12/12/2003 | Shooter

Олександр Задорожній: Медведчук тепер особисто приходить на зустрічі більшості

Сергій Лещенко, УП


Постійний представник президента у Верховній Раді скаржиться, що йому складно виступати політичним коментатором. Бо його слова, які він говорить від себе, вважають думкою Кучми. Тому в інтерв'ю "Українській правді" він часто підкреслює, що висловлює власну точку зору.

Задорожній є одним із головних реалізаторів стратегії влади на 2004 рік. Він упевнений у політичній реформі і пропонує компромісний закон про вибори депутатів, який має влаштувати мажоритарників – знизити межу проходження до парламенту партій і блоків до 1%.

Ще Задорожній вважає найкращим кандидатом в президенти від більшості Кучму. Чи, в крайньому випадку – Медведчука. Також Задорожній зізнався, що голова АП тепер регулярно ходить на зустрічі більшості. Одним словом, політреформа рухається. І якщо її спробують заблокувати силою, Задорожній знає, які є альтернативні варіанти голосування змін до Конституції.


- Пане Задорожній, якою, на вашу думку, буде Україна через рік? В ці дні у 2004, за чинною Конституцією, має бути обрано нового президента. І зараз ми є свідками, а ви – одним із авторів змін такої перспективи.

- Політична реформа є реальною. Але я покривив би душею, якби сказав, що немає сумнівів, що вона відбудеться. Вони пов’язані з тим, що голосування з таких складних питань є компромісом багатьох векторів інтересів.

Треба враховувати вірогідність висунення єдиного кандидата від влади і його здатність перемогти. Це буде впливати на політреформу. І якщо це буде прохідний кандидат, він буде проти зменшення повноважень, і це впливатиме на тих, хто буде голосувати.

По-друге, це момент взаємодії з партнерами по політичній коаліції – з комуністами. Для КПУ момент взаємодії з більшістю є небезпечним...

- На нещодавніх виборах до Держдуми Росії ми побачили, до чого це призводить.

- Так, вплив зовнішніх прикладів є серйозним. Це другий фактор, який не дає можливості на 100% спрогнозувати проходження політреформи.

По-третє, в самій реформі серйозні зміни виборчої системи – перехід від змішаної системи до чисто пропорційної. І це ставить під питання підтримку політреформи мажоритарниками.

Ці три складові треба враховувати при прогнозах політреформи. Я як учасник реформи постійно думаю над цим, і шукаю відповіді на ці питання, і можливі варіанти вирішення надаю у адміністрацію президента.

- Як ви відчуваєте, чого хоче президент: наступника, який переможе на виборах, чи політреформи, яка ліквідує для нього ризики при відході з посади президента?

- Можливим і необхідним є реформування системи влади. Більшість ЗМІ, яка орієнтується на опозицію, тлумачать політреформу як вирішення особистих проблем президента. І це неправильно.

- Тоді наскільки вірогідне, на вашу думку, проведення політреформи до президентських виборів?

- На 90%.

- Існує принаймні три варіанти наступного розвитку подій. Перший – політреформа. Другий – кандидат від влади з високими шансами на перемогу. І третій – рішення президента балотуватися втретє. Тому поясніть, чого ж насправді хоче президент?

- Я вважаю, і президент говорив про це неодноразово, що незалежно від того, який із варіантів буде обрано – а ми говоримо, коли не обрано жоден з варіантів – Леонід Кучма обере той, який буде найбільше сприяти стабільності у суспільстві.

- Тобто якщо це навіть буде балотування втретє, він може на це піти?

- Я б не хотів, щоб моя відповідь тлумачилася... Президент ухвалить рішення, яке буде сприяти збереженню стабільності в державі.

- Навіщо тоді ви особисто підписалися під поданням до Конституційного суду щодо права Кучми балотуватися на наступних виборах?

- Це питання завжди залишається. І ви мені неодноразово ставили питання: чи піде президент на третій термін? Щоб зрозуміти формальну сторону питання, без висновку КС це неможливо.

- Якщо буде позитивний вердикт, ви готові висувати Кучму втретє?

- Наявність позитивного висновку дасть можливість прийняти якесь рішення. Ви задаєте такі питання, на які я в силу свого статусу не можу відповідати однозначно. Я не можу як представник президента сказати, яке рішення він ухвалить. Але зрозуміло, що це буде єдино можливе й реалістичне рішення.

Якщо я скажу, що президент схильний вирішити балотуватися, то це буде неправда. Тим більше, якщо немає формального висновку Конституційного суду.

- Серед суддів КС є багато ваших друзів...

- Таким чином ми взагалі допустимо в інтерв'ю незаконний момент. Ви штовхаєте мене до того, щоб я розголошував таємницю судочинства.


"Я ПРОПОНУЮ ПРОПОРЦІЙНІ ВИБОРИ З 1% БАР'ЄРОМ"

- Добре, говоримо про інший сценарій "Україна-2004" – політреформу. Сьогодні ми маємо три висновки Конституційного суду. Вірогідність якого сценарію політреформи, за вашими словами, є 90%?

- Перш за все, вірогідність проведення політреформи. В якому змісті – інше питання. Чому вірогідність не 100% - я пояснював вище. Крім того, є таке питання: чи дадуть депутатам голосувати. Тут можна вдатися до таких заходів блокування роботи Верховної Ради, що вона взагалі нічого не проголосує.

