барила на галичан би не котив. Ну хто б він був без них? - Звичайний маргінал. А так - політик який-не який, навіть і корчмар.
Відповіді
2003.12.12 | Pavlo Z.
Re: Я б на місці Рюгена
не котив би на Донія. Знаю його -надцять років. Він чесний перед нами, Україною й собою. Дійсно особистість, яка не прийняла "підкилимових" правил гри і зайнялася справою. Конкретною справою, якою пробують утопити. Вибір кожного - або зробити вигляд, що це його не стосується, або допомогти - і Донію, і Ураїні, і собі.
За віком на голодівці у 90-ому ви бути не могли, звідки ж
стільки інформації про недовіру до чесності Донія? Слухаєте старших товаришів, а якщо старші брешуть або наслухалися брехні?
Так само знаю Донія з 1989 року і жодної пихи там як не було так і не є. Доречі про чесність. Доній не має авто. Він живе досить далеко від центру у старій трикімнатній квартирі і одягається досить скромно. Порівняти з іншими?
Але от на відміну від інших харизма у хлопця є - нестандартний він. Тому лідером УСС ми його і обрали. Доречі він не про галичан, а про озлоблених галичан пише. Галичанин і злий на Київ та життя маргінал - це не одне й те ж саме. Хочете заперечити?
Re: За віком на голодівці у 90-ому ви бути не могли, звідки ж
Мінор пише:
> стільки інформації про недовіру до чесності Донія? Слухаєте старших товаришів, а якщо старші брешуть або наслухалися брехні?
Я не настільки наївний, щоб такого роду твердження базувати на "розповідях старших товаришів", від яких (усіх без винятку, окрім Свистовича) за свій невеликий досвід навкологромадської діяльності наслухався і наковтався всілякого. Я, безперечно, про Олеся Донія і наслухався також. Зокрема, наслухався того, що пахав на голодуванні більше Марек Іващишин, а лаври зібрав Доній, який їх заслуговує далеко не настільки (цікаво буде почути вашу версію). Але оскільки ця інфа походить від моїх же коханих галичан, то я її "taking with a grain of salt", тобто беру до уваги, проте з великою часткою скепсису. Натомість базую свою думку на тому, що бачив сам, і з чим стикався сам, і що трафляло мене особисто і добряче псувало те, що я робив і мої друзі. Якщо бажаєте деталей, - можу дати в мило, бо не люблю пльоткувати на загал.
> Так само знаю Донія з 1989 року і жодної пихи там як не було так і не є. Доречі про чесність. Доній не має авто. Він живе досить далеко від центру у старій трикімнатній квартирі і одягається досить скромно. Порівняти з іншими?
Пане Віктор ну хіба це показник? і взагалі -- як на мене, уявлення про абсолютну кореляцію між чесністю і бідністю є трошки реліктовою
> Але от на відміну від інших харизма у хлопця є - нестандартний він. Тому лідером УСС ми його і обрали. Доречі він не про галичан, а про озлоблених галичан пише.
Взагалі-то я нічого не маю проти того, що він написав в цій конкретній статті, зокрема про галичан. Галичани в Києві ведуть себе набагато менш достойно, ніж цього "вимагає" їх пиха. Це я знаю дуже добре.
> Галичанин і злий на Київ та життя маргінал - це не одне й те ж саме. Хочете заперечити?
Я не брав участі в голодівці, бо на той час мене вже вигнали з інституту і я змушений був працювати. Але працював я журналістом і досить багато часу проводив у таборі голодуючих, готуючи матеріали. Окрім того з 89 року я організовував УСС в Києві і був головою інститутської організації.
Звичайно без галичан і Марека голодівки не було б. І це заслуга СБ і їхня ідея. Але й без величезної підтримки киян, до якої спричинилася робота Донія, Кириленка, Зубка, Мороза, Полюховича, Поліщука, моя особисто і ще десятків київських студентів ця акція цілком могла б перетворитися на збіговисько галицьких маргіналів.
У деякі дні за даними міліції у студентськиї демонстраціях брали участь до 100 000 чоловік. І це були аж ніяк не галичани, хоча звичайно вони були там присутні.
Роботу Донія важко недооцінити. Саме він обзвонив увесь київський актив і потягнув на собі величезну організаційну роботу по столиці та містах Сходу. Але я вже не вперше чую заздрісні нарікання - мовляв, на його місці на трибуні парламенту міг бути я. Вічна заздрість до чужого успіху і нереалізовані амбіції А Олесь і після голодівки вже неодноразово примушував говорити про себе.
