Якби я був вождьом опозиції,
02/11/2004 | Правник
то навчився би грати на гітарі та викликав би Кучму ("Simply Red" 
) на дуель на Fender'ах. Тут би цьому галімому попсюку-шансонщику і кранти, тут би йому і гаплик. А уявіть Юлю з гітарою у джинсі з фенечками чи то у чорній шкірі 
! Якщо не Дженіс Джоплін, то принаймні P.J.Harvey чи Susanne Vega. А Ющ у чорному під Ніка Кейва: "an eye for an eye and тooth for tooth" - ух, мороз по шкірі і руки тягнуться до "шабелини"! ... Хоча коли придивитися уважніше, то Ющенко це ж просто молодий Leonard Cohen і якби то він заспівав, наприклад, "Dance me to the end of love", нема сумнівів, що голоси усього жіночого електорату (за виїмком хіба що Людмили Кучми, мадам Янукович і (не факт!) Оксани Марченко) були би наші ("Наші"):).
Власне, це все був гумор, кхм, ну наче гумор (даю маячок ). Одне слово, якщо хтось бажає сміятися-усміхатися, то най це робить саме зараз. І заберіть негайно до дідька курсори від "-1 офтопік"!
До чого тут гітари? 5-го числа ві Львові я боронив "Ляльку" від підступних ворожих посягань. Визнаю, боронив не те щоб грудьми, а скоріше нирками, принагідно уживжи певну кількість "Львівського". Був концерт, були гурти відомі і невідомі, пристойні і галімі, були симпатичні грузинки з "Чорного вересня" зі своїм традиційним вітанням "Слава Україні!". Я ж чекав на Віктора Морозова і, як виявилося, недарма.
Морозов з'явився, щоправда, не з Четвертим Кутом, а з Мертвим Півнем, але борщу це не зіпсувало. Він почав з "Треба встати і вийти", потім видав "Наша зима", "Душка моя" та "Oh, my dear Ukraine". На завершення він оголосив про нову пісню з майбутнього альбому, сказавши, що не хотів був зарано її афішувати, але надто вже співзвучно з ситуацією в Україні. Пісня ця зветься "Армія світла" і йдеться там про "останній бій між нами і пітьмою" (за абсолютну точність цитати не поручуся, але сенс такий). Народ шаленів, причому шаленів саме по ділу, врубаючись у текст, здіймаючи стиснуті в кулаки руки. Гадам смердючим і гаспидам Богопротивним, що здійняли підлий хвіст на Ляльку, якби вони там трапилися, я би не позаздрів. У повітрі пахло не кислим пивом, а, нехай і локальною, революцією і відсутність у революційно налаштованих мас автоматів чи то, з огляду на галицьку специфіку, машингверів враження не псувало. Було, до речі, і тривале скандування про кучміну геть. Було натхнення. Натхнення на чин. Кількома римованими тезами:
а) сказано, що треба ("встати і вийти"),
б) зроблено позиціонування("армія світла", "між нами"..та не нами),
в) дано натхнення "останній бій між нами та пітьмою".
І якось саме собою прийшло, в унісон з майбутніми "дзеркальними" міркуваннями Рахманіна,співставлення з анемічним скигленням про "маленького українця" та зарозумілими теревенями про добробут. Не на користь скигленню та теревеням.
Був би я вождьом, звільнив би до с.аних віників іміджмейкерів та інших, перепрошую, візажистів, які намагаються (кволо, до речі, намагаються) задіяти в електората бажання бути захищеним маленьким українцем. До таких саме віників пішла би переважна кількість високочолих вумників, що вміють розводитись про економічні концепції та макроекономічні показники (досить одного Юща). Завданням нових було би підіймати народ на чин, апелюючи до людської гідності і самоповаги, а іміджем вождів було би - "Brothers in arms". Чорт забирай, думаю, що більшість народу хотіла би не чути про себе "маленький", а відчути (нехай спочатку і зі слів) себе великими і сильними (не кажучи вже про нормальність такого відчуття у здоровій нації). Здатними діяти, боротися, перемагати, врешті, реваншуватися, розібратися, розплатитися з "ними".
