Відсутність “боротьбізму” зменшує шанси Ющенка на перемогу
02/11/2004 | S@nya
Відсутність “боротьбізму” зменшує шанси Ющенка на перемогу
(або наша відповідь Максим'яку О.)
Олександр Сіромаха (S@nya)
Віктор Ющенко крок за кроком, день за днем втрачає шанси на перемогу. В економіці є поняття “альтернативної вартості”, тобто втрачених доходів у результаті обрання тієї чи іншої стратегії. Суспільні відносини в екномічній і політичній сферах діють за схожими законами. Ось і Ющенко, консервуючи ситуацію і власний рейтинг, щодня втрачає. Втрачає голоси, що могли б бути додані до цього рейтингу.
“Розчарування Віктором Ющенко” – так можна назвати теперішній етап розвитку української політики. Розчаровуються Віктором Андрійовичем його численні прихильники, які все ніяк не дочекаються хоч якоїсь конкретики в словах і діях головного (поки що) претендента на президентську посаду. Але ці люди, або принаймні більшість з них, розуміючи, що альтернативи нема і бути не може, навряд чи все ж проголосують не за Ющенка. Головне – розочаровуються ті 25-30%, які довіряють Ющенку, але ще не настільки, щоб проголосувати за нього.
Все більше скептицизму щодо перемоги Віктора андрійовича відчувається в статтях провідних українських журналістів (навіть симпатиків Ющенка), все частіше можна почути претензії і незадоволення діями лідера народної довіри спілкуючись з його потенційними виборцями.
Що стало причиною цьому загрозливому для всієї країни явищу (а вже мало хто заперечує, що поразка Ющенка може стати останньою поразкою демократії і незалежності України)?
Звичайно, можна казати про психологічний фактор. Відчуваючи, що зовсім скоро вирішуватиметься доля країни, люди просто все більше “мандражують”. Зростає напруга, зростає страх, що “кучма” не закінчиться. Цей страх і ця напруга підсилюються з кожним черговим випадом провладних сил, так як ці випади стають дедалі жорсткішими, безпринципнішими, антизаконними.
Звичайно, можна казати про манипуляцію суспільною свідомістю через підконтрольні владі ЗМІ. І це має місце. Влада багато чому навчилася. Приміром, зрозуміла, що технологія замовчування в наших умовах в сто разів ефективніша за технологію чорного піару. Але. Питання інше. Чи є, що замовчувати?..
Та все ж головною причиною загрозливої (а не переможньої, як переконують Ющенка його соратники) консервації рейтингу “надії нації” є його власні дії (або, точніше, бездіяльність). Чудовий аналіз того, що мав зробити, але не зробив Ющенко та його команда, щоб перетворити Віктора Андрійовича на справжнього політика національного масштабу, зроблено С. Рахманіним в останньому номері “Дзеркала тижня”, тож не будемо повторюватись. Але головний висновок, до якого підводить автор статті, все ж зробимо – Ющенко так і не навчився елементарним принципам політичної боротьби. Він хоче виграти президентські вибори, але при цьому не хоче з бджіловода і художника перетворюватися на політика і справжнього лідера.
Що заважає Віктору Андрійовичу змінити позу “лєжачего нє бьют” на активну, послідовну боротьбу за президентську посаду і долю країни? Відсутність бійцівських якостей могла б бути компенсована гарною командою. Але й тут промах. “Команда” Віктора Андрійовича – це сіра маса політичних невдах, які примкнули до нього через загрозу власної політичної смерті. І дуже рідко на цьому сірому фоні можна побачити острівки індивідуальності, такі як Тарасюк, Єхануров і... Чорновіл.
І дії останнього лише підсилюють відчуття занепокоєності щодо перемоги демократичних сил на чолі з Ющенко на наступних виборах. Так, Тарас – гаряча і емоційна людина, так, він часто не згодний з “політикою партії”. Але хіба це погано? Хіба погано, що в той час, як підлабузницьке оточення Ющенка бездієво чекає, коли ж до їх лідера припливе перемога, і вони зможуть отримати довгоочікувані посади і дивіденди, хоч хтось з цієї аморфної істоти під назвою “Наша Україна” побачив зростаючу небезпеку поразки і підняв аварійний дзвін?
Ні, не власні “переоцінені” амбіції, не хвороба “боротьбізму” абощо змусили Тараса Чорновола робити гучні заяви. До цього його винудило відчуття критичності ситуації. Цілком справедливе розуміння того, що тактика чекання, обрана командою Ющенка, вже сьогодні призвела до реальної загрози втрати перемоги. Тарас, не докричавшись до Віктора Андрійовича, перебуваючи в його фракції, намагається привернути увагу до загрозливої ситуації своїм виходом з команди ющенківців.
Найдемократичнішій фракції парламенту явно бракує демократії, якщо будь-які дії і заяви, що йдуть в розріз з обраною “лінією партії” викликають такий шквал відвертих образ і засуджень, який обрушився на Чорновола після його заяви. Сам же Тарас сказав наступне: «...в цій президентській кампанії я маю намір голосувати за Віктора Ющенка. І в посильний спосіб сприятиму його перемозі, агітуючи за нього...» Тим самим відкинувши усі безпідставні звинувачення у зрадництві і власній амбіційності.