Деякі сили готові зробити все, щоб завалити політреформу, починаючи від формування об'єднання мажоритарних депутатів, закінчуючи заявами, що представники певної політсили не будуть підтримувати пропорційний закон про вибори. І це унеможливлює проведення політреформи, оскільки без такого закону вона не буде підтримана комуністами.

Варіант дуже простий: "Наша Україна", яка вимагає пропорційного закону, не голосує за нього, і таким чином набирається 70 голосів. І все. І тоді комуністи не голосують за зміни Конституції. Варіантів, щоб політреформа не відбулася, достатньо багато.

Основне питання: є три законопроекти змін до Конституції. Ми повинні голосувати всі три? Один із трьох? Чи зробити із трьох комплексний? Третя пропозиція є небезпечною. Третій законопроект хоч буде більш допрацьований і досконалий, але є небезпека, що КС він буде розглядатися як новий законопроект. І це вимагатиме часу для експертизи, і ми втрачаємо можливість провести конституційну реформу до президентських виборів.

Висновок єдиний можливий – треба голосувати один законопроект, який має 292 підписи.

- Що ж, тоді є третій законопроект, який розробив Гавриш, і який передбачає обрання президента у парламенті у 2004 і продовження мандату цією Верховної Ради до 2007? Це що, той мішок із піском, який треба скинути, щоб повітряна куля політреформи злетіла у повітря? Тобто це штучно створений баласт, щоб він став начебто ціною компромісу?

- Тут буде залежати від позиції, яку займуть наші колеги із КПУ й СПУ. Якщо ми за те, щоб президента обирала Верховна Рада, то чому це не зробити вже у 2004?

Відповідь на це питання лежить у площині зобов'язань чотирьох опозиційних фракцій. Для мене ідеальним варіантом є третій варіант. Але з політичної ситуації на сьогодні найбільш важливим є другий варіант.

Остаточні рішення опозиційної четвірки буде прийнято не сьогодні. Давайте поглянемо з такого боку: чи можливий єдиний кандидат від "Нашої України", СПУ, БЮТ і КПУ? Мабуть, що ні. Трійкою, я думаю, що також ні.

Я бачу, що у них досить складні процеси. І я не виключаю, що в процесі з'ясування позицій, які будуть ще в грудні цього року, може статися таке, що прохідним стане третій варіант – вибори президента у Верховній Раді у 2004 і продовження повноважень цієї Верховної Ради до 2007.

- Але залишилось дуже мало часу, щоб, як ви кажете, опозиція зрозуміла нереальність єдиного кандидата і хтось із них підтримав третій варіант. Фактично, до 23 грудня...

- У нас за дні відбувається багато чого.

- Прихильників підтримки третього варіанту ви бачите в особі КПУ?

- І комуністів, і соціалістів.

- Поясніть, взагалі, таке питання: яке право депутати цього скликання мають право обирати президента? От ви балотувалися у Верховну Раду – ви в своїй програмі обіцяли людям, що будете їх представником у виборі президента для всієї України?

- Некоректне питання. Ні ви, ні я не маємо право здійснювати конституційну юрисдикцію. Ми свою пропозицію сформулювали у законопроект, і тільки Конституційний суд може сказати, яке ми маємо право на те, щоб обирати президента у парламенті. Конституційний суд сказав: маєте право.

- Головною передумовою політреформи є пропорційний закон про вибори. Яким він може бути, якщо частина більшовиків категорично проти того, щоб обирати всіх 450 депутатів за закритими списками?

- Це питання достатньо принципове, але не смертельно-принципове. Пропорційна система влаштовує опозицію і тих, хто вибудував структуровану політичну партію.

Застереження до пропорційної системи є у тих сил, які пропустили вибори-2002, вступивши у блок. Традиційно ми розглядаємо НДП і Аграрну партію як прихильників пропорційної системи. Але я не переконаний, що це абсолютно обґрунтоване рішення.

Чи інший приклад. Я другий термін депутат-мажоритарник, і я слідкую, як змінюється настрої мажоритарників щодо виборчої системи. Як тільки відбулися вибори, тягар зобов'язань по мажоритарному округу знесилює депутата. І він стає прихильником пропорційної системи. Згадайте, у попередньому скликанні у 1999 році пропорційну систему у першому читанні підтримали 291 депутат.

Але далі, із наближенням нових виборів, число прихильників чисто пропорційної системи у парламенті зменшується – бо депутат-мажоритарник не знаходить свого місця у партійних списках. І вони втрачають інтерес до пропорційної системи. І такий точно процес відбувається у цьому парламенті.

- То ж як врахувати інтереси мажоритарників?

- Є багато варіантів. Мені найбільше імпонує проста система, вона всім зрозуміла й може бути швидко проголосована: при збереженні чисто пропорційної системи із закритими списками знизити бар'єр проходження до парламенту до 1%.

Це викликає дуже багато ґвалту: ой, у нас у парламенті буде 150 партій! Ну не буде. В 2002 лише 13 партій і блоків подолали 1% бар'єр.

У наших колег по конституційній реформі є бачення, що "ублажити" мажоритарників мають більшовики. Як на мене, це завдання і тієї опозиції, яка хоче політреформи, бо без неї й вона також програє.

Є також інші варіанти. Зробити співвідношення пропорційної системи у парламенті до 75%, а мажоритарну зменшити до 25%. Тобто мажоритарні округи збільшуються у 2 рази, що є варіантом від лукавого...

