Секретний донос генерала Нездолі
12/15/2003 | Спостерігач
Нова рубрика: "Хата-читальня"
Секретний донос генерала Нездолі
Частина 1
Олександр Матюшенко,
"Укрінформбюро"
Генерал-майор СБУ Олександр Іванович Нездоля написав книжку ("Досьє генерала держбезпеки Олександра Нездолі". С.Нестеренко, Е.Нестеренко, О.Нездоля, ПП "Дельта", ТОВ "Червона Рута", Біла Церква, 2003р., 471 стор. з ілюстраціями).
Про що?
Про себе, коханого, звісно. А також і про Євгена Марчука, і про його дуже непривабливу роль у новітній історії України... А ще про Леоніда Кучму та інших наших державних діячів.
Ми прочитали цей опус і вирішили, що наклад (5000 прим.) для такого твору замалий, а ціна (24 гривні) — завелика. І тому зовсім небагато громадян України зможуть дізнатися всю правду про те, як насправді проходили президентські вибори у 1994р. та в 1999р.; хто і як збивав статки в Україні в 1991-1994р.р....
Така ситуація може бути виправлена лише в один спосіб.
Тому "Укрінформбюро" вирішило підготувати на "Досьє..." рецензію. Дещо завелику, але книжка того варта.
Високий Чоловік у Чорних Черевиках
Отже, нашого героя звуть Олександр Нездоля. Як він сам пише в своїй книжці, "Олександр" у перекладі з грецької — "чоловік-захисник", "Нездоля" — "нездоланний", тобто, "непереможний" (знаки пунктуації довелося розставляти заново — авт.). Це означає, що йому, спочатку, був уготований життєвий шлях воїна..."
І от наш Аніка-воїн пише: "Сонячним квітневим ранком 1994-го року троє чоловіків увійшли до "депутатської" зали аеропорту Бориспіль. Розкішний "мерседес" VIP-класу доставив їх прямо до трапа літака "Гольфстрім". Цей літак, зрозуміло, не був власністю "Українських авіаліній" (який сарказм, га? — авт.), виготовлений за спецзамовленням і обладнаний за вищим розрядом, він належав одному з відомих та впливових бізнесменів світового масштабу.
Літак злетів в небо легко, мов птах — та й недивно: його штурвалом управляв (! — авт.) справжній асс (на жаль, так в тексті. Виявляється наш генерал не знає, що льотчика високого класу називають "ас", тоді як "асс" — це або дрібна римська монета, латиною "assis", або "ass", тобто, англійською — "дупа" — авт.), який ще недавно працював особистим пілотом президента США. Втім, і його нинішні пасажири теж не виглядали пересічними людьми (тобто не повною дупою? — авт.). І так воно було насправді (! — авт.): двоє з них — академіки, вчені світового рівня, широко відомі за межами України, а третій, високий чоловік з військовим вишколом — заступник міністра промисловості і водночас чинний генерал-майор Служби Безпеки України Олександр Іванович Нездоля, головний герой нашої книги" (стор.10).
Навіщо і куди полетіли генерал СБУ Нездоля та його таємничі супутники?
Зараз дізнаєтесь.
"...За сорок хвилин вони прибули до місця призначення. А після легкого сніданку їх провели у залу, де господар розкішного крилатого дива техніки (і багатьох інших див, що коштують астрономічних сум) попросив їх висловитися з приводу одної делікатної теми: "Як ви ставитесь до кандидата в президенти України Леоніда Кучми?"
...До виборів залишалося трохи більше двох місяців. А відповідати потрібно було негайно, на роздум — жодної хвилини. І це питання виявилося для Олександра Івановича воістину доленосним. Якби відповів він по-іншому, життя б його склалося багато в чому інакше..." (стор.11).
Так що ж це за олігарх світового масштабу? І що це за академіки, які напередодні виборів давали характеристику кандидату в президенти Леонідові Кучмі?
Не гадайте. "Бізнесмен світового масштабу" — це Борис Бірштейн. А "вчені світового рівня" — це видні українські економісти Юрій Миколайович Пахомов та Олександр Сергійович Ємельянов.