(add) Бачите, просто я знаю ще один феномен (теж "нє понаслишкє") - люди псуються. Афігєнний чувак, який був на початку 90-х, може стати страшним мудаком в 21-му столітті, бо не витримав тягару своєї афігєнності, скажімо. Я не про ОЛеся говорю зараз, а про тєндєнцию. Таких багато. Тому арґумент "він тоді-то був таким-то" не є в наші дні переконливим.
Але годі вже про нього
2003.12.14 | Золотарьов
Акція була спільна , але ідея була Київська
все вірно, окрім одного нюансу.
акція була спільною. тільки завдяки взаємодії і дружнім стосункам(!) між льв'янами та киянами акція вдалася. льввська організаційна структура , за словами Донія, була сильніше(він про це написав в книжках). але ідея голодування була київська (Донія і Кириленка).
Re: А можна слово безпосередньому очевидцю і учаснику подій?
Я абсолютно погоджуюся з Мінором, що мірятися у кого довший, і хто важливіший - автор ідеї чи виконавець, чи ще хтось, справа невдячна.
На цьому форумі висувається безліч ідей, але більшість із них стікають до архіву. Взагалі від висловлення ідеї (часто як просто думки вголос) проходить іноді стільки етапів, і сама ідея так трансформується, що автору нема чого і ловити. Однак, для того, щоб ідея була реалізована, вона має бути, як мінімум, кимось висловлена.
Почнемо з ідеї. Ідея все ж таки була львівською. Але навряд чи навіть самі львів"яни зараз згадають, хто першим висловив її.
Почалось все з того, що влітку 1990-го декілька членів львівського "Студентського братства" побували в Болгарії, де саме пройшло успішне голодування студентів, в результаті якого пішов у відставку болгарський прем"єр.
Потім львів"яни привезли цю ідею до Києва. Але не так, що от "давайте негайно робити", а як досить неультимативна пропозиція до обговорення Я був одним з перших киян, який про неї дізнався. Мені цю ідею повідомив Мишко Канафоцький вранці того ж дня, як львів"яни приїхали до Києва. Він висловив цю думку, я махнув рукою, що така акція є не на часі (можу пояснити свої помилкові, як я оцінив їх пізніше, мотиви, якщо комусь цікаво), і ми почали розмовляти на інші теми.
В цей самий час інші львів"яни розповідали про цю ідею іншим киянам. На щастя, не всі поставилися до ідеї так само, як я, і обговорення продовжувалося ще багато днів і ночей, в тому числі у моїй гуртожицькій кімнаті, так що я знаю про це, можна сказати, все.
Оскільки більшість схилялося до того, що голодування потрібно проводити, почалася розробка плану, і ось на цьому етапі величезну роль зіграв Славко Кириленко. Хоча всі (я не був у цій когорті, бо ж був проти) внесли свій посильний внесок.
Під час самого голодування (а я брав у ньому участь в якості голодуючого) величезну роль відіграли львів"яни та Марек Іващишин. Можна сказати, що без Марека голодування б провалилось. Однак також можна сказати, що самі львів"яни також би не організували це голодування, як і самі кияни чи ще хтось.
До Олеся Донія я можу висловити багато зауваг, але всі вони не стосуватимуться голодування.
Я не можу сказати, що він забрав у Марека лаври. Бо всі, хто знає Марека, підтвердять, що він не дуже охоче виступає на прес-конференціях, трибунах тощо, зате тягне на собі чорнову роботу, є гарним менеджером тощо. Тому забрати лаври у Марека досить легко.
Не був занадто налаштованим на публічність і Славко Кириленко, а в Олеся Донія представляти обличчя голодування виходило найкраще. І мушу сказати, що від того, як представлятиметься голодування, також сильно залежав його перебіг.
На той час так склалися обставини, що обличчям голодування міг бути лише Доній, хоча б тому, що він був одним із трьох співголів і представляв саме Київ. Ну і до того ж вмів себе тримати перед камерами, слухачами і тримати себе в руках.
Однак я не можу сказати, що роль Донія обмежувалася лише "головою, що говорить". Він відпахав на всі 100% своїх можливостей і в організаційному плані, і в усьому іншому.
І всі тоді сприймали це як належне, і ніхто не думав про славу чи лаври, всі пахали на перемогу.
Та й взгалі немає такого мірила, щоб точно сказати, у кого довший. От про себе я можу сказати, що в мене однозначно коротший, бо моя роль там була хоч і не зовсім рядова (проте наближалася до такої, бо я лише очолював невеличкі похідні групи, яких було безліч), але значно менша ніж, наприклад, Донія, Іващишина, Кириленка, ще багатьох інших учасників.