"Вони забрали в тебе зарплату. Вони забрали в тебе пенсію. Вони забрали в тебе бізнес. Вони забрали в тебе надію. Тепер ТИ забери у них владу і поверни своє. Ющенко з тобою, будь з Ющенком". Чим не меседж укупі з мислебацилою (не сам текст, а напрям)? І при цьому, до речі, не є необов'язковим зазначати конкретних "їх" (хоча можна намалювати окремі характерні пики), виборець сам зможе ідентифікувати. Хто назве це популізмом - нехай. Поганий не сам популізм, а популізм у демагогічній іпостасі.
Так от хотілося б нагадати лідерам, що скоро, між іншим, весна. Не будемо говорити про 9-те березня, хай Тарас відпочине від тогорічного порожнього як виявилося, словопотоку. Але на обрії - 1 травня, коли народ гарантовано піде на вулицю. Піде хоч з вождями, хоч і без вождів. Але у вождів буде шанс прилюдно і виразно сказати щось:
а) натхненне,
б) надихаюче.
Особисто знаю одного виборця, котрому, нахабі, хотілося б, наприклад, побачити таку собі Народну Раду з привселюдним і велелюдним затвердженням опозиційного кандидата і його програми (а до того, відповідно, за бажанням і взяти участь в обговоренні програми). Істинно кажу (хоча і в межах ментальних можливостей зазначеного одного виборця )
А якщо слів не стане, то нехай запросять хоча б того ж Морозова і послухають, стоячи поруч (як варіянт - підтанцьовуючи і підспівуючи). Принагідно і підгледять кілько акордів .
) на дуель на Fender'ах. Тут би цьому галімому попсюку-шансонщику і кранти, тут би йому і гаплик. А уявіть Юлю з гітарою у джинсі з фенечками чи то у чорній шкірі ! Якщо не Дженіс Джоплін, то принаймні P.J.Harvey чи Susanne Vega. А Ющ у чорному під Ніка Кейва: "an eye for an eye and тooth for tooth" - ух, мороз по шкірі і руки тягнуться до "шабелини"! ... Хоча коли придивитися уважніше, то Ющенко це ж просто молодий Leonard Cohen і якби то він заспівав, наприклад, "Dance me to the end of love", нема сумнівів, що голоси усього жіночого електорату (за виїмком хіба що Людмили Кучми, мадам Янукович і (не факт!) Оксани Марченко) були би наші ("Наші"):).Власне, це все був гумор, кхм, ну наче гумор (даю маячок
). Одне слово, якщо хтось бажає сміятися-усміхатися, то най це робить саме зараз. І заберіть негайно до дідька курсори від "-1 офтопік"! До чого тут гітари? 5-го числа ві Львові я боронив "Ляльку" від підступних ворожих посягань. Визнаю, боронив не те щоб грудьми, а скоріше нирками, принагідно уживжи певну кількість "Львівського". Був концерт, були гурти відомі і невідомі, пристойні і галімі, були симпатичні грузинки з "Чорного вересня" зі своїм традиційним вітанням "Слава Україні!". Я ж чекав на Віктора Морозова і, як виявилося, недарма.
Морозов з'явився, щоправда, не з Четвертим Кутом, а з Мертвим Півнем, але борщу це не зіпсувало. Він почав з "Треба встати і вийти", потім видав "Наша зима", "Душка моя" та "Oh, my dear Ukraine". На завершення він оголосив про нову пісню з майбутнього альбому, сказавши, що не хотів був зарано її афішувати, але надто вже співзвучно з ситуацією в Україні. Пісня ця зветься "Армія світла" і йдеться там про "останній бій між нами і пітьмою" (за абсолютну точність цитати не поручуся, але сенс такий). Народ шаленів, причому шаленів саме по ділу, врубаючись у текст, здіймаючи стиснуті в кулаки руки. Гадам смердючим і гаспидам Богопротивним, що здійняли підлий хвіст на Ляльку, якби вони там трапилися, я би не позаздрів. У повітрі пахло не кислим пивом, а, нехай і локальною, революцією і відсутність у революційно налаштованих мас автоматів чи то, з огляду на галицьку специфіку, машингверів враження не псувало. Було, до речі, і тривале скандування про кучміну геть. Було натхнення. Натхнення на чин. Кількома римованими тезами:
а) сказано, що треба ("встати і вийти"),
б) зроблено позиціонування("армія світла", "між нами"..та не нами),
в) дано натхнення "останній бій між нами та пітьмою".
