Михайло ЛУКІНЮК ОБЕРЕЖНО: МІФИ!
01/18/2004 | MV
Книга для вдумливого читача
Слово "міф" має пряме й переносне значення. У прямому термінологічному значенні - це витвір колективної народної уяви, що дає узагальнений і водночас чуттєво-конкретний образ світу; міфологічна модель світу в первісних культурах була свого роду еквівалентом культури, а тепер зберігає своє художньо-творче значення. У переносному значенні (яке випливає з абсолютизації міфології як замінника науки) міф - вигадка, оманливе уявлення, що претендує на істинність, а насправді створює далекий від дійсності ілюзорний світ. Такі міфи можуть виникати стихійно на ґрунті малообізнаності або недисциплінованості думки, але їх можуть і цілеспрямовано продукувати й розповсюджувати, нав'язувати з певною корисливою метою. Саме цим дуже часто займалися і займаються політики, особливо владні, задля впливу на свої народи, здійснення певних партійних чи державних завдань, компрометації противників тощо. З особливим успіхом такі міфи в своїй пропагандистській якості застосовуються в тоталітарних суспільствах, де влада здійснює універсальну ідеологічну обробку свого населення. Націонал-соціалістична держава Гітлера - Геббельса і комуно-соціалістична держава Леніна - Сталіна - Жданова були справжніми царствами міфів.
Але і в суспільствах нетоталітарних, в усьому сучасному світі міфи є чи не найефективнішим елементом політичних технологій, що їх використовують окремі діячі, партії та цілі держави, а створення пропагандистських міфів і впровадження їх у суспільну свідомість стає професійним (і часто високооплачуваним!) заняттям цілої касти людей - ідеологів, публіцистів, журналістів. Водночас діяльність і продукція новітніх "міфотворців" давно вже привернула до себе увагу науки, насамперед соціології та культурології, які вивчають способи творення та застосування міфів, їхній вплив на масову свідомість. "Відстеженням" пропагандистських міфів та протидією їй займається і твереза, раціонально налаштована публіцистика, незалежна громадська думка.
Саме в цьому контексті слід сказати про унікальну в своєму роді працю Михайла Лукінюка "Обережно: міфи!" Чому я називаю її унікальною? Щоб обґрунтувати таку оцінку, мушу звернути увагу на деякі обставини.
Територія Радянського Союзу була, сказати б, зоною особливої міфонасиченості, а територія Радянської України - ще й утрикрат міфонасиченішою. Адже тут діяли міфи ідеологів царської Росії, Російської імперії, міфи ідеологів більшовизму, міфи русифікаторів різних поколінь. Після проголошення державної незалежності України вона стала і стає дедалі більше об'єктом ідеологічної та інформативної агресії з боку великодержавницьких та реваншистських сил Росії, що реанімують старі міфи й активно створюють нові.
І треба визнати, що українська політична думка досить мляво реагує на цю нахабну й настирливу ідеологічну експансію, яка нерідко намагається вбратися в "наукові" одежі. Є окремі "контрудари" публіцистів, є випадки аргументованої полеміки науковців, але все це діється епізодично й час від часу.
Що ж до спроби оглянути всю картину цієї тотальної ідеологічної навали на Україну, узагальнити її, вичленувати с и с т е м у антиукраїнських міфів (як політично цілеспрямовано спродукованих, так і "самонароджених" у бур'янах задавнених стереотипів), то Михайло Лукінюк - тут таки піонер! А ще унікальність його праці в тому, що він розглядає всі зазначені вище три "покоління" міфів на тему України - царської доби, радянської доби і пострадянської, описуючи механізм їхньої взаємопов'язаності і взаємодії.
У книзі - 35 розділів про 35 міфів. Звичайно, це умовність: їх могло бути менше, могло бути більше. Та річ не в цім. Хай читач оцінить величезну роботу, яку здійснив автор, рясноту джерел, які він використав. А широке цитування джерел - як писань самих "міфотворців", так і їх критиків, - допоможе читачеві зробити власний висновок, може, в чомусь і "підкоригувавши" самого автора, якому не чужий полемічний запал.
