ДТ:"немає у мене бажання голосувати ні за клоунів, ні за шулерів
Багатьох моїх знайомих чомусь особливо образив той факт, що за всепарламентські вибори президента депутати голосували в кутку і руками. У принципі, зрозуміти досаду приятелів вашого покірного слуги можна. Мабуть, тут доречно провести аналогію з позбавленням цноти. Коли дівиця прощається з незайманістю на чистому простирадлі після шампанського і пестощів, мабуть, їй трохи простіше розлучатися з ілюзіями. А коли її грубо гвалтують на мішку з цементом у вогкому підвалі, мабуть, удвічі більш боляче…
Ризикну припустити: народові явно не сподобалося, що його позбавляють права обирати собі ватажка. Образа посилювалася тим, що діяння це чинять його, народу, обранці, із ним, із народом, не порадившись. Суджу про незадоволення співгромадян, спираючись не лише на соціологічні дослідження. З вашого дозволу, ще раз посилаюся на своїх знайомих. Їй-богу, ніколи не підозрював, що серед мого оточення стільки тих, хто цікавиться політикою. Запитаннями про конституційну реформу останні кілька тижнів мені допікали дуже різні особи. Включно з тими, кого запідозрити в зацікавленні мистецтвом можливого було так само складно, як запідозрити Ющенка в любові до есдеків. Представники різних статі, віку й достатку були однаково обурені тим фактом, що відтепер президента обиратимуть за них і без них. Багато хто з тих, кого доводилося втаємничувати в конституційний процес, люди прагматичні і навіть цинічні. У доброго царя не вірують, від президентів колишніх і майбутніх див не очікують, дожити до формування громадянського суспільства і демократичної держави не розраховують. Але на вибори ходять, ритуал цей шанують свято. Бо навіть найсуворіший реаліст має право на ілюзію. Але кілька сотень людей намірилися позбавити кілька мільйонів людей цієї ілюзії. Грубо позбавити, на мішку з цементом.
Роздратування, — мабуть, найточніше визначення того, що відчувають мої земляки, знайомі і незнайомі. Конституційна реформа досі є предметом всенародного обговорення, про неї дискутують у перукарнях і таксі, курилках і кабінетах, на кухнях і в чергах. Народ відчуває роздратування, а мав би відчувати гнів. Але на гнів наш народ чомусь не дуже спроможний. І Леонід Данилович, зауваживши нещодавно, що Україна — не Грузія, напевно, все ж таки має рацію. І спростувати цю точку зору може лише сам народ, перейшовши від всенародного обговорення до всенародного осуду. І згадавши, що, за Конституцією, він усе ще (принаймні поки що) єдине джерело влади.
Цікаво, що багатьох однаковою мірою дратують як представники опозиції, так і прибічники влади. Чи можуть розраховувати на розуміння противники режиму, які збиралися захистити народні права з допомогою паперових літачків і автомобільних сирен? Відповідь негативна. Чи можуть розраховувати на співчуття загнані в кут (на лихо, тільки в переносному сенсі) захисники режиму? Відповідь аналогічна. Події останніх тижнів у Верховній Раді викликають у автора цих рядків огиду. Політик-шулер огидний так само, як і політик-клоун. Не думаю, що ця звістка когось особливо засмутить, та все ж дозволю собі повідомити, що країна втратила виборця. Бо немає у мене бажання голосувати ні за клоунів, ні за шулерів.
Хоч як парадоксально, але процес, гордо йменований конституційною реформою, зробив нашу політику прозорішою. Довго і старанно приховуваний цинізм виліз назовні. Оголився рівень політичної культури. Чітко проявилося «вміння» знаходити компроміси. Досить було глянути в «натхненні» обличчя слуг народу, щоб остаточно зрозуміти: вони зовсім не потребують наших із вами підтримки, розуміння, схвалення, співчуття. Сяяли очі «меншовиків», які з гиканням закидали спікера паперовими літачками. Блищали очі «більшовиків», які з гоготом голосували за конституційний законопроект. І ті, й ті впивалися товкотнечею.
Опозиція програла. Черговий раз. Програла давно — події останнього тижня лише зафіксували цю поразку. Опозиція не змогла програти гідно. Шулерство опонентів не може слугувати виправданням клоунаді. Те, що продемонстрували «НУ», БЮТ і СПУ, — поза, а була потрібна позиція. Досвідчені вожді фракцій проявили вражаючу безпорадність, не зумівши домовитися ні з владою, ні з опонентами, ні між собою. Найвідчутнішого фіаско зазнала «Наша Україна». «НУ» занадто відверто ігнорувала процес конституційної реформи, а коли відчула небезпеку, було занадто пізно — у політиці не заведено вибачати самовпевненість. Віктор Ющенко не зміг наступити на горло власній пісні і (наскільки відомо) був традиційно неконкретний і не наполегливий у ході численних переговорів і з друзями, і з ворогами, багатьох із яких можна було б перетворити на друзів. Ющенко програв битву при парламенті й не наважився на вуличні бої.
Влада виграла. Черговий раз. І знову не без допомоги пересмикування. Клоунада опонентів не може слугувати виправданням шулерству. Те, як голосували за горезвісний проект №4105, неприпустимо в принципі. Тим більше коли йдеться про таку принципову річ, як Конституція.