Тарас як справжній патріот чудово розуміє, що єдиним шансом для виживання України як демократичної і суверенної держави є перемога на наступних виборах Віктора Ющенка. І як справжній політик, він розуміє, що перемога на очах випливає з рук Ющенка. Тому його дії – це цілком адекватна реакція на ситуацію, що склалася в країні і всередині “Нашої України”. Демократія в найбільшій фракції парламенту (а вона має стати ембріоном, з якого народиться демократія в усій країні) залишається до тих пір, поки в ній є такі політики, як Тарас.
(або наша відповідь Максим'яку О.)
Олександр Сіромаха (S@nya)
Віктор Ющенко крок за кроком, день за днем втрачає шанси на перемогу. В економіці є поняття “альтернативної вартості”, тобто втрачених доходів у результаті обрання тієї чи іншої стратегії. Суспільні відносини в екномічній і політичній сферах діють за схожими законами. Ось і Ющенко, консервуючи ситуацію і власний рейтинг, щодня втрачає. Втрачає голоси, що могли б бути додані до цього рейтингу.
“Розчарування Віктором Ющенко” – так можна назвати теперішній етап розвитку української політики. Розчаровуються Віктором Андрійовичем його численні прихильники, які все ніяк не дочекаються хоч якоїсь конкретики в словах і діях головного (поки що) претендента на президентську посаду. Але ці люди, або принаймні більшість з них, розуміючи, що альтернативи нема і бути не може, навряд чи все ж проголосують не за Ющенка. Головне – розочаровуються ті 25-30%, які довіряють Ющенку, але ще не настільки, щоб проголосувати за нього.
Все більше скептицизму щодо перемоги Віктора андрійовича відчувається в статтях провідних українських журналістів (навіть симпатиків Ющенка), все частіше можна почути претензії і незадоволення діями лідера народної довіри спілкуючись з його потенційними виборцями.
Що стало причиною цьому загрозливому для всієї країни явищу (а вже мало хто заперечує, що поразка Ющенка може стати останньою поразкою демократії і незалежності України)?
Звичайно, можна казати про психологічний фактор. Відчуваючи, що зовсім скоро вирішуватиметься доля країни, люди просто все більше “мандражують”. Зростає напруга, зростає страх, що “кучма” не закінчиться. Цей страх і ця напруга підсилюються з кожним черговим випадом провладних сил, так як ці випади стають дедалі жорсткішими, безпринципнішими, антизаконними.
Звичайно, можна казати про манипуляцію суспільною свідомістю через підконтрольні владі ЗМІ. І це має місце. Влада багато чому навчилася. Приміром, зрозуміла, що технологія замовчування в наших умовах в сто разів ефективніша за технологію чорного піару. Але. Питання інше. Чи є, що замовчувати?..
Та все ж головною причиною загрозливої (а не переможньої, як переконують Ющенка його соратники) консервації рейтингу “надії нації” є його власні дії (або, точніше, бездіяльність). Чудовий аналіз того, що мав зробити, але не зробив Ющенко та його команда, щоб перетворити Віктора Андрійовича на справжнього політика національного масштабу, зроблено С. Рахманіним в останньому номері “Дзеркала тижня”, тож не будемо повторюватись. Але головний висновок, до якого підводить автор статті, все ж зробимо – Ющенко так і не навчився елементарним принципам політичної боротьби. Він хоче виграти президентські вибори, але при цьому не хоче з бджіловода і художника перетворюватися на політика і справжнього лідера.
Що заважає Віктору Андрійовичу змінити позу “лєжачего нє бьют” на активну, послідовну боротьбу за президентську посаду і долю країни? Відсутність бійцівських якостей могла б бути компенсована гарною командою. Але й тут промах. “Команда” Віктора Андрійовича – це сіра маса політичних невдах, які примкнули до нього через загрозу власної політичної смерті. І дуже рідко на цьому сірому фоні можна побачити острівки індивідуальності, такі як Тарасюк, Єхануров і... Чорновіл.
І дії останнього лише підсилюють відчуття занепокоєності щодо перемоги демократичних сил на чолі з Ющенко на наступних виборах. Так, Тарас – гаряча і емоційна людина, так, він часто не згодний з “політикою партії”. Але хіба це погано? Хіба погано, що в той час, як підлабузницьке оточення Ющенка бездієво чекає, коли ж до їх лідера припливе перемога, і вони зможуть отримати довгоочікувані посади і дивіденди, хоч хтось з цієї аморфної істоти під назвою “Наша Україна” побачив зростаючу небезпеку поразки і підняв аварійний дзвін?
Ні, не власні “переоцінені” амбіції, не хвороба “боротьбізму” абощо змусили Тараса Чорновола робити гучні заяви. До цього його винудило відчуття критичності ситуації. Цілком справедливе розуміння того, що тактика чекання, обрана командою Ющенка, вже сьогодні призвела до реальної загрози втрати перемоги. Тарас, не докричавшись до Віктора Андрійовича, перебуваючи в його фракції, намагається привернути увагу до загрозливої ситуації своїм виходом з команди ющенківців.
Найдемократичнішій фракції парламенту явно бракує демократії, якщо будь-які дії і заяви, що йдуть в розріз з обраною “лінією партії” викликають такий шквал відвертих образ і засуджень, який обрушився на Чорновола після його заяви. Сам же Тарас сказав наступне: «...в цій президентській кампанії я маю намір голосувати за Віктора Ющенка. І в посильний спосіб сприятиму його перемозі, агітуючи за нього...» Тим самим відкинувши усі безпідставні звинувачення у зрадництві і власній амбіційності.