Хочеться побажати цій книзі саме такого читача - цікавого до нової інформації, уважного і схильного до самостійного думання.
Іван Дзюба, академік НАН України
Book for a thorough reader
The word "myth" has both direct and indirect meanings. In direct terminological meaning a myth is a product of collective national imagination providing generalized and at the same time sensually specific image of the universe; the mythological model of the world in the ancient cultures was some kind of equivalent of culture, and till now it has preserved its artistic and creative value. In its indirect meaning (which results from absolutization of mythology as a substitute for science) myth is a fable, false representation, which claims to be true, but in fact creates unreal illusionary world. Such myths can arise naturally as a result of lack of information or discipline of thought; they can also be created and propagated or even imposed for certain mercenary purposes. Politicians, especially of authoritative type, have often been engaged in such activities with the purpose of influencing their peoples or promoting certain party or state objectives, discredit of their opponents etc. Such myths are mostly successfully applied in totalitarian societies, where the authority imposes universal ideological treatment on the population. A national-socialistic state of Hitler-Hebbels and a communist-socialistic state of Lenin-Stalin-Zdanov were in fact kingdoms of the myths.
Even in non-totalitarian societies, however, in the modern world the myths are almost the most effective tool of political technologies used by certain politicians, parties and even entire states; creation of the propaganda myths and their imposing in the public consciousness has become a professional (and often highly rewarded!) business for the entire caste of people - ideologists, publicists, and journalists. In the meantime activity and production of the new myth-creators have long ago attracted attention of the science, first of all sociology and culturology, which study ways of creation and application of the myths, their influence on public consciousness. Sober-minded and rational publicistics and independent public thought are also engaged in tracking and counteracting against the propaganda myths.
In this very context it is neсessary to mention a unique in its way creation of Mikhailo Lukinyuk's "Attention: Myths!" Why do I call it unique? Let me draw your attention to certain circumstances to justify such evaluation.
Territory of the Soviet Union was so to say an area of special myth density, and territory of Soviet Ukraine was filled with myths several times denser. Here in Ukraine the myths of the ideologists of Russian kingdom, then Russian empire, then bolshevism, and russifiers of different generations have been applied. Upon declaration of independence of Ukraine it has become an object of ideological and informational aggression by great-power and revanchist forces of Russia, who bring back to life the aged myths and actively create new ones.
We have to acknowledge that Ukrainian political thought is rather reluctant in reacting to this impudent and importunate ideological expansion, which is often tried to be presented as a scientific finding. Rare counterblows of the publicists as well as certain discussions of the scientists happen incidentally and occasionally.
Mikhailo Lukinyuk is a definite pioneer in his attempt of observing and generalizing the entire picture of this total ideological invasion in Ukraine, defining a s y s t e m of anti-Ukrainian myths (both political, created with certain purpose, and naturally arisen from the depth of out-dated stereotypes). His creation is also unique since there he considers all three generations of the myths about Ukraine as described above - imperial times, Soviet and post-Soviet periods, showing how these myths have counteracted and been interconnected.
This book contains 35 chapters about 35 myths. Of course such separation is quite conditional. There could have been less or more. But this is not important. Let reader evaluate huge job made by the author, and abundance of sources he has used. Extensive quoting of sources by both creators of the myths and their critics will help reader to make his/her own conclusion and perhaps in some ways "correct" the author who is not free from certain polemic zeal.
This is the kind of reader I wish this book to have, the one interested in new information, thorough and able of independent thinking.
Ivan Dzjuba, an academician of Ukrainian National Academy of Sciences
Зміст
Книга для вдумливого читача. І. Дзюба
Book for a thorough reader. Iv. Dzjuba
Про деякі особливості радянської міфотворчості. Замість передмови
1. Міф про "варварство" наших предків у дохристиянській Київській Русі
2. Міф про те, як "западенці окупували" Київ
3. Міф про "першу спробу" визволення Русі від монголо-татар
4. Міф про "третій Рим"...