Влада черговий раз виявилася хитрішою. Хитрістю цією не втомлюєшся захоплюватися. І не втомлюєшся бідкатися, що влада чомусь не використовує своїх незвичайних здібностей у «мирних цілях», коли треба постояти не за власні, а за державні інтереси. Велика заслуга — обдурити Ющенка, він сам себе дурити радий…
Поведінка пропрезидентських фракцій зайвий раз засвідчила, що вони готові йти до кінця. І зайвий раз змусила поцікавитися: навіщо Банковій такою ціною така реформа? Відповіді немає, але є припущення, яке пояснює коли й не всі, то дуже багато речей.
Отже, за що у вівторок проголосували «більшовики» й комуністи? Законопроект № 4105 (він же варіант Медведчука—Симоненка), як відомо, передбачає обрання президента парламентом. Нова редакція 103 статті Основного Закону зобов’язує депутатів протягом трьох місяців шляхом таємного голосування визначити ім’я нового глави держави. Обранець народних обранців мусить заручитися підтримкою не менш як 2/3 від конституційного складу ВР. Якщо Рада не вкладається в термін, діючий Президент, у суворій відповідності до 90 статті, достроково відправляє вищий законодавчий орган на політичний спочинок. Прикінцеві положення документа передбачають, що цю процедуру застосовуватимуть, починаючи з 2006-го. Ну, а восени наступного року населення урочисто попрощається зі святом всенародного обрання лідера країни. Прямі вибори-2004 закріплені в тих-таки прикінцевих положеннях проекту №4105.
А тепер уявіть собі, що весною наступного року Верховна Рада конституційною більшістю підтримує «варіант Медведчука—Симоненка». Попередньо виключивши з нього прикінцеві положення. Що виходить? Виходить, що, починаючи з 2004 року, парламент отримає право обирати президента. Президент же отримає право розпустити ВР, якщо вона не зможе цього зробити. А зробити це нинішній Верховній Раді буде вочевидь не під силу. Уловлюєте думку? Леонід Данилович може залишитися главою держави на невизначений час без усіляких висувань на третій термін.
У описаного плану (якщо такий, звісно, існує) досить слабких місць. Спробуємо проаналізувати найвразливіші деталі. По-перше, у разі реалізації такого сценарію виникне серйозна політико-правова колізія. П’ятирічний термін президентських повноважень застережений і старою Конституцією, і чинною, і майбутньою. Восени 2004-го п’ять років спливуть, і якщо Леонід Данилович на той час не залишить Банкову, це буде прямим порушенням Конституції. По-друге, нова редакція 90 статті викликає деякі запитання. Звернімося до першоджерела: «Президент України може достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом трьох місяців, відповідно до статті 103 Конституції України, не обраний президент України». Спробуємо переосмислити прочитане. З якого моменту рахувати три місяці? Передбачається, що з моменту обрання. А як бути, коли Рада вже давно обрана, а нова Конституція лише введена в дію? І що має послужити формальним приводом для початку процедури обрання президента? Постанова парламенту? Указ президента? Роз’яснення Конституційного суду?
Є ще один нюанс. Нагадаємо, що, відповідно до рішення КС від 9 червня 1998 року, внесення змін у конституційний законопроект викличе нову експертизу на предмет відповідності 157 і 158 статтям Основного Закону. Отож, парламентські юристи досі сперечаються: чи вважати вилучення норм із проекту внесенням змін чи ні? Пролити світло на це запитання міг би і повинен був би Конституційний суд, але до нього з цього приводу пани і товариші депутати чомусь не звертаються.
До речі, про внесення змін. Як відомо, уже після проходження проектом № 4105 експертизи Конституційного суду парламентська комісія внесла в нього зміни. За ідеєю, це мало б означати проведення нової конституційної перевірки. Однак один із головних ідеологів реформи, Степан Гавриш, в інтерв’ю «ДТ» заявив, що корективи не стосуються суті запропонованих змін, а отже, експертиза не знадобиться. Дозволимо собі не погодитися. Як приклад наведемо нову редакцію 5 пункту 121 статті. У документі, що розглядався КС, вона звучала так: «Прокуратура України є єдиною системою, на яку покладається нагляд за дотриманням прав і свобод людини та громадянина, дотриманням законів у цих питаннях органами державної влади…» А ось у примірнику, переданому «ДТ» одним із «більшовиків» відразу після «історичного» голосування 23 грудня, значиться «… дотриманням законів у цих питаннях органами виконавчої влади…» Сказати, що ця правка не торкається суті, я не ризикнув би.
Інший момент: Олександр Мороз повідомляв, що після проведення додаткової експертизи Конституційного суду не знадобиться повторна підтримка простої парламентської більшості, можна відразу виходити на 300 голосів. При цьому Олександр Олександрович посилався на згадуване нами рішення КС, датоване 9 червня 1998 року. Автор цих рядків уважно ознайомився з документом, але нічого схожого там не знайшов. Поспілкувався з юристами, котрі зауважили, що деякі фрази, за дуже великого бажання і з дуже великим бажанням, можна витлумачити так, як це трактує лідер СПУ.
В обох випадках останнє слово таки має залишитися за Конституційним судом. Але було б не зле, щоб хтось (для початку) до нього з відповідного приводу звернувся.
