01/09/2004 | Володимир

“Інтернет-майдан”

[ Андрій Охрімович ]

Київ, 5 січня 2004 року.

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.

Щороку, коли новорічний ажіотаж сягає апогею, я забиваюсь у щілину і, перетворившись на рефлексуючу комаху, вимірковую щось гнівне на кшталт: “Якби не гнулися раби”, або ж “Щоб сонце не гріло смердючого гною”, або ж зовсім уже нестерпне “Та добре вигострить сокиру, та й заходиться вже будить”...

Для чого будить? Та й кого? Може тих, що, збившись безглуздо докупи, півмільйонним зопрілим тілом шмаляють навсібіч Хрещатиком, здоровлять один одного мовою окупанта та, налившись горілкою, витанцьовують під Вєрку Сердючку і Поплавського.

Щось подібного відбувається з тими, хто називає себе елітою. Колись більшовицький публіцист Ярослав Галан дуже точно визначив душевний стан цих інфантилів од політики. “Зачаровані на Схід”, - казав він і як у воду дивився. Ця зачарованість ніяк не минеться для значної частини владних “тоже украінцев”. Це ж на їх совісті всі оті безконечні роки Росії, ювілеї Переяславської ради та “дні варенння” московського холуя Щербицького. “І так до плюс-мінус безконечності,” - робить висновок Сергій Грабовський наблукавшись перед тим “Павутиною”.

Сергій Грабовський

Рік Росії в Україні, він же рік цапа, начебто закінчився. Але тільки не для офіційного серверу цього року russia.org.ua. Цей сервер, який працює під гаслом “Від спільних витоків до спільних цілей”, упевнено увійшов у новий 2004 рік. А оскільки цей рік у народі вважають роком мавпи, то російські палеонтологи негайно відрапортували партії та уряду про відкриття найдавнішої у світі викопної людиноподібної мавпи десь у вічній мерзлоті Якутії. Але мова не про приполярну російську мавпу.

Звучить пісня:

"Такова, как Путін, полнова сіл,
Такова, как Путін, штоби нє піл..."


Сергій Грабовський

Гасло цього сервера стверджує готовність двох держав дружно шпацирувати до якихось спільних цілей. Для Росії ці цілі визначив торік підполковник КҐБ Владімір Путін: подвоїти ВВП, подолати бідність і модернізувати армію. І жодного слова про права людини чи демократію, крім того, що остання має бути “керованою”. Бо, мовляв, народ не доріс до повномірних свободи слова і виборів, як популярно пояснив підполковник під час свого візиту до Америки.

Звучить пісня:

"Хочєш жить – разруш Амєріку,
Раздаві в сєбє раба..."


Сергій Грабовський

А ще Росія майже 300 років намагається приборкати так званих “чеченських сепаратистів”. Чим не мета для хохлів? Як і “керована демократія”. Як і нарощування військових м‘язів, щоб лякати Захід. Як і побудова такої собі “ліберальної імперії”.

Звісна річ: традиційно третину військової могутності Російської імперії давала Україна: і людські, і фінансові, і матеріальні ресурси. Колись без українського гарматного м‘яса сиділа собі Московія без виходів до Чорного та Балтійського морів – аж тут “п‘яний Богдан”, як назвав його Тарас Шевченко, проводить Переяславську раду. То чом не спробувати провести з не менш п‘яними персонами другу таку раду 2004 року?

Звучить пісня:

"Брєст і Сєвастополь, Кієв и Одєсса –
Наша русская зємля..."


Сергій Грабовський

“Керченські угоди стали логічним завершенням Року Росії в Україні” – гордо проголошує заголовок однієї з останніх публікацій на сервері. Справді, Україна фактично відмовилася від одноосібного володіння каналом Керч-Єнікале і тепер візит кожного закордонного військового корабля до Азовського моря мусить узгодити з Кремлем. Чим не гідне завершення Року Росії? Але для кого гідне? І чи справді завершення? Адже не випадково офіційний сервер Року Росії в Україні, схоже, збирається працювати довічно.