5. Міф про "возз'єднання" та подальше "процвітання" України
6. Міф про "окраїнність" України
7. Міф про "старшобратство" та тотожність понять "Русь" і "Росія", "руський" і "російський"
8. Міф про "єдиний народ", себто про цілковиту спорідненість "великоруського" та "малоруського" етносів
9. Міф про "спільну колиску трьох братніх народів"
10. Міф про "побічну ріку" російської історії та українське "наріччя"
11. Міф про справжніх "героїв" та підступних "зрадників"
12. Міф про те, як українці "на все готовеньке" приперлися
13. Міф про "исконнорусскость" Криму
14. Міф про те, що в Новоросії та Донбасі "зроду старої України не було"
15. Міф про "найлюдянішу людину" та геніальність "всеперемагаючого вчення"
16. Міф-казочка про право на самовизначення
17. Міф про утворення 25 грудня 1917 року в Україні Радянської республіки
18. Міф про надане московськими більшовиками татарам Криму право "налагоджувати своє національне життя вільно"
19. Міф про те, як московські більшовики Україну "визволяли"
20. Міф про правові підстави утворення Союзу РСР
21. Міф про те, як Ленін "прирізав Україні кілька російських областей"
22. Міф про "тріумфальну ходу" радянської влади
23. Міф про "людське обличчя" радянського ладу та прогресивний характер соціалістичної економіки
24. Міф про непідготовленість СРСР до війни в 1941 р.
25. Міф про те, як "4 липня [1942] радянські війська залишили Севастополь"
26. Міфи довкола боротьби УПА з окупантами
27. Міф про те, як Хрущов Україні Крим "подарував"
28. Міф про страшну "загрозу українізації" та "утиски росіян" в Україні
29. Міф про безумовне "благо двомовності" в Україні
30. Міф про "меншовартісність" української літератури
31. Міф про те, що відокремлення України "стане катастрофою для її культури"
32. Міф про особливу небезпечність українського "буржуазного" націоналізму
33. Міф про "петлюрівськість" української національної символіки
34. Міф про юридичну належність Севастополя Росії
35. Міф про "братську безкорисливість" та особливі надії на російських демократів в "українському питанні"
Від міфів - до історичної правди. Замість післямови
Михайло ЛУКІНЮК ОБЕРЕЖНО: МІФИ!
http://ukrlife.org/main/uacrim/obermif0.htm
Слово "міф" має пряме й переносне значення. У прямому термінологічному значенні - це витвір колективної народної уяви, що дає узагальнений і водночас чуттєво-конкретний образ світу; міфологічна модель світу в первісних культурах була свого роду еквівалентом культури, а тепер зберігає своє художньо-творче значення. У переносному значенні (яке випливає з абсолютизації міфології як замінника науки) міф - вигадка, оманливе уявлення, що претендує на істинність, а насправді створює далекий від дійсності ілюзорний світ. Такі міфи можуть виникати стихійно на ґрунті малообізнаності або недисциплінованості думки, але їх можуть і цілеспрямовано продукувати й розповсюджувати, нав'язувати з певною корисливою метою. Саме цим дуже часто займалися і займаються політики, особливо владні, задля впливу на свої народи, здійснення певних партійних чи державних завдань, компрометації противників тощо. З особливим успіхом такі міфи в своїй пропагандистській якості застосовуються в тоталітарних суспільствах, де влада здійснює універсальну ідеологічну обробку свого населення. Націонал-соціалістична держава Гітлера - Геббельса і комуно-соціалістична держава Леніна - Сталіна - Жданова були справжніми царствами міфів.
Але і в суспільствах нетоталітарних, в усьому сучасному світі міфи є чи не найефективнішим елементом політичних технологій, що їх використовують окремі діячі, партії та цілі держави, а створення пропагандистських міфів і впровадження їх у суспільну свідомість стає професійним (і часто високооплачуваним!) заняттям цілої касти людей - ідеологів, публіцистів, журналістів. Водночас діяльність і продукція новітніх "міфотворців" давно вже привернула до себе увагу науки, насамперед соціології та культурології, які вивчають способи творення та застосування міфів, їхній вплив на масову свідомість. "Відстеженням" пропагандистських міфів та протидією їй займається і твереза, раціонально налаштована публіцистика, незалежна громадська думка.