Тарас як справжній патріот чудово розуміє, що єдиним шансом для виживання України як демократичної і суверенної держави є перемога на наступних виборах Віктора Ющенка. І як справжній політик, він розуміє, що перемога на очах випливає з рук Ющенка. Тому його дії – це цілком адекватна реакція на ситуацію, що склалася в країні і всередині “Нашої України”. Демократія в найбільшій фракції парламенту (а вона має стати ембріоном, з якого народиться демократія в усій країні) залишається до тих пір, поки в ній є такі політики, як Тарас.
Відповіді
2004.02.11 | троль
таке враження, що зараз краще
посадити Ющенка у якусь клітку, щоб його ніхто не чіпав і він себе не чіпав, не робив помилок. І нехай так посидить до виборів. Ще й ореол мученика заробить. Тільки за що його посадовити? І що він буде робити після виборів? Невже й він і його сподвижники раптом порозумнішають і припинять робити помилки?2004.02.11 | Михайло Свистович
не краще Re: таке враження, що зараз краще
троль пише:> Невже й він і його сподвижники раптом порозумнішають і припинять робити помилки?
Вони постійно розумнішають. Але дуже повільно.
2004.02.11 | ilia25
Re: Відсутність “боротьбізму” зменшує шанси Ющенка на перемогу
S@nya пише:> Найдемократичнішій фракції парламенту явно бракує демократії, якщо будь-які дії і заяви, що йдуть в розріз з обраною “лінією партії” викликають такий шквал відвертих образ і засуджень, який обрушився на Чорновола після його заяви.
Проблема НУ, нажаль, набагато глибша, аніж просто нестача внутрішньопартійної демократїї (останнє лише один з симтомів). Ця проблема в сірості її лідера, та, як наслідок, його оточення. Вже давно нема сенсу закидувати Ющенку, що він не веде себе як справжній політик і як справжній лідер, бо якщо він до сих пір цьому не навчився, то вже не навчиться ніколи.
Чорновіл пішов, бо в нього вже не було сил дихати отим повітрям, а змінити щось в нього було не більше шансів, аніж у мене чи у вас.
На щастя, хоча Ющенко тоді врятував режим від поразки, удар, що його було завдано режиму у листопаді 2000-го має всі шанси виявитись смертельним. Ті, хто не розуміє, що реформа буде кінцем режиму, не розуміють, що режим -- то не гравці. Режим -- то правила, що за ними грають. І саме правила визначають, що то буде за гра -- тайський бокс, чи шахи.
І цього разу, від політичних та лідерських (не)здібностей Ющенка вже мало що залежить.
2004.02.11 | Михайло Свистович
Re: Відсутність “боротьбізму” зменшує шанси Ющенка на перемогу
ilia25 пише:>
> Вже давно нема сенсу закидувати Ющенку, що він не веде себе як справжній політик і як справжній лідер, бо якщо він до сих пір цьому не навчився, то вже не навчиться ніколи.
Це просто гучна фраза. Вчитися ніколи не пізно, і Ющенко теж вчиться, хоча і занадто повільно. Але дечому він все ж навчився.
>
> Чорновіл пішов, бо в нього вже не було сил дихати отим повітрям, а змінити щось в нього було не більше шансів, аніж у мене чи у вас.
Не знаю, не знаю. Він просто не менш емоційний ніж Ющенко.
>
> Режим -- то правила, що за ними грають.
Не смішіть. Правила діють тоді, коли гравці їх дотримуються. В нас є багато правильних законів. А от потрапите Ви у міліцію, і Вам там розкажуть, де вони мали ті закони. От Вам і всі правила.
2004.02.12 | ilia25
Re: Відсутність “боротьбізму” зменшує шанси Ющенка на перемогу
Михайло Свистович пише:> Не смішіть. Правила діють тоді, коли гравці їх дотримуються. В нас є багато правильних законів. А от потрапите Ви у міліцію, і Вам там розкажуть, де вони мали ті закони. От Вам і всі правила.
Це дуже поверховий погляд. Правила завжди діють. Просто за нинішньою конституциєю правило одне -- все одноосібно вирішує Президент. В тому числі, він може покривати будь яке беззаконня.
А за парламентської республіки виникає зовсiм інший розклад. Одноосібності в прийнятті рішень більше не буде і наслідки цього будуть набагато більшими, аніж ви собі уявляєте.
2004.02.12 | Михайло Свистович
Re: Відсутність “боротьбізму” зменшує шанси Ющенка на перемогу
ilia25 пише:>
> Це дуже поверховий погляд. Правила завжди діють. Просто за нинішньою конституциєю правило одне -- все одноосібно вирішує Президент. В тому числі, він може покривати будь яке беззаконня.
Приїздіть в Україну і переконайтесь, як вони діють. Не в президенті справа. Не було президента в нас колись, не було цієї Конституції, а правила не діяли. Президент не покриває злочини всіх сержантів міліції, а вони їх успішно коять. Або поїдьте до парламентської республіки Молдова, там теж багато в чому переконаєтесь, як діють правила.
>
> А за парламентської республіки виникає зовсiм інший розклад. Одноосібності в прийнятті рішень більше не буде і наслідки цього будуть набагато більшими, аніж ви собі уявляєте.
Це Ви просто не уявляєте, які будуть наслідки. Ви тішете себе ілюзією, що існує панацея. А її немає.
