01/12/2004 | Спостерігач

Резолюція для України

Washington Post , 12.01.2004, 17:06



За свідченням державного секретаря США Коліна Пауелла, першою в 2004 році резолюцією з зовнішньополітичних питань, що була прийнята адміністрацією Буша-молодшого, стала резолюція про "розширення свободи".

І не тільки в Іраку і на Близькому Сході: в опублікованій на сторінках газети "The New York Times" статті Пауелл обіцяв підтримати "консолідацію свободи в багатьох нових, але найчастіше тендітних демократичних державах... Латинської Америки, Європи, Азії й Африки".

Ми висловлюємо надію, що ця підтримка піде далі риторики, яка в перші 3 роки правління Буша-молодшого занадто часто підмінювала собою щиру боротьбу за демократію, і що вона буде здійснюватися навіть там, де Сполучені Штати мають інтереси, що спокушають їх до терпимості до автократії.

Одним з регіонів світу, де участь - або неучасть - Сполучених Штатів може виявитися вирішальною, є колишні радянські республіки на захід і на південь від Росії. Цілий ряд цих країн бореться за встановлення демократії; в інших правлять автократи. Майже всім цим країнам загрожує відроджуваний імперіалізм Москви.

Як показав недавній приклад крихітної Грузії, демократія є найкращим захистом від спроб російського президента Володимира Путіна створити сферу впливу, де б панував Кремль.

Країни, у яких відбулися вільні і чесні вибори, виявляють тенденцію до зміцнення своєї незалежності і встановлення гарних відносин із Заходом, тоді як нестабільні автократичні режими з більшою імовірністю піддаються пану Путіну.

Можливо, ближче за всіх до переломної точки знаходиться Україна. Як і в Росії, в Україні існує виборна демократія, забруднена корупцією і жорсткими тактиками, а її економіка спотворена олігархічними кланами. Однак значна частина населення України прагне до інтеграції з Заходом.

Президента Леоніда Кучму звинувачують у корупції та в серйозних порушеннях прав людини. В останні місяці він усе ближче схиляється до пана Путіна, дозволивши Росії прибрати до рук значну частку українського енергетичного сектора і підписавши з нею договір про економічну інтеграцію.

Сьогодні пан Кучма, здається, шукає шляхи для згортання демократії на Україні, щоб продовжити власне перебування при владі, коли цього року закінчиться термін його президентства.

Минулого місяця його союзники в парламенті проштовхнули в першому читанні проект виправлень до конституції, що передбачає скорочення терміну для наступного президента, а в подальшому обрання президента не всенародним голосуванням, а рішенням парламенту - у якому прокучмістські сили зберігають контроль.

Потім судді, яких він призначив у найвищий суд, ухвалили, що конституційна межа в два президентських терміни не заважає пану Кучмі залишатися президентом і далі.

Близькі дружки президента протестують, що вони всього лише рухають країну в напрямку системи, у якій парламент буде грати більш центральну роль, а пан Кучма грайливо заявляє, що "він поки ще не вирішив", чи варто йому залишатися ще на один термін.

Однак результатом його дій стане нейтралізація найпопулярнішого політичного діяча країни, Віктора Ющенка, який, відповідно до опитувань громадської думки, виграє наступні президентські вибори, якщо вони будуть чесними.

На кону стоїть щось більше, ніж прагнення пана Кучми зберегти за собою владу. Пан Ющенко популярний саме тому, що його ім'я пов'язують з тими українцями, що прагнуть консолідувати незалежну демократію і повести країну до інтеграції з Європою. Пан Путін, безумовно, із симпатією поставиться до розвалу діючої системи паном Кучмою.

Питання в тому, чи стане адміністрація Буша-молодшого в співдружності з Західною Європою робити ефективну протидію цьому процесові. Цього року в Україні свобода може бути консолідована або вона вислизне крізь пальці. Результат, можливо, залежить від того, наскільки добре буде виконувати свою резолюцію пан Пауелл.

Переклад Inosmi.ru