Саме в цьому контексті слід сказати про унікальну в своєму роді працю Михайла Лукінюка "Обережно: міфи!" Чому я називаю її унікальною? Щоб обґрунтувати таку оцінку, мушу звернути увагу на деякі обставини.
Територія Радянського Союзу була, сказати б, зоною особливої міфонасиченості, а територія Радянської України - ще й утрикрат міфонасиченішою. Адже тут діяли міфи ідеологів царської Росії, Російської імперії, міфи ідеологів більшовизму, міфи русифікаторів різних поколінь. Після проголошення державної незалежності України вона стала і стає дедалі більше об'єктом ідеологічної та інформативної агресії з боку великодержавницьких та реваншистських сил Росії, що реанімують старі міфи й активно створюють нові.
І треба визнати, що українська політична думка досить мляво реагує на цю нахабну й настирливу ідеологічну експансію, яка нерідко намагається вбратися в "наукові" одежі. Є окремі "контрудари" публіцистів, є випадки аргументованої полеміки науковців, але все це діється епізодично й час від часу.
Що ж до спроби оглянути всю картину цієї тотальної ідеологічної навали на Україну, узагальнити її, вичленувати с и с т е м у антиукраїнських міфів (як політично цілеспрямовано спродукованих, так і "самонароджених" у бур'янах задавнених стереотипів), то Михайло Лукінюк - тут таки піонер! А ще унікальність його праці в тому, що він розглядає всі зазначені вище три "покоління" міфів на тему України - царської доби, радянської доби і пострадянської, описуючи механізм їхньої взаємопов'язаності і взаємодії.
У книзі - 35 розділів про 35 міфів. Звичайно, це умовність: їх могло бути менше, могло бути більше. Та річ не в цім. Хай читач оцінить величезну роботу, яку здійснив автор, рясноту джерел, які він використав. А широке цитування джерел - як писань самих "міфотворців", так і їх критиків, - допоможе читачеві зробити власний висновок, може, в чомусь і "підкоригувавши" самого автора, якому не чужий полемічний запал.
Хочеться побажати цій книзі саме такого читача - цікавого до нової інформації, уважного і схильного до самостійного думання.
Іван Дзюба, академік НАН України
Book for a thorough reader
The word "myth" has both direct and indirect meanings. In direct terminological meaning a myth is a product of collective national imagination providing generalized and at the same time sensually specific image of the universe; the mythological model of the world in the ancient cultures was some kind of equivalent of culture, and till now it has preserved its artistic and creative value. In its indirect meaning (which results from absolutization of mythology as a substitute for science) myth is a fable, false representation, which claims to be true, but in fact creates unreal illusionary world. Such myths can arise naturally as a result of lack of information or discipline of thought; they can also be created and propagated or even imposed for certain mercenary purposes. Politicians, especially of authoritative type, have often been engaged in such activities with the purpose of influencing their peoples or promoting certain party or state objectives, discredit of their opponents etc. Such myths are mostly successfully applied in totalitarian societies, where the authority imposes universal ideological treatment on the population. A national-socialistic state of Hitler-Hebbels and a communist-socialistic state of Lenin-Stalin-Zdanov were in fact kingdoms of the myths.
Even in non-totalitarian societies, however, in the modern world the myths are almost the most effective tool of political technologies used by certain politicians, parties and even entire states; creation of the propaganda myths and their imposing in the public consciousness has become a professional (and often highly rewarded!) business for the entire caste of people - ideologists, publicists, and journalists. In the meantime activity and production of the new myth-creators have long ago attracted attention of the science, first of all sociology and culturology, which study ways of creation and application of the myths, their influence on public consciousness. Sober-minded and rational publicistics and independent public thought are also engaged in tracking and counteracting against the propaganda myths.
