02/07/2004 | Світлана

У дописах до Майдану багато хто обвинувачує свій народ за пасивність.
По перше народ, майже зломаний. А лідера цього народу не має. Народ майже знищений, сам намагається вирішувати свої проблеми.
УКраїнський народ остався сам на сам зі сваїми проблемами і намагається їх вирішити. На превеликий жаль, цей гідний кращго життя український народ вимирає мовчки.(У 2003 році померло в Україні 4875 тисч населення.
Перед тим, як звертатися до народу, шановні дописувачі, зверніться до лідерів які марять стати президентами України, нічого не роблячи, не змінюючи і навіть не плануючи нічого зробити, а просто стати обновленими паразитами на тілі України. Наприклад зрадника Ющенка, який під час акції “Україна без Кучми”, в своїй заяві назвав злиденних українців, які кожного місяця хоронять 30 тисяч своїх рідних, вистроючися в чергу на поховання на українських цвинтарях, - фашистами. Рятуючи свою бухгалтерську шкуру “син Кучми”(бухгалтер Ющенко) в країні Кучмократії, назвав тих хто виступив проти режиму, що знищив світлу людину, Ґеоргія Ґангадзе фашистами. Невже це нормально? Запитайте у українців, які проголосували за Ющенка під час виборів, чому вони втратили віру в нього? 90% скажуть, Ющенко, здав. Ющенко не борець, це тряпка- мийка. Для всякого політика здача інетересів його виборців це його політична смерть. Запитайте цього бджоляра (Ющенка), з дамскою звичкою заламувати руки, що він зробив за роки своєї перемоги в у Верховній Раді? Спитайте саме у цього бухгалтера-мільонера, якому повірили українці, які масово вимирають або покидають Україну, - звідки у нього мільонера, і членів його фракції таких же самих, як він мільонерів, береться страх, зневіра, затурканість?
Народ не винний. Винні ті хто мав можливість змінити країну на краще і не захотів або не зрозумів, що для того потрібно зробити. Винні не кучмісти, винні ті, хто назвав себе націонал-демократами і симбізувалися з посткомуністичною владою заради солодкого кусеня. Винні ті, хто придумав заради свого шлунку таке поняття, як “конструктивна опозиція”. Саме тоді народ перестав вірити так званим конструктивним опозіціонерам і рухівським пожитєвим невільникам Верховної Ради(Танюки, Яворівські, Драчі, головному конструктивному опозіціонеру, - Чорноволу). Відповідальність за сучасний стан в Україні лежить повністю на них, вчорашніх комуністів та комсомольців та тих безхребетних націонал-демократів(тих же самих комсомольців, комуністів та агентів КГБ), які побоялися перевиборів у ВР, яких вимагали голодуючі студенти. Коли Кравчук, рятуючи Україну протянув рухівцям на чолі з Чорноволом руку, - вони агенти КГБ-рух Чорновіла, відкинули цю руку, підтримавши партторга Кучму, назвавши себе ідіотським прізвиськом -, “конструктивною опозицією”. Тобто і хочется і колется і мама (КГБ) нє вєліт.
Цим самим знищивши себе. Тільки зміна “вчорашніх” на сьогоднішніх, хто боровся, і не здох, в час блокади українства під час внутршньої окупації України російським спецслужбами з приходом Кучми до влади у 1994 році, може врятувати цю державу. Комса,- Ющенко, Матвієнко, Томенка, - це люди минулого. Це їх КДБ допустило стати так званою опозицією. Це та проклята комса, яку ми, пожалівши в 1992 році, не викинули на смітник. Вони ж не можуть навіть системно працювати. В Україні пан Томенко не зміг вибороти незалежність нормальної аналітичної, незалежної газети. Він можливо навіть і не розуміє, що без “псів демократії”, демократії не може бути. Що головне призначення журналіста, це просто довести правдиву інформацію народу, а не публікувати свої куці роздуми щодо цього, тим самим не маніпулювати свідомістю безробітнього та незахищеного громадянина. Повинна ж бути якась журналістська честь? Фактично її не має саме з 1994 року, з приходом Кучми.
З тих, хто продався антиукраїнському режиму, першими йдуть журналісти, потім,- лікарі, за ними адвокати та судді. Чи це є нормальним, журналісте (так званий “пес демократії”) коли тебе не вбивають, не мучають, не вбивають ні тебе, ні твоїх рідних, ти отримуєш свою негідну платню, але все одно ти брешеш у своїх дописах, осталяючи своїх співгромадян без правдивої інформації? Кожного дня своєю пустою статтею, - ти не осталяєш надію вижити своїм приниженим співгромадянам, і ти є співучасником злочинної дії влади. Ти раб, і на тебе кожного дня чекає та ж сама безвихідь, безробіття і нещастя. І тільки через те, що ти не зміг стати громадянином. Можливо наші журналісти не знають вислів відомого адвоката Клеренс Дарроу, що "Свою свободу в цьому світі ви можете захистити лише захищаючи свободу іншої людини"
У військових є така аксіома. Що якщо ти вдаєшся до воєнних дій, - починай діяти першим, не осталяючи місце для роздумів, інакше в твоєму таборі почнуться конфлікти, і ти вирішуючи власні проблеми, програєш зовнішньому ворогу.
Можливо нам українцям потрібно зробити висновки з наших помилок, і подальше не вірити вчорашнім аутсайдерам, від яких вже сильно нудить, а почати думати і діяти заради нашої коханої України, щоб вбити в кінці кінців Дракона.
Я вірю, що такі люди є в Україні.
Український люд чекає героя, і вже не вірить псевдогероям.
Наші люди мудрі. Мудрі приниженями, злиднями, безвихіддю, безнадією. Українство майже вимерло, замовкло без надії сподіваючись. Через це я особисто ненавижу цю бездушну опозицію, яка зрадила ангелів-українців.
Надіюся що через гіркоту поразок, ми українці виборимо демократичну, незалежну Україну, де першим буде діюча Конституція Орлика, Загальна Декларація прав людини, Українська Конституція, з її 9 статтею(про чинність всіх міжнародних документів, підписаних Україною).
З повагою, Свтлана Касьяян