Звучить пісня:

"Ми - рускіє! Рускіє ідут!"


Андрій Охрімович

Якось на початку перебудови, а потім і незалежності випурхнула тема магії. Заряджали воду по телевізору, заряджали мізки на стадіонах, крутили фільми про потаємні впливи...

Потім, оговтавшись, стали організовувати інституції усяких досліджень. Інституції складали рейтинги, видумували науковоподібні назви того, що відбувалося насправді, і пхалися в телевізор з усім тим барахлом.

Тверезе неупереджене осмислення такого способу людської діяльності підштовхує до висновку, що телебачення, як не крути, а від зарядженої водички та сеансів масового гіпнозу пішло не надто далеко.

Тим часом Інтернет не стільки гіпнотизує, скільки десакралізує уявлення про шаманів. Новорічні телевізійні камлання у дописувачів Інтернет-форумів викликали неоднозначну реакцію, але під спільною вивіскою “Немає телебачення паскуднішого...” Таку назву має тема обговорення на сайті “Фор-Юей”. Віктор Недоступ. “Палата № 6”.

Віктор Недоступ

На сайті “Фор-Юей” такий собі Тау написав: “Немає телебачення паскудніше на світі, і невідомо коли щось зміниться на краще:
1. Московськоорієнтоване;
2. Російськомовноорієнтоване;
3. Непатріотичне: по жодному каналу після Кучми не пролунав гімн України - поки що Москва забороняє;
4. Колоніальне;
5. Так звана героїня України співає всі пісні російською. Яка ганьба;
6. Інформаційно брехливе: зокрема новорічний випуск 1+1;
7. Навіть 5-й канал показує Сердючку, думаючи, що рейтинг підвищує;
8. Де українські актори і співаки?! Крім тих, що не перекупила Москва...
9. Окреме зауваження до “1+1”: показувати Кравчука, ще й першого січня? Моветон...
10. Минулорічні малоросійські фільми – ще один доказ того, що ТБ у глибокій... впадині. Ну, як і все інше, що належить владі. Попереду ще кілька днів ганьби, немає сумнівів. Це загальні риси. Якийсь хазяїн більше любить циганщину, якийсь – бандитів, якийсь – голубизну, та ні в кого не вистачає сміливості поглянути на себе збоку.”

Вільний Спостерігач додав: “Москва. Путін виступав під гімн СРСР. Київ. Кучма виступив, і прозвучали позивні телеканалу “Інтер”.

Такий собі Мікс зазначає: “Порядний властитель застрелився б у прямому ефірі. Хоч це стало би шляхетним вчинком. Хоча... нашим правителям пісяй в очі – а їм Божа роса.”

Гість-2 порівняв розважальні програми українського та російського ТБ і не знайшов різниці: “ У тому то й біда, що обличчя у всіх з однієї свиноферми. Очевидно, одним гамузом в одному місці знімали.”

Тим часом на форумі російського видання “Правда. Ру” читачі обговорюють статтю про те, що Конституційний Суд дозволив Кучмі йти на третій термін президентства.

“Давай і на четвертий – спадковим монархом будеш!” – радить такий собі Міщук з Півдня. Читач на ім’я Вохр кисло кривиться: “На дзеркало нема чого нарікати... Це я до того, що Кучма – викривлене віддзеркалення Путіна. А за Путіна наше бидло голосувало взасьорб.”

А на українському сайті “Майдан. Орг” піддали сумніву повідомлення центру громадських зв’язків МВС України про те, що хтось 31-го грудня пожбурив каменюкою у вікно Конституційного Суду. До цеглини начебто прив’язали записку з матюками. Каменюка потрапила саме туди, куди потрібно - до загального відділу, звідки, власне, і починається розгляд заяв.

“Тепер, - пише Чучхе, – апарат Конституційного Суду має не пізніше, ніж за 30 днів, розглянути питання, дати відповідь у письмовій формі та відправити автору записки, тобто прив’язати текст до цеглини і пожбурити її з вікна”.