортивних і концертних програмах, що йдуть у прямому ефірі (фактично їх переривати можна під час природніх пауз).
Єдиний серьозний прокол в тому, що мені не вдалося переконати народних депутатів в одній речі. За нашим задумом мі повинні були гроші від реклами алкоголю та тютюну значною мірою направити в друковані засоби масової інформації (ЗМІ). Це цілком можливо було за заборони реклами алкоголю та тютютну на зовнішній рекламі. Я це пропонував, але, за моєю гіпотетичною оцінкою, кожен другий депутат більшості та кожен десятий в опозиції пов'язаний із зовнішньою рекламою. Підрахунок показав, що ця норма не набере необхідних 226 голосів. Тобто, ми пішли на компроміс: заборонено внутрішню рекламу, на транспорті, змінено також формат (зараз на 5-15% інші написи на зовнішній рекламі). Наша ідея була в тому, що для реклами алкоголю та тютюну не лишалося іншого місця для реклами, окрім друкованих ЗМІ (у них заборонено ці види реклами у спеціалізованих виданях, на першій та останній сторінках). Якщо б наш задум було реалізовано, то найбідніші - друковані ЗМІ можна було б підняти. Але депутати цю норму не підтримали, і зараз спостерігається така тенденція (може, навіть зарано казати про тенденцію, бо пройшло ще замало часу, проаналізовано місяць дії закону, пізніше буде зроблено моніторинг), але в цей час найбільше коштів пішло у зовнішню рекламу. Не маючи змоги підти на телебачення, не звертаючись масово до друкованих ЗМІ, основну масу рекламних бюджетів "алкоголіки" та "тютюнщики" вкинули у зовнішню рекламу. На жаль, інформація не приємна для мене, бо я медіа хотив підтримати, але Верховна Рада така, яка вона є.
Другий важливий момент, коли ми дебатували це питаня, я казав, що для мене принциповим є зміст, а не кількість реклами. Ми зробили багато норм, що стосуються саме цього питання. На жаль, тепер це від нас не залежить. Зарас передовсім Нацрада мала би дивитися на змістовні речі. Ми зробили кілька статей, які доводять, як саме впливати на змістовні параметри, бо психологи, соціологи не кажуть, щоб реклами не було, вони кажуть про те, щоб зміст реклами був адекватний. Наразі в Україні нема досвіду апеляцій чи скарг до рекламних агентств стосовно змісту. Я задоволений, що ми зняли всілякі "одягання - роздягання" під час алкогольких брендів, вже це є прогрес. Але є дуже багато умов до змісту, наприклад, неприпустимо підривати авторитет батьків або вчителів та викладачів. Сьогодні продовжується реклама, коли лікарі рекламують ліки, хоча це заборонено. Є безліч речей, на які потрібно реагувати, але це має робити не парламент, а вповноважений орган. Наприклад, навіть братське пиво "Оболонь" - його остання реклама є абсолютно незаконною, бо з неї витікає, що самий класний студент той, що п'є пиво на лекціях (а це прямо заборонено законом, як підрив авторитету викладача).
Кроім того, зовсім несподівано непередбачена річ виникла у нас з рекламою, завдяки земляку харків'ян, лідеру парламентської більшості - стаття шоста. Я відкидаю всі закиди на свою адресу, бо в нашій редакції був, як я вважаю, правильний варіант. Таким чином, комітетський варіан ст.6 виглядав так: мова реклами визначається законом "Про мови", а бренди, торгові знаки й так далі наводяться мовою оригіналу. Степан Богданович запропонував з голосу, його підтримали (парламент, як ви знаєте, в Україні - динамічна структура). Коли законопроект надсилали президенту, я запропонував повернутися до старої редакції з міркувань, що дублювання назв торгівельних марок протирічить міжнародному законодавству. Степан Богданович принципово відмовився. Ми порадилися з медійниками і вирішили, що будемо міняти цю норму по ходу, бо ця сесія така, на якій буде дуже важко щось прийняти та вирішити.
Як ми "вирулюємо" з цієй ситуації? Я залишу кожному учаснику офіційне роз'яснення комітету, за яким, я абсолютно впевнений, в історії з брендами і торговими знаками, які надаються мовою оригіналу, не буде жодної санкції. Я зустрічався з керівництвом Нацради та комітету з захисту інтересів споживачів, вони вважають, що цього роз'яснення достатньо, аби не звертати на це уваги. Ми роз'яснили в тому сенсі, що у відповідності до закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" назва товару є зображенням, а не мовою. Тобто, йдеться не про дублювання слів, а про зображення, на яке ви маєте право, як на інтелектуальну власність. Тому перекладати "LM" чи "Camel" не треба, як і хвилюватися у цій частині. Проблема знімається.
Що стосується вимови реклами, то це проблема і політична в тому числі. Ми від комітету внесли дві редакції на виправлення, по-перше - відповідність до закону "Про мови", по-друге, торгові марки і бренди даються мовою оригіналу, а мова реклами і оголошень є українською. У попередньому законі була норма відповідності закону "Про мови", а в діючому законі 1978 р. написано, що мовою реклами є українська. Але цю норму ніхто не виконує. Я не захищаю Гавриша, але його норма про "виключно українську мову" не конституційна, це абсолютно очевидно, адже не може бути терміну "виключно". Наразі ми в комітеті не претендуємо на володіння єдиною позицією, якщо йдеться про політичні норми, то від комітету зазвичай видається кілька пропозицій, з яких депутати самі обирають.
Кілька слів про нові закони. Ми прийняли закон "Про Національну раду з питань телебачення та радіомовлення" в першому читанні. Дуже непростий закон. Третього числа відбудуться останні громадські обговорення другого читання, потім законопроект буде винесено на комітет, а далі - на Верховну Раду. В чому складність з Нацрадою? З її конкретним складом. Після того, як нам вдалося, на мою думку, почати конструктивну роботу, президент і Адміністрація відреагували належним чином і двох людей з президентської четвірки поміняли. Тепер у нас виникла дуже конфліктна ситуація, коли всі згадали про ст.36 закону, яка надає право одній людині ветувати будь-яке рішення Нацради. На місце Плаксюка і Мартиненка прийшли Фартушний і Лешек (якого, до речі, перед цим відправляли у відставку, а президент його повернув). Тепер будь-яке рішення, наприклад про Тетяну Лебедеву як виконавчого секратаря Нацради, вони не підписують. Ми намагаємося пришвидшити цей закон. Очевидно, будемо виносити його на друге читання десь через два тижні. Важко сказати, що він буде прийнятий, бо на сьогодняшній день, особливо після того, як Степан Богданович очолив більшість, підхід тепер такий "все, що стосується медіа - питання політичне, а, отже, треба задати собі запитання: чи це за президента нашого, чи ні, якщо проти нього, то треба голосувати проти". Тому в мене, як голови комітету, виникла складність - якщо змобілізувати всю опозицію та позапартійних, то максимальна кількість голосів буде 203-209 (до простої більшості не вистачає).
В першому читанні стоїть у нас закон "Про телебачення та радіомовлення". Ми просто не доходимо по голосуванню. Авторський колектив проекту дуже цікавий - Олександр Зінченко (часів заступника Медведчука), Микола Томенко, Микола Баграєв, Яворівський та Артеменко. Нам вдалося збити три законопроекти до одного. Але також є складність, бо більшість прийняла рішення не голосувати, по-перше, тому, что один з авторів - Зінченко (бо свій, що зрадив, гірше за чужого). У мене велика складність, але я впевнений, що законопроект пройде перше читання (в силу різних обставин), але залишаються дві конфліктні норми. Перше - статус Національної телерадіокомпанії. Ми настоюємо на тому, що, відповідно до закону, президент пропонує, а Верховна Рада затверджує кандидата на посаду президента компанії, а громадська рада компанії повинна формуватися і з президентської сторони, і з боку парламенту. Друга норма пов'язана з кабельним телебаченням. Ми виходимо з того, що потрібно ліцензувати ретрансляцію мовлення в Україні (дивлячись на конфлікти в регіонах та в Києві). Сьогодні я, як оператор кабельного мовлення, що є монополістом в конкретному регіоні, в соціальний пакет (приблизно 14-17 каналів) можу поставити що завгодно (поставити аджарський канал та не поставити харківський канал). Наша позиція така, що коли ви займаєтеся такою делікатною справою, як мовлення, то повинні мати формат і дозвіл на цю справу (ви ж не тільки за те гроші берете, що просто передаєте звук). Багато операторів кабельного телебачення не погоджуються з майбутнім ліцензуванням. Зараз ми дебатуємо. Але, якщо з цією нормою (ст.44) будуть проблеми, то особисто я готовий перенести статтю на друге читання, аби мати змогу все обговорити.
А тепер - висновок, мабуть сумний, бо я реаліст і розумію, що на цій та наступній сесіях (четвертій та п'ятій) нічого мудрого законодавчого ми не приймемо (оскільки перевиборча кампанія дихає у спину), а тому треба зараз подумати, як захистити журналіста та ринок на час президентської кампанії та зробити умови ринку зрозумілими. Що робиться з цього приводу? 10 листопада зробимо форум журналістів "Діяльність ЗМІ під час президентської кампанії". Я зареєстрував зміни до закону "Про вибори президента Україні" в частині медіа (не знаю, чи пройдуть вони, але діяльність ЗМІ у президентській кампанії регулюються діючим законом 1998 р., а про народних депутатів - 2001 р., який є набагато прогресивнішим). В законі про президентські вибори не зрозуміло, як політичну рекламу розміщувати, як будувати дебати й т. д. Законопроект пр зміни я вніс, але не факт, що вони будуть прийняті, бо цей закон занадто делікатна річ, щоб хтось погодився його змінювати. Є ще в Україні положення ЦВК. Я б не хотів, аби журналістську діяльність регулював цей документ, а таке цілком може статися. Тобто, нам треба просто домовитися, що нам треба робити, як повинні працювати журналісти.