Важко, звісно, повірити, що описаний нами сценарій можна реалізувати. Хоча не забуватимемо: українська політика — це мистецтво неможливого. І якщо цей план — не плід хворобливої уяви деяких політиків (від яких ми, власне, про цю розробку й дізналися), а реальна схема, то влада за підступністю перевершила саму себе. Це — не просто в підвалі, на мішку з цементом. Це — ще, перепрошую, і з особливим цинізмом.
Цікаво буде поспостерігати, як Банкова «доламуватиме» законотворців. Переляк переляком, а все ж таки Рада — не клуб самогубців. Набрати 300 голосів за «усічений» проект №4105, напевно, можна. Але в такому разі, боюся, депутатам доведеться голосувати ще й ногами. Вишукувати «резерви» владі буде ой як непросто. Комуністи, щосили намагаючись зберегти обличчя, дали зрозуміти, що підтримають реформу лише в обмін на пропорційний закон. А це, у свою чергу, не вписується в плани мажоритарників-«більшовиків». До минулого тижня Леонід Данилович із Віктором Володимировичем небезпідставно розраховували на підтримку соціалістів. Але тепер, підписавшись під такою реформою, Мороз із товаришами заодно підпишуть і власний смертний вирок.
Те ж саме стосується й Володимира Литвина. Є відчуття, що після Ющенка він виявиться головною жертвою реформи. Напевно, Володимир Михайлович це і сам розуміє. Днями він несподівано критично відгукнувся про цілий ряд положень реформаторського законопроекту. Хоча доцільність переходу до парламентсько-президентської форми правління, а також обрання лідера країни Радою під сумнів, ясна річ, не поставив. Зараз уже ніхто не згадує, що менше двох років тому нинішній спікер на запитання про ставлення до реформування політичного устрою відповів так: «Прибічниками абортів виступають ті, хто вже встиг народитися… На моє переконання, Україна як держава повинна бути президентсько-парламентською республікою…» А трохи згодом голова ВР заявляв: «Здійснювати тотальне перекроювання Конституції означає брати на себе відповідальність за неминучу невизначеність у країні. Ми домоглися того, що у людей поступово з’являється повага до Конституції… Завтра комусь захочеться переписати Конституцію під себе, і що — країна має бути заручницею тієї чи іншої групи політиків? Політичні сили повинні виходити не з принципу політичної доцільності, а вчитися жити і діяти за Конституцією («Столичні новини», липень 2002 року). І ще дві цитати від Литвина. «Я проти того, щоб Основний Закон розглядати як якийсь обруч, що стягує державу і заважає їй розвиватися…» («День», 23 березня 2002 року). «Хотілося б, щоб до Конституції було ставлення як до Біблії… Конституція — це обруч, який повинен тримати націю, державу й суспільство…» («Інтерфакс—Україна», 26 червня 2002 року).
Цікаво, правда? Втім, не дорікатимемо Литвину в непослідовності. Не тільки він такий. І потім — одвічна непослідовність народних обранців дарує деяку надію на те, що ця реформа усе ж таки не відбудеться. Наші депутати можуть усе що завгодно прийняти й усе що завгодно завалити...
Позавчора їхав у таксі і сорок хвилин слухав довготелесого водія, котрий, не занадто стримуючись у доборі висловлень, розповідав усе, що він думає про Президента й уряд, владу й опозицію. «Вони мене все життя дрючать. А я їх дрючу на виборах: приходжу — і всіх до чортової матері викреслюю, душу відводжу. Тож вибори для мене — свято, таке ж, як Новий рік. То вони мене ще й свята вирішили позбавити...»
З Новим роком, дорогі читачі! З останнім усенародним святом, яке ще у вас залишається.
Відповіді
2003.12.28 | Andrij
Ось і ладненько
Де мешкає автор статті? Якщо в Україні, то чому він сам не прийшов до ВР та не висловив свою незгоду? Статтю він, однак, написав. Обізвав там опозицію, бо не так протестувала. Зате він, автор, протестував правильно. Ну не мають права ті люди, що спокійно сиділи та дивились за згвалтуванням народу України, критикувати опозицію. Не тому, що опозиція в Україні якась особлива, а просто тому, що опозиція зробила білше, аби не допустити згвалтування. Якщо тобі не до смаку форми протесту, прийди до покажи правильну форму.Якщо Кучма оголосить себе диктатором, пан Рахманін зможе ніжно пожаліти Володимира Михайловича Литвина, що "теж став жертвою" кучмореформи. Пан Рахманін є елементарна шльондра режиму Кучми, яка начебто жаліє народ України, а насправді додає легітимності тому ж режимові. Нормальна людина, замість розписувати про шулерів та клоунів, написала би, голосування 23 грудня є нелегітимним, ніяке подальше голосування з проекту 4105 не може бути легітимним в принципі.
2003.12.28 | Смогитель Вадим
Re: Не-Дохторе! За Ющем грузини теж не вийшли б на вулицю...(-)
2003.12.28 | Роман ShaRP
Ги.
25го я там був, під ВР. Близько 12-ї. Не побачив нікого, крім купки православних бабок і пішов собі додому.А стаття класна.
2003.12.28 | Andrij
Re: Добре, що прийшов
Автор статті, на приклад, й не думав приходити. Воно йому треба?2003.12.28 | Михайло Свистович
Re: Стаття правильна.
Andrij пише:> Де мешкає автор статті? Якщо в Україні, то чому він сам не прийшов до ВР та не висловив свою незгоду?