І якось саме собою прийшло, в унісон з майбутніми "дзеркальними" міркуваннями Рахманіна,співставлення з анемічним скигленням про "маленького українця" та зарозумілими теревенями про добробут. Не на користь скигленню та теревеням.
Був би я вождьом, звільнив би до с.аних віників іміджмейкерів та інших, перепрошую, візажистів, які намагаються (кволо, до речі, намагаються) задіяти в електората бажання бути захищеним маленьким українцем. До таких саме віників пішла би переважна кількість високочолих вумників, що вміють розводитись про економічні концепції та макроекономічні показники (досить одного Юща). Завданням нових було би підіймати народ на чин, апелюючи до людської гідності і самоповаги, а іміджем вождів було би - "Brothers in arms". Чорт забирай, думаю, що більшість народу хотіла би не чути про себе "маленький", а відчути (нехай спочатку і зі слів) себе великими і сильними (не кажучи вже про нормальність такого відчуття у здоровій нації). Здатними діяти, боротися, перемагати, врешті, реваншуватися, розібратися, розплатитися з "ними".
"Вони забрали в тебе зарплату. Вони забрали в тебе пенсію. Вони забрали в тебе бізнес. Вони забрали в тебе надію. Тепер ТИ забери у них владу і поверни своє. Ющенко з тобою, будь з Ющенком". Чим не меседж укупі з мислебацилою (не сам текст, а напрям)? І при цьому, до речі, не є необов'язковим зазначати конкретних "їх" (хоча можна намалювати окремі характерні пики), виборець сам зможе ідентифікувати. Хто назве це популізмом - нехай. Поганий не сам популізм, а популізм у демагогічній іпостасі.
Так от хотілося б нагадати лідерам, що скоро, між іншим, весна. Не будемо говорити про 9-те березня, хай Тарас відпочине від тогорічного порожнього як виявилося, словопотоку. Але на обрії - 1 травня, коли народ гарантовано піде на вулицю. Піде хоч з вождями, хоч і без вождів. Але у вождів буде шанс прилюдно і виразно сказати щось:
а) натхненне,
б) надихаюче.
Особисто знаю одного виборця, котрому, нахабі, хотілося б, наприклад, побачити таку собі Народну Раду з привселюдним і велелюдним затвердженням опозиційного кандидата і його програми (а до того, відповідно, за бажанням і взяти участь в обговоренні програми). Істинно кажу (хоча і в межах ментальних можливостей зазначеного одного виборця
)А якщо слів не стане, то нехай запросять хоча б того ж Морозова і послухають, стоячи поруч (як варіянт - підтанцьовуючи і підспівуючи). Принагідно і підгледять кілько акордів
.
Відповіді
2004.02.11 | Максим’як
Re: Круто!
"Вони забрали в тебе зарплату. Вони забрали в тебе пенсію. Вони забрали в тебе бізнес. Вони забрали в тебе надію. Тепер ТИ забери у них владу і поверни своє. Ющенко з тобою, будь з Ющенком". - Оце і є головна програма від опозиції на виборах. Я думаю, що обіцянки від Ющенка збільшити надої з олігархів тут не потрібні. І так ясно, що кожен з них стане коровою-рекодсменкою, або куркою-несучкою (до б"юджету).У неділю, якщо не помиляюся, у Львові буде віче, цебто, Народні Збори на яких прийматиметься народне рішення з питання "політреформи".
2004.02.12 | Нестор
Re: Круто!
