УКРАЇНА і США: дружба починається з нафтовишки.
11/12/2003 | СЕМЕН
Україна і США: дружба починається з нафтовишки
Підписання меморандуму між ДАТ «Чорноморнафтогаз» і Hunt Overseas Oil Company можна розглядати як передумову політичного зближення позицій керівництва України і США, підґрунтям яких можуть стати економічні інтереси.
Однією з найбільш помітних подій у нафтогазової галузі України, стало підписання меморандуму про взаєморозуміння між ДАТ «Чорноморнафтогаз» (дочірньою структурою НАК «Нафтогаз України») і американською нафтогазовидобувною компанією Hunt Overseas Oil Company.
По-перше, українська і американська компанії документально оформили наміри почати спільну діяльність з пошуку і розробці нафти та газу в глибинних водах Чорного моря. При цьому компанії збираються укласти з урядом України обопільно прийнятні угоди про розподіл продукції. Момент важливий, оскільки фактично керівництво «Чорноморнафтогазу» почало цей процес ще до оприлюднення домовленостей з американцями.
Так, зокрема, президент ДАТ «Черноморнефтегаз» Ігор Франчук ще наприкінці жовтня заявляв про необхідність залучення великих зарубіжних інвестицій для збільшення видобутку газу в регіоні до 2010 р. до 4,5 млрд. куб. на рік. При цьому як законодавча платформа для залучення іноземних інвесторів, на його думку, може виступити Закон України «Про угоди по розділу продукції» (СРП).
До речі, на базі цього документа у Мінпаливенерго готується повторна законодавча база для використання механізму СРП в нафтогазовій галузі. Мова йде про розробку спеціальної урядової постанови й інших підзаконних актів, які дозволять віднести морські родовища нафти і газу до об’єктів господарської діяльності, що підпадають під дію Закону України «Про угоди по розділу продукції».
На думку галузевих експертів, існує високий ступінь ймовірності того, що урядові чиновники форсують підготовку цих документів. Каталізатором такої активності може виступити не тільки угода «Чорноморнафтогаз»- Hunt Overseas Oil Company», а й меморандум про створення спільного підприємства між «Нафтогазом України» і польською компанією Polskie Gornictwo Naftowe I Gazownictwo S.A. (PGNiG).
Хоч спільна діяльність цього підприємства буде здійснюватися не в Україні (передбачається, що основний об’єм підрядів доведеться на енергетику і включить в себе оцінку стану нафтової та газової інфраструктури Іраку, відновлення газо- і нафтопроводів, потужностей по зберіганню і перевалці нафти), для уряду факт домовленостей НАК «Нафтогаз України» і PGNiG буде додатковим мотивом по створенню вторинної законодавчої бази для використання механізму СРП в нафтогазовій галузі.
По-друге, у цьому випадку мова йде про підписання домовленостей між компаніями, що перебувають під протекційною опікою керівництва обох країн. Що ж до української компанії, очолюваної Ігорем Франчуком (на даний момент народним депутатом України, що входить до парламентської фракції СДПУ/о/. У минулому ж голова «Чорноморнафтогазу» був зятем Президента України Леоніда Кучми), в Україні широко відомий факт.
Аналогічні характеристики можуть бути вжиті й до американської компанії Hunt Overseas Oil Company, штаб-квартира якої розташована в рідному для Президента США Дж.Буша - штаті Техас. Однак місце розташування головного офісу компанії – не єдиний момент, що свідчить про близькість керівництва Hunt Overseas Oil Company до Президента США.
Для української публіки у вітчизняній пресі Hunt Overseas Oil Company була презентована як найбільша приватна нафтогазовидобувна компанія США, що працює в США, Канаді, Ємені та Перу. І цим повідомленням офіційна інформація про неї вичерпується. Разом з тим, за даними зарубіжних джерел (наприклад, британської Independent), відомо, що будівництвом газопроводу Camisea в Перу займаються великі американські компанії Hunt Overseas Oil Company, Kellogg Brown & Root (KBR) і Halliburton. При цьому згадуються зв’язки даних компаній з адміністрацією Президента США:
Р. Хант - голова ради директорів компанії Hunt Overseas Oil Company, згадується як великий фінансовий донор передвиборної кампанії Президента США Дж.Буша;
керівництво Kellogg Brown & Root згадується як пов’язане дружніми зв’язками з віце-президентом США Д. Чейні;
компанія Halliburton називається як бізнес-структура, що знаходиться під повним контролем віце-президента США Д. Чейні.
Остання обставина вельми цікава, оскільки саме Halliburton зовсім недавно робила українській стороні консультативні послуги щодо використання нафтопроводу «Одеса-Броди» для транспортування нафти в Європу. Не виключено, що саме ці обставини і вплинули на особливу позицію США по цьому проекту, яка діаметрально протилежна позиції представників РФ, ратувати за реверсивне використання потужностей українського нафтопроводу.
