Пройшов парад на честь 60-річчя визволення Києва
11/06/2003 | Майдан-ІНФОРМ
По Хрещатику пройшли колони ветеранів - учасників оборони та визволення Києва.
Попереду військовослужбовці несли прапори Першого, Другого, Третього і Четвертого Українських фронтів.
Після цього на майдані Незалежності відбувся урочистий мітинг. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять солдатів та офіцерів, які того дня не повернулись з поля бою.
Після битви за Київ понад 60 військових частин, полків і дивізій отримали звання Київських.
Після мітингу відбувся парад духових оркестрів.
Попереду військовослужбовці несли прапори Першого, Другого, Третього і Четвертого Українських фронтів.
Після цього на майдані Незалежності відбувся урочистий мітинг. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять солдатів та офіцерів, які того дня не повернулись з поля бою.
Після битви за Київ понад 60 військових частин, полків і дивізій отримали звання Київських.
Після мітингу відбувся парад духових оркестрів.
Відповіді
2003.11.06 | Тульский пряник
Ветераны - достойны уважения.
Уважать память людей, которые отдали свои жизни за то чтобы потомки могли жить - это долг тех кто хочет называться Человеком."Если же у кого-то сейчас возникает встречный вопрос - а почему же победители живут лучше нас, может, не "упирайся мы рогом", тоже пили бы сейчас баварское пиво? - хочу сказать: поднимите исторические документы, манкурты! Ведь в соответствии с планом Барбаросса, только 20% украинцев должны были остаться жить на Украине, да и то лишь исключительно для обслуживания немецких колонистов, прибывших на плодородные наши черноземы; 20% планировалось угнать в Сибирь для освоения тамошних богатств, остальные подлежали уничтожению. Так что баварское пиво для нас запланировано не было. Разве что для карателей собственного народа."
http://russian.kiev.ua/archives/2002/0205/020514dt01.html
И хорошо, что в Киеве об этом помнят и не превращают день памяти в побоище, как иногда, к моему величайшему сожалению, это происходило во Львове.
2003.11.07 | Dworkin
Re: Ветераны - достойны уважения.
Тульский пряник пише:> Уважать память людей, которые отдали свои жизни за то чтобы потомки могли жить - это долг тех кто хочет называться Человеком.
А кто спорит?
> "Если же у кого-то сейчас возникает встречный вопрос - а почему же победители живут лучше нас, может, не "упирайся мы рогом", тоже пили бы сейчас баварское пиво?
Да никто так на Украине не говорит. Это вообще тезисы маасковской интелигенции времен Горбачева.
На Зап. Украине попробовали посотрудничать с немецкими властями, после чего очень быстро многие активисты (включая Степана Бандеру) оказались в застенках гестапо. На это иллюзии на счет "новой власти" и закончились. Так же как раньше закончились иллюзии на счет "советов", которых в 1939 году тоже встречали цветами как освободителей, но за 2 года настроение изменилось настолько, что в 1941 цветами встречали уже немцев. И тоже ненадолго.
> И хорошо, что в Киеве об этом помнят и не превращают день памяти в побоище, как иногда, к моему величайшему сожалению, это происходило во Львове.
Во Львове, если и устраивают побоища с ветеранами, то уже по совсем другим причинам. Например потому, что там советские ветераны ассоциируются в первую очередь с войсками НКДВ, убивавшими повстанцев УПА и сочувствующее им мирное население вплоть до 1956 года. Такое забыть тоже трудно. Особенно, если учесть, что многие жители Зап. Украины и Прибалтики выселялись за Урал, а на их место заселяли "идейно-правильных", которые к нынешнему времени уже и перешли в этот разряд "ветеранов", то тогда можно понять отношение к ним коренного населения (как на Зап. Украине, так и в Прибалтике).
2003.11.06 | Navigator
Мій дід як у фуфайці воював так у фуфайці й доходив до смерті
Був офіцером.Країна віддала йому належне?
А як же трубили десятиліття про безсмертний подвиг!!!
Вся шана в гудок і пішла.
Щоб заховати тих, хто цих подвигів на нашу голову шукав...
А дідам - вічна пам"ять і вічний спочинок.
Ех, дали б так і німцям і червоним в 1918, якраз в листопаді...
Скільки людей живими б залишились?
2003.11.06 | Тульский пряник
Re: Мій дід як у фуфайці воював так у фуфайці й доходив до смерті
А "дати" 26.10.1917 (7.11.1917) - тем кто пришёл на Дворцовую площадь Вам не хотелось бы?Историю не перепишешь...
2003.11.06 | пан Roller
Слава героям Украины
Слава героям УкраиныМайдан-ІНФОРМ пише:
> По Хрещатику пройшли колони ветеранів - учасників оборони та визволення Києва.
>
> Попереду військовослужбовці несли прапори Першого, Другого, Третього і Четвертого Українських фронтів.
>
Почему у вас ссылка работает, а у меня нет. Синтаксис тот же.
(Слава героям Украины)
2003.11.06 | Englishman
Ne slid zabuvaty,
Scho bulo viddano nakaz braty Kyjiv do richnyci revoljuciji, bud'-jakoju cinoju. Tomu j bulo vbyto tak bagato vojiniv pid chas forsuvannja Dnipra...2003.11.07 | Неосвічений
Re: Так ось як кров свою лили батьки за Москву
і Варшаву ...(Т. Шевченко). Все бучніше святкуєте чужі свята, віншуєте енкаведистів та СМЕРШ, а для справжніх героїв доброго слова не знайдете та ще й скиглите "Как нам прожить на пенсию?". Якщо та війна й була Вітчизняною, то лише для вояків УПА.2003.11.06 | Редактор Річниці
Під вечір зробимо новинку про цей ювілей (-)
2003.11.06 | пан Roller
Re: Это не есть хорошо.
Майдан-ІНФОРМ пише:> По Хрещатику пройшли колони ветеранів - учасників оборони та визволення Києва.
>
> Попереду військовослужбовці несли прапори Першого, Другого, Третього і Четвертого Українських фронтів.
>
> >
> Після мітингу відбувся парад духових оркестрів.
Проверка работы гиперссылки "несли прапори" показывает, что после коприрования ссылка не работает.
Это не есть хорошо.
2003.11.07 | Мінор
Про тих, кого визволяли :-(
Всім відома трагедія Бабиного Яру, де розстріляно близько 200 000 київських євреїв.Але мало кому спадало на думку, як фашисти вишукували євреїв у Києві. Адже значна частина з них ще за часів імперії обрусіла, перехрестилася і взяла російські або українські прізвища.
Мене вразила розповідь однієї старої киянки, яка розказала мені як тисячі людей в надії поживитися добром, самі здавали своїх сусідів-євреїв фашистам.
Сумно, але точнісінько така ситуація в Києві спостерігалася Павлом Скоропадським під час приходу військ Муравйова у 1918 році. У своїх спогадах він описує, як двірники та прислуга здавали більшовикам своїх господарів та білих офіцерів щоб забрати їхні квартири і поділити статки.
Гидко.