Максим’як пише:> Я думаю, що обіцянки від Ющенка збільшити надої з олігархів тут не потрібні. І так ясно, що кожен з них стане коровою-рекодсменкою, або куркою-несучкою (до б"юджету).
Порошенко теж стане коровою рекордсменкою? Чи займе місце Медведчуркіса?
2004.02.11 | технолог
Re: Якби я був вождьом опозиції,
Правник пише:> Був би я вождьом, звільнив би до с.аних віників іміджмейкерів та інших, перепрошую, візажистів, які намагаються (кволо, до речі, намагаються) задіяти в електората бажання бути захищеним маленьким українцем. До таких саме віників пішла би переважна кількість високочолих вумників, що вміють розводитись про економічні концепції та макроекономічні показники (досить одного Юща). Завданням нових було би підіймати народ на чин, апелюючи до людської гідності і самоповаги, а іміджем вождів було би - "Brothers in arms". Чорт забирай, думаю, що більшість народу хотіла би не чути про себе "маленький", а відчути (нехай спочатку і зі слів) себе великими і сильними (не кажучи вже про нормальність такого відчуття у здоровій нації). Здатними діяти, боротися, перемагати, врешті, реваншуватися, розібратися, розплатитися з "ними".
> "Вони забрали в тебе зарплату. Вони забрали в тебе пенсію. Вони забрали в тебе бізнес. Вони забрали в тебе надію. Тепер ТИ забери у них владу і поверни своє. Ющенко з тобою, будь з Ющенком". Чим не меседж укупі з мислебацилою (не сам текст, а напрям)? І при цьому, до речі, не є необов'язковим зазначати конкретних "їх" (хоча можна намалювати окремі характерні пики), виборець сам зможе ідентифікувати. Хто назве це популізмом - нехай. Поганий не сам популізм, а популізм у демагогічній іпостасі.
> Так от хотілося б нагадати лідерам, що скоро, між іншим, весна. Не будемо говорити про 9-те березня, хай Тарас відпочине від тогорічного порожнього як виявилося, словопотоку. Але на обрії - 1 травня, коли народ гарантовано піде на вулицю. Піде хоч з вождями, хоч і без вождів. Але у вождів буде шанс прилюдно і виразно сказати щось:
> а) натхненне,
> б) надихаюче.
> Особисто знаю одного виборця, котрому, нахабі, хотілося б, наприклад, побачити таку собі Народну Раду з привселюдним і велелюдним затвердженням опозиційного кандидата і його програми (а до того, відповідно, за бажанням і взяти участь в обговоренні програми). Істинно кажу (хоча і в межах ментальних можливостей зазначеного одного виборця
> А якщо слів не стане, то нехай запросять хоча б того ж Морозова і послухають, стоячи поруч (як варіянт - підтанцьовуючи і підспівуючи). Принагідно і підгледять кілько акордів
То все добре вуйко Правник!!!
Але ж нещодавно одна мадамочка закатала на Майдані листівку про політику, позиціонуючи себе фахівцем з комунікації.
В мене, дурника, який має початкові знання з теорії комунікації, які трошки використовувались і на практиці, виникло дурнувате питання: листівка - це якийсь месадж, з яким хтось з політиків іде до потенційних прихильників для того, щоб отримати підтримку у своїх діях, які повинні привести до втілення мрій цих самих потенційних прихильників - то кому у руки віддавався той месадж?
Мадамочка не знайшла нічого кращого з великого арсеналу засобів комунікації, як повернутися до питання с...ракою, перервавши не мій, а свій комунікативний процес, бо, власне, її листівка не мені призначалась, я й так цікавлюсь політикою...
Але життя розставляє все на свої місця...
Спроба тупо використати цю листівку викликала таке саме дурнувате питання у потенційних прихильників: "Так, ми розуміємо, що політика нас має за одне місце... Але хто ж нас закликає до дії? До кого, ГОВ, звернутися, щоб його підтримати???" "А в отвєт тішіна..."
