Журналіст Володимир Бойко доГАВкався
11/27/2003 | Майдан-ІНФОРМ
Геннадій Андрійович Васильєв (він же – ГАВ) наказав порушити кримінальну справу проти журналіста Володимира Бойка. Вже втретє за останні півтора роки донецький журналіст стає обвинуваченим по кримінальній справі. Причому по одній і тій же, яка неодноразово закривалася через відсутність складу злочину.
Перший раз кримінальна справа проти В.Бойка була порушена Донецькою прокуратурою 10 травня 2002 року за статтю “Прокурори-багатоверстатники” http://www.cripo.com.ua/stati/rub-2/r2-s24.htm, в якій розповідалося про той нездоровий інтерес, що проявляє народний депутат Г.Васильєв до чужої власності. Розправа над журналістом була доручена податковим міліціонерам, які прийшли з наручниками в редакцію донецької газети “Салон”, затримали В.Бойка та відправили його за ґрати по обвинуваченню в несплаті податків. Вдома у журналіста був проведений обшук та вилучений комп’ютер. Але кримінальну справу прокуратурі довелося 9 серпня 2002 року закривати, а комп’ютер повертати, через відсутність складу злочину. А ще за кілька днів податківці видали журналістові документ про відсутність і самої події злочину, оскільки ніколи ніякої заборгованості перед бюджетом він не мав.
Через два місяці, після репортажів В.Бойка з Луганська, де він висвітлював перебіг “справи Фельдмана”, сфальсифікованої Піскуном, Генпрокуратура, очолювана основним “героєм” публікацій, скасувала постанову про закриття справи й передала кримінальну справу для провадження в податкову міліцію ДПА в Луганській (!) області. Але в березні 2003 року справу знову довелося закривати і знову через відсутність складу злочину – проведена судово-економічна експертиза встановила, що журналіст не тільки нічого не винен, але й переплатив до бюджету 186 грн.
Одначе Г.Васильєв твердо вирішив перетворити так звану “справу Бойка” у відвертий фарс. Після того, як В.Бойко опублікував статтю про кримінально-церковний бізнес тоді ще першого віце-спікера Верховної Ради,
http://www.cripo.com.ua/?sect_id=2&aid=1624
http://www.cripo.com.ua/?sect_id=2&aid=1622
http://www.cripo.com.ua/?sect_id=2&aid=1609#
журналісту стали надходити прямі погрози розправи. Окрім того, старший брат Г.Васильєва – О.Васильєв, який є Головою ДПА в Донецькій області - через свого речника заявив, що він не визнає рішення суду про незаконність затримання Володимира Бойка і вважає, що прокуратура й податківці правильно зробили, тримаючи журналіста в тюрмі.
Як тільки ГАВ був призначений Генпрокурором, він негайно наказав скасувати постанову про закриття кримінальної справи. Це означає, що В.Бойко автоматично знову став обвинуваченим і його в будь-який момент можуть знову відправити до в’язниці. При цьому ніякого обвинувачення журналістові не висунуто, про те, що проти нього знову відкрита кримінальна справа, його навіть не поставили до відома.
Найцинічнішим у цій історії є те, що ще в лютому 2003 року В.Бойко оскаржив до суду постанову про порушення проти нього кримінальної справи, але остаточного рішення досі не має, хоча справи такої категорії повинні розглядатися негайно. На всі скарги журналіста до Ради суддів Донецької області, Голови Апеляційного суду Донецької області О.Кондратьєва
та Генеральної прокуратури відповідей або немає взагалі, або надходять відповіді, що вирішити питання про незаконність порушення кримінальної справи неможливо, оскільки прокуратура відмовляється надати в суд матеріали справи.
Перший раз кримінальна справа проти В.Бойка була порушена Донецькою прокуратурою 10 травня 2002 року за статтю “Прокурори-багатоверстатники” http://www.cripo.com.ua/stati/rub-2/r2-s24.htm, в якій розповідалося про той нездоровий інтерес, що проявляє народний депутат Г.Васильєв до чужої власності. Розправа над журналістом була доручена податковим міліціонерам, які прийшли з наручниками в редакцію донецької газети “Салон”, затримали В.Бойка та відправили його за ґрати по обвинуваченню в несплаті податків. Вдома у журналіста був проведений обшук та вилучений комп’ютер. Але кримінальну справу прокуратурі довелося 9 серпня 2002 року закривати, а комп’ютер повертати, через відсутність складу злочину. А ще за кілька днів податківці видали журналістові документ про відсутність і самої події злочину, оскільки ніколи ніякої заборгованості перед бюджетом він не мав.
