01/06/2004 | Віталій ПОРОВЧУК

Минулого тижня у приміщенні Народного дому в Рівному відбулося представлення книги історика Сергія Жилюка «Червоний терор проти духовенства і віруючих на Східній Волині (Житомирщина) у 20-30-х роках ХХ століття. Архівні документи, матеріали», яка вийшла коштом Рівненської обласної організації Української Народної Партії.

Ознайомитися з книгою прийшли представники православного духовенства, журналісти, студенти Духовної семінарії та інших навчальних закладів Рівного, українська патріотична громадськість.

Після короткої молитви і благословення владики Даниїла слово взяв автор - доцент кафедри Всесвітньої історії РДГУ Сергій Жилюк. Він розповів про загальний стан наукових досліджень, присвячених темі гонінь і переслідувань духовенства та віруючих на Житомирщині і проблемі політичних репресій загалом. Йшлося про труднощі, пов’язані з доступом до архівних фондів СБУ та вивезених до Москви матеріалів перепису населення 1937 року. Саме ці дані дозволили б визначити кількість втрат населення області від комуністичного терору.

Працюючи в науково-дослідній групі «Реабілітовані історією», пан Жилюк переконався, що влада незацікавлена в оприлюдненні фактів про ті трагічні події. Опрацювавши певну частину документів періоду 1937-38 років, переданих СБУ науково-дослідній групі, науковці з’ясували, що більше 70 відсотків репресованих громадян у Житомирській області були розстріляні. Серед них переважну більшість складали українці і значну частину православне духовенство (249 розстріляних, 15 закатованих). Після цього, як стверджує дослідник, представники СБУ забрали великий масив недосліджених документів і всіляко перешкоджають працювати, не допускаючи істориків до архівів. Одночасно Житомирська ОДА намагається обмежувати поширення правдивої інформації для широкого загалу. Доходить до абсурду, адже працівники КДБ, що брали участь у незаконному переслідуванні українських громадян, тепер працюють в комісіях з їх реабілітації або мають повний доступ до архівів, як, наприклад, голова Спілки ветеранів СБУ в Житомирській області Михайло Шелюг, що пише сумнівні пропагандистського штибу брошури про «українських націоналістів - ворогів українського народу».

Зважаючи на зазначене, очевидним є те, що збірка Сергія Жилюка дуже на часі. Автор запровадив до наукового обігу документи партійних і радянських органів влади Державного архіву Житомирської області, які висвітлюють злочинну й богоборницьку політику комуністів у 1920-30-х роках на Східній Волині. Окрім іншого, тут подані інформаційні звіти органів влади про політичну та релігійну ситуацію у краї, цікаві статистичні матеріали, що стосуються кількості церковних громад і парафіян, дані про антирадянські виступи селян та про захист християнами своїх святинь, матеріали архівно-слідчих справ духовенства, розстріляного в 1930-х роках.

Сергій Жилюк стверджує, що українців у ті часи було знищено в кілька разів більше, порівняно з представниками інших національностей, що проживали на Житомирщині, а православне духовенство й віруючі стали об’єктом найбільших переслідувань.

На представленні книги виступили дружина С.Жилюка пані Вікторія, яка досліджує боротьбу ОУН та УПА на Житомирщині, голова проводу Рівненської обласної організації Української Народної Партії Василь Червоній, за сприяння якого вийшла збірка і який обіцяв зробити представлення книги в Житомирі, архієпископ Рівненський та Острозький Даниїл. Владика, зокрема, подякував автору та всім, хто був причетний до видання книги. Він зазначив, що такі матеріали необхідно вивчати, аби знати нашу історію, бо минулий період перекручували люди, які хотіли приховати правду, а зараз перекручують їхні діти. Вони не покаялися за зроблені гріхи, а без покаяння не може бути спасіння, не може бути нашого поступу. Владика благословив усіх на подальшу плідну працю.

Насамкінець хотілося б зазначити, що в Житомирі в урочищі на Смолянці та за Путятинським провулком на місці масових розстрілів теперішньою владою не встановлено досі пам’ятних знаків, можновладці тут ніколи не бувають. Скромні хрести, встановлені національно-демократичними силами ще на початку 1990-х років, - оце й усе.

Ми завжди повинні усвідомлювати, що християнське мучеництво ХХ століття від Різдва Христового можна розцінювати, як соборний подвиг в ім’я Ісуса Христа і Його вічної Правди.

Бути православним християнином - це не тільки велике щастя і радість, але разом з тим і велика відповідальність. Про це треба постійно пам’ятати, якщо ми сприймаємо розповідь про життя і страждання новомучеників не як історичну випадковість - нехай надзвичайно драматичну і криваву, а як закономірність християнського сповідництва, до якого кожний з нас завжди і всюди повинен бути готовий.