Ми зараз також зареєстрували постанову (автори Іван Сподаренко, Іван Бокий, Микола Томенко та ін.), якою податковій та Кабінету міністрів рекомендується на рік (з першого січня 2004 до 1 січня 2005 р.) припинити усі перевірки медіа, в тому числі й пожежні, бо, наприклад, зараз пожежна охорона закрила в Сумах "Данкор" - едину опозиційну газету. Ми будемо настоювати на проголосуванні цієї постанови. Зараз, на жаль, ситуція передвиборча, тому треба думати, як пережити вибори, бо за рік до виборів мало хто думатиме про стратегію розвитку українських ЗМІ. Отак, приблизно, виглядає ситуація на сьогодняшній день.
Вікторія Маренич, "Радіо "Свобода": Питання стосовно розповсюдження конфіденційної інформації. В Україні з 1 січня набирає чинності Цивільний кодекс. Чи не будуть стикатися норми цих двох законодавчих актів?
Н.Томенко: Так, Ви абсолютно праві. Є Цивільний та Цивільно-процессуальний кодекси, в яких ми разом з вами познаходили дурні норми. В Цивільно-процессуальному кодексі ці норми виправлені, тобто подано законопроект, яким у другому читанні ці норми зредаговані. По Цивільному стаття, про яку Ви говорите, залишається. Я активно дебатував з Онопенко, з Мусіякою, з іншими членами комітету правової політики, вони гарантують, що необхідні зміни до 1 січня внесуть (до вступу кодексу у законну силу). Бо, чесно кажучи, я сам боюся цієї статті, адже вона вступає в протиріччя з новим законом, про який я казав.
Вікторія Маренич, "Радіо "Свобода": В Харкові перебуває Віктор Ющенко, одночасно страйкують співробітники обласної державної телерадіокомпанії. Чи це співпадіння? Яка Ваша `думка з цього приводу?
Н.Томенко: До речі, я не вірю. От Піскун до засідання парламентської асамблеї розкрив справу Олександрова. Мені всі колеги в ПАРЕ казали, але я відповідав: "Ні, просто так співпало". Так само і по Ющенку. Напевно, співробітники компанії просто раніше не знали про заборгованість, й дізналися про це лише напередодні приїзду Ющенко. Але якщо говорити серьозно, то згадуючи попередні президентські кампанії (я людина вже не молода й пам'ятаю їхній перебіг), здається, що такої напруги, як сьогодні, у попередніх кампаніях не було (адже зараз ще й не пахне президентськими виборами - до них ще близько року). Коли влада змагається, як зробити щось проти Мороза, Ющенка чи ще когось, то, на мою думку, це вже ненормальність. На мою думку, краще надавати їм зараз приміщення та телебачення. Доречі, сьогодні є дві концепції в Адміністрації президента (дехто з моїх колег там працює й неформально надає мені інформацію, до речі, коли питали, чому я нікому не дав премії за матеріали по цензурі в Украині, то цю премію мали отримати саме працівники Адміністрації, але навіщо, як вони там працюють). Одна концепція полягає в тому, щоб не давати лідерам опозиції приміщень та доступу до медіа, друга: надавати, але заганяти їх у "глухий кут". От наприклад, зараз почали розповсюджувати "10 запитань до" (для користування телерадіокомпаніями). Але проблема в тому, що вони не готові працювати в режимі діалогу, дискусії. Я сам був у Луганську, коли просто нікого з влади не було і зал закритий. А через три дні там був концерт Вєрки Сердючки. Я думаю, що це і негатив, і позитив.
До речі, якщо казати про співробітнників місцевих державних телерадіокомпаній, а мене вважати за владу (законотворчу), то цих людей жалко, але я єдиний, хто їх захищає. Коли їх викидали з "Інтера" на Перший національний, я единий за них заступився, бо це було незаконно. Я телефонував Івану Чижу та Ігорю Сторожуку, вони погоджувалися зі мною, але казали, що це генеральна лінія, якій суперечити не можна.
Яка зараз генеральна лінія?
Н.Томенко: Зараз йдеться про те, щоб регіональні компанії вигнати с УТ-2, а всі 24 години віддати "плюсам". Й Мартиненко і Плаксюка вигнали з Нацради не лише тому, що вони часто зі мною зустрічаються (хоса це також проблема), а й тому, що вони сказали, що не будуть голосувати за "плюси". Місцеві телекомпанії тепер виженуть в регіони, але крім мене ніхто знов їх захищати не буде. На засіданні голів місцевих компаній я порадив єдиний вихід - отримувати ліцензії, в кого їх нема, на місцевому рівні й там працювати, а коли демократія переможе, то ви станете суспільним телебаченням регіону. Але проблема в тому, що їм не дають отримати ліцензії. На попередньому конкурсі компанії в Чернівцях та Тернополі подали заявки, разом з ними був "ТЕТ", за день до конкурсу вони заявки забрали й "ТЕТ" переміг (а як обласні телерадіокомпанії можуть конкурувати з Суркісом). Тобто, працівників просто жалко: вони отримують копійки, не розуміють, особливо журналісти, що відбувається.Так само по Національній телерадіокомпанії. Виявляється, що я - єдиний їхній ворог, бо ми їм тіпа "гроші не даємо". Ну, по-перше, даємо не ми, а Кабінет міністрів (це для розуміння), але я також не хочу, щоб крали державні гроші, які повинні отримувати журналісти. Зараз канал приблизно на 80% субарендований (там виходить все, що завгодно, крім працівників компанії), а журналісти сидять дома і отримують 150-250 грн., бо їм не дають можливість працювати, а працюють телекомпанії Кирпи, "Гравіс" та хто завгодно.
Я запросив інформацію, як автор поправки, якою знімається 50% обмеження (раніше державні та комунальні телекомпанії мали обмеження 50% бюджетного фінінсування для залучення грошей від реклами, благодійних та комерційних внесків). Цю норму було відмінено ще півроку назад. Я поставив питання, скільки від реклами отримую Національна телекомпанія, бо ці гроші мають витрачитися чисто на премії, зарплати. Через місяць підрахунків я отримав цифри: в минулому році (президентом був Сторожук) від реклами отримано 15,5 млн. грн., в цьому році (за дев'ять місяців) - 3,3 млн. грн. При цьому ціна реклами та її кількість на каналі збільшилася. Але, якщо порахувати рік, по компанія отримає близько 5 млн. грн. Виникає питання: "Де мінімум 10-15 мільонів, хто їх вкрав?" Тобто, коли буде створена спеціальна слідча комісія (я питання вже ініціював), а вона буде створена, її завданням буде знайти - хто вкрав та віддати кошти журналістам. Я впевнений, що така сама ситуація і в місцевих державних компаніям - є група, яка крала, і є журналісти, що виступають заручниками ситуації.
Але чи мають взагалі право журналісти державної телерадіокомпанії страйкувати?
Н.Томенко: Ну, їм же директор сказав страйкувати, вони самі й не думали про це. Ситуація тут ще більш делікатна, бо директор облдержтелерадіокомпанії призначається Нацрадою за погодженням з губернатором. Тобто, якщо ми кажемо, що співробітники страйкують, то це означає, що їх попросив директор і губернатор. Цей висновок очевидной, як і тоді, коли на Національній телекомпанії підписи збирали - визивали та казали: "так ви 150-200 гривень отримуєте, а якщо не підпишитесь проти Литвина та Томенка, то вас звільнять". Тут все ясно.
Андрей Войцеховский: Не противоречит ли Харти о языках постановление об исключительно украиноязычной рекламе, кроме того, что компании и журналисты теряют деньги?
Н.Томенко: Ще раз кажу про комітетську позицію та наше тлумачення. Термін "законодавство" означає українські закони та Конвенцію, про яку Ви кажете. По брендах проблема знята, лише вді країни активно займаються перекладом брендів - Росія та Ірек, хоча точніше говорити не про переклад, а про транскрипцію.
Стосовно мови. Це є питанням політичним. Лише Верховна Рада має в цілому зробити якесь рішення. Але спеціалізовані одразу можна винести за дужки, видання для національних меншин, що компактно проживають. Крім того, Хартія не говорить про конкретні механізми, а лише про те, щоб забезпечити рівні умови. Як саме це робити, повинен регламентувати закон України.
Наталка Слюсар: Ваше ставлення до того, що скандал навколо Тузли роздмухують журналісти. Друге питання: зараз теле- та радіокомпанії активно переходять на українську мову новин. Чи є кінцева дата цього переходу?
Н.Томенко: Щодо мови новин. По кількох статтях діючого закону про телебачення та радіомовлення, які оговорюють мову мовлення та власне виробництво. Для мене, наприклад, принциповою є норма власного виробництва, яка доводить маємо ми галузь чи ні. Я активно дебатував з Нацрадою, що за цю норму нам треба боротися. Наприклад, телевізійникимене переконали, що я повинен піти проти українського народу та дозволити переривати фільми, лише говорячи про те, що за ці гроші ви будете робити серіали, ток-шоу, якісь власні українські проекти, бо зараз у вас нема коштів. Я думаю, що наша логіка має бути в якісному продукті а потім уже мова. Наприклад, серіал "Нового каналу "Заврта буде завтра" - якісний продукт, хоча він російськомовний. А мовні стандарти можна досягти за рахунок еволюції. В новому законі ми робимо жорсткі норми саме по власному продукту ті більш ліберальні норми по мові. Тобто, якщо ми сюди залучаємо рекламістів, суміжні галузі, якщо даємо їм побачити, що тут можно працювати і можна заробляти, то мовні правила прийдуть.