Так от. Всі троє — Нездоля, Пахомов та Ємельянов — дали Леонідові Кучмі "різко негативну" характеристику.
Що їм відповів Бірштейн? Невідомо, про це генерал Нездоля вирішив промовчати.
Під дахом КДБ
Доки академіки та генерал летять назад до Києва та насолоджуються пейзажами, що пропливають під крилом літака, ми коротко розповімо, хто такий Борис Бірштейн.
Борис Йосипович Бірштейн народився у Вільнюсі (Литва) 11 листопада 1947р. Про його батьків історії нічого невідомо, сам він також не любить про це говорити, натомість в архівах збереглися відомості, що у 1977р., трохи не досягнувши віку Христа, Боря Бірштейн покинув СРСР.
З чого б 30-річному директорові швейної фабрики, як стверджують деякі джерела, бігти з Батьківщини в Ерец Ісраель?
Що він шукав в країні далекій?
Достовірних свідчень про це не збереглося, але у Вільнюсі багато хто патякав, що лише безстрокова еміграція до Ізраїлю врятувала Борю Бірштейна від "еміграції" до Магадана на десять років. Щонайменше!
А ще натякали, що Бірштейну "порадили" емігрувати в місцевому управлінні Комітету державної безпеки СРСР.
Чутки чутками, але от свідчення генерал-майора Віктора Іваненка, голови КДБ РФ у травні 1991р. — листопаді 1992р., генерального директора Агенції федеральної безпеки РФ у листопаді 1992р. — січні 1993р. "Бірштейн пропонував свої послуги із створення фірми в Європі, — розповів Іваненко в одному інтерв'ю, — на гроші якої мали вербуватися агенти для нової Росії. Від заяв Бірштейна за версту несло провокацією, і від його пропозицій відразу ж відмовилися".
Зв'язок Бірштейна з КДБ-АФБ-ФСК-ФСБ екс-секретар Ради безпеки РФ Юрій Скоков оцінював інакше. "Бірштейн став "суперагентом" КДБ, — сказав Скоков. — Баранников (Віктор Баранников, з січня 1992р. до липня 1993р. — міністр безпеки РФ) повідомив мені, що Бірштейн завербований".
Мало?
Будь ласка. Розказує Віктор Стрелецький, екс-заступник начальника служби безпеки президента РФ Бориса Єльцина.
"...У 1992р. на одній підмосковній дачі зібралася тісна компанія: Бірштейн, Баранников, Шумейко (віце-прем'єр уряду РФ) та Романюха (помічник Шумейко). Як водиться, випили. Пішли паритися у лазню, щоб в теплій (навіть гарячій) обстановці обговорити одвічне російське питання: де б заробити?
Вирішили створити акціонерне товариство "Русь", яке б займалося експортом-імпортом металів та металургійної сировини. Романюсі запропонували посаду виконавчого директора, але він відмовився. Посаду не прийняв, але з гри не вийшов.
Наступного дня Бірштейн вручив Романюсі у присутності свого заступника 50 тисяч доларів готівкою. Гроші Романюха віддав Шумейку. Той сказав, що вони підуть до фонду передвиборної підтримки президента.
— Але я не впевнений, що гроші пішли за призначенням, — зізнався нам Романюха.
Побоювання вельми резонні. Вірити словам Шумейка — заняття невдячне.
От як він, будучи вже главою Ради Федерації, описував лазневі переговори в інтерв'ю "Комсомольській правді":
— Якось телефонує Баранников: "Володю, приїжджай ввечері на дачу". Ну я приїхав. Знайомить з людиною: "Борис Йосипович Бернштейн (так за текстом)". Потім — розмова: "Як би можна було зробити компанію з торгівлі металом за кордоном?" А я ж все ж таки був перший віце-прем'єр! Але тут з'ясовується, що ця компанія — сумнівної властивості. На моє пряме запитання: для чого все це? — йде пряма відповідь: "Борис Йосипович тобі рахунок за кордоном відкриє, може набігти за рік до восьми мільйонів доларів". Я знаходжу момент, відвожу Баранникова убік: "Вікторе Павловичу, що тут відбувається?" А Баранников: "Не бери в голову, це все погоджено. Він [Бірштейн] же ще й розвідник". І потім, мовляв, ти маєш зрозуміти, що за кордоном завжди організовуються якісь фірми, де працюють наші спецслужби під виглядом якихось фірмачів. Їм же з бюджету гроші не виділяють. Я: "Ну все, вечерю ми закінчили"..."