2004.02.12 | ilia25
Re: Відсутність “боротьбізму” зменшує шанси Ющенка на перемогу
Михайло Свистович пише:> ilia25 пише:
> >
> > Це дуже поверховий погляд. Правила завжди діють. Просто за нинішньою конституциєю правило одне -- все одноосібно вирішує Президент. В тому числі, він може покривати будь яке беззаконня.
>
> Приїздіть в Україну і переконайтесь, як вони діють. Не в президенті справа. Не було президента в нас колись, не було цієї Конституції, а правила не діяли.
Ви, мабуть за цією метушнею вже забули, що до нинішнього президента і до нинішньої Конституції в Україні існувала свобода слова, газети та телепрограми ще не закривали і нікому навіть на думку не спадало поставити під сумнів чесність виборів.
І ви самі не бачили потреби витрачати весь свій час підтримці сайту громадського спротиву, а спокійно працювали в ірпенському банку.
І якщо б той рівень демократії вдалося б зберегти, то і корупції з тих пір стало б не більше, а набагато менше.
> Президент не покриває злочини всіх сержантів міліції, а вони їх успішно коять.
Так, бо злочини сержантів покривають їх прямі начальники. А начальників покривають вищі начальникі. І так до самого Президента -- а його вже не дозволяє чіпати Конституція.
Невже ви цього не бачите?
> Або поїдьте до парламентської республіки Молдова, там теж багато в чому переконаєтесь, як діють правила.
Відмінність парламентської республіки у тому, що голову виконавчої влади можна відправити у відставку за 45 секунд 226-ма голосами. А в Молдавії влаштувати Президенту імпічмент не набагато легше, аніж в Україні.
> Це Ви просто не уявляєте, які будуть наслідки. Ви тішете себе ілюзією, що існує панацея. А її немає.
Знаєте, що тут цікаво? Що я на тут Майдані за кілька років вже цією темою всіх задовбав незнаю скільки разів. Півтора роки тому я навіть передбачив нинішню ситуацію, коли нинішня більшість разом з коммунистами та СПУ буде приймати поправки до Конституції долаючи опір НУ та БЮТ.
Але ви побачили необхідність обговорення її лише зараз. Це, як на мене, іллюструє, що ви цю ідею, загалом, дуже сильно недооцінювали. Може вам варто подумати, чи ви зараз віддаєте її належне.
2004.02.12 | Михайло Свистович
Re: Відсутність “боротьбізму” зменшує шанси Ющенка на перемогу
ilia25 пише:>
> Ви, мабуть за цією метушнею вже забули, що до нинішнього президента і до нинішньої Конституції в Україні існувала свобода слова, газети та телепрограми ще не закривали і нікому навіть на думку не спадало поставити під сумнів чесність виборів.
І до нинішнього президента це було, і навіть при нинішньому президенті був час, коли багато чого не було. Тоталітариз наступав по кроках, і я не бачу причини, чому він має відступити, якщо при владі (в президентській чи парламентській республіці) залишаться бандюки. Ну буде в нас колективна диктатура розширеного політбюро у кількості 226 осіб, мені від цього не легше.
>
> І ви самі не бачили потреби витрачати весь свій час підтримці сайту громадського спротиву, а спокійно працювали в ірпенському банку.
Я ніколи не працював в ірпінському банку. Я працював весь час в Києві. В Ірпені я почав боротися з місцевою владою та її безпредєлом майже відразу, як переїхав сюди, тому роботи тут я не можу мати апріорі.
>
> І якщо б той рівень демократії вдалося б зберегти, то і корупції з тих пір стало б не більше, а набагато менше.
Ще коли той рівень демократії (при нинішньому президенті) зберігався, корупції ставало все більше, як і все більше ставало демократичних газет, які викривали корупцію та громадських негрантоїдських організацій.
>
> Так, бо злочини сержантів покривають їх прямі начальники. А начальників покривають вищі начальникі. І так до самого Президента -- а його вже не дозволяє чіпати Конституція.
І так буде при ПР. А Конституція дозволяє чіпати президента. Є така штука як імпічмент. Але чомусь любий Вашому серцю парламент не схотів здійснити цю процедуру і позбутися над собою диктатора. То чого він позбуватиметься диктатора-прем"єра, якщо кандидатура цього диктатора буде узгоджена між бандюками, сфери впливу будуть поділені, і всім їм і надалі буде комфортно грабувати народ?
>
> Відмінність парламентської республіки у тому, що голову виконавчої влади можна відправити у відставку за 45 секунд 226-ма голосами. А в Молдавії влаштувати Президенту імпічмент не набагато легше, аніж в Україні.
Ви впевнені, що у Молдові не так?
>
> Але ви побачили необхідність обговорення її лише зараз.
Я не бачу необхідності її обговорення. Обговорюю її лише тому. що рехворма несе загрозу збереження бандюківської влади.
2004.02.12 | ilia25
Ви чомусь думаєте, що депутати -- це якісь зомбі
Михайло Свистович пише:> Ну буде в нас колективна диктатура розширеного політбюро у кількості 226 осіб, мені від цього не легше.
Та не буває диктатури 226 осіб.. Диктатура -- це завжди диктатура когось одного. А 226 осіб ніколи не погодяться віддати їх владу комусь одному.