Не прийшов, бо розумів, що в цьому немає сенсу. Не має сенсу малочисельний протест під Верховною Радою. Під судом має, а під ВР - ні.
Цікаво, а чи були під ВР Ви? І що Ви там цікавого побачили? Жменьку людей? Я побачив саме таке, правда, я запізнився, бо мав важливу зустріч, яка для перемоги мала більше сенсу ніж моя присутність під ВР. Однак прийшов після зустрічі саме для того, щоб потім, коли я висловлюватиму своє бачення, ніхто мені не дорікнув, що я сам не протестував.
> Статтю він, однак, написав.
І цією статею він зробив більше, ніж ті, хто прийшов до ВР. Бо їх мало.
> Обізвав там опозицію, бо не так протестувала.
Правильно обізвав. Бо так, як він, думає багато людей, в т.ч. й тих, хто не любить владу. І це - медичний факт. І не зважати на це - означає програти.
Навіщо героїзм, який не дає результату і навіть не має схвальної оцінки навіть у багатьох потенційних прихильників?
Приклад. Море виходить з берегів. Потрібно будувати дамбу. Для цього треба екскаватори або хоча б люди з лопатами. Багато людей. Однак місцева влада, знаючи, що море вийде з берегів і знищить місто, не шукає екскаваторів і не організовує народ. Натомість, коли море таки вийшло з берегів, чиновники з лопатами кинулися насипати дамбу. Вони не встигли і всі загинули. Хто вони - герої? Напевно. Але що з того толку? І ще. Гинучи, вони, напевно, проклинали "неправильний" народ.
Проблема опозиції не в бездіяльності. У всякому разі Центральний штаб НУ і деякі обласні тяжко працюють. Ночей не сплять. Тільки ніхто цього не помічає. Бо роблять вони не те.
Я не вважаю опозиціонерів блазнями і схвалюю їхні дії в той день. Але вони самі винні, що довели до такого, що залишили собі саме такий спосіб.
>
> Пан Рахманін є елементарна шльондра режиму Кучми, яка начебто жаліє народ України, а насправді додає легітимності тому ж режимові. Нормальна людина, замість розписувати про шулерів та клоунів, написала би, голосування 23 грудня є нелегітимним, ніяке подальше голосування з проекту 4105 не може бути легітимним в принципі.
Ні. нормальна людина написала б саме так, як Рахманін. Бо легітимність режимові не потрібна. І читачів ДТ агітувати також непотрібно. Рахманін свій матеріал писав не для гасел, а для аналізу. В нього інший сегмент чиатчів, для нього він і писав.
2003.12.28 | Shooter
От бачите - цілковита згода ;)
Михайло Свистович пише:>
> Я не вважаю опозиціонерів блазнями і схвалюю їхні дії в той день.
Один до одного з тим, що я пишу тут :
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1072614896&first=&last=
2003.12.28 | Михайло Свистович
Re: Не бачу згоди (-)
2003.12.28 | Andrij
Re: Стаття "ніби правильна"
"Ніби", бо автор статті не є чесна людина. Так, його та його друзів персональна присутність багато б не змінила. Писати найвлучніші статті постфактум не змінить нічого +гарантовано+. Але його статтю навіть влучною не назвеш. Повторюю свою думку, автор є шльондра, що хоче й Литвину лизнути, й супер-опозиціонером-бетманом побути.2003.12.29 | Михайло Свистович
Re: Стаття "ніби правильна"
Andrij пише:> "Ніби", бо автор статті не є чесна людина.
Я не бачу, як зі статті можна зробити такий висновок? Він, здається, ніде не збрехав.
> Так, його та його друзів персональна присутність багато б не змінила. Писати найвлучніші статті постфактум не змінить нічого +гарантовано+.
Все навпаки. Гарантовано нічого б не змінила його присутність у цей день, бо всі знали, що людей буде жменька. А от стаття навіть невідомого автора у ДТ гарантовано впливає. А тим більше такого автора як Рахманін. На його думку зважають, її аналізують, тому він впливає на подальші кроки опозиціонерів.
До речі, а все ж, Ви там були?
> Але його статтю навіть влучною не назвеш.
Дуже влучна.
> Повторюю свою думку, автор є шльондра, що хоче й Литвину лизнути, й супер-опозиціонером-бетманом побути.
Рахманіна можна назвати, наприклад, снобом, але він ніколи не був ні шльондрою, не хотів нікому лизати і здаватись супер-опозиціонером.
Він чесно описав свою власну позицію, з якою можна погоджуватися чи не погоджуватися.
2003.12.29 | Andrij
Re: Чесність це як вагітність, або вона є, або ні
Неможливо назвати "чесною" людину опозиційних поглядів, котра МОГЛА прийти до ВР засвідчити свою громадянську позицію, але не прийшла. Принаймні, чесна людина скаже, "я не зміг прийти", або врешті, "я зробив мерзотну річ, бо я полінився прийти". Так, пане Михайле, я є мерзотник, бо я не зміг прийти до ВР, бо мене не було в Києві. Але навіть це мене не виправдовує. Принаймні, я не буду називати опозиціиних депутатів клоунами. Нема стільки нахабності.2003.12.29 | Михайло Свистович
Re: Значить вона є.
Andrij пише:> Неможливо назвати "чесною" людину опозиційних поглядів, котра МОГЛА прийти до ВР засвідчити свою громадянську позицію, але не прийшла.
