Іван Стойко: Нам дійсно доведеться звертатися до людей
01/19/2004 | Yalovets
Стас Шумлянський, газета "Без цензури".
Уривок з інтерв'ю Івана Стойко, депутата від Тернопільщини, представника Народного Руху і "Нашої України".
– Як діятиме опозиція в ситуації, коли найвищі органи влади діють відверто незаконно?
– Наразі ми хочемо зробити все можливе у стінах парламенту. На мою думку, не вичерпалися всі засоби й методи парламентаризму. Ви ж бачите, що ми йдемо на переговори, відстоюємо свою точку зору. Ми хочемо, щоб нас почув український народ: одна з вимог – доступ до прямого ефіру, теледебати з Президентом. Хай він доводить, що пропоноване ним – це правильно, корисно для України, а опозиція – Віктор Ющенко, Олександр Мороз, Юлія Тимошенко – доводитиме протилежне. Я думаю, що є ще шанс. Але ми знаємо також, що у сусідніх країнах, наприклад у Білорусі, все також починалося з конституційної реформи, а сьогодні там – відстріляна опозиція й авторитарний президент. Про приклади азійських республік не буду навіть говорити, бо ми – європейська країна і ми б хотіли, щоб усе відбувалося цивілізованим шляхом.
Ми маємо також приклад Грузії, де влада не хотіла зважати на думку людей, а потім люди вийшли на вулиці й сказали «ні». І хотів він чи не хотів – президенту Шеварднадзе довелося піти у відставку. Я не виключаю, що нам вдасться апелювати до народу, до своїх виборців, до тих людей, яких ми представляємо. Тим паче що наша фракція найбільша і ми маємо це право, бо за нас голосувало понад 6 мільйонів виборців України. Якщо ми не зможемо впливати на події парламентським шляхом, тоді нам дійсно доведеться звертатися до людей і виводити їх на вулиці, щоби таким чином захистити українську демократію і навіть державність. Бо те, що належить Україні, тобто всьому народу, одна людина – не знаю в якому стані – віддала іншій державі одним розчерком пера. І ця людина готова продати нас, нашу державність і територію тільки за те, щоб залишитися при владі. У будь-якій державі цей злочин підпадає під трибунал.
– Даруйте, але ми маємо досвід 2000–2001 років. Чому ви думаєте, що за найгіршого розвитку ситуації в країні «Нашій Україні» таки вдасться переконати людей вийти на вулиці?
– Думаю, що українцям уже набридло терпіти те беззаконня, ту корупцію. Українці вимирають та виїжджають за кордон. Одне лише підтвердження: буквально за місяць було зібрано три мільйони підписів. Це дуже велика кількість – навіть якщо вийде кожен десятий із тих, хто підписався, то буде понад 300 тисяч. Це є запорукою того, що в разі заклику до народу акція буде набагато потужнішою, ніж «Повстань, Україно!». Якщо ми відчуємо потребу, то дуже добре підготуємося до цього заходу. Сама влада побоюється цього: уперше за роки незалежності новорічне звернення Президента було не привітанням, а залякуванням українців. Влада боїться народу, бо дуже далека від нього й живе абсолютно іншим життям, сповідує інші цінності.
Повна версія: http://gazeta.razom.org.ua/?nId=70
Уривок з інтерв'ю Івана Стойко, депутата від Тернопільщини, представника Народного Руху і "Нашої України".
– Як діятиме опозиція в ситуації, коли найвищі органи влади діють відверто незаконно?
– Наразі ми хочемо зробити все можливе у стінах парламенту. На мою думку, не вичерпалися всі засоби й методи парламентаризму. Ви ж бачите, що ми йдемо на переговори, відстоюємо свою точку зору. Ми хочемо, щоб нас почув український народ: одна з вимог – доступ до прямого ефіру, теледебати з Президентом. Хай він доводить, що пропоноване ним – це правильно, корисно для України, а опозиція – Віктор Ющенко, Олександр Мороз, Юлія Тимошенко – доводитиме протилежне. Я думаю, що є ще шанс. Але ми знаємо також, що у сусідніх країнах, наприклад у Білорусі, все також починалося з конституційної реформи, а сьогодні там – відстріляна опозиція й авторитарний президент. Про приклади азійських республік не буду навіть говорити, бо ми – європейська країна і ми б хотіли, щоб усе відбувалося цивілізованим шляхом.
Ми маємо також приклад Грузії, де влада не хотіла зважати на думку людей, а потім люди вийшли на вулиці й сказали «ні». І хотів він чи не хотів – президенту Шеварднадзе довелося піти у відставку. Я не виключаю, що нам вдасться апелювати до народу, до своїх виборців, до тих людей, яких ми представляємо. Тим паче що наша фракція найбільша і ми маємо це право, бо за нас голосувало понад 6 мільйонів виборців України. Якщо ми не зможемо впливати на події парламентським шляхом, тоді нам дійсно доведеться звертатися до людей і виводити їх на вулиці, щоби таким чином захистити українську демократію і навіть державність. Бо те, що належить Україні, тобто всьому народу, одна людина – не знаю в якому стані – віддала іншій державі одним розчерком пера. І ця людина готова продати нас, нашу державність і територію тільки за те, щоб залишитися при владі. У будь-якій державі цей злочин підпадає під трибунал.
– Даруйте, але ми маємо досвід 2000–2001 років. Чому ви думаєте, що за найгіршого розвитку ситуації в країні «Нашій Україні» таки вдасться переконати людей вийти на вулиці?
– Думаю, що українцям уже набридло терпіти те беззаконня, ту корупцію. Українці вимирають та виїжджають за кордон. Одне лише підтвердження: буквально за місяць було зібрано три мільйони підписів. Це дуже велика кількість – навіть якщо вийде кожен десятий із тих, хто підписався, то буде понад 300 тисяч. Це є запорукою того, що в разі заклику до народу акція буде набагато потужнішою, ніж «Повстань, Україно!». Якщо ми відчуємо потребу, то дуже добре підготуємося до цього заходу. Сама влада побоюється цього: уперше за роки незалежності новорічне звернення Президента було не привітанням, а залякуванням українців. Влада боїться народу, бо дуже далека від нього й живе абсолютно іншим життям, сповідує інші цінності.
Повна версія: http://gazeta.razom.org.ua/?nId=70