В тому, що лаври дісталися Донію, винні також і самі журналісти, бо саме його вони найбільше уподобали. Не буде ж він посилати матом журналістів, які приходять до нього за інтерв"ю. Натомість Доній ніколи не казав, що це він головний організатор, і що без нього нічого б не було тощо. В своїх книжках він виділяв вагому роль інших, так що все з ним тут нормально.
Звичайно, під час голодування, не обішлось без якихось проколів, однак великих претензій до Донія за голодування і його поведінку після нього пред"явити не можна. Тим більше приписувати йому якісь маразми, що його визволив Кравчук, що він співпрацював з гебнею та ін.
Почитайте книжки, підвищіть свій рівень освіти, пане датчанине.
А в мене часу немає на очевидні пояснення.
2003.12.13 | Andrij
Re: Загалом, переходити з ідей Донія на особистість Донія,
це якось.. не шляхетно. Хоча про яку шляхетність може зараз йти мова?
Дякую вам, що захистили особистість Донія. Щодо його ідей, то вони не дуже далекі. Галичани 1000 разів праві коли кажуть про зрусифікований Київ. От тільки самі вони не набагато уйшли від Києва. І не треба Києву "десятки років", аби позбутись своєї зрусифікованості. Треба просто нормальна влада на горі, що не проштовхує дурнуватий Інтер. Ще не завадить нормальної національної еліти, що зможе відкрити та захистити один нещасний україномовний бар в столиці України.
Відповіді
2003.12.12 | Pavlo Z.
Re: Я б на місці Рюгена
не котив би на Донія. Знаю його -надцять років. Він чесний перед нами, Україною й собою. Дійсно особистість, яка не прийняла "підкилимових" правил гри і зайнялася справою. Конкретною справою, якою пробують утопити. Вибір кожного - або зробити вигляд, що це його не стосується, або допомогти - і Донію, і Ураїні, і собі.2003.12.12 | Pavlo Z.
Re: Я б на місці Рюгена
Для шукачів блох:"яку намагаються утопити"
"Україні"
2003.12.12 | Franko
оооооо... чесний Доній... ооооооооооо... :-(
бачили зблизька цю чесність... Немає там нічого, крім роздутого безмірно еґо. Не ІМХО.2003.12.12 | Franko
поправочка
ОстаNNя Барикада все-таки вимагає поваги. Блискучий виняток.2003.12.12 | Pavlo Z.
На кожного з нас би по такому винятку -
не було б проблем у неньки:)2003.12.12 | Рюген
Трохи запізно
аборт пропонувати.2003.12.13 | Petro
Re: Трохи запізно
Згадав новослови:аборт - виняток
выкидыш - випадок:)
2003.12.14 | Рюген
110%! (-)
2003.12.13 | Мінор
За віком на голодівці у 90-ому ви бути не могли, звідки ж
стільки інформації про недовіру до чесності Донія? Слухаєте старших товаришів, а якщо старші брешуть або наслухалися брехні?Так само знаю Донія з 1989 року і жодної пихи там як не було так і не є. Доречі про чесність. Доній не має авто. Він живе досить далеко від центру у старій трикімнатній квартирі і одягається досить скромно. Порівняти з іншими?
Але от на відміну від інших харизма у хлопця є - нестандартний він. Тому лідером УСС ми його і обрали. Доречі він не про галичан, а про озлоблених галичан пише. Галичанин і злий на Київ та життя маргінал - це не одне й те ж саме. Хочете заперечити?
2003.12.13 | Franko
Re: За віком на голодівці у 90-ому ви бути не могли, звідки ж
Мінор пише:> стільки інформації про недовіру до чесності Донія? Слухаєте старших товаришів, а якщо старші брешуть або наслухалися брехні?
Я не настільки наївний, щоб такого роду твердження базувати на "розповідях старших товаришів", від яких (усіх без винятку, окрім Свистовича) за свій невеликий досвід навкологромадської діяльності наслухався і наковтався всілякого. Я, безперечно, про Олеся Донія і наслухався також. Зокрема, наслухався того, що пахав на голодуванні більше Марек Іващишин, а лаври зібрав Доній, який їх заслуговує далеко не настільки (цікаво буде почути вашу версію). Але оскільки ця інфа походить від моїх же коханих галичан, то я її "taking with a grain of salt", тобто беру до уваги, проте з великою часткою скепсису. Натомість базую свою думку на тому, що бачив сам, і з чим стикався сам, і що трафляло мене особисто і добряче псувало те, що я робив і мої друзі. Якщо бажаєте деталей, - можу дати в мило, бо не люблю пльоткувати на загал.
