Аналітична доповідь центра ім. Разумкова
12/10/2003 | Майдан-ІНФОРМ
Підсумком другого терміну повноважень Президента України Леоніда Кучми можна вважати значне посилення авторитарних тенденцій в державі.
У доповіді “Україна за рік до президентських виборів 2004 року”, на думку експертів, зазначено що в Україні за роки повноважень Л.Кучми встановився політичний режим, ключовими ознаками якого є: “зрощення влади та власності, домінування лояльних до влади фінансово-політичних угруповань в економічній та політичній сферах; монополізація цими угрупованнями інформаційного простору; встановлення політичної цензури, застосування засобів адміністративного та економічного тиску, а подекуди фізичного насильства проти журналістів; використання силових структур як засобів політичного тиску; відсутність незалежної судової влади; значне відчуження суспільства від влади та відсутність суспільної легітимності дій останньої”.
Як зазначено у доповіді, влада в Україні не користується довірою і підтримкою більшості громадян. За даними соціологічних досліджень, рівень повної підтримки її дій не перевищує 8%. На президентських виборах майже 29% громадян готові проголосувати за кандидата, керуючись його належністю до опозиції, тоді як за кандидата, якого підтримуватиме влада, готові проголосувати лише 11,3% громадян, йдеться у матеріалах Центру Разумкова.
На думку експертів, “влада не здатна забезпечити перемогу на президентських виборах свого представника в умовах відносно чесної конкуренції з представниками опозиційних сил. Тому вона шукає різні сценарії підтвердження своєї легітимності та самозбереження, оскільки її поразка на президентських виборах, на думку окремих представників владної еліти, може
призвести до перерозподілу власності, а, можливо, і до кримінальних переслідувань та відповідних санкцій з боку нової влади”.
На думку експертів, серед можливих сценаріїв виходу представників влади з цієї ситуації є відмова від проведення всенародних президентських виборів у 2004 році. Або, “принаймні, зменшення “цінності” президентської посади. Цей
варіант реалізується в контексті “проведення політичної реформи”.
Радикальним варіантом цього сценарію є проведення президентських виборів у парламенті вже у 2004 році та обрання на посаду глави держави діючого Президента України.
На думку експертів, лише Кучма у разі такого розвитку подій здатний отримати необхідні для обрання 300 голосів народних депутатів за рахунок більшості та потенційних голосів комуністів, які він може отримати “в обмін” на обрання лідера КПУ головою Верховної Ради України, переконані автори аналітичної доповіді.
“Поміркованим варіантом цього сценарію є обрання Президента новим складом парламенту у 2006 році, тоді як у 2004 році мають бути проведені всенародні президентські вибори”, - вважають в УЦЕПД.
Другим можливими сценарієм експерти центру розглядають обрання на посаду глави держави визначеного “наступника” або діючого Президента через механізм всенародних президентських виборів. На думку експертів, сьогодні в Україні реалізуються обидва сценарії збереження при владі нинішньої правлячої еліти. Реалізація кожного з них потребує досить масштабного застосування адміністративного ресурсу та “брудних” політичних технологій, йдеться у аналітичній доповіді Центру
Разумкова.
УНІАН
У доповіді “Україна за рік до президентських виборів 2004 року”, на думку експертів, зазначено що в Україні за роки повноважень Л.Кучми встановився політичний режим, ключовими ознаками якого є: “зрощення влади та власності, домінування лояльних до влади фінансово-політичних угруповань в економічній та політичній сферах; монополізація цими угрупованнями інформаційного простору; встановлення політичної цензури, застосування засобів адміністративного та економічного тиску, а подекуди фізичного насильства проти журналістів; використання силових структур як засобів політичного тиску; відсутність незалежної судової влади; значне відчуження суспільства від влади та відсутність суспільної легітимності дій останньої”.
Як зазначено у доповіді, влада в Україні не користується довірою і підтримкою більшості громадян. За даними соціологічних досліджень, рівень повної підтримки її дій не перевищує 8%. На президентських виборах майже 29% громадян готові проголосувати за кандидата, керуючись його належністю до опозиції, тоді як за кандидата, якого підтримуватиме влада, готові проголосувати лише 11,3% громадян, йдеться у матеріалах Центру Разумкова.
На думку експертів, “влада не здатна забезпечити перемогу на президентських виборах свого представника в умовах відносно чесної конкуренції з представниками опозиційних сил. Тому вона шукає різні сценарії підтвердження своєї легітимності та самозбереження, оскільки її поразка на президентських виборах, на думку окремих представників владної еліти, може
призвести до перерозподілу власності, а, можливо, і до кримінальних переслідувань та відповідних санкцій з боку нової влади”.
На думку експертів, серед можливих сценаріїв виходу представників влади з цієї ситуації є відмова від проведення всенародних президентських виборів у 2004 році. Або, “принаймні, зменшення “цінності” президентської посади. Цей
варіант реалізується в контексті “проведення політичної реформи”.
Радикальним варіантом цього сценарію є проведення президентських виборів у парламенті вже у 2004 році та обрання на посаду глави держави діючого Президента України.
На думку експертів, лише Кучма у разі такого розвитку подій здатний отримати необхідні для обрання 300 голосів народних депутатів за рахунок більшості та потенційних голосів комуністів, які він може отримати “в обмін” на обрання лідера КПУ головою Верховної Ради України, переконані автори аналітичної доповіді.
“Поміркованим варіантом цього сценарію є обрання Президента новим складом парламенту у 2006 році, тоді як у 2004 році мають бути проведені всенародні президентські вибори”, - вважають в УЦЕПД.
Другим можливими сценарієм експерти центру розглядають обрання на посаду глави держави визначеного “наступника” або діючого Президента через механізм всенародних президентських виборів. На думку експертів, сьогодні в Україні реалізуються обидва сценарії збереження при владі нинішньої правлячої еліти. Реалізація кожного з них потребує досить масштабного застосування адміністративного ресурсу та “брудних” політичних технологій, йдеться у аналітичній доповіді Центру
Разумкова.
УНІАН