Ще сумніви є?
Агент Росії в серці України
А зараз повернемося до "Досьє...". Олександр Нездоля розказує про своє знайомство з Бірштейном:
"...В один з осінніх днів 1992р. я прийшов до Євгена Марчука з доповіддю з оперативних питань. Вислухавши мене, він наприкінці бесіди підняв абсолютно несподівану для мене тему. Йшлося про бажання ввійти на ринок України тоді практично невідомого нам бізнесмена Бориса Йосиповича Бірштейна. За словами Марчука, це питання вже обговорювалося на нараді у Президента Кравчука, в якій брали участь прем'єр-міністр Леонід Кучма та радник Президента академік Олександр Ємельянов (! — авт.). Євген Кирилович сказав, що Бірштейн — це дуже крупний бізнесмен, який бажає працювати на українському ринку і вже (! — авт.) встановив добрі контакти з керівництвом країни. І, очевидно, його прихід буде вигідний для держави...
Звісно, перш ніж ухвалювати таке рішення, необхідно було володіти максимумом інформації про Бірштейна. На той час він вже активно працював на ринках Росії та Киргизстану. І СБУ направило відповідні запити до Москви. Незабаром ми одержали відповідь за підписом міністра безпеки РФ Віктора Баранникова. Матеріали в цілому були позитивними, компрометуючого нічого не було, підкреслювалася позитивна роль участі Бірштейна в розвитку російської економіки...
...Деякий час по тому — надворі стояла пізня осінь — Бірштейн прилетів до Києва на власному літаку "Фоккер". Спочатку відвідав Кабінет міністрів, потім приїхав в СБУ" (стор. 306).
Коментарі зайві.
Натомість не буде зайвим розповісти, чому Євген Марчук та Олександр Нездоля пустили Бірштейна в український "город"...
Але про це наступного разу.
Секретний донос генерала Нездолі
Частина 1
Олександр Матюшенко,
"Укрінформбюро"
Генерал-майор СБУ Олександр Іванович Нездоля написав книжку ("Досьє генерала держбезпеки Олександра Нездолі". С.Нестеренко, Е.Нестеренко, О.Нездоля, ПП "Дельта", ТОВ "Червона Рута", Біла Церква, 2003р., 471 стор. з ілюстраціями).
Про що?
Про себе, коханого, звісно. А також і про Євгена Марчука, і про його дуже непривабливу роль у новітній історії України... А ще про Леоніда Кучму та інших наших державних діячів.
Ми прочитали цей опус і вирішили, що наклад (5000 прим.) для такого твору замалий, а ціна (24 гривні) — завелика. І тому зовсім небагато громадян України зможуть дізнатися всю правду про те, як насправді проходили президентські вибори у 1994р. та в 1999р.; хто і як збивав статки в Україні в 1991-1994р.р....
Така ситуація може бути виправлена лише в один спосіб.
Тому "Укрінформбюро" вирішило підготувати на "Досьє..." рецензію. Дещо завелику, але книжка того варта.
Високий Чоловік у Чорних Черевиках
Отже, нашого героя звуть Олександр Нездоля. Як він сам пише в своїй книжці, "Олександр" у перекладі з грецької — "чоловік-захисник", "Нездоля" — "нездоланний", тобто, "непереможний" (знаки пунктуації довелося розставляти заново — авт.). Це означає, що йому, спочатку, був уготований життєвий шлях воїна..."
І от наш Аніка-воїн пише: "Сонячним квітневим ранком 1994-го року троє чоловіків увійшли до "депутатської" зали аеропорту Бориспіль. Розкішний "мерседес" VIP-класу доставив їх прямо до трапа літака "Гольфстрім". Цей літак, зрозуміло, не був власністю "Українських авіаліній" (який сарказм, га? — авт.), виготовлений за спецзамовленням і обладнаний за вищим розрядом, він належав одному з відомих та впливових бізнесменів світового масштабу.