Це я у підтримку того, що не просто треба розігнати отих "фахівців", які влаштовують під виглядом потужної праці на опозицію, всої суто матеріальні справи, а й так їх вижарити, щоб сотому розказали як погано кидати клієнтів...
А ілюстрація дуже цікавенька: сьогодні кандидат у Президенти Росії, якого потенційно підтримують біля одного відсотку виборців (хто хіпуєт, тот поймєт, яка це лажа), визнав, що він остаточно обісрався, влаштувавши "разгул с украінскімі друзьямі", начхавши на сім'ю, спільників, команду, виборців і Росію. А в ті дні всі шукали, хто ж так повівся з поважною особою???
Виявилось, за зізнанням самого Рибкіна, що він гуляв в Україні з опозицією...
Треба казати, що далі можуть бути прізвища, аудіозаписи, відеозаписи, свідчення очевидців і т.д.
Добре!!! Рибкін обісрався за достатньо грубі гроші...
А як будуть відмиватись ті безвідповідальні українські політики, які влаштували разгул свого расєйського брата, начхавши на його сім'ю і т.д.
Тщатєльнєє надо, рєбята...
2004.02.12 | Роман ShaRP
Музика наша, люди наші.
Одразу зазначу, що початкова частина допису викликала у мене щире захоплення згаданими/поданими іменами і подіями.Ще після "Рок за Правду" в 2001му постало питання, чи можна ще раз утворити що-небудь подібне. І тоді було можна, і зараз можна, от тільки єдиною "ластівкою" стала "Повстань, Україно" в 2002му, і ... нічого.
Правник пише:
> Був би я вождьом, звільнив би до с.аних віників іміджмейкерів та інших, перепрошую, візажистів, які намагаються (кволо, до речі, намагаються) задіяти в електората бажання бути захищеним маленьким українцем. До таких саме віників пішла би переважна кількість високочолих вумників, що вміють розводитись про економічні концепції та макроекономічні показники (досить одного Юща). Завданням нових було би підіймати народ на чин, апелюючи до людської гідності і самоповаги, а іміджем вождів було би - "Brothers in arms". Чорт забирай, думаю, що більшість народу хотіла би не чути про себе "маленький", а відчути (нехай спочатку і зі слів) себе великими і сильними (не кажучи вже про нормальність такого відчуття у здоровій нації). Здатними діяти, боротися, перемагати, врешті, реваншуватися, розібратися, розплатитися з "ними".
> А якщо слів не стане, то нехай запросять хоча б того ж Морозова і послухають, стоячи поруч (як варіянт - підтанцьовуючи і підспівуючи). Принагідно і підгледять кілько акордів
Я з радістю призначив би Вас вождем опозиції, але, на жаль, не маю такої можливості. На жаль, принцип формування опозиції йде "від противного" ... (гадаю, Ви знаєте, а як не знаєте - то Свистович Вам розповість).
Себто, на Вашому місці я б апелював би, скоріше, до музикантів, а не до вождів опозиції. До того самого Морозова можна спокійно підійти та поставити йому пару питань ...
Можна було б, нарешті, організувати "збірну ескадрілью", - музиканти, письменники, журналісти. Грають-читають-пишуть. Можна було б за допомогою широко відомих "мережевих" методів залучити до того купу народу.
На жаль, і цей, і багато інших методів підняття народу та зміцнення-розширення своїх лав опозиція не використовує.
Розумііііііієте, імідж "маленького" з*явився не просто так. Є ще й така штука, що дехто (не будемо показувати пальцем) здається сам собі дуже великим, от в чому річ.
> Особисто знаю одного виборця, котрому, нахабі, хотілося б, наприклад, побачити таку собі Народну Раду з привселюдним і велелюдним затвердженням опозиційного кандидата і його програми (а до того, відповідно, за бажанням і взяти участь в обговоренні програми). Істинно кажу (хоча і в межах ментальних можливостей зазначеного одного виборця
Якщо це був не я, тоді знаєте вже двох.
2004.02.13 | Правник
Re: Музика наша, люди наші.