Тоді треба сказати, що у нас 99% людей нечесних. Нечесні суддя Василенко і адвокат Тетяна Монтян, нечесні ті, хто мерз у наметовому містечку, нечесний пан Зінкевич і весь його "Смолоскип". І я був би нечесним у Ваших очах, бо не бачив сенсу іти туди в той день. Пішов лише тому, щоб відмітитися (ще й на камеру знявся) і не пояснювати довго, чому мене там не було, бо це гасправді безглуздо.
Рахманін (не знаю, чи був він у Києві і чи був він біля ВР) не полінувався. Він просто не бачив сенсу. Його громадянська позиція у статті. З нею можна сперечатися, однак ефект від статті в сто разів більший ніж у присутності Рахманіна біля ВР серед жменьки людей (коли ми з Мартинюком і ще одним відвідувачем форуму прийшли, там взагалі було чоловік 20).
2003.12.29 | Andrij
Re: Можливо це якась інша чесність, не та, що я знаю +
Михайло Свистович пише:> Тоді треба сказати, що у нас 99% людей нечесних.
Може й треба.
>Нечесні суддя Василенко і адвокат Тетяна Монтян, нечесні ті, хто мерз у наметовому містечку, нечесний пан Зінкевич і весь його "Смолоскип".
У кожного свої причини. Принаймні суддя Василенко не робив з себе шльондри на зразок рахманіна. У судді Василенка діти, сім'я, мабуть була хоч якась причина.
> І я був би нечесним у Ваших очах, бо не бачив сенсу іти туди в той день.
Були б.
> Рахманін (не знаю, чи був він у Києві і чи був він біля ВР) не полінувався. Він просто не бачив сенсу. Його громадянська позиція у статті.
Це громадянська позиція повії. Повії теж мають право на свою позицію.
Зрозумійте будь ласка, мені набридлі постійні зойки та скарги української еліти на важкі сраки, котрі примушують їх сидіти на місці. Якщо ти проти режиму - йди та протестуй. Нехай ти там будеш один як повний бовдур. Ти будеш там, де є твій язик, а це варто більше ніж мільйард найхитріших статей.
2003.12.29 | Михайло Свистович
Re: Можливо
Andrij пише:>
> Може й треба.
От і скажіть це. Всім свохм знайомим, своїм рідним, всім, причетним до політики, яких Ви поважали.
>
> У кожного свої причини. Принаймні суддя Василенко не робив з себе шльондри на зразок рахманіна.
Рахманін теж не робив.
>
> Це громадянська позиція повії. Повії теж мають право на свою позицію.
Він нікому не продавався. Позиція в нього в сенсі неприходу - нормальна. Переможна, можна сказати. Бо ефективна.
2003.12.29 | Andrij
Re: Не можливо, а точно
Михайло Свистович пише:> От і скажіть це. Всім свохм знайомим, своїм рідним, всім, причетним до політики, яких Ви поважали.
Майже всі мої знайомі казали, як вони хотіли б піти, але... Та вони, до речі, і так знають, що це є трохи не щиро. Але ж це їх життя, їх майбутнє. Я, звичайно, буду й далі просити, благати, плакатись. Так просто не відчеплюся.
> > У кожного свої причини. Принаймні суддя Василенко не робив з себе шльондри на зразок рахманіна.
>
> Рахманін теж не робив.
Рахманін лише пожалів нещасного Литвина, що його так затуркали, так затуркали, що Литвин з розгону продав Конституцію, власний народ, та рештки совісті. Ще кляту опозицію клоунами по простому, по кучмівські назвав. А так рахманін просто ідеал цноти.
> Він нікому не продавався. Позиція в нього в сенсі неприходу - нормальна. Переможна, можна сказати. Бо ефективна.
Угу, переможна. Тільки нещасна Україна, як була у багні, так і лишилася.
2003.12.29 | Михайло Свистович
Re: Можливо
Andrij пише:>
> Майже всі мої знайомі казали, як вони хотіли б піти, але...
А тепер спитайте їх, чи пішли б вони, якби опозиція щось там організовувала?
>
> Рахманін лише пожалів нещасного Литвина
Оце єдине, за що йому можна дорікнути. І ще за позицію неголосування, хоча тут він перебільшив.
>
> Ще кляту опозицію клоунами по простому, по кучмівські назвав.
Назвав так. як вони це заслуговують.
>
> Угу, переможна. Тільки нещасна Україна, як була у багні, так і лишилася.
Бо не всі такі як Рахманін. А більшість такі як Ви.
Ви так і не розумієте, в чому його і Вашим підходами концептуальна різниця щодо досягнення результату, а не прямолінійного засвідчення позиції.
2003.12.29 | Andrij
Re: Як ви елегантно розвернулися на 180
Михайло Свистович пише:> А тепер спитайте їх, чи пішли б вони, якби опозиція щось там організовувала?
Як кажуть папуаси, IRRELEVANT! Хай думають власними головами, перш за все, незалежно від опозиції.
> Оце єдине, за що йому можна дорікнути.
Та ну, та правда?
> Назвав так. як вони це заслуговують.
О, як цікаво, то Ви кажете "опозиція не є блазні", то "вони це заслуговують". Ви розберіться для себе, блазні чи ні. До речі, я рахманіна назвав теж так, як він заслуговує. Шльондра.
> Бо не всі такі як Рахманін. А більшість такі як Ви.
