РІЧНИЦЯ: вже 7 років українські силовики розслідують політичне вбивств
11/03/2003 | Майдан-ІНФОРМ
Машина – білі “Жигулі” нової 99-ої моделі – виїхала через ворота (чи не ті, акт вандалізму над якими вчора показали всі українські телеканали?) прямісінько на льотне поле, коли до літака вже ставили трап. За кермом сидів міліціонер, тому легковик проїхав крізь охоронців без проблем. Вже на полі у машину сіли двоє чоловіків, одягнені в кожушки авіаторів. Вони ВАЗ повільно під’їхав до Як-40 – Щербані прощалися з льотчиками і збиралися сідати до свого “Шевроле” – і “авіатори” вийшли з нього. Один стріляв із ТТ винятково у Щербаня – в голову й серце – а інший розрядив ріжок АК прямо в невеличкий натовп, навіть поранивши свого “колегу”. Всього вони випустили тридцять з лишнім (деякі не влучили) куль.
Доки Щербань вмирав, кіллери – українець, росіянин і осетин – промчали півкілометра порожнім льотним полем аж до західного його кінця. Там, у бетонному паркані була дірка. Вони облили “Жигулі” бензином, підпалили його і зникли за парканом. Зараз міліція стверджує, що їх теж немає в живих.
Разом із народним депутатом Євгеном Щербанем загинула його дружина Надія, авіатехнік Анатолій Гапчич і бортмеханік Володимир Шеїн.
3 листопада 1996 року Щербань прилетів у Донецьк із Москви, де нібито був на дні народження Кобзона і вів переговори з керівником “Газпрома” Ремом Вяхіревим, представляючи інтереси своєї корпорації “АТОН”. Нардеп, який розпочав бізнес із торгівлі фруктами, входив у п’ятірку найбагатших людей регіону.
Саме він разом із колегою по Ліберальній партії Володимиром Щербанем і президентом ФК “Шахтар” Ахатєм Брагіним взяли під контроль промисловість Донбасу, потіснивши стару радянську номенклатуру. На сході їм стало тісно і вони подивилися на захід. В Києві їхні інтереси представляв Євген Марчук, і саме Щербанем у жовтні 1996 року була заснована газета “День”. А до того “донецькі” розкрили свої найамбіційніші плани. “Хоче хтось того чи не хоче, але Володимир Щербань стане президентом України”, - нібито казав на початку 1996-го Євген Щербань.
Силовики досі не знайшли відповідь, убили його за це чи ні. Є безліч версій, кому ж вигідно вбивство: чи Кучмі, чи російським олігархам, яких не пускав на Донбас Щербань, чи Лазаренку (тодішньому прем’єру, на якого зараз списують всі гріхи – докладніше про невідповідності цієї офіційної версії – тут http://www.kontrakty.com.ua/ukr/gc/nomer/2002/08/22.html ), чи новому поколінню “донецьких” на чолі з Ахметовим.
Донецьк втратив президентські амбіції і відійшов у тінь. Зароджувався новий “донецький клан”. З того часу змінилося багато чого: Лазаренко отримав камеру в американському СІЗО, Марчук – військову шинелю, Щербань – Сумську область, а от ставленик “донецьких” став прем’єр-міністром.
Я не повірю, що нинішній голова уряду не хоче дізнатися правду про те, що сталося того ранку на льотному полі Донецького аеропорту. А це ж лишень одна з таємниць нинішнього політичного життя.
Забагато щось білих плям у нашій історії.
Правди!
Доки Щербань вмирав, кіллери – українець, росіянин і осетин – промчали півкілометра порожнім льотним полем аж до західного його кінця. Там, у бетонному паркані була дірка. Вони облили “Жигулі” бензином, підпалили його і зникли за парканом. Зараз міліція стверджує, що їх теж немає в живих.
Разом із народним депутатом Євгеном Щербанем загинула його дружина Надія, авіатехнік Анатолій Гапчич і бортмеханік Володимир Шеїн.
3 листопада 1996 року Щербань прилетів у Донецьк із Москви, де нібито був на дні народження Кобзона і вів переговори з керівником “Газпрома” Ремом Вяхіревим, представляючи інтереси своєї корпорації “АТОН”. Нардеп, який розпочав бізнес із торгівлі фруктами, входив у п’ятірку найбагатших людей регіону.
Саме він разом із колегою по Ліберальній партії Володимиром Щербанем і президентом ФК “Шахтар” Ахатєм Брагіним взяли під контроль промисловість Донбасу, потіснивши стару радянську номенклатуру. На сході їм стало тісно і вони подивилися на захід. В Києві їхні інтереси представляв Євген Марчук, і саме Щербанем у жовтні 1996 року була заснована газета “День”. А до того “донецькі” розкрили свої найамбіційніші плани. “Хоче хтось того чи не хоче, але Володимир Щербань стане президентом України”, - нібито казав на початку 1996-го Євген Щербань.
Силовики досі не знайшли відповідь, убили його за це чи ні. Є безліч версій, кому ж вигідно вбивство: чи Кучмі, чи російським олігархам, яких не пускав на Донбас Щербань, чи Лазаренку (тодішньому прем’єру, на якого зараз списують всі гріхи – докладніше про невідповідності цієї офіційної версії – тут http://www.kontrakty.com.ua/ukr/gc/nomer/2002/08/22.html ), чи новому поколінню “донецьких” на чолі з Ахметовим.
Донецьк втратив президентські амбіції і відійшов у тінь. Зароджувався новий “донецький клан”. З того часу змінилося багато чого: Лазаренко отримав камеру в американському СІЗО, Марчук – військову шинелю, Щербань – Сумську область, а от ставленик “донецьких” став прем’єр-міністром.
Я не повірю, що нинішній голова уряду не хоче дізнатися правду про те, що сталося того ранку на льотному полі Донецького аеропорту. А це ж лишень одна з таємниць нинішнього політичного життя.
Забагато щось білих плям у нашій історії.
Правди!