- Чому?

- В такому варіанті у парламенті будуть сидіти лише губернатори. Коли територія округу збільшується вдвічі, стає абсолютно нереалістично обратися незалежному кандидату – і з організаційної, і з фінансової точки зору. Збільшивши округ, ми позбавляємо мажоритарника можливості перемогти без підтримки влади. Хоча говоримо при цьому про зменшення адмінресурсу.

- Які ще можливі компроміси?

- Відкритий список – законопроект Гавриша-Йоффе. Законопроект достатньо складний. У нас склалася ідіотська традиція, що депутати не читають законопроекти. І мені здається, що головна проблема законопроекту Гавриша-Йоффе – він просто не розуміється депутатами.

Тому моя пропозиція – чисто пропорційна система з 1-відсотковим бар'єром. Це просто, зрозуміло, і давайте ухвалювати рішення. Тим більше, що аргументів проти немає ні в кого. Якщо КПУ набрала 20%, то яка їм різниця, куди пішов 1%.


МИ ВІДІЙШЛИ ВІД СИСТЕМИ ДЗВІНКІВ МЕДВЕДЧУКА

- Соціалісти заявили, що вони підтримують політреформу тільки якщо президента обиратимуть у парламенті не раніше 2010 року. Цей другий законопроект, який передбачає обрання президента у парламенті в 2006, підтримали 292 депутати. Де ви візьмете голоси, яких не вистачає до 301 голосу за зміну Конституції?

- У більшості є й залишається 241 депутат. 241 плюс 60 комуністів, виходить 301. Ще враховуйте, що Литвин і Зінченко не підписали цей законопроект, але останнім часом вони заявили, що вони "за" політреформу. Тому от ще два голоси.

Але на сьогодні ця кількість депутатів не гарантує 100-відсоткове результативне голосування за зміни у Конституції. І в найважливіший момент хтось позіхнув, хтось відвернувся, хтось зайняв принципову позицію...

В цілому позиція СПУ зрозуміла: за якихось передумов вони можуть голосувати за політреформу. І за цих передумов, якщо вони будуть реалізовані, у нас буде 323 голоси.

- Але СПУ чітко заявило: вони "за" політреформу, але якщо вибори президента будуть у парламенті після 2010.

- Я не хотів би розписуватися за когось. Я розцінюю нинішню ситуацію як можливість дійти згоди. Вся система вибудована з багатьох компромісів, і першим на них пішов президент. Є множинність факторів, і лише за секунду до голосування можна зрозуміти, який буде результат.

- До речі, про фактори, які впливають на голосування: головним моментом впливу на більшість називають дзвінки Медведчука. Як ви розцінюєте його вплив на депутатів?

- Не треба цього. Це бажання когось у чомусь звинуватити – ви серйозне видання, не схиляйтесь до цього... Віктор Володимирович Медведчук останній місяць бере участь у засіданнях координаційної ради більшості.

Він запрошується як представник президента. І це не секрет, що на останніх чотирьох засіданнях керівників фракцій, за участю Януковича, був присутній і Медведчук. Тому дзвонити йому наступного дня депутатам немає сенсу.

- Чому Медведчук присутній на цих зустрічах?

- Як представник президента й лідер політичної партії.

- Це, виходить, втручання президента у роботу парламенту, окремої гілки влади...

- Ні. Я думаю, що керівник партії, фракція якої є в парламенті, має право бути на цих зустрічах.

- Але ж туди ходить і Шуфрич?

- Так, як заступник керівника фракції. Я думаю, що якщо ми шукатимемо зачіпки, щоб когось у чомусь звинуватити, ми не будемо бачити реальних процесів.

Сам факт, що керівник партії СДПУ(О), яку постійно в чомусь звинувачують, є реально на засіданнях – це позитив. Від дзвінків ми відійшли. Керівники фракцій бачать Медведчука, є реальна дискусія. Ми довго добивалися, щоб Медведчук ходив на засідання більшості.

Було дуже багато критики на цьому. На кшталт: "Я хочу подивитися соціал-демократам в очі!!!" Було багато заяв, що від СДПУ(О) найбільше призначається голів райадміністрації, це є узурпацією влади тощо. І досить було однієї присутності Медведчука, який показав, кого, скільки і куди призначають. І все, питання знято.

- І Пустовойтенко сидить за одним столом з Медведчуком і не має до нього претензій?

- Ні, не має. Ми можемо багато заочно сперечатися, обіцяти "я йому покажу!", але розмова очі в очі позитивно впливає на політичний процес.


ЯКЩО ТРИБУНУ ЗАБЛОКУЮТЬ, ТЕОРЕТИЧНО ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ МОЖНА ПРОГОЛОСУВАТИ ПІДНЯТТЯМ РУК

- Якщо опозиція блокуватиме трибуну при розгляді змін до Конституції, чи можливе голосування бюлетенями?

- Це ж крайній вихід. Більшість же уже показала, що може голосувати, коли намагаються блокувати роботу парламенту. Я думаю, що радикальні елементи є серед багатьох політичних сил, але в радикалізації зацікавлені лише ті, хто сповідує принцип "чим гірше – тим краще".

Тому будь-які радикальні спроби блокування викличуть радикальні кроки у відповідь.