Літак злетів в небо легко, мов птах — та й недивно: його штурвалом управляв (! — авт.) справжній асс (на жаль, так в тексті. Виявляється наш генерал не знає, що льотчика високого класу називають "ас", тоді як "асс" — це або дрібна римська монета, латиною "assis", або "ass", тобто, англійською — "дупа" — авт.), який ще недавно працював особистим пілотом президента США. Втім, і його нинішні пасажири теж не виглядали пересічними людьми (тобто не повною дупою? — авт.). І так воно було насправді (! — авт.): двоє з них — академіки, вчені світового рівня, широко відомі за межами України, а третій, високий чоловік з військовим вишколом — заступник міністра промисловості і водночас чинний генерал-майор Служби Безпеки України Олександр Іванович Нездоля, головний герой нашої книги" (стор.10).
Навіщо і куди полетіли генерал СБУ Нездоля та його таємничі супутники?
Зараз дізнаєтесь.
"...За сорок хвилин вони прибули до місця призначення. А після легкого сніданку їх провели у залу, де господар розкішного крилатого дива техніки (і багатьох інших див, що коштують астрономічних сум) попросив їх висловитися з приводу одної делікатної теми: "Як ви ставитесь до кандидата в президенти України Леоніда Кучми?"
...До виборів залишалося трохи більше двох місяців. А відповідати потрібно було негайно, на роздум — жодної хвилини. І це питання виявилося для Олександра Івановича воістину доленосним. Якби відповів він по-іншому, життя б його склалося багато в чому інакше..." (стор.11).
Так що ж це за олігарх світового масштабу? І що це за академіки, які напередодні виборів давали характеристику кандидату в президенти Леонідові Кучмі?
Не гадайте. "Бізнесмен світового масштабу" — це Борис Бірштейн. А "вчені світового рівня" — це видні українські економісти Юрій Миколайович Пахомов та Олександр Сергійович Ємельянов.
Так от. Всі троє — Нездоля, Пахомов та Ємельянов — дали Леонідові Кучмі "різко негативну" характеристику.
Що їм відповів Бірштейн? Невідомо, про це генерал Нездоля вирішив промовчати.
Під дахом КДБ
Доки академіки та генерал летять назад до Києва та насолоджуються пейзажами, що пропливають під крилом літака, ми коротко розповімо, хто такий Борис Бірштейн.
Борис Йосипович Бірштейн народився у Вільнюсі (Литва) 11 листопада 1947р. Про його батьків історії нічого невідомо, сам він також не любить про це говорити, натомість в архівах збереглися відомості, що у 1977р., трохи не досягнувши віку Христа, Боря Бірштейн покинув СРСР.
З чого б 30-річному директорові швейної фабрики, як стверджують деякі джерела, бігти з Батьківщини в Ерец Ісраель?
Що він шукав в країні далекій?
Достовірних свідчень про це не збереглося, але у Вільнюсі багато хто патякав, що лише безстрокова еміграція до Ізраїлю врятувала Борю Бірштейна від "еміграції" до Магадана на десять років. Щонайменше!
А ще натякали, що Бірштейну "порадили" емігрувати в місцевому управлінні Комітету державної безпеки СРСР.
Чутки чутками, але от свідчення генерал-майора Віктора Іваненка, голови КДБ РФ у травні 1991р. — листопаді 1992р., генерального директора Агенції федеральної безпеки РФ у листопаді 1992р. — січні 1993р. "Бірштейн пропонував свої послуги із створення фірми в Європі, — розповів Іваненко в одному інтерв'ю, — на гроші якої мали вербуватися агенти для нової Росії. Від заяв Бірштейна за версту несло провокацією, і від його пропозицій відразу ж відмовилися".
Зв'язок Бірштейна з КДБ-АФБ-ФСК-ФСБ екс-секретар Ради безпеки РФ Юрій Скоков оцінював інакше. "Бірштейн став "суперагентом" КДБ, — сказав Скоков. — Баранников (Віктор Баранников, з січня 1992р. до липня 1993р. — міністр безпеки РФ) повідомив мені, що Бірштейн завербований".
