Жалюгідні аргументи шахраїв
10/29/2003 | Ігор Немашкало
Жалюгідні аргументи шахраїв
В Україні набрало неабиякого розвитку розповсюдження різних біологічних добавок, "народних" ліків, лікарів та шаманів. Чимось це нагадує розповсюдження релігійних сект та відволікання туди людей від традиційної церкви. У людей є певний попит на послуги релігійні, психологічні, медичні, але за важких умов праці та життя, втоми та іноді ліні, їм ніколи звернутися до послуг традиційних, легальних структур. Тому, коли в них цілими днями хтось дзизчить над вухом про чудодійні можливості релігійної секти чи біологічної добавки, вони дійсно можуть повірити, що це їх останній шанс врятуватися. От вони і йдуть у сіті шахраїв. Один з аргументів шахраїв, які розповсюджують БАДи (біологічно-активні добавки), що, мовляв, ці їхні БАДи продаються у сотнях країн світу. У юриспруденції є термін юридично жалюгідний. Чи не є жалюгідними і ці аргументи. Адже ми знаємо прислів'я: "Хохол не повірить, доки не провірить". Розрахунок у цьому твердженні про сотні країн продажу якраз на те, що перевірити їх для покупця неможливо. Та й у стані охмурення він на це не здатний. Він навіть не помічає розбіжностей, коли у одному місці кажуть про 168 країн, а у іншому пишуть про 36, де сертифіковані добавки. Як же їх продають у інших країнах, несертифікованими? Справді, шахраї можуть навіть надати адреси представництв у цих країнах. Але піди но перевір їх. Бачив я фільм про фірми, які надають послуги працевлаштування за кордоном. Так кореспонденти витратили силу-силенну грошей і часу, щоб поїхати в іншу країну та з'ясувати, що за тими адресами немає того, що рекламується. Звісно, що у пересічного громадянина таких можливостей немає. Тому можна без ризику дзижчати йому на вухо про 168 країн і про різні інші міжнародні досягнення, нагороди та інше. Ми не можемо перевірити, чи дійсно виготовляються ці добавки на надсучасному німецькому обладнанні чи "свіжі кістки великої рогатої худоби" разом з яєчним та молочним борошном вручну, кустарно змішуються китайськими дітлахами у бараках за мізерну платню, що більше нагадує істину, якщо зважити на "підніжність" та граничну скромність сировини. Насправді, таке рекламування вважається неетичним і неприпустимим, дійсно великі та відомі виробники не застосовують таких методів. Недарма і наш новий український Закон про рекламу забороняє використовувати у рекламі ліків та медичних виробів розповіді тих, кому начебто це допомогло. Скільки маю відношення до Проктер єнд гембл та Колгейт, вони ніколи не кажуть, у скількох країнах розповсюджуються їх вироби. Тому що перевірити це неможливо. Істина конкретна. Саме тут і зараз добавка чи інший вироб повинен довести свої якості, користь та, принаймні, безпеку для людини. Посилання на її гіпотетичні визнання та успіхи десь і колись жалюгідні. І ще: з власного досвіду та досвіду родичів не радив би довірятися китайцям у бізнесових, життєвих чи медичних справах. Самі пропагандисти Тяньши визнають: головна мета їх діяльності в Україні - отримання максимально можливого прибутку, а зовсім не благодійно-лікувальна діяльність. Звідси й робіть висновки. Хоча це справедливо мабуть для всіх компаній. Тож треба звертатися до незалежних джерел, а не розставляти широко вуха розповідям штатних пропагандистів. Щоб менше знімати потім локшини.
В Україні набрало неабиякого розвитку розповсюдження різних біологічних добавок, "народних" ліків, лікарів та шаманів. Чимось це нагадує розповсюдження релігійних сект та відволікання туди людей від традиційної церкви. У людей є певний попит на послуги релігійні, психологічні, медичні, але за важких умов праці та життя, втоми та іноді ліні, їм ніколи звернутися до послуг традиційних, легальних структур. Тому, коли в них цілими днями хтось дзизчить над вухом про чудодійні можливості релігійної секти чи біологічної добавки, вони дійсно можуть повірити, що це їх останній шанс врятуватися. От вони і йдуть у сіті шахраїв. Один з аргументів шахраїв, які розповсюджують БАДи (біологічно-активні добавки), що, мовляв, ці їхні БАДи продаються у сотнях країн світу. У юриспруденції є термін юридично жалюгідний. Чи не є жалюгідними і ці аргументи. Адже ми знаємо прислів'я: "Хохол не повірить, доки не провірить". Розрахунок у цьому твердженні про сотні країн продажу якраз на те, що перевірити їх для покупця неможливо. Та й у стані охмурення він на це не здатний. Він навіть не помічає розбіжностей, коли у одному місці кажуть про 168 країн, а у іншому пишуть про 36, де сертифіковані добавки. Як же їх продають у інших країнах, несертифікованими? Справді, шахраї можуть навіть надати адреси представництв у цих країнах. Але піди но перевір їх. Бачив я фільм про фірми, які надають послуги працевлаштування за кордоном. Так кореспонденти витратили силу-силенну грошей і часу, щоб поїхати в іншу країну та з'ясувати, що за тими адресами немає того, що рекламується. Звісно, що у пересічного громадянина таких можливостей немає. Тому можна без ризику дзижчати йому на вухо про 168 країн і про різні інші міжнародні досягнення, нагороди та інше. Ми не можемо перевірити, чи дійсно виготовляються ці добавки на надсучасному німецькому обладнанні чи "свіжі кістки великої рогатої худоби" разом з яєчним та молочним борошном вручну, кустарно змішуються китайськими дітлахами у бараках за мізерну платню, що більше нагадує істину, якщо зважити на "підніжність" та граничну скромність сировини. Насправді, таке рекламування вважається неетичним і неприпустимим, дійсно великі та відомі виробники не застосовують таких методів. Недарма і наш новий український Закон про рекламу забороняє використовувати у рекламі ліків та медичних виробів розповіді тих, кому начебто це допомогло. Скільки маю відношення до Проктер єнд гембл та Колгейт, вони ніколи не кажуть, у скількох країнах розповсюджуються їх вироби. Тому що перевірити це неможливо. Істина конкретна. Саме тут і зараз добавка чи інший вироб повинен довести свої якості, користь та, принаймні, безпеку для людини. Посилання на її гіпотетичні визнання та успіхи десь і колись жалюгідні. І ще: з власного досвіду та досвіду родичів не радив би довірятися китайцям у бізнесових, життєвих чи медичних справах. Самі пропагандисти Тяньши визнають: головна мета їх діяльності в Україні - отримання максимально можливого прибутку, а зовсім не благодійно-лікувальна діяльність. Звідси й робіть висновки. Хоча це справедливо мабуть для всіх компаній. Тож треба звертатися до незалежних джерел, а не розставляти широко вуха розповідям штатних пропагандистів. Щоб менше знімати потім локшини.