- Я перефразую: чи існують можливості, за яких зміни до Конституції будуть проголосовані у нетрадиційний спосіб?

- Ви ж знаєте, що гіпотетично, як і формально-юридично, це можливо. Бо Конституція передбачає одне: депутат повинен голосувати особисто. В який спосіб відбудеться особисте голосування? Чи як передбачено в окремих парламентах світу – шляхом підняття руки? Чи в спосіб виходу: тих, хто "за" – у праві двері, а тих, хто "проти" – в ліві?

Історичне рішення Конституційного суду щодо оксамитової революції 2000 свідчить про те, що спосіб голосування не є принциповим.

Але не хотілося б, щоб порушувалися парламентські традиції, і голосування відбувалося шляхом бюлетенів чи підписами. Це повинно відбутися в залі.

- Питання на іншу тему: нова урядова угода між коаліцією фракцій і Януковичем. Чим вона відрізнятиметься від попереднього документа?

- Вона буде визначати дії політичних сил на наступний рік.

- В тому числі, зобов'язання фракцій більшості підтримати єдиного кандидата на виборах президента?

- В тексті угоди цього не міститься.

- Зобов'язання підтримати політичну реформу?

- Це було і в угоді на 2003 рік. Я думаю, питання по конкретних пунктах нової угоди не до мене. Як на мене, головне – надати нові стимули коаліції.

- Якщо ми уявимо, що політреформа не відбулася. Якого кандидата в президенти ви особисто, Задорожній, підтримаєте?

- Є різні політичні процеси, і будь-яка моя відповідь на це питання означатиме моє невигідне позиціонування. Я представник президента, який для мене є єдиним найкращим кандидатом. Персонально й особисто я вважаю, що серед інших ціла низка кандидатів є достойними претендентами на президента.

Персонально я вважаю, що організаційно-технічно розумним є висунення єдиного кандидата. Я особисто сприймаю як можливого кандидата одну особу – Медведчука.

Мене за це звинувачують, але з організаційної точки зору мені імпонує Медведчук. Я ніколи не був і не буду членом СДПУ(О). Але спостерігаю за його роботою як виконавця, який готовий працювати день і ніч – з різним результатом, до речі.

Чи реальне висунення Медведчука? Це питання не до мене, а до політичного процесу. На сьогодні реальним кандидатом є Янукович. Я йому симпатизую, і буду підтримувати, якщо він буде єдиним кандидатом. Все інше – це моє особисте. Треба підкреслити, що в цьому випадку я не відтворюю точку зору президента.

Я особисто вважаю, що всі інші кандидати від більшості – вони нереальні. Але для політиків є просте рішення – висунути себе кандидатом, щоб не позиціонуватися щодо інших. Логіка зрозуміла: я висунусь кандидатом, наберу 2-3%, але це дасть можливість не підтримувати ні провладного, ні опозиційного кандидата. І таким чином зберегти своє політичне обличчя, надолужити для відтворення партії, у 2004 нон-стоп перейти у 2006, коли відбудуться парламентські вибори.

Я знаю декілька осіб, які працюють в такому режимі. Я це не сприймаю.


Я Б НЕ ХОТІВ ОПИНИТИСЯ НА МІСЦІ ОМЕЛЬЧЕНКА

- До речі, про наступні парламентські вибори. Чи визначилися ви особисто, в які партійні списки буде входити?

- Питання складне, і якщо б я вам сказав, що воно мене не цікавить – це було б неправдою. За своєю ідеологією я депутат-мажоритарник. Колись, у 1980-х, я мав начальника-дурня, і тоді я собі сказав: навряд чи я повернуся до ситуації, коли у мене буде начальник.

Вступ до будь-якої політичної корпорації є серйозним рішенням.

- Але ви можете створити власну партію.

- Я до цього і веду. Ті принципи, які на сьогодні сповідує Губський (лідер групи "Народовладдя") і я разом із ним – то вони цього і стосуються. Чи вдасться нам сформувати свою політичну силу, трансформувати свою групу "Народовладдя" – це питання. Намір у нас такий є, і це не просто намір, а низка практичних заходів, які здійснюються протягом року. Але в цілому це питання.

- А в СДПУ(О) вступати не хочете?

- Справа не в тому. Мені б дуже хотілося брати участь у тій політичній корпорації, де мій голос був би врахований, де б я мав право вирішального голосу. Конкурувати з Віктором Володимировичем (Медведчуком) – це просто несерйозно. І вагова категорія не та, і досвід не той... Але ми говоримо гіпотетично, і обставини можуть змінитися.

Як політичні фігури, я розглядаю двох – Медведчука і Януковича. Що стосується Литвина, то мене з ним пов'язують більш тісні стосунки, ніж із попередніми двома. Але є відкрите небажання Володимира Михайловича створювати партію.

Не забувайте також, що я депутат від Києва. Є специфічні стосунки з мером, який дуже ревно ставиться до моєї позиції, мого громадського доручення. Я вважаю, що додаю меру в тій частині, де не приймаються негативні рішення щодо Омельченка.

- Ви самі не претендуєте на голову Київської міськадміністрації?