Але вже зараз радіокомпанії намагаються розмовляти українською, якої не розуміють ані українці, ані російськомовні люди.
Н.Томенко: Я думаю, що це теж проблема, яку можна назвати "власне виробництво". Тобто, народ пішов хитрим шляхом - вони, по суті, все ретранслюють (музичні продукти, наприклад), а звітувати чимось треба, то вони дійшли висновку, що найлегше звітувати новинами, погодою та ін. Вони роблять 1,5-хвилинні випуски новин, які беруть зі стрічок информаційних агенств, самі лише садять диктора, а потім кажуть, що ми робимо власне, українське.
Я виходжу з того, що треба, перш за все, врятувати галузь. Ще раз кажу, що, коли я йшов на нову редакцію закону "Про рекламу", я думав саме про галузь, тому що наш прорахунок показував, якщо найближчі два роки нічого не робити, то український рекламний ринок перестав би існувати, вигідніше було б працювати в режимі "відкату" (ви ретранслюете ОРТ чи НТВ, а куди гроші йдуть - навіть на в Росію, а на Кіпр, Британські Віржинські острови, де народ "ділить"). Тобюто, як не парадоксально, по-перше треба вирішити політичну та економічну проблеми, а вже потім підходити до культурологічної та мовної, які є лише наслідками. Тобто, не треба форсувати те, що є делікатним.
Были сообщения в СМИ, что сейчас для Николая Томенко деньги - важная проблема, так как из-за их нехватки откладывается открытие его собственного канала. На какой стадии находится создание канала и правда ли, что его приостановили?
Н.Томенко: Чесно кажучи, я мріяв би створити власний канал, щоб доказати, що я вмію щось робити. Але, поскільки, рішення про метрові та, навіть, дециметрові величини приймаються в кабінеті президента, куди я не вхожий, тому створення свого каналу відкладається на кілька років. Тому складати гроші на його створення ще зарано. Я дкмаю, що такої фінансової проблеми у мене не існує, до того ж, я - людина не бідна, я в 2,5 рази багатший за премьер-міністра та в 1,5 рази за Леоніда Кучму (якщо порівнювати наші податкові декларації). Крім того, я відчуваю себе вільною людиною, грошей, може й не вистачає на те, щоб зробити свой канал, якого не дозволяють. Але я відчуваю, що міг би це зробити, якщо б в цій країні мені надали ліцензію.
Що мені більше за все подобається, так це те, що через якись час всі погоджуються з тим, що я казав. Наприклад, десь рік тому я казав про темники, а кілька місяців назад Янукович каже: "Ти диви, яка фігня, тут всі по темниках живуть, скоро мене показувать не будуть", голова Верховної Раді три місяці назад казав: "Ти диви, яка фігня, всі по темниках, мене не показуватимуть". Але мене вже не цікавить те саме, що рік тому. Почали казати, що саме я темники пишу. Я готовий, але часу не вистачає. Мені, навіть, рпиємно, коли якісь медіаолігархи приходять і кажуть "Коля, ми отримуємо, але, щоб ти знав, ми не виконуємо, ми, навіть, не все виконуємо". І смішно, і страшно.
Так і з ситуацією навколо Тузли, як я казав на російсько-українських парламентських слуханнях, сумно, що це сприймається в гру, бо кілька технологів і менеджерів по організації криз це все придумали. Клои Янукович та його команда кажуть, що треба їхати на Тузлу та героїчно все вирушувати, а за дві години приходить повідомлення, що Кучма повертається. Туди поїхав президент і сказав: "Ми дали вказівку премьєрам вирішить цю проблему". Те, що відбувається в медіа (не ЗМІ створили проблему Тузли), але ця гра локальних і нелокальних інформаційних війн стала модною.Тобто, це сумна гра, бо на каанлі сидить розумна людина, хоче щось зробити, а їй кажуть: "Ні, вибач, от тут чітко написано, що в кінці сказати про Януковича й додати, що оцю вказівку йому дав Леонід кучма вчора о двадцять третій годині" (умовно кажучи).
Коли політичну журналістику ми в Україні практично ліквідували на києвському рівні, а сидять лише диктори або репортери, які лише озвучують, то це теж сумно.
Коли політична журналістика повернеться в Україну, я готовий не тільки робити свій канал, а навіть власну програму на телебаченні. Я за останній рік, як голова комітету Верховної Ради, був в прямому ефірі лише одного разу - на "Темнику". Тобто, якщо навіть голову комітету з питань свободи слова лише раз за рік випускають в прямий ефір, то... До того ж треба розуміти, що таке "Темник": хоча Руслан - нормальний журналіст, але в програмі специфічний прямий ефір (на запитання треба відповідати так або ні, нічого іншого сказати не можна), але, якщо нормально ставитися до журналіста, треба грати за його правилами.
До речі, цього року я заробив ще більше, ніж у минулому, і якщо зараз підводити підсумки, то я точно рази в три-чотири буду багатший за премьєра та президента. Я не боюсь свого багатства. Тому, як тільки почнуться президентські перегони, всі кандидати повінні будуть зареєструвати свої доходи (я балотуватися не буду, тому мені це не загрожує). Ми, до речі, будемо випускати черговий довідник (ви знаєте, люблю такі штуки). Цього разу в довіднику дамо всі біографії кандидатів, їхні декларації про доходи, можемо, навіть, їх порівняти. Але я впевнено себе відчуваю, бо закон України не забороняє мені отримувати доходи за консультації, наукову діяльніть та подібні речі. За це мені платять, і в цьому я не маю фінансових проблем.
Около года назад Вы в одной из киевских газет сделали прогноз о деятельности СМИ через четыре года. В прогнозе предполагалось, что СМИ будут укрупняться, превращаясь в холдинги, которые будут управляться партийными структурами, в частности, "Нашей Украиной". Что для создания этого холдинга уже сделано и что будет делаться в дальнейшем?
Н.Томенко: Так, були дискусії, в "Нашій Україні" в тому числі. Я думаю, що тут найактивніше просуваються наші донецькі колеги. Я позитивно до цього ставлюся, бо будь-яка конкуренція, навіть квазіконкуренція, є позитивною. Телекомпанія "Україна" по кількості отриманих за рік ліцензій посідає перше місце за часи незалежності (вона отримала біля 150-170 ліцензій за рік). Є там проблеми за змістом, я говорив з президентом каналу. Тобто, якщо він на сьогодні є вже, фактично, загальнонаціональним, то можна крім новин Донеччини (десь 90%) подавати новини того регіону, в яких виходить ефір. То ж, є солідні просування "України", є газета "Сегодня", яку вони купили, є також куплені ними спеціалізовані видання. Тобто, донецький медіа-холдінг суттєво зростає, але це позитивно, бо таким чином зростає мінімальний рівень конкуренції, бо "Сегодня" - це хоч якись стьоб з київського, дніпропетровського, СДПУ(О)шного та інших кланів. Вони також купили "Форум" та ще кілька інтернет-видань. Тобто, ринок розвивається (по-донецьки).
З "Нашою Україною" ситуація складніша, бо, виявилося, що перекупити якісь медіа виявилося надзвичайно складно. Відбувалися переговори і по "Новому каналу", і по СТБ, але питання вирішилися негативно перш за все тому, що всі рішення приймаються в кабінеті у президента. Тому на сьогодні "Наша Україна" може похвалитися лише тим, що вона пішла традиційним шляхом партійної розбудови, як, наприклад, "Батьківщина", яка створила своє чисто політичне видання. В Україні на сьогодні "нашеукраїнське" видання "Без цензури" - дуже близьке видання до "Товариш" чи "Вечірні вісті", без претензій на супернезалежність, це фактично позиція "Нашої України" (тираж газети наразі 120 тис. примірників). Відповідно й "Україна молода", яка симпатизує та працює. Також є "5-й канал", який не є власністю "Нашої України" у чистому вигляді, тому що реальним власником є Порошенко, а не конкретний штаб чи щось подібне. А от домовленість є така, і з Порошенком у тому числі, що вся новинна продукція, яку визначають працівники каналу (і Шевченко, і Скрипін), виходять з того, що там нема "Нашої України". Якщо зараз промонітоирти новини каналу або прямі ефіри та їх гостей, то видно, що нема "Нашої України", а є СДПУ(О), Трудова Україна і т.д. Я зараз переконую Петра Олексійовича в тому, щоб знайти формулу і взагалі винести інформаційні програми "5 каналу" за межі каналу і зробити їх повністю незалежними, щоб показати, хоч в першому наближенні, якими можуть бути новини. Так, канал приймається не скрізь по Україні, але хоча б одинадцать областей подивляться, що можуть бути новини, в яких представлені всі точки зору. Тому, суперхолдингу може не вийти, найближчим часом також можуть вийти ще два-три медіа-продукти з "Нашої Украини".
Але я все більше схиляюся до думки (до речі, люди починають мене розуміти - результати останнього опитування, яке я замовив, це показали), що потрібно чітко розуміти, щоб визначитися з каналом або газетою, яку читати, хто є власником. Якщо чітко буде відомо, хто є власником тих чи інших медіа, усе стане зрозумілим. Якщо людина з села, то що їй робить - читати "Сільські вісті", а там-то читати таку газету чи дивитися такий канал, а от якщо сьогодні вам зараз цікаво, що думає зять президента, то можна прочитати "Факти" або що. Тобто, позиціонування, хто власник - дуже важливо.