Якби більшість була "такі як я", то коло ВР вже було б море людей. Народні обранці б довго шукали вихід і не знайшли б. Вони би вже заздріли справжнім пацюкам. "Такі як я" в 1990 році задерли жовто-блакитний прапор на щоглі посеред Хрещатика, з нічого зробили 300 тисячний мітинг. Так, я там був, починаючи з маленького зібрання з тим прапором у Софії. Це те, що мусили робити та робили нормальні кияни. Жодна комуно-номенклатурна пика не змогла тоді нічого вдіяти. Хіба що дивились на довгу процесію з вікон КГБ. Всім було БАЙДУЖЕ скільки на Хрещатику буде людей, бо всі знали, цей благословенний прапор буде та тій щоглі.
> Ви так і не розумієте, в чому його і Вашим підходами концептуальна різниця щодо досягнення результату, а не прямолінійного засвідчення позиції.
Та досить вже про проституток. Він того не вартий. Хай тренується лежати на спині подовше, розробляє язика, успіхів йому.
2003.12.29 | Михайло Свистович
Re: Я ніколи не розвертаюсь.
Andrij пише:>
> Як кажуть папуаси, IRRELEVANT! Хай думають власними головами, перш за все, незалежно від опозиції.
Тоді Ви можете забути про таку процвітаючу державу як Україна. Бо ніколи такого не буде. Вам потрібно визначитися - Ви хочете результату чи самопожертви?
>
> О, як цікаво, то Ви кажете "опозиція не є блазні", то "вони це заслуговують". Ви розберіться для себе, блазні чи ні.
Не заслуговують хіба що визначення. Бо блазень - блазнює. вони ж діяли щиро. Все інще Рахманін вказав правильно.
>
> До речі, я рахманіна назвав теж так, як він заслуговує. Шльондра.
Не є він шльондрою.
>
> Якби більшість була "такі як я", то коло ВР вже було б море людей. Народні обранці б довго шукали вихід і не знайшли б. Вони би вже заздріли справжнім пацюкам.
Я пояснив, здається, що мав на увазі. Концептуальний підхід до ефективності дій.
>
> Та досить вже про проституток. Він того не вартий. Хай тренується лежати на спині подовше, розробляє язика, успіхів йому.
І приносить значно більше користі ніж Ви, правильний. От така штука в житті трапляється.
2003.12.29 | Andrij
Re: Це якщо не звертати увагу на ваші слова
Між "опозиція не блазні" та "рахманін правильно їх назвав" є невеличкий розворіт.Справа тут не у моїй персональній "правильності". Справа у простому правилу відповідати за свої слова. Рахманін за свої навряд чи відповідає. Користі від його статті не помітно. Помітна реклама позиції "а мінє всьо равно", котра навіть і реклами не потребує. Така позиція є лейтмотивом майже всіх прокучмівських кампаній. Тобто, ну злочинець, ну вбили там когось, ну й що тепер?
2003.12.29 | Михайло Свистович
Re: а Ви не звертайте.
Andrij пише:> Між "опозиція не блазні" та "рахманін правильно їх назвав" є невеличкий розворіт.
Так, є. Згоден. Назвав він їх неправильно, але майже все інше в статті (крім оцінки Литвина і декларованої позиції) правильно. Тому Шутер дав більш влучну оцінку: хахол, а не шльондра.
Насправді ж він не хахол. Він буде голосувати за цих самих клоунів. Тут він просто використав журналістський прийом, показуючи логіку думки багатьох людей. А багато дійсно так думають. Популярності собі опозиція в той день не заробила.
>
> Користі від його статті не помітно.
Це Вам не помітно. Користь у тому, що він вказав на помилки опозиції, Ви теж до речі на них вказували. Рахманін це зробив так, щоб ті, до кого це адресовано, також звернули на них увагу. Він має в цьому досвід.
>
> Помітна реклама позиції "а мінє всьо равно", котра навіть і реклами не потребує.
Насправді йому не все одно. Я вже писав про це абзацем вище.
2003.12.28 | С.В.
Єдине тішить
Єдине тішить,що насамкінець наступного року під час новорічного привітання я не побачу цієї огидної пики Кучми-Квазимодо. Хоча,дивлячись на хід "рехвори", припускаю,що все може бути,на жаль.2003.12.28 | Роман ShaRP
Гарна стаття.Андрухович/Ірванець так не вміють,мабуть,а шкода(-)
2003.12.28 | Михайло Свистович
Re: В них просто інша спеціалізація.
І в їхній царині так не вміє Рахманін. Хоч я маю, що закинути Ірванцеві (він живе в Ірпені, і я з ним добре знайомий), колись навіть обізвав його люмпен-інтелігентом, однак його антирежимні віршики дуже корисні, і багатьох людей надихають.2003.12.28 | Роман ShaRP
То хай не марнують час, пишучи в газети ;) (-)
2003.12.28 | Михайло Свистович
Re: Якщо це не подобається тобі, це не означає,
що не подобається всім. До думки Андруховича та Ірванця прислухаються мільйони людей.2003.12.28 | Роман ShaRP
Та невже.
Михайло Свистович пише:> що не подобається всім. До думки Андруховича та Ірванця прислухаються мільйони людей.
Не знаю, де живуть ті мільйони. Я просто в них не вірю. Навіть в один мільйон. Серед моїх знайомих більше половини навіть не знає, хто це такі, і я не думаю, що це погано.
