11/21/2003 | Анатолій

Панове!
Прошу дивитися нижче - інтерв"ю Мартинюка, після того, як він зайняв крісло Першого віцеспікера!

Мартинюка з Литвином пов'язують ще часи смерті Радянського Союзу. Зараз, після обрання першим віце-спікером, це його уже третє місце роботи, де він працює поруч з нинішнім головою парламенту. "По життю в нас з Литвином дуже добрі людські відносини", - сказав у вівторок Мартинюк.

Перший раз вони перетнулися до 1991 року в апараті центрального комітету Компартії України. "Ми практично в один час прийшли в ЦК, працювали в одному відділі, але різних секторах", - розповів Мартинюк минулого року в інтерв'ю "Сегодня".

"Другий раз ми з ним зштовхнулися вже після розвалу СРСР у 1992 році. Якийсь час я залишався безробітним, хоча надходили пропозиції від Кравчука йти працювати в адміністрацію президента. З ідеологічних міркувань я відмовився. Через якийсь час улаштувався нічним сторожем в агрофірму "Україна" біля Бессарабки. Робота була малооплачувана, але мене вона влаштовувала, тому що паралельно я займався політичною діяльністю, працював у Соцпартії, редагував газету "Товариш"...

І якось зустрів Литвина. Розговорилися. Він сказав, що працював у Міністерстві освіти, потім повернувся назад в університет імені Тараса Шевченко на викладацьку посаду. Час був важкий, зарплату у вузах не платили. Литвин розповів, що теж улаштувався чергувати в одну з фірм, але і там не платили. Тоді я запропонував йому йти до нас. Сторожем. Він погодився. І цілий рік разом ми пропрацювали".

Невідомо, чи клялися під час цих нічних дозорів Литвин і Мартинюк у вічній дружбі. Але очевидно, що з усіх можливих варіантів спікер домігся найоптимальнішого.