- Я вважаю, що ухвалення рішення щодо відставки, навіть якщо юридично воно буде правильним, то з політичної точки зору воно буде надзвичайно складним. Я б не хотів би опинитися на місці тієї особи, яка може, у випадку відставки Омельченка, опинитися головою Київської міськадміністрації.
Олександр Задорожній: Медведчук тепер особисто приходить на зустрічі більшості

Сергій Лещенко, УП , 12.12.2003, 18:25



Постійний представник президента у Верховній Раді скаржиться, що йому складно виступати політичним коментатором. Бо його слова, які він говорить від себе, вважають думкою Кучми. Тому в інтерв'ю "Українській правді" він часто підкреслює, що висловлює власну точку зору.

Задорожній є одним із головних реалізаторів стратегії влади на 2004 рік. Він упевнений у політичній реформі і пропонує компромісний закон про вибори депутатів, який має влаштувати мажоритарників – знизити межу проходження до парламенту партій і блоків до 1%.

Ще Задорожній вважає найкращим кандидатом в президенти від більшості Кучму. Чи, в крайньому випадку – Медведчука. Також Задорожній зізнався, що голова АП тепер регулярно ходить на зустрічі більшості. Одним словом, політреформа рухається. І якщо її спробують заблокувати силою, Задорожній знає, які є альтернативні варіанти голосування змін до Конституції.


- Пане Задорожній, якою, на вашу думку, буде Україна через рік? В ці дні у 2004, за чинною Конституцією, має бути обрано нового президента. І зараз ми є свідками, а ви – одним із авторів змін такої перспективи.

- Політична реформа є реальною. Але я покривив би душею, якби сказав, що немає сумнівів, що вона відбудеться. Вони пов’язані з тим, що голосування з таких складних питань є компромісом багатьох векторів інтересів.

Треба враховувати вірогідність висунення єдиного кандидата від влади і його здатність перемогти. Це буде впливати на політреформу. І якщо це буде прохідний кандидат, він буде проти зменшення повноважень, і це впливатиме на тих, хто буде голосувати.

По-друге, це момент взаємодії з партнерами по політичній коаліції – з комуністами. Для КПУ момент взаємодії з більшістю є небезпечним...

- На нещодавніх виборах до Держдуми Росії ми побачили, до чого це призводить.

- Так, вплив зовнішніх прикладів є серйозним. Це другий фактор, який не дає можливості на 100% спрогнозувати проходження політреформи.

По-третє, в самій реформі серйозні зміни виборчої системи – перехід від змішаної системи до чисто пропорційної. І це ставить під питання підтримку політреформи мажоритарниками.

Ці три складові треба враховувати при прогнозах політреформи. Я як учасник реформи постійно думаю над цим, і шукаю відповіді на ці питання, і можливі варіанти вирішення надаю у адміністрацію президента.

- Як ви відчуваєте, чого хоче президент: наступника, який переможе на виборах, чи політреформи, яка ліквідує для нього ризики при відході з посади президента?

- Можливим і необхідним є реформування системи влади. Більшість ЗМІ, яка орієнтується на опозицію, тлумачать політреформу як вирішення особистих проблем президента. І це неправильно.

- Тоді наскільки вірогідне, на вашу думку, проведення політреформи до президентських виборів?

- На 90%.

- Існує принаймні три варіанти наступного розвитку подій. Перший – політреформа. Другий – кандидат від влади з високими шансами на перемогу. І третій – рішення президента балотуватися втретє. Тому поясніть, чого ж насправді хоче президент?

- Я вважаю, і президент говорив про це неодноразово, що незалежно від того, який із варіантів буде обрано – а ми говоримо, коли не обрано жоден з варіантів – Леонід Кучма обере той, який буде найбільше сприяти стабільності у суспільстві.

- Тобто якщо це навіть буде балотування втретє, він може на це піти?

- Я б не хотів, щоб моя відповідь тлумачилася... Президент ухвалить рішення, яке буде сприяти збереженню стабільності в державі.

- Навіщо тоді ви особисто підписалися під поданням до Конституційного суду щодо права Кучми балотуватися на наступних виборах?

- Це питання завжди залишається. І ви мені неодноразово ставили питання: чи піде президент на третій термін? Щоб зрозуміти формальну сторону питання, без висновку КС це неможливо.

- Якщо буде позитивний вердикт, ви готові висувати Кучму втретє?

- Наявність позитивного висновку дасть можливість прийняти якесь рішення. Ви задаєте такі питання, на які я в силу свого статусу не можу відповідати однозначно. Я не можу як представник президента сказати, яке рішення він ухвалить. Але зрозуміло, що це буде єдино можливе й реалістичне рішення.

Якщо я скажу, що президент схильний вирішити балотуватися, то це буде неправда. Тим більше, якщо немає формального висновку Конституційного суду.

- Серед суддів КС є багато ваших друзів...

- Таким чином ми взагалі допустимо в інтерв'ю незаконний момент. Ви штовхаєте мене до того, щоб я розголошував таємницю судочинства.


"Я ПРОПОНУЮ ПРОПОРЦІЙНІ ВИБОРИ З 1% БАР'ЄРОМ"

- Добре, говоримо про інший сценарій "Україна-2004" – політреформу. Сьогодні ми маємо три висновки Конституційного суду. Вірогідність якого сценарію політреформи, за вашими словами, є 90%?

- Перш за все, вірогідність проведення політреформи. В якому змісті – інше питання. Чому вірогідність не 100% - я пояснював вище. Крім того, є таке питання: чи дадуть депутатам голосувати. Тут можна вдатися до таких заходів блокування роботи Верховної Ради, що вона взагалі нічого не проголосує.

