01/10/2004 | Pavlo Z.

Це не я придумав – це заголовок з першої шпальти газети „За Нашу Україну” (№52 від 26 грудня 2003 р.). Саме не „боротися”, не „битися”, не „наступати”, навіть не „опиратися”.
„Ми будемо стояти, поки перемога не прийде до нас”. А й дійсно: якщо гора не йде до Магомета – то пішла вона…
Можна, безумовно, інтерпретувати вищезазначену фразу як синонім впертості і безкомпромісності. Але цей варіант підходить ЛИШЕ у випадку, коли переважаючої сили ворог нападає, до того ж перемогти, стоячи на місці і не переходячи в контратаку, неможливо. Саме тому стояти можна лише „на смерть”, або „до кінця” але аж ніяк не „до перемоги”. Розжовую ці прописні істини для того, щоб показати: наскільки філософія „лузерства” просякла вагому частину опозиції, коли головним є процес, а не кінцева мета.