Наприклад, я сам себе за останній рік дуже заповажав - мої співробітники проаналізували "Темник", "Провокацію", "Агентство завтрішніх новин" та інші, як каже президент "подоночні сайти". Після аналізу вони дійшли висновку, що я займаю десь друге-третє місце в Україні по кількості негативної інформації про себе на цих сайтах. Тобто, якщо є два-три сайти, які спеціально працюють проти мене, то я щось роблю. Я відчув себе настільки серйозною людиною після цього, більше того, я не виступаю закрито. Сьогодні вже є три законопроекти фактично про те, щоб зрівняти територію Інтернету. І знов я єдиний, хто виступає проти цього (більшість не виступає). Проти мене пишуть, але я виступаю за те, щоб вони існували. Тобто, на сьогодні у Верховній Раді є закон "Про інформатизацію" (я виступаю проти нього і я його "завалю"), є закон "Про моніторинг телекомунікацій", який дозволяє офіційне прослуховування (я намагатимуся його також завалити), є також зміни в закон "Про державну таємницю" (на жаль, за нього проголосували комуністи та більшість разом взяті). Президент наклав вето, правда, не на ті статті, що ми просили, а це дає підстави нам його завалити. Є маса речей таких спеціальних, де я, ніби-то, більшість підпримую і резидентські медіа (бо їх переважна більшість - майже 90%). Взагалі, "2000" - моя улюблена газета, в мене немає таких великих грошей, аби поощрити, але в одному номері було 35 згадок мого імені, з яких 34 негативні і одна нейтральна. Це дає мені можливість і далі активніше працювати. Тобто, якщо ви читаєте про мене якісь критичні речі, це означає, що я працюю. Крім того, якщо я пишу проекти резолюцій та тексти парламентської асамблеї Ради Європи, ще й усі темники для усіх телекомпаній, то я особисто практично закриваю великий шмат інформаційної роботи, і це позитивно.
Как Вы оцениваете PR-компанию Ющенко после выборов в парламент и в Верховной Раде и за ее стенами?
Я думаю, що якщо Ющенко і його команда зрозуміє, що на цих виборах треба працювати двома органами - мозком і ногами, то все буде нормально, і результат буде позитивний, бо всякі ідеї про те, що потрібно боротися за телебачення (й таке інше). Якщо буде розуміння, що треба просто думати та приймати оптимальні рішення, треба просто їздити і говорити з реальними людьми. Коли почалися форуми, коли Ющенко почав їздити в регіони, де його радісно зустрічала влада, виявилося, що рейтинг Вітора Андрійовича зріс на 2-3%. Тобто, це підтверджує мою тезу про те, що зараз потрібно працювати, як українські політики працювали на початку 90-х років. Я колись активно критикував Мороза під час виборчої кампанії 1999 р., бо він вважав, що працювати потрібно виключно по закону "Про вибори президента", умовно кажучи, вдягти білі перчатки та чекати, пока Леонід Кучма прийде на теледебати, на яких можна довести свої переваги. Але Кучма зовсім не з'явився на теледебати, то ж тактика Мороза чекати рівних правил та можливостей була серйозною помилкою. Цієї помилки не можна припустити й зараз, треба просто ходити ногами, зустрічатися з людьми, бачити, як тебе б'ють по голові, останнє, що я запропонував Ющенку - започаткувати конкурс на найкращу зустріч Ющенко, влаштовану місцевими владами в регіонах. На сьогодні на перше місце я пропонував би зустріч в Києвській облдержадміністрації, в якій забагато свиней і дуже велика повага до цієї галузі. Під час зустрічи випустили свиню з відповідним написом, але свиня худа була, дуже швидко втекла. Але, в принципі, це усім сподобалося. В Одесі, на другому місці (ситуація по яйцях), але якщо ще хтось буде кидати яйця в Ющенка, то заздалегить перевірте, щоб рука не трусилася, щоб метальщик чітко влучав (бо, якщо вже людину найняли, крім того, дали гроші на приїзд та на яйца, то ж треба попадати). А от Луганськ, коли влада просто все закрила й втекла, - просто смішно, не серьозно для влади.
До речі, я не можу оцінювати позитивно чи негативно інформаційну кампанію, бо яка така кампанія, якщо ви є ньюсмейкером #1, а жодний загальнонаціональний канал про це не згадує. Тобто, хоч зі шкіри вилазь, а вам приходять темники, то нічого не зробиш. Насправді, мене цікавить лише одне - перерахувати виборчі бюлетені. Всю решту, мені здається, опозиція вже навчилася робити, і ілюзій в неї не залишилося. Більше того, я з Мельниченком нещодавно говорив, через кілька місяців ми зможемо оприлюднити тексти стратегічних розмов напередодні виборів 1999 р. президента з Наталєю Вітренко. Тому, якщо ми мудрі люди, не треба повторювати своїх помилок.
Складність є лише одна - мене едине, що непокоїть в цій країні, то це виборчі дільниці. Я не знаю, хто буде входити до складу ЦВК, бо 9 членів центрвиборчкому з 12 повинні змінитися, кандидатури на затвердження Верховною Радою подає президент, а механізму відбору кандидатур немає. Так само у нас велика проблема з виборчими комісіями на місцях. Тобто, якщо хоч по одній людині на комісію залишиться, яка скаже: "Та ні, не треба підтасовувати, якщо голоси за Петренка, то не треба бюлетені класти за Сидоренка", якщо не буде так, як на другому турі Кучми-Симоненка, коли просто міняли місцями кипи бюлетенів за кандидатів (наприклад, як було в комісіях в Черкаській області, коли членів комісії споїли, а всі голоси за Симоненка - 65-70% - переклали до голосів за другого кандидата). Тобто, ключове - порахувати, а інформаційна політика буде такою ж як сьогодні: по загальнонаціональних медіа ви чутимите одне, а реально намагатиметися дізнатися інше. А змінити цю політику не може навіть Верховна Рада, адже депутати 433 голосами приймають рішення про трансляцію засідань на першому Національному каналі, а рішення просто не виконується, то про що можна говорити на інших каналах?
Взагалі-то, я - оптиміст, мені здається, що при нормальному підході український народ обере ту владу, яку він хоче обрати.
В.Ющенко подтвердил, что угроза его физического устранения весьма серьезна...
--------------------------------------------------------------------------------
Пресс-конференция Н.Томенко в "STATUS QUO"
--------------------------------------------------------------------------------
Ректоры милицейских вузов Латвии, Молдовы, Росии и Украины собрались в Харькове
--------------------------------------------------------------------------------
Пресс-конференция в "STATUS QUO" по проблемам электроэнергетики
--------------------------------------------------------------------------------
--------------------------------------------------------------------------------
© "Status quo". Все права защищены. Использование материалов "Status quo" разрешается при условии ссылки (для интернет-изданий - гиперссылки) на "Status quo".
Главный редактор Елена Конопля. Web-администратор Владимир Дорошенко. Web-программист Александр Мочалов.
Наш адрес: 61002, г.Харьков, ул. Артема 46, тел.
057)715-52-66, 715-52-67 (факс), e-mail: sq@sq.com.ua
http://sq.com.ua
Пресс-центр информационного агентства "STATUS QUO" 26 октября провел пресс-конференцию с народным депутатом, председателем Постоянного комитета по вопрам свободы слова и информации Верховной Рады Украины Николаем Томенко.
Н.Томенко: Ми можемо нашу роботу побудувати наступним чином: я зроблю короткий вступ про роботу нашого комітету та його плани в сфері медійній (але великої законодавчої активності найближчим часом чекати нема чого, бо всі вже зайняті виборчою кампанією, тому можна перейти до ситуації загальнополітичної), а потім почнемо дискусію. Перший блочок - медійний. Ви знаєте, що на минулих сесіях наш комітет виходив з двох постулатів - політична свобода в широкому розумінні для журналістів та їх економічна свобода. Виходячи з цього, було розроблено два законопроекти. Перший - про політичну свободу журналістів. Закон, як я його називаю, по борьтьбі з цензурою, а правильно він називається "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забеспечення та безперешкодної реалізації прав людини на свободу слова". Я залишу вам наше офіційне видання, в якому ми посмістили не лише закон, а й роз'яснення до нього. Я хочу сказати, що це закон, за який мені не соромно. Крім того, за положеннями цього закону нам вже сьогодні вдалося десь близько 75-80 позовів проти журналістів або зупинити їх на стадії відкриття, або зробити їх виграшними для журналістів. Йдеться про заборону подавати позов проти журналістів для структур влади, це відтепер може зробити лише посадова особа, йдеться про термін оціночних суджень (ми вже маемо кілька рішень і незабаром видамо такий довідник судових рішень). Йдеться про те, що якщо ви, як журналісти, використали оціночні суждення, то проти вас взагалі не може відкриватися судова справа. Ми, що правда, нічого не вигадували, а лише перенесли до України відповідні норми європейського права.
Є в законі позиції, пов'язані з додатковим звільненням від відповідальності - ми вперше в історії українського права дали можливість журналістам використовувати конфеденційну інформацію, якщо громадський інтерес до неї значно перебільшує право власника. Ми не тільки під Мельниченка писали це положення, писали це під реальну країну. Часом ви як журналіст маєте інформацію, в якій абсолютно переконані (вам чиновник її розповів або співробітник місцевого СБУ), ви також знаєте, що люди в регіоні бажають почути саме цю інформацію, ви її оприлюднюєте. А в суді, якщо на вас подадуть позов, ви можете апелювати до цієї статті саме тим, що грамадський інтерес переважав над правом власника. До речі, цікаво, що саме ця норма закону виявилася найбільш скритикованою тим, що після прийняття закону вже з'явилося три законопроекти, щоб внести в цю статтю зміни.