Таким чином, підписання меморандуму між ДАТ «Чорноморнафтогаз» і Hunt Overseas Oil Company можна розглядати як передумову політичного зближення позицій керівництва України і США, підмурком яких можуть стати економічні інтереси вказаних компаній у нафтогазовій галузі. Зрозуміло, якщо співпраця між українською і американською компанією буде мати логічне продовження і не обмежиться декларацією намірів про співпрацю. Перешкодити цьому може не тільки неврегульованість питань з російськими нафтовиками з експлуатації нафтопроводу «Одеса-Броди», а й конфлікт між Україною і РФ, пов’язаний з подіями навколо о.Тузла. Від того, яким чином він буде вирішений, багато в чому залежить, яка частина шельфу Чорного і Азовського морів дістанеться Україні.
Природно, що в РФ будуть відстоювати право своєї юрисдикції на певні ділянки шельфу з урахуванням даних геологічної розвідки про запаси нафти та газу в даному регіоні. (На розробку даних родовищ претендує російська НК «ЛУКойл». Не виключено, що інтерес до розробки родовищ виявиться і у НК «Роснефть»).
Крім того, конфлікт навколо о. Тузла може реанімувати територіальна суперечка між Україною і Румунією, пов’язана з визначенням приналежності о. Зміїний і розподілом шельфу Чорного моря. За оцінками експертів, ця ділянка також багата вуглецевою сировиною і може бути об’єктом спільної розробки ДАТ «Чорноморнафтогаз» і Hunt Overseas Oil Company. На актуальний момент територіальні сутички з сусідніми державами створюють несприятливі умови для розвитку економічної співпраці між Україною і США у нафтогазовій галузі. Однак, з іншого боку, у разі політичного зближення двох держав, при посередництві США, деякі з них можуть бути врегульовані. Насамперед це стосується територіальних сутичок з Румунією, на позицію якої можуть вплинути не тільки США, але і Європейський союз.
Досягти бажаного результату з РФ буде складніше. Однак і тут політичне посередництво США може бути корисним. Адже саме від США багато в чому залежить те, чи зможуть російські нафтові компанії повернути собі право на розробку нафтових родовищ в Іраку (а на це претендує та ж НК «ЛУКойл») і в якому обсязі. Таким чином, при умілому використанні існуючих передумов україно-американського економічного співробітництва, Україна може паралельно вирішити зовнішньополітичні завдання, а Президент України – і внутрішньополітичні (пов’язані з розв’язанням питання про передачу “наступнику” і прийняття провладного варіанту президентських виборів адміністрацією США).
Олег Фоменко БФ «Співдружність»
Підписання меморандуму між ДАТ «Чорноморнафтогаз» і Hunt Overseas Oil Company можна розглядати як передумову політичного зближення позицій керівництва України і США, підґрунтям яких можуть стати економічні інтереси.
Однією з найбільш помітних подій у нафтогазової галузі України, стало підписання меморандуму про взаєморозуміння між ДАТ «Чорноморнафтогаз» (дочірньою структурою НАК «Нафтогаз України») і американською нафтогазовидобувною компанією Hunt Overseas Oil Company.
По-перше, українська і американська компанії документально оформили наміри почати спільну діяльність з пошуку і розробці нафти та газу в глибинних водах Чорного моря. При цьому компанії збираються укласти з урядом України обопільно прийнятні угоди про розподіл продукції. Момент важливий, оскільки фактично керівництво «Чорноморнафтогазу» почало цей процес ще до оприлюднення домовленостей з американцями.
Так, зокрема, президент ДАТ «Черноморнефтегаз» Ігор Франчук ще наприкінці жовтня заявляв про необхідність залучення великих зарубіжних інвестицій для збільшення видобутку газу в регіоні до 2010 р. до 4,5 млрд. куб. на рік. При цьому як законодавча платформа для залучення іноземних інвесторів, на його думку, може виступити Закон України «Про угоди по розділу продукції» (СРП).
До речі, на базі цього документа у Мінпаливенерго готується повторна законодавча база для використання механізму СРП в нафтогазовій галузі. Мова йде про розробку спеціальної урядової постанови й інших підзаконних актів, які дозволять віднести морські родовища нафти і газу до об’єктів господарської діяльності, що підпадають під дію Закону України «Про угоди по розділу продукції».
На думку галузевих експертів, існує високий ступінь ймовірності того, що урядові чиновники форсують підготовку цих документів. Каталізатором такої активності може виступити не тільки угода «Чорноморнафтогаз»- Hunt Overseas Oil Company», а й меморандум про створення спільного підприємства між «Нафтогазом України» і польською компанією Polskie Gornictwo Naftowe I Gazownictwo S.A. (PGNiG).
Хоч спільна діяльність цього підприємства буде здійснюватися не в Україні (передбачається, що основний об’єм підрядів доведеться на енергетику і включить в себе оцінку стану нафтової та газової інфраструктури Іраку, відновлення газо- і нафтопроводів, потужностей по зберіганню і перевалці нафти), для уряду факт домовленостей НАК «Нафтогаз України» і PGNiG буде додатковим мотивом по створенню вторинної законодавчої бази для використання механізму СРП в нафтогазовій галузі.
