Як народу спробувати повладарювати
01/08/2004 | Ігор Немашкало
У нас зазвичай кажуть, що нічого не можна зробити, що все вирішують нагорі, тому обмежуються розмовами на кухні чи на форумі, байдуже. Насправді, можливості у народу є, 5 стаття Конституції України, яка називає народ джерелом влади, а першим проявом цієї влади називає безпосередній (а тільки потім - за допомогою органів державної влади і місцевого самоврядування). Це не є порожнім звуком. Бо є закон України " Про всеукраїнський та місцеві референдуми" № 1286 від 03.07.1991, який надає народу на практиці один з шляхів безпосереднього владарювання, причому досить ефективний, як на всеукраїнському так і на місцевому рівні.
Ось основні засади цього закону:
Народ має можливість проводити всеукраїнські та місцеві референдуми. Їх рішення мають вищу юридичну силу над законами і рішеннями Верховної Ради, Президента, Кабінету міністрів, будь-яких інших державних органів і органів місцевого самоврядування. Сумніви є тільки відносно співвідношення в юридичній силі з Конституцією. Народ може на референдумах прийняти новий закон чи скасувати існуючий. Прийнятий народом закон чи скасування існуючого не потребують будь-якого затвердження державними органам, набирають чинності негайно. Скасувати цей закон чи рішення державні органи не можуть. Скасувати їх може тільки інший референдум.
Щоб ініціювати референдум, треба зареєструвати ініціативні групи, які повинні зібрати три мільйони голосів. Це є реальною задачею. Щоправда 72 стаття Конституції ускладнює вимогу - підписи треба зібрати не менше ніж в двох третинах областей і не менше ста тисяч в кожній області. В Україні 26 областей, дві третини – 18. Отже у 18 областях треба зібрати по сто-двісті тисяч голосів. Та й інші області допоможуть. Можна здужати. Підписи збираються за власний рахунок ініціативних груп. Сам референдум проводиться за державний рахунок. Важче інше - щоб референдум був легітимним, треба щоб на нього прийшло більше половини виборців і, зрозуміло, щоб більшість з них проголосувала "так". Однак і це не є нерозв’язним завданням.
Щодо референдумів є деякі обмеження. Так, стаття 74 Конституції не допускає референдумів з питань податків, бюджету та амністії. Мабуть це зроблено з огляду на те, що якщо народу запропонувати скасувати усі податки, то він це зробить негайно і з задоволенням. Однак це на мій погляд, суперечить тій же 5 статті Конституції, яка затверджує народ єдиним джерелом влади. Що це за джерело і що за влада, яка не може вирішувати якихось питань? Інших бо джерел немає! Тому на це можна не зважати.
Є обмеження і в самому законі про референдуми у статтях 5, 6, 6-1. Однак є шлях все це обійти. Справді, треба тільки референдумом прийняти новий закон про референдуми, яким значно облегшити проведення референдумів, зняти непотрібні обмеження у безпосередній владі народу. На жаль, якщо зважати на Конституцію, то кількість підписів і областей для ініціювання референдуму не скоротиш – це прописано у Конституції. Зате можна зробити референдуми не випадковим та якимось екстраординарним явищем, а звичайним та постійним. Дільничні та центральну комісії зробити постійно працюючими у режимі, як зараз працює Верховна Рада, а можливо і більш напруженому, працівникам комісій призначити зарплату і т.д. Таким чином забезпечити постійний процес безпосередньої законотворчості народу. Тут немає нічого незвичайного, навпаки дивно, чому досі в нас не працювала безпосередня і найголовніша форма влади народу і це на тлі непрацюючих, порушуючих права і інтереси народу парламенту, інших гілок влади. Усі суперечки навколо того, якій бути Україні, парламентською чи президентською, втратять сенс. Україна не буде ані президентською ані парламентською, а буде народною державою. Верховна Рада, Президент та Кабінет Міністрів продовжать діяльність, у тім числі законотворчу та нормотворчу, однак з питань другорядних і швидше оперативних. Усі найважливіші Закони прийматимуться народом. Це вирішить і проблеми так званих позапарламентських партій, бо вони зможуть тепер прийняти активну участь в ініціюванні референдумів, складанні нових і змін у старих законах, агітації за їх прийняття. Знайдеться праця і опозиційним партіям парламенту, яких більшість перетворила зараз на статистів та парламентських хуліганів. Деякі закони зможуть проводити, поєднавшись, місцеві влади і навіть мери великих міст. Політичне життя України збагатиться і не буде монополією кількох провладних партій. Народ зможе реально прийняти участь у законотворчості і керуванні країною. Зараз народ не може реально керувати своїми депутатами-мільйонерами, бо з ними немає ніякого зворотного зв’язку і народу вони не слухаються. Виборець не може нічого наказати депутату.