І третя позиція пов'язана з грошима. Тобто, в Україні майже десятиліття точилася дискусія навколо сум відшкодування моральної, а не майнової шкоди. Була позиція журналістів встановити верхню межу (максимальну суму). З цього приводу ми радилися з експертами, в тому числі, з членами Конституційного суду, які переконали нас в тому, що президент цього не підпише або відхилять експерти-юристи з Адміністрації президента, бо це обмежує права людини та громадянина, тому що теоритечно може скластися ситуація, коли ви чи я подасте в суд позов проти когось на 10 мільонів, і це ваше право. Тоді ми знайшли формулу державного мита, яка сьогодні діє в залежності від суми позову (до 1700 грн - 1%, до 17 тис. - 5%, від 170 тис. грн. - 10% мита). Тобто, якщо на вас хтось подав позов на відшкодування 170 тис. грн., поки позивач не заплатив 17 тис. грн. мита, справа не відкривається.
Складність цього закону, при всій його геніальності, полягає в тому, що нам потрібно проаналізути та привести у відповідність масу нормативних актів, які вже існують. Голова Верховного суду в черговий раз мені пообіцяв, що до кінця жовтня (хоча я сумніваюся, що саме в жовтні) відбудеться пленум Верховного суду. Останній пленум щодо судових рішень стосовно журналістів відбувся 10 травня 2001 р. В зв'зку з появою нового закону ми наполягаємо, щоб пленум відбувся і проаналізував, як місцевим суддям діяти в цій ситуації, адже у деяких судах про цей закон взагалі не знають, а в деяких дещо інша генеральна лінія.
Другий закон, я б сказав, дещо більш конфліктний, - про економічну свободу засобів масової информації і називається непопулярним словом "Про рекламу" (це нова редакція). Ми рік продебатували про цей закон і в кінці-кінців він прийнятий, президент його підписав. З чого ми виходили, коли починали працювати над цим законом? З того, що основні риси функціонування рекламного ринку України суттєво відрізняються від принципів дії таких самих ринків усіх сусідніх держав (передусім, Росії, Польші й так далі). Російський ринок набагато ліберальніший, умови там набагато комфортніші, ніж в Україні, і всі засоби масової інформації (від телебачення і друкованих) страждали від того, що не могли залучити від реклами більші кошти, аби стати більш незалежними або від власників, або від влади. Я теж пройшов еволюцію, бо раніше був досить критично налаштований стосовно розширення можливостей реклами, скажімо, на телебаченні, але на сьогодні я змінив свою точку зору, й закон прийнятий і підписаний.
Що, на мою думку, вдалося зробити цим законом? Я абсолютно переконаний, що в наступному, 2004 році, ми побачимо, що доходна частина рекламних бюджетів телебачення (останні три роки зростала десь на 20-30%) зросте в кілька разів. Тому що телевізійники, які дещо втратили за рахунок алкоголю, бо алкоголь (реклама повинна зберігтися лише після 23.00, але зберігається мало, адже компанії вважають, що ця реклама не має сенсу) можна рекламувати лише як торгові марки та бренди, та й ті лише під час спортивних та кіноконцертних трансляцій. Сьогодні телекомпанії говорять, що вони терплять збитки, тому що стратили вигідні замовлення. Але вони це надолужать, по-перше, наданою можливістю переривати фільми (практично щопівгодини, але не менше ніж за двадцять хвилин до кінця). Більш ліберальні формули запропоновані по спортивних і концертних програмах, що йдуть у прямому ефірі (фактично їх переривати можна під час природніх пауз).
Єдиний серьозний прокол в тому, що мені не вдалося переконати народних депутатів в одній речі. За нашим задумом мі повинні були гроші від реклами алкоголю та тютюну значною мірою направити в друковані засоби масової інформації (ЗМІ). Це цілком можливо було за заборони реклами алкоголю та тютютну на зовнішній рекламі. Я це пропонував, але, за моєю гіпотетичною оцінкою, кожен другий депутат більшості та кожен десятий в опозиції пов'язаний із зовнішньою рекламою. Підрахунок показав, що ця норма не набере необхідних 226 голосів. Тобто, ми пішли на компроміс: заборонено внутрішню рекламу, на транспорті, змінено також формат (зараз на 5-15% інші написи на зовнішній рекламі). Наша ідея була в тому, що для реклами алкоголю та тютюну не лишалося іншого місця для реклами, окрім друкованих ЗМІ (у них заборонено ці види реклами у спеціалізованих виданях, на першій та останній сторінках). Якщо б наш задум було реалізовано, то найбідніші - друковані ЗМІ можна було б підняти. Але депутати цю норму не підтримали, і зараз спостерігається така тенденція (може, навіть зарано казати про тенденцію, бо пройшло ще замало часу, проаналізовано місяць дії закону, пізніше буде зроблено моніторинг), але в цей час найбільше коштів пішло у зовнішню рекламу. Не маючи змоги підти на телебачення, не звертаючись масово до друкованих ЗМІ, основну масу рекламних бюджетів "алкоголіки" та "тютюнщики" вкинули у зовнішню рекламу. На жаль, інформація не приємна для мене, бо я медіа хотив підтримати, але Верховна Рада така, яка вона є.
Другий важливий момент, коли ми дебатували це питаня, я казав, що для мене принциповим є зміст, а не кількість реклами. Ми зробили багато норм, що стосуються саме цього питання. На жаль, тепер це від нас не залежить. Зарас передовсім Нацрада мала би дивитися на змістовні речі. Ми зробили кілька статей, які доводять, як саме впливати на змістовні параметри, бо психологи, соціологи не кажуть, щоб реклами не було, вони кажуть про те, щоб зміст реклами був адекватний. Наразі в Україні нема досвіду апеляцій чи скарг до рекламних агентств стосовно змісту. Я задоволений, що ми зняли всілякі "одягання - роздягання" під час алкогольких брендів, вже це є прогрес. Але є дуже багато умов до змісту, наприклад, неприпустимо підривати авторитет батьків або вчителів та викладачів. Сьогодні продовжується реклама, коли лікарі рекламують ліки, хоча це заборонено. Є безліч речей, на які потрібно реагувати, але це має робити не парламент, а вповноважений орган. Наприклад, навіть братське пиво "Оболонь" - його остання реклама є абсолютно незаконною, бо з неї витікає, що самий класний студент той, що п'є пиво на лекціях (а це прямо заборонено законом, як підрив авторитету викладача).
Кроім того, зовсім несподівано непередбачена річ виникла у нас з рекламою, завдяки земляку харків'ян, лідеру парламентської більшості - стаття шоста. Я відкидаю всі закиди на свою адресу, бо в нашій редакції був, як я вважаю, правильний варіант. Таким чином, комітетський варіан ст.6 виглядав так: мова реклами визначається законом "Про мови", а бренди, торгові знаки й так далі наводяться мовою оригіналу. Степан Богданович запропонував з голосу, його підтримали (парламент, як ви знаєте, в Україні - динамічна структура). Коли законопроект надсилали президенту, я запропонував повернутися до старої редакції з міркувань, що дублювання назв торгівельних марок протирічить міжнародному законодавству. Степан Богданович принципово відмовився. Ми порадилися з медійниками і вирішили, що будемо міняти цю норму по ходу, бо ця сесія така, на якій буде дуже важко щось прийняти та вирішити.
Як ми "вирулюємо" з цієй ситуації? Я залишу кожному учаснику офіційне роз'яснення комітету, за яким, я абсолютно впевнений, в історії з брендами і торговими знаками, які надаються мовою оригіналу, не буде жодної санкції. Я зустрічався з керівництвом Нацради та комітету з захисту інтересів споживачів, вони вважають, що цього роз'яснення достатньо, аби не звертати на це уваги. Ми роз'яснили в тому сенсі, що у відповідності до закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" назва товару є зображенням, а не мовою. Тобто, йдеться не про дублювання слів, а про зображення, на яке ви маєте право, як на інтелектуальну власність. Тому перекладати "LM" чи "Camel" не треба, як і хвилюватися у цій частині. Проблема знімається.
Що стосується вимови реклами, то це проблема і політична в тому числі. Ми від комітету внесли дві редакції на виправлення, по-перше - відповідність до закону "Про мови", по-друге, торгові марки і бренди даються мовою оригіналу, а мова реклами і оголошень є українською. У попередньому законі була норма відповідності закону "Про мови", а в діючому законі 1978 р. написано, що мовою реклами є українська. Але цю норму ніхто не виконує. Я не захищаю Гавриша, але його норма про "виключно українську мову" не конституційна, це абсолютно очевидно, адже не може бути терміну "виключно". Наразі ми в комітеті не претендуємо на володіння єдиною позицією, якщо йдеться про політичні норми, то від комітету зазвичай видається кілька пропозицій, з яких депутати самі обирають.
Кілька слів про нові закони. Ми прийняли закон "Про Національну раду з питань телебачення та радіомовлення" в першому читанні. Дуже непростий закон. Третього числа відбудуться останні громадські обговорення другого читання, потім законопроект буде винесено на комітет, а далі - на Верховну Раду. В чому складність з Нацрадою? З її конкретним складом. Після того, як нам вдалося, на мою думку, почати конструктивну роботу, президент і Адміністрація відреагували належним чином і двох людей з президентської четвірки поміняли. Тепер у нас виникла дуже конфліктна ситуація, коли всі згадали про ст.36 закону, яка надає право одній людині ветувати будь-яке рішення Нацради. На місце Плаксюка і Мартиненка прийшли Фартушний і Лешек (якого, до речі, перед цим відправляли у відставку, а президент його повернув). Тепер будь-яке рішення, наприклад про Тетяну Лебедеву як виконавчого секратаря Нацради, вони не підписують. Ми намагаємося пришвидшити цей закон. Очевидно, будемо виносити його на друге читання десь через два тижні. Важко сказати, що він буде прийнятий, бо на сьогодняшній день, особливо після того, як Степан Богданович очолив більшість, підхід тепер такий "все, що стосується медіа - питання політичне, а, отже, треба задати собі запитання: чи це за президента нашого, чи ні, якщо проти нього, то треба голосувати проти". Тому в мене, як голови комітету, виникла складність - якщо змобілізувати всю опозицію та позапартійних, то максимальна кількість голосів буде 203-209 (до простої більшості не вистачає).