Деякі сили готові зробити все, щоб завалити політреформу, починаючи від формування об'єднання мажоритарних депутатів, закінчуючи заявами, що представники певної політсили не будуть підтримувати пропорційний закон про вибори. І це унеможливлює проведення політреформи, оскільки без такого закону вона не буде підтримана комуністами.

Варіант дуже простий: "Наша Україна", яка вимагає пропорційного закону, не голосує за нього, і таким чином набирається 70 голосів. І все. І тоді комуністи не голосують за зміни Конституції. Варіантів, щоб політреформа не відбулася, достатньо багато.

Основне питання: є три законопроекти змін до Конституції. Ми повинні голосувати всі три? Один із трьох? Чи зробити із трьох комплексний? Третя пропозиція є небезпечною. Третій законопроект хоч буде більш допрацьований і досконалий, але є небезпека, що КС він буде розглядатися як новий законопроект. І це вимагатиме часу для експертизи, і ми втрачаємо можливість провести конституційну реформу до президентських виборів.

Висновок єдиний можливий – треба голосувати один законопроект, який має 292 підписи.

- Що ж, тоді є третій законопроект, який розробив Гавриш, і який передбачає обрання президента у парламенті у 2004 і продовження мандату цією Верховної Ради до 2007? Це що, той мішок із піском, який треба скинути, щоб повітряна куля політреформи злетіла у повітря? Тобто це штучно створений баласт, щоб він став начебто ціною компромісу?

- Тут буде залежати від позиції, яку займуть наші колеги із КПУ й СПУ. Якщо ми за те, щоб президента обирала Верховна Рада, то чому це не зробити вже у 2004?

Відповідь на це питання лежить у площині зобов'язань чотирьох опозиційних фракцій. Для мене ідеальним варіантом є третій варіант. Але з політичної ситуації на сьогодні найбільш важливим є другий варіант.

Остаточні рішення опозиційної четвірки буде прийнято не сьогодні. Давайте поглянемо з такого боку: чи можливий єдиний кандидат від "Нашої України", СПУ, БЮТ і КПУ? Мабуть, що ні. Трійкою, я думаю, що також ні.

Я бачу, що у них досить складні процеси. І я не виключаю, що в процесі з'ясування позицій, які будуть ще в грудні цього року, може статися таке, що прохідним стане третій варіант – вибори президента у Верховній Раді у 2004 і продовження повноважень цієї Верховної Ради до 2007.

- Але залишилось дуже мало часу, щоб, як ви кажете, опозиція зрозуміла нереальність єдиного кандидата і хтось із них підтримав третій варіант. Фактично, до 23 грудня...

- У нас за дні відбувається багато чого.

- Прихильників підтримки третього варіанту ви бачите в особі КПУ?

- І комуністів, і соціалістів.

- Поясніть, взагалі, таке питання: яке право депутати цього скликання мають право обирати президента? От ви балотувалися у Верховну Раду – ви в своїй програмі обіцяли людям, що будете їх представником у виборі президента для всієї України?

- Некоректне питання. Ні ви, ні я не маємо право здійснювати конституційну юрисдикцію. Ми свою пропозицію сформулювали у законопроект, і тільки Конституційний суд може сказати, яке ми маємо право на те, щоб обирати президента у парламенті. Конституційний суд сказав: маєте право.

- Головною передумовою політреформи є пропорційний закон про вибори. Яким він може бути, якщо частина більшовиків категорично проти того, щоб обирати всіх 450 депутатів за закритими списками?

- Це питання достатньо принципове, але не смертельно-принципове. Пропорційна система влаштовує опозицію і тих, хто вибудував структуровану політичну партію.

Застереження до пропорційної системи є у тих сил, які пропустили вибори-2002, вступивши у блок. Традиційно ми розглядаємо НДП і Аграрну партію як прихильників пропорційної системи. Але я не переконаний, що це абсолютно обґрунтоване рішення.

Чи інший приклад. Я другий термін депутат-мажоритарник, і я слідкую, як змінюється настрої мажоритарників щодо виборчої системи. Як тільки відбулися вибори, тягар зобов'язань по мажоритарному округу знесилює депутата. І він стає прихильником пропорційної системи. Згадайте, у попередньому скликанні у 1999 році пропорційну систему у першому читанні підтримали 291 депутат.

Але далі, із наближенням нових виборів, число прихильників чисто пропорційної системи у парламенті зменшується – бо депутат-мажоритарник не знаходить свого місця у партійних списках. І вони втрачають інтерес до пропорційної системи. І такий точно процес відбувається у цьому парламенті.

- То ж як врахувати інтереси мажоритарників?

- Є багато варіантів. Мені найбільше імпонує проста система, вона всім зрозуміла й може бути швидко проголосована: при збереженні чисто пропорційної системи із закритими списками знизити бар'єр проходження до парламенту до 1%.

Це викликає дуже багато ґвалту: ой, у нас у парламенті буде 150 партій! Ну не буде. В 2002 лише 13 партій і блоків подолали 1% бар'єр.

У наших колег по конституційній реформі є бачення, що "ублажити" мажоритарників мають більшовики. Як на мене, це завдання і тієї опозиції, яка хоче політреформи, бо без неї й вона також програє.

Є також інші варіанти. Зробити співвідношення пропорційної системи у парламенті до 75%, а мажоритарну зменшити до 25%. Тобто мажоритарні округи збільшуються у 2 рази, що є варіантом від лукавого...

