РІЧНИЦЯ: чотири роки тому українці постали перед вибором “меншого зла”
10/31/2003 | Майдан-ІНФОРМ
Північ 31 жовтня 1999 року, коли зачинилася для перерахунку голосів остання виборча дільниця, ввійшла в історію як завершальний етап першого туру нових президентських виборів. Це була переломна й таємнича північ. І йдеться не про бухих школярів класів з англійською мовою викладання, які святкували свій Геловін.
Молода країна вступала в новий етап свого політичного розвитку. В минулому були скандали з лазаренківською “Громадою”, партія влади НДП розкололася на опозиціонерів, “пустовойтенківців” і “волковців” (“За відродження регіонів”), поховали Чорновола, у вжитку з’явилося слово “олігарх”, в Кривому Розі стався “теракт” проти Вітренко, Шевченка продали в “Мілан”, внаслідок чого закрилися “Всеукраинские ведомости” Рубана. Країна почала вчитися реально аналізувати політичну й економічну ситуацію. Одним з перших у ще таємничому для багатьох інет-просторі це став робити Георгій Гонгадзе.
31 жовтня пройшло спокійно – спостерігачі, в тому числі й міжнародні, не зафіксували значних порушень. Їх, вочевидь, і не було – країна тільки пізнавала сама себе, сподіваючись, що влада ще здатна до адекватних дій.
В бюлетенях було 13 прізвищ. Одне з них було викреслене: Т.Н.П. Олександр Ткаченко (пам’ятаєте, був такий політик?) знявся на користь комуніста Симоненка 27 жовтня.
Кучма набрав 9594 тисячі голосів.
Симоненко – 5849 тисяч.
Обидва вийшли у другий тур. Вже в понеділок в суспільство була закинута теорія “меншого зла”. Навіть ярий антикучміст Марчук закликав підтримати діючого Президента.
Мороз набрав 2970 тисяч голосів. Вітренко – 2887 тисяч. Марчук – 2138 тисяч. Удовенко – 320 тисяч. Костенко – 571 тисячу. “Зелений” Кононов (пам’ятаєте, був такий політик?) – 76 з лишнім тисяч.
Попереду були перевибори, “новий президент” і нова історія країни. Її ми знаємо – вона зафіксована в архівах “Майдану”.
Рівно через рік – вибори.
ЯКБИ Я БУВ У БЕНКЕТНІЙ ЗАЛІ
За прийняття правильних рішень!
Молода країна вступала в новий етап свого політичного розвитку. В минулому були скандали з лазаренківською “Громадою”, партія влади НДП розкололася на опозиціонерів, “пустовойтенківців” і “волковців” (“За відродження регіонів”), поховали Чорновола, у вжитку з’явилося слово “олігарх”, в Кривому Розі стався “теракт” проти Вітренко, Шевченка продали в “Мілан”, внаслідок чого закрилися “Всеукраинские ведомости” Рубана. Країна почала вчитися реально аналізувати політичну й економічну ситуацію. Одним з перших у ще таємничому для багатьох інет-просторі це став робити Георгій Гонгадзе.
31 жовтня пройшло спокійно – спостерігачі, в тому числі й міжнародні, не зафіксували значних порушень. Їх, вочевидь, і не було – країна тільки пізнавала сама себе, сподіваючись, що влада ще здатна до адекватних дій.
В бюлетенях було 13 прізвищ. Одне з них було викреслене: Т.Н.П. Олександр Ткаченко (пам’ятаєте, був такий політик?) знявся на користь комуніста Симоненка 27 жовтня.
Кучма набрав 9594 тисячі голосів.
Симоненко – 5849 тисяч.
Обидва вийшли у другий тур. Вже в понеділок в суспільство була закинута теорія “меншого зла”. Навіть ярий антикучміст Марчук закликав підтримати діючого Президента.
Мороз набрав 2970 тисяч голосів. Вітренко – 2887 тисяч. Марчук – 2138 тисяч. Удовенко – 320 тисяч. Костенко – 571 тисячу. “Зелений” Кононов (пам’ятаєте, був такий політик?) – 76 з лишнім тисяч.
Попереду були перевибори, “новий президент” і нова історія країни. Її ми знаємо – вона зафіксована в архівах “Майдану”.
Рівно через рік – вибори.
ЯКБИ Я БУВ У БЕНКЕТНІЙ ЗАЛІ
За прийняття правильних рішень!