Невже так складно уявити ситуацію, коли в нинішній більшості знайдеться з десяток ображених, які погодяться створити нову більшість -- на цей раз з опозицією?
> > Так, бо злочини сержантів покривають їх прямі начальники. А начальників покривають вищі начальникі. І так до самого Президента -- а його вже не дозволяє чіпати Конституція.
>
> І так буде при ПР. А Конституція дозволяє чіпати президента. Є така штука як імпічмент. Але чомусь любий Вашому серцю парламент не схотів здійснити цю процедуру і позбутися над собою диктатора.
Це тому, що процедура імпічменту занадто складна. В парламентській республіці потрібно буде лише 226 голосів і 45 секунд, а не 335 (плюс згода Конституційного та Верховного судів) та кілька місяців.
Це, звісно, кількісна різниця, але в ситуації, коли країна балансує між демократією та диктатурою, вона може стати вирішальною.
> То чого він позбуватиметься диктатора-прем"єра, якщо кандидатура цього диктатора буде узгоджена між бандюками, сфери впливу будуть поділені, і всім їм і надалі буде комфортно грабувати народ?
Тому, що сфери впливу ніколи не можуть бути поділені так, що всі будуть однаково задоволені. І якщо лише 1/20 членів більшості вирішить, що в їм дісталося менше грошей, аніж Януковичу, то це їх може засмутити. Бо тут уже справа не в грошах, а в принципі.
> > Відмінність парламентської республіки у тому, що голову виконавчої влади можна відправити у відставку за 45 секунд 226-ма голосами. А в Молдавії влаштувати Президенту імпічмент не набагато легше, аніж в Україні.
>
> Ви впевнені, що у Молдові не так?
Певен, спеціально заглянув у їхню Конституцію. Відправити Президента прямо у відставку парламент там, власне, взагалі не може. Може лише дати згоду на відкриття криманільної справи -- для цього потрібно 2/3 голосів.
2004.02.13 | Михайло Свистович
Re: Я не думаю - я знаю (-)
2004.02.11 | Franko
Re: Відсутність “боротьбізму” зменшує шанси Ющенка на перемогу
> Все більше скептицизму щодо перемоги Віктора андрійовича відчувається в статтях провідних українських журналістів (навіть симпатиків Ющенка)Чим ближче до виборів, тим "провідні українські журналісти" мають менше нагод висловлювати свою ВЛАСНУ думку. Ви розумієте, про що я. Тому орієнтуватися на журналістів, навіть провідних, навіть опозиційних, не варто.
> Він хоче виграти президентські вибори, але при цьому не хоче з бджіловода і художника перетворюватися на політика і справжнього лідера.
При всій згоді, все ж не можу не зауважити: Ви не знаєте усіх нюансів, які можуть мати вирішальний вплив. Ви бачите тільки фасад. Ви, наприклад, не бачите сотню депутатів в парламенті, за яку він несе відповідальність, яких можуть просто замочити в один прекрасний день, або які можуть не витримати психологічного тиску і піти. Ви собі не уявляєте, на якій грані він балансує: він відповідає за величезну кількість людей, яких він не може просто так, умовно кажучи, кинути під танки. Ви також чомусь не врахували "справжнього лідера Тимошенко", полум"яна опозиційність якої, втім, не наближає її популярність до Ющенкової. Це далеко не вичерпний перелік факторів, які можуть робити політику Ющенка такою, якою вона є. Про їх більшість ні ви, ні я не здогадуємося. Враховуючи, що увесь народ коло Юща або такий самий "мнякотілі", або некомпетентний, то можна прогнозувати, що він розбіжиться від нього, коли Ющ тільки зайде за якусь межу. А політик без команди - хоч і такої неякісної - узагалі не має ніяких перспектив.
Звісно, якщо так міркувати і далі, є ризик звалити в "Теорію Героїчної Бездіяльності". І я не виправдовую Юща, а тільки намагаюся пояснити його дії. Проте, перш ніж пасіонарно закидати Ющенкові "мнягкотілість", потрібно згадати усе це і врахувати.
Пробачте мені мою нескромність, але ще пошлюся сам на себе, може, Вам буде цікаво, там я детальніше про це написав: http://maidan.org.ua/static/mai/1058802067.html
> І дуже рідко на цьому сірому фоні можна побачити острівки індивідуальності, такі як Тарасюк, Єхануров і... Чорновіл.
Я не маю сумніву, що Ви працювали в командах і колективах. Тому мусите добре знати, в що перетворюється командна робота, коли в колективі забагато "індивідуальностей", ще й таких амбітних, як Чорновіл. Політична команда - це не All Stars Orchestra. Це мотор, в якому є деталі, які мають працювати злагоджено і стабільно. Якщо кожну деталь інкрустувати рубінами і гравірувати на них дарствєнниє надпісі - нічого не вийде.
Я б на вашому місці замість "індивідуальності" написав, скажімо, "професіонали" чи "патріоти" - було б ближче до істини.
> Тарас – гаряча і емоційна людина, так, він часто не згодний з “політикою партії”. Але хіба це погано?