Щодо змін Конституції через референдум та співвідношення юридичної сили Конституції та рішення референдуму. Дійсно, Конституцію міняти через референдум складніше, хоча й не безнадійно. Можна обійти конституційні обмеження щодо референдумів, прийнявши закон про інші форми безпосередньої демократії (як про це каже 69 стаття Конституції, а демократія - влада народу) , які не будуть обмежені щодо розгляду питань оподаткування, мільйонів підписів, 18 областей для ініціювання та іншого. Адже Конституція ніяк не обмежує інші форми безпосередньої демократії на відміну від референдуму, цим і треба скористатися. І головне, я вважаю, що рішення референдуму має вищу юридичну силу ніж Конституція, взагалі найвищу юридичну силу. Це виходить як зі здорового глузду так і з законів. Стаття 1 закону про референдуми стверджує, що закони, прийняті всеукраїнським референдумом мають вищу юридичну силу, ніж законодавчі акти Верховної Ради. А Конституція, як не крути, це всього лише законодавчий акт Верховної Ради, всього лише закон Верховної Ради, хоча і Основний.
Безпосередня демократія не повинна обмежуватися законодавчими функціями. Можна створити народні суди з присяжних, які будуть судити за найважчі злочини. Бо всі знають, що за хабара зараз злочинець може залишитися безкарним. Адвокат Федур казав, що навіть серійний вбивця Онопрієнко, якби мав гроші, був би вільним. Через це нещодавно один громадянин підірвав прокурора, винного у протегуванні злочинцям, згвалтувавшим його доньку. Народний суд міг би винести вироки головним винуватцям трагедій у Скниліві та над Чорним морем, у шахтах, серійним вбивцям, організаторам вбивства Гонгадзе. Для такого суду не існуватиме імунітету і обмеження у вироках. Можливо він зможе навіть виносити вироки про страту. Його вироки виконуватимуться негайно.
Які закони я пропоную найперше для розгляду на референдумах, які Верховна Рада виявилася нездатною прийняти?
Як громадянин та любитель правознавства можу запропонувати "Про референдуми та інші форми безпосередньої демократії", "Про права людини та громадянина", "Про юридичну відповідальність", "Про юридичну відповідальність державних службовців та посадових осіб". У останньому Законі зокрема конкретизувати усю ту відповідальність, яку інші закони тільки сором’язливо передбачували, надсилаючи до неіснуючого законодавства. Також ввести ним відповідальність за затвердження чи прийняття неправового нормативного акту чи закону, притягати за це до відповідальності державних службових осіб і депутатів. У ряді країн існує така відповідальність, у нас же ті, хто прийняв закон чи уклав нормативний акт, що порушує права громадян та принципи права, залишається безкарним. А суб’єкти регулювання цього акту страждають, роблять величезні зусилля, щоб скасувати цей акт. Цьому треба покласти край. Прийняття неправового законодавчого акту повинно бути визначене як важкий злочин, яким воно по суті і наслідкам і є на справі. Бо звичайний злочинець робить шкоду одному чи кільком громадянам, злочинний законодавчий акт та його автори наносять шкоду цілому прошарку суспільства, тому відповідальність за такі дії повинна бути найжорсткішою.