In this very context it is neсessary to mention a unique in its way creation of Mikhailo Lukinyuk's "Attention: Myths!" Why do I call it unique? Let me draw your attention to certain circumstances to justify such evaluation.
Territory of the Soviet Union was so to say an area of special myth density, and territory of Soviet Ukraine was filled with myths several times denser. Here in Ukraine the myths of the ideologists of Russian kingdom, then Russian empire, then bolshevism, and russifiers of different generations have been applied. Upon declaration of independence of Ukraine it has become an object of ideological and informational aggression by great-power and revanchist forces of Russia, who bring back to life the aged myths and actively create new ones.
We have to acknowledge that Ukrainian political thought is rather reluctant in reacting to this impudent and importunate ideological expansion, which is often tried to be presented as a scientific finding. Rare counterblows of the publicists as well as certain discussions of the scientists happen incidentally and occasionally.
Mikhailo Lukinyuk is a definite pioneer in his attempt of observing and generalizing the entire picture of this total ideological invasion in Ukraine, defining a s y s t e m of anti-Ukrainian myths (both political, created with certain purpose, and naturally arisen from the depth of out-dated stereotypes). His creation is also unique since there he considers all three generations of the myths about Ukraine as described above - imperial times, Soviet and post-Soviet periods, showing how these myths have counteracted and been interconnected.
This book contains 35 chapters about 35 myths. Of course such separation is quite conditional. There could have been less or more. But this is not important. Let reader evaluate huge job made by the author, and abundance of sources he has used. Extensive quoting of sources by both creators of the myths and their critics will help reader to make his/her own conclusion and perhaps in some ways "correct" the author who is not free from certain polemic zeal.
This is the kind of reader I wish this book to have, the one interested in new information, thorough and able of independent thinking.
Ivan Dzjuba, an academician of Ukrainian National Academy of Sciences
Зміст
Книга для вдумливого читача. І. Дзюба
Book for a thorough reader. Iv. Dzjuba
Про деякі особливості радянської міфотворчості. Замість передмови
1. Міф про "варварство" наших предків у дохристиянській Київській Русі
2. Міф про те, як "западенці окупували" Київ
3. Міф про "першу спробу" визволення Русі від монголо-татар
4. Міф про "третій Рим"...
5. Міф про "возз'єднання" та подальше "процвітання" України
6. Міф про "окраїнність" України
7. Міф про "старшобратство" та тотожність понять "Русь" і "Росія", "руський" і "російський"
8. Міф про "єдиний народ", себто про цілковиту спорідненість "великоруського" та "малоруського" етносів
9. Міф про "спільну колиску трьох братніх народів"
10. Міф про "побічну ріку" російської історії та українське "наріччя"
11. Міф про справжніх "героїв" та підступних "зрадників"
12. Міф про те, як українці "на все готовеньке" приперлися
13. Міф про "исконнорусскость" Криму
14. Міф про те, що в Новоросії та Донбасі "зроду старої України не було"
15. Міф про "найлюдянішу людину" та геніальність "всеперемагаючого вчення"
16. Міф-казочка про право на самовизначення
17. Міф про утворення 25 грудня 1917 року в Україні Радянської республіки
18. Міф про надане московськими більшовиками татарам Криму право "налагоджувати своє національне життя вільно"
19. Міф про те, як московські більшовики Україну "визволяли"
20. Міф про правові підстави утворення Союзу РСР
21. Міф про те, як Ленін "прирізав Україні кілька російських областей"
22. Міф про "тріумфальну ходу" радянської влади
23. Міф про "людське обличчя" радянського ладу та прогресивний характер соціалістичної економіки
24. Міф про непідготовленість СРСР до війни в 1941 р.