Погано. Тому що мірятися, у кого довший, треба після того, як кучмізм впаде. Зараз треба зціплювати зуби, набиратися терпіння і конструктивності, і працювати з тим, що є, і з тими, хто є. Усі покращення інструментарію зараз немає можливості робити революційно. Немає часу, немає можливості, холєра ясна, нема часу сваритися, ну пошли того Пинзеника в сраку, не вітайся з ним, можеш зарізати його улюбленого песичка і зробити з нього чебуреки. АЛЕ не полишай команду за двісті метрів до фінішу і не ставай в позу, бо це шкодить роботі. Потім будемо виясняти, хто кого має ременем набити, чи якою мовою спілкуватися в опозиційному штабі, чи яка ідея (права чи ліва) переможе, - зараз треба здолати КУЧМІЗМ, і до того будь-які емоції і амбіції треба, мурва кать, запхати собі у вухо.
> Хіба погано, що в той час, як підлабузницьке оточення Ющенка бездієво чекає, коли ж до їх лідера припливе перемога, і вони зможуть отримати довгоочікувані посади і дивіденди, хоч хтось з цієї аморфної істоти під назвою “Наша Україна” побачив зростаючу небезпеку поразки і підняв аварійний дзвін?
Погано, тому що піднімати аварійний дзвін треба всередині. Уявіть собі, що Ваша дружина зробила якусь помилку, а ви, замість того, щоб зробити їй зауваження, виходите на балкон і починаєте розповідати усьому мікрорайону подробиці вашого конфлікту. І перше, і друге -- це методи. Але залишаю на Ваш розсуд вирішити, який ефективніший.
Але закінчу з того, чим почав: я знаю, що я чогось не знаю. Що там було з Чорноволом, Ющенком і Пинзеником, дізнатися не можна. А поза тим, у Вашій статті багато здорових думок. І попри все сказане мною, Ви дуже праві отут:
> Цілком справедливе розуміння того, що тактика чекання, обрана командою Ющенка, вже сьогодні призвела до реальної загрози втрати перемоги. Тарас, не докричавшись до Віктора Андрійовича, перебуваючи в його фракції, намагається привернути увагу до загрозливої ситуації своїм виходом з команди ющенківців.
2004.02.11 | S@nya
Re: Відсутність “боротьбізму” зменшує шанси Ющенка на перемогу
Franko пише:>
> Чим ближче до виборів, тим "провідні українські журналісти" мають менше нагод висловлювати свою ВЛАСНУ думку. Ви розумієте, про що я. Тому орієнтуватися на журналістів, навіть провідних, навіть опозиційних, не варто.
>
Це так. Але запідозрити того ж Рахманіна чи Мостову у викладенні в своїх статтях не власної думки складно. А втім, я з Вами згоден. Про журналістів я згадав у розрізі загальної тенденції.
> > Він хоче виграти президентські вибори, але при цьому не хоче з бджіловода і художника перетворюватися на політика і справжнього лідера.
>
> При всій згоді, все ж не можу не зауважити: Ви не знаєте усіх нюансів, які можуть мати вирішальний вплив. Ви бачите тільки фасад. Ви, наприклад, не бачите сотню депутатів в парламенті, за яку він несе відповідальність, яких можуть просто замочити в один прекрасний день, або які можуть не витримати психологічного тиску і піти. Ви собі не уявляєте, на якій грані він балансує: він відповідає за величезну кількість людей, яких він не може просто так, умовно
>кажучи, кинути під танки...
В першу чергу він відповідає за своїх виборців, які голосували і голосуватимуть за НЬОГО, а не за його команду, в якій люди не знають і половини політиків. Так, я бачу фасад. Але тільки фасад бачуть і потенційні виборці. А його команда не працює над покращенням і ремонтом цього фасаду. На жаль.
>Враховуючи, що увесь народ коло Юща або такий самий "мнякотілі", або некомпетентний, то можна прогнозувати, що він розбіжиться від нього, коли Ющ тільки зайде за якусь межу. А політик без команди - хоч і такої неякісної - узагалі не має ніяких перспектив.
>
А я думаю, що Ющенко мало залежить від цих людей, які виключно на його рейтингу заїхали в парламент і готові бігти в першу ж мить, як корабель "Ющенко" почне тонути. Поки що Ющенко визначав успіхи і рейтинг своєї команди, а не навпаки. Якщо навіть зараз все його оточення раптово зникне, Ющенко дуже швидко обросте нічим не гіршими "політиками", які відчують можливість поживитися за рахунок високого рейтингу Юща.
> Звісно, якщо так міркувати і далі, є ризик звалити в "Теорію Героїчної Бездіяльності". І я не виправдовую Юща, а тільки намагаюся пояснити його дії. Проте, перш ніж пасіонарно закидати Ющенкові "мнягкотілість", потрібно згадати усе це і врахувати.
>
Франко, Ви цілком праві. Звичайно, пояснення можна знайти. Але сьогодні настав момент, коли жодні пояснення чи виправдання не можуть пояснити (злочинну) бездіяльність команди Ющенка і його особисто. Внутрішньофракційна метушня гальмує прийняття нагальних рішень.
>
> Я не маю сумніву, що Ви працювали в командах і колективах. Тому мусите добре знати, в що перетворюється командна робота, коли в колективі забагато "індивідуальностей", ще й таких амбітних, як Чорновіл. Політична команда - це не All Stars Orchestra. Це мотор, в якому є деталі, які мають працювати злагоджено і стабільно. Якщо кожну деталь інкрустувати рубінами і гравірувати на них дарствєнниє надпісі - нічого не вийде.
>
> Я б на вашому місці замість "індивідуальності" написав, скажімо, "професіонали" чи "патріоти" - було б ближче до істини.
