02/05/2004 | Алехандро

Постоянный адрес статьи: http://www.40a.kiev.ua/ideas/politics/402218e89c203/


У пошуках конфлікту

5.02.2004 - Алехандро


На початку грудня події навколо КР були настільки заплутані, що здавалося, розв‘язати той Гордіїв вузол вже нікому не під силу. Для кожного позиції обох сторін було настільки зрозумілими і чіткими, що не потребували навіть найменших пояснень. Згодом, під час вимотуючої полеміки, процес став набувати хаотичних ознак.

Дедалі сторони заходили в такі глухі кути, що отримати більш-менш чітко сформульовані вимоги і позиції було вкрай важко. До того ж образи багатьох суб‘єктів цього надскладного процесу ставали настільки невиразні, що навіть експерти не могли визначити чиї позиції ближче до проголошених цілей Конституційної реформи. Проте на початку лютого розв‘язка прийшла сама по собі.

Ще під час зародження процесу під назвою "Конституційна реформа" всі політичні сили, від радикальної опозиції до теперішньої влади наголошували на її необхідності. Проте вже тоді було зрозуміло, що кожна з зацікавлених сторін до останнього моменту буде намагатися провести за допомогою реформи максимальну кількість запобіжників, які б могли гарантувати створення найбільш сприятливого політичного ландшафту у майбутньому.

В свою чергу деякі з опозиційних сил, зокрема "Наша Україна", які вже до того моменту не раз проголошували себе правонаступниками діючої влади, щонайменше не були зацікавленні у зменшенні владних повноважень президента.

В підсумку склалась віртуальна вісь, якої на словах дотримувалась, як влада, так і опозиція, підводячи норми "своїх пропозицій" під загальноприйняті високі цілі Конституційної реформи. Та насправді кожна з сторін трималась дещо осторонь цього центру і була зацікавлена саме в своїй версії розвитку сценарію конституційної реформи.

Після голосування 24 грудня в "ручному режимі" опозиція висунула вимоги, які б давали можливість відновити роботу парламенту. Головною вимогою для розблокування трибуни опозиція вважала переголосування (навіть на позачерговій сесії) проекту за номером 4105 без статті 103, яка передбачала обрання президента парламентом.

Більш детально вимоги опозиції були виписані у 11 пунктах, що були розповсюдженні у пресі після 24 грудня. Проте позиції більшості залишались непохитними. "Більшовики" відкидали будь-які вимоги меншості і наголошували на непорушності проекту 4105.
З огляду на патову ситуацію спікер Верховної Ради неодноразово виходив із своїми пропозиціями до опонентів, проте жодна з них не задовольняла обидві сторони.

Згодом відбулися ще дві знакові події: двостороння зустріч Президента з лідером "Нашої України" 21 січня і круглий стіл під головуванням президента, що зібрав всіх суб’єктів "конституційного процесу", крім БЮТ. Але жодна з зазначених консультацій не перенесла якогось позитивного результату.

Вже 3 лютого стало зрозуміло, що дві опозиційні сили з "трійки" найближчим часом не налаштовані на будь-які зміни до Конституції, які б закладали норми розподілення влади і врівноваження її гілок задля унеможливлення її узурпації будь-ким.

Ще до появи у залі спікера, як завжди войовничо налаштовані представники опозиції, зайняли ключові позиції біля трибуни. Проте на здивування багатьох присутніх, після відкриття засідання на голосування був поставлений проект постанови, який передбачав скасування статті 103 в проекті 4105.

Не менший подив викликала реакція "Нашої України" та БЮТ, представники яких руйнуючи все навкруги, намагалися перешкодити голосуванню, що з огляду на попередні події було менш сприйнятливе не для опозиції, а для більшовиків.

Після того, як проект постанови за номером 5066 при підтримці більшості та “лівих” набрав більше 300 голосів, "Наша Україна" майже миттєво залишила залу засідань. Тому висловити позицію блоку, щодо такої чудакуватої поведінки під час голосування взявся чи не єдиний представник блоку у залі - Ігор Рафаїлович Юхновський.

Головним пунктом критики виправленого проекту зазначалася відсутність у ньому норм які б мали виписувати і легітимізувати діяльність президентської адміністрації та інші до останнього моменту "другорядні" питання. Принаймні жодне з них не лунало в “11 пунктах”.

Скоріш за все така розгубленість у поведінці опозиційної двійки після голосування постанови 5066 була зумовлена стовідсотковою впевненістю в тому, що влада за жодних обставин не піде на подібні поступки. Проте вже трохи згодом "Наша Україна" спромоглася побудувати нову лінію захисту "прав громадян", яка перш за все базувалася на незаконності проведення проекту 4105.

На думку представників блоку, влада таким чином легітимізувала голосування 24 грудня. Що ж до нової редакції проекту 4105, жодних коментарів з боку “Нашої України” і БЮТ в ці дні почути було не можливо. Левову долю уваги з боку своїх соратників по трійці отримав і Олександр Мороз. Як тільки його не нарікали: і зрадником, і кон’юнктурним політиком, попереджали що дарма він пішов на поводу у влади, але при цьому неодмінно наголошували, що вести розмову про остаточну смерть трійки ще зарано.

В свою чергу Мороз одразу після голосування особисто виступив з поясненнями дій своєї фракції . В першу чергу Олександр Олександрович зауважив, що зміни до Конституції України повинні відбутися до обрання нового президента. Мотивація цієї тези звучала наступним чином: “Ющенко і Тимошенко говорять, що спочатку треба обрати президента, а потім уже проводити політреформу. Але світовий досвід показує, що так не буває. Президент, ідучи на вибори, робить обіцянки, виходячи з наявних повноважень”.

З огляду на позиції які слалися на 3 лютого зовсім абсурдною виглядає заява блоку "Наша Україна" яку наступного дня поширив у залі засідань Віктор Пинзеник. В ній наголошувалось, що влада під нищівним тиском опозиції була змушена відступити від своєї найпринциповішої позиції - виборів президента у парламенті.

Зокрема в заяві зазначалось: "Ми розуміємо, що це ще не перемога, а лише крок до неї. Бо ця влада буде діяти нахабно і цинічно. Бо для неї головне – зберегти себе, вкрадені у громадян України кошти, пенсії і заробітні плати."

Виникає питання - чому ж тоді “Наша Україна” при підтримці БЮТ сама не захотіла зробити цей величезний крок до перемоги? Відповідь напрошується сама собою - “наші” опозиціонери досить довго чекають саме цієї влади, тому урізані президентські повноваження їм ні до чого.

Ця теза по новому відкривається в заяві соратників по анти реформаторській боротьбі, Блоку “Юлії Тимошенко”:“Голосуванням від 3 лютого у парламенті провладною більшістю прийнято рішення обирати на Всеукраїнських виборах цілком безправного та абсолютно недієздатного президента без реальних повноважень та конкретних функцій".

Але, повторимося ще раз: у жодній з заяв “об‘єднаної трійки” станом на 2 лютого подібних зауважень до проекту 4105 не було.
Отже після того, як влада здала здавалось би свою найнепрорушнішу квоту, “Наша Україна” і БЮТ відкрила своє власне обличчя і цілі.

Тому вже сьогодні доречно говорити про те, що проект “Кучма-3” розробляється не там де всі його хочуть бачити - тобто на Банковій, а у cтані “демократичної опозиції”.