По-друге, у цьому випадку мова йде про підписання домовленостей між компаніями, що перебувають під протекційною опікою керівництва обох країн. Що ж до української компанії, очолюваної Ігорем Франчуком (на даний момент народним депутатом України, що входить до парламентської фракції СДПУ/о/. У минулому ж голова «Чорноморнафтогазу» був зятем Президента України Леоніда Кучми), в Україні широко відомий факт.
Аналогічні характеристики можуть бути вжиті й до американської компанії Hunt Overseas Oil Company, штаб-квартира якої розташована в рідному для Президента США Дж.Буша - штаті Техас. Однак місце розташування головного офісу компанії – не єдиний момент, що свідчить про близькість керівництва Hunt Overseas Oil Company до Президента США.
Для української публіки у вітчизняній пресі Hunt Overseas Oil Company була презентована як найбільша приватна нафтогазовидобувна компанія США, що працює в США, Канаді, Ємені та Перу. І цим повідомленням офіційна інформація про неї вичерпується. Разом з тим, за даними зарубіжних джерел (наприклад, британської Independent), відомо, що будівництвом газопроводу Camisea в Перу займаються великі американські компанії Hunt Overseas Oil Company, Kellogg Brown & Root (KBR) і Halliburton. При цьому згадуються зв’язки даних компаній з адміністрацією Президента США:
Р. Хант - голова ради директорів компанії Hunt Overseas Oil Company, згадується як великий фінансовий донор передвиборної кампанії Президента США Дж.Буша;
керівництво Kellogg Brown & Root згадується як пов’язане дружніми зв’язками з віце-президентом США Д. Чейні;
компанія Halliburton називається як бізнес-структура, що знаходиться під повним контролем віце-президента США Д. Чейні.
Остання обставина вельми цікава, оскільки саме Halliburton зовсім недавно робила українській стороні консультативні послуги щодо використання нафтопроводу «Одеса-Броди» для транспортування нафти в Європу. Не виключено, що саме ці обставини і вплинули на особливу позицію США по цьому проекту, яка діаметрально протилежна позиції представників РФ, ратувати за реверсивне використання потужностей українського нафтопроводу.
Таким чином, підписання меморандуму між ДАТ «Чорноморнафтогаз» і Hunt Overseas Oil Company можна розглядати як передумову політичного зближення позицій керівництва України і США, підмурком яких можуть стати економічні інтереси вказаних компаній у нафтогазовій галузі. Зрозуміло, якщо співпраця між українською і американською компанією буде мати логічне продовження і не обмежиться декларацією намірів про співпрацю. Перешкодити цьому може не тільки неврегульованість питань з російськими нафтовиками з експлуатації нафтопроводу «Одеса-Броди», а й конфлікт між Україною і РФ, пов’язаний з подіями навколо о.Тузла. Від того, яким чином він буде вирішений, багато в чому залежить, яка частина шельфу Чорного і Азовського морів дістанеться Україні.
Природно, що в РФ будуть відстоювати право своєї юрисдикції на певні ділянки шельфу з урахуванням даних геологічної розвідки про запаси нафти та газу в даному регіоні. (На розробку даних родовищ претендує російська НК «ЛУКойл». Не виключено, що інтерес до розробки родовищ виявиться і у НК «Роснефть»).
Крім того, конфлікт навколо о. Тузла може реанімувати територіальна суперечка між Україною і Румунією, пов’язана з визначенням приналежності о. Зміїний і розподілом шельфу Чорного моря. За оцінками експертів, ця ділянка також багата вуглецевою сировиною і може бути об’єктом спільної розробки ДАТ «Чорноморнафтогаз» і Hunt Overseas Oil Company. На актуальний момент територіальні сутички з сусідніми державами створюють несприятливі умови для розвитку економічної співпраці між Україною і США у нафтогазовій галузі. Однак, з іншого боку, у разі політичного зближення двох держав, при посередництві США, деякі з них можуть бути врегульовані. Насамперед це стосується територіальних сутичок з Румунією, на позицію якої можуть вплинути не тільки США, але і Європейський союз.
Досягти бажаного результату з РФ буде складніше. Однак і тут політичне посередництво США може бути корисним. Адже саме від США багато в чому залежить те, чи зможуть російські нафтові компанії повернути собі право на розробку нафтових родовищ в Іраку (а на це претендує та ж НК «ЛУКойл») і в якому обсязі. Таким чином, при умілому використанні існуючих передумов україно-американського економічного співробітництва, Україна може паралельно вирішити зовнішньополітичні завдання, а Президент України – і внутрішньополітичні (пов’язані з розв’язанням питання про передачу “наступнику” і прийняття провладного варіанту президентських виборів адміністрацією США).
Олег Фоменко БФ «Співдружність»