>
Тоді зійдемося на професіоналах. Бо патріотів-аматорів в команді Юща якраз більш ніж потрібно.
> > Тарас – гаряча і емоційна людина, так, він часто не згодний з “політикою партії”. Але хіба це погано?
>
> Погано. Тому що мірятися, у кого довший, треба після того, як кучмізм впаде. Зараз треба зціплювати зуби, набиратися терпіння і конструктивності, і працювати з тим, що є, і з тими, хто є. Усі покращення інструментарію зараз немає можливості робити революційно. Немає часу, немає можливості, холєра ясна, нема часу сваритися, ну пошли того Пинзеника в сраку, не вітайся з ним, можеш зарізати його улюбленого песичка і зробити з нього чебуреки. АЛЕ не полишай команду за двісті метрів до фінішу і не ставай в позу, бо це шкодить роботі. Потім будемо виясняти, хто кого має ременем набити, чи якою мовою спілкуватися в опозиційному штабі, чи яка ідея (права чи ліва) переможе, - зараз треба здолати КУЧМІЗМ, і до того будь-які емоції і амбіції треба, мурва кать, запхати собі у вухо.
>
Ну, а якщо він бачить загрозу, що його команда може не здолати КУЧМІЗМ. Невже він має спокійно за цим спостерігати?
> > Хіба погано, що в той час, як підлабузницьке оточення Ющенка бездієво чекає, коли ж до їх лідера припливе перемога, і вони зможуть отримати довгоочікувані посади і дивіденди, хоч хтось з цієї аморфної істоти під назвою “Наша Україна” побачив зростаючу небезпеку поразки і підняв аварійний дзвін?
>
> Погано, тому що піднімати аварійний дзвін треба всередині. Уявіть собі, що Ваша дружина зробила якусь помилку, а ви, замість того, щоб зробити їй зауваження, виходите на балкон і починаєте розповідати усьому мікрорайону подробиці вашого конфлікту. І перше, і друге -- це методи. Але залишаю на Ваш розсуд вирішити, який ефективніший.
>
Тарас піднімав всередині - вже неодноразово. Як горохом об стінку. Ось він і вимушений був піти на радикальні дії.
> Але закінчу з того, чим почав: я знаю, що я чогось не знаю. Що там було з Чорноволом, Ющенком і Пинзеником, дізнатися не можна. А поза тим, у Вашій статті багато здорових думок. І попри все сказане мною, Ви дуже праві отут:
>
> > Цілком справедливе розуміння того, що тактика чекання, обрана командою Ющенка, вже сьогодні призвела до реальної загрози втрати перемоги. Тарас, не докричавшись до Віктора Андрійовича, перебуваючи в його фракції, намагається привернути увагу до загрозливої ситуації своїм виходом з команди ющенківців.
Дякую за аналіз і конструктивну критику!
2004.02.11 | Franko
Думаю, Ви таки в більшості маєте рацію (-)
2004.02.11 | S@nya
Re: Це про добре. Про погане треба писати окремо (і таки треба).
Це про добре. Про погане треба писати окремо (і таки треба).(це цитата з Вашої статті:) http://maidan.org.ua/static/mai/1058802067.html
Ось я і написав.
2004.02.11 | Михайло Свистович
Re: Відсутність “боротьбізму” зменшує шанси Ющенка на перемогу
Franko пише:>
> При всій згоді, все ж не можу не зауважити: Ви не знаєте усіх нюансів, які можуть мати вирішальний вплив. Ви бачите тільки фасад. Ви, наприклад, не бачите сотню депутатів в парламенті, за яку він несе відповідальність, яких можуть просто замочити в один прекрасний день, або які можуть не витримати психологічного тиску і піти. Ви собі не уявляєте, на якій грані він балансує: він відповідає за величезну кількість людей, яких він не може просто так, умовно кажучи, кинути під танки. Ви також чомусь не врахували "справжнього лідера Тимошенко", полум"яна опозиційність якої, втім, не наближає її популярність до Ющенкової. Це далеко не вичерпний перелік факторів, які можуть робити політику Ющенка такою, якою вона є. Про їх більшість ні ви, ні я не здогадуємося. Враховуючи, що увесь народ коло Юща або такий самий "мнякотілі", або некомпетентний, то можна прогнозувати, що він розбіжиться від нього, коли Ющ тільки зайде за якусь межу. А політик без команди - хоч і такої неякісної - узагалі не має ніяких перспектив.
Тарас не загрожував єдності команди, більшість його пропозицій (особливо, якщо їх відшліфувати, і Тарас би був не проти або не сильно проти) аж ніяк не вимагали нікого більше кидати під танки, аж ніяк не збільшували загрозу, що когось замочать тощо.
>
> Звісно, якщо так міркувати і далі, є ризик звалити в "Теорію Героїчної Бездіяльності".
От саме тому Тарас і пішов, бо діяльність НУ нагадувала йому або ТГБ, або тяжку, але неефективну діяльність.
>
> Я не маю сумніву, що Ви працювали в командах і колективах. Тому мусите добре знати, в що перетворюється командна робота, коли в колективі забагато "індивідуальностей", ще й таких амбітних, як Чорновіл.
Та не було у нього амбіцій. Він хотів, щоб робилася справа, і йому боліло, що вона не робилася. Як і мені також. Просто я більш врівноважений, ніж Тарас. От і все. Для себе Тарас нічого не вимагав. Ні слави, ні заплати.