Як підприємець, пропоную Закон "Про єдиний соціальний збір". Чомусь до цього аналогічні законопроекти помилково (можливо наслідуючи Росію) називали "Про єдиний соціальний податок", тоді як традиційно соціальні платежі в нас називають зборами. Це обійде і проблему з обмеженням Конституцією податкових референдумів, бо єдиний соціальний збір, як і соціальні страхові збори, які будуть скасовані цим Законом, не є податками. Цей закон можна зробити сприятливим як для підприємців так і для інших громадян, тому він має шанси на успіх. Цим же законом буде вирішено і проблеми з пенсійною напастю на спрощених підприємців.
Інший Закон, який доцільно прийняти - "Про ринки", де нарешті затвердити на високому законодавчому рівні статус ринків, захистити права мільйонів його працівників. Зокрема заборонити перепрофілювання ринків, обмежити ціни на послуги ринків, вирішити питання з лікуванням, святами і відпустками для працівників ринків. Тут також багато зацікавлених і є шанси на успіх.
Та тут фантазія може бути неосяжною, на те він і народ, а не купка вгодованих та забувших про народ депутатів.
Якщо помітили, я пишу Закон, прийнятий референдумом, з великої літери на відміну від законів Верховної Ради. Це послуговуватиме їх розмежуванню по юридичній силі. Будуть Закони і закони. Щоб не було плутанини.
Тож варто припинити картати долю та скиглити, а всім спільно засукати рукави і розпочати безпосереднє народне владарювання. Тут знайдеться місце і опозиційним і позапарламентським партіям, і тим, чиї права досі порушувалися, але їх не прислухалися нагорі, як у випадку з дрібними підприємцями.
Хоча щодо опозиційних партій я можу помилятися, бо здається, їх законотворча діяльність не цікавить, вони чисті руйнівники. Принаймні я не чув, щоб ющенківці, тимошенківці та морозенки розробили якогось гарного закона для людей, просували його, а більшість блокувала цей закон. Поки що вони тільки як побачать Суркіса, відразу починають свистіти та дудіти, наче потрапили на футбол. За це їм окрема подяка, але ж і самим треба щось робити. Далекий я від думки, що вони збираються чимось допомогти дрібним підприємцям. Тож надія на цих опозиціонерів невелика. Самим треба працювати. Можливості є. А як не можемо, то й скиглити не треба. Ніхто не винен, окрім самих. Якщо в тебе вовки крадуть курей та вівці, то треба братися за рушницю чи хоча б паркана робити, а не скиглити. А в нас звикли кістки урядовців мити. Та зберися з такими ж як ти і прими сам Закон, який тобі потрібен.
Ось основні засади цього закону:
Народ має можливість проводити всеукраїнські та місцеві референдуми. Їх рішення мають вищу юридичну силу над законами і рішеннями Верховної Ради, Президента, Кабінету міністрів, будь-яких інших державних органів і органів місцевого самоврядування. Сумніви є тільки відносно співвідношення в юридичній силі з Конституцією. Народ може на референдумах прийняти новий закон чи скасувати існуючий. Прийнятий народом закон чи скасування існуючого не потребують будь-якого затвердження державними органам, набирають чинності негайно. Скасувати цей закон чи рішення державні органи не можуть. Скасувати їх може тільки інший референдум.
Щоб ініціювати референдум, треба зареєструвати ініціативні групи, які повинні зібрати три мільйони голосів. Це є реальною задачею. Щоправда 72 стаття Конституції ускладнює вимогу - підписи треба зібрати не менше ніж в двох третинах областей і не менше ста тисяч в кожній області. В Україні 26 областей, дві третини – 18. Отже у 18 областях треба зібрати по сто-двісті тисяч голосів. Та й інші області допоможуть. Можна здужати. Підписи збираються за власний рахунок ініціативних груп. Сам референдум проводиться за державний рахунок. Важче інше - щоб референдум був легітимним, треба щоб на нього прийшло більше половини виборців і, зрозуміло, щоб більшість з них проголосувала "так". Однак і це не є нерозв’язним завданням.
Щодо референдумів є деякі обмеження. Так, стаття 74 Конституції не допускає референдумів з питань податків, бюджету та амністії. Мабуть це зроблено з огляду на те, що якщо народу запропонувати скасувати усі податки, то він це зробить негайно і з задоволенням. Однак це на мій погляд, суперечить тій же 5 статті Конституції, яка затверджує народ єдиним джерелом влади. Що це за джерело і що за влада, яка не може вирішувати якихось питань? Інших бо джерел немає! Тому на це можна не зважати.