- Чому?

- В такому варіанті у парламенті будуть сидіти лише губернатори. Коли територія округу збільшується вдвічі, стає абсолютно нереалістично обратися незалежному кандидату – і з організаційної, і з фінансової точки зору. Збільшивши округ, ми позбавляємо мажоритарника можливості перемогти без підтримки влади. Хоча говоримо при цьому про зменшення адмінресурсу.

- Які ще можливі компроміси?

- Відкритий список – законопроект Гавриша-Йоффе. Законопроект достатньо складний. У нас склалася ідіотська традиція, що депутати не читають законопроекти. І мені здається, що головна проблема законопроекту Гавриша-Йоффе – він просто не розуміється депутатами.

Тому моя пропозиція – чисто пропорційна система з 1-відсотковим бар'єром. Це просто, зрозуміло, і давайте ухвалювати рішення. Тим більше, що аргументів проти немає ні в кого. Якщо КПУ набрала 20%, то яка їм різниця, куди пішов 1%.


МИ ВІДІЙШЛИ ВІД СИСТЕМИ ДЗВІНКІВ МЕДВЕДЧУКА

- Соціалісти заявили, що вони підтримують політреформу тільки якщо президента обиратимуть у парламенті не раніше 2010 року. Цей другий законопроект, який передбачає обрання президента у парламенті в 2006, підтримали 292 депутати. Де ви візьмете голоси, яких не вистачає до 301 голосу за зміну Конституції?

- У більшості є й залишається 241 депутат. 241 плюс 60 комуністів, виходить 301. Ще враховуйте, що Литвин і Зінченко не підписали цей законопроект, але останнім часом вони заявили, що вони "за" політреформу. Тому от ще два голоси.

Але на сьогодні ця кількість депутатів не гарантує 100-відсоткове результативне голосування за зміни у Конституції. І в найважливіший момент хтось позіхнув, хтось відвернувся, хтось зайняв принципову позицію...

В цілому позиція СПУ зрозуміла: за якихось передумов вони можуть голосувати за політреформу. І за цих передумов, якщо вони будуть реалізовані, у нас буде 323 голоси.

- Але СПУ чітко заявило: вони "за" політреформу, але якщо вибори президента будуть у парламенті після 2010.

- Я не хотів би розписуватися за когось. Я розцінюю нинішню ситуацію як можливість дійти згоди. Вся система вибудована з багатьох компромісів, і першим на них пішов президент. Є множинність факторів, і лише за секунду до голосування можна зрозуміти, який буде результат.

- До речі, про фактори, які впливають на голосування: головним моментом впливу на більшість називають дзвінки Медведчука. Як ви розцінюєте його вплив на депутатів?

- Не треба цього. Це бажання когось у чомусь звинуватити – ви серйозне видання, не схиляйтесь до цього... Віктор Володимирович Медведчук останній місяць бере участь у засіданнях координаційної ради більшості.

Він запрошується як представник президента. І це не секрет, що на останніх чотирьох засіданнях керівників фракцій, за участю Януковича, був присутній і Медведчук. Тому дзвонити йому наступного дня депутатам немає сенсу.

- Чому Медведчук присутній на цих зустрічах?

- Як представник президента й лідер політичної партії.

- Це, виходить, втручання президента у роботу парламенту, окремої гілки влади...

- Ні. Я думаю, що керівник партії, фракція якої є в парламенті, має право бути на цих зустрічах.

- Але ж туди ходить і Шуфрич?

- Так, як заступник керівника фракції. Я думаю, що якщо ми шукатимемо зачіпки, щоб когось у чомусь звинуватити, ми не будемо бачити реальних процесів.

Сам факт, що керівник партії СДПУ(О), яку постійно в чомусь звинувачують, є реально на засіданнях – це позитив. Від дзвінків ми відійшли. Керівники фракцій бачать Медведчука, є реальна дискусія. Ми довго добивалися, щоб Медведчук ходив на засідання більшості.

Було дуже багато критики на цьому. На кшталт: "Я хочу подивитися соціал-демократам в очі!!!" Було багато заяв, що від СДПУ(О) найбільше призначається голів райадміністрації, це є узурпацією влади тощо. І досить було однієї присутності Медведчука, який показав, кого, скільки і куди призначають. І все, питання знято.

- І Пустовойтенко сидить за одним столом з Медведчуком і не має до нього претензій?

- Ні, не має. Ми можемо багато заочно сперечатися, обіцяти "я йому покажу!", але розмова очі в очі позитивно впливає на політичний процес.


ЯКЩО ТРИБУНУ ЗАБЛОКУЮТЬ, ТЕОРЕТИЧНО ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ МОЖНА ПРОГОЛОСУВАТИ ПІДНЯТТЯМ РУК

- Якщо опозиція блокуватиме трибуну при розгляді змін до Конституції, чи можливе голосування бюлетенями?

- Це ж крайній вихід. Більшість же уже показала, що може голосувати, коли намагаються блокувати роботу парламенту. Я думаю, що радикальні елементи є серед багатьох політичних сил, але в радикалізації зацікавлені лише ті, хто сповідує принцип "чим гірше – тим краще".

Тому будь-які радикальні спроби блокування викличуть радикальні кроки у відповідь.