> Так само знаю Донія з 1989 року і жодної пихи там як не було так і не є. Доречі про чесність. Доній не має авто. Він живе досить далеко від центру у старій трикімнатній квартирі і одягається досить скромно. Порівняти з іншими?
Пане Віктор ну хіба це показник? і взагалі -- як на мене, уявлення про абсолютну кореляцію між чесністю і бідністю є трошки реліктовою
> Але от на відміну від інших харизма у хлопця є - нестандартний він. Тому лідером УСС ми його і обрали. Доречі він не про галичан, а про озлоблених галичан пише.
Взагалі-то я нічого не маю проти того, що він написав в цій конкретній статті, зокрема про галичан. Галичани в Києві ведуть себе набагато менш достойно, ніж цього "вимагає" їх пиха. Це я знаю дуже добре.
> Галичанин і злий на Київ та життя маргінал - це не одне й те ж саме. Хочете заперечити?
Ні
2003.12.13 | Мінор
Про це вже писали, але чому б не згадати ще раз.
Я не брав участі в голодівці, бо на той час мене вже вигнали з інституту і я змушений був працювати. Але працював я журналістом і досить багато часу проводив у таборі голодуючих, готуючи матеріали. Окрім того з 89 року я організовував УСС в Києві і був головою інститутської організації.Звичайно без галичан і Марека голодівки не було б. І це заслуга СБ і їхня ідея. Але й без величезної підтримки киян, до якої спричинилася робота Донія, Кириленка, Зубка, Мороза, Полюховича, Поліщука, моя особисто і ще десятків київських студентів ця акція цілком могла б перетворитися на збіговисько галицьких маргіналів.
У деякі дні за даними міліції у студентськиї демонстраціях брали участь до 100 000 чоловік. І це були аж ніяк не галичани, хоча звичайно вони були там присутні.
Роботу Донія важко недооцінити. Саме він обзвонив увесь київський актив і потягнув на собі величезну організаційну роботу по столиці та містах Сходу. Але я вже не вперше чую заздрісні нарікання - мовляв, на його місці на трибуні парламенту міг бути я. Вічна заздрість до чужого успіху і нереалізовані амбіції А Олесь і після голодівки вже неодноразово примушував говорити про себе.
2003.12.13 | Franko
Гаразд, дякую, візьму і це до уваги.
І скомбіную з усього цього щось ближче до Істини(add) Бачите, просто я знаю ще один феномен (теж "нє понаслишкє") - люди псуються. Афігєнний чувак, який був на початку 90-х, може стати страшним мудаком в 21-му столітті, бо не витримав тягару своєї афігєнності, скажімо. Я не про ОЛеся говорю зараз, а про тєндєнцию. Таких багато. Тому арґумент "він тоді-то був таким-то" не є в наші дні переконливим.
Але годі вже про нього
2003.12.14 | Золотарьов
Акція була спільна , але ідея була Київська
все вірно, окрім одного нюансу.акція була спільною. тільки завдяки взаємодії і дружнім стосункам(!) між льв'янами та киянами акція вдалася. льввська організаційна структура , за словами Донія, була сильніше(він про це написав в книжках). але ідея голодування була київська (Донія і Кириленка).
2003.12.15 | СЕМЕН
Ідея Кириленка
ІДЕЯ БУЛА ВИКЛЮЧНО КИРИЛЕНКА.Доній в організації УСС був "обличчям для стосунків з пресою".
Маркіян Іващишин був тим "двигуном", авторство належить КИРИЛЕНКУ.
Тільки СААКАШВІЛІ скористався досвідом "бархатної революції".
А ми знов на когось чекаємо...
2003.12.15 | Мінор
СЕМЕН ти отримав нове завдання? :-)
Панство, чи має значення, кому належить ідея?2003.12.16 | Михайло Свистович
Re: А можна слово безпосередньому очевидцю і учаснику подій?
Я абсолютно погоджуюся з Мінором, що мірятися у кого довший, і хто важливіший - автор ідеї чи виконавець, чи ще хтось, справа невдячна.На цьому форумі висувається безліч ідей, але більшість із них стікають до архіву. Взагалі від висловлення ідеї (часто як просто думки вголос) проходить іноді стільки етапів, і сама ідея так трансформується, що автору нема чого і ловити. Однак, для того, щоб ідея була реалізована, вона має бути, як мінімум, кимось висловлена.
Почнемо з ідеї. Ідея все ж таки була львівською. Але навряд чи навіть самі львів"яни зараз згадають, хто першим висловив її.
Почалось все з того, що влітку 1990-го декілька членів львівського "Студентського братства" побували в Болгарії, де саме пройшло успішне голодування студентів, в результаті якого пішов у відставку болгарський прем"єр.