Пофігу, кому воно подобається, -- повертаючись до тебе "просто роблять вони не те". Балет теж багато кому подобається. А толку від цього у політиці?
2003.12.28 | Михайло Свистович
Re: Та невже.
Роман ShaRP пише:>
> Не знаю, де живуть ті мільйони.
В основному в Галичині. Багато також живуть на Волині. В Києві значно менше, але також чимало. Решта розкидана по всій Україні.
>
> Я просто в них не вірю. Навіть в один мільйон.
Ти і в боротьбу УПА за Україну не віриш. А таких, хто вірить, не один мільйон. От вони і вірять Андруховичу з Ірванцем.
>
> Серед моїх знайомих більше половини навіть не знає, хто це такі
Це не дивно.
> Пофігу, кому воно подобається, -- повертаючись до тебе "просто роблять вони не те". Балет теж багато кому подобається. А толку від цього у політиці?
Роблять вони саме те. Я вже писав, що вони надихають купу людей. Конкретно я це бачив в Ірпені, коли надрукував вірш Ірванця про те, як Кучма привітав нас з Новим Роком. Він вразив усіх читачів не гірше ніж найгостріші матеріали про ірпінські проблеми. І навіть краще ніж більше з цих матеріалів. І це при тому, що більшість ірпінців не знають, хто такий Ірванець.
2003.12.31 | Роман ShaRP
Re: Та невже.
Михайло Свистович пише:> Роман ShaRP пише:
> > Не знаю, де живуть ті мільйони.
> В основному в Галичині. Багато також живуть на Волині. В Києві значно менше, але також чимало. Решта розкидана по всій Україні.
А я таки сумніваюся й сумніваюся.
> > Я просто в них не вірю. Навіть в один мільйон.
> Ти і в боротьбу УПА за Україну не віриш. А таких, хто вірить, не один мільйон. От вони і вірять Андруховичу з Ірванцем.
Цікаааааавий зв*язок. Що, Андрухович та Ірванець - головні командири УПА?
А стосовно боротьби за Україну ... я це постійно чую - "за Україну, за Україну". Дивлюся я потім на Україну, і думаю, що або боротьба була якась не така, або не за ту Україну боролися ...
В мене було два діди-червоноармійці, я не знаю точно, за що вони боролися, але вони, я так думаю, воювали і за мене.
Потім в такого собі А.Погрібного я прочитав, що з того самого райцентру на Кіровоградщині чи то був невеликий загін УПА, чи то хотіли створити ... Їх було десь шестеро чи біля того. Потім їх оточили (червоні), і вони у бункері стрілялися по черзі з одного нагану (бо більше в них не було) з криком "Помираю за Україну". Якщо це правда, то оці точно боролися і воювали не за мене.
> > Пофігу, кому воно подобається, -- повертаючись до тебе "просто роблять вони не те". Балет теж багато кому подобається. А толку від цього у політиці?
> Роблять вони саме те. Я вже писав, що вони надихають купу людей. Конкретно я це бачив в Ірпені, коли надрукував вірш Ірванця про те, як Кучма привітав нас з Новим Роком. Він вразив усіх читачів не гірше ніж найгостріші матеріали про ірпінські проблеми. І навіть краще ніж більше з цих матеріалів. І це при тому, що більшість ірпінців не знають, хто такий Ірванець.
То й хай пишуть собі вірші. Але нащо писати ніякі статті? Останній опус Ірванця, що його хтось якогось дідька перетяг на Майдан, був настільки ніякий, що його, здається, ніхто не став коментувати ... і поплив він собі за водою до архіву.
2003.12.31 | Михайло Свистович
Re: Та невже.
Роман ShaRP пише:>
> А я таки сумніваюся й сумніваюся.
Бо тобі так хочеться.
>
> Цікаааааавий зв*язок. Що, Андрухович та Ірванець - головні командири УПА?
Ні, просто ти не віриш в те, що тобі не любо.
>
> А стосовно боротьби за Україну ... я це постійно чую - "за Україну, за Україну". Дивлюся я потім на Україну, і думаю, що або боротьба була якась не така, або не за ту Україну боролися ...
Це безпредметна розмова. Так можна сказати про кожного і дійти висновку, що всі - козли, всі - однакові і взагалі боротися не треба.
>
> Потім в такого собі А.Погрібного я прочитав, що з того самого райцентру на Кіровоградщині чи то був невеликий загін УПА, чи то хотіли створити ... Їх було десь шестеро чи біля того. Потім їх оточили (червоні), і вони у бункері стрілялися по черзі з одного нагану (бо більше в них не було) з криком "Помираю за Україну". Якщо це правда, то оці точно боролися і воювали не за мене.
За тебе.
2003.12.31 | Роман ShaRP
Re: Та невже.
Михайло Свистович пише:> Роман ShaRP пише:
> А я таки сумніваюся й сумніваюся.
> Бо тобі так хочеться.
Це про кожного і сумніви кожного можна сказати. А якого дідька мені має хотітися інакшого? Я що, повинен хотіти вихваляти Андруховича з Ірванцем? З якої радості?
> > Цікаааааавий зв*язок. Що, Андрухович та Ірванець - головні командири УПА?
> Ні, просто ти не віриш в те, що тобі не любо.