Мало?
Будь ласка. Розказує Віктор Стрелецький, екс-заступник начальника служби безпеки президента РФ Бориса Єльцина.
"...У 1992р. на одній підмосковній дачі зібралася тісна компанія: Бірштейн, Баранников, Шумейко (віце-прем'єр уряду РФ) та Романюха (помічник Шумейко). Як водиться, випили. Пішли паритися у лазню, щоб в теплій (навіть гарячій) обстановці обговорити одвічне російське питання: де б заробити?
Вирішили створити акціонерне товариство "Русь", яке б займалося експортом-імпортом металів та металургійної сировини. Романюсі запропонували посаду виконавчого директора, але він відмовився. Посаду не прийняв, але з гри не вийшов.
Наступного дня Бірштейн вручив Романюсі у присутності свого заступника 50 тисяч доларів готівкою. Гроші Романюха віддав Шумейку. Той сказав, що вони підуть до фонду передвиборної підтримки президента.
— Але я не впевнений, що гроші пішли за призначенням, — зізнався нам Романюха.
Побоювання вельми резонні. Вірити словам Шумейка — заняття невдячне.
От як він, будучи вже главою Ради Федерації, описував лазневі переговори в інтерв'ю "Комсомольській правді":
— Якось телефонує Баранников: "Володю, приїжджай ввечері на дачу". Ну я приїхав. Знайомить з людиною: "Борис Йосипович Бернштейн (так за текстом)". Потім — розмова: "Як би можна було зробити компанію з торгівлі металом за кордоном?" А я ж все ж таки був перший віце-прем'єр! Але тут з'ясовується, що ця компанія — сумнівної властивості. На моє пряме запитання: для чого все це? — йде пряма відповідь: "Борис Йосипович тобі рахунок за кордоном відкриє, може набігти за рік до восьми мільйонів доларів". Я знаходжу момент, відвожу Баранникова убік: "Вікторе Павловичу, що тут відбувається?" А Баранников: "Не бери в голову, це все погоджено. Він [Бірштейн] же ще й розвідник". І потім, мовляв, ти маєш зрозуміти, що за кордоном завжди організовуються якісь фірми, де працюють наші спецслужби під виглядом якихось фірмачів. Їм же з бюджету гроші не виділяють. Я: "Ну все, вечерю ми закінчили"..."
Ще сумніви є?
Агент Росії в серці України
А зараз повернемося до "Досьє...". Олександр Нездоля розказує про своє знайомство з Бірштейном:
"...В один з осінніх днів 1992р. я прийшов до Євгена Марчука з доповіддю з оперативних питань. Вислухавши мене, він наприкінці бесіди підняв абсолютно несподівану для мене тему. Йшлося про бажання ввійти на ринок України тоді практично невідомого нам бізнесмена Бориса Йосиповича Бірштейна. За словами Марчука, це питання вже обговорювалося на нараді у Президента Кравчука, в якій брали участь прем'єр-міністр Леонід Кучма та радник Президента академік Олександр Ємельянов (! — авт.). Євген Кирилович сказав, що Бірштейн — це дуже крупний бізнесмен, який бажає працювати на українському ринку і вже (! — авт.) встановив добрі контакти з керівництвом країни. І, очевидно, його прихід буде вигідний для держави...
Звісно, перш ніж ухвалювати таке рішення, необхідно було володіти максимумом інформації про Бірштейна. На той час він вже активно працював на ринках Росії та Киргизстану. І СБУ направило відповідні запити до Москви. Незабаром ми одержали відповідь за підписом міністра безпеки РФ Віктора Баранникова. Матеріали в цілому були позитивними, компрометуючого нічого не було, підкреслювалася позитивна роль участі Бірштейна в розвитку російської економіки...
...Деякий час по тому — надворі стояла пізня осінь — Бірштейн прилетів до Києва на власному літаку "Фоккер". Спочатку відвідав Кабінет міністрів, потім приїхав в СБУ" (стор. 306).
Коментарі зайві.
Натомість не буде зайвим розповісти, чому Євген Марчук та Олександр Нездоля пустили Бірштейна в український "город"...
Але про це наступного разу.