В першому читанні стоїть у нас закон "Про телебачення та радіомовлення". Ми просто не доходимо по голосуванню. Авторський колектив проекту дуже цікавий - Олександр Зінченко (часів заступника Медведчука), Микола Томенко, Микола Баграєв, Яворівський та Артеменко. Нам вдалося збити три законопроекти до одного. Але також є складність, бо більшість прийняла рішення не голосувати, по-перше, тому, что один з авторів - Зінченко (бо свій, що зрадив, гірше за чужого). У мене велика складність, але я впевнений, що законопроект пройде перше читання (в силу різних обставин), але залишаються дві конфліктні норми. Перше - статус Національної телерадіокомпанії. Ми настоюємо на тому, що, відповідно до закону, президент пропонує, а Верховна Рада затверджує кандидата на посаду президента компанії, а громадська рада компанії повинна формуватися і з президентської сторони, і з боку парламенту. Друга норма пов'язана з кабельним телебаченням. Ми виходимо з того, що потрібно ліцензувати ретрансляцію мовлення в Україні (дивлячись на конфлікти в регіонах та в Києві). Сьогодні я, як оператор кабельного мовлення, що є монополістом в конкретному регіоні, в соціальний пакет (приблизно 14-17 каналів) можу поставити що завгодно (поставити аджарський канал та не поставити харківський канал). Наша позиція така, що коли ви займаєтеся такою делікатною справою, як мовлення, то повинні мати формат і дозвіл на цю справу (ви ж не тільки за те гроші берете, що просто передаєте звук). Багато операторів кабельного телебачення не погоджуються з майбутнім ліцензуванням. Зараз ми дебатуємо. Але, якщо з цією нормою (ст.44) будуть проблеми, то особисто я готовий перенести статтю на друге читання, аби мати змогу все обговорити.
А тепер - висновок, мабуть сумний, бо я реаліст і розумію, що на цій та наступній сесіях (четвертій та п'ятій) нічого мудрого законодавчого ми не приймемо (оскільки перевиборча кампанія дихає у спину), а тому треба зараз подумати, як захистити журналіста та ринок на час президентської кампанії та зробити умови ринку зрозумілими. Що робиться з цього приводу? 10 листопада зробимо форум журналістів "Діяльність ЗМІ під час президентської кампанії". Я зареєстрував зміни до закону "Про вибори президента Україні" в частині медіа (не знаю, чи пройдуть вони, але діяльність ЗМІ у президентській кампанії регулюються діючим законом 1998 р., а про народних депутатів - 2001 р., який є набагато прогресивнішим). В законі про президентські вибори не зрозуміло, як політичну рекламу розміщувати, як будувати дебати й т. д. Законопроект пр зміни я вніс, але не факт, що вони будуть прийняті, бо цей закон занадто делікатна річ, щоб хтось погодився його змінювати. Є ще в Україні положення ЦВК. Я б не хотів, аби журналістську діяльність регулював цей документ, а таке цілком може статися. Тобто, нам треба просто домовитися, що нам треба робити, як повинні працювати журналісти.
Ми зараз також зареєстрували постанову (автори Іван Сподаренко, Іван Бокий, Микола Томенко та ін.), якою податковій та Кабінету міністрів рекомендується на рік (з першого січня 2004 до 1 січня 2005 р.) припинити усі перевірки медіа, в тому числі й пожежні, бо, наприклад, зараз пожежна охорона закрила в Сумах "Данкор" - едину опозиційну газету. Ми будемо настоювати на проголосуванні цієї постанови. Зараз, на жаль, ситуція передвиборча, тому треба думати, як пережити вибори, бо за рік до виборів мало хто думатиме про стратегію розвитку українських ЗМІ. Отак, приблизно, виглядає ситуація на сьогодняшній день.
Вікторія Маренич, "Радіо "Свобода": Питання стосовно розповсюдження конфіденційної інформації. В Україні з 1 січня набирає чинності Цивільний кодекс. Чи не будуть стикатися норми цих двох законодавчих актів?
Н.Томенко: Так, Ви абсолютно праві. Є Цивільний та Цивільно-процессуальний кодекси, в яких ми разом з вами познаходили дурні норми. В Цивільно-процессуальному кодексі ці норми виправлені, тобто подано законопроект, яким у другому читанні ці норми зредаговані. По Цивільному стаття, про яку Ви говорите, залишається. Я активно дебатував з Онопенко, з Мусіякою, з іншими членами комітету правової політики, вони гарантують, що необхідні зміни до 1 січня внесуть (до вступу кодексу у законну силу). Бо, чесно кажучи, я сам боюся цієї статті, адже вона вступає в протиріччя з новим законом, про який я казав.
Вікторія Маренич, "Радіо "Свобода": В Харкові перебуває Віктор Ющенко, одночасно страйкують співробітники обласної державної телерадіокомпанії. Чи це співпадіння? Яка Ваша `думка з цього приводу?
Н.Томенко: До речі, я не вірю. От Піскун до засідання парламентської асамблеї розкрив справу Олександрова. Мені всі колеги в ПАРЕ казали, але я відповідав: "Ні, просто так співпало". Так само і по Ющенку. Напевно, співробітники компанії просто раніше не знали про заборгованість, й дізналися про це лише напередодні приїзду Ющенко. Але якщо говорити серьозно, то згадуючи попередні президентські кампанії (я людина вже не молода й пам'ятаю їхній перебіг), здається, що такої напруги, як сьогодні, у попередніх кампаніях не було (адже зараз ще й не пахне президентськими виборами - до них ще близько року). Коли влада змагається, як зробити щось проти Мороза, Ющенка чи ще когось, то, на мою думку, це вже ненормальність. На мою думку, краще надавати їм зараз приміщення та телебачення. Доречі, сьогодні є дві концепції в Адміністрації президента (дехто з моїх колег там працює й неформально надає мені інформацію, до речі, коли питали, чому я нікому не дав премії за матеріали по цензурі в Украині, то цю премію мали отримати саме працівники Адміністрації, але навіщо, як вони там працюють). Одна концепція полягає в тому, щоб не давати лідерам опозиції приміщень та доступу до медіа, друга: надавати, але заганяти їх у "глухий кут". От наприклад, зараз почали розповсюджувати "10 запитань до" (для користування телерадіокомпаніями). Але проблема в тому, що вони не готові працювати в режимі діалогу, дискусії. Я сам був у Луганську, коли просто нікого з влади не було і зал закритий. А через три дні там був концерт Вєрки Сердючки. Я думаю, що це і негатив, і позитив.
До речі, якщо казати про співробітнників місцевих державних телерадіокомпаній, а мене вважати за владу (законотворчу), то цих людей жалко, але я єдиний, хто їх захищає. Коли їх викидали з "Інтера" на Перший національний, я единий за них заступився, бо це було незаконно. Я телефонував Івану Чижу та Ігорю Сторожуку, вони погоджувалися зі мною, але казали, що це генеральна лінія, якій суперечити не можна.
Яка зараз генеральна лінія?
Н.Томенко: Зараз йдеться про те, щоб регіональні компанії вигнати с УТ-2, а всі 24 години віддати "плюсам". Й Мартиненко і Плаксюка вигнали з Нацради не лише тому, що вони часто зі мною зустрічаються (хоса це також проблема), а й тому, що вони сказали, що не будуть голосувати за "плюси". Місцеві телекомпанії тепер виженуть в регіони, але крім мене ніхто знов їх захищати не буде. На засіданні голів місцевих компаній я порадив єдиний вихід - отримувати ліцензії, в кого їх нема, на місцевому рівні й там працювати, а коли демократія переможе, то ви станете суспільним телебаченням регіону. Але проблема в тому, що їм не дають отримати ліцензії. На попередньому конкурсі компанії в Чернівцях та Тернополі подали заявки, разом з ними був "ТЕТ", за день до конкурсу вони заявки забрали й "ТЕТ" переміг (а як обласні телерадіокомпанії можуть конкурувати з Суркісом). Тобто, працівників просто жалко: вони отримують копійки, не розуміють, особливо журналісти, що відбувається.Так само по Національній телерадіокомпанії. Виявляється, що я - єдиний їхній ворог, бо ми їм тіпа "гроші не даємо". Ну, по-перше, даємо не ми, а Кабінет міністрів (це для розуміння), але я також не хочу, щоб крали державні гроші, які повинні отримувати журналісти. Зараз канал приблизно на 80% субарендований (там виходить все, що завгодно, крім працівників компанії), а журналісти сидять дома і отримують 150-250 грн., бо їм не дають можливість працювати, а працюють телекомпанії Кирпи, "Гравіс" та хто завгодно.
Я запросив інформацію, як автор поправки, якою знімається 50% обмеження (раніше державні та комунальні телекомпанії мали обмеження 50% бюджетного фінінсування для залучення грошей від реклами, благодійних та комерційних внесків). Цю норму було відмінено ще півроку назад. Я поставив питання, скільки від реклами отримую Національна телекомпанія, бо ці гроші мають витрачитися чисто на премії, зарплати. Через місяць підрахунків я отримав цифри: в минулому році (президентом був Сторожук) від реклами отримано 15,5 млн. грн., в цьому році (за дев'ять місяців) - 3,3 млн. грн. При цьому ціна реклами та її кількість на каналі збільшилася. Але, якщо порахувати рік, по компанія отримає близько 5 млн. грн. Виникає питання: "Де мінімум 10-15 мільонів, хто їх вкрав?" Тобто, коли буде створена спеціальна слідча комісія (я питання вже ініціював), а вона буде створена, її завданням буде знайти - хто вкрав та віддати кошти журналістам. Я впевнений, що така сама ситуація і в місцевих державних компаніям - є група, яка крала, і є журналісти, що виступають заручниками ситуації.