Роман ShaRP пише:> Одразу зазначу, що початкова частина допису викликала у мене щире захоплення згаданими/поданими іменами і подіями.
Еге, не кажіть...
> Ще після "Рок за Правду" в 2001му постало питання, чи можна ще раз утворити що-небудь подібне. І тоді було можна, і зараз можна, от тільки єдиною "ластівкою" стала "Повстань, Україно" в 2002му, і ... нічого.
М-да, нічого. А ці акції як засіб взаємовпливу, ба більше взаємоудосконалення глядача і учасника. Зростають всі. Виграють (перемагають) всі. За відсутності подібного всіх легше виграЮть (тобто всі не перемагають, а, гм.. навпаки).
> Правник пише:
> > Був би я вождьом, звільнив би до с.аних віників іміджмейкерів та інших, перепрошую, візажистів, які намагаються (кволо, до речі, намагаються) задіяти в електората бажання бути захищеним маленьким українцем. До таких саме віників пішла би переважна кількість високочолих вумників, що вміють розводитись про економічні концепції та макроекономічні показники (досить одного Юща). Завданням нових було би підіймати народ на чин, апелюючи до людської гідності і самоповаги, а іміджем вождів було би - "Brothers in arms". Чорт забирай, думаю, що більшість народу хотіла би не чути про себе "маленький", а відчути (нехай спочатку і зі слів) себе великими і сильними (не кажучи вже про нормальність такого відчуття у здоровій нації). Здатними діяти, боротися, перемагати, врешті, реваншуватися, розібратися, розплатитися з "ними".
> > А якщо слів не стане, то нехай запросять хоча б того ж Морозова і послухають, стоячи поруч (як варіянт - підтанцьовуючи і підспівуючи). Принагідно і підгледять кілько акордів
>
> Я з радістю призначив би Вас вождем опозиції, але, на жаль, не маю такої можливості. На жаль, принцип формування опозиції йде "від противного" ... (гадаю, Ви знаєте, а як не знаєте - то Свистович Вам розповість).
"Я не гордий, я согласен на медаль"
Це що, там все вирішує хтось "праті-і-івний"? Гвалт! Ганьба вселенська!
Та здогадуюся, а за нагоди і Свистовича докладно розпитаю.
> Себто, на Вашому місці я б апелював би, скоріше, до музикантів, а не до вождів опозиції. До того самого Морозова можна спокійно підійти та поставити йому пару питань ...
Ех, та хіба до них, вождів, доапелюєш? А рацію Ви маєте, достукатися до самих бійців гітари було б простіше і, врешті, такі речі мусять супроводжуватися зацікавленістю і консенсусом всіх сторін. До речі, чомусь мені виглядає, що це аж ніяк не впало би страшним тягарем на опозиційні кошториси.
> Можна було б, нарешті, організувати "збірну ескадрілью", - музиканти, письменники, журналісти. Грають-читають-пишуть. Можна було б за допомогою широко відомих "мережевих" методів залучити до того купу народу.
Згоден, це мала би бути ефективна річ.
> Розумііііііієте, імідж "маленького" з*явився не просто так. Є ще й така штука, що дехто (не будемо показувати пальцем) здається сам собі дуже великим, от в чому річ.
Скажу так - я це розумію, а повірити в це не хочу. Тому і не вірю. Отакий я. Крім того, сподіваюся,що Дехто, вживаючи цей термін, просто не вкладає в нього той зміст, який вбачаю я.
> > Особисто знаю одного виборця, котрому, нахабі, хотілося б, наприклад, побачити таку собі Народну Раду з привселюдним і велелюдним затвердженням опозиційного кандидата і його програми (а до того, відповідно, за бажанням і взяти участь в обговоренні програми). Істинно кажу (хоча і в межах ментальних можливостей зазначеного одного виборця
>
> Якщо це був не я, тоді знаєте вже двох.
Гратулюю! Агов, вожді! Тута нас уже електорат, треба щось думати!
2004.02.14 | Роман ShaRP
Re: Музика наша, люди наші.
