Як правильно стучати?
11/03/2003 | Ігор Немашкало
Дуже полюбляю стучати на тих, хто багато заробляє. Тому мені цікаво, як правильно працювати податковим агентом. Отож написав листа у владу. Може і ви мені допоможете, добрі люди?
З прийняттям Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 від 22.05.2003 (далі - Закон) з'явився новий термін чи поняття - податковий агент. У Законі дається таке визначення:
"1.15. Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону."
Надалі у Законі розкривається конкретний зміст різних видів агентської діяльності. Важливо, що фізичною особа має стати податковим агентом тільки тоді, коли вона має статус суб'єкта підприємницької діяльності. Цитую Закон:
"8.2.2. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності."
Чи не закладено тут нерівність між фізичними особами? Чи звідси випливає, що агентська діяльність є видом підприємницької діяльності і без реєстрації як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа немає права нею займатися?
Податкова адміністрація України вже затвердила наказом № 451 від 29.09.2003, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 22.10.2003 за № 960/8281, " Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку". Розглянемо найпоширеніший випадок, коли податковим агентом є фізична особа - приватний підприємець, яка утримує податок з платні своїх найманих працівників. Залишається незрозумілим, хто повинен нести витрати, пов'язані з веденням податкової агентської діяльності. У такі витрати можна включити:
1)витрати на процес утримання податку, облік та зберігання грошей до їх перерахування до бюджету;
2)витрати на перерахування зібраного податку до бюджету. Такі витрати можуть становити від о.1 % до 2 % залежно від банку, через посередництво якого відбувається таке перерахування;
3)витрати на ведення податкового обліку, подачу податкової звітності, у тім числі складання звітів до податкової інспекції про зібрані податки, вартість бланків, вартість їх заповнення і доставляння до податкової інспекції, вартість зберігання копій цих документів;
4)певну компенсацію податковий агент повинен отримувати за відповідальність та ризик у своїй роботі, адже він може наразитися на відповідальність як з боку держави за недобір податку, несвоєчасне перерахування так і з боку платника податку за перебір податку, неправильне нарахування. Витрати на страхування цих ризиків.
5)витрати на оплату юридичних консультацій та аудиторських послуг щодо перевірки правильності ведення податкової агентської діяльності.
Оскільки у процесі агентської діяльності податкового агента зацікавлені як держава, яка отримує таким чином податки, так і платник податку, який таким чином виконує свій конституційний обов'язок зі сплати податку, логічно очікувати, що вони будуть відшкодовувати ці витрати податкового агента на ведення агентської діяльності, а також виплачувати винагороду чи платню за це. Отже питання - чи повинні держава і платник податку відшкодовувати податковому агенту витрати на ведення податкової агентської діяльності, а також виплачувати винагороду чи платню, у якому розмірі і формі? Чи треба для цього укладати договір з державою та з платником податків? Чи є податкова агентська діяльність окремим видом підприємницької діяльності? Чи відноситься вона до таких, що потребує ліцензії чи іншого спеціального дозволу?
Також є інші питання визначення податкової агентської діяльності. Податкова агентська діяльність фізичних осіб є добровільною чи примусовою? Чи є податкова агентська діяльність працею (трудовою діяльністю) взагалі? Чи треба виконувати певний обсяг праці, щоб займатися податковою агентською діяльністю, чи можна визначити її як таку, що для свого здійснювання не потребує праці, і тому її не можна визнати працею (трудовою діяльністю), а швидше це вид хобі чи розваги. Якщо ж це є праця (трудова діяльність), постає інше питання - чи є ця праця (трудова діяльність) найманою, чи регулюється трудовим правом, хто виступає як роботодавець; чи ця праця є різновидом підприємницької діяльності, ведеться на свій страх і ризик і регулюється підприємницьким правом?
Чи має право одна фізична особа забирати приватну власність іншої фізичної особи у вигляді грошей і передавати державі без рішення суду та спеціальної попередньої угоди між цими фізичними особами? Чи може фізична особа, у якої таким чином відбирають гроші без її згоди, наполягати на праві власноруч і повністю розпоряджатися своєю приватною власністю у формі грошей (платні та інших виплат), у тім числі власноруч, без участі агентів та інших третіх осіб, виконувати свої конституційні обов'язки зі сплати податків та зборів, підраховувати і сплачувати їх? Чи не наражається податковий агент на небезпеку судового переслідування з боку фізичної особи, у якої він забирає її приватну власність у формі грошей і віддає її державі без рішень суду і попередньої згоди цієї фізичної особи, як такий, що робить протиправні дії проти приватної власності фізичних осіб, громадян України?
У цьому листі я запитую про відносини податкового агента - фізичної особи з платником податків - фізичною особою. Тобто до обох суб'єктів відносин конституційні права та обов'язки фізичних осіб, громадян України, стосуються у повному обсязі. Випадки, коли податковим агентом чи платником податків є юридична особа, чи більш узагальнено, не є фізична особа, громадянин України, прошу у відповіді на цей мій лист не розглядати.
Чи не варто замість інституту податкових агентів чи поряд з ним започаткувати інститут податкових розпорядників, які на виключно добровільній, комерційній, підприємницькій основі беруть на себе відповідальність за правильність обчислення та перерахування до бюджету і фондів зборів і податків громадянина? Громадянин зможе обирати, чи адмініструвати свої податки та збори самостійно, за безкоштовної участі та допомоги державних службовців, чи використати а платні послуги таких податкових розпорядників.
