01/12/2004 | НеДохтор

http://www.gazeta.lviv.ua/2004/01/12/NewspaperArticle.2004-01-12.5629

------------
“Мені цікаво, чому разом із президентом лікуються всі його друзі”

Розмова з Миколою Томенком, народним депутатом України

МИКОЛА Томенко повернувся із Грузії, де спостерігав за перебігом президентських виборів. “Газета” попросила пана Миколу розповісти про свої враження від перебування в Грузії, а також прокоментувати останні події внутрішнього життя України.

– Ви перебували у Грузії під час проведення президентських виборів. Як би ви прокоментували їх перебіг?

– Пам’ятаєте, Леонід Кучма та Петро Симоненко турбувалися про те, чи є легітимною зміна влади в Грузії. Так-от, я порадив би їм зараз зателефонувати Едуардові Шеварднадзе, він їм повторить те, що сказав своїм співвітчизникам. Як відомо, він проголосував за Михайла Саакашвілі, назвавши його розумною та вольовою людиною. А наступного дня після виборів попросився до новообраного президента консультантом. Хитрий радянський і пострадянський лис розуміє, що він – грузин, на відміну від багатьох українських політиків, які не ідентифікують себе українцями. Йому жити на цій землі, а якщо не йому, то його родині, і тому прекрасно розуміє, що нація визначилась із лідером і йти проти всього народу – це стати його зрадником. Шеварднадзе зайняв чітку позицію. Як це зробив і лідер Аджарії Абашидзе, який усе-таки прийшов на вибори і проголосував.

У Грузії не йдеться про якусь нову національну ідею, а йдеться про некорумповану команду розумних людей, які дуже чітко вивели позицію народу на рівень політичної програми. Саакашвілі не вчора з’явився. Він був достатньо популярною фігурою, починаючи з 2001 року. Йому вдалося домовитись із союзниками – Жванією та Бурджанадзе.

– Ви згадали про заяви Леоніда Кучми та Петра Симоненка. Але це лише невелика частина того, що і як говорили про грузинські події в Україні...

– Пригадаймо, що в нас говорили. Петро Симоненко заявляв, що Грузія як держава розвалилася, і не відомо, як закінчаться дострокові президентські вибори. Загальнонаціональні канали висвітлювали позицію близьку президенту, мовляв десятки людей вчинили переворот в країні. У зв’язку з цим тривала півторамісячна пропагандистська кампанія в українських і російських медіа на те, що Грузія остаточно розвалиться і почнеться війна. Проводили паралелі з Балканськими подіями. На місці Саакашвілі, який нині очолює бідну країну (напевно найбіднішу в Європі), я б подав до суду і виграв би багато грошей до бюджету в українських каналів, оскільки йшлося про розпалювання міжнаціональної ворожнечі та заклики до війни, передумов до якої не було. До речі, в Україні в цей час сиділи фахівці з пропагандистської кампанії та розробляли плани, як “опускати” Саакашвілі. Установка, зокрема, на “1+1” та Першому національному, була говорити, що до влади прийшли нацисти незаконним шляхом. Далі мав іти коментар президента від імені керівників глав держав СНД, а потім показувати Югославію. Вистачило здорового глузду у випускових редакторів цих каналів – і в останні хвилини слово “нацисти” змінили на “націоналісти”. Картинка збереглася з коментарем Кучми, який виявився єдиним неадекватним політиком з такою оцінкою ситуації.

– Така кампанія триватиме і надалі? Особливо, зважаючи на контакти Саакашвілі та Ющенка.

– Якщо є хоч трохи здорового глузду в тих людей, які керують інформаційним простором України, то позицію щодо Грузії необхідно радикально переглянути. Добрі стосунки з цією державою дуже потрібні Україні. Нове грузинське керівництво усвідомлює, що наша держава є стратегічним партнером в непростій схемі взаємин із Росією. Україна є більш надійним і прогнозованим союзником. Коли ми ходили по Тбілісі та спілкувалися з різними людьми – нам говорили, що наш президент є великим другом України. Це вже рівень мислення населення, а не тільки команди влади. Країна очікує нових взаємовигідних економічних проектів від української влади, вони очікують, що в переговорному процесі з молодою грузинською командою братимуть участь не пенсіонери, нові люди.