Правник пише:> > Ще після "Рок за Правду" в 2001му постало питання, чи можна ще раз утворити що-небудь подібне. І тоді було можна, і зараз можна, от тільки єдиною "ластівкою" стала "Повстань, Україно" в 2002му, і ... нічого.
> М-да, нічого. А ці акції як засіб взаємовпливу, ба більше взаємоудосконалення глядача і учасника. Зростають всі. Виграють (перемагають) всі. За відсутності подібного всіх легше виграЮть (тобто всі не перемагають, а, гм.. навпаки).
На жаль, світогляд великих має в собі непохитну догму про достатність боротьби на рівні великих, яку життя вже скільки разів спростовувало, але застав Богу молитися кого (?) - і будемо мати те саме, що маємо.
> > Себто, на Вашому місці я б апелював би, скоріше, до музикантів, а не до вождів опозиції. До того самого Морозова можна спокійно підійти та поставити йому пару питань ...
> Ех, та хіба до них, вождів, доапелюєш? А рацію Ви маєте, достукатися до самих бійців гітари було б простіше і, врешті, такі речі мусять супроводжуватися зацікавленістю і консенсусом всіх сторін. До речі, чомусь мені виглядає, що це аж ніяк не впало би страшним тягарем на опозиційні кошториси.
Як казав Михайло Барбара в тому самому 2001му - "Я готовий", гадаю, він і зараз готовий, Чайка, мабуть, також, а ще є Морозов, Вій, можна пошукати Тризубого Стаса, у якого добряча частка пісень - "антиурядова пропаганда"...
> > Розумііііііієте, імідж "маленького" з*явився не просто так. Є ще й така штука, що дехто (не будемо показувати пальцем) здається сам собі дуже великим, от в чому річ.
> Скажу так - я це розумію, а повірити в це не хочу. Тому і не вірю. Отакий я. Крім того, сподіваюся,що Дехто, вживаючи цей термін, просто не вкладає в нього той зміст, який вбачаю я.
Як хочте.
2004.02.12 | Navigator
Аби опозиція змогла прокатувати такі концерти все літо
і половину осені по всій Україні, щоб виступили на центральних площах міст - ото був би толк!.........
Читав і подумалось - настають часи Армагедону.
Битви сил добра і зла.
Кожен встане на свій бік.
2004.02.12 | Тестер
Re: Мені найбільше сподобались слова - практично заготовка
для лозунгів на мітингах.Готові і ясні гасла спротиву і дії:
>"Вони забрали в тебе зарплату. Вони забрали в тебе пенсію. Вони >забрали в тебе бізнес. Вони забрали в тебе надію. Тепер ТИ забери у >них владу і поверни своє. Ющенко з тобою, будь з Ющенком".
>думаю, що більшість народу хотіла би не чути про себе "маленький", а >відчути (нехай спочатку і зі слів) себе великими і сильними (не >кажучи вже про нормальність такого відчуття у здоровій нації). >Здатними діяти, боротися, перемагати, врешті, реваншуватися, >розібратися, розплатитися з "ними".
З щирою повагою до автора!
2004.02.12 | Степан Пшеничний
Re: Мені найбільше сподобались слова - практично заготовка
Правник пише:/Якби я був вождьом опозиції, то навчився б грати на гітарі/
Саме тому Ви й не вождь. Бо грати на гітарі вже є рижий гітараст.
Може спробуєте щось цікавіше запропонувати? Наприклад, як "великому" українцю витягти сусіда на демонстрацію без пива?
Взагалі чи здатні Ви, окрім виливання емоцій, зробити тверезий висновок та хоча б намітити план дій, як потенційний "вождь опозиції"? (окрім гітари).
2004.02.13 | Правник
Re: Мені найбільше сподобались слова - практично заготовка
Степан Пшеничний пише:> Правник пише:
> /Якби я був вождьом опозиції, то навчився б грати на гітарі/
>
> Саме тому Ви й не вождь. Бо грати на гітарі вже є рижий гітараст.
---------------------------
Логічна помилка. "Якби був вождем.." - це гипотеза, а "то навчився би.." - диспозиція. А не навпаки.