З прийняттям Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 від 22.05.2003 (далі - Закон) з'явився новий термін чи поняття - податковий агент. У Законі дається таке визначення:
"1.15. Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону."
Надалі у Законі розкривається конкретний зміст різних видів агентської діяльності. Важливо, що фізичною особа має стати податковим агентом тільки тоді, коли вона має статус суб'єкта підприємницької діяльності. Цитую Закон:
"8.2.2. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності."
Чи не закладено тут нерівність між фізичними особами? Чи звідси випливає, що агентська діяльність є видом підприємницької діяльності і без реєстрації як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа немає права нею займатися?
Податкова адміністрація України вже затвердила наказом № 451 від 29.09.2003, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 22.10.2003 за № 960/8281, " Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку". Розглянемо найпоширеніший випадок, коли податковим агентом є фізична особа - приватний підприємець, яка утримує податок з платні своїх найманих працівників. Залишається незрозумілим, хто повинен нести витрати, пов'язані з веденням податкової агентської діяльності. У такі витрати можна включити:
1)витрати на процес утримання податку, облік та зберігання грошей до їх перерахування до бюджету;
2)витрати на перерахування зібраного податку до бюджету. Такі витрати можуть становити від о.1 % до 2 % залежно від банку, через посередництво якого відбувається таке перерахування;
3)витрати на ведення податкового обліку, подачу податкової звітності, у тім числі складання звітів до податкової інспекції про зібрані податки, вартість бланків, вартість їх заповнення і доставляння до податкової інспекції, вартість зберігання копій цих документів;
4)певну компенсацію податковий агент повинен отримувати за відповідальність та ризик у своїй роботі, адже він може наразитися на відповідальність як з боку держави за недобір податку, несвоєчасне перерахування так і з боку платника податку за перебір податку, неправильне нарахування. Витрати на страхування цих ризиків.
5)витрати на оплату юридичних консультацій та аудиторських послуг щодо перевірки правильності ведення податкової агентської діяльності.
Оскільки у процесі агентської діяльності податкового агента зацікавлені як держава, яка отримує таким чином податки, так і платник податку, який таким чином виконує свій конституційний обов'язок зі сплати податку, логічно очікувати, що вони будуть відшкодовувати ці витрати податкового агента на ведення агентської діяльності, а також виплачувати винагороду чи платню за це. Отже питання - чи повинні держава і платник податку відшкодовувати податковому агенту витрати на ведення податкової агентської діяльності, а також виплачувати винагороду чи платню, у якому розмірі і формі? Чи треба для цього укладати договір з державою та з платником податків? Чи є податкова агентська діяльність окремим видом підприємницької діяльності? Чи відноситься вона до таких, що потребує ліцензії чи іншого спеціального дозволу?
Також є інші питання визначення податкової агентської діяльності. Податкова агентська діяльність фізичних осіб є добровільною чи примусовою? Чи є податкова агентська діяльність працею (трудовою діяльністю) взагалі? Чи треба виконувати певний обсяг праці, щоб займатися податковою агентською діяльністю, чи можна визначити її як таку, що для свого здійснювання не потребує праці, і тому її не можна визнати працею (трудовою діяльністю), а швидше це вид хобі чи розваги. Якщо ж це є праця (трудова діяльність), постає інше питання - чи є ця праця (трудова діяльність) найманою, чи регулюється трудовим правом, хто виступає як роботодавець; чи ця праця є різновидом підприємницької діяльності, ведеться на свій страх і ризик і регулюється підприємницьким правом?
Чи має право одна фізична особа забирати приватну власність іншої фізичної особи у вигляді грошей і передавати державі без рішення суду та спеціальної попередньої угоди між цими фізичними особами? Чи може фізична особа, у якої таким чином відбирають гроші без її згоди, наполягати на праві власноруч і повністю розпоряджатися своєю приватною власністю у формі грошей (платні та інших виплат), у тім числі власноруч, без участі агентів та інших третіх осіб, виконувати свої конституційні обов'язки зі сплати податків та зборів, підраховувати і сплачувати їх? Чи не наражається податковий агент на небезпеку судового переслідування з боку фізичної особи, у якої він забирає її приватну власність у формі грошей і віддає її державі без рішень суду і попередньої згоди цієї фізичної особи, як такий, що робить протиправні дії проти приватної власності фізичних осіб, громадян України?
У цьому листі я запитую про відносини податкового агента - фізичної особи з платником податків - фізичною особою. Тобто до обох суб'єктів відносин конституційні права та обов'язки фізичних осіб, громадян України, стосуються у повному обсязі. Випадки, коли податковим агентом чи платником податків є юридична особа, чи більш узагальнено, не є фізична особа, громадянин України, прошу у відповіді на цей мій лист не розглядати.
Чи не варто замість інституту податкових агентів чи поряд з ним започаткувати інститут податкових розпорядників, які на виключно добровільній, комерційній, підприємницькій основі беруть на себе відповідальність за правильність обчислення та перерахування до бюджету і фондів зборів і податків громадянина? Громадянин зможе обирати, чи адмініструвати свої податки та збори самостійно, за безкоштовної участі та допомоги державних службовців, чи використати а платні послуги таких податкових розпорядників.