Потім львів"яни привезли цю ідею до Києва. Але не так, що от "давайте негайно робити", а як досить неультимативна пропозиція до обговорення Я був одним з перших киян, який про неї дізнався. Мені цю ідею повідомив Мишко Канафоцький вранці того ж дня, як львів"яни приїхали до Києва. Він висловив цю думку, я махнув рукою, що така акція є не на часі (можу пояснити свої помилкові, як я оцінив їх пізніше, мотиви, якщо комусь цікаво), і ми почали розмовляти на інші теми.
В цей самий час інші львів"яни розповідали про цю ідею іншим киянам. На щастя, не всі поставилися до ідеї так само, як я, і обговорення продовжувалося ще багато днів і ночей, в тому числі у моїй гуртожицькій кімнаті, так що я знаю про це, можна сказати, все.
Оскільки більшість схилялося до того, що голодування потрібно проводити, почалася розробка плану, і ось на цьому етапі величезну роль зіграв Славко Кириленко. Хоча всі (я не був у цій когорті, бо ж був проти) внесли свій посильний внесок.
Під час самого голодування (а я брав у ньому участь в якості голодуючого) величезну роль відіграли львів"яни та Марек Іващишин. Можна сказати, що без Марека голодування б провалилось. Однак також можна сказати, що самі львів"яни також би не організували це голодування, як і самі кияни чи ще хтось.
До Олеся Донія я можу висловити багато зауваг, але всі вони не стосуватимуться голодування.
Я не можу сказати, що він забрав у Марека лаври. Бо всі, хто знає Марека, підтвердять, що він не дуже охоче виступає на прес-конференціях, трибунах тощо, зате тягне на собі чорнову роботу, є гарним менеджером тощо. Тому забрати лаври у Марека досить легко.
Не був занадто налаштованим на публічність і Славко Кириленко, а в Олеся Донія представляти обличчя голодування виходило найкраще. І мушу сказати, що від того, як представлятиметься голодування, також сильно залежав його перебіг.
На той час так склалися обставини, що обличчям голодування міг бути лише Доній, хоча б тому, що він був одним із трьох співголів і представляв саме Київ. Ну і до того ж вмів себе тримати перед камерами, слухачами і тримати себе в руках.
Однак я не можу сказати, що роль Донія обмежувалася лише "головою, що говорить". Він відпахав на всі 100% своїх можливостей і в організаційному плані, і в усьому іншому.
І всі тоді сприймали це як належне, і ніхто не думав про славу чи лаври, всі пахали на перемогу.
Та й взгалі немає такого мірила, щоб точно сказати, у кого довший. От про себе я можу сказати, що в мене однозначно коротший, бо моя роль там була хоч і не зовсім рядова (проте наближалася до такої, бо я лише очолював невеличкі похідні групи, яких було безліч), але значно менша ніж, наприклад, Донія, Іващишина, Кириленка, ще багатьох інших учасників.
В тому, що лаври дісталися Донію, винні також і самі журналісти, бо саме його вони найбільше уподобали. Не буде ж він посилати матом журналістів, які приходять до нього за інтерв"ю. Натомість Доній ніколи не казав, що це він головний організатор, і що без нього нічого б не було тощо. В своїх книжках він виділяв вагому роль інших, так що все з ним тут нормально.
Звичайно, під час голодування, не обішлось без якихось проколів, однак великих претензій до Донія за голодування і його поведінку після нього пред"явити не можна. Тим більше приписувати йому якісь маразми, що його визволив Кравчук, що він співпрацював з гебнею та ін.
2003.12.17 | Рюген
Якщо ви тоді перемогли
(кого - українців?), то з чим ви тепер боретесь? Із власною перемогою?Шануйтеся, бо ви того варті.
2003.12.17 | Михайло Свистович
Почитайте книжки, підвищіть свій рівень освіти, пане датчанине.
А в мене часу немає на очевидні пояснення.2003.12.13 | Andrij
Re: Загалом, переходити з ідей Донія на особистість Донія,
це якось.. не шляхетно. Хоча про яку шляхетність може зараз йти мова?Дякую вам, що захистили особистість Донія. Щодо його ідей, то вони не дуже далекі. Галичани 1000 разів праві коли кажуть про зрусифікований Київ. От тільки самі вони не набагато уйшли від Києва. І не треба Києву "десятки років", аби позбутись своєї зрусифікованості. Треба просто нормальна влада на горі, що не проштовхує дурнуватий Інтер. Ще не завадить нормальної національної еліти, що зможе відкрити та захистити один нещасний україномовний бар в столиці України.