– На вашу думку, як нині у Грузії оцінюють Леоніда Кучму, який спочатку засудив дії Саакашвілі й опозиції загалом, а тепер привітав його з перемогою?

– Це не перший випадок, коли президента втягли в подібну ситуацію і він знову мусить “відмиватися”. Привітання – це певна спроба зберегти обличчя. Сам Михаїл Саакашвілі, очевидно, один із перших візитів здійснить до Києва. Від того, як буде організовано цей візит, залежатиме результат спроби реабілітуватися Віктора Медведчука, який і очолював антигрузинську кампанію. Він міг би ще тоді переглянути випуски новин CNN, BBC, аби зрозуміти, яке ставлення світу до подій у Грузії. Тому нині потрібно робити серйозні кроки назустріч. Кучма Кучмою, а для нас є важливим це партнерство з точки зору енергетичної, транспортної, геополітичної співпраці. Це може стати серйозною грою для України на пострадянському просторі. Низка проектів, зокрема підписання проекту “Одеса-Броди” може стати реабілітацією для влади нашої держави.

– Останнім часом влада наламала дров не лише у міжнародних стосунках, але й у внутрішній політиці, зокрема, знову загостривши конфлікт у Мукачевому. Ви плануєте ініціювати парламентські слухання щодо останніх подій на Закарпатті. На вашу думку, як розвиватиметься цей конфлікт найближчим часом?

– Важко сказати, самі бачите, яка ситуація. Ми вже давно говоримо, що не можна допускати в Україні незаконні звільнення голів міських територіальних громад. Я нині абстрагуюся від свого ставлення до міських голів. Згадаймо історію з Одесою, Херсоном, Луганськом (двічі). До речі, в одному із випадків у Луганську суд визнав, що мера незаконно зняли з посади, але всі говорили, мовляв, ну незаконно, але ж новий мер у нас вже є, то навіщо все знову тривожити. Юристи, опозиція допустили такі ситуації. І допустили конфлікт у Мукачевому. А сьогодні вже виглядає нормальним указ президента, який вирішив, що Василь Петьовка – не міський голова. Це дуже дико, коли до президента приходить голова адміністрації і каже, що плювать на голоси виборців, а давайте призначимо мером нашого друга з Ужгорода. Причому в указі навіть не зазначено дати повторних виборів. Трагедія цих дій полягає в тому, як уже зазначали, що це не вперше. І тоді не було адекватної реакції на не менш цинічні випадки.

Ситуацію ж важко змінити, окрім як переведення її в виборчий процес, і швидше за все, вибори таки відбудуться у квітні. Немає впевненості, що навіть після квітня все стабілізується, адже атмосфера в цьому регіоні дуже складна. Там кожна людина стоїть на контролі в одному з двох списків. Перший список – це члени СДПУ(о), другий – “Наша Україна”. Тих, що утрималися, немає. Тому влада діє згідно з цією розстановкою. Якщо людина не в “білому” списку, то її будуть нищити вдень і вночі. Ця традиція тягнеться ще з початку конфлікту між тодішнім головою ОДА Віктором Балогою та Віктором Медведчуком, тоді ще першим віце-спікером. Потрібно привертати увагу до конфлікту. В тому числі й увагу міжнародного співтовариства, оскільки непокоїть не стільки мукачівська історія, а те, що можна проспати всі ці незаконні дії, і тоді таких історій може стати більше. В Україні я знаю багатьох міських голів, які, незважаючи на свою толерантну зовні поведінку, діють достатньо адекватно, захищаючи територіальну громаду. Вони не допустять хаосу під час президентських перегонів. Це достатньо сильні люди і вони не подобаються Вікторові Медведчуку.

– У чому саме полягатиме суть слухань у ВР?