> Може спробуєте щось цікавіше запропонувати? Наприклад, як "великому" українцю витягти сусіда на демонстрацію без пива?
Саме те, що Ви кажете, не спробую, бо не розділяю українців на "великих" і "малих".
> Взагалі чи здатні Ви, окрім виливання емоцій, зробити тверезий висновок та хоча б намітити план дій, як потенційний "вождь опозиції"? (окрім гітари).
Я - ні! Маємо, млинець, те, що маємо
p.s. Геть забув. Щодо сусіда. А Ви сходіть до нього і запитайте, як його можна витягти на демонстрацію. Можете навіть принагідно і пива з ним випити - теж Богоугодна справа.
2004.02.14 | Роман ShaRP
Як витягти
Степан Пшеничний пише:> Може спробуєте щось цікавіше запропонувати? Наприклад, як "великому" українцю витягти сусіда на демонстрацію без пива?
Ви знаааааааєте, на "Рок за Правду" витягли практично невеличку демонстрацію - а там були не всі з відомих виконавців.
А коли в "Останній Барикаді" виступали Вій, Віктор Мороозов і Тризубий Стас, то відвідувачі самі платили за пиво, навіть ті, хто приїхав туди "зайцем"
Можна витягти і без музики. Для цього потрібно
1) Переконати сусіда, що демонстрація вирішує його проблеми, а не проблеми великого.
2) Переконати, що ті, хто запрошує його на демонстрацію, його не зрадять.
2004.02.13 | Правник
Re: Мені найбільше сподобались слова - практично заготовка
Тестер пише:> для лозунгів на мітингах.
> Готові і ясні гасла спротиву і дії:
>
> >"Вони забрали в тебе зарплату. Вони забрали в тебе пенсію. Вони >забрали в тебе бізнес. Вони забрали в тебе надію. Тепер ТИ забери у >них владу і поверни своє. Ющенко з тобою, будь з Ющенком".
---------------------
Чесно кажучи, мені це теж сподобалося
Щиро дякую.
2004.02.12 | Ukropithecus (robustus)
Опозиція в нас дурнувата
Опозиція в нас дурнувата, причому саме дурнувата, я навіть не закидаю їм те, що вони нічого окрім здобуття влади не хочуть. Але навіть для здобуття влади вони не можуть розкрутити жодної акції яка б дійсно зацікавила людей. Невже так складно зрозуміти що людям плювать на вуличні акції або на концерти? Нещодавно пройшло по медіа, що черговий раз насмерть закатували в якомусь СІЗО людину. Що ще треба для акції яка дійсно буде сприйнята і підтримана суспільством на 100%? Ну так найміть хорошого адвоката, блокуйте ВР до тих пір поки генпрокурор і міністр внутрішніх справ не підуть у відставку і винні не будуть дійсно покарані. Так само коли знищують підприємців. Ми живемо в тоталітаному суспільстві де несправедливість проти громадян кожен день продукується у величезній кількості. Довести хоча б один такий резонансний випадок до логічного завершення і у опозиції рейтинг полізе вгору. Причому діяти тут треба рішуче, якщо влада чинить опір - закликати людей на вулицю і люди вийдуть, бо розуміють, що опозиція відстоює права пересічних громадян, а не свої шкурні інтереси. В США відоми адвокати самі створоють собі схожу рекламу (навіть є спеціальний термін, але по пам'яті не згадаю). Суть полягає в тому, що адвокат береться за якусь резонансну справу над якою працює безкоштовно, бо людина, права якої він захищає не має можливості сплатити хоча б годину роботи адвоката такого рівня. Наша ж опозиція хоче придумати якийсь такий обман, щоб люди в нього нарешті повірили.2004.02.12 | Степан Пшеничний
Опозиція в нас слава Богу.
Ukropithecus (robustus) пише:/Невже так складно зрозуміти що людям плювать на вуличні акції або на концерти?/
Саме тому й маємо те що маємо. От коли плювати перестанемо, то стане хоча б чистіше.