- Я перефразую: чи існують можливості, за яких зміни до Конституції будуть проголосовані у нетрадиційний спосіб?

- Ви ж знаєте, що гіпотетично, як і формально-юридично, це можливо. Бо Конституція передбачає одне: депутат повинен голосувати особисто. В який спосіб відбудеться особисте голосування? Чи як передбачено в окремих парламентах світу – шляхом підняття руки? Чи в спосіб виходу: тих, хто "за" – у праві двері, а тих, хто "проти" – в ліві?

Історичне рішення Конституційного суду щодо оксамитової революції 2000 свідчить про те, що спосіб голосування не є принциповим.

Але не хотілося б, щоб порушувалися парламентські традиції, і голосування відбувалося шляхом бюлетенів чи підписами. Це повинно відбутися в залі.

- Питання на іншу тему: нова урядова угода між коаліцією фракцій і Януковичем. Чим вона відрізнятиметься від попереднього документа?

- Вона буде визначати дії політичних сил на наступний рік.

- В тому числі, зобов'язання фракцій більшості підтримати єдиного кандидата на виборах президента?

- В тексті угоди цього не міститься.

- Зобов'язання підтримати політичну реформу?

- Це було і в угоді на 2003 рік. Я думаю, питання по конкретних пунктах нової угоди не до мене. Як на мене, головне – надати нові стимули коаліції.

- Якщо ми уявимо, що політреформа не відбулася. Якого кандидата в президенти ви особисто, Задорожній, підтримаєте?

- Є різні політичні процеси, і будь-яка моя відповідь на це питання означатиме моє невигідне позиціонування. Я представник президента, який для мене є єдиним найкращим кандидатом. Персонально й особисто я вважаю, що серед інших ціла низка кандидатів є достойними претендентами на президента.

Персонально я вважаю, що організаційно-технічно розумним є висунення єдиного кандидата. Я особисто сприймаю як можливого кандидата одну особу – Медведчука.

Мене за це звинувачують, але з організаційної точки зору мені імпонує Медведчук. Я ніколи не був і не буду членом СДПУ(О). Але спостерігаю за його роботою як виконавця, який готовий працювати день і ніч – з різним результатом, до речі.

Чи реальне висунення Медведчука? Це питання не до мене, а до політичного процесу. На сьогодні реальним кандидатом є Янукович. Я йому симпатизую, і буду підтримувати, якщо він буде єдиним кандидатом. Все інше – це моє особисте. Треба підкреслити, що в цьому випадку я не відтворюю точку зору президента.

Я особисто вважаю, що всі інші кандидати від більшості – вони нереальні. Але для політиків є просте рішення – висунути себе кандидатом, щоб не позиціонуватися щодо інших. Логіка зрозуміла: я висунусь кандидатом, наберу 2-3%, але це дасть можливість не підтримувати ні провладного, ні опозиційного кандидата. І таким чином зберегти своє політичне обличчя, надолужити для відтворення партії, у 2004 нон-стоп перейти у 2006, коли відбудуться парламентські вибори.

Я знаю декілька осіб, які працюють в такому режимі. Я це не сприймаю.


Я Б НЕ ХОТІВ ОПИНИТИСЯ НА МІСЦІ ОМЕЛЬЧЕНКА

- До речі, про наступні парламентські вибори. Чи визначилися ви особисто, в які партійні списки буде входити?

- Питання складне, і якщо б я вам сказав, що воно мене не цікавить – це було б неправдою. За своєю ідеологією я депутат-мажоритарник. Колись, у 1980-х, я мав начальника-дурня, і тоді я собі сказав: навряд чи я повернуся до ситуації, коли у мене буде начальник.

Вступ до будь-якої політичної корпорації є серйозним рішенням.

- Але ви можете створити власну партію.

- Я до цього і веду. Ті принципи, які на сьогодні сповідує Губський (лідер групи "Народовладдя") і я разом із ним – то вони цього і стосуються. Чи вдасться нам сформувати свою політичну силу, трансформувати свою групу "Народовладдя" – це питання. Намір у нас такий є, і це не просто намір, а низка практичних заходів, які здійснюються протягом року. Але в цілому це питання.

- А в СДПУ(О) вступати не хочете?

- Справа не в тому. Мені б дуже хотілося брати участь у тій політичній корпорації, де мій голос був би врахований, де б я мав право вирішального голосу. Конкурувати з Віктором Володимировичем (Медведчуком) – це просто несерйозно. І вагова категорія не та, і досвід не той... Але ми говоримо гіпотетично, і обставини можуть змінитися.

Як політичні фігури, я розглядаю двох – Медведчука і Януковича. Що стосується Литвина, то мене з ним пов'язують більш тісні стосунки, ніж із попередніми двома. Але є відкрите небажання Володимира Михайловича створювати партію.

Не забувайте також, що я депутат від Києва. Є специфічні стосунки з мером, який дуже ревно ставиться до моєї позиції, мого громадського доручення. Я вважаю, що додаю меру в тій частині, де не приймаються негативні рішення щодо Омельченка.

- Ви самі не претендуєте на голову Київської міськадміністрації?

- Я вважаю, що ухвалення рішення щодо відставки, навіть якщо юридично воно буде правильним, то з політичної точки зору воно буде надзвичайно складним. Я б не хотів би опинитися на місці тієї особи, яка може, у випадку відставки Омельченка, опинитися головою Київської міськадміністрації.