– Слухання в парламенті – це одна з форм поставити проблему і запропонувати стримуючі фактори, такі як міжнародний, правовий, парламентський тощо. Адже схема, за якою діє влада, читається дуже просто – це скасування президентських виборів і запровадження надзвичайного стану. Я про це говорив і раніше, попри закидання мені радикальних характеристик. Колись я прогнозував, що з’явиться проект, де не буде прямих президентських виборів. Тоді мене називали хворим. Але такий проект з’явився. Отже, елементи ланцюга підтверджують існування власне ланцюга. Нині спеціально розкручують ситуацію, інколи опозиція підіграє в цьому, щоб Кучма врешті сказав: ви бачите, що там б’ються і тут когось побили, тож треба запровадити надзвичайний стан. А отже, і вибори треба перенести. Проти цієї схеми потрібно діяти ефективно, але одночасно не допустити, щоб перші паростки місцевого самоврядування відразу ж повсихали.

– Відпочинок президента в Баден-Бадені викликав серйозний резонанс у країні. Чи буде опозиція з’ясовувати, які кошти витрачено на такий, очевидно, дорогий відпочинок?

– Мені цікаво, звідки влада набралася таких речей, як зеківська стилістика спілкування з опозицією, вже через медіа, і фрейдівський сублімаційний синдром (коли хтось звертає увагу на якісь серйозні проблеми, то йому говорять що в нього проблеми з головою). Мені дивно, що представники влади (дехто в тюрмі сидів, дехто унітазами торгував на ринку) ніколи не вивчали світової літератури і взагалі не знають, що таке наука керувати державою. Вони переконані, що мають історичне право витрачати наші гроші так, як вважають за потрібне, наприклад, будувати собі вілли на Закарпатті. Вже всім відома вілла в Закарпатті – чи то Суркіса, чи то Медведчука, мене це не цікавить, а цікавить те, чому в заповіднику збудовано таку садибу, розміри якої відповідають розмірам Ватикану. І всі вважають, що це – нормально. Так само і з Кучмою. Мені душа болить, щоб всі були здоровими. В тому числі і президент, але є дві принципові вимоги до діяльності глави держави, прописані в законі. Перша – вся діяльність президента відбувається виключно за бюджетні кошти. Кількість цих коштів із кожним роком збільшується. Громадяни про це не знають, а депутати приймають бюджет, як у творі Івана Франка “Звірячий бюджет” – Осел запропонував не обговорювати бюджет, а прийняти таким, яким запропонував його Лев. Нову резиденцію в Гуті утримують із державних коштів постійно, хоча Кучма туди може приїхати лише раз на рік. За останньою інформацією, таких резиденцій у президента близько десятка, а вибрано чомусь Баден-Баден і його один із найдорожчих санаторіїв. Президент бідної країни відпочиває в найдорожчих місцях. Першу тему, яка непокоїть, –про моральність – я не дебатую. І друга проблема – ми з колегами проаналізували діяльність і кошторис президента станом на 10 січня. Він випустив привітання народу на мінімум півтора мільйона гривень. Також по всій Україні були розставлені біґ-борди. Згідно з Законом “Про рекламу” – це не соціальна реклама, отже, за неї заплачено. Це ще кілька мільйонів гривень. За нашою інформацією, в Німеччину разом із Кучмою поїхали кілька десятків осіб. Усе замовлено на ім’я Ігоря Бакая, про якого Волков розповідав, що він один із найбідніших в Україні і позичає гроші, щоб вижити. Тому я не вірю, що він міг заплатити за цю поїздку, хіба що як голова державного управління справами президента – отже, це державні кошти. Тому мені як громадянину і народному депутату цікаво, чому разом із президентом лікуються всі його друзі, скільки на це витратили грошей громадян. Якщо президент буде працювати так і далі, про що вже писав журналіст “Української правди”, то передбачені гроші на його утримання закінчаться вже влітку. І тоді його почнуть спонсорувати, а це, як відомо, за “дякую” не роблять. Проблеми є з отриманням інформації. Про книгу “Україна – не Росія” я досі не отримав на свій запит відповіді. В адміністрації президента мене спрямували до російських колег, а там ще не відповіли.

– Ви згадали про вілли на Закарпатті. Очевидно, вона займе гідне місце в конкурсі “Хатинка року”. До речі, на якій стадії є його організація?

– Зараз проблема в остаточному окреслені медіа, які висвітлюватимуть перебіг конкурсу. Уточнюють формат і залучення громадян. Невдовзі все визначиться, й ми оприлюднимо умови й оголосимо початок.

Розмовляв Ярема Городчук

------------