Є обмеження і в самому законі про референдуми у статтях 5, 6, 6-1. Однак є шлях все це обійти. Справді, треба тільки референдумом прийняти новий закон про референдуми, яким значно облегшити проведення референдумів, зняти непотрібні обмеження у безпосередній владі народу. На жаль, якщо зважати на Конституцію, то кількість підписів і областей для ініціювання референдуму не скоротиш – це прописано у Конституції. Зате можна зробити референдуми не випадковим та якимось екстраординарним явищем, а звичайним та постійним. Дільничні та центральну комісії зробити постійно працюючими у режимі, як зараз працює Верховна Рада, а можливо і більш напруженому, працівникам комісій призначити зарплату і т.д. Таким чином забезпечити постійний процес безпосередньої законотворчості народу. Тут немає нічого незвичайного, навпаки дивно, чому досі в нас не працювала безпосередня і найголовніша форма влади народу і це на тлі непрацюючих, порушуючих права і інтереси народу парламенту, інших гілок влади. Усі суперечки навколо того, якій бути Україні, парламентською чи президентською, втратять сенс. Україна не буде ані президентською ані парламентською, а буде народною державою. Верховна Рада, Президент та Кабінет Міністрів продовжать діяльність, у тім числі законотворчу та нормотворчу, однак з питань другорядних і швидше оперативних. Усі найважливіші Закони прийматимуться народом. Це вирішить і проблеми так званих позапарламентських партій, бо вони зможуть тепер прийняти активну участь в ініціюванні референдумів, складанні нових і змін у старих законах, агітації за їх прийняття. Знайдеться праця і опозиційним партіям парламенту, яких більшість перетворила зараз на статистів та парламентських хуліганів. Деякі закони зможуть проводити, поєднавшись, місцеві влади і навіть мери великих міст. Політичне життя України збагатиться і не буде монополією кількох провладних партій. Народ зможе реально прийняти участь у законотворчості і керуванні країною. Зараз народ не може реально керувати своїми депутатами-мільйонерами, бо з ними немає ніякого зворотного зв’язку і народу вони не слухаються. Виборець не може нічого наказати депутату.
Щодо змін Конституції через референдум та співвідношення юридичної сили Конституції та рішення референдуму. Дійсно, Конституцію міняти через референдум складніше, хоча й не безнадійно. Можна обійти конституційні обмеження щодо референдумів, прийнявши закон про інші форми безпосередньої демократії (як про це каже 69 стаття Конституції, а демократія - влада народу) , які не будуть обмежені щодо розгляду питань оподаткування, мільйонів підписів, 18 областей для ініціювання та іншого. Адже Конституція ніяк не обмежує інші форми безпосередньої демократії на відміну від референдуму, цим і треба скористатися. І головне, я вважаю, що рішення референдуму має вищу юридичну силу ніж Конституція, взагалі найвищу юридичну силу. Це виходить як зі здорового глузду так і з законів. Стаття 1 закону про референдуми стверджує, що закони, прийняті всеукраїнським референдумом мають вищу юридичну силу, ніж законодавчі акти Верховної Ради. А Конституція, як не крути, це всього лише законодавчий акт Верховної Ради, всього лише закон Верховної Ради, хоча і Основний.
Безпосередня демократія не повинна обмежуватися законодавчими функціями. Можна створити народні суди з присяжних, які будуть судити за найважчі злочини. Бо всі знають, що за хабара зараз злочинець може залишитися безкарним. Адвокат Федур казав, що навіть серійний вбивця Онопрієнко, якби мав гроші, був би вільним. Через це нещодавно один громадянин підірвав прокурора, винного у протегуванні злочинцям, згвалтувавшим його доньку. Народний суд міг би винести вироки головним винуватцям трагедій у Скниліві та над Чорним морем, у шахтах, серійним вбивцям, організаторам вбивства Гонгадзе. Для такого суду не існуватиме імунітету і обмеження у вироках. Можливо він зможе навіть виносити вироки про страту. Його вироки виконуватимуться негайно.