25. Міф про те, як "4 липня [1942] радянські війська залишили Севастополь"
26. Міфи довкола боротьби УПА з окупантами
27. Міф про те, як Хрущов Україні Крим "подарував"
28. Міф про страшну "загрозу українізації" та "утиски росіян" в Україні
29. Міф про безумовне "благо двомовності" в Україні
30. Міф про "меншовартісність" української літератури
31. Міф про те, що відокремлення України "стане катастрофою для її культури"
32. Міф про особливу небезпечність українського "буржуазного" націоналізму
33. Міф про "петлюрівськість" української національної символіки
34. Міф про юридичну належність Севастополя Росії
35. Міф про "братську безкорисливість" та особливі надії на російських демократів в "українському питанні"
Від міфів - до історичної правди. Замість післямови
Михайло ЛУКІНЮК ОБЕРЕЖНО: МІФИ!
http://ukrlife.org/main/uacrim/obermif0.htm
Відповіді
2004.01.18 | KE
Почему на стороне украинских националистов
люди которые очень мало знают, как автор рекламируемого произведения?Ответ: потому, что они рассчитывают на поддержку и восприятие тех, кто знает еще меньше.
2004.01.18 | Len
Re: ОБЕРЕЖНО БРЕХНЯ !
Вельмишановное панство ! Люблю читать "твори" нынешних украинских историков , особенно написанные на американские деньги. И вот доля предоставила возможность почитать очередные ляпсусы. Тратить время на чтение всей этой нелепицы я не стал и ткнул пальцем ( мышкой) в первый попавшийся миф и зевая начал читать национал-дементную тягомутину.Этим оказался миф номер 27: О том как Хрушев подарил Крым.
Читаешь и думаешь : неужели сам автор верит в то что пишет.
Сущность длинной статьи сводится к тому: что власти РСФСР довели Крым до разрухи ( наверно, немцы в войну не заходили в Крым и значительная часть населения не была депортирована Сталиным с Крыма) и сами попросили богатую и развитую Украину принять Крым. Наверно, немцы в войну не заходили в Крым и значительная часть населения не была депортирована Сталиным с Крыма. Шедрая и добрая Ненька великодушно согласилась на предложение ресэфэсэровских чиновников третьего ешелона, которые очень сильно переживали за больных туберкулезом жителей Крыма.И Вот так. Не дарили Крым Украине. Сама Россия спихнула от себя Крым. А Украина из жалости взяла Крым. И вообще такие вопросы в СССР решали чиновники республиканских министерств.
На прочтени этого бреда меня окончательно зевота одолела и прочитав еще пару нелепиц о "михвах" , я закрыл окна в браузере. Для экономии сил прокоментировал одно "открытие" "историка" и все.
Вот такие "хвахивци" пишут у нас Историю. А ея не писать надо а изучать.
С уважением Len Кобелюха 18 января 2004 года. г. Киев
2004.01.19 | Полтавський вареник
власти РСФСР довели Крым до разрухи
Про розруху почитай у Лєрмонтова і Толстого. Що зробили росіяни з північним Кавказом. Те саме тоді само було в Криму.2004.01.19 | KE
Варенику, читать не Лермонтова с Толстым (не дорос еще), а книги
по истории. Тогда будете знать, возможно, что на Кавказе до России были многовековые войны и если бы не Россия, то не было бы тех народов, что сейчас населяют Кавказ.2004.01.19 | Navigator
От, до речі, одне з завдань Майдану. Заміняти шкідливі міфи на
корисні для народу!Шкідливі міфи відмовляють нарлу у власній історії і у власному виборі.
Корисні міфи стверджують, що українці - такі ж європейці, як і інші сусіди по континенту і мають право на власний вибір всьго, що потрібно конкретній людині.
А плтрібно їй спокій, воля і матеріальний достаток власною працею.
2004.01.19 | KE
вот и разница. ему о правде, он о замене на НУЖНЫЕ мифы (-)
2004.01.19 | Navigator
спокій, воля і матеріальний достаток власною працею(-)
Etwas dagegen? Warum?2004.01.19 | KE
мир , дружба, жвачка (-)
2004.01.19 | Navigator
Тоді передрукую з форуму Україна Росія дещо про міфи й щастя
Наукове обгрунтування тяги росіян в космос.Тільки 6% росіян відчувають себе щасливими. Бо більшість вважає найважливішим – державну ВЕЛИЧ.