>
> ну пошли того Пинзеника в сраку, не вітайся з ним, можеш зарізати його улюбленого песичка і зробити з нього чебуреки. АЛЕ не полишай команду за двісті метрів до фінішу і не ставай в позу, бо це шкодить роботі. Потім будемо виясняти, хто кого має ременем набити, чи якою мовою спілкуватися в опозиційному штабі, чи яка ідея (права чи ліва) переможе, - зараз треба здолати КУЧМІЗМ, і до того будь-які емоції і амбіції треба, мурва кать, запхати собі у вухо.
Тут згоден.
>
> Погано, тому що піднімати аварійний дзвін треба всередині.
Та піднімав він той дзвін. І стомився піднімати, бо все воно було як горохом об стінку.
2004.02.12 | S@nya
Михайле, відсутність коментарів означає, що Ви з усім згодні?(-)
2004.02.12 | Михайло Свистович
Re: Угу (-)
2004.02.12 | Augusto
Jogo tam nikoly ne bulo.
IMXO - za takoi pasyvnoi povedinky suspil'stva (my za vas, ale potyxen'ku), Jushchenko - menshe zlo.Ne bil'she, ale i ne menshe.
Jakshcho malyj Chornovil shukav "borot'bizmu" v NU...
Pomyljatysja - ljuds'ka rysa, ne pomyljajet'sja lyshe toj, xto nichogo ne robyt'.
2004.02.12 | Тульский пряник
Запад убирает конкурентов Ющенко
Независимая газета,27 января 2004
Татьяна Ивженко
США и Европа сообща препятствуют участию Кучмы или его преемника в президентских выборах на Украине
В следующий четверг Парламентская ассамблея Совета Европы (ПАСЕ) обсудит вопрос о конституционном кризисе на Украине. Судя по настроениям европейских экспертов, которые на прошлой неделе посетили Киев, Украина может быть внесена в список недемократичных стран, по отношению к которым западные структуры обычно применяют санкции.
В ожидании заседания ПАСЕ Киев, по сути, объявил холодную войну Западу. Так, украинский МИД впервые за время независимости республики официально расценил деятельность экспертов СЕ как вмешательство во внутренние дела Украины. В специальном заявлении по этому поводу сказано, что политическая реформа, результатом которой может стать предоставление парламенту права избирать президента, находится исключительно в компетенции Верховной Рады. Но европейцы сомневаются в легитимности голосования о внесении изменений в Конституцию, прошедшего с многочисленными нарушениями парламентского регламента.
Вашингтон разделяет точку зрения экспертов СЕ: как заявила на днях замгоссекретаря США по вопросам Европы и Евразии Элизабет Джоунс, Соединенные Штаты «обеспокоены ходом конституционной реформы на Украине». Она добавила, что важным условием проведения на Украине свободных, открытых президентских выборов в 2004 году является отказ от поспешного внесения изменений в Конституцию. Кроме того, Элизабет Джоунс достаточно жестко заявила, что США считают нынешний президентский срок Леонида Кучмы вторым по счету, а не первым, как решил недавно Конституционный суд Украины. Соответственно американцы не признают за нынешним украинским президентом права баллотироваться снова.
Усилия Запада, судя по всему, преследуют две цели – не допустить участия и победы Леонида Кучмы на выборах осенью текущего года, а также пресечь попытки президентского окружения реализовать на Украине сценарий «преемника» за ширмой проводимой политреформы. Кстати, вряд ли является случайностью тот факт, что американские органы правосудия, расследующие дело экс-премьера Украины Павла Лазаренко, именно сейчас провели громкое задержание одного из членов Совета Федерации РФ в качестве свидетеля по этому делу. Параллельно в прессе появилась информация о том, что почти все лица из окружения Леонида Кучмы, которые рассматриваются на Украине в качестве потенциальных преемников президента, проходят по тому же делу в качестве свидетелей и будут принудительно допрошены в случае пересечения границы США. Возможно, эта утечка информации имела целью донести до сведения украинских властей позицию Вашингтона, который не приемлет на посту нового президента Украины никого из приближенных к Кучме людей. Вскоре эта завуалированная позиция может быть подкреплена также решением СЕ о введении по отношению к Украине определенных санкций, которые ударят в первую очередь по бизнес- интересам наиболее сильных украинских кланов.
С другой стороны, наблюдаемое ослабление Западом позиций Кучмы и его окружения играет на руку основному кандидату от оппозиции Виктору Ющенко. Хотя по-прежнему неизвестно, станет ли он единым оппозиционным кандидатом, но украинские политологи не сомневаются, что победа Ющенко предрешена при отсутствии подкрепленной админресурсом конкуренции ему со стороны Кучмы или его преемника. Интересно в этом смысле, что на прошлой неделе Ющенко встретился с Кучмой, после чего заявил, что нынешний президент Украины пообещал не баллотироваться в 2004 году. Информированные источники в Киеве утверждают, что инициатива о проведении этой встречи исходила от посла США на Украине Джона Хербста, но он опроверг эти слухи, заявив: «Я не имею никакого отношения к встрече президента Кучмы и господина Ющенко. Договоренность об их встрече была достигнута до того, как я встретился с президентом... Кроме того, у меня нет привычки делать достоянием гласности подробности своих разговоров с президентом». Возможно, подробности происходящего сейчас за кулисами украинской политики станут известны после президентских выборов.