Через два місяці, після репортажів В.Бойка з Луганська, де він висвітлював перебіг “справи Фельдмана”, сфальсифікованої Піскуном, Генпрокуратура, очолювана основним “героєм” публікацій, скасувала постанову про закриття справи й передала кримінальну справу для провадження в податкову міліцію ДПА в Луганській (!) області. Але в березні 2003 року справу знову довелося закривати і знову через відсутність складу злочину – проведена судово-економічна експертиза встановила, що журналіст не тільки нічого не винен, але й переплатив до бюджету 186 грн.
Одначе Г.Васильєв твердо вирішив перетворити так звану “справу Бойка” у відвертий фарс. Після того, як В.Бойко опублікував статтю про кримінально-церковний бізнес тоді ще першого віце-спікера Верховної Ради,
http://www.cripo.com.ua/?sect_id=2&aid=1624
http://www.cripo.com.ua/?sect_id=2&aid=1622
http://www.cripo.com.ua/?sect_id=2&aid=1609#
журналісту стали надходити прямі погрози розправи. Окрім того, старший брат Г.Васильєва – О.Васильєв, який є Головою ДПА в Донецькій області - через свого речника заявив, що він не визнає рішення суду про незаконність затримання Володимира Бойка і вважає, що прокуратура й податківці правильно зробили, тримаючи журналіста в тюрмі.
Як тільки ГАВ був призначений Генпрокурором, він негайно наказав скасувати постанову про закриття кримінальної справи. Це означає, що В.Бойко автоматично знову став обвинуваченим і його в будь-який момент можуть знову відправити до в’язниці. При цьому ніякого обвинувачення журналістові не висунуто, про те, що проти нього знову відкрита кримінальна справа, його навіть не поставили до відома.
Найцинічнішим у цій історії є те, що ще в лютому 2003 року В.Бойко оскаржив до суду постанову про порушення проти нього кримінальної справи, але остаточного рішення досі не має, хоча справи такої категорії повинні розглядатися негайно. На всі скарги журналіста до Ради суддів Донецької області, Голови Апеляційного суду Донецької області О.Кондратьєва
та Генеральної прокуратури відповідей або немає взагалі, або надходять відповіді, що вирішити питання про незаконність порушення кримінальної справи неможливо, оскільки прокуратура відмовляється надати в суд матеріали справи.
Відповіді
2003.11.27 | Мауглі
Re: Журналіст Володимир Бойко доГАВкався
Була, між іншим, така історія. На початку цього року отримали так звані "члени комісії з журналістської етики" (на чолі з головним чи то членом, чи то мозком цієї організації В.Мостовим) грант від ОБСЄ з тим, щоби попоїздити по регіонах та перевірити, чи правда в Україні журналістів переслідують. Бо з доповідей тодішнього Генерального прокурора витікало, що ніяких утисків свободи слова на Україні насправді немає, а опозиційні видання просто брешуть, описуючи, що по журналістів з наручниками начебто приходять прямо до редакцій газет. Ясна річ, поїхали "члени" передусім до Донецька, де незадовго перед тим Бойка в буцегарні тримали. Скандал з приводу того безглуздого затримання був чималий, сам Гарант Конституції публічно обурився, "Репортери без понтів", перепрошую, "... без кордонів" гвалт здійняли. Отже, взяли наші "члени" гроші та влаштували турне. А по дорозі подумали-подумали, та й вирішили ще трішки підзаробити. Тому прямо з поїзда попрямували до Обласної Ради та Облдержадміністрації. Про щого говорили - відомо, одначе в яку суму донецьким пацанам ота розмова вилилася, достовірних даних немає (кажуть, що Мостовий продався всього за 20 штук зелених, але я в це не вірю - стільки він бере лише за одну статтю, яку на замовлення вміщує в своєму "Дзеркалі тижня", отже напевно взяв з бандюків побільше). А за підсумками поїздки, поділивши гроші, написали оті "члени" до Європи, що факти не підтвердилися - немає утисків свободи слова в Донецьку. Що, мовляв, брешуть ті кляті опозиціонери. Отож.