Але чи мають взагалі право журналісти державної телерадіокомпанії страйкувати?
Н.Томенко: Ну, їм же директор сказав страйкувати, вони самі й не думали про це. Ситуація тут ще більш делікатна, бо директор облдержтелерадіокомпанії призначається Нацрадою за погодженням з губернатором. Тобто, якщо ми кажемо, що співробітники страйкують, то це означає, що їх попросив директор і губернатор. Цей висновок очевидной, як і тоді, коли на Національній телекомпанії підписи збирали - визивали та казали: "так ви 150-200 гривень отримуєте, а якщо не підпишитесь проти Литвина та Томенка, то вас звільнять". Тут все ясно.
Андрей Войцеховский: Не противоречит ли Харти о языках постановление об исключительно украиноязычной рекламе, кроме того, что компании и журналисты теряют деньги?
Н.Томенко: Ще раз кажу про комітетську позицію та наше тлумачення. Термін "законодавство" означає українські закони та Конвенцію, про яку Ви кажете. По брендах проблема знята, лише вді країни активно займаються перекладом брендів - Росія та Ірек, хоча точніше говорити не про переклад, а про транскрипцію.
Стосовно мови. Це є питанням політичним. Лише Верховна Рада має в цілому зробити якесь рішення. Але спеціалізовані одразу можна винести за дужки, видання для національних меншин, що компактно проживають. Крім того, Хартія не говорить про конкретні механізми, а лише про те, щоб забезпечити рівні умови. Як саме це робити, повинен регламентувати закон України.
Наталка Слюсар: Ваше ставлення до того, що скандал навколо Тузли роздмухують журналісти. Друге питання: зараз теле- та радіокомпанії активно переходять на українську мову новин. Чи є кінцева дата цього переходу?
Н.Томенко: Щодо мови новин. По кількох статтях діючого закону про телебачення та радіомовлення, які оговорюють мову мовлення та власне виробництво. Для мене, наприклад, принциповою є норма власного виробництва, яка доводить маємо ми галузь чи ні. Я активно дебатував з Нацрадою, що за цю норму нам треба боротися. Наприклад, телевізійникимене переконали, що я повинен піти проти українського народу та дозволити переривати фільми, лише говорячи про те, що за ці гроші ви будете робити серіали, ток-шоу, якісь власні українські проекти, бо зараз у вас нема коштів. Я думаю, що наша логіка має бути в якісному продукті а потім уже мова. Наприклад, серіал "Нового каналу "Заврта буде завтра" - якісний продукт, хоча він російськомовний. А мовні стандарти можна досягти за рахунок еволюції. В новому законі ми робимо жорсткі норми саме по власному продукту ті більш ліберальні норми по мові. Тобто, якщо ми сюди залучаємо рекламістів, суміжні галузі, якщо даємо їм побачити, що тут можно працювати і можна заробляти, то мовні правила прийдуть.
Але вже зараз радіокомпанії намагаються розмовляти українською, якої не розуміють ані українці, ані російськомовні люди.
Н.Томенко: Я думаю, що це теж проблема, яку можна назвати "власне виробництво". Тобто, народ пішов хитрим шляхом - вони, по суті, все ретранслюють (музичні продукти, наприклад), а звітувати чимось треба, то вони дійшли висновку, що найлегше звітувати новинами, погодою та ін. Вони роблять 1,5-хвилинні випуски новин, які беруть зі стрічок информаційних агенств, самі лише садять диктора, а потім кажуть, що ми робимо власне, українське.
Я виходжу з того, що треба, перш за все, врятувати галузь. Ще раз кажу, що, коли я йшов на нову редакцію закону "Про рекламу", я думав саме про галузь, тому що наш прорахунок показував, якщо найближчі два роки нічого не робити, то український рекламний ринок перестав би існувати, вигідніше було б працювати в режимі "відкату" (ви ретранслюете ОРТ чи НТВ, а куди гроші йдуть - навіть на в Росію, а на Кіпр, Британські Віржинські острови, де народ "ділить"). Тобюто, як не парадоксально, по-перше треба вирішити політичну та економічну проблеми, а вже потім підходити до культурологічної та мовної, які є лише наслідками. Тобто, не треба форсувати те, що є делікатним.
Были сообщения в СМИ, что сейчас для Николая Томенко деньги - важная проблема, так как из-за их нехватки откладывается открытие его собственного канала. На какой стадии находится создание канала и правда ли, что его приостановили?
Н.Томенко: Чесно кажучи, я мріяв би створити власний канал, щоб доказати, що я вмію щось робити. Але, поскільки, рішення про метрові та, навіть, дециметрові величини приймаються в кабінеті президента, куди я не вхожий, тому створення свого каналу відкладається на кілька років. Тому складати гроші на його створення ще зарано. Я дкмаю, що такої фінансової проблеми у мене не існує, до того ж, я - людина не бідна, я в 2,5 рази багатший за премьер-міністра та в 1,5 рази за Леоніда Кучму (якщо порівнювати наші податкові декларації). Крім того, я відчуваю себе вільною людиною, грошей, може й не вистачає на те, щоб зробити свой канал, якого не дозволяють. Але я відчуваю, що міг би це зробити, якщо б в цій країні мені надали ліцензію.
Що мені більше за все подобається, так це те, що через якись час всі погоджуються з тим, що я казав. Наприклад, десь рік тому я казав про темники, а кілька місяців назад Янукович каже: "Ти диви, яка фігня, тут всі по темниках живуть, скоро мене показувать не будуть", голова Верховної Раді три місяці назад казав: "Ти диви, яка фігня, всі по темниках, мене не показуватимуть". Але мене вже не цікавить те саме, що рік тому. Почали казати, що саме я темники пишу. Я готовий, але часу не вистачає. Мені, навіть, рпиємно, коли якісь медіаолігархи приходять і кажуть "Коля, ми отримуємо, але, щоб ти знав, ми не виконуємо, ми, навіть, не все виконуємо". І смішно, і страшно.
Так і з ситуацією навколо Тузли, як я казав на російсько-українських парламентських слуханнях, сумно, що це сприймається в гру, бо кілька технологів і менеджерів по організації криз це все придумали. Клои Янукович та його команда кажуть, що треба їхати на Тузлу та героїчно все вирушувати, а за дві години приходить повідомлення, що Кучма повертається. Туди поїхав президент і сказав: "Ми дали вказівку премьєрам вирішить цю проблему". Те, що відбувається в медіа (не ЗМІ створили проблему Тузли), але ця гра локальних і нелокальних інформаційних війн стала модною.Тобто, це сумна гра, бо на каанлі сидить розумна людина, хоче щось зробити, а їй кажуть: "Ні, вибач, от тут чітко написано, що в кінці сказати про Януковича й додати, що оцю вказівку йому дав Леонід кучма вчора о двадцять третій годині" (умовно кажучи).
Коли політичну журналістику ми в Україні практично ліквідували на києвському рівні, а сидять лише диктори або репортери, які лише озвучують, то це теж сумно.
Коли політична журналістика повернеться в Україну, я готовий не тільки робити свій канал, а навіть власну програму на телебаченні. Я за останній рік, як голова комітету Верховної Ради, був в прямому ефірі лише одного разу - на "Темнику". Тобто, якщо навіть голову комітету з питань свободи слова лише раз за рік випускають в прямий ефір, то... До того ж треба розуміти, що таке "Темник": хоча Руслан - нормальний журналіст, але в програмі специфічний прямий ефір (на запитання треба відповідати так або ні, нічого іншого сказати не можна), але, якщо нормально ставитися до журналіста, треба грати за його правилами.
До речі, цього року я заробив ще більше, ніж у минулому, і якщо зараз підводити підсумки, то я точно рази в три-чотири буду багатший за премьєра та президента. Я не боюсь свого багатства. Тому, як тільки почнуться президентські перегони, всі кандидати повінні будуть зареєструвати свої доходи (я балотуватися не буду, тому мені це не загрожує). Ми, до речі, будемо випускати черговий довідник (ви знаєте, люблю такі штуки). Цього разу в довіднику дамо всі біографії кандидатів, їхні декларації про доходи, можемо, навіть, їх порівняти. Але я впевнено себе відчуваю, бо закон України не забороняє мені отримувати доходи за консультації, наукову діяльніть та подібні речі. За це мені платять, і в цьому я не маю фінансових проблем.
Около года назад Вы в одной из киевских газет сделали прогноз о деятельности СМИ через четыре года. В прогнозе предполагалось, что СМИ будут укрупняться, превращаясь в холдинги, которые будут управляться партийными структурами, в частности, "Нашей Украиной". Что для создания этого холдинга уже сделано и что будет делаться в дальнейшем?
Н.Томенко: Так, були дискусії, в "Нашій Україні" в тому числі. Я думаю, що тут найактивніше просуваються наші донецькі колеги. Я позитивно до цього ставлюся, бо будь-яка конкуренція, навіть квазіконкуренція, є позитивною. Телекомпанія "Україна" по кількості отриманих за рік ліцензій посідає перше місце за часи незалежності (вона отримала біля 150-170 ліцензій за рік). Є там проблеми за змістом, я говорив з президентом каналу. Тобто, якщо він на сьогодні є вже, фактично, загальнонаціональним, то можна крім новин Донеччини (десь 90%) подавати новини того регіону, в яких виходить ефір. То ж, є солідні просування "України", є газета "Сегодня", яку вони купили, є також куплені ними спеціалізовані видання. Тобто, донецький медіа-холдінг суттєво зростає, але це позитивно, бо таким чином зростає мінімальний рівень конкуренції, бо "Сегодня" - це хоч якись стьоб з київського, дніпропетровського, СДПУ(О)шного та інших кланів. Вони також купили "Форум" та ще кілька інтернет-видань. Тобто, ринок розвивається (по-донецьки).