Які закони я пропоную найперше для розгляду на референдумах, які Верховна Рада виявилася нездатною прийняти?
Як громадянин та любитель правознавства можу запропонувати "Про референдуми та інші форми безпосередньої демократії", "Про права людини та громадянина", "Про юридичну відповідальність", "Про юридичну відповідальність державних службовців та посадових осіб". У останньому Законі зокрема конкретизувати усю ту відповідальність, яку інші закони тільки сором’язливо передбачували, надсилаючи до неіснуючого законодавства. Також ввести ним відповідальність за затвердження чи прийняття неправового нормативного акту чи закону, притягати за це до відповідальності державних службових осіб і депутатів. У ряді країн існує така відповідальність, у нас же ті, хто прийняв закон чи уклав нормативний акт, що порушує права громадян та принципи права, залишається безкарним. А суб’єкти регулювання цього акту страждають, роблять величезні зусилля, щоб скасувати цей акт. Цьому треба покласти край. Прийняття неправового законодавчого акту повинно бути визначене як важкий злочин, яким воно по суті і наслідкам і є на справі. Бо звичайний злочинець робить шкоду одному чи кільком громадянам, злочинний законодавчий акт та його автори наносять шкоду цілому прошарку суспільства, тому відповідальність за такі дії повинна бути найжорсткішою.
Як підприємець, пропоную Закон "Про єдиний соціальний збір". Чомусь до цього аналогічні законопроекти помилково (можливо наслідуючи Росію) називали "Про єдиний соціальний податок", тоді як традиційно соціальні платежі в нас називають зборами. Це обійде і проблему з обмеженням Конституцією податкових референдумів, бо єдиний соціальний збір, як і соціальні страхові збори, які будуть скасовані цим Законом, не є податками. Цей закон можна зробити сприятливим як для підприємців так і для інших громадян, тому він має шанси на успіх. Цим же законом буде вирішено і проблеми з пенсійною напастю на спрощених підприємців.
Інший Закон, який доцільно прийняти - "Про ринки", де нарешті затвердити на високому законодавчому рівні статус ринків, захистити права мільйонів його працівників. Зокрема заборонити перепрофілювання ринків, обмежити ціни на послуги ринків, вирішити питання з лікуванням, святами і відпустками для працівників ринків. Тут також багато зацікавлених і є шанси на успіх.
Та тут фантазія може бути неосяжною, на те він і народ, а не купка вгодованих та забувших про народ депутатів.
Якщо помітили, я пишу Закон, прийнятий референдумом, з великої літери на відміну від законів Верховної Ради. Це послуговуватиме їх розмежуванню по юридичній силі. Будуть Закони і закони. Щоб не було плутанини.
Тож варто припинити картати долю та скиглити, а всім спільно засукати рукави і розпочати безпосереднє народне владарювання. Тут знайдеться місце і опозиційним і позапарламентським партіям, і тим, чиї права досі порушувалися, але їх не прислухалися нагорі, як у випадку з дрібними підприємцями.
Хоча щодо опозиційних партій я можу помилятися, бо здається, їх законотворча діяльність не цікавить, вони чисті руйнівники. Принаймні я не чув, щоб ющенківці, тимошенківці та морозенки розробили якогось гарного закона для людей, просували його, а більшість блокувала цей закон. Поки що вони тільки як побачать Суркіса, відразу починають свистіти та дудіти, наче потрапили на футбол. За це їм окрема подяка, але ж і самим треба щось робити. Далекий я від думки, що вони збираються чимось допомогти дрібним підприємцям. Тож надія на цих опозиціонерів невелика. Самим треба працювати. Можливості є. А як не можемо, то й скиглити не треба. Ніхто не винен, окрім самих. Якщо в тебе вовки крадуть курей та вівці, то треба братися за рушницю чи хоча б паркана робити, а не скиглити. А в нас звикли кістки урядовців мити. Та зберися з такими ж як ти і прими сам Закон, який тобі потрібен.