По данным свежего опроса ФОМа (думаю, опитування замовляли російські генерали), 48 процентов респондентов хотели бы, чтобы в мире Россию считали могучей, непобедимой, несокрушимой, мощной мировой державой. Все бы ничего, но чтобы нас считали страной богатой и процветающей, отчего-то желают вдвое меньше граждан - 22 процента.
Арифметично для щастя треба збільшити територію Росії в 16 раз для досягнення 100% результату - раз щастя Росіян залежить від ВЕЛИЧІ держави! (6х16 = 96%. 4% отщєпєнцев отримають своє щастя пізніше)
Тобто Земної кулі - мало.
Колонізувати Місяць треба не Бушу, а Путіну.
Бо в Штатах і так всі щасливі.
А Росії для 100% щастя , очевидно, потрібно покорєніє космоса - науково обгрунтоване .
Першими претендентами на польот на Луну будуть чеченці. Потім, пробачте, все - таки американці, потім - чорножопиє і косоглазиє. Внє завісімості от возраста і здоров"я. Тобто - всі.
На Землі повинен залишитись лише намісник Бога - Московський Патріархат і його паства з земними намісниками з КГБ.
Така тріада забезпечить Землі процвітання.
2004.01.19 | KE
Вам это сложно понять, но тут нет ничего плохого.
Быть большим и сильным хочет каждый нормальный мужчина. Быть красивой и сексуальной, хочет каждая нормальная женщина. Желать своему государству силы, величия и процветания - желание каждого нормального человека.2004.01.19 | Navigator
В трудє ти обрєтьош що бажаєш. І держава тобі нє помєха
"Быть большим и сильным хочет каждый нормальный мужчина. Быть красивой и сексуальной, хочет каждая нормальная женщина"- А бажати, щоб красивим і сильним на твої кревні гроші був сусідній генерал, або сусідній геополітик - може лише збоченець.
Як і бажати для сексуальності ракети Сатана при повному розумі може лише жінка того, хто цю ракету замовляє. І отримує законний "откат".
Так що це міфи з кривавою бородою.
Новоміф для українського соціуму повинен бути конкретним:
" В трудє ти обрєтьош що бажаєш. І держава тобі нє помєха"
Я все не міг зрозуміти стеннання про відсутність російської національної ідеї - бо думав, що вона повинна формулюватись так, як написано двома рядками вище.
А от - знайшли ідею імперські мудреці, що упаковані в долари по вуха:
"Імперія - всьо, конєчная цель - нішто!!!"
Нішто - це про бюджет...
2004.01.19 | KE
Вот ты опять и попался.
1. ты не признаешь единства Украины и России, а проживаешь в РФ - желая ей зла.2. я признаю необходимость единства и потому твои попытки смешны и нелепы.
2004.01.19 | Navigator
Шановний КЕ, ви звучите як ДАЇ-шник.
Що я вам винен?Я не тільки не бачу аргументів для визнання росіян і українців єдиним народом, а й не вважаю українців поляками. Чи скіфами. Тобто кругом винен. Вибачаюсь.
Не зрозумів, Ви визнаєте єдність народів, чи необхідність єдності?
І як плануєте реалізовувати необхідність?
Надіюсь, не так, як в Росії, де майже нема національних шкіл? А телебачення, радіо, газети тільки російські? Чи дасте хоч маленький шанс нацюкам поспівати в народних хорах, що навіть комуністи не забороняли? Чи прямо - бліже к тєлу, як казав Мопассан? Не годишся для єдності - вали в Сибір вали ліс?
Чи визнаєте таке ж право на єдність за китайцями?
Німцями?
Поляками?
Ну там вибачаюсь єдність Прусії?
Чи Манчжурії?
І зовсім звиняюсь - племя вятичів теж з роду ляхів?
А професор Шахматов взагалі вважав, що росіяни - це поляки і є?
А китайська професура знаєте що пише?
Але до вашої відповіді поки промовчу...