З "Нашою Україною" ситуація складніша, бо, виявилося, що перекупити якісь медіа виявилося надзвичайно складно. Відбувалися переговори і по "Новому каналу", і по СТБ, але питання вирішилися негативно перш за все тому, що всі рішення приймаються в кабінеті у президента. Тому на сьогодні "Наша Україна" може похвалитися лише тим, що вона пішла традиційним шляхом партійної розбудови, як, наприклад, "Батьківщина", яка створила своє чисто політичне видання. В Україні на сьогодні "нашеукраїнське" видання "Без цензури" - дуже близьке видання до "Товариш" чи "Вечірні вісті", без претензій на супернезалежність, це фактично позиція "Нашої України" (тираж газети наразі 120 тис. примірників). Відповідно й "Україна молода", яка симпатизує та працює. Також є "5-й канал", який не є власністю "Нашої України" у чистому вигляді, тому що реальним власником є Порошенко, а не конкретний штаб чи щось подібне. А от домовленість є така, і з Порошенком у тому числі, що вся новинна продукція, яку визначають працівники каналу (і Шевченко, і Скрипін), виходять з того, що там нема "Нашої України". Якщо зараз промонітоирти новини каналу або прямі ефіри та їх гостей, то видно, що нема "Нашої України", а є СДПУ(О), Трудова Україна і т.д. Я зараз переконую Петра Олексійовича в тому, щоб знайти формулу і взагалі винести інформаційні програми "5 каналу" за межі каналу і зробити їх повністю незалежними, щоб показати, хоч в першому наближенні, якими можуть бути новини. Так, канал приймається не скрізь по Україні, але хоча б одинадцать областей подивляться, що можуть бути новини, в яких представлені всі точки зору. Тому, суперхолдингу може не вийти, найближчим часом також можуть вийти ще два-три медіа-продукти з "Нашої Украини".
Але я все більше схиляюся до думки (до речі, люди починають мене розуміти - результати останнього опитування, яке я замовив, це показали), що потрібно чітко розуміти, щоб визначитися з каналом або газетою, яку читати, хто є власником. Якщо чітко буде відомо, хто є власником тих чи інших медіа, усе стане зрозумілим. Якщо людина з села, то що їй робить - читати "Сільські вісті", а там-то читати таку газету чи дивитися такий канал, а от якщо сьогодні вам зараз цікаво, що думає зять президента, то можна прочитати "Факти" або що. Тобто, позиціонування, хто власник - дуже важливо.
Наприклад, я сам себе за останній рік дуже заповажав - мої співробітники проаналізували "Темник", "Провокацію", "Агентство завтрішніх новин" та інші, як каже президент "подоночні сайти". Після аналізу вони дійшли висновку, що я займаю десь друге-третє місце в Україні по кількості негативної інформації про себе на цих сайтах. Тобто, якщо є два-три сайти, які спеціально працюють проти мене, то я щось роблю. Я відчув себе настільки серйозною людиною після цього, більше того, я не виступаю закрито. Сьогодні вже є три законопроекти фактично про те, щоб зрівняти територію Інтернету. І знов я єдиний, хто виступає проти цього (більшість не виступає). Проти мене пишуть, але я виступаю за те, щоб вони існували. Тобто, на сьогодні у Верховній Раді є закон "Про інформатизацію" (я виступаю проти нього і я його "завалю"), є закон "Про моніторинг телекомунікацій", який дозволяє офіційне прослуховування (я намагатимуся його також завалити), є також зміни в закон "Про державну таємницю" (на жаль, за нього проголосували комуністи та більшість разом взяті). Президент наклав вето, правда, не на ті статті, що ми просили, а це дає підстави нам його завалити. Є маса речей таких спеціальних, де я, ніби-то, більшість підпримую і резидентські медіа (бо їх переважна більшість - майже 90%). Взагалі, "2000" - моя улюблена газета, в мене немає таких великих грошей, аби поощрити, але в одному номері було 35 згадок мого імені, з яких 34 негативні і одна нейтральна. Це дає мені можливість і далі активніше працювати. Тобто, якщо ви читаєте про мене якісь критичні речі, це означає, що я працюю. Крім того, якщо я пишу проекти резолюцій та тексти парламентської асамблеї Ради Європи, ще й усі темники для усіх телекомпаній, то я особисто практично закриваю великий шмат інформаційної роботи, і це позитивно.
Как Вы оцениваете PR-компанию Ющенко после выборов в парламент и в Верховной Раде и за ее стенами?
Я думаю, що якщо Ющенко і його команда зрозуміє, що на цих виборах треба працювати двома органами - мозком і ногами, то все буде нормально, і результат буде позитивний, бо всякі ідеї про те, що потрібно боротися за телебачення (й таке інше). Якщо буде розуміння, що треба просто думати та приймати оптимальні рішення, треба просто їздити і говорити з реальними людьми. Коли почалися форуми, коли Ющенко почав їздити в регіони, де його радісно зустрічала влада, виявилося, що рейтинг Вітора Андрійовича зріс на 2-3%. Тобто, це підтверджує мою тезу про те, що зараз потрібно працювати, як українські політики працювали на початку 90-х років. Я колись активно критикував Мороза під час виборчої кампанії 1999 р., бо він вважав, що працювати потрібно виключно по закону "Про вибори президента", умовно кажучи, вдягти білі перчатки та чекати, пока Леонід Кучма прийде на теледебати, на яких можна довести свої переваги. Але Кучма зовсім не з'явився на теледебати, то ж тактика Мороза чекати рівних правил та можливостей була серйозною помилкою. Цієї помилки не можна припустити й зараз, треба просто ходити ногами, зустрічатися з людьми, бачити, як тебе б'ють по голові, останнє, що я запропонував Ющенку - започаткувати конкурс на найкращу зустріч Ющенко, влаштовану місцевими владами в регіонах. На сьогодні на перше місце я пропонував би зустріч в Києвській облдержадміністрації, в якій забагато свиней і дуже велика повага до цієї галузі. Під час зустрічи випустили свиню з відповідним написом, але свиня худа була, дуже швидко втекла. Але, в принципі, це усім сподобалося. В Одесі, на другому місці (ситуація по яйцях), але якщо ще хтось буде кидати яйця в Ющенка, то заздалегить перевірте, щоб рука не трусилася, щоб метальщик чітко влучав (бо, якщо вже людину найняли, крім того, дали гроші на приїзд та на яйца, то ж треба попадати). А от Луганськ, коли влада просто все закрила й втекла, - просто смішно, не серьозно для влади.
До речі, я не можу оцінювати позитивно чи негативно інформаційну кампанію, бо яка така кампанія, якщо ви є ньюсмейкером #1, а жодний загальнонаціональний канал про це не згадує. Тобто, хоч зі шкіри вилазь, а вам приходять темники, то нічого не зробиш. Насправді, мене цікавить лише одне - перерахувати виборчі бюлетені. Всю решту, мені здається, опозиція вже навчилася робити, і ілюзій в неї не залишилося. Більше того, я з Мельниченком нещодавно говорив, через кілька місяців ми зможемо оприлюднити тексти стратегічних розмов напередодні виборів 1999 р. президента з Наталєю Вітренко. Тому, якщо ми мудрі люди, не треба повторювати своїх помилок.
Складність є лише одна - мене едине, що непокоїть в цій країні, то це виборчі дільниці. Я не знаю, хто буде входити до складу ЦВК, бо 9 членів центрвиборчкому з 12 повинні змінитися, кандидатури на затвердження Верховною Радою подає президент, а механізму відбору кандидатур немає. Так само у нас велика проблема з виборчими комісіями на місцях. Тобто, якщо хоч по одній людині на комісію залишиться, яка скаже: "Та ні, не треба підтасовувати, якщо голоси за Петренка, то не треба бюлетені класти за Сидоренка", якщо не буде так, як на другому турі Кучми-Симоненка, коли просто міняли місцями кипи бюлетенів за кандидатів (наприклад, як було в комісіях в Черкаській області, коли членів комісії споїли, а всі голоси за Симоненка - 65-70% - переклали до голосів за другого кандидата). Тобто, ключове - порахувати, а інформаційна політика буде такою ж як сьогодні: по загальнонаціональних медіа ви чутимите одне, а реально намагатиметися дізнатися інше. А змінити цю політику не може навіть Верховна Рада, адже депутати 433 голосами приймають рішення про трансляцію засідань на першому Національному каналі, а рішення просто не виконується, то про що можна говорити на інших каналах?
Взагалі-то, я - оптиміст, мені здається, що при нормальному підході український народ обере ту владу, яку він хоче обрати.
В.Ющенко подтвердил, что угроза его физического устранения весьма серьезна...
--------------------------------------------------------------------------------
Пресс-конференция Н.Томенко в "STATUS QUO"
--------------------------------------------------------------------------------
Ректоры милицейских вузов Латвии, Молдовы, Росии и Украины собрались в Харькове
--------------------------------------------------------------------------------
Пресс-конференция в "STATUS QUO" по проблемам электроэнергетики
--------------------------------------------------------------------------------
--------------------------------------------------------------------------------
© "Status quo". Все права защищены. Использование материалов "Status quo" разрешается при условии ссылки (для интернет-изданий - гиперссылки) на "Status quo".
Главный редактор Елена Конопля. Web-администратор Владимир Дорошенко. Web-программист Александр Мочалов.
Наш адрес: 61002, г.Харьков, ул. Артема 46, тел.
057)715-52-66, 715-52-67 (факс), e-mail: sq@sq.com.uahttp://sq.com.ua