Це теж можна сказати про кожні сумніви кожного. Я не отримав доказів протилежного. Я не бачу цих "мільйонів". У будь-якому разі мені здається, що мільонів, які не прислухаються до них, або, навіть, й спитають "а хто це такі" буде більше.
> > А стосовно боротьби за Україну ... я це постійно чую - "за Україну, за Україну". Дивлюся я потім на Україну, і думаю, що або боротьба була якась не така, або не за ту Україну боролися ...
> Це безпредметна розмова. Так можна сказати про кожного і дійти висновку, що всі - козли, всі - однакові і взагалі боротися не треба.
Стосовно козлів - багато в чому воно так і є. Але боротися треба, просто кожен бореться за те, за що вважає за потрібне.
> > Потім в такого собі А.Погрібного я прочитав, що з того самого райцентру на Кіровоградщині чи то був невеликий загін УПА, чи то хотіли створити ... Їх було десь шестеро чи біля того. Потім їх оточили (червоні), і вони у бункері стрілялися по черзі з одного нагану (бо більше в них не було) з криком "Помираю за Україну". Якщо це правда, то оці точно боролися і воювали не за мене.
>
> За тебе.
Ні, ні, та ще раз ні. Цього не може бути, тому що цього не може бути ніколи. Може, вони боролися за якийсь свій ідеал, але я до того ідеалу навряд чи маю якесь відношення.
Був ще один "герой", 15 років тому спалив себе, протестуючи проти русифікації. Коли я дуже ввічливо спитав, чи не міг він зробити щось розумніше - це був один з небагатьох моїх постів, які на Майдані витерли. Не підкажеш, за що? Щоб сумніви не заважали кричати "Слава героям!"? Щось я не бачу, щоб ці крики сильно допомогли комусь боротися. Скоріше, зашкодили.
2003.12.28 | Shooter
ДТ
Рахманін хворіє типовою хахляцькою хворобою - комплексом д'Артаньяна, згідно якого всі навколо, окрім нього, коханого, - представники нетрадиційної сексуальної орієнтації. Це щодо статті.Щодо подій - з точки зору стратегії опозиція таки не зробила "кроку вперед". Більше того - вони вже давно - як мінімум з літа, - мали шукати нетрадиційні ходи - аж до посилання "свого" проекту реформи в КС (150 депутатів, при бажанні, можна було набрати ). З точки зору ж тактики протистояння такій рехвормі могло і мало проходити у будь-якій формі, включаючи ту, яку обрала опозиція. Більше того - саме рішучість опозиції і 276 голосів мали би однозначно показати банковій, що без компромісу з Ющенком "рехворма" не пройде.
Хоча не виключено, що Банкова саме такої якости можливого компромісу і добивалася - шляхом "введення цапа в хату" (хоча то вже давно пора вивести подібних "бородатих тварин" з хати навпроти будинку з химерами...)
2003.12.28 | Михайло Свистович
Re: ДТ
Shooter пише:> Рахманін хворіє типовою хахляцькою хворобою - комплексом д'Артаньяна, згідно якого всі навколо, окрім нього, коханого, - представники нетрадиційної сексуальної орієнтації.
Це в нього є, однак написав він в цілому все правильно.
2003.12.28 | Shooter
Re: ДТ
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> > Рахманін хворіє типовою хахляцькою хворобою - комплексом д'Артаньяна, згідно якого всі навколо, окрім нього, коханого, - представники нетрадиційної сексуальної орієнтації.
>
> Це в нього є, однак написав він в цілому все правильно.
Все - однозначно ні. Тактика опозиції на 23-е була обрана правильно. А свій голос "ображеного хахла" на наступних виборах нехай собі запхає в одне місце.
2003.12.28 | Михайло Свистович
Re: ДТ
Shooter пише:>
> Все - однозначно ні. Тактика опозиції на 23-е була обрана правильно.
Неправильно.
>
> А свій голос "ображеного хахла" на наступних виборах нехай собі запхає в одне місце.
Проблема в тому, що туди ж засунуть свої голоси ще багато виборців. І ми там будемо разом з ними. Бо голосування в нас поки що загальнонародне.
2003.12.28 | Shooter
Re: ДТ
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> >
> > Все - однозначно ні. Тактика опозиції на 23-е була обрана правильно.
>
> Неправильно.
Гм.. А тут
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1072614351&first=1072625068&last=1072541953
дехто Свистович пише:
"Я не вважаю опозиціонерів блазнями і схвалюю їхні дії в той день".
От тепер і розберися...чи слова "тактика позиції на 23-е була обрана правильно" та "Я ... схвалюю їхні (опозиціонерів) дії в той день (23)" є про одне і те ж, чи про протилежне.
2003.12.28 | Михайло Свистович
Re: Пояснюю.
Тактика (протистояння виключно у залі ВР) була обрана неправильно. Але саме в той день, якщо вже не без допомоги опозиції склалися такі умови, діяли вони правильно.Це як ремонт сантехніки. Неправильно дивитися на іржаві труби, з яких капає вода через дрібні щілини, і чекати. доки прорве. Але, якщо прорвало, то воду треба виносити. Опозиція зайнялась виносом води.
2003.12.29 | Бєлочка
Можна тоді голосувати за серійного вбивцю.
А що? Серьйозний дядько і конкретні справи робить, добре планує. І дрючить не конкретного таксиста, а абстрактних жертв. Для тих, кому нема різниці між клоуном иа шулером, якраз найкращий вибір. Так воно і буває.